CC BY
39
СУДОУСТРШ, ПРОКУРАТУРА ТА АДВОКАТУРА
Заборовський BiKTop Вiкторович,
адвокат, кандидат юридичних наук, доцент, Ужгородський нац'юнальний ушверситет, Укра/'на, м. Ужгород e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0002-5845-7535
doi: 10.21564/2414 - 990x.135.79299 УДК 347.965.9
ПЛЮРАЛ1ЗМ У РОЗУМ1НН1 ПОНЯТТЯ «АДВОКАТУРА» ТА ЙОГО СП1ВВ1ДНОШЕННЯ 13 ПОНЯТТЯМ
«АДВОКАТ»
Досл1джуються р1зномантт точки зору на дефтщю поняття «адвокатура». На основ1 проведеного аналщ окреслюеться найбтьш повний змгст поняття «адвокатура». Розкриваеться спгввгдношення понять «адвокатура» та «адвокат», виходячи насамперед гз того, що вони по свош сут1 виконують р1зт функца, але пов'язат м1ж собою i взаемно впливають одне на одне.
Ключовi слова: адвокат; адвокатська дiяльнiсть; дефМщя поняття «адвокатура»; профе-сшне об'еднання оаб.
Заборовский В. В., адвокат, кандидат юридических наук, доцент, Ужгородский национальный университет, Украина, г. Ужгород.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-5845-7535
Плюрализм в понимании понятия «адвокатура» и его соотношение с понятием «адвокат»
Исследуются различные точки зрения на дефиницию понятия «адвокатура». На основе проведенного анализа определяется наиболее полное содержание понятия «адвокатура». Раскрывается соотношение понятий «адвокатура» и «адвокат», исходя прежде всего из того, что они по своей сути выполняют различные функции, но связаны между собой и имеют взаимное влияние друг на друга.
Ключевые слова: адвокат; адвокатская деятельность; дефиниция понятия «адвокатура»; профессиональное объединение лиц.
Вступ. У однш iз наших попередшх роб^, аналiзуючи питания про дефЬ нщш поняття «адвокат», ми зазначали, що воно розглядаеться з рiзиих точок зору та характеризуеться наявшстю рiзиих за змютом трактувань. А це, на нашу думку, ускладнюе подальше дослiджеиия як статусу адвоката, так i проблем щодо здiйсиеиия ним професiйиоí дiяльностi [1, с. 76]. На жаль, не е винят-ком i сприйняття поняття «адвокатура», оскiльки аиалiз легально закршлено1' дефiиiцií такого поняття, а також рiзиомаиiтиих позицiй науковщв щодо його визначення дае нам шдстави пiдтримати думку О. В. Синеокого, який вказуе, що юридична природа адвокатури достатньою мiрою не визначена i не досш-джена [2, с. 228].
Актуальтсть теми дослгдження полягае у тому, що наявний стан справ щодо плюралiзму в розумшш дефшщп поняття «адвокатура» не виправдовуе основного призначення, яке покладаеться на кожне поняття (розкриття суп та змюту того явища, яке воно виражае), а отже, ускладнюе процедуру дослщження взагалi правово1' природи адвокатури як шституцп, за якою закршлюеться кон-ституцiйний обов'язок надання особi професiйноí правничо1' допомоги. Актуаль-нiсть статтi проявляеться й у необхщност проведення спiввiдношення понять «адвокат» i «адвокатура», якi становлять основу законодавства про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть.
Аналiз остантх дослiджень i публжацт. Проблема визначення дефЬ шцп поняття «адвокатура», його сшввщношення з поняття «адвокат» була предметом дослщжень багатьох сучасних науковщв. Серед учених, як вивчали окремi аспекти ще'1 проблеми, доцiльно назвати В. Г. Бессарабова, Н. В. Борзих, 6. В. Васьковського, Т. В. Варфоломеево!", О. П. Галоганова, С. О. Деханова, В. Л. Кудрявцева, А. Г. Кучерени, А. В. Козьмших, С. Е. Лiбановоí, Г. П. Пав-лово"!, А. М. Подоляки, А. В. Хомеш. Однак залишаеться чимало дискусшних питань.
Метою нашо1' статт е аналiз рiзноманiтних точок зору на дефшщш поняття «адвокатура» та визначення його сшввщношення з поняттям «адвокат». Ми зосередимося на аналiзi наукових законодавчих пiдходiв щодо визначення поняття «адвокатура», а також зробимо спробу дати найбшьш повне розумшня дефшщп поняття «адвокатура», встановити сшввщношення понять «адвокатура» i«адвокат».
Виклад основного матерiалу. Незважаючи на багатовiкову практику використання поняття «адвокатура», на жаль, останне досi не мае едино'].', так звано1' «строго'].'» дефiнiцií. Найбiльш поширеним ^ на думку Н. В. Борзих, найбшьш вдалим е визначення його як професшного спiвтовариства адвокатiв, i як iнститут громадянського суспiльства адвокатура не входить до системи оргашв державно'].' влади й органiв мюцевого самоврядування [3, с. 448]. Схожу позищю вiдстоюе й О. П. Галоганов, вказуючи на те, що таке поняття слщ
розумгти у двох значеннях. По-перше, як професшне сшвтовариство адвокатiв, тобто сукупнiсть осiб, якi отримали адвокатський статус, об'еднаних на умовах обов'язкового членства в особливi органiзацГí - регiональнi адвокатсью палати. По-друге, адвокатуру слiд розумгги як дшчий на певних принципах (законности лояльностi до клieнта, дотримання адвокатсько'' етики, незалежностi, самовряд-носп, корпоративностi, рiвноправностi адвокатiв, професiоналiзму) громадський шститут, що гарантуе громадянам право на квалiфiковану юридичну допомогу [4, с. 19]. Подiбна думка простежуеться i в працях iнших науковщв, зокрема Г. А. Павловоí [5, с. 8-9], О. М. Просвiркiна [6, с. 11] та А. В. Хомеш [7, с. 171].
Подшяють тезу про подвшну правову природу дефшщп поняття «адвокатура» й iншi науковцi, зокрема А. В. Козьмших (адвокатура визначаеться ним як незалежний шститут громадянського сусшльства, публiчна корпорацiя про-фесiйних юриспв, покликана брати участь у здшсненш правосуддя i надавати на професшнш основi квалiфiковану правову допомогу, виконуючи покладену на неí публiчно-правову функщю - контроль за дотриманням державою гарантш прав i свобод людини i громадянина) [8, с. 5], М. Б. Смоленський (адвокатура е професшним сшвтовариством осiб, якi отримали статус адвоката i займаються адвокатською дiяльнiстю. Не входячи в структуру державноí влади та органiв мкцевого самоврядування, адвокатура може i повинна служити шструментом громадянського суспiльства, за допомогою якого суспiльство зберiгае баланс мiж громадськими та державними штересами та iнтересами окремих громадян) [9, с. 7-8] та Т. М. Шнциева (дефшщя «адвокатура», безпосередньо пов'язана з поняттям адвокатсько'' дiяльностi, використовуеться у двох значеннях: як поняття, що позначае професшне сшвтовариство адвокапв, i як поняття, що позначае дшчий на певних принципах громадський шститут, який гарантуе фiзичним та юридичним особам, а також органам державноí влади та мюцевого самоврядування право на квалiфiковану юридичну допомогу) [10, с. 144].
Ми щлковито подшяемо позищю науковцiв про можливють такого подвш-ного розумiння поняття адвокатури, оскшьки адвокатура е невщ'емним шститу-том громадянського суспiльства. Щодо сприйняття адвокатури як професшно' оргашзацп (об'еднання) адвокатiв, то слiд зазначити й те, що воно характерне не лише для науковщв у галузi права, а й для шших сфер. З тако'' позицп, напри-клад, виходять й укладачi енциклопедiй (одним iз двох розумшь адвокатури е и сприйняття як оргашзацп адвока^в) [11, с. 392] та енциклопедичних словниюв (адвокатура - це оргашзащя адвокатiв, в СРСР - добровольна органiзацiя) [12 с. 19]. Така професшна органiзацiя (об'еднання) адвокаив в юридичнiй л^ера-турi отримала ще назву професiйна корпоращя (публiчна корпорацiя професш-них юриспв) [8, с. 5; 13, с. 81; 14, с. 314; 15, с. 165].
У цьому аспект заслуговуе на увагу й зауваження С. О. Деханова, що в бшьшост захщноевропейських кра'н адвокатура розглядаеться як професшне об'еднання осiб, яы займаються адвокатською дiяльнiстю, що охоплюе як усiх осiб, визнаних адвокатами за законами ще' кра'ни, так i органiзацiю адвокатiв, що мае правовi основи i власну компетенщю [16, с. 28].
Звертав увагу на таке сприйняття адвокатури ще 6. В. Васьковський, вка-зуючи, що слово «адвокатура» мае у росшськш розмовнш мовi два значення, одне з яких - це теж саме «сословие» адвокаив, тобто клас осiб, яю присвя-тили себе цш професп. 6. В. Васьковський зазначав, що такий змкт мае слово «адвокатура» у виразах: «росшська адвокатура», «самоврядування в адвокатурi» тощо [17, с. 1].
Як росшсьы (О. П. Галоганов, Т. М. Шнциева, Г. А. Павлова, О. М. Про-свiркiн, М. Б. Смоленський та А. В. Хоменя), так i украшсью (Н. В. Борзих, А. В. Козьмших) учеш при визначенш поняття «адвокатура», зокрема щодо подвшного розумiння його значення, виходили ввдповвдно iз законодавчо закрiплених визначень такого поняття. Так, в росшському законодавствi дане визначення мiститься у ч. 1 ст. 3 Федерального закону РФ «Про адвокатську дiяльнiсть та адвокатуру РФ» [18], за яким адвокатура е професшним сшв-товариством адвокапв i як шститут громадянського сусшльства не входить в систему оргашв державно!" влади та оргашв мiсцевого самоврядування. Щодо украшського законодавця, то таке визначення поняття «адвокатура», яке давало змогу розумгги його в двох значеннях, мктилося в ст. 1 попереднього Закону Украши «Про адвокатуру» [19], в якш адвокатура Украши розумшася як добро-вiльне професiйне громадське об'еднання, яке було покликане зпдно з Консти-туцiею Украши сприяти захисту прав, свобод та представляти законш штереси громадян Украши, iноземних громадян, осiб без громадянства, юридичних осiб, подавати 1м iншу юридичну допомогу. Така позищя украшського законодавця давала можливють дiйти висновку, що адвокатура сприймалася, по-перше, як добровiльне, професiйне об'еднання, а по-друге, вказiвка на те, що це громадське об'еднання, мимоволi давала можливють науковцям робити висновок про те, що адвокатура е шститутом громадянського сусшльства.
Звичайно, безсумшвним повинно бути положення про те, що легально закршлене визначення того чи шшого поняття або ж нормативне врегулювання його статусу, повинно мати суттеве (або ж навггь визначальне) значення щодо його сприйняття. Так, наприклад, I. Я. Фойницький (адвокатура налiчуе багато столль i належить до числа найдавшших процесуальних шститупв) [20, с. 468] та 6. В. Васьковський (адвокатура становить собою не заступницю сторш як суб'екпв процесу, а фактор правосуддя i елемент судово1 оргашзацп, будучи, таким чином, шститутом у тш плщ публiчного права, який носить назву судового або процесуального) [Цит. за: 21, с. 25] вказують на те, що адвокатура належить до процесуальних шституив. У даному разi ми повшстю погоджуе-мося з твердженням О. В. Синеокого, що багато в чому таке уявлення вщомих дореволюцшних адвокапв сформувалося внаслщок тогочасного судоустрою в Росшськш iмперiï [2, с. 228].
Проте, на жаль, далеко не завжди нормативно-правове регулювання того чи шшого правового явища вщображае всi основнi його риси. Не е винятком у цьому випадку i визначення поняття адвокатури, яке метиться у Закош Укра-1Ш «Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть» [22]. На жаль, у ньому члко не
врегульовано питання про вщнесення адвокатури до шститупв громадянського сусшльства. Такий висновок уможливив комплексний аналiз низки положень Закону. 1нший недолж полягае у вщсутност чiткоï вказiвки на те, що адвокатура являе собою професшну органiзацiю (об'еднання) осiб, якi отримали статус адвоката. Так, у ч. 1 ст. 2 Закону Украши «Про адвокатуру та адвокат-ську дiяльнiсть» лише зазначаеться те, що адвокатура Украши - недержавний самоврядний шститут, що забезпечуе здшснення захисту, представництва та надання шших видiв правово!" допомоги на професшнш основ^ а у ч. 2 ще'1 ж стати вказано, що адвокатуру Украши складають усi адвокати Украши, яы мають право здiйснювати адвокатську дiяльнiсть. Крiм цього, потрiбно враху-вати й положення ч. 1 ст. 45 Закону, за яким Нащональна асощащя адвокатiв Украши е недержавною некомерцшною професiйною органiзацiею, яка об'ед-нуе всiх адвокатiв Украши та утворюеться з метою забезпечення реалiзацiï завдань адвокатського самоврядування. Таке правове регулювання статусу адвокатури, на нашу думку, не дае можливост сформувати чггке уявлення про адвокатуру як про професшну оргашзащю (об'еднання) о^б, якi отримали статус адвоката.
Зазначимо, що в юридичнш лiтературi вiдома точка зору про видшення не двох, а трьох статусiв адвокатури. Цю позицiю вiдстоюе С. Е. Лiбанова, яка сучасне статусне становище росшсько1 адвокатури iменуе як «триеднiсть», а саме: адвокатура як професiя i професiйна дiяльнiсть; адвокатура як сшвтовариство адвокапв; адвокатура як шститут громадянського сусшльства. До того ж, вона вказуе, що суб'ектом адвокатсько1 дiяльностi е лише адвокат, а адвокатура (як сшвтовариство та шститут) здшснюе правозахисну дiяльнiсть, яка розмежовуеться за об'ектами захисту i функщями [23, с. 51].
Ми шдтримуемо С. Е. Лiбанову, яка крiм уже вказаного подвшного розу-мiння адвокатури (як професiйноï оргашзацп (об'еднання) осiб, якi отримали статус адвоката та як шституту громадянського сусшльства), видшяе й таке додаткове ïï сприйняття, як професп та професшно1 дiяльностi. Зауважимо, що з таких позицш виходили ще укладачi енциклопедичного словника за редакцiею I. 6. Андрiевського [24, с. 167] (1890 р.), де адвокатура, подiбно до судово'1, роз-глядалася як громадська посада, задача яко1 полягала в тому, щоб забезпечити права приватно!" особи. Крiм цього, шшим розумiнням слова «адвокатура» у росшськш розмовнiй мовi, за твердженням 6. В. Васьковського, е таке, за яким вона сприймалася як професiя адвокаив, тобто вщомого роду дiяльнiсть, що полягае у веденнi на судi чужих процесiв. У такому значенш, на його думку, говорять, наприклад: «необхщшсть адвокатури у кримшальних справах», «роль адвокатури на судЬ> тощо [17, с. 1]. Також одним iз двох розумiнь поняття «адвокатура», за яким вона розглядаеться як професiя щодо надання адвокатами юридично1 допомоги громадянам, у першу чергу шляхом виступу в суд^ оперуе i Велика радянська енциклопедiя [11, с. 392].
Аналiзуючи рiзноманiтнi значення поняття «адвокатура», зокрема як шституту громадянського сусшльства, не слвд забувати й про адвокатуру як пра-
возахисну шститущю, а також про адвокатуру як незалежну та самостшну шститущю в механiзмi здшснення правосуддя, дiяльнiсть яко1 спрямована на забезпечення належно'1' реалiзацiï конституцiйного права особи на отримання правово'1' допомоги.
Крiм цього, на нашу думку, не втратило свого значення й спостереження 6. В. Васьковського, що «в наущ i в захвдноевропейських мовах з термшом «адвокатура» (advocatio, I'avvocatura, abogacia, die Advocatur, the advocacy, le ministere d'avocat) поеднуеться шше, абсолютно спецiальне поняття: вiн служить для позначення дiяльностi адвокатiв на вщмшу вiд дiяльностi пов^ рених або судових представниюв» [17, с. 1]. Слушною у цьому плаш е i думка А. М. Подоляки, який вказуе, що здшснюючи свою функщю з вiдновлення порушених прав та реалiзацiï свобод о^б, адвокат робить послугу насамперед демократичному сусшльству та державi. Адвокатура дiе в iнтересах суспiльства i тому носить назву «сусшльного» об'еднання. Саме цим адвокатура докоршно вiдрiзняеться вщ комерцiйних структур, де кожен дiе на свiй страх i ризик, не маючи державних гарантiй дiяльностi i виключно з метою отримання прибутку [25, с. 432].
На пiдставi вказаного можна шдтримати твердження про можливу багато-граннiсть у розумiннi поняття «адвокатура», а мюце адвокатури в суспiльствi характеризувати як «багатоаспектне» [26, с. 183]. Проте, на нашу думку, поняття «адвокатура» мае вщтворювати суттевi ïï ознаки, а тому мютити в собi вказiвку на те, що вона е шститутом громадянського сусшльства, являе собою незалежну i самостшну правозахисну шститущю у механiзмi здшснення правосуддя та роз-глядаеться, зокрема, як професшне об'еднання осiб (адвока^в), дiяльнiсть якого спрямована на забезпечення належно1 реалiзацiï конституцiйного обов'язку щодо надання професшно1 правничо1 (правово']") допомоги.
Проаналiзувавши рiзнi точки зору науковщв на дефшщш поняття «адвокатура» та розкривши в однш iз наших робiт [1, с. 80] сутшсть термiна «адвокат, вважаемо за необхщне встановити й сшввщношення мiж ними.
Так, з огляду на викладене вище розумшня поняття «адвокатура» (адвокатура являе собою сшвтовариство адвокапв, тобто сукупнiсть осiб, якi отри-мали адвокатський статус), можна стверджувати, що найбшьш поширеним сприйняттям спiввiдношення адвокатури й адвоката е таке, за яким адвокатура розумiеться як професшна органiзацiя (об'еднання) адвокапв. Таке значення поняття «адвокатура» дае шдстави деяким науковцям стверджувати, що «адвокатську сшльноту можна визначити як сукупшсть осiб, яю отримали адвокатський статус» [10, с. 144]. Фактично з таких же позицш виходить i украшський законодавець, який у ч. 2 ст. 2 Закону Украши «Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть» встановлюе, що адвокатуру Украши складають всi адвокати Украши, яю мають право здшснювати адвокатську дiяльнiсть.
Ми не пщдаемо сумшву можливiсть такого розумшня сшвввдношення поняття «адвокатура» й «адвокат» i шдтримуемо тих науковцiв, яю зазначають, що «у центрi шституту адвокатури знаходиться професiйний юрист - адвокат,
саме вш i надае безпосередньо всiм бажаючим квалiфiковану юридичну допомогу» [27, с. 94]. Проте переконаш, що виключно таке розумшня сшвввдно-шення поняття «адвокатура» й «адвокат» е обмеженим, оскшьки не розкривае всiх особливостей правово1 природи iнституту адвокатури.
Слушною вважаемо думку тих науковщв, яю вказують, що статус адвоката певною мiрою залежить вiд статусу адвокатури, i можна навт сказати, що в статусi адвоката знаходить свое продовження та реалiзацiю статус адвокатури. Водночас було б неправильно статус адвоката розглядати тшьки як просту конкретизащю статусу адвокатури, оскшьки така постановка питання мимо-волi породжуе тезу про те, шби статус адвокатури е сукупнiсть статусiв членiв адвокатсько1 спiльноти, що е, звичайно ж, помилкою. Ц поняття знаходяться у рiзних площинах, хоч i ткно пов'язанi одне з одним [28, с. 99].
Щодо сшввщношення понять «адвокат» та «адвокатура» слщ погодитися з С. Е. Лiбановою, що суб'ектом адвокатсько1 дiяльностi е лише адвокат, тодi як адвокатура е суб'ектом правозахисно1 дiяльностi, що вiдрiзняеться вiд адвокат-сько1 об'ектами захисту та функцiями. Адвокат захищае штереси конкретно! особи, а шститущйна адвокатура - iнтереси всього громадянського сусшльства, яю можуть не збпатися з iнтересами окремого шдивща. Адвокатура як оргашза-цiя не надае квалiфiковану юридичну допомогу ш громадянам, нi органiзацiям, нi сусшльству, вона не займаеться адвокатською дiяльнiстю [...], а створюе адвокатам умови для ефективного надання допомоги всiм i кожному, викону-ючи оргашзацшш функцй, здiйснюючи правозахисну дiяльнiсть, об'ектом яко'1 е виключно адвокати [29, с. 32].
Висновки. Украшському законодавцю, формуючи легальне визначення поняття «адвокатура», слвд урахувати, що воно мае ввдображати вс ïï сут-тевi ознаки. А тому така дефшщя повинна мiстити в собi вказiвку на те, що адвокатура е шститутом громадянського суспiльства, являе собою незалежну i самостшну правозахисну шститущю у механiзмi здiйснення правосуддя i роз-глядаеться як професiйне об'еднання осiб (адвокатiв), дiяльнiсть якого спря-мована на забезпечення належно1 реалiзацiï конституцiйного обов'язку щодо надання професшно1 правничо1 (правово1) допомоги.
Щодо сшвввдношення понять «адвокат» й «адвокатура», вважаемо, що воно мае сприйматися не тшьки як просте сшввщношення складових елеменпв (адвокатiв) та цiлого (адвокатури), за яким адвокатура розумiеться як про-фесiйна органiзацiя (об'еднання) адвокаив. У розумiннi спiввiдношення цих феномешв слiд виходити з того, що вони виконують рiзнi функцй' (основна функщя адвоката - це надання професшноТ правовоТ допомоги клiентам; основна функщя адвокатури - створення умов для ефективного надання тако1 допомоги адвокатами), але пов'язаш мiж собою i справляють взаемний вплив одна на одну.
Список л^ератури:
1. Заборовський В. В. До питання про дефшщю поняття «адвокат» / В. В. Заборовський // Проблеми законность - 2016. - № 132. - С. 75-82.
2. Синеокий О. В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты : учебное пособие / О. В. Синеокий. - Харьков : Право, 2008. - 496 с.
3. Борзих Н. В. Адвокат як суб'ект захисту та його повноваження / Н. В. Борзих // Вкник Донецького ун-ту. Сер1я В «Економжа 1 право». - 2007. - № 2. - С. 445-455.
4. Галоганов А. П. Правовой статус адвокатуры: российская законодательная модель и конституционный принципы обеспечения прав человека : монография / А. П. Галоганов. - Москва : ЮРКОМПАНИ, 2011. - 520 с.
5. Павлова Г. А. Статус адвокатуры в Российской Федерации на современном этапе ее развития : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Г. А. Павлова. - Москва, 2005. - 245 с.
6. Просвиркин А. Н. Организационные основы адвокатской деятельности и адвокатуры: сравнительно-правовой анализ исторического развития и формирования нормативно-правовой базы в России и зарубежных странах : автореф. дис. . канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / А. Н. Просвиркин. - Москва, 2007. - 25 с.
7. Хоменя А. В. Особенности формирования правового статуса адвокатуры в России: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / А. В. Хоменя. - Москва, 2007. - 188 с.
8. Козьмших А. В. Роль шституту адвокатури в реал1зацп правозахисно'1 функцп громадянського сусшльства : автореф. дис. ... канд. поли. наук : спец. 23.00.02 / А. В. Козьмших. - Одеса, 2008. - 18 с.
9. Смоленский М. Б. Адвокатская деятельность и адвокатура Российской Федерации / М. Б. Смоленский. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2004. - 256 с.
10. Нинциева Т. М. Правовое регулирование организации адвокатуры в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Т. М. Нинциева. - Москва, 2007. - 173 с.
11. Большая советская энциклопедия : в 51 т. / гл. ред. С. И. Вавилов. - 2-е изд. - Москва : Большая сов. энцикл. - Т. 1: А-Актуализм. - 1949. - 633 с.
12. Большой энциклопедический словарь / под. ред. А. М. Прохорова. - Москва : Советская энциклопедия, 1993. - 1632 с.
13. Адвокатура : учебник для бакалавров / С. И. Володина, А. Г. Кучерена, Ю. С. Пилипенко; отв. ред. Ю. С. Пилипенко. - Москва : Проспект, 2014. - 344 с.
14. Кучерена А. Г. Природа и основное назначение адвокатуры / А. Г. Кучерена // «Черные дыры» в Российском законодательстве. - 2002. - № 4. - С. 313-316.
15. Теория адвокатуры / А. В. Воробьев, А. В. Поляков, Ю. В. Тихонравов. - Москва : Изд-во Грантъ, 2002. - 496 с.
16. Деханов С. А. Адвокатура в Западной Европе: опыт и современное состояние : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.11 / С. А. Деханов. - Москва, 2010. - 52 с.
17. Васьковскш Е. В. Организация адвокатуры : у 2 ч. / Е. В. Васьковскш. - Санкт-Петербург : Н. К. Мартынов, 1893. - Ч. 1: Очерк всеобщей истории адвокатуры. - 621 с.
18. Об адвокатской деятельности и адвокатуре Российской Федерации : Федеральный закон от 31.05.2002 г. № 63-ФЗ // Собрание законодательства РФ. - 2002. - № 23. - Ст. 2102.
19. Про адвокатуру : Закон Украши ввд 19.12.1992 р. № 2887-Х11 (втратив чиншсть) // Ввдо-мост Верховно'1 Ради Украши. - 1993. - № 9. - Ст. 62.
20. Курс уголовного судопроизводства : в 2 т. / И. Я. Фойницкий; общ. ред. А. В. Смирнова. - Санкт-Петербург : Альфа, 1996. - Т. 1. - 552 с.
21. Васьковский Е. В. История адвокатуры // Адвокат в уголовном процессе / под ред. П. А. Лупинская. - Москва : Новый Юрист, 1997. - 544 с.
22. Про адвокатуру та адвокатську д1яльшсть : Закон Украши ввд 05.07.2012 р. № 5076-У1 // Офщшний вксник Украши. - 2012. - № 62. - Ст. 17.
23. Либанова С. Э. Значение кодекса профессиональной этики в воспитании нравственного профессионализма и институционализации адвокатуры в России / С. Э. Либанова // Евразийская адвокатура. - 2012. - № 1-1. - С. 50-57.
24. Энциклопедическш словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. / подъ ред. И. Е. Андреевскаго. -Санкт-Петербург : Семеновская Типо-Литограф1я (И. А. Ефрона), 1890. - Т. I: А - Алтай. -480 с.
25. Подоляка А. М. Захист прав i свобод громадян засобами адвокатури [Електронний ресурс] / А. М. Подоляка // Форум права. - 2009. - № 1. - С. 431-437. - Режим доступу : http:// www.nbuv.gov.ua/old_jrn/e-journals/FP/2009-1/09pamgza.pdf.
26. Хазипова Х. М. Место адвокатуры в современном российском обществе / Х. М. Хази-пова // Вестник Удмуртского ун-та. Правоведение. - 2007. - № 6. - С. 179-184.
27. Кудрявцев В. Л. Право на получение квалифицированной юридической помощи в системе защиты конституционных прав и свобод человека и гражданина / В. Л. Кудрявцев // Право и правосудие: теория, история, практика : матер. Междунар. науч.-практ. конф. (г. Краснодар, 27.05.2010 г.) : в 3 т. - Краснодар, Северо-Кавказский филиал ГОУ ВПО РАП. - Т. 1. -С. 93-97.
28. Бессарабов В. Г. Понятие правового статуса адвоката / В. Г. Бессарабов, М. А. Косарев // Право и политика. - 2005. - № 11. - С. 93-102.
29. Либанова С. Э. Адвокатура в механизме обеспечения прав человека в российской Федерации: конституционно-правовое исследование : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 / С. Э. Либанова. - Екатеринбург, 2013. - 58 с.
References:
1. Zaborovskiy, V.V. (2016). Do pitannya pro definitsiyu ponyattya «advokat» [On the definition of the term «lawyer»]. Problemi zakonnosti - Problems of legality, 132, 75-82 [in Ukraine].
2. Sineokiy, O.V. (2008). Advokatura kak institut pravovoy pomoschi i zaschityi: uchebnoe posobie [Legal profession as institute legal assistance and protection: a tutorial] Kharkov: Pravo [in Russian].
3. Borzih, N.V. (2007). Advokat yak sub'ekt zahistu ta yogo povnovazhennya [As an advocate and protect its powers]. Visnik Donetskogo universitetu. Seriya V «Ekonomika I pravo» - Bulletin of Donetsk university. In the series «Economics and Law», 2, 445-455 [in Ukraine].
4. Galoganov, A.P. (2011). Pravovoy status advokaturyi: rossiyskaya zakonodatelnaya model i konstitutsionnyiy printsipyi obespecheniya prav cheloveka [The legal status of the legal profession: Russian legal model and the constitutional principles of human rights: a monograph] Moskow.: YuR-KOMPANI [in Russian].
5. Pavlova, G.A. (2005). Status advokaturyi v Rossiyskoy Federatsii na sovremennom etape ee razvitiya [Member of the Bar in the Russian Federation at the present stage of its development]. Candidate's thesis. Moscow [in Russian].
6. Prosvirkin A.N. (2007). Organizatsionnyie osnovyi advokatskoy deyatelnosti i advokaturyi: sravnitelno-pravovoy analiz istoricheskogo razvitiya i formirovaniya normativno-pravovoy bazyi v Rossii i zarubezhnyih stranah [Organizational basis advocacy: a comparative legal analysis of the historical development and formation of the legal framework in Russia and foreign countries]. Extended abstract of candidate's thesis. Moscow [in Russian].
7. Homenya, A.V. (2007). Osobennosti formirovaniya pravovogo statusa advokaturyi v Rossii [Peculiarities of the legal status of the legal profession in Russia]. Candidate's thesis. Moscow [in Russian].
8. Kozminih, A.V. (2008). Rol institutu advokaturi v realizatsiyi pravozahisnoyi funktsiyi gro-madyanskogo suspilstva [The role of the legal profession in the implementation of human rights functions of civil society]. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukraine].
9. Smolenskiy, M.B. (2004). Advokatskaya deyatelnost i advokatura Rossiyskoy Federatsii [Advocacy of the Russian Federation]. Rostov-na-Donu: «Feniks» [in Russian].
10. Nintsieva, T.M. (2007). Pravovoe regulirovanie organizatsii advokaturyi v Rossiyskoy Feder-atsii [Legal regulation of the organization of the legal profession in the Russian Federation]. Candidate's thesis. Moscow [in Russian].
11. Vavilov, S.I. (Eds.) (1949). The Great Soviet Encyclopedia: 51 tons. Moskow: Great Soviet Encyclopedia. T. 1: A actualism [in Russian].
12. Prohorov, А.М. (1993). Great Encyclopedic Dictionary. Moscow. Sovetskaya entsiklopediya [in Russian].
13. Volodina, S.I., Kucherena, A.G. & Pilipenko Yu.S. (2014). Advokatura : uchebnik dlya baka-lavrov [The Bar: a textbook for undergraduate] Yu.S. Pilipenko (Eds.). Moscow. Prospekt [in Rus-
14. Kucherena, A.G. (2002). Priroda i osnovnoe naznachenie advokaturyi [Nature and the main purpose of the Bar] «Chernyie dyiryi» v Rossiyskom zakonodatelstve. - «Black Holes» in the Russian legislation», 4, 313-316 [in Russian].
15. Vorobev, A.V., Polyakov A.V. & Tihonravov Yu.V. (2002) Teoriya advokaturyi [The theory of the legal profession]. Moscow: Grant' [in Russian].
16. Dehanov, S.A. (2010). Advokatura v Zapadnoy Evrope: opyit i sovremennoe sostoyanie [The legal profession in Western Europe: experience and current state]. Extended abstract of candidate's thesis. Moscow [in Russian].
17. Vaskovskiy, E.V. (1893) Organization of the legal profession:. 2 part. Saint Petersburg.: N.K. Martynov. Part 1: Outline of World History of legal profession [in Russian].
18. Ob advokatskoy deyatelnosti i advokature Rossiyskoy Federatsii: Federalnyiy zakon ot 31 maya 2002 g. № 63-FZ [On the Advocacy of the Russian Federation: the Federal Law of May 31, 2002 № 63-FZ] (2002). Sobranie zakonodatelstva RF. - Meeting of the legislation of the Russian Federation, 23 [in Russian].
19. Pro advokaturu: Zakon Ukrayini vid 19 grudnya 1992 r. № 2887-XII (vtrativ chinnist) [On the Bar: Law of Ukraine on December 19, 1992 № 2887-XII (void)]. (1992). Vidomosti Verhovnoyi Radi Ukrayini. - Supreme Council of Ukraine, 9 [in Ukraine].
20. Foynitskiy, I.Ya. (1996). Kurs ugolovnogo sudoproizvodstva: v 2 t [The course of criminal proceedings:. 2 t.]. A.V. Smirnova (Eds.). Saint Petersburg: Alfa, T. 1 [in Russian].
21. Vaskovskiy, E.V. (1997). Istoriya advokaturyi / Advokat v ugolovnom protsesse: uchebnoe posobie [History of the Bar / lawyer in criminal proceedings: a manual]. P.A. Lupinskaya. (Eds.). Moscow: Novyiy Yurist [in Russian].
22. Pro advokaturu ta advokatsku diyalnist: Zakon Ukrayini vid 5 lipnya 2012 r. № 5076-VI [On Advocacy and advocacy: Law of Ukraine on July 5, 2012 r. № 5076 -VI] (2012). Ofitsiyniy visnik Ukrayini. - Official Bulletin of Ukraine, 62 [in Ukraine].
23. Libanova, S.E. (2012). Znachenie kodeksa professionalnoy etiki v vospitanii nravstvennogo professionalizma i institutsionalizatsii advokaturyi v Rossii [The value of a code of ethics in the education of ethical professionalism and institutionalization of the legal profession in the Russian]. Evraziyskaya advokatura. - Eurasian advocacy, 1, 50-57 [in Ukraine].
24. Andreevskii I.E. (Eds.) (1890). Entsiklopedicheskiy Brockhaus and Efron: 86 volumes. SPb.: Semyonovskaya Tipo-Litografiya (I.A. Efron), Tom I. A - Altai [in Russian].
25. Podolyaka, A.M. (2009). Zahist prav I svobod gromadyan zasobami advokaturi [Protection of rights and freedoms by means of the Bar]. Forum prava. - Forum of law, 1, 431-437. Retrieved from: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/e-journals/FP/2009-1/09pamgza.pdf [in Ukraine].
26. Hazipova, H.M. (2007). Mesto advokaturyi v sovremennom rossiyskom obschestve [Location of the Bar in a modern Russian society]. Vestnik Udmurtskogo universiteta. Pravovedenie. - Bulletin of Udmurt University. Jurisprudence, 6, 179-184 [in Russian].
27. Kudryavtsev, V.L. (2010). Pravo na poluchenie kvalifitsirovannoy yuridicheskoy pomoschi v sisteme zaschityi konstitutsionnyih prav i svobod cheloveka i grazhdanina [The right to receive qualified legal assistance in the protection of constitutional rights and freedoms of man and citizen]. Law and Justice: Theory, History, Practice: Proceedings of the International scientific-practical conference, '10: Pravo i pravosudie: teoriya, istoriya, praktika: materialyi Mezhdunarodnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii (27 maya 2010 g.): v 3 t. (93-97). Krasnodar, Severo-Kavkazskiy filial GOU VPO RAP. T. 1 [in Russian].
28. Bessarabov, V.G. & Kosarev, M.A. (2005). Ponyatie pravovogo statusa advokata [The concept of legal status of the lawyer]. Pravo i politika. - Law and Politics, 11, 93-102 [in Russian].
29. Libanova, S.E. (2013). Advokatura v mehanizme obespecheniya prav cheloveka v Rossiyskoy Federatsii: konstitutsionno-pravovoe [The bar in the mechanism of human rights in the Russian Federation: the constitutional and legal] Doctor's thesis. Ekaterinburg [in Russian].
Zaborovsky V. V., advocate, Candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Uzhgorod National University, Ukraine, Uzhgorod.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-5845-7535
On the question of pluralism within the meaning of the concept of «advocacy» and its comparison to the term «lawyer»
The article is devoted to the various perspectives on the definition of the concept of «advocacy». Based on the analysis concluded, according to which Ukrainian lawmakers form a legal definition of «advocacy» should take into account that it must play all its essential features. In our view, such a definition should include a reference to the fact that the bar is an institution of civil society is independent and independent human rights institution in the mechanism of justice and consideration, especially in a professional association of people (lawyers), which aims to ensure proper implementation of the constitutional obligation to provide professional legal (legal) assistance.
Expands to value the concepts of «advocacy» and «lawyer», based primarily on the fact that it should be perceived not only as a simple ratio of the constituent elements (advocates) and whole (the Bar), which refers to the legal profession as a professional organization (association) lawyers . We believe that analyzing the correlation of these concepts must proceed from the fact that they are essentially different functions (basic function of a lawyer - is to provide professional legal assistance to clients, while the main function of advocacy - to create conditions for the effective provision of such aid lawyers) but are linked and have a reciprocal influence on each other.
Keywords: lawyer; advocacy; definition of the concept of «advocacy»; professional association of individuals.
Hadiuwna do pedKomzii 08.10.2016 p.
