CC BY
28
УДК 619:616-091:612.014.
Добротворська О.С., астрант © Харкгвська державна зооветеринарна академ1я
ПЕРИТОНЕАЛЬНИЙ Д1АЛ1З I МОЖЛИВ1СТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ЯК МЕТОДУ АКТИВНО1 ДЕТОКСИКАЦП ОРГАН1ЗМУ велико!
РОГАТО1 ХУДОБИ ПРИ ОТРУСНШ П1РОЛ1ЗИДИНОВИМИ
АЛКАЛО1ДАМИ
Визначено, що перитонеальний дгалгз дае позитиений л1кувальний ефект при л1кувант великог рогатог худоби, яка отруглася трол1зидиновими алкалогдами. Як водну основу д1ал1зату при проведент такого дгалгзу слгд використовувати електрол1зний катюшт.
Ключовi слова: перитонеальний дгалгз, електрол1з води, катюшт, велика рогата худоба, отруення, пгролгзидиновг алкалогди.
Вступ. До методiв активно! детоксикаци оргашзму при отруеннях водорозчинними токсикантами сучасна кшшка вщносить форсований дiурез, гемодiалiз i перитонеальний дiалiз.
1. Форсований дiалiз мае своею основою використання осмотичних дiуретикiв (сечовина, ацетат калш, гiпертонiчнi розчини натрiю, калiю, глюкози) або салуретикiв (лазекс, фуросемiд, урегит, буметашд), якi сприяють рiзкому зростанню дiурезу. Вiн застосовуеться при отруенш водорозчинними токсикантами, якщо вони виводяться з оргашзму переважно нирками.
2. Гемодiалiз - це цший комплекс екстракорпоральних методiв гемокорекци, в яких використовуеться здатшсть проникати через нашвпроникш мембрани дiалiзатора тих водорозчинних токсичних речовин, яю пiддаються дiалiзацil.
3.Перитонеальний дiалiз - це метод очищення органiзму як вiд водорозчинних, так i вiд тих токсичних речовин, яю здатнi депонуватися у нейтральних жирах, жирових депо або зв'язуватися з бшками плазми.
У цьому методi роль нашвпроникно! мембрани виконуе сама очеревина, а роль дiалiзуючого розчину - спещальш розчини з тдвищеною осмотичною здатнiстю, якi вводяться в порожнину очеревини i яю з не! виводяться пiсля того, як заюнчиться дiалiз [1,4].
Отруення пiролiзидиновими алкало!дами - це отруення, яю виникають у тварин, переважно травощних, при попаданнi в !х шлунково-кишковий тракт разом з кормом рослин або, вiрнiше, !х фрагмента, в яких е пiролiзидиновi алкалощи.
Оскiльки, пiролiзидиновi алкало!ди потрапляють в органiзм алiментарним шляхом, то тсля всмоктування вони досягають печiнки i викликають тут комплекс патологiй, який вважаеться характерним для даного отруення.
© Добротворська О.С., 2009
59
Частина алкало1дов, що потрапили у печшку, виводиться з не! i3 жовчю, частина потрапляе в лiмфатичнi вузли ворiт печшки i в них знешкоджуеться, а ще одна частина потрапляе у кровооб^ задньо! порожнисто! вени, що приводить до рознесення пiролiзидинiв по всьому оргашзму з током артерiальноl кровi.
Через aa.renalis пiролiзидини можуть проникати у нирки й ушкоджувати в нш тi структурнi одинищ, з яких вона складаеться [2].
У зв'язку з вищевикладеним, форсований дiурез не зовсiм пiдходить для детоксикаци хворих, в яких е отруення пiролiзидинами. У таких хворих можуть бути пошкоджеш пiролiзидинами нирки, навантажувати !х утворенням i виведенням сечi не лише ризиковано, але й небезпечно.
Гемодiалiз, гемосорбцiя, плазмофорез, плазмосорбщя, ксеноперфузiя тощо - це методи витратних i спецiальних апаратних екстракорпоральних операцiй, !х використовують для виведення хворих iз критичних сташв, рухливiсть хворих пiд час проведення процедур обмежена, вони прикованi до апараив або до само! маншуляци. Природно, що !х використання у ветеринара обмежене, особливо у крупних тварин [3].
Що стосуеться перитонеального дiалiзу, то цей метод став не лише суперником, але навт i повноправним замiсником гемодiалiзу в уролопчних хворих. Знайшов вiн свое мкце й у ветеринарнiй клшщ, його успiшно застосовують у собак i кiшок, в яких мае мкце ниркова недостатнiсть [4].
Перитонеальний дiалiз здiйснюеться шляхом введення у порожнину очеревини (у людини вщ 1 до 3-х лiтрiв) спещального соляного розчину. Внаслiдок дифузи та ультрафшьтраци токсичнi метаболiти проникають у дiалiзат iз навколишнiх тканин, у тому числ^ i з кров1
Через деякий час здiйснюеться дренування дiалiзату. Таким чином, перитонеальний дiалiз складаеться з шфузи (вливання), експозици (утримування), ексфузи (дренування) [5].
У перитонеальному дiалiзi не передбачено знешкодження токсичних продуктiв - лише 1хнш збiр у дiалiзуючому розчинi та виведення iз цим розчином.
Для проведення перитонеального дiалiзу необхiдний мiнiмум апаратних елеменив: катетер для введення дiалiзату i виведення його, пристрiй, що фжсуе катетер для утримання його у вщповщному положеннi.
Найважливiшим елементом е дiалiзуючий розчин або дiалiзат, у якому е натрiй, хлор, кальцш, магнiй, глюкоза i лактат натрш, останнi два е власне осмотичними компонентами, мекв/л натрш 132, хлору 96 - 102, кальцш 2,5 -3,5, магнш 0,5 - 1,5, глюкози 1250 - 1500 мг/дл i лактату 35 - 40 [6,5].
Катетер типовий - це катетер Тенкхофа iз внутршшми та зовшшшми фжсаторами. У людини i дрiбних тварин через нього, тд власним тиском, вводиться дiалiзуючий розчин, через нього ж тд тиском введеного розчину вш вiдтiкае. Дiалiзати готують вiдповiднi фiрми, склад дiалiзатiв е !х комерцшною таемницею.
Останнiм часом з'явилися системи для автоматизованого перитонеального дiалiзу "Homo Choice Pro", або циклери, якi дозволяють проводити перитонеальний дiалiз у домаштх умовах.
60
У медициш перитонеальний дiалiз проводиться лише з приводу гостро! або хрошчно! нирково! недостатноси, його не використовують для лжування отруень, вважаеться, що цi отруення повиннi лiкуватися гемофiльтрацieю, гемодiалiзом, оскшьки токсиканти, що опинилися в порожниш очеревини, знову повертаються у кров або лiмфу через наявнi там стигми.
Шхто чомусь не подумав, що гщрантом у дiалiзатi може бути оксидант або вшьш радикальш сполуки, якi за допомогою окислення знищуватимуть токсини подiбно до того, як це в органiзмi здшснюють оксигiдролази.
Такi сполуки можна, до того ж легко, отримати; це може бути отриманий електролiзом гщрант, що мютить ОН-.
У зв'язку з вищевикладеним:
Мета роботи: довести можливкть використання для детоксикаци при отруенш велико! рогато! худоби перитонеального дiалiзу, у якому функцiю дiалiзату виконуватиме звичайна дiалiзуюча сумiш, розчинена у вод^ з пiдвищеним вмктом в нiй гiдроксилiв.
Завдання роботи:
1.Здшснити електрогiдролiз води i зiбрати !! «живу фракцш», фракцiю насичену ОН-.
2. Використовувати стандартний дiалiзний субстрат, ввести в нього глюкозу i лактат натрш i випробовуваний гiдрант для отримання дiалiзату, здатного знешкоджувати пiролiзидиновi алкало!ди.
З.Застосувати приготований дiалiзат для перитонеального дiалiзу велико! рогато! худоби при !! отруеннi пiролiзидиновими алкало!дами.
Матерiали i методи дослiдження.
Для проведення дослщження у господарствi, в якому мало мкце отруення велико! рогато! худоби пiролiзидиновими алкало!дами чорнокореня лiкарського, було вiдiбрано 25 бичюв 5-6 мiсячного вiку iз ч^ко вираженою клiнiкою отруення. На апарат «Ековод-3» (фiрма Ековод, Ки!в, Укра!на) був здiйснений електролiз води та отримано двi фракцi! цiе! води - анол^ (Н) i катол^ (ОН-).
На католiтнiй (зiбранiй бшя катоду) водi готувався розчин для дiалiзу, в нiй розчинялася глюкоза i лактат натрiю. Пiсля цього отриманий розчин змшувався iз стандартним дiалiзатом 1:1.
Асцитична рiдина, що знаходилася у порожниш очеревини у хворо! велико! рогато! худоби, вщсмоктувалася. Для цього проводився абдомшоцентез за юнуючими рекомендащями. Пiсля цього у порожнину очеревини вводився перитонеальний дiалiзат у кшькост 20 лiтрiв. Через двi доби проводилася його евакуащя.
Перитонеальний дiалiз повторювався до тих тр, поки в евакуйованому дiалiзатi перестали виявлятися пiролiзидини, зазвичай вони зникали пiсля 4-5 разу. Пiролiзидини виявлялися шляхом постановки кристалооптично! реакци з пiкролоновою кислотою.
Крiм того, паралельно трое тварин, у яких мав мюце природний розвиток отруення пiролiзидиногенами, i трое, у яких здшснювалася детоксикацiя, через перитонеальний дiалiз були наркотизованi i в наркотичному
61
сташ убивалися дитилшом. Вщ трутв тварин були вдабраш фрагменти печiнки для патогiстологiчного контролю.
Результати дослщження.
Перитонеальний дiалiз вносив елементи пом^ного покращення клiнiчного статусу тварин тсля 2-го сеансу. Тварини, як постiйно лежали, почали пщшматися i слабо реагувати на змши у довкiллi. У них тдвищилася температура шкiри, з'явилися шкiрнi рефлекси, вони почали покашлювати i частше дихати. Пiсля третього дiалiзу вони повшстю вийшли iз стану коми, зникла атаксiя, значно покращилася серцева дiяльнiсть, акти дефекаци стали не настшьки частими i не настшьки бурхливими.
Стан покращувався i ставав тим кращим, чим менше було характерних для пiролiзидинiв кристалiв у дiалiзатi.
За даними проведених патопстолопчних дослiджень, перитонеальний дiалiз, перш за все, чинив вплив на гепатоцити; вони зменшувалися у розмiрах, ущшьнювалися, причому в них зникала невластива для них прозорють ядра i цитоплазми. Ядра гепатоцитiв збагачувалися хроматином, набували здатностi забарвлюватися рiвномiрно по всьому полю гематоксилшом, 1хня цитоплазма добре фарбувалася еозином, у нш появлялися фосфати, глiкогени, бiлковi компоненти, а зникали бiлковi зерна i жировi краплi. Особливо багато глжогену стало визначатися у гепатоцитах навколо центральних вен.
У вузлах гшертрофи регенераци пом^но збiльшувалися розмiри гепатоцитiв, мiж ними вловлювалося формування жовчних проток. Як в уцшших частинах печiнки, так i у вузлах, що з'явилися в нш, клiтини почали дшитися, ними почали заповнюватися простори, що з'явилися при розпадi печiнкових балок.
1нтенсившсть венозного кровонаповнення зменшувалася, збшьшувалася кiлькiсть функцiонуючих венул, почали появлятися дрiбнi жовчнi протоки з широкими просв^ами. Проте, перитонеальний дiалiз не впливав на патологш сполучнотканинного остову печшки, i вiн залишався змшеним, огрубiлим.
Залишалися розрости навколо судин мiж гнiздами або вогнищами регенераци, навколо трiад, навколо крупних жовчних проток.
Майже не змшювалися ретикулiновi каркаси, як i при тих пiролiзидинових патологiях, в якi шхто не втручався, волокна ретикулiнiв були потовщеними, пiдвищено аргентофiльними, 1х було значно бшьше, нiж у здорових тварин.
На об'ем розвинутого в печшщ фiброзу або склерозу перитонеальний дiалiз не впливав.
Незважаючи на це, вш робив вплив на конструкцш синусоlдiв, вони дещо збшьшували свiй об'ем, i клiтинний склад 1х нормалiзувався.
Отже, перитонеальний дiалiз, якщо в нього включити штучно приготоваш оксиданти, може знiмати токсичш ефекти, якi виникають у результат отруення пiролiзидиновими алкало!дами.
Слiд вважати, що тд впливом введеного у дiалiзат оксиданту вiдбуваеться знешкодження пiролiзидинiв; що стосуеться самого дiалiзу, то вш виводить iз органiзму пiролiзидини, якi накопичуються у порожнинi очеревини i забираються з не! шляхом зливу рщини.
62
Висновки
1. При проведенш перитонеального дiалiзу дiалiзат можна перетворити на знешкоджуючий 3aci6, якщо як водну основу використовувати каталщ отриманий шляхом електролiзу води.
2. Перитонеальний дiалiз, при якому в якост водно! основи дiалiзату використовуеться електролiзний католiт, дае виражений позитивний лжувальний ефект при лiкуваннi велико! рогато! худоби, яка отру!лася пiролiзидиновими алкало!дами.
3. Перитонеальний дiалiз, при якому як водну основу дiалiзату використовуеться електролiзний католiт, нормалiзуе паренхiму печiнки i не впливае на !! патологiчно змiнену строму.
Л1тература
1. Эфферентная терапия / под редакцией и при участии проф.А. Л. Костюченко.- СПб: НКФ «Фолиант», 2000.- 432с.
2. Справочник врача общей практики / Н.П. Бочков, В.А.Насонов, и др. Под редакцией Н.Р.Палеева -М: изд-во ЭКСМО-пресс, 2002.- T.2.- 992с.
3. Lane A.F. Carter L.J. Lappin M.R. Peritoneal dialysis: An update on methods and usefulness / In:Kirk R.W., Bonagura J.D.(eds) Current veterinary Theraphy 11, Philadelphia,W.B.Sanders, 1992. - P.865-870.
4. Crisp M.S. Peritoneal dialysis in dogs and cats. 27 cases (1976 - 1987)/ Crisp M.S. Chew D.J. Dibartola S.P. et al. // J.Am.Vet.Med.Assoc,1989.- V.195.-P.1262-1266.
5. Гуревич А.К. Перитонеальный диализ (пособие для врачей) / А.К.Гуревич, Ю.В.Константинов, Р.В.Шумилкин, и др. - СПб, 2003. -55с.
6. Андоньева Н.М. Перитошальний дiалiз в лжуванш хрошчно! нирково! недостатностк Навч. поЫбник для студенев 5 курсу мед.вузiв, лiкарiв-штершв / Х.:Безпека, 2006. - 129с.
Summary Dobrotvorska O.
Kharkov state zooveterinary academy, Ukraine, Kharkiv.
PERITONEAL DIALYSIS AND POSSIBILITY OF USING AS A METHOD OF ACTIVE DETOXICATION OF CATTLE POISONED BY THE
PIRROLIZIDINE ALCALOIDS It is certain that a peritoneal dialysis gives a positive medical effect at treatment cattle.poisoned by the pirrolizidine alkaloids. It is necessary to use an electrolysis cationite as a water basis of dialysate during the leadthrough of such dialysis.
Key words: peritoneal dialysis, electrolysis of water, cationite, cattle, pirrolizidine alkaloids poisoning,.
Стаття надшшла до редакцИ 16.04.2009
63
