CC BY
103
УДК 340.111.55+341.21 Олег Володимирович Тарасов,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
ПЕРСОНАТИВНИЙ ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧНИЙ
ТА М1ЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ВИМ1Р
Стаття присвячена персонолопчному дослщженню юридичних фактiв на прикладi нацiонального та мiжнародного права. Запропоновано загальнотеоретичне визначення юридичного факту i дана класифiкацiя персонативних юридичних факпв.
Ключовг слова: правова особа, персонативна правова форма, правова персонолопя, персонативний юридичний факт, традицшний юридичний факт, шновацшний юридичний факт.
Персонологiчна штерпретащя правово'' реальностi [16] передбачае системний i послiдовний розгляд всього комплексу юридичних знань з точки зору суб'екта права як основоположного i центрального правового явища [1, с. 25-123]. Проблема юридичних факпв посщае особливе мiсце у правознавствi, тому що саме з ними пов'язують усяке виникнення, змiну й припинення якого-небудь правового феномена [8, с. 103-113]. Не е винятком i персонативна форма буття права. Однак нормоцентристський тдхщ до права не дозволяе адекватно розкрити персонативну природу юридичних факпв.
Метою статп е введення у науковий об^ персонолопчного понятшно-категорiального ряду, який стосуеться юридичних факпв, а також з'ясування сутносп та класифiкацiя персонативних юридичних факпв на прикладi нацiонального i мiжнародного права.
Юридичнi факти е традицшним об'ектом уваги дослiдникiв, як мЫмум, iз часiв Фрiдрiха Карла фон Савшы [9, с. 623]. Спочатку теорiя юридичного факту розроблялася головним чином у межах галузевих нащонально-правових наук [2; 4; 5; 12, с. 26-241]. Поступово сформувалися загальнотеоретичш тдходи до розумшня юридичного факту [6; 7; 10; 11; 18], яю використовуються у тому чист й мiжнародно-правовою наукою [13, с. 162; 15, с. 456-457; 19, с. 173-228].
Однак дуже серйозним недолгом традицшного тдходу до вивчення юридичних факпв е нормоцентризм, що ^норуе принципову важливiсть суб'екта права [17]. З точки зору правово'1 персонологп у правовiй реальностi можна видшити три площини -персонативну, нормативну й комушкативну. Будь-який правовий феномен слщ розглядати, як мшмум, iз цих трьох методологiчних позицш. Якщо юрист обмежуеться лише одшею площиною, iгноруючи двi iншi, то тим самим вщбуваеться звуження методолопчного горизонту наукових дослiджень, а на практищ - позбавлення себе цшого набору професiйних iнструментiв для ефективного виршення правових завдань.
У цьому зв'язку вважаемо цшком коректним класифшувати всi юридичнi факти на нормативш, персонативнi й комунiкативнi.
1х можна коротко визначити у такий споаб.
Нормативнг юридичнг факти - це таю житщ^ обставини, з якими право пов'язуе виникнення, змшу й припинення дп правових норм.
Персонативш юридичнг факти - це таю життевi обставини, з якими право пов'язуе виникнення, змшу й припинення юнування правових оаб (суб'екпв права).
Комуткативн1 юридичнг факти - це таю життевi обставини, з якими право пов'язуе виникнення, змшу й припинення правовщносин (правових комушкацш).
Персонативш юридичш факти за сво!ми наслщками класифiкуються на персоноутворюючi, персонозмiнюючi й персоноприпиняючь
Персоноутворюючi юридичнi факти виконують функцiю породження персонативно! правово! форми у сощальних носпв правосуб'eктностi. Так, з моменту народження людина стае ноаем тако! персонативно! правово! форми, як фiзична особа, соцiальнi оргашзацп, що сформувалися, з моменту свого заснування або реестрацп - юридична особа, держава та протодержава з моменту утворення - суверенна особа. Хоча юторп мiжнародного права вiдомi й особливi випадки, коли персонативна правова форма не повною мiрою вiдповiдала характеру соцiально-полiтичного актора. Так, у перюд з 1870 по 1929 рш. Папа Римський визнавався сувереном, хоча Папська держава вже припинила свое юнування у зв'язку з об'еднанням Гталп [3] . Це вказуе на певну автономнють правових форм i соцiальних явищ. Завдяки персоноутворюючому юридичному факту сощальний актор долучаеться до правового життя. Персонативна правова форма дозволяе щентифшувати його як суб'екта права. Таким чином, персоноутворюючi юридичнi факти залежно вщ виникло! персонативно! правово! форми можуть класифшуватися на антропнi1, корпоративш2 й кратостичнi (вiд лат. кратос - влада)3.
Вiдповiдно, персонозмiнюючi й персоноприпиняючi юридичнi факти стосуються перетворення (видозмши) i припинення (лiквiдацГi) персонативно! правово! форми. Так, смерть людини означае не тшьки припинення юнування сощального актора, а й лшвщащю само! персонативно! правово! форми «^зична особа». Розпад держави веде до знищення кратостично! правово! форми суверенно! особи. Саморозпуск громадсько! органiзацГi приводить до лшвщацп корпоративно! правово! форми юридично! особи.
Вбачаемо доречним використовувати аналопчну класифiкацiю також i для нормативних та комушкативних юридичних фактсв.
За вольовою ознакою персонативнi юридичш факти можна подшити на поди (наприклад, народження дитини, природна смерть людини та ш.) i дiяння. Дiяння бувають правомiрнi (наприклад, прийняття статуту мiжнародноi мiжурядовоi оргашзацп) i неправомiрнi. Останнi подiляються на делшти (або проступки) i злочини (наприклад, злочини проти особи за нащональним кримшальним правом, агресiя за мiжнародним правом та iн.).
Розглядаючи проблематику юридичних факпв, слiд мати на уваз^ що самi по собi рiзнi життевi обставини фiзичного, бюлопчного, соцiогуманiтарного, економiчного, полiтичного, екологiчного, науково-техшчного та iншого характеру автоматично не викликають змши у правовiй реальность Для того, щоб вiдбулися якьнебудь змiни в правi, останне мае зафшсувати («побачити») даний життевий факт як правозначущу подiю. 1накше кажучи, поки право не розтзнае й не включить до себе життевий факт, останнш для права просто не юнуе. Наприклад, якщо факт загибелi людини залишаеться невiдомим праву, то формально-юридично фiзична особа продовжуе юнувати з усiма наслiдками, що випливають звщси. Отже, життевий факт повинен спочатку знайти правову форму, щоб потим викликати правовi наслщки як уже, власне, юридичний факт. А така правова форма може бути або нормативною, або персонативною, або комушкативною.
1 Важливим доказом наявност у людини мiжнародно-правово! форми фiзичноi особи е вирок Мiжнародного военного трибуналу у Нюрнбергзi вщ 1 жовтня 1946 р., в якому шдивщ однозначно визнаеться суб'ектом мiжнародного права [Див.: 23, p. 241-249; 24, p. 154-162].
2 Уперше мiжнародно-правова персонативна форма юридично! особи в Оргашзацп Об'еднаних Нацш як суб'екта мiжнародного права була визнана Мiжнародним судом ООН у Консультативному висновку «Про вщшкодування збитюв, яких зазнали на службi ООН» вщ 11 квiтня 1949 р. [Див.: 22, p. 174-220; 24, p. 99-110].
3 Зпдно зi ст.1 Конвенцii про права i обов'язки держав, яка була укладена в Монтевiдео 26 грудня 1933 р., держава як «особа мiжнародного права» («person of international law») повинна мати постшне населення, волод^и певною територiею, урядом i здатшстю до вступу у вiдносини з шшими державами [21, p. 20].
За правовими системами юридичш факти класифшуються на мiжнародно-правовi й нацiонально-правовi, за правовими сферами (обов'язково в межах одша правово'1 системи) - на публiчно-правовi й приватноправовi. Безумовно, можлива й бiльш детальна класифiкацiя за галузями, пщгалузями та iн.
Таким чином, як робочу ппотезу пропонуемо наступне розгорнуте визначення юридичного факту:
Юридичний факт - це така фiзична, бюлопчна, соцiогуманiтарна та шша життева обставина мiжнародного й нащонального характеру, яка, будучи зафiксована в правовш формi, породжуе, змiнюе або припиняе персонативш, нормативы й комушкативш публiчно-правовi й приватноправовi феномени з точки зору ïx сутностi, форми i змiсту.
Треба мати на уваз^ що крiм традицiйниx юридичних факпв, якi iсторично фiксували яюсь позаправовi явища й надавали ïm правову форму, тобто йшли слiдом за життевою практикою, вiдомi також юридичш факти, яю самi формують («конструюють») соцiальну реальнiсть. 1накше кажучи, традицшш юридичнi факти йдуть вщ життя до права, а юридичш факти, «що конструюють», - вщ права до життя. Наприклад, засновуючи мiжнародну мiжурядову органiзацiю, держави спочатку створюють персонативну правову форму мiжнародноï публiчноï юридичноï особи й лише попм наповнюють ïï соцiальним змютом. Створюеться правова оболонка для майбутнього сощального актора - учасника мiжнародниx вiдносин. Поеднання персонативноï правовоï форми i ïï сощального ноая означае появу новоï правовоï особи - суб'екта права. Вщбуваеться планомiрне формування соцiальноï реальностi вiдповiдно до правових щлей, з використанням правових методiв, заснованих на правових принципах, i в межах чинного права. Безумовно, подiбна дiяльнiсть вимагае серйозноï попередньоï пiдготовки у виглядi фундаментальних дослщжень у сферi правового прогнозування, заснованих на нов^шх iнновацiйниx юридичних технолопях.
На практицi не завжди можна досягти бажаних результатiв. Наприклад, створення Л^и Нацiй як першоï унiверсальноï полiтичноï мiжнародноï' оргашзацп з пщтримання мiжнародного миру й безпеки, на жаль, не запоб^ло Другiй св^овш вiйнi. Однак ïï досвiд був врахований при створенш ООН. Дiяльнiсть мiжнародниx трибуналiв ad hoc стала предметом ретельного вивчення при розробщ Статуту Мiжнародного кримiнального суду як самостшного суб'екта мiжнародного права4. Набуття Свропейським Союзом мiжнародноï правосуб'ектностi з 1 грудня 2009 року5 вимагало лшвщацп персонативноï форми мiжнародноï юридичноï особи Свропейського Спiвтовариства.
Можливi, на жаль, i зловживання персонативною правовою формою. Наприклад, реестращя фiктивноï юридичноï особи з метою приховання злочинноï дiяльностi [14]. У практицi мiжнародного права вiдомi спроби поширити суверенну правову форму на субнащональш територiальнi одиницi i, навпаки, прикрити завюою суверенiтету масовi порушення прав людини й уникнути тим самим мiжнародноï кримiнальноï вiдповiдальностi. Тому одним iз найважливiшиx завдань правовоï персонологiï е дослщження сутностi як самоï персонативноï правовоï форми i ïï окремих рiзновидiв, так i юридичних факпв, що породжують, змшюють i припиняють дану правову форму.
Таким чином, персонативш юридичш факти можуть бути двох видiв: традицшш, що фшсують наявшсть уже юнуючого соцiального актора i надшяють його персонативною правовою формою, i шновацшш, що породжують (конституюють) за допомогою правових засобiв нового сощального актора - ноая правосуб'ектносп.
Ще раз уточнимо, що життевi обставини можуть бути як позаправовими, так i внутршньоправовими. Позаправовi життевi обставини споконвiчно виникають за межами правовоï реальностi й, лише будучи зафшсованими в правовiй форм^ тобто
4 Ст. 4 Статуту М1жнародного крим1нального суду в1д 17 липня 1998 р. ч1тко встановлюе: «Суд мае м1жнародну правосуб'ектн1сть» [25, р. 2].
5 У ст. 47 Договору про СС у редакци Люабонського договору в1д 13 грудня 2007 р. закршлено: «Союз мае правосуб'ектшсть» [20, р. 41].
шкорпорованими в право, здатш породжувати, змшювати або припиняти тi чи iншi правовi феномени. Внутрiшньоправовi життевi обставини споконвiчно виникають у межах правово! реальности, тобто вже мають необхщну правову форму, щоб безпосередньо породжувати, змшювати або припиняти правовi феномени, а через них цшеспрямовано впливати на сощальне середовище.
Пiдсумовуючи викладене, пропонуемо як робочу гшотезу таю загальнотеоретичш визначення традицiйного й шноващйного персонативного юридичного факту.
Традицгйний персонативний юридичний факт - це така позаправова життева обставина мiжнародного й нащонального характеру, яка, будучи зафшсована в персонативнiй правовiй формi, породжуе, змшюе або припиняе персонативнi публiчно-правовi й приватноправовi феномени з точки зору !х сутностi, форми i змiсту.
1нновацгйний персонативний юридичний факт - це така життева обставина мiжнародно-правового й нащонально-правового характеру, яка безпосередньо породжуе, змшюе або припиняе персонативш публiчно-правовi й приватноправовi феномени з позицш !х сутносп, форми й змiсту i через них цшеспрямовано впливае на сощальне середовище, що оточуе правову реальшсть.
Подальшi персонолопчш дослiдження дозволять не тшьки прояснити персонативну природу юридичних факпв, а й розширять теоретико-методолопчш уявлення про сутнiсть нормативних i комунiкативних юридичних фактiв, а в практичному плаш сприятимуть розробленню вщповщних правових iнструментiв для вирiшення повсякденних завдань юриспруденцп.
Список лтератури: 1. Архипов С. И. Субъект права / С. И. Архипов. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. - 469 с. 2. Аюева Е. И. Некоторые аспекты категории юридического факта / Е. И. Аюева // Правоведение. - 1985. - № 4. - С. 70-74. 3. Байков А. Л. Современная международная правоспособность папства в связи с учением о международной правоспособности вообще : Историко-догматическое исследование / А. Л. Байков. - СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1904. - 25+461 с. 4. Баринов О. В. Юридические факты в советском трудовом праве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / О. В. Баринов. - Л., 1980. -190 а 5. Воронина Н. П. Правообразующие юридические факты в советском жилищном праве : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Н. П. Воронина. - Свердловск, 1982. - 182 а 6. Гордеев В. В. Критерп класифкацп юридичних факпв / В. В. Гордеев // Право Укра!ни.
- 2012. - 3-4. - С. 396-403. 7. Завальний А. Юридичш факти : юторичш та сучасш аспекти розумшня / А. Завальний // Право Укра!ни. - 2006. - № 1. - С.113-116. 8. Зинченко С. А. Юридические факты в механизме правового регулирования / С. А. Зинченко. - М. : Вольтер Клувер, 2007. - 152 с. 9. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» / О. С. Иоффе. - М. : Статут, 2000. - 777 с. 10. Исаков В. Б. Проблемы теории юридических фактов : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.01 / В. Б. Исаков. - Свердловск, 1985.
- 392 а 11. Кикоть Г. Проблема класифкацп юридичних факпв у сучаснш теори права / Г. Кикоть // Право Укра!ни. - 2003. - № 7. - С. 29-33. 12. Красавчиков O. А. Категории науки гражданского права. Избранные труды / О. А. Красавчиков : у 2-х т. Т. 2. - М. : Статут, 2005. - 494 а 13. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть / И. И. Лукашук. - М. : Изд-во БЕК, 1996. - 371 с. 14. Лысенко В. В. Фиктивные фирмы (криминалистический анализ) / В. В. Лысенко. - К. : Парламентское изд-во, 2002. - 112 а
15. Мiжнародне право. Основи теорп / за ред. В. Г. Буткевича. - К. : Либщь, 2002. - 608 с.
16. Тарасов О. В. Мiжнародно-правова персонолопя в контексп загально! правово! персонологп / О. В. Тарасов // Проблеми законность - 2009. - Вип. 101. - С. 202-208.
17. Тарасов О. В. Персоноцентризм як метод мiжнародно-правовоi персонологп / О. В. Тарасов // Проблеми законность - 2010. - Вип. 110. - С. 166-172. 18. Чувакова А. М. Юридические факты, фактические составы и их дефекты / А. М. Чувакова. - Одесса : Феникс, 2009. - 112 с. 19. Шуршалов В. М. Международные правоотношения /
В. М. Шуршалов. - М. : Междунар. отнош., 1971. - 240 с. 20. Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union (2010/C 83/01) // Official Journal of the European Union. - 2010. - Vol. 53. - P. 1-388. 21. Convention on the Rights and Duties of States // League of Nations Treaty Series. - 1936. - Vol. 165. -P. 20-43. 22. International Court of Justice. Report of Judgment, Advisory Opinions and Orders. 1949 April 11. Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United Nations - Advisory Opinion. - Leyden, 1949. - P. 174-220. 23. Parlett K. The Individual in the International Legal System: Continuity and Change in International Law / K. Parlett. - Cambridge: Cambridge University Press, 2011. - XLII+413 р. 24. Portmann R. Legal Personality in International Law / R. Portmann. - Cambridge: Cambridge University Press, 2010. - XXIV+333 p. 25. The Rome Statute of the International Criminal Court. - The Hague: International Criminal Court, 2002. -VI+74 p.
ПЕРСОНАТИВНЫЙ ЮРИДИЧЕСКИЙ ФАКТ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКОЕ И МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВОЕ ИЗМЕРЕНИЕ
Тарасов О. В.
Статья посвящена персонологическому исследованию юридических фактов на примере национального и международного права. Предложено общетеоретическое определение юридического факта и дана классификация персонативных юридических фактов.
Ключевые слова: правовое лицо, персонативная правовая форма, правовая персонология, персонативный юридический факт, традиционный юридический факт, инновационный юридический факт.
PERSONATE LEGAL FACT: THE THEORETICAL, METHODOLOGICAL, AND INTERNATIONAL LEGAL DIMENSION Tarasov O. V.
The article is devoted to the study of the legal facts on the ground of legal personology on base of examples from national and international law. The general theoretical definition of a legal fact and classification of personate legal facts have been proposed.
Keywords: legal person, personate legal form, legal personology, personate legal fact, the traditional legal fact, innovative legal fact.
Надтшла доредакцИ 28.03.2014р.
