CC BY
1MILITARY SCIENCES
П1ДГОТОВКА ОФ1ЦЕР1В РЕЗЕРВУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ АВСТРО-УГОРЩИНИ НАПЕРЕДОДН1 ТА В РОКИ ПЕРШО1 СВ1ТОВО1 В1ЙНИ
Лосев О.
асистент кафедри сходознавства гмен1 професора Ярослава Дашкевича Львгвський нацгональний унгверситет 1мет 1вана Франка
THE SYSTEM OF TRAINING OFFICERS IN RESERVE IN AUSTRO-HUNGARIAN ARMY BEFORE
AND DURING WORLD WAR I
Losiev A.
Assistant of the Department of Oriental Studies named after Professor Yaroslav Daschkevich, Ivan Franko National University of Lviv
Анотащя
У статп висвилюються питання особливостей тдготовки офiцерiв резерву напередодш та в роки Пер-шо! свггово! вшни. Розглядаеться питання комплектування офщерського корпусу у мирний i военний час, змют i характер щдготовки офiцерiв резерву, особливостi щдбору та вимог до кандидапв. Описуеться структура вшськових звань та рангiв, як1 присвоювалися кандидатам в офiцери, по мiрi проходження ними рiвнiв фахово! тдготовки та змши, як1 ввдбулися у военний час.
Abstract
The article deals with the pecularities of the system of training officers in reserve before and during World War I. The forming of the officer corps in peace and war time, the content and type of training officers in reserve , the peculiarities of selection and standarts for candidates have been viewed in the article. The structure of military ranks given to the candidates for officers, as they gained the levels of professional training and changes that took place in wartime have been described.
Ключовi слова: Збройш сили Австро-Угорщини, Перша свгтова вшна, комплектування офщерського корпусу, фахова шдготовка офiцерiв, офщери резерву, кадети i астранти резерву, фенрiхи, однорiчнi добровольцу тдготовка офiцерiв вшськового часу.
Keywords: Austro-Hungarian army, World War I, recruitment of officers (forming of officers corps), the training of officers, officers in the reserve, reserve cadets (Kadetten in der Reserve) end aspirant officers, ensigns (Fähnriche), The training of officers in wartime.
Постановка проблеми. Абсолютну б№шють офщерського корпусу австро-угорсько! арми перюду Першо! свггово1 вшни становили офщери вшськового часу, або, за австршською термшо-лопею - офщери резерву. Закономiрно, що саме на цю категорiю, а саме на офiцерiв резерву - випав найбшьший тягар Першо! свiтовоi вiйни. Тому щкавим е висвiтлення питання системи комплектування офщерами резерву офщерського корпусу збройних сил Австро-Угорщини напередодш та в роки Першо! свггово! вшни, та i характеру ix пвдго-товки.
Аналiз досл1джень та публжацш. Серед су-часних зарубiжниx дослвджень треба вiдмiтити працi американського професора угорського поход-ження 1штвана Деака, присвяченi iсторii' та ро-звитку офщерського корпусу збройних сил Австро-Угорщини, повсякденному життю офiцерiв та !х пiдготовцi, а також нацюнальним проблемам в армii. 1нформативним е електронний ресурс: the Austro-Hungarian Army 1914-18, заснований на да-них дослщжень британського полковника Джона Фредержа Диксон-Натталла, присвячений вшсь-ково-польовiй поштг Не дивлячись на таку вузьку
тематику, на сайтi досить розгорнуто представлена структура збройних сил Австро-Угорщини, та по-даеться iнформацiя про систему тдготовки офiцерiв напередоднi та в роки Першо! свiтовоi вшни. Ще одним електронним джерелом е ав-стрiйський сайт: weltkriege.at, з якого був взятий ав-стршський закон про вiйськовий обов'язок (Wehrgesetz), у редакци 1912 р., що чпгсо регламен-туе вимоги до кандидапв на звання офiцерiв резерву, та умови здобуття цього звання у рiзних родах вшськ. До джерельноi бази щодо питання iсторii' установ вiйськовоi' освгги «двоединоЬ> монархи можна ввднести довiдники по вiйськовому та цив№ному викладацькому i виховательському персоналу вшськових навчальних закладiв, а також доввдники офiцерського та чиновницького складу арми, ландверу i гонведу. Щодо статистичних да-них з даноi проблеми, найпотужтшим джерелом е виданий у Вщш протягом 30-х рр. XX ст. семитом-ник «Остання вшна Австро-Угорщини» i додатки до цього видання. Ще одним джерелом, нажаль не позбавленим деяких недолЫв, е фундаментальна праця, у двох частинах, - «Вооруженные силы Ав-
стро-Венгрии», видана Головним управлшням генерального штабу росшсько! iмператорсько! арми у 1912 р. У першш частинi цiе! працi подаеться ш-формацiя про систему пiдготовки офщерського складу збройних сил Австро-Угорщини. Практично единими публжащями у сучаснiй украшськш юторюграфп з питань системи подготовки офщер-ських кадрiв та системи вшськово! подготовки населения «двоедино!» монархи е статтi кшвського юторика-дослвдника Дмитра Адаменко. Вони представлен на його сайтi: ah.milua.org. присвяченому ютори Австро-Угорщини.
Мета статтi. Метою дано1 статп е висвiтлення питання системи комплектування офiцерами резерву офщерського корпусу збройних сил Австро-Угорщини напередодш та в роки Першо1 свггово1 вiйни, та i характеру !х подготовки.
Виклад основного матерiалу. Поповнення командного складу збройних сил офщерами резерву, особливо у вшськовий час, вважалося важли-вим джерелом для !х розбудови. Тому не дивно, що це питання знайшло свое в1дображення у законо-давчих актах. Вiдповiдно до «Вшськового закону» вiд 1869 р. та його подальших редакцiй, (остання передвоенна 1912 р.), молодi люди, яш на час призову (рж, коли призовнику виповнюеться 21 ргк) закончили повний курс цившьно1 пмназп (8-и рiч-но!), або реальное' школи (вiдповiдно - техшчних, художиiх, рiльничих i т.п.), i отримали атестат зрiлостi (т.з. матуру), мали право вступити на службу на правах «однорiчного добровольця». До-датково розглядалися кандидати, що усшшно закончили середнi 6-ти рiчнi школи (мiтельшуле), або вiдповiднi !м заклади. Цi кандидати повиннi були додатково скласти iспит при школах кадепв. За-явити про таке ршення потрiбно було вiдразу тсля виповнення 17- рiччя. Нагадуемо, що у Австро-Угорщинi дiяла загальна особиста вiйськова повин-нiсть. Кожен чоловш здатний носити зброю, на 1 ачня року, коли йому виповнювалось 19 рок1в, за-носився до списшв австрiйського або угорського ополчення, де перебував до досягнення 42- рiчного вiку. У 20 рошв чоловiк попадав у списки призов-ник1в, а в перюд з 21 до 23 рошв вш повинен був пройти жеребкування i медичне осв1дчення, на ос-новi якого визначалася його подальша доля - чинна служба у лавах збройних сил, зарахування у ре-крутський запас, або повне звшьнення вiд вшськово! служби. Тут цiкаво, що п чоловiки яки не були призваш на службу по медичних показах, або по причинi ввд'пду за кордон, повиннi були на протязi 12 рок1в сплачувати вшськовий податок. Також комiсiя розглядала, зпдно чинного законодавства, право на тимчасову ввдстрочку вод служби. Напри-клад особам, як1 бажали зак^нчити навчання, але лише до осенi того року, коли 1м виповнювалося 23 роки. Строк служби сягав 2-3 роки, залежно ввд роду збро! [7].
Основною метою <^Hopi4Hnx добровольщв» було протягом одного року пройти вшськову службу i отримати звання «лейтенант резерву» (до 1908 р.). У Bcix родах вшськ, крiм кавалерп, «од-норiчники» могли проходити службу i навчання як державним, так i власним коштом. Лише в кавалери - тшьки власним коштом [7].
Цiкаво, що саме на останню категорш, офiцерiв резерву - випав найбiльший тягар Першо! свггово! вiйни. Якщо вважати, що напередодш вшни, к1льк1сть офiцерiв чинно! служби сягала при-близно 18 тис. а офiцерiв резерву близько 14 тис., додати до цього числа вах офiцерiв ландверу, гонведу, звшьнених по вшу, здоров'ю, i т.п. i знов мобшзованих, то на початок бойових дш чисель-нiсть офiцерського складу загалом сягала менше 60 тис. оаб [2], при збiльшеннi арми з 400 тис. до 3 мшьйошв. Також важливо врахувати, що втрати офiцерського складу вже на шнець 1914 р склали тшьки вбитими 3168 офiцерiв, а вибувшими 22310 офiцерiв, тобто майже половину довоенного офщерського корпусу. Це привело до пришвидше-но! подготовки офщерських кадрiв, до складу яких почали попадати категорй' громадян, як1 до того не могли бути допущеш за причин стану здоров'я, сощального статусу, неповно! середньо! освiти. Проте навиъ у таких скрутних умовах система опи-ралася присвоенню офщерського статусу особам з нижшх чишв i унтер-офiцерiв, як1 своею хоро-брiстю i особистими якостями доводили право на керування пiдроздiлами рiвня взвод-рота. Вже у 1915 рощ, виходячи з катастрофiчного браку офщерського складу, було введене звання офщр-штельфертретер - для унтер-офiцерського складу (вище за штабс-фельфебеля,-вахтмютра,-фейервер-кера), яке дозволяло займати молодшi офiцерськi посади, але не давало право на шдвищення до офщерського звання.
Щд час вшни, офщерський склад продовжував зростати перед усiм за рахунок подготовки офiцерiв резерву. На шнець 1915 р. офiцерський склад сягав 130 тис., а на 1 жовтня 1918 р. - 188 тис. офiцерiв, з яких лише до 35 тис. були чинно! служби [2, 3], тобто отримали повнощнну вшськову освиу до вшни, або у скороченому виглядi шд час вшни. Це в жодному разi не означае, що офщерами чинно! служби почали «нехтувати», просто !х кiлькостi було явно недостатньо, враховуючи, що б№шють пiшла на щдвищення у зв'язку з зростанням збройних сил, або направлена в учбовi пiдроздiли для шдготовки призовного матерiалу. Основний тягар виконання бойових завдань на фронтi у щдроздшах ланки рота - батальйон упав на плечi цивiльних людей у вшськових одностроях - офiцерiв резерву. Протягом всiе! вшни m один з них не був шдвище-ний у званш вище гауптмана резерву [2].
Порiвняльнi данш про шльшсть кадрових офiцерiв i офiцерiв резерву на прикладо трьох пiхотних полив, _протягом 1914-16 рр. [2]._
PiK Кадровi офщери Офщери резерву
4-й шхотний полк
1914 112 93
1916 114 528
5-й шхотний полк
1914 94 75
1916 78 303
52-й шхотний полк
1914 105 123
1916 100 310
Як проходила подготовка офщер1в резерву? Спочатку «однор1чник» проходив звичайну 8-тиж-неву подготовку у стройовш частиш. У перюд з 1 грудня по 1 червня «однор1чник1в» збирали у спещальш школи - «школи офщер1в резерву», як1 вщкривалися при вах полках сшльно! арми 1 ландверу, у частинах гонведу - при управлшнях окрупв гонведу, у кавалери 1 артилери - при штабах бригад 1 т.п., де вони проходили програму скороченого курсу вшськових предмепв шкш кадепв. На чол таких шкш ставили водряджених з вшськ офщер1в у ранз1 гауптмана. Характер навчання був суворо практичним [1]. П1сля устшного складання юпипв з теоретичних 1 практичних дисциплш, «од-нор1чники» отримували звання «титулярного фельдфебеля» (з 1909 р. - «кадет-астрант резерву», з 1912 р. - «кадет резерву»), 1 поверталися дослу-жувати до сво!х частин. Як правило, до 1 ачня вони
Щкавим е питання правового статусу, або рангу, кандидапв в офщери. Вщповодно до !мпер-ського «Табелю про ранги», до 1909 р. кадетам 1 фенр1хам надавався статус унтер-офщер1в, при цьому вони могли виконувати обов'язки молодших офщер1в. Тобто маючи однаковий правовий 1 служ-бовий статус, займати вищ1 вод унтер-офщер1в посади. Враховуючи цю складну правову кол1зш 1 маючи на мет1 покращення статусу кандидата в офщери, з 1909 р. кадети 1 фенр1хи були шдвищеш до р1вня XII-го рангу, тобто юридично !х статус був оформлений як пром1жковий м1ж унтер--офщерами 1 офщерами. Перший офщерське звання водноси-лося до Х1-го рангу, а унтер-офщери, взагал1, стояли поза рангами. [6].
У вшськовий час, з початку 1915 р., були внесен! деяш змши у програми тдготовки офщер1в резерву. По-перше, змшилися вимоги освггнього р1вня. Якщо до вшни вш повинен був вщповодати р1вню пмнази чи реальшуле, то тепер вш був зни-жений до р1вня мггельшуле. По-друге, до юнуючих кадетських шк1л, було вщкрито велику к1льк1сть шк1л офщер1в резерву (Reserveoffiziersschulen), де було ушфжовано систему тдготовки для вшськ, ландверу (територ1ально! оборони) 1 ландштурму
оч1кували присвоення звання «фенр1х резерву». Шсля того, звшьнившись у резерв, на протяз1 наступних трьох рошв, при проходженш обов'язко-вих вшськових збор1в, вони отримували звання «лейтенант резерву». До 1908 р. присвоення звання «лейтенант резерву» водбувалося тсля устшного складання юпипв 1 першого проходження збор1в (протягом 1-2 рошв тсля завершення служби), то з 1909 р. вимоги до офщер1в резерву зросли.
Якщо «однор1чник» не мог скласти випускний юпит, його залишали на другш р1к служби, правда повшстю за казенний кошт. Якщо ж 1 тсля повторного курсу вш не м1г скласти юпиту, його звшьняли у запас на загальних тдставах, у званш унтер-офщера.
Загалом за даними 1912 р. щор1чно вступало у збройш сили близько 6,5 тисяч «однор1чнишв», 75% з яких устшно здавало юпити [1].
(ополчення). По-трете, для тхоти, егерських ба-тальйонiв i саштарних служб строк пiдготовки ско-рочено до 12 тижшв: 6 тижшв початково! тдго-товки в учбовому пiдроздiлi (ерзац-депо), i 6 тижшв штенсивно! (в основному практично!) тдготовки у школi офiцерiв резерву. Випускнишв шк1л офiцерiв резерву могли включити водразу пiсля зак1нчення у маршовi поповнення або, кращих з них, використо-вувати як шструкторОв у ерзац-депо. По-четверте, для кавалери, артилери та техшчних вшськ перед-бачалась «подовжена» пiдготовка до 16 тижшв: 8 тижшв початково! тдготовки в ерзац-депо i 8 тижшв штенсивно! у школ офщерОв резерву. Програма 8- тижнево! подготовки у школ офщерОв резерву була подшена наступним чином: 4 тижш штенсивно! фахово! пОдготовки i 4 тижш на тхотну подготовку. Випускникам шк1л офщерОв резерву при-своювалося звання «кадет-астрант»
(Kadettaspirant), тсля чого, якщо випускник протягом двох мюящв у складО свого тдроздОлу провОв на фронп, вш мав право на наступне звання «кадет-резерву». Дал за вислужним цензом на фронп, або в тилу випускник мОг отримати наступне звання «фенрОх резерву», i попм бути призведеним в офщери - «лейтенант резерву».
Розподш о(|нцер1в по родам вшськ (%) за даними 1911р. [4].
Шхота КавалерОя АртилерОя 1ншО роди вшськ
59,6 10,6 14,9 14,9
Ще одшею новащею стало розширення кате-гори «добровольцiв». З'явилося поняття доброво-лець вiйськового часу (KriegsfreiwiШge). Як правило, до ще! категори належали особи, яш за мирного часу не могли бути прийняп у армш за вiком, станом здоров'я (тд час вiйни ця вимога значно спростилася), чи iнших обставин, не пов'язаних з полггачними або кримшальними причинами. На добровольцiв вiйськового часу розповсюджувалися усi тi самi, вищенаведеш, правила i вимоги, як i на однорiчних добровольцiв [6].
Крiм того, серед найбiльш вiдзначившихся ун-тер-офiцерiв резерву, нагороджених медалями за хоробрють, чий соцiальний, освiтнiй, моральний i т.п. рiвень був вщповвдним, розглядали як канди-датiв на надання статусу однорiчних добровольцiв, що у подальшому могло служити тдставою для от-римання офiцерського чину [6].
Висновки. Як на це вже вказувалося вище, серед офщерського корпусу Австро-Угорсько! iм-пери, саме на категорш офiцерiв резерву - випав найбiльший тягар Першо! свгтово! вiйни. Протягом вiйни офщерський корпус зростав в основному за рахунок випускнишв шк1л офiцерiв резерву, саме вони в абсолютнш бшъшосп задовольняли постiйно зростаючi потреби фронту. На 1 жовтня 1918 р. з 188 тис. офiцерiв, з яких складався офщер-ський корпус монархи, лише до 35 тис. офiцерiв були чинно! служби
Загальш даиi про втрати вказують, що протягом вшни було вбито - 15408 офiцерiв, 34900 потра-пило у полон чи зникло безвюп, до цього можна до-дати 8000 що вмерли у полош i 12000 захоплених у полон ггалшцями при розвалi фронту в шнщ жовтня 1918 р. Таким чином втрати офщерського складу становлять близько 70400 оаб. I бiльшiсть
з них припадае саме на офiцерiв резерву. Ось така цiна вiйни для офщерського складу iмперi!.
Список лiтератури
1. Вооруженные силы Австро-Венгрии. Главное Управление Генерального Штаба. Издание отдела Генерал-Квартримейстера, Часть I: Организация, мобилизация и состав вооруженных сил (по данным к 1 января 1912 года). СПб. Военная типография, 1912. - С. 343
2. Deak I. Beyond Nationalism. A Social and Political History of the Habsburg OfficerCorps 18481918. - New York. Oxford 1990. - S. 273
3. Österreich-Ungarns Letzter Krieg II. Bd. Beilagen. Das Kriegsjahr 1915.1.- Wien, 1931. - S. 112 Tabelle 5. Die aktiven und Reserveoffiziere nach ihrer Sprachzugehörigkeit.
4. Szuro Stanislaw. Ludnosc wojskowa Austro-Wegier recrutujaca sie i stacjonujaca na terenie Galicji w latach 1869-1913. Waszawa-Krakow, Uniwersytet Jagiellonski, Polskie towarzystwo statystyczne, 1990.
— S.265
5. Österreich-Ungarns Letzter Krieg VII. Bd. Beilagen. Das Kriegsjahr 1918.- Wien, 1938. - S. 193
6. THE AUSTRO-HUNGARIAN ARMY 191418. For Collectors of its postal items by John Dixon-Nuttall. [Electronic resourse] Chapter 2: Military Service in Austria-Hungary 1914. Appendix C to chapter 2, Officers, military officials and non-commissioned officers. - Electronic data. - Mode of access: World Wide Web: http ://www. austrianphilat-ely.com/dixnut/dn2.htm (viewed on November 10, 2017). - Title from the screen.
7. Wehrgesetz für das Heer in der ö-u. Monarchie.
- Electronic data. - Mode of access: World Wide Web: http ://www. weltkriege.at/Justiz/wehrgesetz. htm (viewed on September 10, 2017). - Title from the screen.
