CC BY
49періодом не меншим за один календарний місяць і визначається як загальним трендом так і індивідуальними особливостями, що необхідно враховувати в ході навчально-тренувального процесу лучників високої кваліфікації.
Висновки.
Розроблено методику застосування засобів гравітаційного тренування у стрільбі з лука, що полягає у використанні спеціального костюму, за допомогою котрого створюються умови визначеної величини гіпергравітації для організму спортсмена, і якою доцільно послуговуватися протягом мезоцик-лу підготовки у спеціально-підготовчому періоді річного циклу.
Запропонований алгоритм визначення ефективності розроблених засобів і методів гравітаційного тренування на основі контролю динаміки змін параметрів міотонометроії, спеціальної стійкості та спортивної результативності лучників високої кваліфікації.
На основі аналізу часових рядів параметрів міотонометрії, спеціальної стійкості та спортивного результатів виявлено різноприскорену їх динаміку, що характеризує адаптаційні зміни організму лучників на умови гіпергравітації.
Виявлено ефективність запропонованої методики гравітаційного тренування на базі аналізу змін вибраних значущих параметрів підготовленості та спортивної результативності лучників високої кваліфікації.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем підготовки висококваліфікованих лучників.
Література
1. Брижатий О.В. Міотонометрія в програмі управління м’язовою діяльністю спортсменів // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць. - Луцьк, 1999. —С.123—125.
2. Виноградський Б.А. Моделювання параметрів специфічних координаційних якостей лучників // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. -К.: Олімпійська література. -2005. -№4. —С.66-71.
3. Горобец В.П. Тономиографический контроль за состоянием мышц руки у стрелков из лука. — В кн.:ГДОИФК. Научные основы разработки и совершенствования техн. средств обучения и спорт. тренировки. Л., 1977. —с.82—85.
4. Кашуба В.О., Лапутин А.Н. Биомеханические эргогенные средства в спорте // Допинг и эргогенные средства в спорте / Под общ. ред. Платонова В.Н.— Киев: Олимпийская литература, 2003. — 588с.
5. Лайуни Рида бен Шедли. Влияние сил гравитации на тонус мышц, участвующих в регуляции ортоградной позы тела человека // Педагогика, психология и медико-биологические проблемы физического воспитания и спорта / Под ред. С.С. Ермакова. - Харьков: ХХПИ, 2001. - № 16. - С.50 -54.
6. Лапутин А.Н. Гравитационная тренировка. — К.: Знання, 1999. — 315с.
7. Лапутин А.Н., Бобровник В.И. Олимпийскому спорту — высокие технологии. — К.: Знання, 1999. — 164с.
Надійшла до редакції 19.12.2006р.
МОТИВАЦІЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІН У ВИЩОМУ ТЕХНІЧНОМУ ЗАКЛАДІ
Вовчаста Н.Я.
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
Анотація. Інтеграція України в європейський освітній простір і приєднання її вищих навчальних закладів до Болонського процесу стимулюють вищі навчальні заклади, зокрема Львівський державний університет безпеки життєдіяльності приєднуватися до європейських стандартів, запроваджувати нові моделі підготовки кадрів для галузі. Зокрема в цьому навчальному закладі проводиться широкомасштабна робота з активізації, оптимізації і інтенсифікації процесу навчання курсантів і студентів. В статті розглядаються форми і методи, які сприяють виконанню відповідальних завдань у сфері підготовки професійних кадрів як у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, так і в інших вищих навчальних закладах.
Ключові слова: мотивація, інтенсифікація, пізнавальна активність, модульно-рейтингова система, кредитно-модульна система.
Аннотация. Вовчаста Н.Я. Мотивация изучения дисциплин в высшем техническом заведении. Интеграция Украины в европейское образовательное пространство и присоединение её высших учебных заведений к Болонскому процессу побуждают высшие учебные заведения, в частности Львовский государственный университет безопасности жизнедеятельности, присоединяться к европейским стандартам, внедрять новые модели подготовки кадров для отрасли. В частности, в этом учебном заведении проводится широкомасштабная работа по активизации, оптимизации и интенсификации процесса обучения курсантов и студентов. В статье рассматриваются формы и методы способствующие выполнению ответственных заданий в области подготовки высококвалифицированных кадров как во Львовском государственном университете безопасности жизнедеятельности. так и в других высших заведениях. Ключевые слова: мотивация, интенсификация, познавательная активность, модульно-рейтинговая система, кредитно-модульная система.
Annotation. Vovchasta N.Y. Motivation for studying at a higher technical establishment. Integration of Ukraine into European educational space and joining of its higher educational establishments to Bologna process stimulate educational establishments, in particular Lviv state university of vital activity safety to join to the European standards, to introduce new models of professional training for the branch. Large scale work aimed on intensifying of the process of training of cadets and students and making this process more active and optimum is carried out at this educational establishment. Forms and methods of this work which promote fulfilment of responsible tasks in the field of professional training of the high skilled personnel both at Lviv state university of vital activity safety and other higher educational establishments are examined in this article.
Key words: motivation, intensification, cognitive activity, module-rating system, credit-module system.
Вступ.
15-річний період існування України як незалежної держави дає широкі можливості вітчизняній системі вищої освіти і професійної підготовки кадрів для інтеграції в європейський науково-освітній простір. Приєднання України вступити до Болонського процесу, як стратегічного на-
прямку розвитку освіти, спонукає навчальні заклади, зокрема науково-педагогічний колектив Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, долучатися до європейських освітніх стандартів, впроваджувати нові моделі в процесі підготовки кадрів галузі. В Україні накопичено досить вагомий практичний досвід у галузі освіти та багатий арсенал форм і методів підвищення ефективності навчального процесу.
Посилення мотивації слухачів завжди було одним з найважливіших напрямків удосконалення і поліпшення змісту освіти, активізації, оптимізації та інтенсифікації процесу навчання у вищій школі. Аналізуючи вплив дев’яти основних чинників інтенсифікації процесу навчання, викладач Львівського національного університету ім. І. Франка Лариса Ковальчук, на наш погляд, цілком виправдано характеризує його як визначальним у проблемі передачі і освоєння максимального обсягу знань, активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів [8; 110-111].
Українська вища школа нагромадила чималий банк методів формування мотивації, стимулювання пізнавальної активності студентів.
М. Фіцула, зокрема, визначає такі методи: метод навчальної дискусії, який передбачає обмін думками, вчить самостійно мислити, розвиває аналітичне мислення; забезпечення успіху, що зміцнює віру студента в свої сили; створення ситуацій інтересу в процесі викладу навчального матеріалу і його новизни; опори на життєвий досвід слухачів; стимулювання обов‘язку і відповідальності, коли до свідомості студентів доводять спільну та особисту значимість навчання та їх професії [11; 129-132].
Слід зазначити, що проблема формування пізнавальної активності й мотивованості в навчальному процесі є одною з основних завдань педагогіки взагалі. Їй присвячені ґрунтовні дослідження відомих спеціалістів у галузі психології та педагогіки: Л.Аристова, В. Давидова, В. Паламарчука, ГЩукіна та ін. Серед ряду важливих компонентів пізнавальної активності вони виокремлюють мотиваційний (потреби, інтереси, орієнтації, установки). На дум -ку науковців, якість цього компонента формується на різних рівнях: творчому, пошуковому і репродуктивному. За висновком Р. Ігнатової, їм належить особливе місце у навчальному процесі та творчій навчально-пізнавальній діяльності студентів [ 7; 75].
Робота виконана за планом НДР Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.
Формулювання цілей роботи.
Метою даної статті є виокремити з теоре-тико-методичних засад, які забезпечують активізацію навчальної діяльності, найбільш впливові. Серед них на наш погляд, надзвичайно посідає формування у курсантів /студентів/ стимулюючо-мотиваційного компоненту як одної з головних складових навчального процесу [5; 405].
Результати досліджень.
Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що серед науковців поки що немає єдності у розумінні суті та структури пізнавальної активності особистості. Її розглядають як готовність і прагнення до енергійного оволодіння знаннями (Н.Половн-ікова); психічний стан, що знаходить своє вираження в спрямованості на розв’язання інтелектуальних завдань (Д.Вількеєв); вияв у навчальному процесі вольової, емоційної, інтелектуальної сторін особистості (М.Махмутов); якість діяльності, що проявляється у ставленні до змісту і процесу учіння, у прагненні до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності, у мобілізації морально-вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети (Т. Шамова); вияв творчого ставлення індивіда до об’єкта пізнання, вибірковість у підході до об’єктів пізнання, визначення завдань, які необхідно вирішувати (Л.Аристова); стан, що характеризується прагненням до учіння, розумових напруг і виявом вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями (І.Харламов); особистісне утворення, що характеризує інтелектуальний відгук на процес пізнання, розумово-емоційна чутливість учня в пізнавальному процесі (Г. Щукіна); риса особистості, яка виявляється в її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності (В. Лозова).
У психолого-педагогічних дослідженнях пізнавальну активність найчастіше розглядають у двох аспектах: як процесуальну характеристику пізнавальної діяльності або ж як відносно стабільну якість особистості. На наш погляд, обидва підходи не суперечать один іншому і повинні розглядатися в комплексі, як такі, що взаємно доповнюються. Слід зауважити також, що, розглядаючи структуру пізнавальної активності, окремі науковці акцентують увагу на її мотиваційній складовій, пов’язуючи її передусім з пізнавальними інтересами і потребами особистості (Д.Вількеєв, ГЩукіна), інші наголошують на важливій ролі пізнавальних процесів, мислительних операцій, способів і прийомів розумової діяльності (О.Артем’єва, Д.Богоявленська).
Узагальнивши різні підходи до розуміння сутності пізнавальної активності, а також враховуючи особливості навчально-пізнавальної діяльності курсантів, ми визначили пізнавальну активність як складну інтегральну рису, що виявляється в емоційному ставленні до змісту і процесу учіння, спрямованості на оволодіння знаннями і способами професійної діяльності, мобілізації вольових зусиль на реалізацію навчально-пізнавальних завдань.
У контексті формування пізнавальної активності курсантів важливого значення набуває проблема визначення критеріїв і показників діагностування сформованості цієї складної риси. У психолого-педагогічних дослідженнях пропонуються різні підходи до її вирішення. Так, виокремлю-
ються зовнішні і внутрішні критерії пізнавальної активності (М.Овчар, А.Розенберг), загальні і специфічні (О.Артем’єва, А.Дарбула, В.Лобанов), мотиваційні та операційні (В.Бешенцев, Т.Шамова). більшість дослідників зазначає, що пізнавальна активність знаходить вияв як у об’єктивному плані - в процесі та результатах навчальної діяльності, так і в суб ’ єктивному - у мотивах, потребах, інтересах, способах і прийомах пізнавальної діяльності.
Мотиваційний компонент містить емоційно-спонукальні чинники пізнавальної активності курсантів, їхнє ставлення до навчання, прагнення до засвоєння нових знань і способів пізнавальної діяльності. Операційно-дійовий компонент відображає процесуально-інструментальний аспект пізнавальної активності і включає такі складові: навчальні уміння, способи і прийоми пізнання, властивості мислення та зовнішні прояви пізнавальної діяльності курсантів. Особистісний компонент відображає сформованість особистісних рис кур -сантів, які проявляються і розвиваються в пізнавальній активності: допитливість, вдумливість, рефлективність, наполегливість, самокритичність, пізнавальна ініціативність тощо.
Враховуючи визначені структурні компоненти пізнавальної активності курсантів, ми встановили відповідні критерії та показники її сформо-ваності. Так, показниками, які характеризують сформованість мотиваційного компоненту пізнавальної активності курсантів є такі: загальна спрямованість на пізнання і навчальну діяльність, сфор-мованість внутрішньої мотивації учіння, позитивне ставлення до пізнавальної діяльності, наявність навчально- пізнавальних інтересів, сформованість пізнавальної потреби, схильність до над ситуативної пізнавальної активності. Розвиток операційно-дійового компоненту пізнавальної активності характеризується такими показниками: сформованість розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації та ін.); самостійність, критичність, конструктивність, проблемність, сміливість, глибина і широта мислення; вміння передавати зміст засвоєного матеріалу своїми словами; вміння логічно, чітко і точно формулювати дум -ки. Особистісний компонент пізнавальної активності виявляється в таких показниках: допитливість, вдум -ливість, схильність до участі в дискусіях і відстоювання власних поглядів, рефлективність, схильність до інтелектуального самовдосконалення, самокритичність, впевненість у собі, пізнавальна сміливість, схильність до пізнавальної самореалізації, пізнавальна ініціативність.
Комплексне врахування вказаних показників дало змогу визначити три рівні сформованості пізнавальної активності курсантів: високий, середній і низький. Курсанти з високим рівнем пізнавальної активності регулярно ставлять запитання керівникові заняття, виступають з відповідями на заняттях; для них характерні вміння викладати навчальний матеріал, вміння вести конспекти занять,
посилений інтерес до допоміжної літератури, оперативний відгук на педагогічні дії, прагнення взяти на себе та виконати додаткові зобов’язання, актуалізована потреба ” втрутитися” в навчальну ситуацію, досягнути її конструктивних змін; самостійна постановка та виконання учбових завдань, самостійний пошук та використання інформації, стійкі, саморегуляція діяльності; точність і повнота виконання завдань, регулярна ретельна підготовка до занять; здатність до зосередженості та вольового зусилля, тривалість вольового зусилля, опір невдачам та зовнішнім відволікаючим факторам; зацікавлене, активно-позитивне ставлення до навчальної діяльності, домінування позитивних емоцій.
Зауважимо, що зазначені методи і форми підвищення якості навчального процесу, які активно культивуються в діяльності навчальних закладів України поряд з багатьма іншими, нерідко цілком задовольняють певний загал педагогів. Але сучасне життя змушує вищу школу знаходити й впроваджувати нові схеми, нові шляхи удосконалення підготовки спеціалістів для забезпечення потреб держави. Цього вимагає й долучення України до Болонського процесу. Адже, за висловом ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Михайла Козяра, вже з 2010 року країни цього освітнього процесу видаватимуть випускникам дипломи міжнародного зразка, які даватимуть можливість працевлаштуватися у будь-якій країні чи продовжити своє навчання [9; 13].
Таким чином, в нашому університеті у 2005/ 2006 навчальному році на кафедрі соціальних і гуманітарних дисциплін впроваджено спеціальний курс “Вища освіта України і Болонський процес” в системі підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня-магістр, метою якого є не лише знайомство з основними завданнями і принципами Болонського процесу, а перш за все, усвідомлення педагогами і студентами (курсантами) незворотно-го процесу інтеграції в європейський освітній простір, відтак, оволодіння новими методами і стандартами у сфері вищої освіти.
Ретроспективний аналіз розвитку вищої школи свідчить, що вона завжди базується на державній політиці й формується на підставі змін у суспільному житті, відтак передбачила нові методологічні обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку моделей і стандартів. На початку третього тисячоліття українська система освіти знаходиться у стані докорінних перетворень і пошуку нових методів у навчальному процесі. Проблема педагогічних інновацій, на думку М.Швед, насамперед пов‘язана з суттєвим посиленням демократичних тенденцій в житті нашого суспільства, а також у системі вищої освіти. Вони зумовлюють відхід від авторитарної освіти й перегляд концептуальних принципів педагогічної взаємодії викладача й студентів, надаючи першочергового значення розкриттю і врахуванню потенціалу особистості, її творчих можливостей [12; 4,8].
Організація освітнього процесу у вищій школі в контексті зазначеної нової педагогічної парадигми зумовлена не лише закономірними особливостями пізнавальної діяльності, відтак переглядом форм і методів співпраці студентів з викладачами, але й нагальними потребами громадського суспільства, формування демократичних взаємин у навчальних закладах, які забезпечують свідому активність учасників процесу.
На наш погляд, заслуговує на увагу схема, запропонована Інститутом педагогіки і психології НПУ ім. М.П. Драгоманова, яка відповідає новим інноваційним вимогам і суттєво сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів шляхом посилення мотивації навчання. Вона успішно впроваджується у вищих навчальних закладах, зокрема у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності. З цією метою під час лекційних і практичних занять застосовують різні форми організації навчальної взаємодії курсантів (студентів) з викладачем, зокрема:
- надання права самостійного вибору форми відповіді;
- залучення курсанта (студента) до організації та участі в дискусії;
- підготовка рефератів за матеріалами додаткової літератури;
- письмове або усне формулювання питань з певних проблем;
- індивідуальна бесіда за результатами опрацьованого матеріалу;
- робота в групі з віріантивним завданням та ін.
Зазначені вище та інші форми навчальної взаємодії викладача зі студентами мали значний вплив на мотиваційну сферу особистості й забезпечують позитивну емоційну атмосферу в навчальному процесі [3;79].
Відомий вчений О. Л. Балан у своїй праці про дидактичну взаємодію викладача і студента як фактор оптимізації процесу навчання стверджує, що цей фактор потужно сприяє «реформам вищої осві-ти-демократизації, гуманізації та гуманітаризації навчального процесу». І вважає, що найважливіших завдань педагога-це виховати в студента сталий інтерес до навчання, що може бути досягнуто шляхом глибокого вивчення спонукальних сил, виявлення мотиваційної сфери людини, що здійснюється у процесі тісної взаємодії викладача й студента, демократичного стилю їх спілкування [1; 3].
Пріоритетним напрямком реформування освіти в Україні є оновлення змісту навчального процесу, який сприяв би активізації гуманістичних тенденцій у навчанні студентства, створював би можливості для реалізації потенціалу студента. На наш погляд, цим завданням відповідають методи взаємодії викладачів з магістрами, викладені Ольгою Богініч (Інститут педагогіки і психології ім. М. Дра-гоманова). Вона наголошує, що світова педагогіка розглядає навчання як еволюцію від репродуктивної через пошукову і дослідницьку до творчої на-
вчально-пізнавальної діяльності. Результати проведених експериментів красномовно свідчать, що залучення студентів до вирішення самостійних пізнавальних і пошукових завдань, добирати різну інформацію та її систематизувати, аналізувати й узагальнювати; висувати на заняттях власні обґрунтовані гіпотези, будувати систему переконливих доказів у процесі навчання потужно впливали на активізацію самостійної пізнавальної діяльності. Все це суттєво посилювати мотиваційні процеси у свідомості студентства [4; 128-130].
Заслуговує на увагу модульно — рейтингова система контролю знань студентів, яка стимулює мотивацію студентів у ході навчального процесу, яка застосовується в Луганському національному університеті. За словами,
І. Березкіної, в основу рейтингової системи покладена 100 — бальна шкала оцінювання. Для зруч -ності оцінювання пізнавальної діяльності студента впродовж семестру дисципліни навчального плану поділяються на модулі. Кожний модуль охоплює теми, пов‘язані між собою змістом. Усі етапи навчальної роботи студента (виконання індивідуальних завдань, самостійні та контрольні роботи, реферати тощо) оцінюються в балах з кожного модуля, причому бали розподіляються не рівномірно, а відповідно до вагомості кожного модуля окремо.
Впродовж семестру студент здає визначені модулі й набирає певну кількість балів — максимально 100 у рамках певного курсу. Студент, який набрав 60 балів, від складання іспиту звільняється. Переваги цієї системи, яка власне є першим кроком до кредитно — модульної системи Болонського процесу, у тому, що вона потужно активізує творчі можливості студентів завдяки проблемному навчанню, крім того, у ній широко застосовуються новітні форми і методи знань — насамперед тести [2; 34-35].
На наш погляд, у вирішенні проблеми формування творчої особистості майбутнього фахівця варто скористатися досвідом викладачів Запорізького державного університету. С. Гнатенко вважає, що надзвичайно важливо сформувати теоретичну основу концепції організації наукової творчості студентів, яка передбачає такі головні аспекти:
- залучення студентів до пошукової діяльності з першого до останнього курсу навчання у вищому навчальному закладі;
- тісний зв‘язок з практикою майбутньої роботи, впровадження отриманих результатів навчання у виробництво.
Зауважимо, що в основі програм європейської вищої школи, відображаються принципи Болонського процесу.
Автор наполягає на широкому залученні студентів до наукової самостійної пошукової роботи, яка стимулює наукову спостережливість і формує активну життєву позицію [6; 217].
Потужні стимули до підвищення мотивації курсантів (студентів) Львівського державного університету безпеки життєдіяльності дає курс Украї-
ни до європейського науково - освітнього простору та приєднання її вищої школи до Болонського процесу. Безперечно, формування єдиного відкритого простору вищої освіти, доступної для кожної людини, впровадження кредитних технологій навчання на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності студентів в межах європейського регіону, розвиток співпраці між вищими навчальними закладами європейських країн тощо, створюють сприятливі умови для курсантів і студентів, дають їм цікаву і доступну перспективу навчатись або продовжувати навчання в кращих навчальних закладах Європи чи працевлаштуватися в країнах Заходу.
У 2005-2006 навчальному році згідно з наказом Міністра освіти і науки, було впроваджено кредитно-модульну систему, і цей перший експеримент відбувається досить успішно. Важливо зазначити, що однією з переваг системи є стимулювання студентів, їх мотивації для досягнення високоякісної освіти. Суттєво піднявся інтерес молоді до пізнавальної діяльності, що сприяє можливості вибору навчальних курсів, формуванню індивідуальних навчальних планів, і це, звичайно, позитивно відбивається на якості навчання.
“Впровадження рейтингової системи є виправдане, - відзначає викладач Прикарпатського університету Ольга Максимович, - бо збільшує об'єктивність оцінки знань студентів, стимулює їх систематичну і самостійну роботу протягом семестру, сприяє розвитку творчих здібностей, налагодженню здорової конкуренції у навчанні, отже перетворює студента із об'єкта в суб ’ єкт навчального процесу” [10; 266].
Висновки.
Керівництво Львівського державного університету безпеки життєдіяльності крім всього надає великого значення виховним заходам, зокрема відзначенню пам’ятних дат з історії навчального закладу, вшануванню ветеранів, проведенню урочистостей з нагоди приведення до присяги курсантів та випуску з врученням офіцерських відзнак. Все це стимулює національну свідомість та значимість майбутньої професії. Позитивно впливає на мотивацію навчання щорічний відбір 16 кращих курсантів для стажування у Краківській школі аспірантів у Польщі. Комплекс виховних заходів, безперечно, позитивно впливає на результати навчального процесу, сприяє виконанню відповідальних завдань Президента і Уряду України щодо якісної підготовки кадрів для МНС.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем мотивації вивчення дисциплін у вищому технічному закладі.
Література:
1. Балан Л.О. Дидактична взаємодія викладача і студента як фактор оптимізації процесу навчання. Автореферат дис. канд. пед. наук. - Київ, 1994. - С.22.
2. 2.Березкіна І. Про роль педагогічної взаємодії // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.19. -Львів, 2005. - С. 32-37.
3. Бєлєнька Г. Особливості організації навчальної взаємодії
викладача зі студентами І—го курсу бакалаврату // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.19. — Львів, 2005. — С. 75—82.
4. Богініч О. Організація взаємодії з магістрами в процесі вивчення валеології // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.19.- Львів, 2005. — С. 124 — 132.
5. Варій М., Козяр М., Коваль М. Військова психологія і педагогіка. Навчальний посібник. — Львів, 2003. —623с.
6. Гнатенко С. Виховання громадськості на заняттях з гуманітарних дисциплін // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.19. — Львів, 2005. — С. 216—222.
7. Ігнатова Р. Розвиток пізнавальної активності учнів як педагогічна проблема// Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.18. — Львів, 2004. — С. 73—80.
8. Ковальчук Л. Шляхи оптимізації та інтенсифікації процесу навчання під час вивчення педагогіки студентами хімічного факультету класичного університету// Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.17.-Львів, 2003.- С. 106- 116.
9. Козяр М. Освіта повинна бути випереджальною, а не підтримуючою // Пожежна безпека. — 2006. — №5. — С.12—14.
10. Максимович О. Модульно-рейтингова технологія навчання у вищій школі // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.19. — Львів, 2005. — С. 263—271.
11. Фіцула М.М. Педагогіка. Посібник. —Київ, 2002. — 527с.
12. Швед М. Виховання та освіта: нові світоглядні виміри// Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.16. — Львів, 2002. — С. 3—11.
Надійшла до редакції 13.02.2007р.
РАЗДЕЛЕНИЕ СТУДЕНТОВ НА ГРУППЫ ПРИ ЗАНЯТИЯХ С ПРЕИМУЩЕСТВЕННЫМ ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ СИЛОВЫХ УПРАЖНЕНИЙ
Глядя С.А.
Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт»
Аннотация. Проведен срочный анализ показателей физического состояния студентов. Обоснована целесообразность распределения студентов на весовые группы для занятий по физическому воспитанию с использованием силовых упражнений. В качестве критериев для разделения студентов на группы использованы статистические показатели массы тела и индексов физического развития. Эти критерии зависят от особенностей конкретного контингента студентов. Рекомендуется разбивать контингент студентов на весовые группы примерно равные по числу студентов. Диапазоны массы тела отразят особенности контингента.
Ключевые слова: физическое развитие, физическая подготовленность, физическое воспитание, учебный процесс, студенты, контингент.
Анотація. Глядя С.О. Поділ студентів на групи при заняттях з переважним використанням силових вправ. Проведений терміновий аналіз показників фізичного стану студентів. Обґрунтовано доцільність розподілу студентів на вагові групи для занять з фізичного виховання з використанням силових вправ. Як критерії для поділу студентів на групи використані статистичні показники маси тіла й індексів фізичного розвитку Ці критерії залежать від особливостей конкретного контингенту студентів. Рекомендується розбивати контингент студентів на вагові групи приблизно рівні по числу студентів. Діапазони маси тіла відіб’ють особливості контингенту.
Ключові слова: фізичний розвиток, фізична підготовленість, фізичне виховання, учбовий процес, студенти, контингент.
Annotation. Glyadya S.A. Division of students into groups at employment with primary use of power exercises. The urgent analysis of indexes of bodily condition of students is conducted. Expedience of distributing of students is grounded on gravimetric groups for employments on physical education with the use of power exercises. As criteria for division of students into groups statistics of weight of a body and indexes of physical development are used. These criteria depend on features of a concrete contingent of students. It is recommended to break a contingent of students into weight groups about equal on number of students. Ranges of weight of a body will reflect features of a contingent
Keywords: physical development, physical fitness, physical education, educational process, students, contingent.
Введение.
Физическое воспитание студентов является неотъемлемой составляющей подготовки специалистов, средством сохранения и укрепления здоровья, совершенствования физического развития, осанки. Эти задания отражены в учебной программе по физическому воспитанию [1, с. 5-6]. Поэтому их необходимо реализовывать с учетом индивидуальных особенностей развития [2, с. 50]. Один из возможных подходов такого учета состоит в анализе показателей физического состояния студентов.
Проблемой изучения показателей физического состояния студентов занимались О. Ницеля (2000), В.С. Гуменный (2005), В.И. Капацила и М.П. -Питин (2005) [3, с. 24-27; 4, с. 76-78]. Авторы выделяют в физическом состоянии показатели физического развития и физической подготовленности. Между ними есть определенные взаимосвязи. Выявлены низкие показатели физического состояния студентов, снижение показателей отдельных тестовых упражнений. Отмечена также недостаточная эффективность применения различных методик проведения занятий по физическому воспитанию, не отвечающая современным требованиям высшей школы.
Накопленный опыт показывает, что при проведении занятий по физическому воспитанию студентов, в частности, недостаточно учитываются индивидуальные особенности студентов. Такой учет является актуальной проблемой и позволит, по нашему мнению, повысить эффективность учебного процесса.
Работа выполнена согласно плану научных работ НТУ «ХПИ».
Формулирование целей работы.
Цель работы - обосновать критерии для разделения студентов на группы при занятиях по физическому воспитанию с преимущественным использованием силовых упражнений.
Методы, организация исследования. Нами были проведены: анализ и обобщение данных научно-методической литературы, педагогические наблюдения, комплексное тестирование показателей физического развития и физической подготовленности студентов, статистическая обработка материалов исследования.
Результаты исследования и их обсужде-
ние.
Известно, что физическое развитие - это естественный процесс изменения возрастных, морфологичных и функциональных показателей организма человека. Информативными параметрами физического развития являются тотальные размеры тела:
- соотношение роста и массы тела;
- обхватные величины тела (окружность грудной клетки, шеи, плеча, талии, бедра);
- тип телосложения;
- пропорции тела и др. [5, с. 11].
В свою очередь, физическая подготовленность - это уровень развития физических качеств, двигательных навыков. Отражает содержание (средства и используемые методы) самого процесса физического воспитания [2, с. 65].
Нами были обследованы показатели физического развития и физической подготовленности студентов 1 курса основной медицинской группы. Эти студенты изъявили желание заниматься физическим воспитанием с преимущественным использованием силовых упражнений [6, с. 37 - 39]. Мы пытались обосновать критерии для того, что бы разделить студентов на группы по определенным показателям.
Учитывая силовую направленность учебного процесса, в качестве одного из критериев мы выбрали величину массы тела. Теоретически можно было бы воспользоваться делением студентов на весовые категории согласно правилам соревнований по силовым видам спорта (тяжелая атлетика [7, с. 3], пауэрлифтинг, борьба и др.). Но такой формальный подход не соответствует контингенту студентов, задачам учебного процесса. Более того, в зависимости от конкретных контингентов следует искать обоснованные показатели массы тела для разбиения студентов на группы. В основе такого подхода должен лежать статистический анализ массы тела.
Такой подход позволит учитывать индивидуальную массу тела студента, обосновать задачи и содержание учебных занятий.
Приводим в таблице 1 в качестве примера статистическое распределение массы тела 100 студентов первого курса НТУ «ХПИ» в осеннем семестре 2006 - 2007 учебного года. Перцентили определяют число студентов (в % от общего количества), имеющих определенную массу тела.
Таблица 1
Распределение массы тела студентов
Масса тела, кг 41 54 62 68 74 81 117
Перцентили,% Min 90 75 50 25 10 Max
Наиболее важными диапазонами являются 10 - 90 % и 25 - 75 %. В диапазоне 25 - 75 % - от 62 до 74 кг находятся 50 % студентов. А у 80 % студентов (от 10 % до 90 %) масса тела находится в диапазоне 54 - 81 кг.
На основании этого распределения целесообразно разделить данный контингент студентов на три (примерно одинаковые по числу занимающихся) весовые группы (Таблица 2).
