CC BY
95
Ф1ЛОСОФ1Я
ПРАВА
УДК 1:316.4
докт. фтос. н., проф. О.П.Дзьобань ПЕРЕДУМОВИ ТА СЕНС ПРАВОВОГО Н1Г1Л1ЗМУ
У cmammi розглядаються деяк1 загальм передумови правового мгшзму та уточнюеться його смисл. Наголошуеться, що юридичний мгшзм являе собою cпецифiчний сощальний орiенmир, що вказуе на спрямування вектора провiдних негативних тенденцт в юридичмй cферi. Доводиться, що правовий (юридичний) мгшзм необхiдно розглядати як cвоерiдний мехамзм icнування i розвитку правовой системи, як особливий мехамзм адаптацИ суб 'екmiв права до його функцюнування в рамках того або тшого соцюкультурного середовища.
Ключовi слова: правовий мгшзм, право, сустльство, прaвоcвiдомicmь.
Постановка проблемы. Шгтзм (вщ лат. "nihil" - "шщо"), узятий як складна психосощокультурна цтсшсть, вважаеться особливим духовним станом шдивща, сощально! спшьноти, одшею з форм св^огляду, а також специфiчною поведшковою установкою. Основним змютом шгтзму виступае прагнення до руйнування традицшних засад суспшьного життя. Вс шгшстичш прояви об'еднуе щея заперечення й неприйняття наявно! навколишньо! дiйсностi i, як наслщок, девальвацiя цiнностей та iдеалiв нащонально! культури, норм традицшно! морал^ релт!, суспiльних iнститутiв, зокрема державно! влади й законопорядку, вторичного минулого тощо.
Анал1з науковых джерел i публжацш свiдчить, що нiгiлiстичнi настро! й установки як неприйняття iснуючого порядку речей, як в широкому сенс опозицiя суть '^чне й невикоршне зло", оскiльки не мають позапросторового й позачасового характеру, завжди були присутш в суспiльствi. Так, шгтстичний свiтогляд супроводжував рiзнi етапи людсько! ютори, вiн так чи iнакше представлений у вченнях софю^в, кiнiкiв, стотв, епiкурейцiв, скептикiв, у китайському лепзм^ в
середньовiчнiй epeci, в рухах Вщродження, Реформацп, Науковiй революцп й особливо в HÍrrnÍ3MÍ XIX i XX ст. - фшософському (А.Шопенгауер, Ф.Нiцшe), cоцiально-полiтичному (Д.Писарев, М.Бакунiн, П.Кропоткш), естетичному (Дж. Байрон, Ш.Бодлер, О.Уайльд, Р.Вагнер), а також в християнств^ буддизм^ вченнях Нагаpджунi й Кршнамурп, концeпцiях марксизму, eкзиcтeнцiалiзму, фрейдизму, постмодершзму тощо.
Пошиpeнicть подiбних переконань зумовила й наявшсть велико!' '^блютеки" класичних праць з проблематики шгшзму. Так, термш "nihilista" зуcтpiчаeтьcя вже у Блаженного Августина для позначення еретиюв i нeвipуючих. Пiзнiшe латинське "nihil" використовуеться нiмeцьким фiлоcофом Фpiдpiхом Гeнpiхом Якобi для опосередкування переходу вщ розсудливо!' мeтафiзики до "фшософи вipи й вiдчуття". Сво'м поширенням в Сврош поняття "нiгiлiзм" зобов'язане роману I.Тургенева "Батьки i дгги", де воно виступае, зпдно з висловом М.Хайдеггера, як "позначення того переконання, що дшсно icнуe тiльки суще, доступне плотському сприйняттю, тобто власному досвщу, i окpiм нього шчого. Тим самим заперечуеться все, що засноване на традицп, владi й будь-якому шшому автоpитeтi" [1, с.63].
Грунтовну розробку й обгрунтування дане поняття отримало в працях фiлоcофiв XIX-XX ст. i, пepeдуciм, Ф.Нщше, який визнаеться родоначальником i пропагандистом фшософсько! теорп нiгiлiзму. "Що означае шгтзм? - pозмipковував вiн. - Те, що вишд цiнноcтi втрачають свою цiннicть...". Нiгiлiзм виникае там, де життя знещнюеться, де втрачена кшцева мета cоцiального icнування, де немае вщповад на питання про сенс життя, про сенс самого свггу. "Бог помер" - ось серцевина шгтстичного св^огляду [2, с.35-36; 3, с.32]. Звiдcи нiгiлiзм, слщом за С.Франком, можна визначити як "заперечення або невизнання абсолютних (об'ективних) щнностей", коли на змiну ушверсальним iмпepативам i кpитepiям pозpiзнeння добра i зла приходить абсолютизащя одного лише "людського, дуже людського", задоволення суб'ективних людських потреб [4, с.172-176]. Свiт розколюеться, роздвоюеться на реальшсть справжню й iлюзоpну - на суще й щнне, на буття i його сенс. Абсурд, на думку А.Камю, стае глибинною основою людсько!' екзистенцп, фундаментальним i едино можливим типом взаемостосунюв мiж шдивщом i cоцiальним цiлим [5, с.269]. Культура як семантична i нормативно-свггоглядна система втрачае свою eднicть, оргашчну злитicть з дiйcнicтю, вироджуеться, стае набором порожшх, мертвих форм i мов, перестае утримувати, "каналiзувати" думку й дш cоцiальних агeнтiв [5].
Шгшзм, стверджуе О.Шпенглер, "е суто практичним св^онастроем мeшканцiв великого мюта, в яких за спиною закшчена культура i нiчого попереду... Вчорашш iдeали, вeликi peлiгiйнi, дepжавнi, художш форми е знехтуваними, й лише цей останнш акт культури - l'i самозаперечення -ще раз служить виразом пра-символу всього l'i ^нування" [6, с.360].
Взятий в такш якосл, шгтзм розкриваеться як всепоглинаючий "юторичний рух", а не якесь кимось представлене вчення або переконання.
М.Хайдеггер вважае, що нiгiлiзм - це "не просто юторичне явище серед iнших явищ, не тшьки духовна течiя разом з шшими -християнством, гуманiзмом i просвггництвом - в межах европейсько! юторп. Нiгiлiзм по свош сутi - основний рух в ^торп Захщно! Свропи. Цей рух виявляе таку глибину, що його розгортання може мати наслщком тшьки св^ову катастрофу. Шгтзм е всесвiтньо iсторичним рухом народiв Землi, втягнутих у сферу впливу сучасносп, його розгортання може мати наслщком тiльки свiтову катастрофу... Шгтзм - внутрiшня логiка европейсько! юторп, це наслiдок розколу св^у на "суще" й "цiнне", вщдшення реальностi вiд 11 сенсу" [1, с. 164].
Сучасна украшська сощогуманггарна думка, на жаль, проблемi правового нiгiлiзму придiляе дуже мало уваги (див. окремi публшацп О.Волошенюка, Н.Смельяново!, Т.Лютого, Г.Прютшсько! [7-10], тому уточнення пiдходiв до розумшня передумов i сенсу правового шгтзму i е метою дано! стати1.
Сьогоднiшня пострадянська правова наука знае рiзнi варiанти концептуалiзацil правового шгтзму. Найбiльш поширеними i загальноприйнятими серед них е тлумачення правового шгтзму, що вбачають його суть у вщсутносл позитивного ставлення до права, щнностей i закономiрностей правово! форми регулювання соцiальних зв'язкiв, в байдужому, скептичному або вщкрито зневажливому й ворожому сприйнятл !х. Так, вш традицiйно характеризуеться як скептичне й негативне ставлення до права аж упритул до повно! невiри в його потенщйш можливостi вирiшувати сощальш проблеми (як того вимагае сощальна справедливiсть), як сформоване в суспшьнш та iндивiдуальнiй свiдомостi стiйке зневажливе ставлення до права, наявшсть у посадових о^б i громадян установки на досягнення результат неправовими засобами або дотримання !х виключно пiд загрозою примушення чи внаслiдок корисливих спонукань. Як тдкреслюе М.Матузов, спостер^аеться "зарозумiло-зневажливе, поблажливо-скептичне сприйняття права, ощнка його не як базово!', основоположное' ще!, а як другорядного явища в загальнiй шкалi людських щнностей", "стшке упередження, невiра у високе призначення, потенщал, можливостi й навггь необхiднiсть права" [11, с.6], а, отже, просто шдиферентне до нього ставлення.
Разом з наведеною групою дефiнiцiй правовий нiгiлiзм окремими (здебшьшого росiйськими) дослiдниками визначаеться через категорш
1 Тема дано! статтi безпосередньо пов'язана з сощально-фшософськими дослiдженнями в межах комплексно! цшьово! програми НДР "Фшософсью та культурологiчнi проблеми духовного життя суспiльства та розвитку особистосп", яку здiйснюе кафедра фшософи Нащонально! юридично! академп Украши iменi Ярослава Мудрого. 44
заперечення його як центрально!, сутшсно!, смислотворчо! меж^ його родово! ознаки. Правовий нiгiлiзм, у такому раз^ е правосвiдомiстю, побудованою на тотальному, гшертрофованому запереченнi права, його сощально! й особисто! цiнностi, розглядi права як найменш прийнятного й досконалого шструменту, способу регуляцi! суспшьних вiдносин [12, с.79].
Однак при цьому у в^чизнянш юридичнiй теорп традицiйно проводяться вiдмiнностi мiж правовим шгшзмом i дiалектичним запереченням правових форм, !хньою конструктивною критикою. Дiалектичний пiдхiд дозволяе - в межах вторично! перспективи -оцiнити позитивне значення й роль конкретного феномена сощоправового заперечення (наприклад, боротьби проти антинародних тоталггарних режимiв, свавiлля диктаторiв, знехтування демократiею, мораллю, правами людини тощо), побачити в ньому позитивний, закономiрний процес. Вiдповiдно, як вщзначае росiйський дослiдник М.Матузов, "коли шгтзм зливаеться з природним об'ективним запереченням старого, вщжилого, вiн перестае бути шгтзмом" [12, с.4]. Звiдси, правовий шгтзм розумiеться як заперечення прогресивних щей, норм, правових iдеалiв i цiнностей, що пiдривае правовi засади сустльства, гальмуючи його розвиток, на вщмшу вiд конструктивно! критики права, яка спрямована на заперечення помилкових норм, щей, консервативних правових звичок, установок, недосконалих юридичних шститу^в i е умовою вдосконалення правово! системи, чинником сощально-правового прогресу.
З iншого боку, ряд дослщниюв разом з шгтстичною правосвiдомiстю видiляють i крайнi форми антиправового свггогляду й орiентащ!. Прикладом останшх е так званий "правовий негативiзм" або "негативно-правовий радикалiзм" - особливий стан правосвщомосп, пов'язаний з активною протиправною (антисоцiальною) спрямованiстю особи, - вщ легковажно его!стично! мотивацп неповнолiтнiх до усвiдомлено антигромадсько! позицп рецидивiстiв. У зв'язку з цим П.Баранов свого часу ввiв поняття "переродження правосвiдомостi" для характеристики найбшьш важко! i соцiально небезпечно! форми його деформацп. "Якщо правовий шгшзм, - вважае вiн, - е свщомим iгноруванням вимог закону, що виключае злочинний задум, то перероджена правосвщомють вiдрiзняеться ступенем суспшьно! небезпеки, а також мотиващею, заснованою на свщомому запереченнi закону з мотивiв корисливостi, жорстокостi, пожадливостi" [13, с.62-63].
Традицiйно правовий нiгiлiзм розглядаеться перш за все як варiант щншсно! свiдомостi й ставлення до права, правово! форми, що виражаеться в девальваций ^норуванш, невизнаннi останньо!. Саме щншсно-нормативна структура й орiентацiя виступае стрижнем та штегральною правовою характеристикою сощального дiяча, спiльноти. Проте в сучаснш укра!нськiй юриспруденцi! е i досвiд ширшо!
штерпретацп шгшютично! правосвщомосл з використанням поняття сощально! (правово!) установки. Правовий нiгiлiзм, таким чином, можна представити як стан суспшьно! свщомост^ для якого характернi: 1) юридична некомпетентнiсть (вiдсутнiсть правових знань); 2) негативна ощнка права (заперечення його як сощально! щнносл); 3) поширешсть навикiв i стереотипiв неправовой протиправно! поведiнки.
Вказанi вiдмiнностi в обсязi поняття правового нiгiлiзму (як вш представлений в наведених вище групах дефiнiцiй) робить необхiдною !хню градацiю. Пiд правовим нiгiлiзмом у вузькому сенс слiд розумiти сформовану в шдивщуальнш, груповiй або суспшьнш свщомосл абсолютну, стiйку невiру в справедливють, силу й ефективнiсть права, а в широкому сенс - негативне ставлення, яке сформувалося (або яке тшьки формуеться) в шдивщуальнш, груповш або суспшьнш свщомосл, до права, до окремих сфер правового регулювання i юридично! дiяльностi, сумшв у справедливостi, силi й ефективност права.
Загалом i в цшому правовий нiгiлiзм традицiйно сприймаеться як особлива форма деструктивносл, як негативний, сощально небезпечний i шкiдливий феномен, здатний набувати рiзноманiтних форм, проникати в ус сфери життя суспшьства й викликати найнесприятливiшi соцiальнi наслщки. При цьому, правовий нiгiлiзм, як правило, пов'язуеться з гшертрофованим запереченням i сумнiвом, з обранням найпрших, часто радикальних, екстремiстських форм активносп, що межують з антисоцiальною поведшкою, аморалiзмом i злочинною дiяльнiстю. Крiм того, йому приписуеться вiдсутнiсть яко!-небудь позитивно!, творчо! програми або, принаймш, !! абстрактнiсть, аморфнiсть.
Необхiдно, проте, вщзначити, що ряд дослiдникiв вважають альтернативш iде!, цiнностi, прiоритети невщ'емним елементом у структурi нiгiлiстично! правосвщомостт Остання розглядаеться як негативне сощальне явище, девiантна форма суспiльно! свщомосп, що характеризуеться сукупнiстю вiдчуттiв, уявлень, настро!в, переживань з приводу заперечення правових форм регуляцп i наявшстю альтернативних правових iдей i способiв органiзацi! суспiльних вiдносин [7; 12; 13]. Суть правового шгтзму, таким чином, визначаеться тим, що регулятори суспшьних вщносин цiлеспрямовано пропонуються, виробляються як альтернативш офщшним юридичним формам i замiнюючi !х соцiальнi норми i механiзми.
Негативна оцiнка шгтзму багато в чому пов'язана з тими сощальними наслiдками, якi зумовлеш поширенiстю в суспiльствi нiгiлiстичних настро!в i установок. Серед найбiльш небезпечних з них, зокрема, називаються: дестабшзащя i дезорганiзацiя суспiльного життя, шдвищена соцiальна конфлiктнiсть i напруженiсть, посилення сощально! пасивносп i вiдчуженостi вщ дiяльно!, творчо! участi в суспшьному i державному розвитку, моральна деградащя, знецiнення людського життя, зниження сощально! захищеносп особи, а також тдрив основ
гармоншно! i взаемно вщповщально! взаемодi! мiж державою i населенням, швелювання довiри до офiцiйно-правових шститу^в, правова дезорiентованiсть, роз'еднанiсть, численнi порушення законностi, кримiналiзацiя суспiльних iнститутiв тощо.
Сучаснi автори вiдзначають широкий спектр причин i умов правового шгтзму, пов'язаних як з iсторичною спадщиною Укра!ни (крiпацтво, командно-адмiнiстративна система, декларатившсть i репресивнiсть законодавства й правосуддя, суперечност християнського i соцiалiстичного в недалекому минулому свггогляду), так i з метаморфозами поточно! модернiзацiйно! трансформацп нашого суспiльства (соцiальна й економiчна криза, корупцiя державного апарату, зростання злочинносп, вiдсутнiсть об'еднуючо! державно! щеологи i правово! полiтики, недосконалiсть мехашзму законотворчостi i реалiзацi! юридичних розпоряджень).
Шгшстична спрямованiсть часто пояснюеться через щейно-психологiчнi особливостi особистостi, !! соцiалiзацi!, а також специфiку в^чизняно! суспiльно! свiдомостi, культури. Наприклад, В.Бачинш концептуалiзуе правовий нiгiлiзм як "мшливу форму автономп iндивiдуально! й суспшьно! свободи, спрямовану проти регулятивно! дп норм права". При будь-яких його формах "уявна автономiя вiд нормативно-регулятивних дш механiзму права е зворотною стороною прагнення до самоствердження i самозвеличення над юнуючим порядком речей за рахунок його заперечення" [14, с.199].
Розкриваючи загальне поняття правового шгтзму, не можна не вщзначити тюну пов'язанiсть його концептуалiзацi! з проблематикою праворозумшня: очевидно, що самий об'ект заперечення задаеться початковим поглядом на право, його репрезентащею в системi життевого св^у iндивiда, сощально! спiльноти. Отже, уявляеться можливим видшення рiзних типiв правового нiгiлiзму. Так, е сенс розрiзняти, принаймнi, три варiанти анiгiляцi! права (його щнност^: юридичний (юспозитивiстський, легiстський), природно-правовий i соцiологiчний. При цьому заперечуеться значушдсть, цiннiсть, вiдповiдно, норм i принцишв офiцiйного права (законодавства), iде! (сенсу) права або ж правопорядку.
Деяю дослщники (наприклад, Е.Соловйов) намагаються осмислити феномен правового шгтзму як "нормативну систему, яка дозволяе лiмiтувати адмiнiстративно-бюрократичне свавшля i перешкоджае тому, щоб могутня централiзована влада перетворилася на деспотичну й диктаторську" [15, с.223].
Виходитимемо з того, що право як своерщна онтолопчно нероздiльна цiлiснiсть, психосощокультурна система, фактично здiйснювана в суспшьному життi у взаемодiях соцiальних дiячiв, спiввiднесених мiж собою за допомогою системи сен^в (цiнностей, норм), що стльно визнаються ними, вважаеться невщ'емною складовою
сощального буття. З цих позищй уявляеться некоректним ототожнення правового шгшзму iз запереченням щнност яких-небудь нормо-положень або ж кризою юридично! системи. Вiн мае мюце, коли втрачаеться цiлiснiсть сустльства, коли знецiнюеться самий соцiальний св^ i соцiальнi дiячi виявляються нездатними до спшьного iснування. "Кризу права, - шдкреслюе Ю.Пермяков, - ми спостер^аемо не тодi, коли суспшьство розлучаеться з одними цiнностями i проголошуе iншi, а коли суспшьство втрачае себе як цше, розсипаеться на безлiч окремих одиничних свтв, що не пов'язанi мiж собою i не потребують один одного. Вш мае мiсце в тих випадках, коли особа не мислить свое життя в рамках сощального цшого, коли знещнюеться самий сощальний св^" [16, с.39-52]. Звiдси, позитивний сенс правового шгшзму полягае в тому, що формальне заперечення права сощальними дiячами, по сутi, означае ствердження ще! правового порядку i едностi, нереалiзовано! в особистому досввд iндивiда, в життi соцiально! спшьноти.
З урахуванням згаданого вище, спробуемо окреслити перспективи осмислення нiгiлiстично! правосвiдомостi в контекст !! взаемодi! з цiнностями i нормами офiцiйного права, вiдсутностi позитивного до них ставлення, iншими словами, розглядаючи правовий шгшзм як шгшзм юридичний.
Вважатимемо за доцiльне розглядати правовий (юридичний) шгшзм як штерсуб'ективний феномен, що виступае характеристикою як правосвщомост^ так i права, а рiвно i всiе! правово! дшсност як свiту правового сенсу в рiзноманiтних його проявах - на рiвнi мислення, текстiв (знакових систем), загальних культурних форм, архетишв. Юридичний шгшзм, таким чином, е не ешфеноменом сустльно-полiтичного життя, але фактичним небуттям права, руйнуванням його сощокультурно! онтологп, цiнностi, сенсу, а значить - чинником ентрот! в^е! соцiетально! системи.
Проте юридичний шгшзм може ввдграти i позитивну роль у правовш дiйсностi. Наприклад, вш виступае важливим засобом змiцнення ^нуючих правових iнститутiв i принципiв, своерщною перевiркою !х на мiцнiсть i життездатнiсть, стимулятором !хнiх iнтеграцiйних i захисних параметрiв. Юридичний нiгiлiзм е мехашзмом зворотного зв'язку в рамках правово! системи, що дозволяе враховувати рiзницю мiж цiлями !! функщонування i реальними результатами. Вiн показуе, наскшьки активно здiйснюеться перехiд вщ загальних роздумiв про об'ективнi потреби в тих чи шших законах до розробки реалютично! програми сощально! взаемодi! в системi "особистiсть - суспшьство - держава". Недосконалють норм права, що вщображаеться в шгшстичнш оцiнцi, е джерелом, мотивом i двигуном пошукiв нових юридичних конструкцш. Правовий нiгiлiзм - показник реально! якос^ нормотворчо!, iнтерпретацiйно! й правозастосувально! дiяльностi органiв державно! влади i мiсцевого самоврядування, мiсця i ролi !х в життi суспiльства [17].
Як висновок зазначимо, що юридичний шгтзм являе собою специфiчний соцiальний орiентир, вказуючий спрямування вектора провщних негативних тенденцiй в юридичнш сферi. Тим самим вiн може сприяти певному розчищенню, вивiльненню вторичного простору для можливо бiльш адаптивних форм суспшьного життя, мобiлiзувати й акумулювати енергiю соцiальних дiячiв на конструювання i вiдтворення. Юридичний шгтзм, таким чином, необхiдно розглядати як своерщний механiзм iснування i розвитку правово! системи, як особливий мехашзм адаптацп суб'ектiв права до його функщонування в рамках того або шшого екосоцiокультурного середовища.
Розумiння юридичного нiгiлiзму як iнтегрального феномена правового свггу зумовлюе його своерiдну багатовимiрнiсть, можливiсть його концептуалiзацil як у зв'язку з шдивщуальними сенсами, мотивами, конкретними повсякденними практиками, так i стосовно його iнституцiоналiзацil, об'ективування в рамках суспшьно! системи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Хайдеггер М. Время и бытие: статьи и выступления / Мартин Хайдеггер: [сост., вступ. ст., коммент., указ.], пер. с нем. В.В.Бибихина. - СПб.: Наука, 2007. -620 с.
2. Ницше Ф. Ессе Homo: Антихрист / Фридрих Ницше; [пер. с нем. Ю. Антоновского, В.Флеровой]. - СПб.: Азбука-классика, 2007. - 222 с.
3. Ницше Ф. Так говорил Заратустра: книга для всех и ни для кого / Фридрих Ницше; [пер. с нем.]. - М.: АСТ: Хранитель, 2007. - 380 с.
4. Франк С.Л. Этика нигилизма / С.Франк // Вехи. - 1991. - №2. - С.172-176.
5. Камю А. Миф о Сизифе / Альбер Камю: [пер. с фр.]. - СПб.: Азбука-классика, 2007. - 251 с.
6. Шпенглер О. Закат Европы. Гештальт и действительность: очерки морфологии мировой истории / Шпенглер Освальд; [пер. с нем., вступ. ст. и примеч. К.А.Свасьяна]. - М.: Эксмо, 2006. - 797 с.
7. Волошенюк А.В. Правовой нигилизм: общетеоретическая характеристика / А.В.Волошенюк. - Х.: ООО «Прометей-Прес», 2005. - 103 с.
8. Емельянова Н.М. Феномен европейського шгш1зму: традицп i новацп / Емельянова Н. М. - Донецьк: ТОВ "Лебщь", 2002. - 252 с.
9. Прист1нська Г.Я. Сощально-фшософсью основи шгш1зму (XIX-XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшос. наук : спец. 09.00.03 "Сощальна фшософ1я та фшософ1я юторп" / Г.Я.Пристшська. - Донецьк, 2004. - 18 с.
10. Лютий Т.В. Нтл1зм: анатом1я Н1що / Лютий Т.В. - К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. - 296 с.
11. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали» / Н.И.Матузов // Правоведение. - 1994. - №2. - С.3-8.
12. Темное Е.И. Теория государства и права / Е.И.Темнов. - М.: Наука, 2003. -
345 с.
13. Баранов П.П. Теория систем и системный анализ правосознания личного состава органов внутренних дел: Монография / П.П.Баранов. - Ростов н/Д.: Феникс, 1997. - 166 с.
14. Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права. Краткий словарь / В.А.Бачинин, В.П.Сальников. - СПб.: Лань, 2000. - 400 с.
15. Соловьев Э.Ю. Правовой нигилизм и гуманистический смысл права / Э.Ю.Соловьев // Квинтэссенция: Философский альманах / Сост.: В.И.Мурадей, В.И.Усанов. - М.: Политиздат, 1990. - 447 с.
16. Пермяков Ю.Е. Право как история и исторический факт / Ю.Е.Пермяков // Юридический аналитический журнал. - 2002. - №1. - С.39-52.
17. Дзьобань О.П. Правовий шгтзм як феномен щншсного вщношення до права / О.П.Дзьобань, С.М.Мануйлов // Гумаштарний часопис: Збiрник наукових праць. - Хармв: ХА1, 2006. - №3. - С.34-40.
ПРЕДПОСЫЛКИ И СМЫСЛ ПРАВОВОГО НИГИЛИЗМА
Дзебань А.П.
В статье рассматриваются некоторые общие предпосылки правового нигилизма и уточняется его смысл. Подчеркивается, что юридический нигилизм являет собой специфический социальный ориентир, указывающий направленность вектора ведущих негативных тенденций в юридической сфере. Доводится, что правовой (юридический) нигилизм необходимо рассматривать как своеобразный механизм существования и развития правовой системы, как особый механизм адаптации субъектов права и его функционирования в рамках той или иной социокультурной среды.
Ключевые слова: правовой нигилизм, право, общество, правосознание.
PRE-CONDITIONS AND SENSE OF LEGAL NIHILIZM
Dzeban A.P.
In the article some general pre-conditions of legal nihilizm are examined and his sense is specified. It is underlined that legal nihilizm shows by itself specific social indicator of the orientation of vector of leading negative tendencies in a legal sphere. Led to, that legal nihilizm must be examined as an original mechanism of existence and development of the legal system, as special mechanism of adaptation of subjects right his functionings within the framework of one or another socio-cultural environment.
Keywords: legal nihilizm, right, society, sense of justice.
УДК 340.12
докт. фтос. н., проф. С.В.Шефель
ФУНКЩОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТ ЕКОСОФСЬКО1 ПАРАДИГМИ
Пропонована до уваги читач1в розв1дка розглядае функщональне призначення правовой культури у контекст1 екософського осмислення гг м1сця у розбудов1 правовой державност1 в сучаснт Укра'гт, що дае можлив1сть краще усвгдомити нагальну потребу у здтснент глобальног еколог1заци правосв1домост1 громадян, яка виступае умовою формування гх як екогармонтно розвинутих правових особистостей.
