CC BY
28
3. Новые взгляды на географическое образование: Пособие ЮНЕСКО / Под. ред.
В. П. Максаковского и JI. М. Панчешниковой. -М.: Высшая школа, 1986. - 463 с.
4. Ковальчук I. Досвщ hupi шенни проблем ступенево! географ1чно1 освпи // Проблемы безперервно!
географ1чно! освпи i картографп: 36. наук, праць. - Вшниця: Консоль, 2002. -Вип. 3. - С. 16-18.
5. Пометун О. I., Пироженко Л. В. Сучасний урок. 1нтеракгнвш технологи навчання: Наук.-метод.
пос1бник / За ред. О. I. Пометун. - К., 2004. -192 с.
6. Фщула М .М. Педагопка вищо! школи: Навч. поабник. - К.: Академвидав, 2006. - 352 с.
Ольга niHASBA, Людмила ШЕВЧЕНКО
ПЕДАГОГ1ЧН11ННОВАЦ1ЙН1 ТЕХНОЛОГИ У ПРОФЕС1ЙН1Й П1ДГОТОВЦ1 МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В
V cmammi достджено застосування тноеацШних педагогичных технологий у практщ1 роботи ВНЗ. Обтрунтовано теоретично концептуааьш засади розробки таких техногюгш i йс впровадження у профеайну подготовку.
Яюсна шдготовка фах1вц1в потребуе творчого пщходу викпадач1в педагопчних вищих навчальних заклад1в (ВНЗ) до выбору зм1сту, форм, метод ¡в i засоб1в навчання, максимального використання досягнень сучасжм педагопчио! науки, нових педагопчних i внробннчих технологи! OcraHHi мають бути ор1ентованими не лише на передання готовнх знань, а й вщображати ¡де1 розумшня та визнання чужоГ точки зору, иовагу до особистосп, оргашзацп сшвпращ i самовираження в д1я.пьносп, творчосп, тобто на формування комплексу особиспсних якостей студент, здатних сприймати ¡нноващйш педагопчш технологи.
У nponeci дослщження ми звернулися до праць багатьох представниюв р1зних галузей педагопчно1 науки, KOTpi дослщжували законом1рносп формування професшних та особиспсних якостей фах1вця (Б. Гфшунський, Р. Гуревич, I. Зязюн), Teopiro професшно! ocBini (С. Батишев, О. Дубинчук, М. Кадем1я, М. Махмутов, Н.Ничкало), особливосп теоретичного (В.Биков, С. Гончаренко) i виробничого (В.Чебишева, С. Шапорзинський, Ю. Якуба) навчання.
Ниш розроблено велику ильисть технолопй навчання [1; 3; 6; 7], що спонукае до теоретичного узагальнения, ашлпу, класифжацп та вибору оитимальних. Однак ироцес використання традицшних i впровадження ¡нновацшних технолопй навчання протскае CTHxiftHO. У процедур! 1хнього вщбору i реалгзацп у навчальному процеа ¡снують суперечиосп м1ж: новнми цшями освпи i стар ими способами представления i засвоення знань; зростаючими об'емами ¡нформаци, яку необхщно пфедати студентам та обмеженою юльистю навчального часу, гострою необхщшстю педагопчних ¡нновацш в навчальному процеа i недостатньою розроблешстю методологи використання нових педагопчних технолопй в освт.
Наявшсть цих суперечностей зумовлюе мету доапдження: вивчення можливостей використання ¡нновацшних педагопчних технолопй у професшнш пщготовщ майбутшх фазпвщв.
Поняття «технолопя» (в переклад! з фецьга мови lechne - мистещво, ремесло; logos -вчення, поняття) виникло в зв'язку з техшчним професом i е сукупшстю знань про способи i засоби обробки матер ¡ал ¡в.
Поняття «педагопчна технолопя» одфжало за останш роки ионад 300 формулювань, залежно В1Д того, як автори уявляють структуру i складов! осв1тнього тсхнолопчного ироцесу. Так, наприклад, Т. Сакамото вважае, що педагопчна технолопя - це впровадження у педагопку системного способу мислення, який можна по-шшому назвати «систематизащею осв1ти», або «систематизащею класного навчання». На думку амфиканських учених, педагогична технология - це «не просто дослщження в сфф1 використання техшчних засоб1в навчання або комп'ютф1в, це дослщження з метою виявлення принцшпв i розробки прийом1в ошимзацп навчального процесу шляхом анал1зу фактор1в, що шдвищують ефектившеть навчання конструюванням i застосуванням прийомв i матф1ал1в, а також за допомогою ощнки використання метод ¡в» [8].
У 1986 р. ЮНЕСКО опублжувало офщшневизначення поняття «педагопчна технолопя». Це систематичний метод планування, застосування та ощнювання усього процесу навчання i
засвоення знань, ишяхом врахування людських i техшчних pecypciB та взаемоди Mi ж ними для досягнення бшын ефективно1 форми освгга. Педагопчна технолопя передбачае формування мети через результата навчання, яю ироявляються у д1ях студент, надшно ними vceiдомлюються, приймаються, визначаються тапсрсв1ряються.
Педагопчна технолопя - це <<сукуншстъ засоб1в i метод1в вщтворення теоретично обгрунтованих ироцеав навчання i виховання, що дозволяють ycniniHO реал1зовувати поставлеш одатш цш» [5, 359]. М. Ярмаченко зазначае, що в будь-якш педагопчнш систем педагопчна технолопя е поняттям, що взаемод1е з дидактачним завданням i виражае шляхи i засоби досягнення щлей навчання i виховання. 3 дидактично1 точки зору проектування педагопчних технолопй - це розробка прикладних методик, яю описують реатзащю педагопчно1 системи за Ii окремими елементами.
Отже, проектування педагопчних технолопй - це дослщницька д1яльшсть з питань розробки оитимальних дидактичних умов, що забезпечують максимальну реатзащю творчого погенщалу студент i продуктавшсть навчання на основ! сшвсгавлення традищйних та ¡нновацшних шдход1в i пошуюв ix поеднання. Сутшсть i характеры! ознаки ocßiTHix технолопй TicHO взаемопов'язаш з ¡ншими, близькими до них понятгями «методика», «система», «досвщ робота».
Складшсть, багатофаншсть педагопчжн д1яльносп е чинником, що вщкривае npociip для багатьох педагопчних технолопй, динамка продукування яких пост1йно зростае. Широкий спектр, багатоЕ apiaHTHi сть педагопчних технолопй зумовлюють необхщшсть 1хньо1 класиф1кацп. Наприклад, за системними та ¡нструментально значущими ознаками педягопчш технологи можна класифкувати:
1. За р1внем застосування:
- загальнопедагопчш (стосуються загальних засад процесу навчання);
- предмета! (призначеш для вдосконалення викладання окремих предмет);
- локальш та модулbHi (пфедбачають частюш змши педагопчних явищ).
2. За провщним чинником пашчного розвитку:
- бюгенш (провщна роль належить бюлопчнимчииникам);
- соцюгенш (переважають сощальш чинники); психогенн1 (провщна роль належить псих1чним чинникам).
3. За фшософською основою:
- матф1ал1стичш та ¡деал1стичш;
- д1алектичш та метаф1зичш; наукош та релтйш;
- гуманктичш й антигуманш;
- антропософсьи (фец. anthropos - людина, sophia - мудр1сть) i теософсьы (засноваш на вченнях про всезагальний абсолют, бо жесте енну суть ycix речей);
-вшьного виховання та примусу тощо.
4. За науковою концепщею засвоення досвщу:
- асощативно-рефлекторш (в основу покладено Tcopiro формування понять);
- бiхевiсристськi (англ. behavio(u)rism, вщ behavio(u)r - поведшка) (за основу взято Teopiro научшня);
- розвивальш (1рунтуються на Teopii розвитку зд1бностей); сугестивш (засноваш на навгованш);
- нейролшгвштачш (засноваш на нейролшге ¡стачному профамуванш);
- гештальт-технологп (шм. Gestalt - цшсна форма, образ, структура i технолопя) та ¡н.
5. За ставленням до дитини:
- авторитарн! (засноваш на ч1ткш надм1рнш регламентацц);
- дидактоцентристсыа (центроваш на навчанш);
- особиспсно-ор1ентоваш (гуманно - оси б иен CHi, технологи сшвроб1тництва, технологи вшьного виховання).
6. За ор1ентащею на особиспсш структури:
- ¡нформацшш (формування знань, умшь, навичок);
- опфацшш (формування cnoco6iB розумових дш);
- емощйно-художш й емоцшно-моральш (формування сфери естетичних i моральних вщносин);
-технологи саморозвитку (формування самоуправляючих мехашзшв особистосп);
- еврисгичш (розвиток творчих зд1бностей): приют ад Hi (формування д1ево-практично1 сфери).
7. За типом оргашзацп та управлшня шзнавальною Д1яльн1стю:
- структурно-лопчш (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу ixHboro розв'язання, Д1 агностики та ощнювання одфжаних результат);
- штеграцшш (дидактнчш системи, яю забезпечують штеграшю р1знопредметних знань i в Mi нь, pi зних вид1в д1яльносп на pißHi ¡нтефованих KypciB, навчальних тем, навчальних проблем та ¡нших форм оргашзацп навчання);
- ¡фов1 (¡фова форма взаемодп педагога i дггей, яка сприяе формуванню вмшь BiipiuiyBaTiT завдання на основ i компетентного вибору альтфнативних BapiaHTiB чфез реал1защю певного сюжету) (в навчальному процес! використовуюгь театрал1зоваш, дшов!, рольови комп'ютфш ¡фи, ¡мггацшш вправи, ¡фове проектування та ¡н.);
- комп'ютфш (реаизуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основ! взаемодп «викладач - комп'югф - студент» за допомогою ¡нформащйних, треншгових, розвивальних, контролюючих та ¡нших навчальних профам);
- Д1ялогов1 технолоп! (пов'язаш 3i створенням комушкативного сфедовища, розширенням простору ствробггництаа на суб'ект-суб'ектному pißHi: «студент - викладач», «викладач - автор», «студент - автор» та ¡н.);
- трешнгов1 технолоп! (система д1яльносп щодо вщпрацювання иевних алгоритме навчально-шзнавальних д1й i cnocoöiß виршення типових завдань у процеа навчання - тести, пснхолопчш Tjieiiinrii ¡нтелектуального розвитку, розв'язування управлшських задач) [1; 6; 7].
Педагоги-практики розробляють авторсью технолоп!, яю поеднують у р!зних BapiaHTax елементи апробованих технолопй. Як правило, Bei вони зор1ентоваш на реал!защю 3Micry i досягнення мети р!знор!вневого i р!знопрофшьного навчання.
С. Гончаренко наводить наступне визначення поняття «технолог!я навчання»: «Це системний метод створення, застосування i визначення усього процесу навчання й засвоення знань з урахуванням техшчних i людських pecypciß та !х взаемодп, який ставить сво!м завданням оптим!зац!ю осшти» [2, 225]. 3 ¡ншого боку, автор вказуе, що технолоп ю навчання також часто трактують як галузь застосування системи наукових принцишв до профамування процесу навчання та використання ix у навчальн!й практищ з ор!ентац!ею на детальш цш навчання, яю допускають !х ощнювання. Це галузь, opiciiTOBaiia бшыиою Mipoio на учня, а не на предмет вивчення, на перев!рку метод!в i техн!ки навчання у ход! емшричного анал1зу та широкого використання аудюв!зуальних 3aco6iB у навчанн!, визначае практику в тному зв'язку з Teopiero навчання.
Вихщним матер!алом для розроблення технолоп! е Teopii, концепци. Багато педагопчних технолопй мають у свош основ! Taxi концепци засвоення социального досвщу:
1) асощативно-рефлекторне навчання, в межах якого розроблена теорiя формування понять;
2) reopin иоетаиного формування розумових дш, згщно з якою розумовий розвиток (як i засвоення знань, умшь, навичок) вщбуваеться поетапно, спрямовуючись вщ «матф!ально!» (зовшшньо!) д!яльносп увнутршнш розумовий план;
3) сугестопедична концепщя навчання, що обгрунтовуе комплексне використання у навчальних цшях вербальних i невербальних, зовшшшх i BHyTpiniHix засоб¡в сугести (нав!ювання), що сприяе надзапам'ятовуванню;
4) Tcopia нейрол!нгв!стичного профамування, що розглядае процес навчання як рух шформаци чфез нервову систему людини;
5) Teopii 3MicTOBoro узагальнення, в основу яких покладено гшотезу про провщну роль теоретичного знания у формуванш ¡нтелекту дитини.
На основ! од Hi ei Teopii навчання можуть вибудовуватися pi3Hi технологи, Biiöip i поеднання якихвизначаеться особливостями дидактичного завдання.
Технологи, яы активно застосовуються ниш в педагопчшй практищ, можна роздшити на традицшш та шновацшш. 1хнш пор1вняльний анал1з дозволяе видшити як позитивн!, так i не гатив Hi сторони. Так, до пфеваг фадищйних технолопй можна вщнести: науков1сть (помилкових знань бути не може, можуть бути тшьки HenoBHi); оргашзащйна 1итисть
педагопчного процесу; постшний ¡дейно-емоцшний вплив особистосп викладача; оптамалыи витрати ресурав при масовому навчанш; впорядкована, лопчно структорована подача навчального матер1алу; ор1енташя на розвиток палгяп (залам'ятовування I вщтворення); доступшсть; урахування в 1 ков их та ¡ндивщуальних особливостей студент; усвщомлення завдань \ актившсть.
Разом з там традицшним технолопям властив1 1 недол1ки: суб'ект-об'ектний характер вщносин 1\пж викладачами та студентами, ор1ентащя на формування шаблонного мислення; вщсутшсть ор1ентащ1 на розвиток творчого потенщалу, пригшчення ¡шщативи, однаковий гадхщ довйх студенпв.
Пфеходячи до обговорення сучасних шновацшних педагопчних технолопй, уточнимо, насампфед термш «нов1 педагопчш технолог!!». Взагал! кажучи, «новизна» припускае «сучасн!сть», проте це не супфечить тому, що «нове» може бути ! добре забутим старим. Нове в педагопщ - це не тшьки ща, гадходи, методи, технологи, яю у використовуваних поеднаннях гце не висувалися або не засгосовувалися. Це ! той комплекс елемент або окрем! елементи педагопчного процесу, яы несуть в соб1 професивний початок, що дозволяе в умов ах ! ситуац!ях, яы змшюються, достатньо ефективно (принаймш, ефективн!ше, чим рашше) вир!шувати завдання виховання ! навчання.
Таким чином, «нове» мстать в со01 професивне. Однак поняття «нове» не зав жди повн!стю корелюе з поняттями «передове», «професивне» ! «сучасие». Пфедове зав жди збер1гае багато що ¡з звичного 1 традицшного. Таким чином, пщ ¡нновацшними процесами в освт розумпотъся процеси виникнення, розвитку [ ироникнення в широку практику педагопчних нововведень, осыльки ¡нноващя - це не лише створення 1 впровадження нововведень, а й таю змши, яы мають визначальний характер, супроводжуються з мша ми в р1зновидах д1яльносп, стшп мислення.
1нноващйш процеси в освт виникали в р1зш ¡сторичш перюди 1 визначали и розвиток. Тфм1нолопчний анал1з шноващйно! д¡яльносп педагопв доводить, що поняття «шновацшш процеси», «шнов атака» з'явились у педагопчнш наущ вщносно недавно. 1х поява зумовлена розшнренням шжнародного сшвробтшцша в галуз1 педагопки. Осильки втизняш педагопчш поняття неекв1валентш реально ¡снуючим педагопчиим явищам, то з'являються нов1 поняття, наприклад, «¡нноватика».
Якщо в 60-70 роки XX ст. тфмш «¡нноващя» використовувався пфюдично, то у 80-90 роки в доондженнях Б. Гфшунського, В. Гшещнського, С. Гончаренка, В. Журавльова, В. Краевського, I. Лфнфа, О. Пехота, М. Скатюна, С. Сисоево[, В. Шуб и не ько го та ¡нших вчених вш не лише використовуеться, а й обфунтовуеться. В 1хшх роботах висуваються проблеми теоретико методолопчного характфу, яы вщносяться до шновацш I творчо! д1яльносп педагога.
1нноващйна педагопчна д1яльшсть полягае у розробщ, шширенш чи застосуванш осв1тшх шновацш. Усе це дозволяе нам розглядати ¡нновацшну педагопчну д1яльшсть як складне ушорення, сукупшсть р1зних за щлями та характером в ид ¡в робп; що вщповщають основним етапам розвитку ¡нноващйних процеав I спрямоваш на створення [ внесения педагогом змш до власно1 системи роботи. Вона мае комплексний, багатоплановий характер, втшюе в со01 едшеть наукових, технолопчних, оргашзацшних заход ¡в. 1нновацшна д1яльшсть е системним видом д1яльносп, спрямованим нареал1защю нововведень на основ1 використання I впровадження нов их наукових знань, ¡дей та гпдхохнв.
Останшм часом почав широко застосовуватися термш «¡нновацшна педагопчна технолопя». Одш дослщники тлумачать його як щлеспрямоване систематичне та послщовне впровадження в практику прийолив, способ ¡в педагопчних дш \ з ас о б ¡в, яю охоплюють цшений навчально-виховиий процес вщ визначення його мети до одфжання оч1куваних результат, шип - як комплексний, ¡нтефований процес, що охоплюе суб'ект, ¡дек способи оргашзацн шноващйно 1 д1яльносп I забезпечуе результатившеть нововведения. Також до шновацш зараховують не лише створення нових засоб1в, а й сутшсш змши, яы ироявляються у новому способ! д1яльноеп, стшн мислення. У цьому контексп вважають ¡нновацшними гадходи, що пфетворюють характер навчання стосовно його щльово1 ор1ентаци, взаемодп педагога! студент, IX позици в навчальному процеа.
Отже, шновашйна педагопчна технолопя - це системний процес цшеспрямовано! дп на студента, направлений на задоволення ycieí сукупносп його потреб. Сучасш педагопчш технологи' характеризуються тим, гцо:
- збагачукггь навчальний процес за рахунок впровадження актив них, анаштичних i комушкативних cnoco6ÍB навчання та представления викладач1в i студенпв про оси пню д1яльшсть;
- формують компетенцп у май бути ix фах1вщв;
- забезпечують становления аналтмних, оргашзацшних, проектних, комушкативних навичок;
- розвивають здШносп до ухвалення piuieHb у нестандартних ситуащях;
- формують умшня будувати власш ocbíthí програми;
- е ресурсом для змши зм1сту ocbíth i структури навчального процесу вщповщно до mí жн ар од них вимог,
- ор1ентован1 на стимулювання творчого потенциалу [4].
Особливу увагу при проектуванш шновацшних педагопчних технолопй необхщно придшяти 4Ítkoctí й визначеносп фжсацп результат, наявносп критерии ¡хнього досягнення, покроковш i формал1зованш структур! д1яльностг
До структури педагогтчно! технологй' входять: концептуальна основа; зшстова частина навчання - цш, 3míct навчання i виховання; процесуальна частина - технолопчний процес: оргашзащя навчальио-виховного процесу, методи i форми роботи, управлшня процесом навчання i виховання; д1агностика навчальио-виховного процесу.
Основ ними критер1ями технологй' е:
- концептуальшсть (кожнш педагопчшй технологй' мае бути властива певна, наукова концепщя, що мктить фшософсьи, сошолопчш чи педагопчш обгрунтування);
- системшсть (у педагопчшй технологй' мають простежуватися bcí ознаки системи: лопка процесу, взаемозв'язок його частки, цшсшстъ);
- керовашсть (передбачае можлив1сть д1агностики досягнення щлей, илануваиня процесу навчання);
- ефектившсть (технолопя мае вибиратися вщповщно до результат i оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання );
- вщтворювашсть (можлив1сть застосування педагопчних технолопй в ¡нших однотипиих ocbíthíx закладах шшими суб'ектами).
Отже, шновацшш педагопчш технологй' - це новоствореш або вдосконалеш педагопчш системи, що забезпечують високий piBCHb навчально-виховного процесу.
Нин i розроблено десятки методик i педагопчних технолопй, за допомогою яких можна гадсилити особиспсно ор1ентований гадхщ до навчання. Але кожна з них вupiптуе, як правило, 4Ítko обкреслене коло завдань. Оптимальним при розробщ конкретно!' технологй' навчання е конструктивне иоеднання ¡нструментар1ю, який традицшно використовуеться у навчанш, з арсеналом засоб1в шновацшних педагопчних технолопй.
Якщо в процей професшноГ пщготовки будуть використовуватися ¡нноващйш педагопчш технологи', це буде сирияти полшшенню засвоення навчального матер1алу, зменшенню часу на виршення стандартних завдань, сформованосп практично1 спрямованосп знань студент, полшшенню поведшкового, емощйного, позитивного ставлення до навчальних дисциплш, гадвнщенню ¡нформацшноК культури студент, розвитку íxHboí шзнавальжн i творчо! активность
Л1ТЕРАТУРА
1. Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологи обучения. -М., 1995. -20 8 с.
2. Гоичареико С. У. Украшськнй педагопчний словник. - К.: Либщь. 1997. -376 с.
3. Гуревич Р. С., Кадег.йя М. Ю. 1нформагцнио-телекомушкагцйш технологи в навчальиому npoqeci
та иаукових досшдженнях: Навч. поабник для студенггЕ пед. ВНЗ i cjiyxahíe íh-tíb шеляднгш. пед.
ocbíth. -В1нниця: ООО «Планер» , 2005. - 366 с.
4. Мицкевич А. А. К проблеме исследования изменений в технологиях обучения старшеклассников.
[Електроннийресурс]. -Режим доступу: http://www.emissia.Qrg/offline/2008/1234.htm.
5. Педагопчний словник / За ред. дшсного члена АПН Украши Ярмаченка М. Д. - К.: Педагопчна думка, 2001. -514 с.
6. Селевко Г. К. Современные образовательные технологи: Учеб. пособие. - М.: Народное образование, 1998. -256 с.
7. Скаткин М. Н. Проблемы современной дидактики.-М.: Педагогика, 1984. - 95 с.
8. Федорова Н. Ф. Творча д1яльшстъ учителя в ¡нновацшних закладах осени [Електронннй ресурс]. -Режим доступу: http://eprints.zu.edu.Ua/194/l/9D20B0F0.pdf.
Ольга niHASBA, Андргй ШИЛОВ
ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ 1НФОРМАЦ1ЙНИХ ТЕХНОАОГ1Й В ПРОЦЕС1 ФАХОВОI П1ДГОТОВКИ ТЕХНОАОГ1В ХАРЧ0В01 ПРОМИСАОВОСТ1
V cmammi розгпянуто системный nidxid до анатзу шформатизацП та педагогичной технолога, ят включають не тшьки впровадження засоб1в ¿нформатизаци наечання, а й iнформатизащю ecix шших компонентов oceimnix технологш. Цей nidxid комплексно можно застосовувати для вивчення диоциплш з використанням сучасних ¿нформацшних технологш, нових методик наечання, що робить процес наечання бшыи ефективним i eidnoeidnuM сучасним тенденщямрозеитку сустльства.
1нформатизащя вггчизняно[ освгги е одним ¡з прюритетних напрямюв ii реформування. Це законошрний процес у вищй шиш передбачае: опфативне оновлення навчально! ¡нформаци у зв'язку з рожитком науки, техшки, культурц отримання опфативно! шфортци про ¡ндивщуальш особлив осп кожного студента, що уможиивлюе диффенщйований пщхщ до оргашзанд ix навчання i виховання; освоения адекватних науковому змсту навчання й ¡ндивщуальних особливостей студен™ cnoco6iB донесения навчально! шформацп; отришння ¡нформащ! про результатавшсть педагопчного процесу, що дасть змэгу опфативно вносиги в нього иеобхщш корекгиви
Усе це сприяе удосконаленню ¡нформацшно! культури студент, здшсненню piBiieBoi та профшьно! диференщацп навчально-виховиого процесу з метою розвитку нахшив i зд1бностей студента, задоволення i'xHix запит i потреб, розфиття творчого потеищалу; удосконаленню управлшня освтгою; шдвищению ефективносп наукових достджень [2, 26-33].
Метою роботи е застосування сучасних ¡нформащйних технологш у тдготовщ технолопв харчово! промисловостт
Розширення сффи застосування ЕОМ та ix пфиффшного обладнання зумовило появу поняття «нова шформацшна технолопя» (HIT), яке е синошмом поняття «комп'ютфна технолопя». ШТ пфедбачае використання усього р1зноманптя сучасних пристрот оброблеиня ¡нформаци, ix пфифершного обладнання (вщеоматф1али, принтфи, пристро! для оброблеиня даних з фаф1чно1 i звуково! форми). HIT навчання - це методолопя i технолопя навчально-виховиого процесу з використанням новтнх електронних засоб1в.
Для шформацшного забезпечення педагопчного процесу кожен викладач i студент пов инш мати доступ до практично необмеженого обсягу ¡нформацй' i i'i аналогичного оброблеиня, можливосп для безпосереднього включения в ¡нформацшну культуру сустльсгеа.
Комп'ютфна технолопя навчання (КТН) спрямована на досягнення щлей шформатизацп навчання на основ1 застосування комплексу функцюнально залежних педагопчних, ¡нформащйних, метод олопч них, псих оф i з i о ли пчн их та ергожмчних з ас об ¡в i методик, створених i оргашзованих на 6a3i техшчного й профамного забезпечення ЕОМ.
Спещал1сти виокремлюють юлька основних напрямюв використання ЕОМ у педагопчному процей: для наочного представления i демонстрацн основних понять i об'екпв навчально! дисцигшни, основних законом1рностей, зв'язку теоретичних иоложень ¡з практикою тощо; для моделювання i наочного представления ф1зичних процеав, що вщбуваються у дооиджуваних техшчних пристроях, функщонування дослщжуваних зразюв; для автоматизованого навчання; для автоматизаци проектування; для розв'язання розрахункових задач, оброблеиня результат BHMipiB експфимеитальних дослщжень; для контролю гадготовленосп студент.
ЕОМ повинн1 розглядатися в навчальному пронесi як об'екти вивчення i практичного використання. Сфед важливих компонент комп'ютфизацн навчання е розроблення
