CC BY
3
УДК 340.12
Альона Романова
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
доктор юридичних наук професор кафедри теори та фшософп права,
aliroma@ukr.net
Олена Чорнобай
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
кандидат юридичних наук, доцент кафедри теори та фшософп права,
1аЬаи@гиа
ПЕРШИЙ КОДЕКС УКРАШСЬКОГО ПРАВА ТА 1НСТИТУАЛ1ЗАЦ1Я ЮРИДИЧНО1 АРГУМЕНТАЦП
© Романова А.,Чорнбай О., 2018
У працях дослщниюв "Руська Правда" постае як нормативно-правовий акт або нав^ь звод законiв. 1снують думки про "Руську Правду" як про звод звичаТв або зведення судових прецеден^в. Розкрито питання про правову природу першого кодексу украТнського права та iнституалiзацiю юридичноТ аргументацп.
Ключовi слова: iсторiя права, КиТвська Русь, "Руська Правда", iсторiя законодавства, джерела давньоруського права, юридична аргументащя.
Алёна Романова, Елена Чорнобай
ПЕРВЫЙ КОДЕКС УКРАИНСКОГО ПРАВА И ИНСТИТУАЛИЗАЦИЯ ЮРИДИЧЕСКОЙ АРГУМЕНТАЦИИ
В трудах исследователей "Русская Правда" предстает в качестве нормативного правового акта, или даже свода законов. Существуют мнения о "Русской Правде" как о своде обычаев или судебных прецедентов. Раскрываются вопросы о правовой природе первого кодекса украинского права и институализации юридической аргументации.
Ключевые слова: история права; Киевская Русь; Русская Правда; история законодательства; источники древнерусского права; юридическая аргументация.
Alona Romanova
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Theory and Philosophy of Law
Sc. D.
Olena Chornobai
Institute of Jurisprudence and Psychology, National University "Lviv Polytechnic", Department of Theory and Philosophy of Law,
Ph. D., Assoc. Prof.
FIRST CODE OF UKRAINIAN LAW AND INSTITUTIONAL LEGAL ARGUMENT
In the works of the researchers The Russian Truth appears as a normative legal act, or even a set of laws. There are opinions about The Russian Truth as a vault of customs or a set of judicial precedents. The questions about the legal nature of the first code of Ukrainian law and the institutionalization of legal reasoning are discussed.
Key words: history of Law; Kievan Rus; The Russian Truth; the history of legislation; sources of ancient Russian law; legal argumentation.
Постановка проблеми. Для ефективно' реалiзащi державних та правових реформ в Украш важливе значення мае юторико-правова спадщина. Використання здобутюв теори i практики юридичноi спадщини сприяе утвердженню верховенства права, становленню правовоi держави в Украш, удосконаленню якост закошв та "хнш ефективнш реалiзацii, тдвищенню рiвня охорони i захисту прав i свобод людини i громадянина.
Вивчення ютори розвитку вiтчизняноi юридичноi аргументацii сприяе недопущенню помилок пiд час ii вдосконалення у майбутньому, насамперед з боку науковщв i законодавцiв тд час створення нових законiв, систематизацп законодавства, виробленнi нових термiнiв та ш.
З часу вiдкриття "Русько' Правди", i особливо з моменту ii видання А. Л. Шлецером у 1767 р., ця пам'ятка е об'ектом наукового вивчення. Однак до сьогодш розвиток методологи юторико-правовоi та iсторичноi науки призводить до того, що питання, ще недавно розглянутi та вирiшенi, знову набувають актуальностi як проблемнi, сшрш та неоднозначнi. Сповна цi питання стосуються найзагальнiшоi проблеми - питання про правову природу першого кодексу укра'нського права та iнституалiзацiю юридичноi аргументацii.
Аналiз дослiдження проблеми. На сучасному етапi розвитку суспiльства вчення про аргументацда активно розробляють як зарубiжнi, так i вiтчизнянi вчеш в галузi фiлософii, логiки, сощологп, лiнгвiстики, полiтологii. Однак у юридичнш науцi на проблеми юридичноi аргументацп не звернуто достатньоi уваги, за винятком окремих згадок про ii складовi елементи. Зокрема, дослщжували цю проблематику в рiзнi перiоди: П. М. Рабшович, Р. Д. Ляшенко, А. С. Александров, Н. К. Пригарша, А. К. Соболева. Предметом наукового розгляду все частше е проблеми становлення в Украш власно' системи юридичноi аргументацii, актуальнiсть яко' зумовлюеться як потребами постсоцiалiстичного перюду, так i специфiкою розвитку юридично' науки. Теорiя та практика сучасно' юридично' аргументацii повинна спиратися не тшьки на загальновiдомi традицii красномовства, яю закладалися ще з чашв античностi, але i на вщому в нацiональнiй практицi риторичну спадщину, яка яскраво вiдображае систему свггогляду укра'нського народу. Йдеться насамперед про розвиток гуманютичних i демократичних традицш, якi закладено в
староукра!нському правi i представленi в нормах права i судовiй практицi. Суд Ярослава, судовi прецеденти стали важливим джерелом тодшнього права, що стали елементами "Русько! Правди". Вони цiкавi тим, що дають певнi уявлення про систему переконання, розкривають змагальний процес загалом i судочинство в Укра!ш-Русг Це зумовило iнтерес автора до ще! проблематики i становило теоретичну основу цього дослщження.
Метою статт е розкриття змiсту першого кодексу укра!нського права та шституалiзацп юридично! аргументацп.
Виклад основного матерiалу. Система юридично! аргументацп - одна з найскладшших категорiй (саме категорш, а не понять) теорп держави i права. У такому разi навряд чи е юридична практика, яка могла б взагалi обходитися без будь-яко! аргументацп. Аргументацiя бшьшою чи меншою мiрою в розгорнутш або схематичнiй формi "супроводжуе" будь-який юридичний процес. Про елементи системи юридично! аргументацп можна дискутувати нескшченно довго, допоки пiд кутом зору теорп аргументацi! не будуть проаналiзованi найзначущiшi види юридично! практики.
Вщповщно до особливостей предмета i методу загально! iсторично! науки, i ще бшьшою мiрою в силу повсякденно! правосвiдомостi самих вчених, у "Руськш Правдi" вбачався найдавнiший законодавчий акт, матерiальним джерелом якого були норми звича!в i волевиявлення князiв. Причому формальним джерелом "Русько! Правди" був правовий текст, який потрапив на Русь разом з першими князями [1, с. 24].
Вщомо понад 100 списюв "Русько! правди", яю прийнято подшяти на три редакцп - коротку, розширену та скорочену (окремi дослщники виокремлюють п'ять i бiльше редакцiй). Кожна з редакцш вiддзеркалюе певний ступiнь зрiлостi феодальних вщносин" [2, с. 56].
Науковi пiдходи до правово! природи Русько! Правди в другш половинi XIX - на початку XX ст. в^^знялися бшьшою розматстю.
В юторико-правовш науцi питання про правову природу "Русько! Правди" значною мiрою розкривалися в контекст марксистського розумiння розвитку суспшьства; панiвною стала думка, яка по суп була спробою примирити спещально-юридичну методологiю дослiдження з марксистською теорiею iсторичного розвитку суспiльства. У зв'язку з цим С. В. Юшков розглядав "Руську Правду" як звод офщшного чинного права, якого видали в рiзний час князi i який розповсюджували на всю територда Ки!всько! держави [3, с. 189]. Причому джерелом норм "Русько! Правди" стали новели князiв i норми звича!в, якi зазнали змш i регламентацi!. У зв'язку зi змiнами соцiальних i економiчних умов життя суспiльства, виникла необхiднiсть в переробщ тексту Русько! Правди. Так, у XV ст. виникла скорочена редакщя "Русько! Правди".
Р. Л. Хачатуров пише про iснування разом з правовим звичаем судового прецеденту i законодавчих актiв. Його учш вважають, що "Руська Правда" - "основний закон великих ки!вських князiв"; !! норми офiцiйнi i були "настшьними книгам в судових справах"; матерiальним джерелом норм "Русько! Правди", були також судовi рiшення. I! текст "формувався... шляхом поступового вщбору окремих норм вiзантiйського церковного i свiтського законодавства а також вггчизняного звичаевого права для потреб реально! судово! практики" [4, с. 35]. Система правових припишв, закрiплена в "Руськш ПравдГ', вплинула на шзшшф правовi кодифiкованi акти: Псковську i Новгородську суднi грамоти, Двiнську i Бiлозерську статутнi грамоти [5]. Аж до видання Судебника 1497 року суспшьш вiдносини регулювалися звичаями, договорами, заповггами князiв, нормативними правовими актами, церковними нормами i судово-адмiнiстративною практикою. Норми "Русько! Правди" залишалися чинними протягом вше! епохи i основним джерелом права залишався звичай [6, с. 40]. Правовий звичай активно втшювався в закон, модифшувався i навiть скасовувався, якщо вiн явно суперечив праву, що його створила державна влада.
Збережеш судовi акти XV ст. дають змогу розглянути питання про джерела права в новому, менш абстрактному ракурса Розглядаючи судовi акти, що дiяли у другiй половинi XV ст., можна зробити висновок, що виносилися схожi ршення з погляду !х правового обгрунтування. Нi в одному акт не видiляeться мотивувальна частина; вщсутш обгрунтування прийняття ршення суддею [7, с. 24]. Судщ керувалися оцiнкою доказiв у 1хньому кiлькiсному i якiсному станi, позищею сторiн спору щодо представлених доказiв.
Для доказу свое! правоти сторони представляли суду свщюв - "видоюв", "помочников" i "послухов". Функцiю сприяння судочинству виконували особи, назваш в джерелах термшами: детскi, отроки, мечники, метельники, емщ i дворяни. 1х призначали для виконання певних процесуальних дш: доставляти звинувачених до суду або надавати в цьому допомогу потерпшим, були присутшми пiд час випробовувань i тортур, виконувати судовi рiшення, а також рiзнi доручення князя, його представниюв i суддiв [8]. В удiльний перiод сторони, як i в Кшвську епоху, iменувалися "истцами" або "сутяжниками". Як способи доказу невинуватост пе! або шшо! особи застосовувалися: "рота" або присяга, "ордалil" -випробування залiзом i водою, "муки" i судовий поединок. Основною метою судового процесу було встановлення справедливой мiж сторонами та вщновлення порушеного права. Сутшсть основного принципу виражалася у змагальносл сторiн iз використанням доказово! бази для доведення свое! правоти. Отже, аналiзуючи питання про роль доказiв у процес доказування, треба зазначити, що вони е найважлившим i базовим засобом, покладеним в основу юридично! аргументацп. Нерiдко самi суб'екти аргументацп вдаються до iнших засобiв (правил i прийомiв аргументацii, плану аргументацп), але побудувати аргументащю i контраргументацiю без опори на правовi докази навряд чи можливо [9, с. 50].
Термш "нормативний правовий акт" в X-XV ст. в тому значенш, в якому його використовують у сучаснiй юриспруденции не юнував. Формування останнього - тривалий процес, зумовлений, з одного боку, iнституцiоналiзацiею держави, з шшого - змшою характеру суспiльних вiдносин у зв'язку з еволющею матерiальних умов життя суспiльства. Вiдправною точкою виникнення нормативного правового акту е узагальнення судових ршень з конкретних справ з метою надати судовш практищ однаковосп як засобу пiдтримки легггимносп державно! влади. Зазначений процес характерний для розвитку права на раншх стащях розвитку всiх держав. Його результатами е поява судебниюв - пошбниюв для суддiв - "Русько! Правди" ст.), Варварських правд европейських держав (Баварсько!, Сатчно! та ш.).
Основний шлях генезису нормативного правового акта полягае в появi судових ршень за скаргами на дда адмiнiстративних органiв. У ситуацil, коли органи влади поеднували функцп адмшстративних i судових органiв, зазначенi судовi рiшення були розрахованi на неодноразовють застосування i невизначене коло ошб.
Зростання значення "закону" вiдбувався на тлi появи нових видiв суспшьних вiдносин, перш за все тих, яю безпосередньо виникали в зв'язку з розвитком держави, а не породжувалися господарською та шшою дiяльнiстю приватних ошб. У публiчно-правовiй сферi "закон" протягом XVI-XVII ст. стае прюритетним, а часом i единим джерелом права. Водночас протягом зазначеного перюду значну роль у приватних вщносинах вщгравали неправовi регулятори. Закон у сучасному розумiннi термiна з'явився лише на початку XVIII ст. Становлення закону е об'ективним процесом, нерозривно пов'язаним з еволющею держави. Основний змют цього процесу полягав у витюненш конкуруючих джерел права (санкцюнованого звичаю) i змши сшввщношення джерел права в системi джерел права [10, с. 31].
Критика закошв, що мають "загострену", якщо можна так висловитися, соцiально-полггичну та морально-культурну значущiсть, зазвичай мае багатополюсну аргументащю. I важливо, щоб критикуючi сторони знали i ощнювали аргументи один одного пiд час обгрунтування свое! правово! позицil.
1нтерпретащя закону i е "юридична аргументащя", яка n0Tpi6H0 розумiти як оргашчну частину реального права. Юридична аргументащя мютить боротьбу iнтерпретацiй за "правильний сенс" закону в цьому контекст владних вiдносин. Вона не е нейтральною i спрямована на обгрунтування риторичними засобами певно! щеологп.
Прецедентом е таке ршення суду, яке в формальному сенс е обов'язковим для нижчих судiв пiд час виршення однорiдних справ; у матерiальному сенсi мiстить норму права ("конкретну норму права"). Треба вказати на вщмшносп мiж казуальних законом i прецедентом. По-перше, закон видае законодавчий орган, прецедент - суд. По-друге, закон i прецедент приймають у рiзних процедурах. По-трете, закон мютить загальну норму, прецедент - шдивщуальну (конкретну) норму, яка тдлягае застосуванню в однорiдних випадках [11, с. 76]. По-четверте, закон розрахований не тшьки на його застосування органами державно! влади, а й на здшснення приватними особами; прецедент спочатку адресований конкретному правозастосувачу - суду. По-п'яте, якщо прецедент створюе правову основу вже сформованим суспшьним вщносинам, оскшьки судове ршення е засобом судового захисту прав i iнтересiв суб'ектiв права, то закон, крiм цього, спрямований на формування суспшьних вiдносин, тобто мае прогностичш функцп.
У вггчизняному правi прецедент як джерело права з'являеться на певному етат його розвитку. У лiтературi неодноразово зазначено, що "джерело розвитку права знаходиться не всередиш правово! системи, а зовш - в регульованих правом суспшьних, перш за все економiчних, вщносинах. Вони i визначають виникнення, сутнють i змiст права". Однак в юторичнш перспективi виявляеться, що не менше значення для розвитку права мають змiни в механiзмi держави. Так, появi й юнуванню прецеденту сприяли кiлька обставин. По-перше, ускладнення структури судових органiв, яке проявилося в появi вищого i нижчих судiв пiд час встановлення жорсткого контролю за судовою дiяльнiстю останшх, по-друге, прецедент виник у процес становлення "закону" як прюритетного джерела права. По-трете, iснування прецеденту було б неможливим без поеднання рiзними органами державно! влади законодавчих, адмшютративних i судових повноважень. Ус зазначенi обставини характеризують державно-правовi змши протягом XVI-XVII столiть. Цi ж обставини разом з удосконаленням прийомiв i методiв управлiння, посиленням контролю за дiяльнiстю органiв влади, призвели до зникнення прецеденту. Деталiзуючи вiдмiченi процеси в iсторичному контекстi, можна вказати на другу половину XVI ст. як час ймовiрно! появи прецеденту; в 1670-х рр. фшсуеться конкуренщя закону i прецеденту як джерел права i надалi поступове витюнення останнього з судово! практики.
У сучасному свiтi в бшьшосп розвинених кра!н використовуеться система змагального судочинства, що мае на увазi необхщнють аргументувати свою точку сторонами процесу, i вiд аргументацп в цьому випадку залежить, яке ршення прийме суд. Тому безлiч робгг з юридично! аргументацп фокусуеться саме на аргументацп сторiн процесу, що, на наш погляд, неправильно. Особливу увагу необхщно звертати на аргументащю в судових ршеннях, оскiльки саме судовi рiшення мiстять моделi аргументацп, якi використовуються, i, отже, прийнят судом пiд час винесення ршень [12, с. 22].
Найбiльше узагальнення, на наш погляд, мютяться в межах роботи групи Bielfielder Kreis, що займалася порiвняльно-правовим дослiдженням тлумачення статута i прецедентiв. Одним з результата роботи групи було видшення трьох основних видiв аргументiв - лшгвютичний, систематичний, телеологiчний; деякi з цих видiв мають пiдвиди.
Лшгвютичш аргументи полягають у тлумаченнi тексту, видшяеться два пiдвиди - аргумент вщ буденного значення i аргумент вщ технiчного значення. Специфiка даних аргумента полягае в тдходах до аналiзу значення слiв.
Наступний вид аргументу - системний аргумент, який мае низку пiдвидiв: контекстно-гармонiзуючi аргументи, аргументи вiд прецеденту, аргументи за аналопею, iсторичнi аргументи.
Контекстно-гармонiзуючi аргументи припускають оцiнку мети статуту або низки статупв вiдносно один одного в межах певно! галузi або права загалом. Аргумент вщ прецеденту грунтуеться на ключовiй доктриш загального права "стояти на виршеному" (stare decisis) i принципi однаковосп судово! практики в кра!нах континентального права.
Аргумент за аналопею полягае в посиланш на ранiшу штерпретащю розглянутого закону i трапляеться практично в будь-якому ршенш суду загального права, що, на наш погляд, пов'язано не скшьки з зобов'язуючими прецедентами, а стшьки iз загальною традицiею судово! правотворчостi. 1сторичний аргумент може мютити як порiвняння рашшо! версп закону з чинною, так i оцiнку еволюци тлумачення закону в юторичнш перспективi [13].
Наступний вид - телеолопчш аргументи, вони грунтуються на встановленнi первюно! мети закону. Визначення мети закону можливе рiзними способами, зокрема, видшяеться аналiз пiдготовчо-супровiдних документiв, використаних при шдготовщ i прийняттi закону.
У юридичнш науцi i практицi найвагомiшими аргументами е державно-правовi закономiрностi, пiд якими треба розумгги об'ективну, необхiдну, суттеву, повторювану i стiйку для певних умов взаемозв'язок державно-правових явищ (як мiж собою, так i з шшими суспiльними явищами), зумовлюе !хню якiсну визначенiсть у соцiальнiй системi i яка виявляеться через правову поведшку.
Висновки. Даючи загальну ощнку значення "Русько! Правди" в ютори нашо! кра!ни, слiд констатувати, що правова система Давньорусько! держави стала важливою вiхою i пiдставою як для розвитку самого права на багато столт вперед, так i для розвитку само! державносп, !! сощально-класово! сутi i основних структур в умовах юнування феодально! системи. Юридична аргументацiя за своею суттю спрямована на розвиток навичок використання правово! бази для виршення конкретних завдань. На наш погляд, вмшня вибудовувати аргументацiю до свое! позици е одним з базових для юриста. Уим, незважаючи на необхщнють розвитку теорi! юридично! аргументацп, в Укра!нi ця проблематика залишаеться невивченою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 1стор1я держави i права Украгни : хрестомат1я для студент1в юрид. вуз1в та факультет1в / за ред. О. О. Шевченка. Кигв: Вентурi, 1996. 224 с. 2. Iсторiя держави i права Украгни: тдруч.: у 2 т. / за ред. В. Я. Тащя, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. Т. 1: кол. редкол.: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та т. Кигв: 1н Юре, 2003. 656 с. 3. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. Т. 1. Москва. 1949. 546 с. 4. Хачатуров Р. Л. Источники древнерусского права. Памятники российского права. Т. 1. Памятники права Древней Руси: учеб. науч. пособие. Москва. 2013. 528 с. 5. Iсторiя украгнськог культури. 1зборник. Ст.: Тараненко О. О. Право i законодавство Кигвськог Руа. Кигв, 2001. Т. 1. Режим доступу: litopys.org.ua/istkult/ikult08.htm 6. Толочко П. П. Давня iсторiя Украгни. Кигв: Либiдь, 1994. Кн. 1. 240 с. 7. Чубатий М. Огляд iсторiг украгнського права // Чубатий М. Iсторiя держави та державного права. Мюнхен; Кигв, 1994. 224 с. 8. Держава i право Кигвськог Руа: www.lnu.edu.ua/faculty/pravo/idp/Les_tema02idp 9. Щербина О. Ю. До питання про розумтня аргументацИ у логiко-юридичних до^дженнях. О. Ю. Щербина. Гуматтарт студп. Кигв, 2014; Кигв. нац. ун-т iм. Тараса Шевченка. Вип. 21. С. 45-53. 10. Юридична аргументащя: Логiчнi до^дження: монографiя. О. М. Юркевич, В. Д. Титов, С. В. Куцепал та т.; за заг. ред. О. М. Юркевич. Харюв, 2012. 211 с. 11. Ляшенко Р. Д. Правова аргументащя у сферi правотворчостi. Р. Д. Ляшенко. Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия "Юрид. науки". 2012. Т. 25 (64). № 2. С. 74-79. 12. Рабтович П. Правова аргументащя (вихiднi загальнотеоретичш характеристики). П. Рабтович. Юрид. вiсн. Украгни. 2015. № 17-18. С. 22.
13. Колотыова Н. Поняття практичног аргументацИ. Н. Колотыова. Мультиверсум. Кигв: Центр духовног культури, 2004: http://www.filosof.com. ua/Jornel/M_39/Kolotilo_1.htm
REFERENCES
1. Istoriya derzhavi i prava Ukraini [History of the State and Law of Ukraine]: khrestomatiya [dlya studentiv yurid. vuziv ta fakul'tetiv]. za red. O. O. Shevchenka. Kyiv: Venturi, 1996. 224 p. 2. Istoriya derzhavi iprava Ukraini [History of the State and Law of Ukraine]: pidruch.: [u 2 t.] / za red. V. Ya. Tatsiya, A. Y. Rogozhina, V. D. Goncharenka [T. 1: kol. redkol.: V. D. Goncharenko, A. Y. Rogozhin, O. D. Svyatots'kiy ta in.]. Kyiv: In Yure, 2003. 656 p. 3. Jushkov S. V. Obshhestvenno-politicheskij stroj i pravo Kievskogo gosudarstva [The social and political system and the law of the Kiev state] / S. V. Jushkov T. 1. Moskva. 1949. 546 p. 4. Hachaturov R. L. Istochniki drevnerusskogo prava [Sources of the Antient Russian Law] / Hachaturov R. L. Pamjatniki rossijskogo prava. Vol. 1. Pamjatniki prava Drevnej Rusi: ucheb.-nauch. posobie. Moskva. 2013. 528 p. 5. Istoriya ukrains'koi kul'turi. Izbornik [History of Ukrainian culture. Collector]. St.: Taranenko O. O. Pravo i zakonodavstvo Kiivs'koi Rusi / O. O. Taranenko. Kyiv, 2001. Vol. 1.URL: litopys.org.ua/istkult/ikult08.htm. 6. Tolochko P. P. Davnya istoriya Ukraini [Ancient history of Ukraine]. Kyiv:Libid\ 1994. Kn.1. 240 p. 7. Chubatiy M. Oglyad istorii ukrains'kogo prava [An overview of the history of Ukrainian law] Istoriya derzhavi ta derzhavnogo prava. Myunkhen; Kyiv, 1994. 224 p. 8. Derzhava i pravo Kiivs'koiRusi [State and Law of Kievan Rus] URL:www.lnu.edu.ua/faculty/pravo/idp/Les_tema02idp. 9. Shcherbyna O. Yu. Do pytannya pro rozuminnya arhumentatsiyi u lohiko-yurydychnykh doslidzhennyakh [To the question of understanding the arguments in logical and legal research] Humanitarni studiyi. Kyyiv, 2014; Kyyiv. nats. un-t im. Tarasa Shevchenka. Vol. 21. pp. 45-53. 10. Yurkevych O. M., Tytov V. D., Kutsepal S. V. (2012) Yurydychna arhumentatsiia : Lohichni doslidzhennia [Legal Argument: Logical Research]. Kharkiv, 2012. 211 p. 11. Liashenko, R. D. (2012) Pravova arhumentatsiia u sferi pravotvorchosti [Legal argumentation in the field of law-making]. Uchen. zap. Tavrych. nats. un-ta ym. V. Y. Vernadskoho. Seryia "Yuryd. nauky". Scientists note Tavrych. nat. University and them. YOU. Vernadsky. Series "Legal. science", 25 (64), No. 2. pp. 74-79. 12. Rabinovych P. (2015) Pravova arhumentatsiia (vykhidni zahalnoteoretychni kharakterystyky) [Legal reasoning (output general theoretical characteristics)] Yuryd. visn. Ukrainy. Legal Bulletin of Ukraine, No. 17-18. pp. 22. 13. Kolotilova N. Ponjattja praktichnoi argumentacii [The concept of practical reasoning] / N. Kolotilova // Mul'tiversum. Kyiv: Centr duhovnoi kul'turi, 2004 URL: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_39/ Kolotilo_1.htm
Дата надходження: 10.02.2018р.
