CC BY
151
УДК 347.97.99:340.113
КОНСТИТУЦ1ЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС АДВОКАТУРИ УКРА1НИ
0000-0003-2637-3721
На основг аналгзу мгжнародних документгв, втчизняного законодавства та науковог лтератури визначено конституцтно-правовий статус адвокатури Украгни, гг призначення та функци на сучасному етат розвитку державност1, досл1джено взаемов1дносини адвокатури з органами державног, в тому числ1 судовог влади, громадянським сустльством, обхрунтовано Iснування Iнституту правовог допомоги адвоката.
Ключов1 слова: адвокат, адвокатура i державна влада, адвокатура i судова влада, адвокатура i громадянське сустльство, конститущйно-правовий статус адвокатури.
Постановка проблеми. Одшею з умов штеграцп Украши до Свропейського Союзу е побудова тако! системи адвокатури та створення законодавства щодо И оргашзацп 1 д1яльност1, норми якого вщгворювали б модель демократичного правового шституту адвокатури. Оскшьки лише за умови належного функцюнування цього шституту можливий розвиток демократ та верховенства права, що, у свою чергу, е одним з головних критерпв набуття Украшою членства в СС.
Актуальн1сть теми. Держава знаходиться на етат формування нового
правового обгрунтування д1яльност1 адвокатури, яка за час свого юнування
отримала велику значимють. Зафшсувавши в ст. 59 Конституцп Укра!ни волю
народу, гарантувавши кожному право на отримання правово! допомоги,
прийнявши Закон Укра!ни «Про адвокатуру та адвокатську д1яльшсть»,
держава ютотно розширила офщшне визнання сфери дп адвокатури та и вихщ
за рамки судово! системи, тдвищивши сощальний статус у суспшьств1, © Втьчик Т. Б., 2015 1
визнавши Ii шститутом. Разом i3 тим багато питань функцюнування цього правозахисного iнституту залишаються невиршеними. В Укра!ш тривають дискусн з приводу визначення ролi та мюця адвокатури в суспiльствi, обговорюються питання допустимост втручання держави у дiяльнiсть адвокатури, змiцнення гарантiй ii незалежносп, змiни до законодавства, що регулюе органiзацiю i дiяльнiсть адвокатури.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Питання правового статусу шституту адвокатури пею чи iншою мiрою розглядалися в роботах вггчизняних i зарубiжних науковщв. Окремим аспектам ще! проблематики присвячували сво! працi М. Антонович, М. Ю. Барщевський, G. Ю. Бова, О. Д. Бойков, Т. В. Варфоломеева, О. О. Воронов, О. П. Галоганов, I. Ю. Гловацький, В. Г. Гончаренко, С. В. Гончаренко, О. С. Деханов, А. В. Козьмших, А. Г. Кучерена, С. Е. Лiбанова, Р.Г. Мельшченко, С. Сафулько, В.О. Святоцька, О.Д. Святоцький, С.Г. Тарло, Л. В. Тацш, П. В. Хотенець, Д. П. Фюлевський, О. Г. Яновська та iншi вчеш. Впм, по-перше, бшьшють дослiджень було проведено до прийняття Закону Укра!ни «Про адвокатуру та адвокатську дiяльшсть» 2012 р., по-друге, i досi багато питань потребують свого наукового дослiдження, в тому чи^ й з токи зору переощнки ролi та значення адвокатури у свпш евроiнтеграцiйних прагнень Укра!ни.
Метою статт е визначення конституцшно-правового статусу адвокатури Укра!ни, ii призначення та функцiй на сучасному етат розвитку державностi, дослiдження взаемовщносин адвокатури з органами державно!, в тому чи^ судово! влади, громадянським суспiльством, обгрунтування iснування iнституту правовое' допомоги адвоката та iнших питань на основi аналiзу мiжнародних докуменлв, вiтчизняного законодавства та науково! лггератури.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Адвокатура вщграе
найважливiшу роль у забезпеченш права на правову допомогу, оскшьки саме
вона згiдно з Конститущею Укра!ни дiе для забезпечення права на захист вщ
обвинувачення та надання правовой допомоги при виршенш справ у судах та в © Втьчик Т. Б., 2015 2
шших державних органах (ст. 59). У сучаснш теорп право на юридичну допомогу вщноситься до конституцшних гарантш прав i свобод людини та конституцiйних гарантiй правосуддя. Це право передбачае, що кожен, хто потребуе юридичною допомоги, мае ii отримати. Не винятково, що з ушх видiв юридично! допомоги саме допомога адвоката безпосередньо регулюеться конституцшними нормами, а право на iншi види юридично! допомоги закршлено на рiвнi чинного законодавства.
Регламентащя вiдповiдних вiдносин у Конституцп Украши формуе складний iнститут правово! допомоги, норми якого можна подiлити на: 1) загальш (статтi 1, 3 ч. 2, 21 Конституцп Украши) i 2) спецiальнi норми, що визначають основш принципи розвитку цього шституту в чинному законодавствi (ст. 55 ч. 1, ст. 29, 59, ст. 63 ч.2 Конституцп Украши). Реаизащя права на правову допомогу являе собою один з основоположних шструменлв додержання прав людини. I хоча в Конституцп Украши правовий статус адвокатури, нажаль, не визначено, але з окреслених у нш завдань адвокатури можна дшти висновку, що адвокатура е одним iз шститупв правово! системи держави, який виконуе завдання, без здшснення яких функцюнування ще! системи неможливе.
При визначеннi статусу та мiсця адвокатури в суспiльствi слiд
акцентувати увагу на напрямках i умовах ii взаемодп з державними органами,
якi перш за все обумовлюються тим, що, з одного боку, адвокат може
виступати i захисником посадових ошб оргашв державно! влади та оргашв
мiсцевого самоврядування, представляти !х штереси в судочинствi, а з шшого -
адвокатура може виступати i захисником iнтересiв громадянського суспiльства.
Сутшстю iнституту адвокатури е й те, що одночасно вш е невщ'емною
частиною судово! системи, незалежнiсть яко! базуеться на подiлi влади, яка
може бути створена лише за наявносп дшсно незалежно! адвокатури.
Незалежна судова система може бути створена лише за наявносп дiйсно
незалежно! адвокатури. Як слушно зауважуе С. В. Прилуцький, саме © Втьчик Т. Б., 2015 3
адвокатура мае бути надшною опорою судово!' влади та правосуддя [1, с. 240]. Держава в цшому, як шститут суспшьства, защкавлена у своему розвитку й потребуе сильного шституту адвокатури для самозбереження. Держава потребуе адвокатури, саме вона докладае зусиль, щоб адвокатура юнувала. Таким чином, адвокатура е необхщний зашб порятунку держави вiд природних процешв внутрiшнього розкладу. Основний Закон мютить безлiч положень, що тдтверджують зацiкавленiсть держави у ïï юнуванш.
Представництво адвокатом iнтересiв громадян у конституцшному, кримiнальному, адмiнiстративному та цившьному судочинствi спрямоване не тiльки на задоволення штерешв приватноï особи, а й на забезпечення принципу змагальност судового процесу, досягнення ютини, охорону прав громадян i, тим самим, створення демократичноï правовоï держави, проголошено1' Конституцiею Украши, що принципово як для суспшьства, так i для держави. Отже, захист прав людини i громадянина - а саме для ще1' мети створена адвокатура - набувае значення найважлившо1' публiчноï функци в держав^ яка оголосила себе правовою. 1нститут адвокатури повинен посюти чiльне мiсце у Конституцп Украши поряд з iншими правозахисними шститутами, такими як, наприклад, прокуратура, якому в Основному Закош присвячено окремий роздш, що вiдповiдатиме соцiальному призначенню та ролi адвокатури в суспшьства При проголошенiй конституцiйно-процесуальнiй рiвностi правово1' регламентацп дiяльностi прокуратури, що представляе, як правило, сторону обвинувачення через участь прокурора, присвячена ст. 121 Конституцп Украши, за вщсутност окремо1' конституцшно1' статтi, яка регламентуе дiяльнiсть адвокатури, сторону захисту. Це ще один аргумент на користь доцшьност закрiплення в Конституцп Украши прав i обов'язюв адвокатури щодо забезпечення доступу до правосуддя та здшснення захисту конституцiйних прав людини i самого суспшьства.
Адвокатура не тшьки введена в тканину конституцшного законодавства,
а й на рiвнi конституцiйного регулювання визнана виконуе конституцiйнi, © Втьчик Т. Б., 2015 4
суспшьно значущд для розвитку громадянського суспшьства та становлення правово! держави (ст. 1 Конституцп Украши), функцш надання правово! допомоги кожному члену суспшьства. I хоча у Конституцп Украши правовий статус адвокатури не визначено, але з окреслених у нш завдань адвокатури можна дшти висновку, що адвокатура е одним iз шститупв правово! системи держави, який виконуе завдання, без реаизацп яких функцюнування ще! системи неможливе. Конституцiйне регулювання адвокатсько! дiяльностi дозволяе визнати наявнiсть ïï конституцшно-правового статусу, не тiльки з позицп формального закрiплення, але i ïï фактичноï значимостi для суспiльства в цшому.
Тому в Конституцiï Украши потрiбно закрiпити органiзацiйно-правовi гарантiï функцюнування такого демократичного шституту як адвокатура. У процес законодавчого регулювання суспшьних вщносин з надання правовоï (юридично^ допомоги необхiдно пiдтримання надежного балансу мiж такими конституцiйно захищеними щнностями, як гарантування квадiфiкованоï та доступноï правовоï допомоги, самостiйнiсть i незалежнють судовоï влади i свобода договiрного визначення прав i обов'язкiв у рамках цившьно-правових вiдносин по наданню правовоï (юридичноï) допомоги. Конституцiйне гарантування надання правовоï допомоги та судового захисту прав людини може бути забезпечене лише на основi досягнення балансу мiж приватноправовими та публiчними основами розвитку суспшьства.
Враховуючи, що професшш права адвоката регламентуються
положеннями сукупност нормативно-правових актiв, регулюючих загальну i
процесуальну сторони дiяльностi адвоката, i поеднують в собi повноваження
адвоката, адвоката-представника i адвоката-захисника, у процес застосування
яких вш вступае у певш правовiдносини, якi можуть виникати мiж адвокатом та
правоохоронними органами, мiж адвокатом та судом, мiж адвокатом та
органами державноï влади та управлiння, фiзичними та юридичними особами,
установами, органiзацiями тощо, то можливо зробити висновок про наявнють © Втьчик Т. Б., 2015 5
шституту правово1' допомоги адвоката та сформулювати наступне поняття.
«1нститут правовог допомоги адвоката» - це конституцшний мiжгалузевий
шститут, який регулюе дiяльнiсть адвоката по забезпеченню доступу до
правосуддя та з надання правово1' допомоги необмеженому колу фiзичних та
юридичних осiб у юрисдикцшних провадженнях, спрямовану на сприяння в
реаизацп правових можливостей суб'екив права з метою вирiшення
проблемно1' правово1' ситуацп i досягнення максимально сприятливого
результату для цих ошб. 1нститут правово1' допомоги адвоката може
розглядатися як спещальний правовий шститут по вщношенню до загального -
шституту правово1' допомоги, що регулюе дiяльнiсть усiх суб'ектiв права на
надання правово1' допомоги в Украшу
Позитивом останнiх законопроектiв, внесених на розгляд Верховно1' Ради
Украши, е те, що в них визначено поняття адвокатсько1' дiяльностi, яку
вщокремлено вiд правово1' допомоги, що надаеться, зокрема, пращвниками
органiв державно1' влади, оргашзацш, якi надають юридичнi послуги,
тдприемцями, нотарiусами, аудиторами та шшими особами. Згiдно зi ст. 2
Закону Украши «Про адвокатуру та адвокатську д1яльнють» адвокатура
Украши е недержавним самоврядним шститутом, що забезпечуе здiйснення
захисту, представництва та надання шших видiв правово1' допомоги на
професшнш основi, а також самостшно вирiшуе питання свое1' органiзацiï i
дiяльностi в порядку, встановленому законом. Але юнують i iншi визначення
такого складного поняття. У проекл Закону «Про внесення змш до Закону
Украши «Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть», тдготовленому робочою
групою Координацшного центру з надання правово1' допомоги, адвокатура
Укра1'ни визначаеться як недержавний самоврядний правозахисний шститут
громадянського суспшьства, що забезпечуе здшснення захисту, представництва
та надання шших видiв правово1' допомоги на професiйнiй основ^ самостiйно та
незалежно вiд держави виршуе питання свое1' органiзацiï i дiяльностi в порядку,
встановленому цим Законом, а також взаемодiе з державою та шшими © Втьчик Т. Б., 2015 6
шститутами громадянського суспшьства для досягнення цшей справедливого правосуддя. В офщшному тлумаченш частини першо!' ст. 59, даному в Ршенш Конституцшного Суду № 13-рп/2000 вiд 16.11.2000 р., адвокатура Украши визнаеться як спещально уповноважений Конституцiею недержавний професшний правозахисний iнститут, однiею з функцш якого е захист особи вщ обвинувачення та надання правово!' допомоги при виршенш справ у судах та шших державних органах» [2]. Таке визначення Конституцшного Суду, на нашу думку, найбшьше вщповщае статусу та призначенню адвокатури в суспшьства Це визначення адвокатури бiльше вщповщае ïï сутi i законодавець повинен враховувати офщшш тлумачення Конституцiйного Суду Украши щодо питання визначення адвокатури.
З приведених визначень випливае, що адвокатура е: 1) правозахисним шститутом; 2) який спещально уповноважений Конститущею Украши; 3) шститутом громадянського суспшьства; 4) адвокатура взаемодiе з державою та шститутом громадянського суспшьства у якост рiвноправних партнерiв для досягнення проголошеноï у Конституцп мети - захисту прав та законних шгерешв людини та 5) одним iз завдань шституту адвокатури е досягнення цшей справедливого правосуддя. Назван положення бшьш повно розкривають сутшсть адвокатури i законодавець повинен враховувати 1'х, в тому чи^ офiцiйнi тлумачення Конституцшного Суду Украши.
У зарубiжному законодавствi по-рiзному визначаеться питання правовоï природи адвокатури та ïï вщношення до громадянського суспiльства. Так, законодавство Узбекистану, Бшоруш, Азербайджану визначае адвокатуру як правовий ¡нститут. Як ¡нститут громадянського суспшьства адвокатура визначаеться у законодавствi Вiрменiï, Молдови та Росп.
Мюце адвокатiв у правовiй системi Литви визначаеться як незалежна
частина правовог системи Литви. Адвокатура в Латвп е невгд 'емною частиною
правосуддя i думки цього органу повиннг враховуватись ус\ма державними
установами. Законодавство Францп розглядае адвокатуру як лiберальну © Втьчик Т. Б., 2015 7
незалежну професЮ. Законодавство Шмеччини визначае адвокатуру як незалежний орган правосуддя.
Значну увагу питанням правово1' регламентацп статусу адвоката придшено у законодавствi БолгарИ, в якому адвокатська дiяльнiсть прирiвняна до дiяльностi суддiв i до того ж адвокатам надано право шщшвати дисциплшарне переслщування порушникiв його професiйних прав. Так, вщповщно до Закону Болгарiï «Про адвокалв», адвокат користуеться рiвною повагою з суддями, i з ним здшснюеться така ж взаемодiя, як мiж суддею та юрисдикцiйними, адмшютративними та iншими органами краши.
В силу ст. 31 Конституцп Швейцарсько1' Конфедераций «адвокатська дiяльнiсть визначаеться «як наукова дгяльнгсть i вгдноситъся до категорП втъних профеай». У цьому сенс на адвокалв поширюються всi академiчнi свободи, характернi для професорсько-викладацького складу i наукових пращвниюв.
У законодавчих актах щодо адвокатури Шмеччиш та 1спанп записано, що адвокатура е Ыститутом публiчного права. Поняття адвокатури в Шмеччиш визначаеться Федеральним положенням про адвокатуру як незалежна оргамзащя у системi правосуддя, а адвокати як втъм тдприемщ.
Питання вщношення адвокатури до громадянського суспшьства в
науковш ллератур^ у працях вггчизняних i зарубiжних вчених визначаеться по-
рiзному. При цьому якщо бшьшють вiтчизняних вчених вважають, що
адвокатура е шститутом громадського суспшьства, то в наукових дослщженнях
зарубiжних авторiв iснують дiаметрально протилежнi думки з цього приводу.
Проведений анаиз системних зв'язюв адвокатури, громадянського суспшьства
i держави дае можливють зробити висновок про те, що в силу правово1' природи
адвокатури i специфiчних ознак, яким мае вщповщати громадянське
суспшьство, адвокатура не може бути вщнесена до його шстшулв [3].
Дiяльнiсть адвокатури вимагае незалежносл не лише вiд держави, але й вiд
самого громадянського суспшьства. Адвокатура може стати на захист штерешв © Втьчик Т. Б., 2015 8
як держави, так i громадянського суспшьства. Саме адвокатуру можна визнати юторично сформованим шститутом, що забезпечуе гармоншне формування таких феномешв як правова держава i громадянське суспшьство. Перспективи розвитку громадянського суспшьства та правово! держави в Укрш'ш пов'язаш у тому числ^ i з перспективами розвитку адвокатури.
Адвокатурi необхщно вийти за рамки традицшного, усталеного виду дiяльностi (юридична допомога) та сво!х корпоративних iнтересiв i, реалiзуючи свое призначення, виконувати iншi суспiльно значущi публiчнi функцп - захист прав суспшьства в особi необмеженого кола людей, а також виховну, просвггницьку, медiативну, контрольну та ш Ефективне здiйснення адвокатурою мш! професiйного контролю в правотворчiй дiяльностi неможливе, зокрема, без обов'язку законодавця направляти на адвокатську експертизу проекти закошв, що стосуються дiяльностi адвокатури. Адвокатура повинна мати право законодавчо! шщативи з питань, що стосуються ii дiяльностi. Всi проекти законiв щодо адвокатури та адвокатсько! дiяльностi перед !х прийняттям законодавчим органом, повинш надаватися Радi адвокатiв Украши з метою отримання висновкiв на них. У разi непогодження адвокатсько! спiльноти з запропонованими проектами закошв або змшами та доповненнями до чинного законодавства, необхщно враховувати зауваження та аргументи адвокатiв до тих тр, доки не буде досягнуте !х взаемне погодження.
Адвокатура на законодавчому рiвнi повинна визначатися як спещально
уповноважений Конститущею недержавний самоврядний правозахисний ¡нститут, невгд 'емна частина механгзму вгдправлення правосуддя, який взаемодге з державою та ¡нститутом громадянського суспшьства для досягнення цшей справедливого правосуддя та виконуе суспшьно значущг публгчно-правовг функцИ - захист прав суспшьства в особг необмеженого кола людей, а також виховну, просвтницьку, медгативну та ¡н.
Адвокатура е невщ'емною частиною державного мехашзму вщправлення © Втьчик Т. Б., 2015 9
правосуддя, життево необхщно1' для ефективного функцюнування судово1' влади; основне призначення адвокатури - надання правово1' допомоги необмеженому колу ошб; адвокати повинш дотримуватись високих етичних стандарт при здшсненш професiйноï дiяльностi.
В межах професюнального обов'язку захисту прав та штерешв сво1'х клiентiв адвокати мають також вщгравати суттеву роль у справедливому вщправленш правосуддя. Будучи активним учасником мехашзму правозастосування, займаючи самостшне мiсце у механiзмi правосуддя, адвокатура виконуе (повинна виконувати) важливу функцш суспiльного контролю у цш сферi. Така теза пiдтверджуеться i мiжнародними документами, що регулюють сферу дiяльностi iнституту адвокатури. Так, Харля основоположних принципiв дiяльностi европейських адвокалв ССВЕ визначае роль адвоката як незамшного учасника справедливого судового процесу, який не тшьки щиро служить штересам та захищае права свого кшента, а також виконуе таю функци в суспшьств^ якi виражаються в попередженм та запобiганнi конфлжтам, у забезпеченм виршення конфлiктiв ... у подалъшому розвитку закону, а також у захистi свободи, справедливостi та верховенства права» [4].
Адвокат захищае громадян не вщ закону, а вщ порушень закону щодо
них, тобто сво1'ми дiями вш сприяе змщненню законности тдвищенню рiвня
довiри населення до закону, законносл i державi в цiлому, - вщзначае
С. G. Лiбанова [5, с. 113]. Аналопчну думку тдтримують i вiтчизнянi вченi.
Так, С. В. Прилуцький зазначае, що самостшна та принципова правова позищя
окремого адвоката у конкретнш справi стае основою цшсно1' та незалежно1'
позици всiеï адвокатсько1' органiзацiï на юнуючий режим законностi[1, с. 380].
Слщ додати, що адвокатурi, як незалежному професшно-правовому
правозахисному iнституту, вiдведена важлива роль не тiльки в механiзмi
конституцiйного гарантування судового захисту прав i свобод та створення
належних умов послщовно1' реалiзацiï завдань судочинства, а й у © Вльчик Т. Б., 2015 10
конституцшно-правовому механiзмi забезпечення конституцшних прав i свобод людини в ушх сферах життя.
Судова влада в сучасному суспшьств^ будучи штегрованою у державний мехашзм, виконуе функцш посередника у спорах мiж учасниками суспшьного життя i е досить ефективним засобом примирення i розв'язання сощальних конфлжлв. У цьому - головна сощальна цiннiсть правосуддя й основна причина, через яку суб'екти сощального життя конституюють судову владу [6, с. 167]. Як наголошуе В. В. Городовенко, судова влада потребуе, по-перше, сощального контролю з боку представниюв суспшьства за справедливим застосуванням не тшьки закону, а й норм мораи з урахуванням мюцевих традицш та звича1'в, що склалися, та, по-друге, забезпечення представниками суспшьства таких умов, що можуть гарантувати суддям незалежнють вiд незаконного впливу офщшних структур та самостшшсть у формуваннi 1'х внутрiшнього переконання по судовш справi [7, с. 172-173]. Зовшшнш контроль за дiяльнiстю суду здiйснюеться в тiй чи шшш мiрi зацiкавленими особами, громадсьюстю та засобами масово1' iнформацiï. Але це контроль випадковий, ешзодичний i не завжди переконливий, - зауважуе О. Д. Бойков [8].
Адвокатура за сво1'м функщональним призначенням являе собою публiчний iнститут суспiльства, якому держава делегувала певнi повноваження. Одночасно в змютовному вiдношеннi адвокатська дiяльнiсть нацiлена на вiдновлення порушеного права конкретного довiрителя, що привносить у не1' приватний iнтерес.
Адвокатура е одним iз iнститутiв правово1' системи держави, який
виконуе завдання, без реаизацп яких функцюнування ще1' системи неможливе.
Адвокатура не тiльки введена в тканину конституцшного законодавства, а й на
рiвнi конституцшного регулювання визнана виконуе конституцшш, суспшьно
значущд для розвитку громадянського суспiльства та становлення правово1'
держави (ст. 1 Конституцп Украши), функцш надання правово1' допомоги © Втьчик Т. Б., 2015 11
кожному члену суспшьства. Конституцшне регулювання адвокатсько1' дiяльностi дозволяе визнати наявнють ïï конституцшно--правового статусу, не тшьки з позици формального закршлення, але й ïï фактичноï значимостi для суспiльства в цшому. В Конституцiï Украïни потрiбно закршити оргашзацшно-правовi гарантiï функцiонування такого демократичного шституту як адвокатура. Конституцшш положення про мюце адвокатури в системi державних i суспiльних шститулв, механiзмi судового захисту та про забезпечення правовоï допомоги (ст. 59) доцшьно пов'язати з дiяльнiстю i призначенням адвокатури.
На пiдставi проведеного дослiдження можливо зробити такi висновки. Основоположним у визначенш мiсця i ролi шституту адвокатури як одного з правозахисних шститупв держави е те, що одночасно вш е одшею з невщ'емною частиною державного механiзму вщправлення правосуддя, життево необхiдною для ефективного функцюнування судовоï влади, покликаною конституцшно контролювати дiяльнiсть виконавчоï та законодавчоï влади у сферi забезпечення конституцшних прав i свобод людини. Мюце адвокатури в сучаснш правовiй системi можна охарактеризувати як один iз способiв самообмеження державноï влади за допомогою створення i функцюнування незалежного правозахисного шституту, що сприяе своею дiяльнiстю виконанню конституцiйноï функци держави - реаизаци та захисту прав i свобод людини. Конституцшно-правовий статус дозволяе адвокатурi брати активну участь у забезпеченш прав не тшьки кожноï людини, але i усього громадянського суспшьства, ефективно реаизувати правозахисну функцш, забезпечуючи взаемодш в дiяльностi шституцшних систем держави i громадянського суспшьства.
Список лггератури:
1. Прилуцъкий С. В. Судова влада в умовах формування громадянського суспшьства та правово'1 держави в Укрш'ш : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.10 / С. В. Прилуцький. - К., 2013. - 35 с.
2. Ршення Конституцшного Суду Украши у cnpaBi за конституцшним зверненням громадянина Солдатова [...] / Конституцшний Суд ; ршення вiд 16.11.2000 р. № 13-рп/2000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ v013p710-00.
3. Вгльчик Т. Б. Адвокатура та громадянське суспiльство у правовш державi / Т. Б. Вшьчик // Право Украши. - 2014. - С. 243-250.
4. Хартся основоположних принцитв дiяльностi европейських адвокатсв (прийнята на пленарнiй сесп ССВЕ 24.11.2006 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.cay.org.ua/ua/104/index.html.
5. Либанова С. Э. Адвокатура Российской Федерации в механизме конституционного гарантирования защиты прав и свобод : монографiя / С. Э. Либанова ; Курган. погран. ин-т Федеральной службы безопасности РФ. - Курган, 2009. - 375 с.
6. Карпов Д. В. Социально-правова природа судебной власти / Д. В. Карпов // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия Право. - 1997. - Вып. 1. - С. 162-169.
7. Городовенко В. В. Проблеми становлення незалежно'1' судово'1' влади в Укрш'ш : монографiя / В. В. Городовенко. - К. : Фешкс, 2007. - С. 172-173.
8. Бойков А. Д. Третья власть в России. Очерки о правосуди, законности и судебной реформе 1990-1996 гг. / А. Д. Бойков. - М., 1997.
Вильчик Т. Б. Конституционно-правовой статус адвокатуры Украины
На основе анализа международных документов, отечественного законодательства и научной литературы определен конституционно-правовой статус адвокатуры Украины, ее назначение и функции на современном этапе развития государственности, исследованы взаимоотношения адвокатуры с органами государственной, в том числе судебной власти, гражданским обществом, обосновано существование института правовой помощи адвоката.
Ключевые слова: адвокат, адвокатура и государственная власть, адвокатура и судебная власть, адвокатура и гражданское общество, конституционно-правовой статус адвокатуры.
Vilchyk T. B. Constitutional and legal status of advocacy of Ukraine.
Based on the analysis of international instruments, national legislation and scientific literature is defined constitutional and legal status of the legal profession in Ukraine, its purpose and function at the present stage of development of the state, we investigated the relationship of advocacy with government, including the judiciary, civil society, justify the existence of the institute of legal aid lawyer.
Key words: advocate, advocacy and state authorities, advocacy and judiciary, advocacy and civil society, constitutional and legal status of advocacy.
Надгйшла доредколегИ 23.10.2015р.
Розширена анотащя
статт ВЫьчик Т. Б. на тему: «Конституцшно-правовий статус адвокатури УкраУни»
Vilchyk Tatyana Borisovna, PhD of Legal Sciences and a docent of the judicial and law enforcement authorities department of Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Constitutional and legal status of advocacy of Ukraine»
Problem formulation. One of the conditions of Ukraine's integration into the European Union is building of such an advocacy system and creation of legislation on its organization and operation, which standards would represent the democratic legal advocacy model. Because only with the proper functioning of this institution the development of democracy and the rule of law are possible, what, in turn, is one of the main criteria for Ukraine's membership in the European Union.
Analysis of recent research and publications. The issue of the advocacy legal status in one way or another is considered in the works of foreign and domestic scientists. However, firstly, most studies were conducted before the adoption of the Law of Ukraine «About advocacy and legal practice» 2012, secondly, many issues still require their scientific research, including from the point of view of the revaluation of the role and importance of the advocacy in the light of European integration aspirations of Ukraine.
Presentation of the research main material. The article gives the definition of the constitutional and legal status of advocacy in Ukraine, its purpose and functions at the present stage of the statehood development, the relationships between the advocacy and the public, including the judiciary, civil society are investigated, the existence of the institution of legal lawyer's aid are substantiated on the basis of the analysis of international documents, domestic legislation and scientific literature on
1
these issues.
Conclusion. Fundamental in determining the advocacy place and role as one of the human rights institutions of the state is that at the same time it is an integral part of the state machinery of the administration of justice and vital for the effective functioning of the judiciary, designed to control constitutionally the activity of executive and legislative power in the sphere of ensuring the constitutional rights and freedoms. The advocacy place in the modern legal system can be characterized as a way of limiting state power by means of establishment and operation of an independent human rights institution that facilitates with its activity to implement the constitutional function of the state - to realize and to protect human rights and freedoms. Constitutional-legal status allows lawyers to participate actively in ensuring the rights not only of every individual but also the whole civil society, to implement a human rights function effectively, providing interoperability of the institutional systems of the state and civil society.
Key words: advocate, advocacy and state authorities, advocacy and judiciary, advocacy and civil society, constitutional and legal status of advocacy.
