CC BY
3THE POETIC CONVERSATION BY LETA YUGAY: PECULIARITIES OF IDIOSTYLE
Zayarna I.
Doctor of Philology, Professor, Professor of department of Russian philology Taras Shevchenko National University of Kyiv, https://orcid.org/0000-0003-1926-1860
ПОЕТИЧНЕ МОВЛЕННЯ ЛЕТИ ЮГАЙ: ОСОБЛИВОСТ1 ЩЮСТИЛЮ
Заярна I.
Доктор фiлологiчних наук, професор, професор кафедри росшськог фшологИ Кшвського нацiонального yHiверситету iMeHi Тараса Шевченка, м. Кшв
DOI: 10.24412/3453-9875-2021-77-2-36-39
Abstract
The article deals with the features of Leta Yugai's poetic works, identifies the specifics of the idiostyle, demonstrates that one of the vectors of renewal of the modern poetic language is an appeal to the origins of poetry, to ancient forms of versification and their peculiar transformation in today's context.
Leta Yugai's poetry contains an original synthesis of archaic forms and modernity, rethinks various cultural codes, starting from folklore and mythology, traditions of baroque writing, ancient oriental lyrics up to playful forms of neo-avant-garde verbal experiments. The poet's practice enriches the present-day literature with lyrical suggestiveness, artistic disclosure of metaphysical themes and the usage of different types of narrative.
Анотащя
У статп розглянуто особливосп поетично! творчосп Лети Югай, визначено специфшу щостилю, встановлено, що одним i3 векторiв оновлення сучасно'1 поетично'1 мови е звернення до витоюв поези, до старовинних форм вiршyвання i своерiдна ix трансформа^я в сьогочасному контекстi.
Поезгя Лети Югай мютить орипнальний синтез архаши й модерносп, переосмислюе pi3rn культурш коди, починаючи вщ фольклорно-шфолопчнних, традицш барокового письменства, давньо! схвдно! ль рики й завершуючи ^овими формами неоавангардного словесного експериментаторства. Творчють пое-теси збагачуе сучасну лггературу щкавими способами лiричноi сугести, художшм розкриттям метафiзич-но! проблематики, застосуванням рiзних видiв наративу.
Keywords: forms of verse, syllabics, metaphysical text, lyrics, poetics, narrative.
Ключовi слова: форми вiршування, силабжа, метафiзичний текст, лiрика, поетика, наратив.
Для поези кiнця ХХ - ХХ1 ст. характерний по-стшний пошук сучасних форм i способiв оновлення поетично! мови. До таких можна вiднести процеси наближення и до звичайно! розмовно!, прозаiзацiю i створення вiршепрози (Д. Биков), рiзнi способи дь джиталiзацii текстiв (О. Кацюба, Л. Рубiнштейн), модифiкацii традицшних жанрових моделей тощо. Безперечним i парадоксальним способом оновлення стае й звернення до минулого, до витошв по-етичного слова - школи - в найбiльш арха!чних його формах. Тут i новине переосмислення антично! класики та поези XVIII ст., створення умисно архш'зовано! поетично!' мови (М. Амелш), звернення до традицiй силабiчного вiршування (Г. Сапгiр, В.Коллегорський, Д. Полщук) та ввдт-ворення силабши в новiтнiх варiантах.
На поетичнш мапi сучасно! росiйськоi поезii суттево вирiзняеться своею творчою манерою, широким дiапазоном проблематики i пошуком нових форм сугестii поезiя Лети Югай. I! творчий доробок складае п'ять поетичних збiрок, а фшолопчш защ-кавлення зверненi вглиб культури, зокрема до фольклору, що став предметом !'!' серйозних науко-вих студш.
Сучасна критика оцiнюе творчють поетеси як помине явище, про що сввдчать окремi штернет-пу-блжацн, статтi, iнтерв'ю з авторкою. Примiром, поет, лiтературознавець i критик С. Алiханов зазна-чае, що «поез1я Лети Югай - опiр недосконалосп свиу», i абсолютно справедливо шдкреслюе што-нацiйне наближення ii текспв до розмовно! мови, до так званого «говiрного вiрша» [1].
Лиературознавщ акцентують увагу на фольклорному складнику поетичного свiту Лети Югай, на переосмисленш нею обрядово! поези та народно! мiфологiчноi образностi [2]. Цшсне прочитання творчостi поетеси в контекст сучасного лiтератур-ного процесу, безумовно, ще попереду.
Мета i завдання нашо! статтi полягають у ви-явленнi специфiки iдiостилю Лети Югай, окрес-леннi векторiв оновлення нею поетично! мови, роз-критп своерiдного синтезу архаши i сучасносп в и творах.
Попри те, що значну частину поетичного доро-бку авторки складають фольклорнi мотиви, своерь дна обробка й стилiзацiя фольклорних жанрiв («Записки странствующего фольклориста»), вони не ви-черпують усього розма!ття образно! специфiки й
проблематики Н творiв. Тексти Лети Югай демон-струють зацiкавлення авторки найвiддаленiшими шарами культури, своервдне !х переосмислення й водночас дотичнiсть до сучасносп у рiзноманiтних И вимiрах. Так, простежуемо звернення до традицп давньо! книжно! культури, силабiчного вiршу-вання. Зокрема, у творi «Статуя» авторка зверну-лася до поези Симеона Полоцького й використала етграф з його тексту, в якому стверджувалася iдея Уат1а8 - земного тлшу й марноти. Цей мотив роз-гортаеться у своерiдному дiалозi з письменником i проповедником, вплюеться в оригiнальних обра-зах-порiвняннях:
То, что век не подвержено тленью К вящему сердца успокоенью, Света и тепла не созидает, Жизнь не рождает.
Будто платье, смолоду берегомо, В шкафу имуществом лепшим зовомо, К будущему с тщанием наутюжено, Внукам не нужно. <...>
Можно уподобить также и белке, Прячущей орехи, ягоды мелки, Что свои сокровищницы скрывает. К зиме - забывает.
Или перепелу, что жиреет средь веток К радости охотника, кто будет меток. Так всё, что для вечности лишь творится Не пригодится [3].
Вщлуння бароково! традицп можна просте-жити й у зверненш до типових жанрових моделей та ^ових форм, як були популярш в п далей часи. Йдеться, примiром, про ф^рний вiрш «Лабиринт (Тесей)», в якому химерно поедналися давньогре-цький мiф, анiмалiстичний сюжет i словесне пле-тиво.
Своерщну трансформацш жанру вiршованого шдпису пiд сакральним предметом (або на ньому) простежуемо в цикт «Надписи на прялках». При цьому ввдновлюеться традицiя полiсемантичного символiчного тлумачення значення речi, И неоднозначно! природи. Однак якщо в подiбних текстах бароково! доби, перевага надавалася сакральним предметам, призначеним для богослужшня, як1 утверджували зв'язок мiж земним i небесним, види-мим i невидимим, людським i божественним («Чаша», «Кадилница», «Подписание колокола» -Симеона Полоцкого), то в сучасних текстах ця тен-денщя змiнюеться. Так, у Лети Югай простежуемо варiант поетичних написiв на побутових речах. Тут радше можна говорити про стилiзацi! та iмiтацi!, творче домислювання текстiв на основi реальних речових фактiв - залишшв iмен, iнiцiалiв, нашвсте-ртих присвят на прядках. У передмовi до циклу ав-торка зазначае: «Мои стихи - попытка, вживаясь в имена и скупые знаки, вычитанные на прялках, достроить смыслы, вкладываемые в эти надписи» [4]. О^м традицшних побажань, змют написiв склада-еться з характеристики !хшх власниць, роздумiв про сенс життя та швидкоплиннють часу.
Зазначимо, що цикл Лети Югай - це ще й сво-ерiдна колекцiя iгрових форм. Насамперед, авторка вмшо iмiтуе затертють й вiдсутнiсть частини фраг-менпв тексту, нiби ввдновлюе окремi втрачеш слова. Окрiм строфiчно! оргашзацп, зсувiв i розри-вання слiв, використання переноав, застосову-ються iншi вiдомi форми. Серед них - анаграми, ак-ровiршi, технiка палiндромiв, парошми, прийом етимологiчно! метафори, технiка нерозривного на-писання слiв. Значну роль вщграе вiзуалiзацiя тек-стiв, застосування фiгурного й силуетного вiрша (журнальна публiкацiя [4] доволi добре вщтворюе цi особливостi текспв), застосовуеться також гра шрифтами (малi та велик лiтери), латиниця. Усi цi форми кореспондують як iз бароковою, так i з авангардною поетикою початку ХХ ст. i неоавангарду друго! хвилi.
Загалом, поетичний свгг Лети Югай сповне-ний натурфшософсько! образностi, мотивiв спогля-дання природи й цшковитого розчинення в нш. Така проблематика постае в поетичних мшатюрах авторки, як1 спiввiдноснi зi старовинною сх1дною поезiею. I хоча за формальними ознаками цi тексти не вщтворюють у повнiй мiрi хайку й танка, але за сво!м внутрiшнiм наповненням наближаються до
ще! традицi!'. Наведемо приклади:
***
Озеро и облака Постепенно Наполняются закатом.
Как два лица Постепенно Улыбаются друг другу.
Это так похоже на взаимопонимание.
Абрикосовый след самолета Отражается в озере Пером жар-птицы, Оброненным в синеву.
Но след от лодки Небу безразличен [5].
ГУЛЕЧКЕ
лягушка прерскочила дорогу
значит, за ней -искать огоньки в чаще родник в почве звезду в тучах серце стучит чаще держи крепче смотри лучше крылья теней
бабочка пролетает: счастье - тревога [4].
Один iз характерних маркерiв тут - фiлософiя спокою, медитативне начало, стильовий мшма-лiзм. При цьому авторка створюе власну мiфопое-тичну картину свiту: «Катаю орешек между ладоней - / все начинать с нуля. / В орешке - молочной
спелости летний день. \ Одна ладонь - небо./ Другая, значит земля» [6, с. 50]. У цш картиш все яск-раво, колористично забарвлено, сповнено повиря й свила: «На окне зеленый паук прядет золотую нить, / Город заносит сиреневым снегом до самого горизонта»; «зорко земля глядит / в глубь неба / Сквозь голубые очки атмосферы / Гладью озер глядит. / Что видит? / Перья воды, облаковые сферы» [5].
Попри низку експериментальних форм, неомь фолопчну образшсть, лiрика Лети Югай не позбав-лена заглиблення в онтолопчш, вiчнi проблеми буття. Для не! значимi фшософськ категори часу, швидкоплинностi людського буття, мiри й визна-чення людського щастя. Для втiлення цих образiв авторка iнколи вдаеться до несподiваних стильових рiшень, створюе «химерш» образи: «Вот оно плывёт-проплывает, время летнее на дворе. / Стрелка толстая, часовая еле движется по жаре. / Вот оно плывёт, за домами жёлтым рыбьим глазом блестит - / счастье летнее между нами, / золотой улов, рыба-кит» [8, с. 5].
Образ часу постае i через усталеш в культурi символи та емблеми, зокрема колеса (уробороса): «Время - это пустота между спицами колеса». З ш-шого боку, бачимо спробу вербалiзацil абстрактного через конкретне: «Время становиться видимым при косом освещении / как движение воздушных потоков разной температуры, / Как вода, оловянная на большой глубине. / От долгого нахождения под такой водой / Предметы ржавеют, краска размывается, смыслы покрываются илом» [7]. Пра-гнення визначити й осягнути фшософсьш поняття, явища нематерiального свпу через речовий прослр було притаманне бароковш метафiзичнiй поези i в найбiльш виразному варiантi постае в англiйськiй лiрицi Дж. Донна, Е. Марвела та ш. Спорiдненiсть з цiею тенденцiею можна простежити у низцi творiв Лети Югай, медитативних за своею природою, спрямованих на осягнення внутрiшнiх просторiв людини. До таких вiднесемо поезiю «Внутренние поля»: «Когда время падает до нуля, / мы уходим во внутренние поля, / разбредаемся по долам. / В это время комната как Земля. / Мир её четырём уграм» [7, с. 27].
Свого часу поет Джон Донн порiвняв душi за-коханих, що навiки поеднаш в любовi, з шжками циркуля, як насправдi нерозривнi, яке б коло вони не малювали i яка б ввдстань мiж ними не була. До подiбно! складно! метафорики вдаеться й сучасна авторка, змальовуючи внутршнш стан i нерозрив-ний зв'язок закоханих через певш ознаки матерiаль-ного свiту: «Я тебя отпускаю - рыскай в своих лесах, гуляй на своих лугах, спи своим сном. А потом заходи показать свои чудеса. Заходить значит жить снаружи, у каждого свой дом. Я тебе принесу зелёных цветов из самой своей глуши. Я ращу их лишь для тебя, поливаю дождём в сушь. Мы живём, взявшись за руки, на границе твоей и моей души. И ничто уже не разведёт наших душ» [8, с. 26]. Недарма критик С. Алiханов одтею з характерних ознак по-етики Лети Югай назвав «внутршню свободу, що визначае масштаб и духовного погляду» [1].
Метафiзичний сюжет близькосп ситуацш на-родження й смертi як виходу в iншi незнанi свiти i невiдворотного страху, викликаного цим переходом у невщоме, змальовано в алегоричнш формi у поетичному фрагмент «Листок». Драматизм ситу-ацi! пом'якшуеться елементами притчевостi i форматом рольово! лiрики, адже учасником ди i нелегкого дiалогу з вищими силами стае листочок, який не готовий опадати й залишати свiй звичний свiт. Авторка формуе типовий зразок метафiзичного тексту з притаманними йому напругою особистого переживання вiчних колiзiй i застосуванням сти-льово! фiгури iномовлення. Не випадково цей пое-тичний уривок завершуе цикл «Листок и часики», лейтмотивами якого стають осмисленi в орипналь-них образах i сюжетних ситуацiях категори часу i його швидкоплинностi.
Одна з них, не менш актуальна для авторського бачення свиу, - категор1я iсторичного часу й неда-внього минулого. У лiрицi Лети Югай своерiдно ро-зкрита тема радянського тоталiтаризму i несвободи, трагiчно! ютори, що пройшлася долями багатьох людей i родин. Такий iсторичний наратив мiститься в поези «Урок чистописання» - звичайнш i щемли-вiй оповiдi, однш з тисяч iсторiй про постраждалих ввд сталiнських репресiй. Через окремi штрихи, скупi деталi розповвдаеться про випадок безтдста-вного арешту й засудження немолодо! ж1нки, вщп-равлення !! у виправнi табори. Коли ж вона повер-нулася, то не наважилася навiть обiйняти свою до-ньку-вчительку: «Похудевшая, в отрепьях стоит поодаль. / Смотрят друг на друга, а обняться не смеют (мама учительница, мало ли что). / Так бабушка и пошла в свою деревню еще пять километров. А мама обратно в школу» [7]. I справа не в тому, що лист доньки-вчительки, написаний «т у д и» красивим почерком, був розглянутий i виявився для бабус ряпвним колом. У шдтексп твору про-читуеться думка, що бща в тому, що тсля всього пережитого нащадки не усвiдомлюють трапзму си-туацi! i сприймають усе як належно, як звичайний стан речей: «отец не держал обиды на советскую власть», «может быть, чего и хотел рассказать, но мать ему не давала», «у матери и своя мать, моя бабушка, тоже сидела», «и никакой в нас обиды», «а бабушкиной фотографии не сохранилось».
Тема пам'яп, пов'язана з елементами амейно! хронiчки, знайшла вiддзеркалення у низщ поетич-них творiв: «Моей бабушке, Тамаре Жук», «Маме», «Мане (Марии Николаевой), няне моей мамы», «Дачи» та ш. I тут знову ж таки особисп сюжети вписанi в юторичний наратив, у картину нелегкого життя кра!ни у 30-тi - 50-п роки: «Мир раскалывается на острова, / Между ними - море теней / Умиравших, забранных в лагеря, / Выработанных на заводах... <...> ...Тени разбиваются о волнорез. /Детства как не бывало. / И на этом смысле, собранном по сердцам / Продналогом, комбайном, / Вырастает страна чужого отца, / Непонятная, дальняя» [9].
Важливим аспектом авторсько'1 рефлекса стають проблеми творчостi, осмислення процесу
народження поетичного слова. Окремi тексти мо-жна визнати цшком фiлологiчними, такими, що м^ стять роздуми авторки про специфiку творчого процесу, особливостi поетичного мовлення, зреш-тою - фахову термтологю. До таких суто фшо-логiчних вiдносимо цикл «Филологический факультет», в якому в дотептй формi обiграний змкт провiдних дисциплт, що складають программу пiд-готовки фахiвця-фiлолога.
Спроба окреслити стан творчостi, занурення в пiдсвiдомий процес метиться в поезп «Если установить прослушку в твоей голове... ». Авторка використовуе низку асоцiативних образiв, прим^ ром: «слог неровный, логос замутненный, логарифм непровереннный», для формування образу л^ рично'1 сугестп. 1нколи застосовуе прийоми потоку свiдомостi, незавершеностi мовного фрагмента, недовисловлено'1 думки, недомовлено'1 фрази.
Однак, з тшого боку, образ творчостi постае в конкретному пластичному втiленнi в лiричному фрагментi, який водночас метить автобiографi-чт елементи. Авторка використовуе цкаву й не-звичну побутову асоцiацiю - порiвняння поетичного слова з ягодами, як треба зберегти, законсе-рвувати: «не знала, как есть эти ягоды. /И тогда я научилась заготавливать их в стихотворения. / Стеклянная банка формы, немного языковой игры для консервации, / главное сохранить свежесть / для относительной вечности» [7]. Паралельно авторка розгортае внутршнш наратив, створюе своерiдний потк письма, в якому зовншш поди -деталi власно'1 бiографii поеднуються з сюжетами творчостi, народження поетичних образiв та 1'х-ньо'1' рецепцИ сторонтми людьми: «Было странно, когда кто-то спрашивал: «Стихи - это Ваше призвание?» /Было сложно, когда кто-то целовал мои руки, но не ел моих ягод. / Я учусь поедать это все сама, с ветки: / орехи решенных задачек, чернику теплых закатов, / барбарис недоразумений» [7]. Безперечно, цтавим у стильовому рiшеннi цього фрагмента видаеться й використання мови алего-рт, що кореспондуе з кодом бароково'1' культури. Прагнення визначити поетичну форму як комутка-тивний акт, звернений до недосяжного адресата, мiститься у поезп «К стихотворной форме тяготеют сообщения, доставка которых затруднена...». Водночас тут мовиться про складнкть, багатогрантсть i варiативнiсть поетичного ви-словлювання, про необхiднiсть неабияких зусиль для його оформлення.
Мотив творчостi як iнтуiтивного способу т-знання свту, як процесу, який неможливо передба-чити, простежуеться у текстi «Снова новая жизнь... », де з'являються прикмети робочого по-буту й розпорядку поета - письмовий стш, план.
Однак у метафоричнш формi стверджуеться думка, що натхнення з 'являеться HecnodieaHO i не за-лежить eid авторських попередтх 3adyMie i розра-хунтв: «На рабочую зиму прибираю письменный стол, / Составляю план, отсекаю лишнее, ставлю крестики на руках. / Подбрасываю орешек: решка или орёл? / Он зависает в воздухе, распускается деревом в облаках» [6, с. 50].
Таким чином, Лета Югай утверджуе новий яс-кравий щостиль у сучаснш лггератург Ii' творчють в^^зняеться багатогранною проблематикою, щка-вою образнютю. Поетеса легко поеднуе архашу i сучаснють, оперуе рiзними культурними кодами -ввд давшх - фольклорно^флолпчного, бароко-вого - до модернютського та неоавангардного. Попри наближення ii вiрша до розмовно! мови, Лета Югай використовуе складш стильовi ршення, створюе химерш образи-метаморфози, вдаеться до словесного експериментаторства. Важливою прикме-тою ii текспв е наративнють, вдале застосування дь алопчно! мови, форм потоку сввдомосп. Творчють Лети Югай, безперечно, сприяе процесам онов-лення сучасного вiршування й поетично1 мови.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Алиханов С. Лета Югай: «И я забираю душу ее в коробочку диктофона...» https://newizv.ru/news/culture/06-10-2018/leta-yugay-i-ya-zabirayu-dushu-eyo-v-korobochku-diktofona.
2. Золотова Т. А. Золотова, Ефимова Н. И., Плотникова Е. А. Модель нового «космоса» в творчестве молодых российских поэтов // Вестник Марийского государственного университета. 2018. Т. 12. № 4. С. 139 - 144. https://cyberleninka.ru/arti-cle/n/model-novogo-kosmosa-v-tvorchestve-molodyh-rossiyskih-poetov
3. Лета Югай. Стихи // Prosödia №11, 2019.
http ://lit-web. net/leta-yugaj -stihi-v-zhurnale -
prosodia-11-2019/
4. Лета Югай. Надписи на прялках // Новый мир, 2014, № 6. https://magazines.gorky.me-dia/novyi_mi/2014/6/nadpisi-na-pryalkah. html
5. Лета Югай. Я - это легкий лист // Октябрь, 2016. № 7. https://magazines.gorky.media/oc-tober/2016/7/ya-eto-legkij-list.html.
6. Лета Югай. Забыть-река. М.: Воймега, 2015. 52 c.
7. Лета Югай. Урок чистописания // Новый мир, 2018, № 5.
http://www.nm1925.ru/Archive/Jour-nal6_2018_5/Content/Publication6_6899/Default.aspx
8. Лета Югай. Между водой и льдом. М.: Воймега, 2010. 56 с.
9. Лета Югай. Сказки рассказывают матери. https://www.wmmsk.com/2020/10/leta-jugaj-skazki-rasskazyvajut-materi/
