CC BY
210
Вшьчик Тетяна Бориавна,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри органiзацií судових та правоохороннихорган'1в, Нацональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0003-2637-3721
УДК 347.97/99:340.113
ДИСКУС1ЙН1 ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОБОВ'ЯЗК1В АДВОКАТА У СУД1: ЗАРУБ1ЖНА ДОКТРИНА
Стаття присвячена розгляду проблемных питань професшног дгяльност1 адвоката у cydi у зарyбiжнiй доктрит. На оcновi аналгзу зарубжног юридичног лтератури та судовог практики крагн 6С дослгджуються проблемт питання визначення cyтноcтi правового становища адвоката у судi, cпiввiдношення обов'язкю адвоката щодо суду i щодо свого клгента, iмyнiтетy адвоката.
Ключовi слова: адвокат; обов'язки адвоката у суд^ правове становище адвоката; права кль ента адвоката; iмунiтет адвоката; адвокатура i судова влада.
Вильчик Т. Б., кандидат юридических наук; доцент кафедры организации судебных и правоохранительных органов, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-2637-3721
Дискуссионные вопросы определения обязанностей адвоката в суде: зарубежная доктрина
Статья посвящена рассмотрению проблемных вопросов профессиональной деятельности адвоката в суде в зарубежной доктрине. На основе анализа зарубежной юридической литературы и судебной практики стран ЕС исследуются проблемные вопросы определения сущности правового положения адвоката в суде, соотношение обязанностей адвоката по отношению к суду и к своему клиенту, иммунитета адвоката.
Ключевые слова: адвокат; обязанности адвоката в суде; правовое положение адвоката; права клиента адвоката; иммунитет адвоката; адвокатура и судебная власть.
Постановка проблемы. УкраТна ратифжувала бвропейську конвенцию про захист прав i основоположних свобод людини 1950 року, взявши на себе низку мiжнародних зобов'язань, зокрема, й у системi судовоТ влади. Це привело до визнання юрисдикцп бвропейського суду з прав людини, що мае виключно
важливе значення для розбудови ефективно! системи правосуддя. Стаття 6 ще! Конвенщ! проголошуе eдинi основоположш засади верховенства права, права особи на судовий захист, яю е невщ'емними гарантiями европейських стандартiв правосуддя, що об'еднують всi кра!ни-члени 6С та кра!ни, якi рати-фжували Конвенцiю. Цi визначальнi права особи на доступ до суду, на пра-вову допомогу, на справедливий та публiчний розгляд справ судом та шш^ закршлеш основними мiжнародними документами про захист прав i свобод, повиннi забезпечуватися i на нащональному законодавчому рiвнi.
За своею конститущйною природою i соцiально-правовим змГстом iнститут правово! (юридично!) допомоги знаходиться в ткному взаемозв'язку з шсти-тутом судово! влади. Конституцiйне право на правову допомогу (ст. 59 Кон-ститущ! Укра!ни) справедливо вщносять до основних конституцiйних гарантiй права на доступ до правосуддя, яке, у свою чергу, е невщ'емною складовою права на судовий захист (ст. 55 Конститущ! Укра!ни). Визнання ясного зв'язку адвокатури i судово! влади, надання адвокатами професшно! правово! допомоги як необхщно! умови реалГзащ! судового захисту прав i свобод особи спри-чиняе низку питань взаемодГ! адвокатури та суду. Ц питання можуть носити як правовий, так i морально-психологiчний характер. У будь-якому випадку вГдповГдь на них може мати значення для функщонування та перспектив роз-витку i адвокатури, i судово! влади. У зв'язку з чим слад визнати важливГсть дослiдження ефективних шляхГв взаемодГ! мГж суддями та адвокатами у сферi забезпечення конституцГйних прав та свобод людини, визначення мкця та ролГ адвокатури як одного з правозахисних шститутГв суспГльства, який одночасно е невГд'емною частиною держаного мехашзму вГдправлення правосуддя.
ÄHaMi3 остантх до^джень i публжацт. Питання правового статусу шституту адвокатури та його взаемовщносини з органами судово! влади роз-глядалися у працях зарубГжних та вГтчизняних науковцГв. ОкремГ аспекти ще! проблематики дослГджували: 6. Ю. Бова, О. Д. Бойков, Т. В. Варфоло-меева, 6. В. Васьковський, О. О. Воронов, О. П. Галоганов, I. Ю. Гловацький, В. Г. Гончаренко, С. В. Гончаренко, О. С. Деханов, А. В. Козьмших, А. Г. Куче-рена, С. Е. ЛГбанова, Р. Г. Мельшченко, С. В. Прилуцький, С. Сафулько,
0. Д. Святоцький, 6. Г. Тарло, Л. В. Тащй, П. В. Хотенець, Д. П. Фюлевський,
1. С. Яртих, О. Г. Яновська та шшГ вчеш. УтГм, по-перше, бГльшГсть дослщжень проводились до прийняття останшх змш у законодавство, що регулюе дГяль-нГсть адвокатури, по-друге, не було й досГ окремих дослГджень зарубГжно! нау-ково! доктрини визначення обов'язкГв адвокатГв у судГ.
Метою cmammi е аналГз вГтчизняного законодавства, науково! лГтератури, мГжнародних документГв i судово! практики зарубГжних кра!н стосовно про-блемних питань професГйно! дГяльностГ адвоката у судГ.
Виклад основного Mamepiany до^дження. Головний суддя Верховного суду Уельсу у справГ Ziems v Prothonotary of the Supreme Court of NSW заявив, що адвокат не звичайна професГя чи вид занять. Адвокати е довГ-реною особою свого клГента, його радником, i, отже, вони повинш бути чесними i володГти здГбностями вести свою роботу в судГ. У силу давньо!
традицп адвокатури, п прагненням е зробити ефективними npaBOBi послуги для сусшльства, перебуваючи у вщносинах TicHo'i спiвпрацi з суддями, а також з шшими членами колегп адвокатiв. Це TOHKi вiдносини, i адвокат мае в них виключш привiлеí та винятковi зобов'язання [1].
Рекомендацп Комiтету мiнiстрiв Ради бвропи вiд 25 жовтня 2000 р. «Про свободу здшснення професií адвоката», Загальний кодекс правил для адвока-пв краш бвропейського Спiвтовариства, що е визнаними зразками для штер-претацп та застосування в нащональних деонтологiчних нормах, визначають комплекс обов'языв адвоката, якi можна роздiлити на так категорп: обов'язки щодо клiентiв; обов'язки щодо суду та шших державних органiв; обов'язки щодо адвокатури в щлому i iнших адвокаив; обов'язки щодо суспiльства.
Серед основних обов'язюв адвоката, передбачених як нащональним зако-нодавством, так i правом бвропейського Союзу, можна видiлити наступш: дотримання чинного законодавства та професшних норм, виконання сво'1х зобов'язань перед клiентом, дотримання професiйноí таемницi, страхування професшно!' вiдповiдальностi, дотримання належно!" поваги до суду i колег, чесне ведення судового розгляду та шшь
Захищаючи iнтереси довiрителя, адвокат водночас стоггь i на сторожi iнтересiв права (ст. 28 Закону Украши «Про адвокатуру та адвокатську дiяль-шсть») [ 2]. З урахуванням того, що адвокат е учасником процесу вщправлення правосуддя i одночасно вш виконуе обов'язки, пов'язанi з приватними штер-есами свого клiента, виникае необхiднiсть у розмежуваннi таких можливих ситуацш, коли захист iнтересiв окремо!" особи може вступити в конфлжт зi служiнням праву як такому. Суперечливi обов'язки адвоката по вщношенню до суду i до свого клiента передбачають випадки претензш до адвоката та мож-ливють порушення питання про притягнення його до вщповвдальность Однак у п. 14 ч. 1 ст. 23 «Гарантп адвокатсько'1' дiяльностi» Закону Украши «Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть» встановлено, що забороняеться притягати до кримшально'1" чи шшо'1" вщповвдальносп адвоката (особу, стосовно яко'1' при-пинено або зупинено право на заняття адвокатською дiяльнiстю) або погрожу-вати застосуванням вiдповiдальностi у зв'язку iз здiйсненням ним адвокатсько'1' дiяльностi згiдно iз законом [2]. Можна погодитися, що це спещальна гаран-тiя проти тиску на адвоката та забезпечення дотримання його прав. Водночас виникае низка проблем iз дотриманням прав клiентiв, якщо у разi неналежно'1' квалiфiкацií адвоката чи порушення ним сво'1'х професiйних обов'язюв клiент залишаеться без захисту сво1'х прав iз вини адвоката, наприклад, коли той без поважних причин не з'являвся у судi для представництва iнтересiв клiента i суд залишае позов без розгляду [3, с. 134].
У зарубiжнiй юридичнш лiтературi на цей час широко обговорюеться проблема спiввiдношення обов'язюв адвоката щодо суду i щодо свого клiента. Ця проблема не е новою, проте, зараз обговорюеться досить жваво. Так, ще в 1969 р. у Великобританп було прийнято ршення у справi Rondel v Worsley, де було вказано, що адвокат мае найважливший обов'язок щодо суду, до стан-дарпв його професп, до громадськоси, яы часто призводять до конфлiкту
з штересами його клiента. Лорд Рейд пояснив у цш справГ, що кожен адвокат зобов'язаний клопотати з усiх необхiдних питань, дослвджувати кожен аргумент, ставити запитання в судi тощо, якщо вш дiе при цьому на користь справи свого клiента. Тим не менш, е межi, за яю адвокат не повинен переступати при виконанш обов'язкiв щодо свого клiента [4].
Розвиваючи цю думку, Г. Бреннан зазначае, що при виконанш своТх профе-сiйних обов'язюв адвокат отримуе не тiльки вигоду, але й несе тягар. Вигода е очевидною, зокрема, можливГсть зробити кар'еру в правi як одного з члешв адвокатськоТ професГТ. Тягар лежить в основi зобов'язання адвоката шдкоря-тися верховенству закону i сприяти суду у здiйсненнi правосуддя ввдповщно до вимог закону [5]. Першочерговим обов'язком адвоката як учасника судо-чинства е сприяння у здшсненш правосуддя. Присяга або шдтвердження, яке приносять адвокати, означае, що вони мають додатковий рiвень вщповщаль-ностГ i що вони можуть керуватися у своТх дГях не ильки побажаннями своТх клiентiв (справа Gianarelli v Wraith (1988 р.) [6].
Ф. Марабуто, аналiзуючи дГяльшсть португальських адвокатiв, стверджуе: «... насамперед, ми повинш служити iнтересам правосуддя, так само як i штер-есам тих, хто нам довГрив захист своТх прав i свобод» [7, с. 4].
Адвокати повинш виконувати свш обов'язок як учасники судочинства, в тому числГ й у разГ, якщо цей обов'язок вступае в конфлжт з Тх обов'язком перед клГентом. Частина такого обов'язку адвоката полягае в необхщност шформування клГента в тому, що вш (обов'язок. - Т. В.) мае для адвоката першорядне значення [8].
Разом Гз тим, далеко не в усГх мГжнародних документах говориться про можливГсть адвоката йти на конфлжт вГдносно зобов'язань перед своТм клГентом, якщо цього вимагають штереси правосуддя. Так, МГжнародш прин-ципи незалежностГ та шдзвГтност суддГв, адвокатГв i прокурорГв вказують: якщо обов'язком прокурорГв е розслГдування i припинення всГх порушень прав людини, незалежно вГд того, хто саме Тх скоТв, то адвокати повинш завжди здшснювати своТ функцГТ в Гнтересах своТх пГдзахисних. У цьому зв'язку суддГ, адвокати i прокурори мають ключове значення для реалГзацГТ права на справедливий судовий розгляд [9].
Загальний кодекс правил для адвокатГв краТн бвропейського сшвтовари-ства зазначае, що адвокат повинен дГяти в Гнтересах права в цГлому точно так, як i в Гнтересах тих, чиТ права та свободи йому було довГрено захищати [10].
Суд Уельсу у своему ршенш зазначив, що обов'язком адвоката в судГ е належне вщправлення правосуддя. Цей обов'язок випливае з його статусу як учасника процесу та невГд'емноТ частини вГдправлення правосуддя. Роллю адвоката е не просто представництво штересГв свого клГента в змагальному процесГ, а в тому, щоб «допомогти суду у здшсненш правосуддя ввдповщно до закону» (Gianarelli v Wraith (1988р.) [6].
У справГ Re Gruzman (1968 р.) суд Уельсу вказав, що обов'язок вимагае, щоб адвокати дГяли чесно, вГдверто i компетентно, мали незалежну позищю у справГ, а не демонстрували таку поведшку, яка е зловживанням процесу.
Важливо ввдзначити, що адвокати не повинш вводити суд в оману, мають бути ввдвертими у сво'1'х ввдповвдях i розкритт шформацп перед судом. Коротше кажучи, адвокати, повинш робити все, що вони можуть зробити, щоб гарантувати, що закон у справi застосовуеться точно [11]. У справi Rees v Bailey Aluminium Products Pty Ltd & Anor Суд вказав, що «обов'язок адвоката не вводити в оману суд та не кидати «необгрунтовану тшь на сввдка» е частиною його боргу перед судом» [12].
Бшьш категорично у ршенш по справi Giannerelli v Wraith (1988 р.) висло-вився суддя С. Мейсон: «Обов'язки адвоката перед судом мають першорядне значення i повинш бути виконаш, навггь якщо ^iern дае йому протилежне доручення» [5].
Бажання виграти справу не спiвмiрне з ввдповвдальшстю перед судом. Над обов'язком перед киентом превалюе обов'язок щодо суду. 1снуе грань мiж допустимим та надшним захистом i неприпустимим порушенням служ-бового обов'язку. Те, що обов'язок адвоката - дiяти в межах закону, допомага-ючи суду досягти належного виршення спору у розумш строки i ефективним способом, було визнано судами в багатьох судових ршеннях [13; 6;14]. I нещодавно знову у справi Main Road Property Group Pty вiкторiанський Апе-ляцiйний суд зазначив, що як учасник судочинства, адвокат повинен мати зобов'язання сприяти суду в ефективному ввдправленш правосуддя. Суд вказав на юнування значного сусшльного штересу у своечасному виршенш спорiв та на роль адвоката у сприянш найбшьш ефективному використанню обмеженого ресурсу суду. Суд встановив, що законш штереси клiента потре-бують, як правило, коротко!" i ефективно1 презентацп iз реальних питань у справi. Тим не менш, деякi клiенти защкавлеш в затяжних судових проце-сах. Таке бажання не повинно реалiзовуватись адвокатами, яы повиннi дiяти ввдповвдно до ix обов'язкiв перед судом. Вказане зобов'язання наразi важливе як школи «через складнiсть i збшьшення тривалостi судових розглядiв. Тому без тако1 допомоги адвокатiв судам навряд чи вдасться здшснювати свое-часне i ефективне правосуддя» (A Team Diamond Headquarters Pty Ltd v Main Road Property Group Pty Ltd) 2009 р. («A Team Diamond») [8].
Безперечно, метою адвоката у судовому процес е належне вщправлення правосуддя, а метою судового розгляду е здшснення правосуддя вщповщно до закону. Це основа цивШзованого сусшльства [5].
У своему вистуш на семiнарi Асощацп Вiкторiанськиx адвокаив Ж. Пагон (Pagone J) зазначив, що ввдправлення правосуддя в змагальному процес залежить значною мiрою ввд правильного виконання обов'язкiв адвокатами в судi та ведення ними своТх справ. Суддя не в змозi знати заздалегiдь про те, яы свiдки будуть викликатися, якi докази повинш бути першочерговими, якi питання слвд задавати в xодi перехресного допиту. Ршення з таких питань, яы обов'язково вплинуть на хщ судового процесу та його тривалкть, здшс-нюеться адвокатом, а не суддею. бдиною рiччю, яка визначае роль адвоката в суд^ е його завдання допомогти суду у належному виршенш спору. Саме в цьому сенс i суддя, i адвокат сшльно беруть участь у здшсненш право-
суддя. Обов'язок адвоката у суд^ i обов'язок, який вш мае перед KiieHTOM, полягае в тому, яким чином справу клiента представлено i роз'яснено oco6i, що приймае ршення. Адвокат «несе персональну ввдповвдальшсть за ведення та представлення» справи в судi i «повинен приймати особисте ршення по сут i метi зроблених заяв i заданих питань». Суддi покладаються на те, що адвокати im кажуть. Таким чином, адвокат Pagone J. зробив дуже важливий висновок, визначив природу обов'языв адвоката у судi як «стльну участь з суддями у в1дправленн1 правосуддя» [15].
У 1998 р. суддя Давид 1пп (Верховний Суд Захщно1 Австралп) написав на той час революцшну статтю «Обов'язки юрисив в судЬ», в якiй вiн здiйснив спробу визначити та впорядкувати обов'язки адвокапв у судь Ним були класи-фiкованi деякi, на перший погляд, розрiзненi прояви обов'язкiв адвоката в судi за такими загальними категорiями, зокрема, як: не зловживати судовим про-цесом; не завдати шкоди правосуддю; вести справи ефективно i оперативно. Як зазначав автор, обов'язки адвоката щодо суду мають першорядне значення, хоча iнодi можуть бути ситуацп, в яких вони не узгоджуються з обов'язком адвоката щодо свого клiента. Визнання першорядностi обов'языв адвоката щодо суду не означае, що щ обов'язки адвоката стосуються до конкретного суддi, це - борг сусшльному iнтересу у вiдправленнi правосуддя, а обов'язки адвоката по вщношенню до суду виступають гарантом належного вщправлення правосуддя. Порушення обов'язюв адвокатом в судi е протиправною поведш-кою. Така поведiнка не обов'язково мае бути неетичною. З шшого боку, нее-тична поведшка не обов'язково може бути незаконною[16].
1накше розкривають обов'язки адвоката в судi Роберт Белл i Керолайн Абела, стверджуючи, що основними такими обов'язками е наступне: 1) бути чесним i уважним; 2) дiяти професшно i 3) спрямовувати клiентiв у судових процесах так, щоб це сприяло довiрi громадськостi до правосуддя [17]. Останне правило може бути враховане у нащональному законодавствь У Правилах адвокатсько1 етики, на нашу думку, дощльно закрiпити, що адвокат не тшьки повинен особисто проявляти повагу до суду, але й сприяти можливими засо-бами до проявiв тако1 поваги сво1м клiентом, направляти його на сприяння громадсько1 довiри до судово!" влади, що е дуже актуальним на сучасному еташ.
До реч^ позицiя стосовно ролi адвоката у формуваннi довiри громадськостi до судово! влади була висловлена в ршенш у справi Giannerelli v Wraith: «Ефек-тившсть здiйснення правосуддя i ступiнь сусшльно1 довiри до судово! влади ютотно залежить вiд чесностi та надшност юристiв, якi практикують у судь 1х обов'язок чесностi i справедливой е квiнтесенцiею ролi адвоката як учасника судового процесу; Суд i громадсьысть покладаються на нього, незалежно вщ того, чи мае вш досвщ у сво1и роботi чи тшьки приступив до не'1» [5, с. 579].
Правила поведшки адвокапв Захiдноï Австралй' вiд 28 травня 2012 р. вста-новлюють: «Адвокат мае першорядний обов'язок у судовому процесi дiяти з незалежнiстю та в штересах правосуддя». Адвокати: 1) мають сво1м першо-черговим обов'язком сприяти ввдправленню правосуддя; 2) адвокати повинш пiдтримувати високi стандарти професшно! поведшки; 3) як професюнали при
вщправленш правосуддя вони повинш дiяти чесно, справедливо, вмгло, компетентно i з ретельшстю; 4) адвокати повинш приймати ршення в судi i давати сво1 рекомендацп самостшно та з метою належного вщправлення правосуддя, незважаючи на будь-яю суперечливi побажання своТх клiентiв [18].
Аналiз мiжнародниx документiв та судово1 практики, а також наукових точок зору зарубiжниx учених дозволяе зробити наступш висновки щодо дiяльностi адвоката у судй
1. Завданням адвокатГв е сприяння суду в ефективному ввдправленш правосуддя. Адвокати повинш сприяти ефективному використанню обмеженого ресурсу суду.
2. Правове становище адвокатГв характеризуеться тим, що як учасники судочинства, вони приймають разом iз суддями участь у ввдправленш правосуддя. Адвокати е невщ'емною частиною вщправлення правосуддя.
4. Обов'язки адвоката перед судом мають першорядне значення i повинш бути виконаш, навггь якщо клiент дае адвокату протилежне доручення. Адвокати повинш своечасно шформувати клiента про те, що ïx обов'язок перед судом мае для адвоката першорядне значення.
5. Адвокати зобов'язаш шдтримувати висою стандарти професшно1 пове-дшки, дГяти чесно, справедливо, вмгло, компетентно i з ретельшстю. Адвокати повинш бути ввдвертими у своТх вщповвдях i розкритл iнформацiï перед судом, вони не можуть вводити суд в оману.
6. Обов'язком адвоката е звернення уваги суддГ на будь-яю помилки, якг можливо, вш допустив.
7. Адвокати повинш направляти клiентiв у судових процесах в штересах сприяння довГри громадськостi у здшсненш правосуддя.
Указан положення у бгльшост свош е новими для вГтчизняного зако-нодавства. Вони встановлюють новий погляд на адвоката як помГчника правосуддя, його невщ'емну частину, на якого покладаеться сприяння суду у ефективному ввдправленш правосуддя та ефективному використанш обмеженого ресурсу суду, визначають нов! обов'язки адвоката як перед судом, так i перед його клiентом. Зокрема, необхщшсть звернення уваги суддГ на будь-яы помилки, якг можливо, вш допустив, iнформування клiента про те, що його обов'язок перед судом мае для адвоката першорядне значення, направ-лення клiентiв у судових процесах в штересах сприяння довГри громадськост у здiйсненнi правосуддя. Гадаемо, що деяы з цих положень заслуговують на увагу та мають бути враховаш при внесенш змш або прийнятт нового зако-нодавства про адвокатуру та адвокатську дГяльшсть в Украшг
Для незалежного виконання адвокатом сво1х професiйниx обов'язшв законодавство бгльшост краш, у тому числГ Украши, встановлюе заборону притягнення адвоката до вщповГдальноси або погрози застосування тако1 вiдповiдальностi у зв'язку зГ здiйсненням ним професiйноï дГяльност зпдно з законом. Разом з тим, щодо визнання ¡муштету адвоката вщ можливо1 вадповадальност ¡снуе неоднозначна судова практика. Здебгльшого йдеться про можливу ввдповвдальшсть адвоката за недбалкть при виконанш сво1х
професшних обов'языв, допущену як щодо його обов'языв стосовно суду, так i щодо клiента. Зупинимося на аналiзi судових рiшень i дискусш з цього приводу у науковш лiтературi бiльш детально.
Абсолютного iмунiтету в судовiй роботi адвокаив нiколи не iснувало в Канада США та в крашах бвропейського Союзу [19]. Разом з тим, деяы судовi рiшення пiдтверджують кнування iмунiтету адвоката. Так, у ршенш у справi про вiдповiдальнiсть адвоката перед сво!'м клiентом «Swinfen v Lord Chelmsford», розглянутiй Верховним Судом Уельсу, було зазначено, що «здшснення контролю за провадженням справи е обов'язком адвоката. Однак адвокат не шдлягае ввдповщальноси, якщо вш чесно вчиняв дп у справi свого клiента, навiть якщо з часом виявиться, що вони були вельми помилковим». Суд прийшов до висновку, що адвокат не може нести жодно! ввдповвдальност за будь-якi його дп, якщо вони були чесно вчинеш у межах ведення справи адвокатом [20].
У справi про правову допомогу D'Orta-Ekenaike v Victoria Legal Aid 2005 р. суд не лише не обмежив правово!" сфери кнування iмунiтету адвоката, а навпаки, розширив його, встановив прецедент його застосування [21]. Цжаво, що Високий суд Австралп' в ршенш у цш справi пiдтвердив правильнiсть рiшення про недоторканшсть адвокатiв, прийнятого у справi Giannerelli про Wraith в 1988 р., за яким члени суду, зокрема суддя С. Мей-сон, послалася на необхвдшсть кнування iмунiтету для адвокаив у судi як одного з напрямюв державно! пол^ики. При цьому Високий суд у 2005 р. ввдмовився слiдувати позицп про вiдсутнiсть iмунiтету у адвоката, вста-новлено! для Англп та Уельсу в Палат лордiв у справi Arthur J S Hall & Co (a firm) v Simons (2002) 1 AC 615 [22].
У низщ ршень Палати Лордiв Великобританп було вiдзначено, що якщо обов'язок адвоката по вщношенню до суду е не бшьш шж дублюванням його обов'язку перед сво!'м клiентом, то це не становить жодно! проблеми для адвоката: вш повинен просто виконувати свш обов'язок. Однак там, де е конфлжт мiж обов'язками, ймовiрно, адвокату доведеться робити вибiр, у результат якого може бути прийняте ршення, яке суперечить бажанню його клiента. Можливiсть клiента подати скаргу в суд на дп адвоката може поставити адвоката у скрутне становище, особливо у випадках, коли мiра його обов'язку перед судом може бути питанням незгоди з боку клiента. Таким чином, потенщал для конфлшту мiж обов'язками е актуальним, але далеко не домшуючим чинником в оцшщ потреби в недоторканноси (iмунiтетi) адвоката [23].
На думку члешв Палати Лордiв Великобританй, рiзнi вiдповiдi варто давати щодо необхвдноси iснування адвокатського iмунiтету для цивiльного та кримiнального процесу, оскшьки для одного iмунiтет може бути невиправ-даним, але для шшого його слвд зберегти. Необхвдшсть iснування адвокатського iмунiтету для цивильного i кримiнального процесу ними пропонуеться розглядати окремо, залежно ввд балансу сусшльних iнтересiв. Зокрема, характер цивильного судочинства, на думку певних суддiв, зумовлений тим, що
вш включае в себе твердження одше'1 сторони про те, що шшою стороною порушеш ïï права, у зв'язку з чим вона, як правило, вимагае грошовГ кошти, а шодГ - конкретну реалГзащю сво'1'х прав. Суд, таким чином, повинен зробити вибГр мГж двома конфлжтуючими сторонами i визначенням ввдповвдних прав. Це е, насамперед, надання державою послуги, аналопчно'1 наданням арбГт-ражних послуг. Наявшсть системи вирГшення цивгльних спорГв у державГ i додержання цивгльних прав е необхвдною частиною сусшльного устрою. Це система ввдносного правосуддя. IÏ ¡снування обгрунтовуеться в основному з економГчно1 точки зору. СуддГ вважають, що у цивгльному процес ¡муштет адвоката е аномальним i аргументГв на його користь, хоча вони й ¡снують, не вистачае, щоб виправдати свое подальше ¡снування.
Що ж до кримшального процесу, то тут адвокат виконуе публГчну функщю в штересах сусшльства. Це його громадський обов'язок по здшсненню захи-сту штересГв свого клГента. Решта учасниюв мають аналопчний громадський обов'язок, виконуючи свою роль, i вс вони повинш бути защкавлеш в справедливому судовому розглядь Адвокат-захисник також виконуе в судГ роль, яка походить з того ж сусшльного штересу, як у шших учасниюв процесу. Якщо захисник може бути притягнутий до цивильно!" вадповадальност за виконання ним громадського обов'язку i ролГ, яку вш повинен виконати в кримшальному процесг вш буде особливим серед шших учасниюв. На думку Лорда Мгллета, адвокат не повинен мати ¡муштету вщ судового переслщування щодо його поведшки аш в цивгльному, аш в кримшальному процесс
Однак Палата ЛордГв не погодилась з окремою думкою суддГ Мгллета й у справГ Arthur J S Hall & Co (a firm) v Simons було зазначено, що е ¡стотш вщмшност мГж системами цивгльного i кримшального правосуддя з погляду аналГзованого питання. У систем! цивгльного судочинства природа ролГ адвоката в процесГ, природа предмета судового розгляду, законш штереси клГента i обставини, властивГ цивгльному процесу, перешкоджають визнанню адвокат-ського ¡муштету. Це й не потрГбно: в деяких вщносинах вш е контрпродуктив-ним. У систем! кримшального правосуддя стан справ зворотний. Роль адвоката, мета кримшального процесу, законш штереси клГента, виплата компенсацп за судовГ помилки - все це обгрунтовуе необхвдшсть ¡снування ¡муштету адвоката в штересах сусшльства, а по-сутГ, - в штересах шдсудних як класу [23].
Висновки. Отже, адвокати е неввд'емною частиною ввдправлення правосуддя, ïx правове становище характеризуеться тим, що як учасники судочинства вони беруть разом ¡з суддями участь у ввдправленш правосуддя. Адвокати повинш сприяти ефективному використанню обмеженого ресурсу суду. Обов'язки адвоката перед судом мають першорядне значення i мають бути виконаш, навГть якщо клГент дае адвокату протилежне доручення. Адвокати повинш своечасно шформувати клГента про те, що ïx обов'язок перед судом - головний. Адвокат зобов'язаний звернути увагу суддГ на будь-як помилки, яких, можливо, той припустився. Адвокати повинш направляти клГентГв в судових процесах в штересах сприяння довГри гро-мадськост у здшсненш правосуддя.
Список л^ератури:
1. Ziems v Prothonotary of the Supreme Court of NSW [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lawyerslawyer.net/2010/06/15/ziems-v-prothonotary-of-the-supreme-court-of-nsw/.
2. Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть [Електронний ресурс] : Закон Украши ввд 05.07.2012 р. № 5076-VI3. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17.
3. Кравченко М. В. Щодо ввдповвдальносп адвокапв за порушення забов'язань за договором з надання правово'1 допомоги / М. В. Кравченко // Юридичний вкник. - № 3 (32). - 2014. -С. 130-134.
4. Rondel v Worsley United Kingdom House of Lords Decisions. - 227-228р. (Lord Reid) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bailii.org/uk/cases/UKHL/1967/5.html.
5. Gerard Brennan Strength and perils: the Bar at the turn of the century' (Speech delivered at the New South Wales Bar Association, Sydney, 30 November 2000) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://search.informit.com.au/documentSummary;dn=705158518289610;res=IELHSS.
6. Gianarelli v Wraith. A new advocates «immunity case» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lawyerslawyer.net/2010/11/20/a-new-advocates-immunity-case/.
7. Марабуто Ф. Деонтология. Этико-юридические правила адвокатуры / Ф. Марабуто // Адвокат (газета). - 2002. - № 11. - С. 4.
8. The duty owed to the court - sometimes forgotten (A speech delivered by the Hon. Marilyn Warren AC at the Judicial Conference of Australia Colloquium, Melbourne on 9 October 2009) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://jca.asn.au/wp-content/uploads/2013/11/20090r iginalKeynoteAddress.pdf.
9. Международные принципы, касающиеся независимости и подотчётности судей, адвокатов и прокуроров [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.refworld.org.ru/category, REFERENCE,ICJURISTS,,,52e64cf74,0.html.
10. Загальний кодекс правил для адвокапв краш бвропейського Ствтовариства (прийня-тий на пленарному засвданш у Страсбурзi в жовтш 1988 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_343.
11. Rees v Bailey Aluminium Products Pty Ltd & Anor [2008] [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://jade.barnet.com.au/summary/mnc/2008/VSCA/244.
12. Re Gruzman; ex parte the Prothonotary [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https:// www.studentlawnotes.com/re-gruzman-ex-parte-prothonotary-1968-70-sr-nsw-316.
13. Aon Risk Services Australia Ltd v Australian National University (2009) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.hearsayorg.au/index.php?option=com_content&task=view &id=715&Itemid=48.
14. Bomanite Pty Ltd v Slatex Corp Aust Pty Ltd (1991) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://hazan.com.au/bomanite-pty-ltd-ors-v-slatex-corporation-australia-pty-ltd-ors-1991-fca-698/.
15. Victorian Bar Ethics Seminar, 23 July 2008. G.T. Pagone [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.vicbar.com.au/bar-associations/tax/publications.
16. Ipp J. «Lawyers Duties to the Court» (1998) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.mrlegal.com.au/.../Lawyers%20Duties%20to%20the%20Court.pdf.
17. Robert Bell. Caroline Abella. Lawyers Duties to the Court [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.advocates.ca/assets/files/pdf/bibliography/Duty_to_Court.pdf.
18. Western Australian Barristers' Rules- - 28 May 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.wabar.asn.au/images/Western%20 Australian%20Barristers'%20Rules%20 _28%20May%202012^pdf/.
19. Halsbury's Laws of England (2005 re-issue), vol 3(1) // Barristers, 'Barrister's Duties in Court' [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://trove.nla.gov.au/ndp/del/article/13044825/.
20. Swinfen v Lord Chelmsford» : Swinfen v Lord Chelmsford Pollock CB // Halsbury's Laws of England (2005 re-issue), vol 3(1) // Barristers, 'Barrister's Duties in Court' [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://trove.nla.gov.au/ndp/del/article/13044825/.
21. D'Orta-Ekenaike v Victoria Legal Aid [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// www.austlii.edu.au/cgi-bin/sinodisp/au/cases/cth/HCA/2005/12.html?query=title/.
22. Between the Devil and the Deep Blue Sea: Conflict between the duty to the client and duty to the rnurt By The Hon Justice Kenneth Martin, Supreme Court of Western Australia (Bar Association of Queensland Annual Conference Sunday, 4 March 2012) [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.supremecourt.wa.gov.au/_files/Bar_Assoc_of_QLD_Annual_Conf_ March_2012_Ken_Martin_J.pdf/.
23. Arthur J.S Hall and Co. v. Simons and Barratt v. Ansell and Others v. Scholfield Roberts and Hill. United Kingdom House of Lords Decisions [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// www.bailii.org/uk/cases/UKHL/2000/38.html.
Vilchyk T. B., PhD of Legal Sciences and a docent of the judicial and law enforcement authorities department of Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkov, Ukraine.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-2637-3721
Debatable questions of the lawyer's responsibilities definition in the court: the foreign doctrine
The recognition of a close connection between advocacy and judiciary, and providing some professional legal assistance to lawyers as a necessary condition for realization of judicial protection of the individual's rights and freedoms, raise, in turn, a number of cooperation issues between lawyers and the court. These issues can have both legal and moral-psychological nature. Anyway, the answer to them can have importance both for functioning and development prospects of the legal profession and the judiciary. Therefore, it's necessary to recognize the research importance of the effective ways of interaction between judges and lawyers in the sphere of ensuring the constitutional rights and freedoms, the place and role of advocacy as one of the human rights institutions of the society, which is an integral part of the state machinery of justice.
The issue of the advocacy legal status and its relationship with the judiciary were considered to some extent in the works of foreign and domestic scientists. However, firstly, most studies were conducted before the adoption of the recent changes in the legislation governing the advocacy activities, secondly, some individual studies of foreign legal doctrine to determine the duties of lawyers in the court, were not carried out. The aim of the article is the analysis of problematic issues of professional activity of the lawyer in the court from the point of view, how they are solved in the national legislation, scientific literature, international papers and in the foreign countries jurisprudence.
Some problematic issues of determining the essence of the lawyer's legal status in the court, the ratio of his duties in respect to the court and his client, the lawyer's immunity were studied on the basis of foreign legal literature analysis and judicial practice of the EU countries.
The conducted analysis of judicial decisions and scientific points of view leads to the following conclusions: 1) The legal status of lawyers is characterized by the fact that as participants in the proceedings, they take part together with the judges in the administration of justice. 2) Lawyers are an integral part of the administration of justice. 3) Lawyers should promote the efficient use of limited resources of the court. 4) The advocate's duties in front of the court are of paramount importance and must be fulfilled even if a client gives a lawyer the opposite order. 5) Advocates should inform their client in time that their duty in front to the court is of paramount importance for the lawyer.
6) The lawyer's duties include calling of the judge's attention to any mistakes that he perhaps made.
7) Advocates should guide clients in litigation in the interests of promoting public confidence in the administration of justice.
Key words: advocate; lawyer; advocate's duties in the court; legal status of the lawyer; the lawyer client's rights; lawyer's immunity; advocacy and judiciary
Надшшла до редколегй 01.11.2015 р.
