CC BY
72
УДК 340.143
ЦИТУВАННЯ СУДДЯМИ НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ: В1ТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБ1ЖНИЙ
ДОСВ1Д
СЕМЕШХШI. В
канд. юрид. наук, асистент кафедри теорп держави i права, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харшв
Проанал1зовано актуальне для втчизняног юриспруденци питания щодо можливост1 й доц1льност1 використання у форм1 безпосереднього цитування в судовихрШеннях наукових джерел. На основ1 анал1зу судовог практики в кранах континентального та англо-американського права встановлено, що суддг при здтсненш правосуддя, особливо при виршент так званих складних I найбшьш резонансних справ, часто звертаються до надбань юридичног науки та цитують науков1 працг у судових ргшеннях. Це робить гх правову позищю б1льш обхрунтованою I переконливою та в цшому тдвищуе авторитет судовог гшки влади. Зроблено висновок щодо необх1дност1 поширення таког практики у д1яльност1 втчизняних судгв.
Ключов1 слова: судова практика, практика цитування, джерело права, юридична наука, правова доктрина.
Сьогодш в Укра!ш тривае складний процес реформування оргашзацп та функцюнування правово! системи, и адаптаци до сучасних сощально-економiчних i полгтичних умов. Це зумовлюе активiзацiю наукових дослщжень, пов'язаних з визначенням ролi i значення у правовому житл суспшьства юридично! науки та правово! доктрини, що е своерщною и квштесенщею i включае до свого складу найбшьш цшш для суспшьства та його сталого розвитку науковi розробки.
Правова доктрина е предметом численних дослщжень зарубiжних учених. Останшм часом до !! розробки долучилися представники впчизняно! юриспруденци, як вивчають питання, пов'язаш з визначенням природи, сутност^ форм прояву доктрини, !! сшвставленням зi схожими за змiстом явищами (вчення, юридична наука, фшософсько-правова теорiя, щеолопя, правова догма, концепцiя та ш.). Серед них слiд видiлити В. Я. Тащя, © Семенiхiн I. В., 2015 1
flr^I
»" ~ Р
Ф
ч I i
С. I. Максимова, В. М. Кампо, В. П. Колюника, I. В. Спасибо-Фатееву, С. П. Свграфову, Н. М. Пархоменко, В. Б. Авер'янова, М. В. Кармал^у, М. С. Мочульську, В. А. Трофименко, як дослщжують вплив доктрини на вггчизняну та зарубiжнi правовi системи як з точки зору юторично! ретроспективи, так i в контекст нових викликiв (глобалiзацiя, европейська штегращя, формування iнформацiйного суспiльства тощо), на якi право мае дати адекватну й ефективну вщповщь. Крiм того, вони вивчають !! в контекст вдосконалення чинних, а в окремих випадках - формування якюно оновлених
\\ /I
галузевих правових доктрин. Бшьш того, як небезшдставно зауважуе С. Ю. Полянський, дослщження правово! доктрини стало певним трендом, даниною модi [24, с. 249]. Тож у порiвняннi зi станом розробки зазначено! проблематики радянською юриспруденщею, яка фактично оминала увагою правову доктрину (радянська наука, що грунтувалася на нормативiстсько-позитивiстських позищях, не визнавала за доктриною аш значення форми права, анi чинника, що визначае змют, характер взаемоди, спiввiдношення мiж iншими визнаними державою джерелами права), ниш ми спостер^аемо значне прирощення наукового знання про це правове явище. О. Тихомиров справедливо зазначае, що обсяг науково! дiяльностi подвоюеться кожнi 10 - 15 роюв. Розвитковi науки властивий кумулятивний характер: на кожному еташ вона тдсумовуе в концентрованому виглядi сво! минулi досягнення з !х переосмисленням i уточненням [44, с. 785]. Фактично першою науковою розвщкою, яка спецiально присвячена дослiдженню доктрини, е публшащя
[ It П В1 7 1 11 I 1 % % % ^^ "
Л. В. Петрово!, котра датуеться 1994 р. [23]. Видання у 2013 р. фундаментально! науково! пращ «Правова доктрина Укра!ни», в якш комплексно та всебiчно висвплюються питання становлення нащонально! правово! доктрини на рiзних етапах розвитку нашо! державностi, дослiджуеться !! сучасний стан з у^ма надбаннями та проблемами, обгрунтовуються тенденци та перспективи !! реформування й подальшого розвитку, стало своерщним пiдсумком наукового осягнення складного й багатоаспектного феномену правово! доктрини.
Правова доктрина - важлива й невщ'емна складова правово! системи. Доктрина мае теоретико-прикладний характер, вона виконуе роль щейного фундаменту й теоретичного стрижня нормотворчост, сприяе правильному застосуванню юридичних припиЫв. Доктрина е загальним керiвництвом для законодавця i надшним орiентиром для суб'ектiв правозастосування. С. I. Максимов слушно зауважуе, що важливим iнструментом розвитку i вдосконалення права i правово! системи в цшому е правова наука. Найбшьш
концентровано прояв !! практично! функцп виражаеться у правовiй доктрин як
1\ ^Г И г-
такому феномеш, який максимально ефективно повинен поеднувати науковi розробки з практикою створення i застосування права, враховувати при цьому як контекст правово! культури, так i вплив основних чинниюв розвитку суспiльства в цшому [18, с. 116]. Ю. А. Задорожний визначае роль доктрини у правозастосуванш як своерiдного «маяка», який набувае особливого значення при виршенш судами нетипових ситуацш, тобто таких, як не врегульованi нормами права, а також за вщсутносл однозначного розумшня норм права, опосередкованого неяснютю чи двозначнiстю !х змiстового навантаження [13, с. 125]. Учет видшяють таю можливi напрями впливу доктрини на професшну дiяльнiсть суддiв та функщонування судово! системи: а) роз'яснення теоретичних засад законодавства, його принцишв та новел; б) шдготовка та переподготовка судових кадрiв; в) участь науковщв у розробцi постанов Пленумiв Верховного Суду Укра!ни та аклв вищих спецiалiзованих судiв; г) iндивiдуальнi консультаций експертнi висновки науковцiв на запити з
J^® Jf II щ 117 l|!j £ 1 || и 1 . ''
конкретних питань застосування права юрисдикцшними органами, у тому чи^ для розгляду справ у судi [43, с. 15-16].
Цитування у судових ршеннях наукових джерел фактично е прямим i 6e3nocepeÖHiM свiдченням i проявом впливу юридичног науки (доктрини) на правозастосування. Питання щодо можливост й доцшьносл такого цитування, необхщност поширення вщповщно! практики у дiяльностi укра!нських судiв вiтчизняними правознавцями спецiально не дослщжувалися. На наш погляд, !х слщ розглядати у бiльш широкому контекст впливу юридично! науки на
правoзастoсyвання, затребyванoстi резyльтатiв нау^вих дoслiджень в юридичнiй практицi, визначенш мoжливих шляхiв ïï yдoскoналення. Чи сприятиме така практика шдвищенню я^сл здiйснення сyдoчинства, винесенню закoнних i справедливих рiшень, пiдвищенню автoритетy суду? Як наyкoвi джерела при цьoмy слiд викoристoвyвати та цитувати? Яким чишм? За яких yмoв? Ц питання вже стали предметoм жвавих дискусш мiж наyкoвцями та практикуючими юристами - представниками рoсiйськoï юриспруденци [3; 3S; 41]. Рoзрoбка вiдпoвiднoï прoблематики в аспектi вiтчизняних реалш
\\ .у^
актyалiзyeться у зв'язку з активiзацieю прoведення сyдoвoï рефoрми, кoтра визнана oднieю з першoчергoвих у декларoванiй Президентoм Украïни П. Пoрoшенкo Прoграмi рефoрм «Стратепя - 2020». Пoгoджyeмoсь з В. Мамутовим у тoмy, щo на час. е фoрмyвання нoвoгo пoкoлiння дoктрин i
правoвих пoзицiй, застoсoваних на .н^вац^них пiдхoдах дo здiйснення
. ... . • •
сyдoчинства, переoрieнтацil суд.в на здiйснення сyдoчинства на пiдставi дoктрин реальнoгo, а не фoрмальнoгo права. В oснoвi ^oro прoцесy мають бути пoкладенi сучасш фyндаментальнi наyкoвi знання та практика Их застосування у прoфесiйнiй д.^льшст судд.в [19, c. SS].
G. П. Gвграфoва, дoслiджyючи прирoдy правoвoï дoктрини, ïï рoль i значення у р.зних галузях юридичнoï практики, вказуе на те, шр в сyдoвих рiшеннях мютяться пoсилання лише на в^дов^дт нoрми закoнiв (статп, ïx частини, oкремi приписи), а не на нау^в. працi, xoча oстаннi мoжyть бути викoристанi (i викoристoвyються) у прoцесi ïx рoзглядy та ухвалення сyдoм,
Я Ж Ё Я MU 111 1 Ш % % % ^^ *
^ora чoгo нixтo не заперечуе [9, c. 341-342]. Такoï думки дoдержyються й шш. автoри. «Спещалюти у галуз. права, адвoкати, представники стерт мoжyть у свoïx виступах пoсилатися на наyкoвi пращ, кoментарi. Р.шення ж суду не мoже мютити пoсилань на дoктринальнi пращ - наша правoва система не мае таких традицш», - зазначае I. В. Гговюк [б, c. 97].
Так. твердження видаються занадто категоричними, адже кoнтент-аналiз сyдoвиx ршень свщчить, шo в oкремиx з них все ж мютяться пoсилання на пращ юрист.в. Звичайнo, oстаннi не мoжyть рoзглядатись як дoстатня
юридична база для ухвалення сyдoвиx ршень. В.тчизняш суди ишрують шсилання на кoментарi закoнiв в апеляцшних скаргах стoрiн, зазначаючи у вщшвщних ухвалах, шo тлумачення шрм права oкремими наyкoвцями, oсвiтнiми чи наугавими yстанoвами не е джерелoм права, а тoмy «не oбoв'язкoве для застoсyвання при здшсненш правoсyддя» [45-4б]. Ялтинський мюький суд Aвтoнoмнoï Республши Крим в oднoмy з. свoïx ршень зазначив, Ш0 здшснюване ним казуальне тлумачення нoрм Цив^ль^го кoдексy Украïни
заснoване на «граматич^му, лoгiчнoмy i системнoмy тлумаченш,
\\\ III
загальнoвизнанiй дoктринi». При цьoмy бyлo пiдкресленo, шo суд «у дашму випадку не застoсoвye дoктринy як джерелo права, а ви^ристовуе в прoцесi шзнання нoрми права та ïï дiйснoгo змюту» [37]. Aналoгiчна oцiнка правoвoï дoктрини зустр.чаеться i в ршеннях шших в.тчизняних сyдoвиx oрганiв. H. М. Парxoменкo слyшнo зауважуе, шo викoристання дoктрини як oснoви сyдoвoгo ршення передбачае вщсутшсть при рoзглядi справи неoбxiднoï нoрми закoнy, сyдoвoгo прецеденту чи звичаю. ^му рoль дoктрини важлива на тих стад.ях рoзвиткy права, гали державна нoрмoтвoрчiсть ше не набула дoстатньoгo рoзвиткy [21, c. 167-16S] . У сучасних крашах, кoтрi мають рoзгалyжене закoнoдавствo, пращ юрист.в викoристoвyються суддями виключнo як зас.б дoдаткoвoï аргyментацiï, як правилo, при виршенш ними так званих складних справ, як. не мoжyть бути виршеш шляxoм прoстoгo шсилання на фoрмальнi джерела права (заган, кoдекс, мiжнарoдний дoгoвiр) абo «прoстoгo нoрмoзастoсyвання» (застoсyвання ч.тких та oднoзначниx для рoзyмiння шрм права) i рoзглядаються в yмoваx наявнoстi таких недoлiкiв правoвoï системи, як недoстатня ч.ткють правoвиx припиЫв, неoднoзначнiсть ïx рoзyмiння, наявнють прoгалин у правoвiй регламентацiï вiднoсин [49, с. 547]. При цьoмy вигаристання наyкoвиx джерел у прoцесi правoзастoсyвання е факультативним i вiднесенo на рoзсyд правoзастoсyвача. Юридична наука та ïï представники не мoжyть шгаму нав'язувати свoï iдеï, тим паче суддям, як. при здшсненш правoсyддя е незалежними i пiдкoряються лише за^ну (ст. 129 Koнститyцiï Украши). Hаyкoвi дoрoбки прoвiдниx автoрiв викoристoвyються в
юридичнш практищ виключно в силу переконливост, обгрунтованост, науково! ютинноси сформульованих у них положень. Так, Свердловський мюький суд Лугансько! област в одному зi сво!х ршень процитував (з вказiвкою на конкретш сторiнки) працю С. В. Шевчука «Судовий захист прав людини: практика Свропейського суду з прав людини у контекст захщно! правово! традици» [36]. У судових актах також зустрiчаються посилання на юридичнi енциклопеди, монографi!, науково-практичнi коментарi законiв та
кодекшв i навiть пiдручники [25-27; 35-36]. Проте слщ визнати, що це скорiше
\\\ ihr-
виняток, ашж усталена практика.
Я. М. Романюк наголошуе на тому, що у розвинених зарубiжних кра!нах пiдхiд до застосування юридично! науки на практищ шший, нiж в Укра!ш. Наприклад, у США в галузi iнтелектуально! власностi створенi двi недержавнi
органiзацi!, якi опiкуються питаннями захисту авторських прав. У дiяльностi
. ... . . , • цих оргашзацш провiдну роль вщграють науковцi у сферi права, юристи-
практики, письменники, лiтератори, якi спрямовують свою роботу на
виршення практичних проблем у галузi авторського права, заповненш
прогалин у законодавствi та наданш правово! допомоги авторам. Науковi i
практичнi доробки використовують суди для розв'язання практичних проблем
нарiвнi iз нормами законодавства. Тобто юридична наука, !! досягнення
використовуються для розгляду справ судами, а отже i для формування судово!
практики; враховуючи прецедентшсть англо-американсько! системи права,
юридична наука тим самим мае значний вплив i на розвиток законодавства [15,
с. 212]. Серед деяких правниюв юнуе точка зору, згiдно з якою значення
юридично! науки (доктрини) в системi загального права навiть вища, нiж у
континентальнiй правовiй шм'!. Так, Палата лордiв i Верховний Суд США в
сво!х ршеннях нерiдко цитують науковi трактати (з вказiвкою на джерело
цитування). Верховний Суд Канади досить часто звертаеться до праць Комюи з
правово! реформи, в яких мютиться багато доктринальних положень [51,
с. 116]. Фактично в кожному ршенш Верховного Суду США мютяться
посилання на науковi публшацн. Перелiк цитованих праць з правово! тематики е
доволi широким: юридичш енциклопедп, словники, трактати, статп, опублiкованi в юридичних журналах та оглядах юридично! практики [42]. Вщповщна практика цитування поширена також у Великобританi!, Канад^ Австралi!, Новiй Зеландi!.
Отже, у порiвняннi з захiдними кра!нами в Укра!ш досягнення юридично! науки судами використовуються не так часто, а прямi посилання на науковi джерела у судових ршеннях майже вщсутт. «Як красномовно свiдчить
законопроектна i правозастосовна практика, поки що спостер^аеться низька
\\ \ / II
ефективнють використання наукових досягнень, у тому чи^ правових доктрин», - змушена констатувати G. П. Свграфова [9, с. 340]. Звичайно, кшьюсш показники безпосереднього цитування наукових джерел у судових ршеннях не повною мiрою вiдображають реальний вплив науки на юридичну пр^ зокрема судову. Cyддi хоча й зве_я д0 хих ™ iнших шуко^х праць у сво!й професiйнiй дiяльностi, надихаючись оригiнальними iдеями !х авторiв, проте не завжди посилаються на них у текстах судових ршень. Ф. Чезайро, який спещально дослщжував це питання, слушно зауважуе, що транспарентшсть судового рiшення пiд питанням: воно не завжди е прозорим. Слщ брати до уваги традицн сyддiвсько! дiяльностi та специфiкy аргументацп: суддя може фактично звертатися до тих чи шших джерел, проте у текстах ршень вони не завжди вщображуються [52, с. 31].
Транспарентшсть мотивування правових позицш суду, наявшсть у судових рiшеннях посилань на вторинш та неюридичнi джерела, у тому чи^
1л. Я я Й ш/ rafi! Ii и ш u № ® ^^
наyковi, залежить вiд багатьох чинниюв, а саме: якостi самих наукових публжацш, професiоналiзмy сyддiв, рiвня !х навантаження, зокрема кiлькостi справ, котрi ними розглядаються. Наприклад, у Францн Касацiйний суд щорiчно виносить десятки тисяч ршень (iнодi до 30 тис. справ). Така ж ситуащя в Гталн. Цiлком логiчно, що за цих умов виникае перевантаженють роботи судових шстанцш, у зв'язку з чим !х рiшення зазвичай е лакошчними i нетранспарентними. У сyддiв просто не залишаеться часу й сил на детальну аргументацш та прискiпливе опрацювання правових позицш, яю ними
формуються. У Шмеччит, Великш Британп, США натомють юнуе селективна модель оргашзаци роботи вищих судових шстанцш. Суди розглядають обмежену кшьюсть справ, в яких вирiшyютьcя найбшьш cкладнi та принциповi спори. Тому в цих кра!нах рiшення cyдiв e розлогими, доктринально орieнтованими та вичерпними, на що звертають увагу О. М. Верещагш та А. Г. Карапетов [5, с. 7, 11-12, 39]. Так, Верховний Суд США i3 загально! кшькосл апеляцш, якi до нього надходять, розглядае приблизно лише 1-2 %. Наприклад, у перший рiк роботи «суду Робертса» з 8517 апеляцiй було
\\ /I
розглянуто тiльки 78, що складае менше 1 %. Це один з найнижчих показниюв за всю ютордо дiяльноcтi Верховного Суду, починаючи з 60-х рр. ХХ ст. [11, с. 22-23].
Проте значне навантаження на суди, що безперечно е одшею з ключових
проблем функщонування вггчизняно! судово! системи, не едина i тим бiльш не
/ j^r их 1 11 / 1\ /[ \ II о \
головна причина вщсутносп усталено! практики цитування (англ. - «citation
practice»). Вггчизняна правова система, котра тяжie до романо-германсько!
правово! шм'!, не мае традицш безпосереднього використання (у формi
цитування) суддями наукових джерел. Головною особливютю романо-
германського права е його ч^ко виражений кодифiкацiйний характер та
домшуюча роль закону в cиcтемi джерел права. Акцентуючи увагу на тому, що
закон «вадграе роль не просто джерела права, а багато в чому визначае суть i
змют правових систем, що входять до ще! правово! Ым'!», деякi автори
називають останню «ciм'eю законодавчого права» [4, с. 276]. У свою чергу,
С. С. Алексеев вказуе на юнування культу закону в кра!нах континентально!
Свропи (з постулатами - «закон - це закон», «поганий закон, але це закон» та
ш.), що icтотно впливае на функщонування в^е! юридично! системи [1, с. 93].
Континентальний суддя при виршення справи та тдготовщ судового рiшення
аналiзye не тшьки чиннi законодавчi акти, а також наyковi cтаттi, монографи,
коментарi, винесеш його колегами рiшення з аналопчних справ. Проте на
вiдмiнy вщ сво!х англiйcьких чи американських колег континентальш cyддi не
так часто не посилаються у сво!х ршеннях на cправжнi джерела свого
натхнення, навт якщо до^вно ix цитують. Континентальна традицiя не зобов'язуе суддiв це робити, на що слушно звертае увагу Л. В. Головко. «На континент, як вщомо, суддя зв'язаний законом, а основним способом лептимаци рiшень е принцип законности якого цiлком достатньо», - резюмуе автор [7]. Якою б не була якiсть цього закону, суддя завжди може «приховати» справжне джерело (науковий трактат, судове ршення прецедентного характеру) юридичних конструкцш, якi фактично використовуеться при
виршенш справи, посиланнями на тексти нормативно-правових актв. У
\\ \ III
радянський перiод домiнування принципу верховенства закону такий тдхщ до аргументацп судових ршень набув беззаперечного характеру та фактично унеможливлював посилання в них на науковi джерела. Щодо ролi юридичноi науки (доктрини) в радянськш правовiй системi в юристiв сформувалась чiтка й однозначна позицiя: «Юридична наука мае важливе значення для розвитку практики, вдосконалення законодавства, змщнення законностi, пiдвищення квалiфiкащi суддiв, правильного тлумачення й застосування закону... Проте вона не може розглядатися як джерело права» [20, с. 55].
Сьогодт в крашах континентального права закон справедливо розглядаеться як найбшьш розвинена форма закршлення юридичних норм. Унаслщок ч^кост викладення правових норм вш е кращим теxнiчним способом ix закршлення в епоху, коли складшсть суспшьних вiдносин висувае на перший план точшсть i яснiсть ix формулювання. Разом iз тим iдея абсолютного суверештету закону в романо-германськiй правовш сiм'i е фжщею. Р. Давiд пiдкреслюе, що сьогодш цей тдхщ не визнаеться н теорiею, нi практикою. Сьогоднi шхто не вважае закон единим джерелом права, суто лопчне тлумачення якого може забезпечити прийняття правильного правового ршення. Юристи i сам закон теоретично визнають, що законодавчий порядок може мати прогалини. Закон е лише скелетом правопорядку, повнощнне функцюнування якого значною мiрою забезпечуеться шшими факторами [8, с. 87, 107].
Тенденщя «антиформалiзму в правi», що пов'язана з щеею гетерогенностi © Семенхн I. В., 2015 9
й компшментарнос^ джерел права, у правових системах континентального права посилюеться починаючи з друго! половини ХХ ст. Цей перюд позначився вщродженням природно-правово! думки. Це стало закономiрною реакцiею на бiльш шж столiтне панування доктрини юридичного позитивiзму в европейськiй юриспруденции яка фактично залишилась беззахисною i капiтулювала перед тоталтарними режимами та iдеологiями, на яких вони базувалися. Г. Радбрух, один з iнiцiаторiв вiдродження природного права тсля Друго! свггово! вшни, зазначав, що саме юридичний позитивiзм вiдповiдальний
• гЛ\ ]п
за спотворення права при нацiонал-соцiалiзмi, адже сво!м твердженням «закон е закон» роззбро!в нiмецьких юристiв перед його свавшьним та злочинним змютом. Дискредитацiя iдей юридичного позитивiзму значним чином сприяла вщродженню /-природного права як фшософсько-правово! концепци i нормативно-щншсно! парадигми, пошуку надпозитивних, незалежних вщ волi держави норм i принципiв, якi, власне, е сутшсними елементами права, що протисто!ть свавiллю й беззаконню, закрiплюе й охороняе щнносл суспiльного життя, i передусiм життя, свободу, честь, пднють людини. Такi зрушення С. С. Алексеев називае другою револющею в правi (перша - гуманiстичне шднесення прав людини у перiод епохи Просв^ництва) [2, с. 78-79]. Вони характеризуються запереченням абсолютизаци формальних позитивютських пiдходiв до захисту прав людини, коли формалiзм намагаеться пiднести до абсолюту елемент формально!, мехашчно! лопки при прийняттi судових рiшень, заперечуючи волюнтаристський, дискрецшний елемент вибору. Результатом загальноевропейсько! антипозитивютсько! революци у правi стало, зокрема, визнання ново! - творчо! та активно! - ролi суддi у правозастосуванш та абсолютного заперечення ролi суддi як «вуст закону», який мехашчно застосовуе приписи останнього.
Змшюються також тдходи до правозастосування, його фiлософiя та методологiя. Суддi стають бшьш «вiдкритими» при прийняттi рiшень, намагаються враховувати соцiально-економiчнi, полiтичнi, культурнi, релтйш аспекти справи, що стала предметом судового розгляду, та виходити за межi
застиг лих законодавчих норм у пошуках бшьш гнучких правових р.шень, що вщповщають складним i мшливим життевим обставинам. Представники суддiвського корпусу вже не покладаються виключно на закон i звертаються до принцитв права, прецедентного права (усталеноi судовоi практики), правово. доктрини, «шукають» право в шших його проявах (джерелах права) та прямо посилаються на них у судових актах. Р. Леже пише: «Якщо не домшуючий, то принаймнi вельми суттевий вплив на правове життя Нiмеччини та Франци справляе доктрина, вона забезпечуе синтез права, його критику, виявлення
\\ Хх /I
правових прогалин, сприяе розробцi законодавства. У цих крашах постiйно посилаються на теоретиюв права пiд час судових дебат.в, ix працi нерiдко цитуються у судових ршеннях» [17, с. 78-79]. Х. БеверльСмгг вiдзначае, що академiчнi працi е досить впливовими у правовш системi Нiмеччини та
регулярно цитуються у судових ршеннях [50, с. 95]. В австршських судах для
.. .. ..... .
посилення свое. правово. позици судд. нерiдко посилаються на науковi погляди
Г. Кельзена [47, с. 157].
Такий шдхщ до розумшня права та його застосування набувае поширення й у вггчизнянш юриспруденци. Як зазначае С. В. Шевчук, одн.ею з останн.х тенденцш розвитку правово. системи Украши е подолання вузьконормативного (формального) тдходу до розумшня права, яке вже не розглядаеться лише з позицш позитив.стсько. школи права, тобто як воля держави, або як команда суверенно. державно. влади, що втшена у нормативно-правовому акт. [49, с. 74]. Так, Конституцшний Суд Украши в одному .з сво.х р.шень зазначив, що «... право не обмежуеться лише законодавством як одн.ею з його форм, а включае й шш. сощальш регулятори, зокрема норми морал., традици, звича. тощо, як. легггимоваш суспшьством i зумовлеш .сторично досягнутим культурним р.внем суспшьства. Вс. ц. елементи права об'еднуються якютю, що в.дповщае щеологи справедливости .де. права, яка значною м.рою д.стала в.дображення в Конституци Украши» [34]. Ми тдтримуемо М. Г. Патей-Братасюк у тому, що визнання шших [кр.м закону] джерел права та критерпв .стини в прав. у процес. нормозд.йснення дасть змогу блокувати на практиц.
дш неправового закону, посилаючись на iншi джерела права, моральш цшносл, громадську думку тощо. Тому змша традицiйноï, успадковано1' з радянських часiв, парадигми праворозумiння та mдходiв до правозастосування дозволить юристам-практикам посилатися на думки, ще1* науковцiв-правникiв, як це робиться у захщноевропейських крашах. М. Г. Патей-Братасюк також зауважуе, що сучасна правоохоронна система Украши орiентована виключно на принцип законности але законнiсть без аналiзу змюту закону цiлком сумiсна iз авторитаризмом чи тоталитаризмом [22, с. 115].
У Росшськш Федерацiï практика цитування наукових джерел е поширеною в арбитражному судочинствi. Суддi нерiдко посилаються на «авторитетних дослiдникiв у галузi договiрного права» М. I. Брагшського, В. В. Вiтрянського, М. Г. Розенберга [29-31]. У мотивувальнш частиш деяких рiшень мiстяться також цитати з наукових праць зарубiжних авторiв [32-33].
/ /ьГ ■ ill / 1\ \ \ III \
Так, в одному з рiшень П'ятнадцятого арбiтражного апеляцшного суду мiститься посилання на наукову статтю С. В. Сарбаша «Вщновлення корпоративного контролю». Вiдповiдач оскаржив вщповщне рiшення суду, зазначивши у касацшнш скарзi серед iншого, що подiбнi посилання е недопустимими, адже «стаття не е правовим актом». Проте касацшна iнстанцiя не побачила у цьому порушення принципу законностi та залишила рiшення апеляцiйноï iнстанцiï без змш, а касацiйну скаргу без задоволення. У постановi Федерального арб^ажного суду Пiвнiчно-Кавказського округу Зокрема зазначено, що «аргументи заявника касацiйноï скарги вщносно того, що суд апеляцiйноï шстанци... зробив посилання на статтю суддi Вищого Арбитражного Суду Росiйськоï Федераци, не е шдставою для скасування постанови, що оскаржуеться, адже вказаш обставини не призвели до прийняття неправильного судового акта» [28]. Отже, використання наукових джерел (науково-консультативних висновюв, наукових публжацш) як засобiв додатково1' аргументаци не порушуе принцип законностi при здшсненш правосуддя, а навпаки шдшмае його на яюсно новий рiвень та тдвищуе авторитет судово1' гiлки влади, на що звертають увагу як самi науковцi, так i
юристи-практики. Це особливо актуал.зувалося у в.тчизняних реал.ях, адже сьогодшшнш стан украшського суспшьства позначений вельми низьким р.внем дов.ри до суд.в. До того ж це прямо не заборонено чинним законодавством. Цшком слушно стверджуе Л. I. Чулшда, що розумшня учасниками процесу науково. обгрунтованост. кожного судового акта сприятиме тдвищенню р.вня правосуддя. Для правниюв-практиюв це мало б насл.дком бажання п.двищувати св.й загальноосв.тн.й р.вень, а науковц. в.дчували б вщповщальшсть за сво. науков. рекомендаци [48, с. 49].
|\ /I
Як в.домо, чинним законодавством передбачено утворення науково-консультативних рад при Верховному Суд. Украши та вищих спец.ал.зованих судах. Вони покликан. займатися науковим забезпеченням юрисдикцшно. д.яльност. цих судових .нстанц.й. Процесуальн. кодекси також м.стять норму,
яка надае право суддям-допов.дачам Верховного Суду Украши доручати
/ fvS / ' 11 / 1\ П \ 111 \ } \ \
фах.вцям Науково-консультативно. ради шдготувати науковий висновок щодо
I \\ V jy VJJ HEaerЪЧ\'/Л \
норми матер.ального права, яка неоднаково застосована судом касацшно.
22
шстанци у под.бних правов.дносинах (ст. 111 Господарського процесуального кодексу Украши, ст. 3601 Цившьного процесуального кодексу Украши, ст. 452 Крим.нально-процесуального кодексу Украши). Але яким чином позищя фах.вщв щодо доктринального тлумачення сшрно. норми права враховуеться Верховним Судом Украши у його р.шеннях? У зв'язку з цим сл.д навести слова представника адвокатсько. спшьноти А. В. Кузнецова: «Важко в.дпов.сти на це питання, але абсолютно точно .нше - .снують випадки, коли точка зору
Jjl I I 1L7 1 11 1111 l ▼
експерт.в кардинально в.др.зняеться в.д висновк.в Верховного Суду Украши, викладених в його р.шеннях. А в деяких випадках справи передаються до розгляду, нав.ть не дочекавшись висновк.в фах.вц.в. Зрозумшо, остаточне р.шення за суддями Верховного Суду Украши, але було б щкаво, якщо його р.шення м.стили б у мотивувальн.й частин. . позиц.ю науково-експертних висновюв, i шдстави, за якими ВСУ погоджуеться чи в.дхиляе викладен. в таких висновках аргументи. Якють р.шень Верховного Суду Украши в.д цього тшьки б виграла» [16].
Приблизно подiбна ситуащя склалася в практищ Конституцшного Суду Украши. Як вщомо, вимоги до аргументаци ршень органiв конституцiйноï юрисдикци е надзвичайно високими, що зумовлено ix значущiстю та правовими наслiдками. Аргументащя в рiшенняx Конституцiйного Суду Украши полягае не у простш констатаци вiдповiдностi чи невiдповiдностi оспорюваного положення Конституци Украïни, а повинна базуватися на грунтовному дослiдженнi проблематики поставленого питання, розкритт змiсту конституцiйниx принцитв, ïï положень, поширення ïx ди на певну сферу суспiльниx вщносин i конкретноï ситуаци, з якою пов'язаний спiр, а також судження щодо позицiй сторiн. Тому юридична аргументащя у ршеннях Суду методолопчно полягае у використаннi всix вщомих методiв наукового дослiдження, досягнень герменевтики, доктринальних розробок, матерiалiв порiвняльно-правового аналiзу iснуючиx у свiтi пiдxодiв до виршення певних правових проблем, прецедентних ршень Свропейського суду з прав людини i аргуменпв своïx попередшх рiшень [39, с. 14; 40, с. 77]. Для належного аргументування своеï правовоï позицп суддi-доповiдачi часто звертаються з шформацшними запитами до наукових установ, вищих навчальних закладiв та громадських органiзацiй. Останнi викладають у формi науково-експертних висновкiв доктринальш позици з порушених суб'ектами права на конституцшне подання та конституцшне звернення питань. Як зазначае В. М. Кампо, «в арxiвованиx справах Суду збериаеться понад 1200 наукових висновюв цих установ i закладiв» [14, с. 25, 27]. Однак прямi посилання на науковi джерела вщнайдено тiльки у двох ршеннях Конституцiйного Суду Украïни [12, с. 37].
Слщ пiдтримати О. П. Евсеева та М. Д. Савенка в тому, що бажано, щоб в Украт Конституцiйний Суд у своïx рiшенняx посилався на ri доктринальнi джерела, якi стали основою обгрунтування позицй Суду. Так само можна вказати науковi позицй, з якими Суд не згоден. У ршенш також мають бути викладеш висновки фаxiвцiв, наданi на прохання Суду, i висловлеш судження щодо них. У будь-якому разi згадування у текстах аклв iмен учених та ïx робiт
стосовно обговорюваного питання робить ршення бшьш авторитетним i переконливим [10, с. 136; 39, с. 16]. Цитування наукових джерел повинно бути доречним i здшснюватись у належнш формт На наш погляд, необхщним е не просто посилання на певш науковi пращ чи згадування у судових ршеннях iмен провщних юристiв. Суддям бажано наводити конкретш позици авторiв, з якими вони солщаризуються, та пояснювати, обгрунтовувати свiй вибiр щодо обрано! науково! концепци, положення. Це робить правову позищю суду бiльш чiткою i зрозумiлою. Вважаемо, що такий шдхщ до аргументаци е важливим i
|\ /I
корисним не тшьки в конституцiйному судочинствi, його мають взяти на озброення й iншi судд^ зокрема Верховного Суду Укра!ни та вищих спецiалiзованих судiв, адже дiяльнiсть цих судових iнстанцiй справляе значний вплив не тшьки на формування судово! практики та розвиток правово! системи, а й загалом на суспшьне-полггичне життя в кра!ш. Позици суддiв у справах, що розглядаються, повинш мати належне обгрунтування, адже !х рiшення мають
^•Кш , KU . ¡¡¡к ЗЖа
бути сприйнятi суспшьством. За цих умов цiлком лопчними i доречним видаються намагання суддiв спертися на авторитет юридично! науки, особливо при розглядi й виршенш найбiльш резонансних чи складних справ, котрi виявляють актуальнi проблеми права i вирiшення яких мае важливе значення для розвитку судово! практики. Якщо ж суддя прийме ршення всупереч загальновизнаному i викладеному у доктринальних працях пiдходу до виршення певно! правово! проблеми, то наймовiрнiше воно не буде сприйняте юридичною спшьнотою та схвалене громадськiстю. Бшьш того, прийняття таких ак^в може спричинити втрату довiри до судово! влади i в цшому пiдриватиме авторитет правосуддя. З огляду на це слушною видаеться позищя М. Д. Савенка, який переконаний, що використання доктринального шдходу зумовлено формуванням конституцiйною юстицiею власно! доктрини щодо конституцiйних цiнностей, теори конституцiоналiзму з урахуванням сучасних наукових розробок, з одного боку, а з другого - це виключить тшзп, розбiжностi мiж аргументами, наведеними у ршенш i викладеними у наукових працях, i сприятиме авторитету конститущйно! юстицй, виконанню !! ршень.
«Якщо доктринальна аргументащя буде переконлив.шою за наведену конституц.йною юстиц.ею, то остання не буде сприйматися .стинною, що негативно позначиться i на виконанн. ii р.шення», - справедливо зазначае вчений [39, с. 16].
Використання доктринальних доробюв юридично. науки висувае висок. вимоги як до представник.в судд.всько. професп, так i до якост. самих юридичних праць, автори яких мають пропонувати у доступн.й . зрозум.л.й форм. науково обгрунтован. конкретн. механ.зми, засоби, п.дходи до вир.шення
\\ /I
актуальних проблем юридично. практики, правового регулювання суспшьних в.дносин. До того ж така практика стала б важливим стимулом для само. науки. У зв'язку з цим шдтримуемо позищю О. М. Верещагша та А. Г. Карапетова, як. зазначають: «Якщо внесок науковщв буде чесно визнаватись у р.шеннях вищих судових шстанцш, це шдвищить престиж академ.чно. спшьноти та ii д.яльност., а також сприятиме пожвавленню наукових дослщжень. Так, у США авторитет наукових теорш та шк.л регулярно вим.рюеться за шдексом цитування вщпов.дних статей i монограф.й у судових р.шеннях» [5, с. 43].
Як в.домо, в юридичн.й науц. .снуе безл.ч концепц.й, п.дход.в, теор.й, що пропонують р.зн. (нер.дко д.аметрально протилежн. за зм.стом) п.дходи до вир.шення тих чи шших проблем правового регулювання. Науковий плюрал.зм закладений у самому принцип. науковост. Жодна наукова концепщя не може претендувати на .стину в останнш шстанци, а тому заздалегщь припускае .снування шших точок зору на дослщжувану проблему, що дослщжуеться. У зв'язку з тим, що науковц. у сво.х працях та при наданн. юридичних консультацш нерщко пропонують р.зн. шляхи розв'язання тих чи шших питань правового характеру, перед судами постае проблема, пов'язана з необхщнютю обирати м.ж поглядами правниюв. Як. науков. положення та пращ яких автор.в бажано або сл.д використовувати та цитувати суддям? Ix виб.р суддями зумовлюеться суто особистими уподобаннями останшх? Чи .снують як.сь формальн. критери такого вибору? Якщо не .снують, чи не варто ix виробити? На р.зних етапах розвитку багатьох правових систем щ питання набували
принципового значення для правозастосовно! практики. Безперечно актуальними вони е i для сучасно! в1тчизняно1 правово! системи, що обумовлюе необхiднiсть подальшо! розробки вщповщно! проблематики.
Список л1тератури:
1. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия. Некоторые тенденции мирового правового развития - надежда и драма современной эпохи / С. С. Алексеев. - М. : Статут, 2000. - 256 с.
2. Алексеев С. С. Философия права. История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы / С. С. Алексеев. - М. : Норма, 1999. - 336 с.
3. Арифулин А. Некоторые замечания к статье А. Н. Верещагина, А. Г. Карапетова «Пути совершенствования правотворческой деятельности Высшего Арбитражного Суда РФ» [Электронный ресурс] / А. Арифулин // Закон.гц. - Режим доступа : http://zakon.ru/blogs/nekotorye_zamechaniya_k_state_puti_sovershenstvovaniya_pravotvorcheskoj _deyatelnostivysshego_arbitra/7014.
4. Бехруз X. Порiвняльне правознавство : пщруч. / Х. Бехруз. - Одеса : Фешкс,
2009. -464 с.
5. Верещагин А. Н. Пути совершенствования правотворческой деятельности Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации / А. Н. Верещагин, А. Г. Карапетов, Ю. В. Тай // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. - 2013. - № 6. -С. 4-81.
6. Гловюк I. В. Щодо питання про використання правово! доктрини у правозастосовнш практищ / I. В. Гловюк // Актуальш проблеми теорп та юторп прав людини, права i держави : матерiали II Всеукр. наук. конф. молодих науковщв, асп. i студ., Одеса, 5-6 груд. 2003 р. - Одеса : Юрид. л-ра, 2004. - С. 96-99.
7. Головко Л. В. Судебный прецедент как ненормативный способ легитимации судебных решений [Электронный ресурс] / Л. В. Головко // Вестник гражданского права. -
2010. - № 6. - С. 6-34. - Режим доступа : http://www.twirpx.com/file/1329779.
8. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спиннози ; пер. с фр. В. А. Туманова. - М. : Междунар. отношения, 2009. - 456 с.
9. Свграфова С. П. Дослщження правово! доктрини в контекст системи джерел права / е. П. Свграфова // Право Украши. - 2011. - № 1. - С. 337-344.
10. Евсеев А. П. Верховный Суд Соединенного Королевства: становление / А. П. Евсеев: монография. - Х. : Юрайт, 2014. - 184 с.
11. Евсеев А. П. Верховный Суд США сегодня / А. П. Евсеев. - Х. : Юрайт. - 56 с. -Серия «Научные доклады»; вып. 13.
12. Евсеев А. П. Психология конституционного судопроизводства / А. П. Евсеев. -Х. : Юрайт, 2013. - 232 с.
13. Задорожний Ю. А. Римське право - доктринальна першооснова права та юридично! науки в крашах романо-германсько! правово! ам'! та Украши : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Юрш Анатолшович Задорожний ; Кшв. нац. ун-т внутр. справ, 2008. -216 с.
14. Кампо В. М. Наукове забезпечення юрисдикцшно! дiяльностi Конституцшного Суду Украши (роздуми небайдужого) / В. М. Кампо // Вiче. - 2011. - № 17. - С. 25-29.
15. Кохановська О. Спшьний проект науковщв i суддiв (штерв'ю Голови Верховного Суду Украши Ярослава Романюка - головному редактору журналу «Приватне право» Олеш Кохановськш) / О. Кохановська, Я. Романюк // Приватне право. - 2013. - № 1. -С.209-213.
16. Кузнецов А. В. Ршення Верхового Суду Укра'!ш очима практикуючого юриста (доповщь на 1-му Судовому форумi Асощацп правнимв Украши) [Електронний ресурс] /
A. В. Кузнецов. - Режим доступу : кйр8://,^^^§оо§1е.сот.иа/иг1?8а=1&гс1=]&д=&е8гс=8& source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0CB8QFjAA&ur1=http%3A%2F0^2Fuba.ua0/o2Fdocum ents%2Fdoc%2Fandriy_kuznetsov.pdf&ei=w72_VLz8H4XvarjegcAO&usg=AFQjCNHfzxBKKA FL1 а^ 9z W0gznddbuxg.
17. Леже Р. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход / Р. Леже ; пер. з фр. А. В. Грядова. - М. : Волтер Клувер, 2010. - 592 с.
18. Максимов С. I. Онтолопчш та етстемолопчш основи правово'' доктрини / С. I. Максимов // Правова доктрина - основа формування правово'1 системи держави : матерiали мiжнар. наук.-практ. конф., м. Харюв, 20-21 листоп. 2013 р. - Х. : Право, 2013. -С.116-119.
19. Мамутов В. К. Проблема науково-правово'1 експертизи у контекст стало'' судово'' практики судiв загально'' юрисдикци та Конституцшного Суду Украши /
B. К. Мамутов // Вюн. Конституц. Суду Украши. - 2013. - № 2. - С. 88-95.
20. Марксистско-ленинская общая теория государства и права: основные институты и понятия / С. Н. Братусь, В. Е. Гулиев, А. И. Денисов, В. П. Казимирчук [и др.] ; редкол. : В. Е. Гулиев, Г. Н. Манов, Н. П. Фарберов, Р. О. Халфина. - М. : Юрид. лит., 1970. - 622 с.
21. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теори та методологи : монографiя / Н. М. Пархоменко. - К. : Юрид. думка, 2008. - 336 с.
22. Патей-Братасюк М. Г. Сучасна правова доктрина як необхщна засада ствердження громадянського суспшьства в Укрш'ш / М. Г. Патей-Братасюк // Громадянське суспшьство в Укрш'ш: проблеми забезпечення правотворчо'' дiяльностi : матерiали мiжнар. наук. конф., 7 квгг. 2008 р., м. Кшв. - К. : НД1 приватного права i пщприемництва АПрНУ, 2008. - С. 110-117.
23. Петрова Л. В. Правова доктрина як джерело права (досвщ фшософп доктринального права) / Л. В. Петрова // Сборник кратких тезисов и научных сообщений научно-практической конференции по итогам научно-исследовательских работ, выполненных профессорско-преподавательским составом Украинской государственной юридической академии в 1993 г. - Х., 1994. - С. 6-8.
24. Полянський €. Ю. Поняття правово'1' доктрини, й мюце та значення в кримшальному правi США / С. Ю. Полянський // Ученые записки / Тавр. нац. ун-т им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2013. - Т. 26 (№ 1-2). - С. 249-255.
25. Постанова Виноградiвського районного суду Закарпатсько'' обласп вщ 17.02.12 р. у справi № 703/478/12 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/21462061.
26. Постанова Ьзюмського мюькрайонного суду Харювсько! обласп вщ 15.06.11 р. у справi № 2016/3-в-10/11[Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. -Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/20652105.
27. Постанова Корсунь-Шевченмвського районного суду Черкасько'' обласп вщ 13.08.12 р. у справi № 2310/1336/2012 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/25698182.
28. Постановление Федерального арбитражного суда Северо-Кавказского округа от 02.03.2011 в деле № А32-11582/2008 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://kad.arbitr.ru/PdfDocument/4683e832-8de1-47df-974b-25eb2478a1ad/A32-11582-2008_20110302_Postanov1enie%20kassacii.pdf.
29. Решение Арбитражного суда г. Москвы от 04.05.2011 по делу A40-4781/11-109-26 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://kad.arbitr.ru/PdfDocument/ea77470a-7eaf-4a63 -95 8т 1 d571 cd3 5 8^40-4781 -2011_20110504_Reshenij a%20i%20postanov1enij a.pdf.
30. Решение Арбитражного суда г. Москвы от 30.05.2013 по делу № А40-41781/13-69-197 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://kad.arbitr.ru/PdfDocument/31a383b3-1685-4612-acba-e703 d67d2ef1/A40-41781 -2013_2013 053 0_0prede1enie.pdf.
31. Решение Арбитражного суда г. Москвы от 18.05.2010 по делу № A40-9344/10-109-75 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://kad.arbitr.ru/PdfDocument/08ef0810-
00de-46f2-8632-d7f5c0f0a86b/A40-9344-2010_20100518_Reshenija%20i%20postanovlenija.pdf
32. Решение Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Российской Федерации от 17.12.2007 года по делу № 35/2007 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://base. consultant.ru/cons/cgi/online. cgi?req=doc;base=ARB;n=70025;dst=100141.
33. Решение Морской арбитражной комиссии при Торгово-промышленной палате Российской Федерации от 27.11 1998 по делу № 10/1998 // Из практики Морской арбитражной комиссии при Торгово-промышленной палате Российской Федерации (1987 -2005 г.) / под. ред. С. Н. Лебедева, А. И. Лободы. - М. : Статут, 2009. - 520 с.
34. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним поданням Верховного Суду Украши щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) положень статт 69 Кримшального кодексу Украши (справа про призначення судом бшьш м'якого покарання) вщ 2 листопада 2004 р. // Офщ. вюн. Украши. - 2004. - № 45. - Ст. 2975.
35. Ршення Приморського районного суду м. Одеси вщ 15.07.2011 р. у справi № 2-0/1522/243/2011[Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/17446701.
36. Ршення Свердловського мюького суду Лугансько'! обласп вщ 01.07.2010 р. у справi № 2-1255 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/11924337.
37. Ршення Ялтинського мюького суду Автономно! Республши Крим вщ 24.07.2007 р. у справi № 2-5808/11 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/22218348.
38. Рыбалов А. Император Константин в решении Верховного Суда Колумбии [Электронный ресурс] / А. Рыбалов // Закон.ш. - Режим доступа : http://zakon.ru/Blogs/imperator_konstantin_v_reshenii_verxovnogo_suda_kolumbii/5056#commen t_26775.
39. Савенко М. Д. Методолопя юридично'! аргументаци у ршеннях конституцшно! юстици / М. Д. Савенко // Науковi записки НаУКМА. - 2012. - Т. 129: Юрид. науки. - С. 1115.
40. Савчин М. В. Природа акпв Конституцшного Суду Украши: теоретико-методолопчш аспекти / М. В. Савчин // Вюн. Конституц. Суду Украши. - 2007. - № 5. - С. 71-78.
41. Самойлов М. Доктрина права как источник аргументации судебного акта [Электронный ресурс] / М. Самойлов // Закон.ru. - Режим доступа : http://zakon.ru/blogs/doktrina prava kak istochnik argumentacii sudebnogo akta/7380.
42. Семетхт I. В. Вторинш джерела англо-американського права [Електронний ресурс] / I. В. Семешхш // Теорiя i практика правознавства. - 2014. - Вип. 2 (6). - Режим доступу : http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id =701&Itemid=220&lang=uk.
43. Спасибо-Фатеева I. В. Доктринальне тлумачення /I. В. Спасибо-Фатеева // Вюник Академи правових наук Украши. - 2005. - № 1. - С. 14-24.
44. Тихомиров О. Правового наукового знання аналiз рiвня розвитку / О. Тихомиров // Мiжнародна полщейська енциклопедiя : в 10 т. / вщп. ред. Ю. I. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, В. Я. Тацш, Ю. С. Шемшученко. - К. : Видавничий Дiм «1н Юре», 2003. -Т. 1: Теоретико-методолопчш та концептуальш засади полщейського права та полщейсько'! деонтологл. - С. 785.
45. Ухвала Апеляцшного суду Вшницько'! обласп вщ 16.02.2012 р. у справi № 5359/11 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/21518066.
46. Ухвала Львiвського апеляцшного адмшютративного суду вщ 18.09.07 р. у справi № 22а-158/07 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/1036193.
47. Хабриева Т. Я. Толкование Конституции Российской Федерации: теория и практика : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.02 / Талия Ярулловна Хабриева ; Ин-т гос. и права РАН, 1997. - 369 с.
48. Чултда Л. I. Вплив наукових дослщжень на ефективнють правозастосування / Л. I. Чулшда // Вюн. Акад. адвокатури Украши. - 2004. - № 1. - С. 44-50.
49. Шевчук С. В. Судова правотворчють: свгговий досвщ i перспективи розвитку в Укра'ш : монографш / С. В. Шевчук. - К. : Реферат, 2007. - 640 с.
50. Beverley-Smith H. Privacy, Property and Personality: Civil Law Perspectives on Commercial Appropriation / H. Beverly-Smith, A. Ohlym Agnes Lucas-Schloetter. - Cambridge : Cambridge University Press, 2005. - 284 р.
51. Pradel J. Droit pénal comparé / J. Pradel. - Paris : Dalloz, 2002. - 803 р.
52. Shecaira F. Legal scholarship as a source of law : a thesis ... for the degree of doctor of philosophy / F. Shecaira ; McMaster University. - Hamilton. - 2011. - 157 р.
Семенихин И. В. Цитирование судьями научных источников: отечественный и зарубежный опыт.
Анализируется актуальный для отечественной юриспруденции вопрос относительно возможности и целесообразности использования в форме непосредственного цитирования в судебных решениях научных источников. На основе анализа судебной практики в странах континентального и англо-американского права судьи при осуществлении правосудия,особенно при разрешении так называемых сложных и наиболее резонансных дел, часто обращаются к достижениям юридической науки и цитируют научные работы в судебных решениях. Это делает их правовую позицию более обоснованной и убедительной и в целом повышает авторитет судебной ветви власти. Сделан вывод относительно необходимости распространения такой практики в деятельности отечественных судов.
Ключевые слова: судебная практика, практика цитирования, источник права, юридическая наука, правовая доктрина.
Semenihin I. V. Citation by judges of the scientific sources: domestic and foreign experience.
Problems being topical for the domestic jurisprudence concerning the possibility and advisability of the scientific sources using in the form of the immediate citation in the judicial decisions have been analyzed. On the base of the analysis of the court practice in the countries of the continental and Anglo-American law it has been ascertained that judges while administering justice, especially in so-called complex and the most resonant cases quite often turn to the achievements of the legal science and use citation of scientific works in their court decisions. By this it makes their legal position more reasonable and convincing and as a whole increases the authority of the judicial branch of power. It is especially true in domestic realities as the current state of the Ukrainian society being marked by the quite low level of confidence in courts. The conclusion as to the necessity of such practice spreading in the domestic courts activity has been made.
Key words: judicial practice, citation practice, source of law, legal science, legal doctrine.
Po3mnpeHa aHOTa^H cTarri CeMeHixiHa I. B. <^HTyBaHHH cyggHMH HayKOBHx g^epe^:
BÏTHH3HHHHH Ta 3apy6i^HHH gocBig»
Semenihin I. V., Candidate of Law, assistant of the department of theory of state and law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Citation by judges of the scientific sources: domestic and foreign experience»
Problem setting. Problems being topical for the domestic jurisprudence concerning the possibility and advisability of the scientific sources using in the form of the immediate citation in the judicial decisions have been analyzed. Problems as to the possibility and advisability of the scientific sources citation in the judicial decisions and necessity of the spreading of such practice in the Ukrainian courts activity by the domestic jurisprudents has not been specially investigated. To our view they should be considered in the broader context of the science influence on the law enforcement, to what extent results of the scientific research are in demand in legal practice and possible ways of its improvement. Will this practice promote increasing of the administration of justice quality, taking lawful and fair decisions, increasing of the court authority? Working out of the corresponding problems in the aspect of the domestic reality has been actualized in connection with the conducting of the court reform being recognized as one of the most urgent in the proclaimed program of the reform «Strategy 2020» by the President of Ukraine P. Poroshenko. The conclusion as to the necessity of such practice spreading in the domestic courts activity has been made.
Recent research and publications analysis. Works by H. Beverley-Smith, J. Pradel, F. Shecaira, S. Shevchuk, M. Savchyn, M. Savenko, Y. Yevgrafova O. Yevsieiev are noteworthy among modern scientists researching this problem.
Paper objective. The main aim of the article is determination of peculiarities
of the legal science achievements using (in the form of the direct citation) in the activity of the domestic court instances and foreign courts.
Paper main body. Today in the countries of the continental legislation law justly is considered as the most developed form of legal rules strengthening. As a result of the precision of the presentation of legal norms it is the best technical mean of their strengthening in the epoch when the complexity of the social relations highlights precision and clearness of its formulation. Along with this the idea of the absolute sovereignty of law in the Roman-Germanic legal family is fiction. Judges has not relied exclusively on law and refer to principles of law, case law, legal doctrine and they «search» law in other its manifestation (sources of law) and refer directly to them in the court acts. Such changes in the understanding of law and its use is connected with the revival in the twentieth century of the natural and legal thought. Judges become more «open» while making their decisions trying to take into account social and economic, political, cultural, religious aspects of the case being the subject of the trial and go beyond congealed legal rules in searching more flexible legal decisions that meet a complex and changing life circumstances. Such position is quite common for lawyers of the Anglo-American law where law has never been starting point in their professional legal activity, scientific researches and training of legal personnel.
Conclusions of the research. On the base of the analysis of the court practice in the countries of the continental and Anglo-American law it has been ascertained that judges while administering justice, especially in so-called complex and the most resonant cases quite often turn to the achievements of the legal science and use citation of scientific works in their court decisions. By this it makes their legal position more reasonable and convincing and as a whole increases the authority of the judicial branch of power. It is especially true in domestic realities as the current state of the Ukrainian society being marked by the quite low level of confidence in courts. That is why, it is quite reasonable spreading of such a practice in the Ukrainian courts activity.
