CC BY
45
М.О. Солдак, к.е.н.
П1ДХОДИ ДО ОЦ1НКИ ШСТИТУЩЙНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ РЕГ1ОН1В УКРА1НИ
Для регюшв Укра1ни завдання визначення внутршшх резер-вдв економiчного розвитку залишасться актуальним. Традицiйними стали оцiнки швестищйного, iнновацiйного, природного, трудового потенщалу регiону. У сучаснiй економiчнiй наущ вирiшення завдання дiагностики потенцiалу регюну мае бути доповнено роз-робкою нових пiдходiв до визначення сутностд, структур та мето-дiв ощнки iнституцiйного потенцiалу, оскiльки вплив шститутдв як стимулiв та обмежень для iндивiдуумiв на економiчну дiяльнiсть е визнаним.
Останшми двома десятилiттями у свт спостерiгався знач-ний прогрес у методологи здшснення пордвняльно! кшьюсно! ощнки якосп функцiонування iнститутiв з метою вивчення !х вдднос-ного рiвня розвитку в рiзних крашах. 1снують мiжнароднi рейтинги та шдекси, що регулярно поновлюються, якд вiдображають рiзнi аспекти, включаючи рiвень iнвестицiйних та пiдприемницьких ри-зикдв, ступiнь економiчних та полiтичних свобод, рiвень корупци. Характеристики, якд вддображають мджстановД розбджност у якосп шститутдв, вддомд як дндикатори якосп державного управлшня (World Bank Worldwide Governance Indicators). Worldwide Governance Indicators охоплюють шють основних аспектдв державного управлшня у 212 кра!нах свдту, якд вддображаються шютьма агре-гованими дндикаторами. Укра!на значно вддстае у якосп шститупв як вдд економдчно розвинутих кра!н, так i вдд багатьох кра!н дз пе-рехддною економдкою.
Основними труднощами на шляху сучасних шституцшних концепцш регюнального розвитку е проблема переходу до практично! площини. Недостатньо дослддженими е аспекти, пов'язаш з визначенням сутност шституцшного потенщалу регюну, недостатньо розробленою е методична база ощнки шституцшного потенщалу регюну. Усе це тдтверджуе актуальшсть даного напряму дослддження.
© М.О. Солдак, 2013
Питання оцшки шституцшного потенцiалу ставились у на-укових роботах, але тшьки в контекстi оцiнки економiчного або швестицшного потенцiалу, i найчастiше без надання кшьюсно! оцiнки. У деяких роботах учених-економюпв iнституцiйний поте-нщал видiляeться як умова, яка забезпечуе виробничо-економiчний потенцiал [1]. При цьому шд iнституцiйними умова-ми розумieться розвиненiсть ринкових iнститутiв, нормативно-правова база, механiзми пiдтримки та стимулювання з боку орга-шв регiонального управлiння.
Iншi методики комплексно! оцшки економiчного потенцiалу передбачають юнування iнституцiйного потенцiалу як самостшно! складово!. Так, методика складання iнвестицiйного рейтингу ро-сiйських регiонiв агентства «Эксперт» складаеться з дев'яти (до 2005 р. iз восьми) окремих потенцiалiв, серед яких зазначено й ш-ституцiйний як ступiнь розвитку провщних iнститутiв ринково! економiки [2; 3].
Дослщжуючи питання оцiнки економiчного потенщалу, О. Балацький визначае його структуру, яка мютить такi основнi елементи: виробничий, трудовий, природно-ресурсний, шновацш-ний i iнституцiйний. На думку вченого, шституцшний потенцiал представлений органiзацiйно-економiчними та сощально-пол^ич-ними системами. «Його можна визначити як потенщал оргашза-цшних i територiальних систем управлiння, тобто вщношенням у суспiльствi мiж людьми, колективами, об'еднаннями, партiями. Значну питому вагу в цьому потенцiалi займае юридична система з нормативно-правовими документами. На величину цього потенщалу впливають мешаттет, традици, позитивний i негативний ми-нулий досвiд. Прояв шституцшного потенщалу в людини вщбува-еться на розумовому i поведшковому рiвнях. Особливо важливо враховувати цей вид потенщалу при виробленш стратепчних р> шень, складаннi тривалих прогнозiв» [4]. Погоджуючись iз такою думкою, слщ додати, що для практично! реалiзацi! дослiдження необхiдним е такий набiр показникiв, який надавав би реальну мо-жливiсть оцiнки шституцшного потенщалу по репонах та зютав-лення результатiв розрахункiв по роках.
Метою статп е розробка нових пiдходiв до визначення сут-носп, структур та методiв оцiнки шституцшного потенщалу.
З методолопчно! точки зору проблема оцшки шституцшного потенщалу е слабо розробленою. Не юнуе ч^ко визначеного пере-лiку показникiв, на основi яких мае проходити ощнка такого потенщалу. Це пов'язано, насамперед, iз двома причинами: юнування рiзних аспектов розумiння поняття термiну «шститут» та обмежена шформацшна база дослiдження. Розглянемо сутшсть кожно! з них.
Числентсть аспектiв розумшня поняття термша «институт». За тдходом Д. Норта «шститут» - це набiр правил по-ведiнки iндивiдуумiв: розроблених людьми формальних (закони, конституци) та неформальних (договори, добровiльно прийнятi кодекси поведшки) обмежень, а також факторiв примусу (шститут приватно! власносп, iнститут цившьного суспiльства) [5].
Т. Веблен вважае, що «институты - это, по сути дела, распространенный образ мысли в том, что касается отдельных отношений между обществом и личностью и отдельных выполняемых ими функций; и система жизни общества, которая слагается из совокупности действующих в определенное время или в любой момент развития какого угодно общества, может с психологической стороны быть охарактеризована в общих чертах как превалирующая духовная позиция или распространенное представление об образе жизни в обществе» [6, с. 201-202].
Звертаючись до питань невизначеносп й шституцшно! ево-люци I. Розмашський наводить таке трактування поняття: «шд iн-ститутами розумiються саме мехашзми зниження невизначеностi» [7, с. 49]. «И любая подобная экономическая система сталкивается с важнейшей проблемой - снижения неопределенности, вырабатывая для этого конкретные институты. Индустриальная система, основанная на частной собственности и предполагающая существование долгосрочных контрактов (а также денег для их измерения/выполнения и государства для их защиты) в целях снижения неопределенности - наиболее популярная разновидность сложной экономической системы, чаще называемая рыночным капитализмом. Именно эта разновидность считается наиболее успешной экономической системой. На наш взгляд, эта успешность в значительной степени обусловлена тем, что институты рыночного капитализма - контракты, деньги, государство и т.д. - эффективно снижают неопределенность. При этом в основе эволюции этих ин-
ститутов лежит стремление хозяйствующих субъектов уменьшать неопределенность еще сильнее» [8, с.11].
Останшм часом популярност набула теорiя шститупв розвитку. Ю. Юндзерський пiд iнститутами розвитку пропонуе розу-мiти спецiальнi господарськi структури, яю створюються державою на особливих приватних умовах, за И шщативою та при ф> нансово-матерiальнiй шдтримщ, якi перебувають у повнiй або час-тковiй державнiй власностi та виступають як особливий шстру-мент регулювання економiки у прiоритетних для нащональних iнтересiв сферах дiяльностi, закликаш забезпечувати за неспромо-жнiстю ринкових механiзмiв («провалах ринку») !х розвиток, шдт-римуючи одночасно цiлiснiсть та сталють уше! господарсько! сис-теми кра!ни [9, с. 62]. Перед шститутами розвитку, разом iз функ-цiею пiдтримки iнновацiйних процесiв, виникають завдання, спря-мованi на подолання проблем перекошв та дефiциту у фшансовому забезпеченнi реального сектору, збшьшенням репонально! дифе-ренщаци (iз вщповщними негативними демографiчними наслщка-ми), закршленням (найчастiше сировинно!) моноспещатзаци те-ритори, погiршення структурних, технологiчних та вщтворюваль-них характеристик економiки. Залежно вщ того, на вирiшення яких проблем спрямована дiяльнiсть iнститутiв розвитку, визна-чаються чотири основних !х типи (табл. 1).
С. Юрдша, автор концепци «шституцшних матриць», роз-глядае в комплекс як полiтичнi, економiчнi та iдеологiчнi шститу-ти, характерш для сучасних кра!н Заходу (шститути Y-матрицi), так i iнститути, яю вiдрiзняються вiд них i е характерними для ш-ших, незахщних суспiльств (iнститути Х-матрицi) [10]. Викорис-товуючи таке поняття, як «шституцшна У-людина» С. Кiрдiна вщ-значае, що в економiчнiй сферi це ринковий суб'ект, який тдтри-муе i роздiляе основнi iнститути ринково! економiки. До них належать шститут приватно! власностi, який визначае, що особи або оргашзаци, як володiють своею власнiстю, володiють вшею пов-нотою прав i вщповщальност щодо !! використання та розпоря-дження. Для «iнституцiйно! У- людини» характерною е перекона-нiсть у неминучост й доцiльностi домiнування приватно! власнос-тi як необхiдно! передумови господарського розвитку суспшьства. Вiдповiдно, суспшьною нормою виступае iнститут конкуренцi!, що передбачае суперництво приватних власниюв один з одним
Таблиця 1
Типи та особливостг гнститутгв розвитку [9]
Тип Особливосп
«Фшансов1 донори» Ф1нансов1 корпораци у вигляд1 спещал1зованих фь нансових установ (банков, фонд1в, агентств), як1 на-дають фшансову пвдтримку (переважно на зворотнш пшьговш основ1) господарюючим суб'ектам для ре-алiзацil шновацшно-швестицшних проекта у сферах, прюритетних для розвитку економiки, науки i технiки, окремих галузей виробництва
Суб'екти виробництва Нефiнансовi корпораци виробничого призначення: суб'екти виробничо!' дiяльностi, як1 створеш безпо-середньо державою або за !'!' активною участю шляхом консолщаци розрiзнених виробничих активiв i формування великих галузевих або мiжгалузевих вертикально iнтегрованих компанiй або холдинпв у прiоритетних сферах як1 покликаш здiйснювати роз-робку, виробництво i просування на ринок перспективно!' шновацшно! продукцп. Це можуть бути шду-стрiальнi парки, кластери, бiзнес-iнкубатори, держа-внi корпораци зi сприяння розробцi, виробництву й експорту високотехнолопчно! промислово! продукцп
Суб'екти шфраструктури Нефiнансовi корпораци iнфраструктурного призначення: суб'екти шфраструктурно! пiдтримки тдпри-емницько! дiяльностi, малого i середнього бiзнесу, зокрема у сферi надання спецiалiзованих шформа-цшних, науково-досл1дних, консультацiйних, посе-редницьких послуг тодi, коли цi послуги ввдсутш або слабо розвинутi в держава До таких суб'ектiв належать технопарки, промисловi парки, бiзнес-шкубатори, технiко-впроваджувальнi та промисло-во-виробничi зони, центри трансферу технологiй
Особлив1 еко-ном1чн1 зони, «площадки розвитку» Територи зi спецiальними сприятливими умовами для залучення приватних iнвестицiй i оргашзаци виробництва ввдповщно до прiоритетiв i завдань ро-звитку
в отpимaннi необxiдниx виpобничиx pесypсiв i пpодaжy результо-тiв своeï дiяльностi. «Ыституцшш Y-людиш» живе перевожно y сфеpi дiï iнститyтy обмiнy (кyпiвлi-пpодaжy) виpоблениx продук-тiв i послуг, що мaють xapaктеp товapiв.
Тaкий же xapaктеp (кyпiвлi-пpодaжy) мaють i тpyдовi вщно-сини, зaкpiпленi в шстшуп нaймy пpaцi. Основним кpитеpieм ефективностi обмiнниx вiдносин e прибуток. Його отpимaння e для yчaсникiв виpобництвa головним мотивом дiй, сигшлом зворотно-го зв'язку, свiдченням того, що ïx дiяльнiсть визнaнa, ощнета сус-пiльством i створено можливост продовження економiчного циклу. Тим сaмим iнститyт прибутку спiльно з шститутом конкypенцiï зaбезпечye сaмоpегyляцiю pинковиx економiк i дозволяe судити про piвень ïx ефективностi. Пpибyтковi кушвля-продгж тa пов'язо-нi з ними дп — домiнaнтa господapювaння «шституцшно1' Y-лю-дини» [11].
Отже, вщповщно до всix пiдxодiв оцiнкa шституцшного по-тенцiaлy мae вpaxовyвaти формольш тa нефоpмaльнi умови обме-жень, примусу то стимулювоння поведiнки iндивiдyyмiв; меxaнiз-ми зниження невизнaченостi; спошб мислення про вiдносини мiж суспшьством то особистiстю; iнститyти, якi виршують зaвдaння iнновaцiйного зaбезпечення виробнищга, його фшонсового зобез-печення i модеpнiзaцiï; зaбезпеченiсть теpитоpiï iнститyтaми ринково!' економши. Для системaтизyвaння великоï кшькосп покозни-кiв, якi xapaктеpизyють piвень iнститyцiйного потенцiaлy в pегiонi, доцшьно видiлити тaкi групи покaзникiв:
«1нститут пpивaтноï влосносп»;
«1нститут прибутку»;
«1нститут конкуренци»;
«1нститут тайму прощ»;
«1нститут обмшу»;
«1нститут фiнaнсового ринку».
Звюно, токий пеpелiк груп не вiдобpaжae всieï piзномaнiтно-стi змiстy поняття «шститут» i не e виключним, где вiн дозволяe пiдiйти до виршення проблеми оцiнки iнститyцiйного потенщолу в pегiонax, ypaxовyючи обмеженi можливосп стaтистичноï бози. Ток, до складу покозниюв, якi xapaктеpизyють iнститyцiйний по-тенцiaд pегiонy, слiд було б включити i тi, якi описують дiяльнiсть iнститyтiв розвитку, оле донж офiцiйноï статистики щодо таявно-
ст шститутхв розвитку в регюнах не юнуе. Тому одним 1з напрям1в подальшого дослщження може бути визначення теоретичних шд-ход1в до формування системи показниюв групи «1нститути розвитку» { створення вщповщно! статистично! бази.
Обмежена шформацшна база до^дження. Найбшьшого уявлення про стан шституцшного потенщалу територи надають результати дослщжень м1жнародних економ1чних оргашзацш, але вс вони проводяться в масштабах кра!н. Тривалу практику оцшки шститупв як основи сощально-економхчного розвитку регюну мае Всесвхтнш економ1чний форум. У 2008 р. було опублшовано перший Зв1т про Конкурентоспроможшсть Укра!ни, який було розро-блено Всесвхтшм економ1чним форумом у партнерств1 1з Фондом «Ефективне Управлшня». Того року дослщження здшснювалося за 12 регюнами Укра!ни, у 2009 р. - за 15 регюнами, у 2010 р. - за 20 регюнами, а з 2011 р. - за 27 регюнами Укра!ни. Отже, зробити ощнку шституцшного потенщалу за вс1ма регюнами Укра!ни в ретроспектив! можна лише за 2011 та 2012 рр.
Розрахунок ¡ндексу конкурентоспроможност регюшв базу-еться на 12 складових: «1нститути», «1нфраструктура», «Макро-економ1чне середовище», «Охорона здоров'я та початкова осв1та», «Вища осв1та \ професшна шдготовка», «Ефектившсть ринку правд», «Рхвень розвитку фiнансового ринку», «Технологiчна готов-шсть», «Розмхр ринку», «Рiвень розвитку бiзнесу», «Iнновацi!».
Складова «1нститути» полягае в аналiзi ситуацн з проблем прав власносп; захисту прав штелектуально! власностi; нецшьово-го використання бюджетних коштхв; довхри громадськостi до пол1-тиюв; хабарiв i неформальних платежiв; незалежностi судово! системи; фаворитизму в ршеннях чиновниюв; марнотратства у бюджетних витратах; тягаря адмшютративного регулювання; ефекти-вност правово! системи при врегулюванш; ефективностi правово! системи при оскарженш регуляторних актiв; прозоросп полхтики держорганiв; державних послуг на шдтримку бiзнесу; витрат 61з-несу через загрозу тероризму; витрат бхзнесу через злочиншсть та насильство; оргашзовано! злочинносп; надiйностi роботи право-охоронних оргашв; корпоративно! етики; рхвня стандарт аудиту { звхтностц ефективност корпоративного керхвництва; захисту ште-решв мшоритарних акцюнерхв; надшност захисту швесторхв.
Джерелом шформаци за всiма показниками складово! «1нститути» е опитування керiвникiв шдприемств.
Для цiлей нашого дослiдження штерес становлять не тiльки показники складово! «1нститути», а й деякi елементи шших скла-дових, оскiльки кожен iз них вiдображае стан розвитку шститу^в ринково! економiки в репонах. Також для забезпечення максимально достовiрного результату дослiдження враховувалися даш Державно! служби статистики. Таким чином, ус показники под> лено на три групи: облiковi (4 показники), ощночно-анал^ичш (4 показники), бальнi (9 показниюв). Облiковi показники - це даш первинного статистичного облшу, ощночно-анаттичш показники враховують вiдмiннiсть масштабiв дiяльностi, а рейтинго-вi/бальнi - базуються, переважно, на результатах опитування кер> вниюв пiдприемств i вiдображають шституцшш фактори, якi ви-значають рiвень продуктивностi регiону (табл. 2).
Для виршення завдання оцiнки iнституцiйного потенщалу запропоновано систему показниюв, подану на рис. 1.
Для ощнки шституцшного потенщалу можна обрати шдекс-ний метод. Оскшьки показники е рiзнорiдними, тобто вираженими в рiзних одиницях вимiрювання, у тому числi шдексш та бальнi, то очевидною е необхщшсть приведення !х до порiвнянного вигляду, для чого можна застосовувати математичний прийом нормування [12]. Одним iз найпоширешших i в той же час найбшьш ефектив-них способiв нормування е нормування за дiапазоном змши.
1ндексний метод е незамiнним для визначення порiвняльно! ресурсозабезпеченостi регiонiв, але вiн не враховуе пропорцiйнi сполучення окремих ресурсiв. З цiею метою можна застосувати ресурсно-регресшний метод ощнки, який передбачае використан-ня кореляцшно-регресшних моделей, якi дозволяють оцiнювати вплив структурних змiн потенцiалу, виявляти внесок окремих складових у формування шституцшного потенщалу.
Таким чином, iндексний i ресурсно-регресiйний методи не виключають, а доповнюють один одного й можуть бути самостш-ними етапами ощнки шституцшного потенщалу.
Як система репон може тдтримувати вщповщшсть свого розвитку реальнш змiнi умов iснування саме завдяки потенщалу. Наслщком прояву потенщалу системи мае бути не будь-
Таблиця 2
Показники розрахунку iHdeKcy iнституцiйного потенщалу (за даними 2011 р.)
Показники за характером похо-дження Показники Позначення/ джерела шформацп
ip ш о и 'ч 8 Питома вага шдприемств, якi одержали прибуток, % Державна служба статистики Укра!ни
Рентабельнiсть операцшно! дiяльно-стi пiдприeмств, %
Питома вага обсягу реашзовано! продукцп малих шдприемств у зага-льному обсязi реатзовано! продук-ци (робiт, послуг) по регюну, %
Малi пiдприемства на 10 тис. оаб наявного населення, од.
IB V х ш о X X о к х о Частка зайнятого населення в еко-номiчно активному населеннi, % Розраховуеться за даними Державно! служби статистики
Суб'екти еДРПОУ Ф^нтово! дiя-льност на 10 тис. осiб наявного населення, од.
Юлькють пiдприемств роздрiбно! торгiвлi та ресторанного господарс-тва на 10 тис. оаб наявного населення, од.
Обсяг роздрiбно! торгiвлi на одну особу, грн
00 'и л W Права власностс, балiв Складова 1: 1нститути, «Звгт про конку-рентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлшня» (опиту-вання керiвникiв пiдприемств)
Iнтенсивнiсть конкуренци на внут-рiшньому ринку, башв Складова 6: Ефективнiсть ринку товарiв / «Звiт про конкурентоспроможшсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiвникiв пiдприемств)
Ступiнь монополiзацi! ринку, балiв Складова 6: Ефектившсть ринку това-рiв, «Звгт про конкурентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiвникiв шдприемств)
Природа конкурентно! переваги, башв Складова 11: Рiвень розвитку бiзнесу, «Звiт про конкурентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни 2011» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiв-ниюв пiдприемств)
Рiвень розвитку фiнансового ринку, балiв Складова 8: Рiвень розвитку фшансово-го ринку, «Зв^ про конкурентоспроможшсть регiонiв Укра!ни 2011» Фонду «Ефективне управлшня» (опитування керiвникiв шдприемств, даш Всесв^-нього банку, 1ндекс «Doing Business 2010»)
ю 4
^yra покaзникiв «Институт ^mai^í влaсно-ctí»
Грyпa покaзникiв «!нститут прибутку»
Питомa вaгa пщприемств, як одержэли прибуток
Рентa6ельнiсть оперaцiйноï дiяльностi тдпри-емств
Пр8Б;
a влaсностi
Питомa вaгa обсягу реaлiзовaноï про дукцп мэлих пiдприeмств у зaгaльномy обсяз реaлiзовaноï продyкцiï (ро6iт, послуг) по регiонy
Питомa вaгa мэлих пщприемств у зaгaльнü кiлькостi пщприемств по регiонy
Грyпa покaзникiв «!нститут нэйму првщ»
Ефективнiсть ринку ^aqi
Iндекс створення робочих мiсць
Груга покaзникiв «Iнститyт конкуренция Iнтенсивнiсть конкуренци нa мiстaк Ступшь монополiзaцiï ринку Природa конкyрентноï перевaги
«!нститути фшвнсового ринку»
Ргвень розвитку фiнaнсового ринку
Iндекс зa6езпеченостi фiнaнсовими yстaновaми
Грyпa покaзникiв «Iнститyт обмшу»
]ддекс зa6езпеченостi регiонy пiдприeмствaмI торгiвлi !a хaрчyвaння
Iндекс роздрi6ного товaроо6iгy
Кшькгсть мiсцевих постaчaльникiв
Якiсть мiсцевих постaчaльникiв
Рис. 1. Система показнитв ощнки iнституцiйного потенщалу рeгiону
який результат, а саме ефект. Ефект залежить вщ того, як саме ви-користовуеться системою потенцiал, який вона вже мае. В еконо-м1чнш науцi ефект - це р1зниця м1ж результатами д1яльносп гос-подарюючого суб'екта та виробленими для !х отримання витрата-ми на зм1ну умов д1яльност1. У такому розумшш вим1ряти ефект використання шституцшного потенцiалу неможливо. 1нституцшш фактори е ютотними для пояснення довгострокових темшв зрос-тання. У контекстi даного дослщження це можуть бути мiжрегiо-нальнi роз61жност1 за р1внями валового регюнального продукту на душу населення. Однак спроби пояснити роз61жност1 за темпами зростання на коротких штервалах за допомогою шституцшних змшних дають результати, яю е статистично не настшьки значу-щими й менш стшкими. Такi результати перебувають у повнш в1-дповщносп з висновками, отриманими з вивчення конкретних пе-рюд1в прискорення економiчного зростання в окремих кра!нах: для такого прискорення дуже часто не потр16но фундаментального полшшення мiсцевих шститупв. Зростання може початись i без того, якщо вдаеться послабити д1ю будь-яких шших не шституцшних обмежень в економщ! Прикладами устшного зростання, яке почалося до проведення значних шституцшних перебудов, е досвщ Китаю та 1нди. Ц1 кра!ни iнiцiювали масштабш шституцшш реформи тсля того, як !х економiки протягом декiлькох роюв де-монстрували висок темпи зростання. Але на тривалому часовому iнтервалi роль шституцшних факторiв е виршальною - без по-лiпшення шститупв зростання е нестабiльним, тобто прискорення, яке почалося, не вдаеться зробити сталим. У робот [13] вщзнача-еться, що будь-який окремо взятий шститут не може повшстю ви-значити характеристики економiчного зростання, оскшьки, з одного боку, вш взаемопов'язаний i залежить вщ багатьох шших шститупв, а з шшого - з часом вщбуваеться його змiна, яка вщбиваеть-ся на показниках зростання. економ1чж зростання щентифшуеть-ся щодо змши певних параметрiв, отже, щоб робити висновок про те, що якийсь шститут визначае зростання, потр16но встановити вплив змши даного шституту на змшу зазначених параметрiв.
На рис. 2 вщображено взаемозв'язок р1вня ВРП на душу населення та показниюв якост шститупв за даними «Зв^у про кон-курентоспроможнiсть регiонiв Укра!ни» Фонду «Ефективне управлiння» [14].
84500
74500
64500
54500
44500
34500
24500
14500
■ Кив
Високе значення ВРП, низьке значення показника "1нститути" Високе значення ВРП, високе значення показника "1нститути"
■ Днтр ■ ДоН ■ Пппт
■ Харк ■ ■ Одеськ ■ Луг ш Ки|вськ Зап
■ Льв ■ Пв-Ф ■ Херс АРК Мик ■ К!роверк ■ Сум " Жм ™®н ■ Хмел ■ Вол
3,1 3,2 3,3 3,4
3,5
3,6
3,7
3,8
3,9
4,1
4
Низьке значения ВРП, низьке значения показника "1нститути"
Бали
Низьке значення ВРП, високе значення показчика "1нститути"
Рис. 2. Взаемозв 'язок ргвня ВРП на душу населения та показника «1нститути» у 2011 р.
(складено за [14; 15])
Дiaгрaмy подшено нa чотири зони, вщповщно до середнього по регiонaх Укрaïни знaчення покaзникa «Iнститyти» (3,69 6am) тa середнього по регiонaх Укрaïни знaчення ВРП нa душу шселення (24718 грн). До регiонiв iз високим знaченням ВРП нa душу тасе-лення i високим зшченням покaзникa «Iнститyти» потрaпили чотири регюни — Донецькa, Полтaвськa, Дшпропетровсьга тa Кшв-ськa облaстi, хочa знaчення покaзникa «Iнститyти» у цих регютах e, скорiше, ближчим до середнього зшчення, нiж до мaксимaльно-го. Двaнaдцять регiонiв (Вiнницькa, Волинсьта, Житомирськa, 3a-кaрпaтськa, Кiровогрaдськa, Рiвненськa, Cyмськa, Tернопiльськa, Хмельницькa, Черкaськa, Чершвецьта тa Чернiгiвськa облaстi) мaють низький покaзник ВРП нa душу шселення, aле високе зш-чення по^зни^ «Iнститyти». У п'яти регiонiв (АР Крим, Миколa-ïвськa, Iвaно-Фрaнкiвськa, Львiвськa, Херсонськa облaстi) вiдмiчa-eться низький рiвень ВРП нa душу шселення !a низький рiвень знaчення покaзникa «Iнститyти». До склaдy групи регюшв iз низь-ким знaченням по^зни^ «Iнститyти», aле вiдносно високим зш-ченням ВРП нa душу шселення, входять 3aпорiзькa, Хaркiвськa, Oдеськa, Лугансьта облaстi тa м. Кшв. Цш8во, що столиця мae нaйнижчий по Укрaïнi 6an зa склaдовою «Ьтститути» при мaкси-мaльномy знaченнi ВРП m душу нaселення. Щодо м. Cевaстополь, то обидвa з дослiджyвaних покaзникiв виявилися дуже близькими до середшх знaчень по Укрaïнi. Отже, в Укрaïнi не спостерiгaeть-ся ч^ко1' зaлежностi рiвня розвитку регюну вiд якостi iнститyтiв.
Haявнiсть стшко1' кореляцiï мiж рiвнями розвитку шституив тa ВВП у рaмкaх глобaльноï вибiрки зa крaïнaми свiтy демонстрye той фaкт, що знaчних розбiжностей мiж соцiaльно-економiчним розвитком тa яюстю iнститyтiв, як прaвило, не спостерiгaeться. Дослiджyючи взaeмозв'язок динaмiки iндикaторiв економiчного й iнститyцiйного розвитку в Роси, aвтори роботи [16] комбiнaцiю вщносно високого рiвня розвитку економiки з вщносно низькою якiстю iнститyцiйного середовищa нaзивaють «iнститyцiйним вщ-стaвaнням» [16, с. 60] !a вкaзyють та ризик досягнення меж еко-номiчного розвитку, який e можливим при нaявнiй якостi шститу-тiв [16, с. 64].
Ощнку результативносп використання iнституцiйного потенщалу можна проводити через систему непрямих показникiв, ура-ховуючих три види ефекту вiд використання iнституцiйного поте-нцiалу - економiчний, соцiальний та еколопчний. Визначаючи со-цiальний ефект, як той вплив, який здшснюе шституцшний потен-цiал на суспшьство й ураховуючи тiсний взаемозв'язок сощально! i економiчно! сфер, можна використовувати непряму оцiнку соща-льного ефекту у виглядi економiчно! оцiнки полшшення будь-яких параметрiв або зниження будь-яких витрат. У цшому набiр показ-никiв, який визначае ефект використання шституцшного потенща-лу, обумовлюеться визначаеться особливiстю дослiджуваного об'екта й може бути рiзноманiтним.
Висновки. Вирiшення завдання визначення потенцiалу регю-ну мае бути доповнено розробкою нових пiдходiв до визначення сутностi, структур та методiв оцiнки iнституцiйного потенцiалу, оскшьки сучасна економiчна теорiя не тддае сумнiву значущiсть iнститутiв для економiчного розвитку. З методолопчно! точки зору проблема ощнки iнституцiйного потенцiалу е слабо розробленою.
Не iснуе ч^ко визначеного перелiку показникiв, на основi яких мае здiйснюватись оцiнка такого потенщалу. Це пов'язано, насамперед, iз двома причинами: численнiсть аспектiв розумшня поняття термiна «шститут» та обмежена шформацшна база дослi-дження.
Вiдповiдно до сучасних пiдходiв до визначення поняття «ш-ститут» для систематизування велико! кшькосп показникiв, якi характеризують рiвень використання iнституцiйного потенцiалу в регюш, доцiльно видiлити такi групи показниюв: «1нститут приватно! власностi»; «1нститут прибутку»; «1нститут конкуренцi!»; «1н-ститут найму пращ»; «1нститут обмiну»; «1нститут фiнансового ринку». Хоча такий перелш груп i не вiдображае вше! рiзноманiт-ностi змiсту поняття «шститут» i не е виключним, вш дозволяе пiдiйти до вирiшення проблеми оцiнки iнституцiйного потенцiалу в регюнах, ураховуючи обмеженi можливостi статистично! бази.
Вимiряти ефект використання iнституцiйного потенщалу складно. 1нституцшш фактори е ютотними для пояснення довго-строкових темшв зростання. У контекстi нашого дослщження це
можуть бути мiжрегiональнi розбiжностi за рiвнями валового ре-гiонального продукту на душу населення. Дослщження показало вщсутшсть ч^ко! залежностi рiвня розвитку регюшв Укра1ни вiд якостi iнститутiв. Комбшащя вiдносно високого рiвня економiчно-го розвитку з вщносно низькою яюстю iнститутiв у довгостроковiй перспективi створюе ризик досягнення меж економiчного розвитку, який е можливим при наявнш якостi iнститутiв.
Лiтература
1. Коновалова О.Н. Методологические подходы к комплексной оценке уровня социально-экономического развития регионов (на примере Белгородской области) [Электронный ресурс] / О.Н. Коновалова, Т.М. Давыденко, Л.М. Борисоглебская // Научные ведомости. - 2008. - № 2 (Вып. 6). - Режим доступа: http://dspace.bsu.edu.rU/bitstream/123456789/217/1/Davyudenko%20T .M.Borisoglebskaya%20L.N.%20The%20methodologigae.pdf.
2. Рейтинг инвестиционной привлекательности регионов России 2010-2011 годов [Электронный ресурс] // Официальный сайт рейтингового агентства «Эксперт». - Режим доступа: http://www.raexpert.ru/ratings/regions/2011/.
3. Захарова Е.Н. Основные методологические подходы к оценке экономического потенциала региона [Электронный ресурс] // Е.Н. Захарова, Е.П. Авраменко. - Режим доступа: http: //www.rusnauka.com/27_NPM_2012/Economics/13_116629.doc.htm.
4. Балацкий О.Ф. Теоретические проблемы оценки экономического потенциала региона, компании, предприятия [Электронный ресурс] / О.Ф. Балацкий. - Режим доступа: http: //do.gendocs.ru/docs/index-204866.html.
5. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики : пер. с англ. / Д. Норт. - М.: Начала, 1997. - 180 с.
6. Веблен Т. Теория праздного класса : пер. с англ. / Т. Веб-лен; общ. ред. В.В. Мотылева. - М.: Прогресс, 1984. - 367 с.
7. Розмаинский И. Неопределенность и институциональная эволюция в сложных экономических системах: посткейнсианский подход / И. Розмаинский // Вопросы экономики. - 2009. - № 6. -С.48-59.
8. Розмаинский И. Почему развитие капитализма сопровождается ухудшением качества товара / И. Розмаинский // Terra economicus. - 2011. - № 1. - Т. 9. - С. 8-16.
9. Киндзерский Ю. Институты развития: принципы формирования и проблемы / Ю. Киндзерский // Общество и экономика. -2010. - № 7-8. - С. 57-78.
10. Кирдина С. Г. Институциональные матрицы и развитие России [Электронный ресурс] / С.Г. Кирдина. - Режим доступа: http://rudocs.exdat.com/docs/index-404701.html?page=5.
11. Кирдина С.Г. Homo institutius в теории институциональных матриц [Электронный ресурс] / С.Г. Кирдина // "Homo institutius - человек институциональный" / под ред. д-ра экон. наук О.В. Иншакова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2005. - С. 259-282. -Режим доступа: http://www.kirdina.ru/doc/news/18apr05/Homo_ institutius. pdf.
12. Ван дер Варден Б.Л. Алгебра / Б.Л. Ван дер Варден. -М.: Наука, 1975. - 649 с.
13. Сухарев О.С. Проблема институциональной эффективности и качества хозяйственного развития [Электронный ресурс] / О.С. Сухарев. - Режим доступа: http://www.econ.asu.ru/lib/sborn/ iimer2007/pdf/stat01.pdf.
14. Отчет о конкурентоспособности регионов Украины 2011: навстречу экономическому росту и процветанию [Электронный ресурс] // Официальный сайт проекта Фонда «Эффективное управление». - Режим доступа: http://competitiveukraine.org/uploadfiles/ ckfinder/files/reports/2011/Competitiveness_report_2011_ru2.pdf.
15. Експрес-випуск «Валовий регюнальний продукт за 2011 рш» [Електронний ресурс] // Офщшний сайт Державно! служби статистики. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
16. Фрейнкман Л.М. Анализ институциональной динамики в странах с переходной экономикой / Л.М. Фрейнкман, В.В. Дашке-ев, М.Р. Муфтяхетдинова. - М.: ИЭПП, 2009. - 252 с.
НадШшла доредакцП 19.07.2013р.
