CC BY
59ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ
ЗАКЛАДІ
РудовБ. А.
Академії внутрішніх військ МВС У країни
Анотація. У статті подано результати узагальнення питань теорії і окремих практичних аспектів інноваційної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Зазначено, що інноваційна педагогічна діяльність передбачає структурні компоненти: ініціювання зміни цілей освіти відповідно до засад Болонського процесу, інтегрування змісту навчально-виховного процесу, персоналізацію методичного забезпечення.
Ключові слова: інновація, педагогічна діяльність, Болонський процес.
Аннотация. Рудов Б.А. Подготовка преподавателей к инновационной деятельности в высшем учебном заведении. В статье представлено результаты обобщения вопросов теории и некоторых практических аспектов инновационной педагогической деятельности в высшем учебном заведении Указано, что инновационная педагогическая деятельность включает структурные компоненты инициирование изменения целей образования в соответствии с требованиями Болонского процесса, интегрирования содержания учебно-воспитательного процесса, персонализацию методического
обеспечения.
Ключевые слова: инновация, педагогическая деятельность, Болонский процесс.
Annotation. Rudov B.A. Preparation of teachers to innovational activity in a higher educational institution.
The generalizations upon the problems of theory and practice of innovative educational work in institute of higher education are drawn in the article. It’s noted that innovative pedagogic actions has structural parts: initiating the changes in educational targets according to principles of Bologna trial, the integration of educational process, personalization of methodical providing.
Key words: innovation, educational work, Bologna trial.
Вступ.
Загальні процеси реформування вищої освіти України у контексті завдань Болонського процесу актуалізують звернення до питань інноваційних процесів в галузі освіти, що виникали в різні історичні періоди і визначають її розвиток сьогодні. Найбільш широкого масштабу вони досягли в кінці XIX -початку XX ст. в Росії, Німеччині, Франції і США, і відрізнялися яскраво вираженою творчою спрямованістю і нестандартністю підходів до навчання і виховання
Цей досвід висвітлений в роботах С.Т.Шацького, О.І.Пискунову З.І. Равкіна і ін. Педагогічні ідеї того часу були сприйняті і розвинені в школах Росії та України 1920-30-тих років (школах-комунах Наркомпросу, школах-лабораторіях та ін.). Вже тоді виникла проблема управління такого типу навчальними закладами. Але вона не була вирішена через наростаючий консерватизм в управлінській діяльності. Новий етап створення інноваційних шкіл пов'язаний з політикою демократизації українського суспільства і, отже, вищої, зокрема, військової школи як його складової частини. Реформування військової освіти в 1990-тих роках спонукало до ініціативи професорсько-викладацький склад, пробудило інтерес до педагогічного доробку педагогів-новаторіа Оскільки педагогічні інновації виконують безліч функцій в розвитку освітньої системи і стають масовим явищем, управління творчими пошуками професорсько-викладацького складу так само набуває характеру системного процесу [3]. Для створення цілісної системи підготовки викладача до інноваційної діяльності необхідно виявити загальні механізми цієї підготовки, що й визначено метою даного дослідження.
Зазначимо, що вказана проблема э складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедр загальної педагогіки “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах” (РК №1-200199004104) та кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки “Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи у науково-педагогічній спадщині вітчизняних і світових педагогів, діячів освіти і культури ХІХ-ХХ ст.” (РК№1-200199004104) Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди
Формулювання цілей роботи.
Розглядаючи поставлене завдання в двох підсистемах безперервної педагогічної освіти: вузівської і післявузівської та виділяючи її особливості, слід відмітити, що на вузівському етапі мета полягає у визначенні можливостей використання інноваційного механізму під час вивчення різних навчальних предметів, в аналізі роботи в різних частинах навчальної програми вузу військового професійного спрямування. Інакше кажучи, розгляд цільової, змістовної, методичної (управлінської і мотиваційно-стимулюючо) сторін інноваційного навчання дозволить показати в єдності еволюційний момент, закладений в ньому. Виявлення ж умов інноваційного навчання дозволяє розкрити механізм і розробити технологію процесів, що забезпечили високу ефективність результатів навчальної діяльності.
Результати досліджень.
Дуже важливо, що інноваційне навчання забезпечується не застосуванням окремих способів навчання, а було пов'язане з переглядом сутнісних характеристик процесу придбання знань, розробкою нового стилю навчального спілкування Цей перегляд передбачає рішення системи мети і завдань: аналіз
змістовної сторони навчального процесу і розробку технології подачі навчального матеріалу, вивчення технології його обробки, вибір і застосування методів, прийомів, засобів і форм навчання. З’ясовано, що вивчення характеру, особливостей побуту і потреб широкого загалу населення є необхідною умовою обґрунтування принципів інноваційного навчально-виховного процесу.
Серед принципів інноваційної педагогічної діяльності науковці традиційно визначають такі. Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій військовій школі. Цей принцип передбачає пріоритет завдань самореалізації особистості кожного курсанта, слухача, магістра-виховника, створення умов для вияву обдарованості і талантів, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої. Показово, що загальносвітова те5нденція гуманізації військово-педагогічної галузі здійснюється через гуманітаризацію змісту професійної підготовки (акцентування уваги на опанування рідною та іноземними мовами, засвоєння системи культурних цінностей свого та інших народів світу, формування стійких осмислених літературних уподобань і смаків тощо). Науковий світський характер навчання, що виявляється практично у прагненні викладача показати загальну логіку науки, що є ґрунтом навчальної дисципліни, продемонструвати приклад володіння методологією досліджень в межах проблематики навчальної програми, стимулювати майбутніх фахівців до конструктивної професійно спрямованої науково-дослідної роботи Єдність національного і загальнолюдського компонентів культури — формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; володіння українською мовою, використання усіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до надбань культурі, історичної спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння надбанням і критичне осмислення світової культури Демократизація виховання - розвиток різноманітних форм співробітництва, встановлення довіри між викладачем і курсантом, організація педагогічного спілкування на основі взаємоповаги, розуміння запитів, потреб та інтересів кожної особистості. Пріоритет інтелектуальної і моральної спрямованості змісту навчання і виховання у вищій школі військового професійного спрямування. Поєднання активності, самодіяльності і творчої ініціативи тих, хто навчається, з вимогливим керівництвом викладача. Урахування у навчально-виховному процесі індивідуальних, вікових особливостей курсантів, слухачів [1].
Інноваційне навчання - це такий динамічний педагогічний процес, який забезпечує включення емоційних сфер психіки того, хто навчається, активне функціонування його інтелектуальних і вольових потенцій, сприяє формуванню стійкого інтересу до навчального предмета, слугує ціннісним стимулом для самоосвіти, сприяє формуванню активної, творчої, гармонійно розвиненої особистості
Аналітичне вивчення результатів чисельних досліджень свідчить, що інноваційні процеси - важливий шлях подолання формалізму в навчанні, що об’єктивно притаманний мережі вищих професійних шкіл У країни Відмітною особливістю навчально-пізнавальної діяльності в інноваційному навчанні є підхід до організації оволодіння знаннями, створення умов включення тих, хто навчається, не просто в діяльність, а в діяльність творчу (пошукову, самодіяльну, ініціативну, самостійну тощо), зумовлену видом навчально-пізнавальної діяльності (спостереження і практична дія переважають над слуханням академічних теоретичних знань або супроводять його); логікою пізнавального процесу (індукція переважає над дедукцією);
психологією пізнавального процесу (аналіз через синтез, асоціативний і евристичний механізми сприйняття інформації, зв'язок інтуїтивного і логічного способів мислительної діяльності тощо); джерелом знання (опора на образ, наочність).
Професійна педагогічна інноваційна діяльність має свою специфіку, яка полягає, головним чином, у наступному: сукупності певних фізичних та інтелектуальних сил і здібностей педагога, завдяки яким він успішно здійснює доцільну ініціативну діяльність щодо виховання і навчання курсанта. Серед таких здібностей найважливішими є організаторські здібності, здатність до лідерства; своєрідності об'єкта педагогічної праці, який одночасно є субєктом цієї діяльності. Активність курсантів як субєктів педагогічної праці багато в чому визначається рівнем їх загальнонаукових знань та організаторських вмінь; своєрідності засобів інноваційної педагогічної діяльності викладача, значна частина яких мають сутність морально-духовних сентенцій; специфіці взаємозв'язку між трьома підсистемами (сукупність інтелектуальних і фізичних сил педагога, сукупність певних даних об'єкта праці і сукупність засобів та структури діяльності).
Викладач вищого навчального закладу військового спрямування виконує такі функції: організаторську (керівник, координатор в системі професійних і загальних знань, умінь, навичок); інформаційну (носій найновішої інформації); трансформаційну (перетворення суспільно значущого змісту знань в акт індивідуального пізнання); орієнтовно-регулятивну (структура знань педагога визначає структуру знань курсанта); мобілізуючу (переведення об'єкту виховання у субєкт, самовиховання, самореалізації, самоствердження) [1].
Конкретний зміст праці, права та обов'язки професора, доцента, викладача вищого навчального закладу визначається статутними документами відповідного навчального закладу військового спрямування.
Інноваційна педагогічна діяльність спрямована на організацію процесу навчання у вищій школі у відповідності з вимогами суспільства Для навчального процесу у вищій школі характерним є органічне поєднання навчального і науково-дослідного аспектів, підвищення активності і самостійної роботи курсантів. У педагогічній діяльності поєднується теоретична складова, пов'язана з розкриттям нових
закономірностей сутності науки, а також практична, спрямована на перетворення конкретних ситуацій, на розв'язання системи педагогічних задач. Викладач визначає мету та задачі навчання з конкретного предмету у взаємозв'язку з іншими навчальними дисциплінами; конкретизує зміст навчання, обирає доцільні сучасні форми і методи, що сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності курсантів, форми і засоби контролю; формує творчі колективи навчальних груп; здійснює виховання кожного курсанта і стимулює потребу в самовихованні Основними видами цієї діяльності є читання лекцій, проведення лабораторних, практичних, семінарських, розрахунково-графічних робіт, консультації, заліків, екзаменів, рецензування і прийом захисту курсових робіт і проектів, керівництво практикою та навчально-дослідною роботою, керівництво магістерськими роботами та ін.
Серед компонентів інноваційної педагогічної діяльності в контексті вимог Болонського процесу особливо значущою є навчально-методична діяльність щодо підготовки навчального процесу, методичного забезпечення та удосконалення його [2, 4]. У вищому навчальному закладі військового спрямування передбачається понад тридцять конкретних видів навчально-методичної діяльності. В їх числі: підготовка до лекційних, практичних, семінарських занять, практичних і групових занять; розробка, переробка і підготовка до видання конспектів лекцій, збірників вправ і задач, лабораторних практикумів та інших навчально-методичних матеріалів, методичних матеріалів з курсових і магістерських робіт; поточна робота стосовно підвищення педагогічної кваліфікації (читання методичної і навчальної, науково-методичної літератури); вивчення передового досвіду з представленням звітності і рецензування конспектів лекцій, збірників задач і лабораторних практикумів; складання методичних розробок, завдань, екзаменаційних опитувальників, діагностичних тестів, тематики курсових робіт; розробка графіків самостійної роботи курсантів; взаємовідвідування занять тощо.
Психологічна структура інноваційної педагогічної діяльності - це взаємозв'язок, система і послідовність дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через оригінальне розв'язання педагогічних задач. Н.В.Кузьміна виділяє конструктивний організаторський, комунікативний і гностичний функціональні компоненти такої структури [5].
Гностичний компонент є своєрідним стрижнем усіх вищеназваних компонентів Він включає в себе вивчення: змісту і способів впливу на курсантів; вікових та індивідуальних особливостей курсантів; особливостей навчально-виховного процесу і результатів власної педагогічної діяльності, її позитивних результатів і недоліків.
Конструктивний компонент включає: добір і компонування змісту інформації, яка стає надбанням слухачів; 2) проектування навчально-пізнавальної діяльності курсантів, в якій необхідна інформація може бути засвоєна самостійно; проектування власної майбутньої діяльності і поведінки Варто звернути увагу на те, що молоді викладачі відчувають труднощі у конструюванні матеріалу, у виділенні головного, та в розподілі його за часом. Доценти звертають увагу на конструювання контактів з аудиторією. Під час викладання вони легко знаходять співвідношення між теоретичним і фактичним матеріалом. Педагоги-майстри відчувають аудиторіюі творчо перебудовуютьінформацію.
Організаційний компонент вміщує складники: способи подачі інформації в процесі її повідомлення курсантам; виборі різних видів навчально-пізнавальної діяльності курсантів таким чином, щоб результати відповідали цілям системи; організацію власної діяльності і поведінки в процесі безпосередньої взаємодії з курсантами.
Комунікативний компонент вміщує: встановлення педагогічно доцільних стосунків з тими, на кого спрямований вплив (на основі визнання моральної, інтелектуальної! політичної зверхності в ролі керівника і організатора - „взаємини по горизонталі”); встановлення правильних взаємин з тими, хто виступає в ролі керівників даної системи (дисциплінованість, принциповість, творчість - „взаємини по вертикалі”) і партнерів по діяльності; співвіднесення своєї діяльності з державним завданням, що ставляться до керівника як громадянина держави.
Психологічна структура компонентів діяльності викладача є динамічною і поступово змінюється з оволодінням майстерністю. Майстри продумують стратегію завоювання аудиторі, особливо піклуються про перші лекції, бо потім дуже важко щось змінити у стосунках зі слухацькою аудиторією чого не роблять молоді викладачі.
Ґрунтом інноваційної педагогічної діяльності є професіоналізм Важливими особливостями професіоналізму знань є: комплексність тобто здатність викладача синтезувати інформацію з різних галузей науки у процесі викладання певного закону, тенденції, явища, поняття; особистісне забарвлення, тобто знання, „пропущені’ через власну соціокультурнупозицію, систему світоглядних переконань; формування знань одночасно на різних рівнях (теоретичному, методичному, технологічному).
Висновки.
У загальнюючи вище викладене, можна стверджувати: інноваційне навчання може і повинно зробити свій внесок в організацію процесу навчання, у вдосконалення професійної підготовки військових Такий тип освітнього процесу пов'язаний з творчим пошуком на підставі досвіду, що є і його відповідним збагаченням. Виникає проблема готовності викладача до використання нововведень в навчальному процесі не тільки в значенні здатності усвідомити нове дидактичне завдання, проаналізувати можливості нових видів навчально-пізнавальної діяльності, але, передусім, у формуванні потреби відповідного особистісного
досвіду, широти розуміння проблеми інноваційної педагогічної діяльності і осмислення власної готовності взяти участь в цьому процесі, вдосконалення педагогічного професіоналізму.
Для оптимального функціонування сучасної вищої освітньої системи необхідний інноваційний підхід до тих, хто навчається, не тільки у вищій військовій школі, але і в ланці підготовки викладачів для цієї школи Тому до числа першочергових завдань модернізації вищої педагогічної освіти відноситься створення умов для інноваційного навчання педагога, який здатний до лідерства, але може виходити поза межі домінуючої позиції; буде виконувати функції режисера, але не розпорядника; гратиме роль не тільки організатора, але і співучасника такого навчального процесу, який будуєтьсяяк діалог тих, хто навчається, з пізнавальною реальністю, з іншими людьми, координатора самодіяльного пізнавального процесу кожного студента слухача, курсанта, особистістю, що власним ставленням до викладання і виконання службових обов’язків сприяє збагаченню особистісного досвіду кожного підлеглого
Проведене дослідженням не вичерпує усіх аспектів даної педагогічної проблеми Подальшої наукової розробки потребують питання компаративного аналізу процедури формування умов для інноваційної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі, специфіки прояву інноваційної діяльності педагогів у військовому вузі.
Використана література
1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України Історія. Проблеми. - К: Либідь, 1998. - с. 372-380.
2. Болонський процес у фактах і документах/ Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В.В., Бабин 1.1. - Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. - 52 с. (www ^ріі.сйіі.ііа/ІПтІ/Ресурси/Кредитно-моду льна система).
3. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособностивысшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. - 2000. -Т ом XXV.- № 3. - С.11.
4. Кудряшов Є.В. Модернізація навчального процесу у вищих навчальних закладах у контексті болонського процесу // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наукпраць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №9. - С. 9194.
5. Кузьмина Н.В. Понятие «педагогическая система» и критерии ее оценки: Методы пед. исследования: Учебн. пособие /Под ред. Н.В.Кузьминой - Л.: Изд. Лен. университета, 1980. - С. 112 - 123.
Надійшла до редакції 17.12.2007р.
