CC BY
36
Сьогодш основним напрямком розвитку Украши е европейський напря-мок. З кожним днем наша краша все бшьше штегруеться у европейський проспр, тому ми маемо бути тдготовлеш, що можливо найближчим часом до нашого типу ментальносп почнуть iнтегруватися европейськi риси мен-тальностi, можливо навiть т^ якi зовсiм не притаманнi для нас. Але пози-тивним е те, що у нашо'1 краши та краш Свропи е дуже багато спшьних рис менталiтету. Об'еднуючою рисою для укра'1нсько'1 та европейсько'1 менталь-ностей е працелюбнiсть. Любов до працi у европейцiв сприймаеться як необхщна умова для устху i прослiдковуеться протягом усього життя. Що стосуеться украшщв, то найбшьшу працелюбнiсть i результативнiсть вони демонструють за наявностi гарно'1 мотивацп. При п наявностi украшщ ста-ють працелюбнiшi у декiлька разiв. 1ншою рисою е шанування сво'1х куль-турних традицiй, мови та поваги до прав людини. Однак повагу до людини та 1! прав ми почали виховувати не так давно, европейщ у цьому напрямку прогресивн^ за нас. Ще одна об'еднуюча риса - це повага до релш!. Украшщ е дуже релшйною та терпимою нащею. Ми з повагою вiдносимося до представниюв iнших релiгiй. Все ж таки ми маему велику кшьюсть спшьних рис з европейською ментальшстю, тому смiливо можемо вважати себе час-тиною европейсько'1' ам'!.
В. К. Лур'е, студентка, Нащональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УКРА1НСЬКО1 НАЦЮНАЛЬНО1 1ДЕНТИЧНОСТ1 В КОНТЕКСТ СВРОШТЕГРАЦП
Нацiональна iдентичнiсть як певнi iнтегрованi, узагальненi й об'еднаш самосвiдомостi iндивiдiв - одне з ключових питань у формуванш сучасно' укра'нсько' пол^ично'1 нацп. Нацiя, як група людей, яка мала спшьне минуле, в теперiшньому часi формуеться вдеями, що спрямованi в «спшьне майбутне». Проте визначення напряму руху потребуе врахування об'ективно та суб'ек-тивно зумовлених обставин сучасних свггових тенденцiй, важливим елемен-том яких е поняття «сприйняття себе в оточуючому свт». Передусiм це питання набувае свое^ актуальностi в ходi евроiнтеграцiйних процесiв i об'ективних впливiв европейською iдентичностi. Вiдповiдно виникае необ-хiднiсть зiставлення та типолопзацп украшсько! на^омльно^ iдентичностi
з можливостями та перспективами ствюнування европейсько'' iдентичностi в Укра'ш.
Спочатку потрiбно дослiдити, що собою являе европейська iдентичнiсть. Свропейський Союз поступово оформлюеться пiсля завершення Друго'' св^о-во'1 вiйни на межi двох концептуальних дискусiй щодо штеграцп - наднащо-нально'' та мiждержавноi. Рушiйними чинниками, якi змушують колишшх конкурентiв спiвпрацювати - змiна геопол^ичних реалiй. Як результат, сьогоднi €С - утворення, рiвень iнтегрованостi яко'' зростае. I хоча сьогоднi €С мае вирiшити ряд суттевих питань, передуам пов'язаних з виходом Велико'' Британп з СС та економiчною кризою, вiн усе ж залишаеться найамб^-нiшим в юторп проектом, який вiдiграе дуже важливу роль у свiтовiй пол^и-щ. Проте досi чiтко не визначена пол^ико-правовий статут СС, i, вщповщно, для европейцiв дискурс визначення щентичносп досi залишаеться нарiжним.
Зазвичай виокремлюють три варiанти формування европейсько'' щентичносп: перший - нацiональна щентичшсть (через iсторичнi мiфи, еднiсть суспшьно-пол^ичних принципiв та навiть евросимволiзм); все це спрямова-но для пщкреслення стльно'' сощокультурно'' iдентичностi. Друга стратепя -це впровадження наднащонально'' системи права з обов'язковим визнанням його прюритетносп нацiональними правовими системами. Свропейська правова система забезпечуе громадянам европейських кра'н не лише основнi права i свободи, а й специфiчнi (на трудову мiграцiю, вiльне пересування капiталiв i послуг, соцiальне забезпечення). Третя модель - запровадження ново'' форми громадянства - европейсько', що юнуе поряд iз нацiональним громадянством i створюе можливостi захищати та реалiзовувати сво'' права, звертаючись не лише до нащонального парламенту чи суду, а й до европейських структур. При цьому додатковий характер европейського громадянства, який доповнюе шститут нащонального, оргашчно вписуеться в едину ниш юнуючу систему побудови СС.
Елементами европейсько' iдентичностi вважають спiльне iсторичне й культурне коршня, економiчнi та соцiальнi цiлi, демократичш iдеали. Вщпо-вiдно виникае питання: як тшьки европейськi громадяни вщчують полiтичний вплив СС на свое життя, то чи автоматично з'являеться зв'язок мiж нащо-нальною та европейською iдентичнiстю? Деякi вченi заперечують таку мож-ливiсть, оскiльки наголошують на тому, що тип прив'язаносп мiж СС та його громадянами мае iнший характер за своею суттю. Свросоюз не е нащональною державою, а новим видом поличного утворення, i вiдповiдно виникае «не-емощйний» тип зв'язку, а як засвщчуе досвiд, саме емоцiйнi зв'язки формують нащональну iдентичнiсть. У лiтературi також можна зустрiти думку, що якщо ряд переваг та вигод европейщ можуть суто механiчно отримати вщ штегро-
ваних структур, то емоцшш зв'язки можуть виникнути, вочевидь, лише тд тиском нових загроз. С. Гантшгтон у сво'й пращ «Вшна цивiлiзацiй» зазначав, що коли виникнуть реальнi критичнi загрози европейськост як тако'1, то мож-ливiсть 11 лiквiдувати буде пов'язана лише з штегрованими iнституцiями. У результат мае з'явитись нове почуття належностi до единого цiлого, яке б створило перевагу над належшстю до окремо'1 держави.
В Укра'ш ситуацiя з умовами формування, чинниками, структурою та типолопею нащонально!' щентичносп е вiдмiнною вiд тсе!, що властива ев-ропейським суспiльствам. Адже через складну юторш проблема щентичнос-тi украшсько!' нацп е значно глибшою. На жаль, у нашому суспiльствi пануе стереотипне сприйняття щодо рiзних регiональних типiв нащонально!' само-свiдомостi, яке полягае в тому, що найбшьш суттевою вбачаеться проблема дiаметрально протилежного бачення минулого регюнальними пiдгрупами украшсько!' нацп, невиправданого апелювання пол^июв до контраверсiйних iсторичних свщомостей, й вiдповiдно виникнення рiзних поглядiв на перспек-тиви розвитку Украши як держави i нацп. На жаль, до проголошення Украиною незалежносп наша кра'на не мала досвщу сустльно!' практики буття в жоднш з форм украшсько!' нащонально!' державностi. Фактично початок процесу формування саме украшсько!' нащонально!' свiдомостi припадае для бшьшосп населення цих регюшв тiльки на сучасний перiод.
З проголошенням украшсько!' державностi розпочинаеться новий етап формування украшсько!' нацп та нащонально!' iдентичностi як державно!' наци. У зв'язку з цим перед суспшьством постало питання визначити нащональ-ну iдею як теоретичну основу консолщацп нащонально!' спiльноти.
Сьогодш в Укршш нацiональна iдентичнiсть спираеться на два типи па-трютизму: на етнiчнiй та громадянськiй основа При цьому варто зазначити, що якщо множиннiсть етнiчних самосвiдомостей не несе загрози нащональ-ному суспшьству (за умови забезпечення рiвних прав та можливостей 1хньо1 самореалiзацii), державi загалом, то множиннiсть нацiональних свщомостей може постати як реальна загроза нащональнш спшьнот^ що може проявити-ся у вiдцентровостi, можливостi зовшшшх впливiв, дезштеграцп суспiльства, слабкiй позицп у свiтовiй полiтицi, внутрiшнiй нестабшьносп та обмеженими можливостями свого розвитку.
Питання ж стввщношення украшсько!' та европейсько'1 iдентичностей полягае у тому, що укра'нське суспiльство ще не подолало внутршшх проти-рiч, отже, потребуе, насамперед, внутршньо!' штеграцп. Забезпечити це можливо за сприяння пол^ично!' ел^и, держави, а актуалiзувати сам процес творення - за допомогою загроз, у процес подолання яких народиться спшь-на, «об'еднана» iсторiя. Хоча в юторп европейсько'1 штеграцп i е приклади «модершзацп», коли декшька нацiй, з рiзних мiркувань доцiльностi, були
прийняп до СС, перспектива оминути процес подолання насамперед внутрш-нiх протирiч вважаеться досить незначною, адже тодi буде порушено лопчний iсторичний процес.
З огляду на стан сучасних подiй перспектива повно'' евроштеграци залишае актуальними три теоретичних варiанти розвитку iдентичностi в Укрш'ш: перший - европейський (прийняття основних засад та демократичних щнностей СС), другий - етноцентричний ^золящошстський), третiй (найменш вiрогiд-ний, але можливий) - неорадянський (антиукра'нський за суттю, москвоцен-тричний). Кожен iз варiантiв як мае можливостi бути реалiзованим, так i несе певш суттевi загрози для наявно' ситуацп.
Таким чином, перспективи набуття укра'нським суспiльством рис евро-пейсько'' щентичносп носять як об'ективний характер (через запровадження суспшьних практик i щнностей, властивих европейцям, долучення до евро-пейського осв^нього, соцiокультурного та економiчного простору), так i суб'ективний (тшьки-но розпочатий процес формування нащонально' щентичносп i вiдповiдно поки ще неiнтегральний стан нацiональноi самоiден-тичносп). На жаль, чиннi суб'ективнi характеристики щентичносп заважають украшськш полiтичнiй нацп зайняти рiвноправне мiсце серед европейсько' спiльноти, тому аби не зберегти пiдпорядкованiсть та вториннiсть, мають бути здшснеш значнi зусилля для формування власно' стало' нацiональноi свiдомостi.
