CC BY
4
«ТВ1Й ДЕРМАТОЛОПЧНИЙ РЕБУС» 4-5 КВ1ТНЯ 2019 Р., М. ДН1ПРО
хисних засобiв i емолieшiв.
За результатами проведеного аналiзу анам-нестичних даних уах дослiджуваних пацieнтiв, жодний не наносив сонцезахисш засоби згiдно правил, через кожних 3 години, 4,4% наносили !х зрiдка, в сонячнi дш, 30,0% застосовували пiд час вщиочинку. При цьому виявлено, що практика за-стосування сонцезахисних засобiв зворотно коре-лювала з вiком пащенпв - г = - 0,49 (р<0,001), та рiвнем поiнформованостi щодо шкiдливостi над-мiрноl шсоляцп - г = - 0,51 (р<0,001).
Прихильшсть до застосування сонцезахисних засобiв i емолieнтiв ми ощнювали при об-стеженнi пацieнтiв через 12 мюящв пiсля про-ведення терапп, в перiодi пост лшувального монiторингу.
Було встановлено, що частка пащенпв, якi наносили сонцезахиснi засоби щоденно, через кожних 3 год., як було рекомендовано, склала 68,9% (62); яю наносили не регулярно - 17,8% (16); а 2,2% (2) не застосовували, не дивлячись, що отримали рекомендаций
Щоденне використання сонцезахисних засо-бiв зворотно корелювало зi ступенем важкостi актинiчного кератозу (г = - 0,30; />=0,004) i в> ком пацieнтiв (г = - 0,45; р<0,001), проте вже не асоцiювалось з рiвнем поiнформованостi про шкiдливiсть УФО.
Аналiз взаемозв'язку мiж застосуванням сонцезахисних засобiв i виявленням маркерiв фото ушкодження шкiри показав зворотну корелящю мiж наявнiстю ознак фотоушкодження шюри i застосуванням сонцезахисних засобiв як до, так i пiсля л^вання - (г = - 0,21; р = 0,050).
Висновок. Важливим результатом проведеного дослiдження виявилось суттеве шдвищен-ня показникiв комплаентносн пацiентiв щодо застосування сонцезахисних засобiв i емолiен-тiв пiсля проведеного нами мотивацшного кон-сультування та 1х призначення (86,7% i 81,1% вщповщно), що мало безпосереднiй позитивний вплив на стан шюри i пiдтверджено позитивною динамiкою характеристик поверхш шкiри.
Поеднане застосування засоб1в антиоксидантноУ та протизапальноУ дй' у комплексному лжуванш розацеа
Сторожук М. В., Денисенко О. I.
Вищий державний навчальний заклад Украгни «Буковинський державний медичний утверситет», Чертвщ
Мета роботи - тдвищити ефективнють лшу-вання хворих на розацеа з урахуванням показ-ниюв медiаторiв запалення i прооксидантно-антиоксидатного гомеостазу шляхом поеднано-го застосування засобiв протизапально! та анти-оксидантно! дп.
Матер1али та методи: Пщ спостереженням перебували 110 хворих на розацеа, з них 71 жш-ка та 39 чоловшв вшом вiд 29 до 64 роюв У 36 (32,7%) пащенпв дiагностовано еритематозно-телеангiектатичну стадда (форму), а в 74 (67,3%) хворих - папуло-пустульозну стадiю дерматозу. У хворих на розацеа визначали: вмiст у сироватщ кровi окремих цитокiнiв про-i протизапального спрямування - iнтерлейкiнiв (1Л-4, 1Л-8, 1Л-10, 1Л-17А, 1Л-18) методом iму-ноферментного аналiзу; стан прооксидантно! системи кровi - за вмютом у плазмi i в еритро-цитах малонового альдегiду (МА), а сироват-
1-2 2019 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
щ кровi - фракцш окиснювально! модифшацп бiлкiв, визначених за альдепдо- й кетонопохщ-ними нейтрального (ОМБ Е370) та основного характеру (ОМБ Е430); стан ендогенно1 штокси-кацп - за вмiстом у сироватщ кровi середньомо-лекулярних пепщщв (молекул середньо1 маси
- МСМ); стан антиоксидантно1 системи кровi
- за вмютом в еритроцитах вщновленого глута-тiону (ВГ) i сироватковим рiвнем церулоплаз-мiну (ЦП) зпдно вiдомих методiв. Для оцiнки ктшчних проявiв розацеа у хворих до i пiсля лiкування застосовували шкалу дiагностичноl оцiнки розацеа (ШДОР). Групу контролю скла-ли 25 практично здорових осiб (донорiв) под> бного в^ й статi. Статистичну обробку даних дослщжень проведено методами статистичного аналiзу.
Результати та обговорення. У хворих на розацеа встановлено вiрогiдне (р < 0,05) збшь-
МАТЕР1АЛИ ВСЕУКРА1НСЬКО1 НАУКОВО-ПРАКТИЧНО1 КОНФЕРЕНЦ11З М1ЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ
шення вмюту малонового альдепду у плазмi i в еритроцитах (вщповщно: на 53,3 % та 23,9 %), у сироватщ кровi - молекул середньо! маси (на 56,4 %) та фракцш окиснювально! модифшацп бiлкiв - ОМБ Е370 i ОМБ Е430 (в 1,75 та 2,23 разу) на тт незначного (р > 0,05) збшьшення сиро-ваткового вмiсту церулоплазмiну та вiрогiдного зменшення в еритроцитах вмюту вщновленого глутатiону (на 20,9 %, р < 0,001). Також у хворих на розацеа встановлено вiрогiдне (р < 0,05) тд-вищення рiвня цитокiнiв прозапального спря-мування - 1Л-8 (в 2,1 рази), 1Л-17А (в 4,1 рази) та 1Л-18 (в 1,6 рази) на тлi незначного (р > 0,05) тдвищення рiвня 1Л-10 i тенденци до зниження 1Л-4 (на 22,1 %, р = 0,08). Бшьш ютотш змiни цих показникiв виявлено у хворих на папуло-пустульозну стадiю порiвняно з еритематозно-телеанпектатичною стадieю розацеа. У процесi л^вання хворi на розацеа були розподшеш на двi репрезентативнi групи: I (порiвняльну) - 56 хворих, яю отримали стандартну терапiю дерматозу, та II (основну) - 54 особи, яким додат-ково призначали антиоксидантний зашб етил-метилгiдроксипиридину сукцинат (Мексидол) та антигютамшш засоби iз протизапальною дieю (Бiластин i Кетотифену фумарат). Пюля лiкування у хворих на розацеа I групи виявлено
лише вiрогiдне зниження фракцш окиснювально! модифшацп бшюв Е370 (на 9,4 %, р = 0,01) та тенденщю до зменшення ГЛ-18 (на 22,7 %, р = 0,15), а у хворих основно! групи - вiроriд-не зменшення малонового альдепду в еритроцитах (на 16,2 %, р < 0,05), сироваткового рiв-ня ОМБ Е370 i ОМБ Е430 (на 25,7 % i 24,9 %, р < 0,05), молекул середньо! маси (на 23,5 %, р < 0,05) за збшьшення вщновленого глутатюну (на 10,7 %, р = 0,011), а також зменшення рiвня Ы-8 (на 45,2 %, р = 0,036) та Ы-17А (на 49,4 %, р = 0,006) iз наближенням до значень цих показни-кiв в ошб контрольно! групи. У хворих основно! групи також встановлено кращi ктшчш резуль-тати лiкування з вiрогiдним зменшенням у них показника шкали дiагностично! оцiнки розацеа вiдносно його значення пiсля лiкування у пащ-eнтiв порiвняльно! групи (на 39,4%, р < 0,001).
Висновок. Поеднане застосування у комплексному л^ванш хворих на розацеа засобiв iз анти-оксидантною (Мексидол), антигiстамiнною i протизапальною дiею (Бiластин, Кетолфену фумарат) сприяе нормалiзацi! чи тенденци до нормаль зацп показниюв прооксидантно-антиоксидатного гомеостазу i цитокiнiв прозапального спрямуван-ня, а також вiрогiдно покращуе клiнiчнi результа-ти л^вання таких пацiентiв.
Досвiд комплексного лжування простого рецидивуючого герпесу
Ткач В. С., Чмут В. Г., Козак Н. В.
1вано-Франкгвський нацгональний медичний университет
Простий герпес - одна iз частих вiрусних шфек-цш По даних наших консультативних прийомiв кожний 25-30 хворий звертався з простим герпесом. Вважають, що заражаються вiрусом герпесу в ранньому дитинствi. Iнфекцiя «^мае» довгi роки, iнодi все життя. При зниженш неспецифiч-ного iмунiтету вiрус «пробуджуеться», виклика-ючи герпетиформнi висипання. Провокуючими факторами е шфекцп, переохолодження, пповь тамiнози, токсикацп, психоемоцiйнi травми, тощо. Часто рецидивуючий герпес, особливо геш-тальний, негативно впливае на яюсть життя, приводить до псж!чних розладiв, ось чому пошуки ефективних засобiв терапл е вельми актуальними.
Мета роботи - оптимiзацiя лшування та профiлактики рецидивiв простого герпесу.
Матер1али 1 методи. Пiд спостереженням було 32 хворих, 17чоловiкiв i 15 жiнок вiком вiд 20 до 50 роюв. У 10 пащенпв був лябiальний, у 14 - гештальний, у решти 8 - шшо! локалiзацi!. Тривалiсть хвороби коливались вщ 1 до 5 роюв, ремiсi! вiд 3-4 мю. до 2-3 тижнiв. У двох пащ-енток з генiтальним герпесом рецидиви наступали тсля кожного що двох-, трьохтижневого в шлюбi статевого акту. В групу дослщження не включали осiб з iмунодефiцитом. З даних анамнезу з'ясовано, що причинами рецидивiв було переохолодження (52%), аденовiрусна або гри-позна шфекщя (27%), стреси (17%), нез'ясоваш фактори (4%). Пацiентам в гострий перюд (до 5 днiв вщ появи висипань) призначали Ацикловiр Стада 800 мг 2 рази на добу 5 дшв та штерфе-
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-2 2019
