CC BY
42
improve governance by strengthening the competence of the state, through liberalization and rationalization of economic structures, social security and political order, along with the provision of basic freedoms, the rule of law, political party development and strengthening of civil society. The process of consolidation of democracy of world-system's subjects is one of the leading political trends of the world, the implementation of which are not more confidently endogenous factors (level of socio-economic development, political processes in society, etc.) but exogenous regarding a certain state, that the international environment that encourages the state of democratic transformations. Contradiction of consolidation of democracy is that democratic institutions and procedures in many states and they are only used as an external form, which often serves as a cover for undemocratic mechanisms of power exerciser. Despite the expansion of democratic space insufficient homogeneity of democratic processes is stated, instability and conflict in relationships of significant number of democratic states.
The consolidation of democracy appears as one of the autonomous stage strengthening democratic regime. To describe and explain the various forms of strengthening democracy in scientific discourse, new concepts (transit, transformation, institutionalization, quality, consolidation) that are still in dispute of researchers. The consolidation of democracy appears not only as a multifaceted phenomenon of democracy, but also as a meaningful scientific concepts which meaning has expanded, and subjected to minor changes dramatically during the XX century. Despite various political science literature in interpreting the concept of "consolidation of democracy", the latter involves processes of institutionalization (strengthening democratic institutions, the practical implementation of institutionalized norms and rules) and legitimation of Democracy (entry mode value meaning the level ofpolitical consciousness and political culture).
Key words: consolidation, world system, international relations, subject of world system, democracy, civil society, governance, democratic processes.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Трофименко М.В., к.полт.н, доц.; Булик М.В., к.полт.н, доц.
УДК 342.71:7.048
Н.М. Хома
ПАТР1ОТИЧНА МОДА ЧИ МОДА НА ПАТР1ОТИЗМ: ОДЯГ ЯК СПОС1Б САМО1ДЕНТИФ1КАЩ1
Досл1джуються процеси нацюнальног само1дентиф1кацИ громадян Украгни через одяг 1з патрютичними принтами. Простежуються в1дм1нност1 у мотиваци використання одягу в етностил1 та сучасног патрютичног повсякденног лтИ одягу (нацюнальний casual). Встановлено в1дм1нн1 смислов1 конотаци, як1 вкладаються в одяг прихильниками нов1тн1х патрютичних принт1в та симпатиками сучасного одягу з етшчними елементами чи в автентичному стил1.
Ключовi слова: нацюнальна само1дентиф1кац1я, полтична мода, патрютичш принти, патрютичний дизайн.
Ще недавно в Укра1т було модно носити одяг i3 написами на зразок «I love New York» i принтами прапорiв шших краш свггу. Сьогодш для багатьох украшщв стае важливим позначити власну етшчну приналежнють у своему зовшшньому виглядь
322
Роблять це у рiзний cnoci6, зокрема, за допомогою одягу: украшщ дедалi частiше купують pe4i у жовто-блакитнiй тональностi, 3i зображенням символiв державностi та наци, нащональних геро'1'в, святинь i под. Модним стае «патрютичний» одяг не лише з етшчними елементами чи в автентичному стил^ а й сучасна патрютична повсякденна молодiжна лiнiя (нацюнальний casual). Традицiйнi вишиванки доповнилися дизайнерськими колекщями з проукрашськими принтами та символжою: вiд одягу й аксесуарiв до сувешрно'1 продукцп.
Сучаснi процеси характеризуются як «патрiотичний тренд», «патрютична лихоманка». Що це насправдi: потреба вiзуально iдентифiкуватися чи просто бажання бути на моднш хвилi? Чим мотивована популярнють таких вiянь у модi - потребою виразити щирi патрiотичнi почуття? розумiнням необхiдностi привернення уваги свггово'1 громадськостi до Украши? потребою у нацiональнiй самощентифшаци? реакщею на поди у державi, коли певний одяг i аксесуари допомагають особi «бути в трендi»? Чи е прихильнють до одягу з патрютичними принтами швидкоплинним проявом моди (полггично'1' моди), чи доказом того, що «патрютизм - це модно», чи, можливо, вираженням усвщомлено'1 потреби ноая виробу у позицiонуваннi за допомогою одягу? Спробувати з'ясувати це й буде нашим дослщницьким завданням.
Власне сучасна вгтчизняна патрiотична мода дос не була об'ектом вивчення ш политично!' науки, нi шших галузей знань. У нашому дослщженш ми опиралися на напрацювання етнолопв (О. Вiльшанська, М. Олiйник), мистецтвознавщв (Л. Бiлякович, М. Мельник, О. Проценко, С. Рибалко, Н. Чупрша, О. Цимбалюк, О. Шандренко), юториюв (Л. Дихнич), фiлософiв (Р. Барт, Ж. Бодрiяр, Ю. Легенький, Л. Ткаченко, О. Скалацька, Л. Свендсен), соцюлопв (А. Гофман, Г. Зiммель, Ю. Кававмура, Т. Кривошея, Я. Рощша), психологiв (С. Гуцол, М. Кшошенко, Ю. Федоренко). Полiтичнi аспекти проблематики моди вивчають Г. Куц, Н. Волвенко. У нашш дослщницькш розвiдцi ми зосередимося на сегмент патрютично'1 украшсько'1 моди та вивченш мотиваци споживачiв продукц11 такого дизайну.
Уперше державнi, патрiотичнi символи почали використовуватися в одязi ще в Середньовiччi, коли лицарi, феодали носили на собi одяг, кольори якого вщповщали кольорам власного прапора або прапора сюзерена. Вщ тодi перюдично в модi патрiотизм (особливо тсля здобуття незалежностi, революцiй); у щ перiоди масового характеру набувае маркування свого громадянства вщповщними аксесуарами. Вшна -ще одна з можливих причин популярносп нацiональноi символiки як способу консолщаци народу.
Нанесення рiзних написiв i знакiв на текстиль (переважно, рекламна графжа на одяз^ розпочалося наприкiнцi XIX ст. iз появою фабрик iз виробництва одягу. Футболка (ниш - найпопуляршший текстильний вирiб iз патрiотичним принтом) ж стала своерщним промо-одягом у 50-х рр. XX ст.: актор-бунтар Дж. Дш зробив ii iнструментом самовираження, протесту проти стереотитв у стилях одягу. З кшця 50-х на американських армшських майках почали наносили державну символжу, а до середини 60-х рр. футболки з написами та символами стали носити й цившьш (в основному молодь, яка розглядала такий одяг як можливють самовиразитися).
Аналiз модних тенденцш у рiзнi роки свщчить про загальнопланетарне захоплення символшою не лише свое'1 нацii, але й тих держав, яю були на пiдйомi, наприклад: 1) 80-ri рр. XX ст. - час устху iталiйськоi моди, яка поширила й прапор 1талп; 2) початок 2000-х рокiв - час приголомшливих футбольних перемог збiрноi Бразилii; як результат - натовпи молодi з одягом та аксесуарами зелено-жовто'1 гами та под.
В Украш патрiотичнi принти вперше набули значно1 популярностi у 2012 р. тд час «Свро-2012»: туристи купували вироби з ними як суветри, украíнцi ж - для пщкреслення стшкого зв'язку з народом, приймаючою чемпiонат державою. Трапчт поди в Украш 2013-2015 рр. пщштовхнули до швидкого наповнення дои нап1впорожнього ринкового сегменту украшського одягу рiзними тематичними брендами. 1де! консолщади нади, пщтримки арми зумовили появу спещального термшу — «патрютичний дизайн». Упм, де поняття мае певну традидш, зокрема мистедтвознаведь С. Рибалко доводить, що словосполучення «патрiотичний дизайн» з'явилося ще у 1930-40-х рр. у Японй, у середовищi розробниюв моделей юмоно [9, с. 28].
Як напрямки у сучаснiй патрютичнш модi можна видтити: 1) фольк-моду; 2) революдшну (постреволюдшну) моду; 3) военну (антивоенну) моду та ш. Найактуальнiшi принт-тенденди для дизайну: 1) проукрашська патрiотична тематика (зазвичай в основi — державнидька символша та гасла); 2) етнотеми зi вiзерунками
вишиванки, петриювського розпису \ под.; 3) патрютичт, але гумористично спрямоват принти; !х розробники намагаються почуття любовi до рiдного краю доповнити гумором, поеднати жартiвливi мотиви зi символiзмом надiональних кольор1в та щей.
Сьогоденний асортимент
патрiотичного одягу вражаючий: футболки, кепки, товстовки, реглани, ремнi, торбинки, галстуки та ш., а також численнi (подекуди навиъ несподiванi за доречнiстю використання патрютичного формату) аксесуари. Популярш патрiотичнi принти: рiзноманiтнi вiзуалiзадil тризуба, карта Украши, калина, колосся, квiтковi мотиви, козадька тематика i под. Зображення доповнюеться часто патрiотичними гаслами, вiршованими строфами. При дьому часто використовуються надюнальт кольори. Окремою групою можна виокремити вироби зi зображеннями украшських письменниюв i поеттв (Т. Шевченка, Леи Украшки, I. Франка, М. Гоголя), полпичних i державних дiячiв (Я. Мудрий, I. Мазепа, М. Грушевський). У дш Свромайдану популярними були принти, як зображали факели, палаючi бочки та шини, макове поле.... Геро1зуються в одязi новi персонажу якi поповнюють надiональний пантеон герош, зокрема колективний образ «Небесной сотт».
Вивчення теми наштовхнуло на потребу розмежовувати у аналiзi а) сучасний одяг iз патрiотичними принтами та б) сучасний етноодяг, який передбачае, насамперед, вишиват орнаменти. Як показало наше дослщження, ставлення до них вщмшне.
Якщо звернутися до гстори, то народний одяг, етнокостюм став ознакою громадянсько1 позиди та почав одягатися з патрiотичною метою з XIX ст. Етнограф Н. Олшник звертае увагу, що народний одяг заклав естетичш канони зовтшносп свщомого украшдя, означив украшський iмiдж. У той час для кожного прошарку населення юнував свш чiткий зовтшнш образ, якому в залежност вщ майнового та родового статусу вщповщав певний костюм (вбрання простого народу та привтейованих верств, мiський i сiльський одяг). Коли ж Т. Шевченко, проживаючи у Петербурзi, одягнув одночасно модний мiський костюм i селянську смушкову шапку з кожухом, де вразило оточуючих iз огляду на тогочасну неприйнятнiсть поеднувати
324
одяг рiзних станiв. Фактично, Шевченко зробив спробу презентаци народного одягу в урбанютичному середовищi; сво'1'м зовнiшнiм виглядом не лише ламав сощальш правила та стереотипи, а й кидав виклик суспшьнш думщ, вiдкрито демонструючи себе як украшця за допомогою одягу [8]. Власне самоусвщомлення зумовило таку («одягову») форму культурного еднання зi сво'1'м народом, позначення себе з ним одними маркерами. О. Вшьшанська зауважуе, що «для демонстраци свiдомого украшства прекрасно тдходила вишита сорочка, яку можна було носити разом iз мюьким костюмом» [1, с. 133].
Саме Шевченко розпочав моду на нащональш риси в одяз^ вiн був також одним iз перших, хто почав фотографуватися в народному одяз1 Сьогодш фотографування в одязi з патрютичними принтами стае демонстрацшним актом - «вiзуалiзащею, яка потрiбна людиш на психологiчному рiвнi для конструювання нового формату штерпретаци себе» [7, с. 108].
На нашу думку, вишиванка ^ сво'1'м глибоко символiчним значенням) iдеально вписуеться у формат европейського костюму - як у XIX ст., так i сьогодш. Елементи традицшно'1' культури народного одягу оргашчно вплггаються у моднi силуетш форми XXI ст., поеднуються зi сучасними тканинами, органiзовуються у новий художнш простiр украшсько'1' моди. Утворюеться своерiдний тандем «мода - традищя». Художники-модельери шукають нових шляхiв виршення дизайну сучасного одягу, спираючись на модернють бачення традицiйного, що вщображаеться не стiльки в копiюваннi, як у асощативних категорiях [14, с. 133-134]; сучасний дизайн доповнюеться народними мотивами. У такий споаб популяризуеться народне мистецтво, i громадськiсть, особливо молодь, позитивно сприймае фольк-мiкс. Украшсью дизайнери (Р. Богуцька, О. Караванська, В. Кш, М. та Р. Костельш, Л. Пустовiт, О. Рева, А. Тан та ш.) вплгтають етномотиви в сучасний одяг; вони у постшному пошуку нових дизайнерських ршень, аби украшська символiка залишалась актуальною на ринку.
Класична вишиванка чи шший одяг iз саме вишиванковим орнаментом - не просто обрядовий одяг, а те, за чим нас можуть щентифшувати як украшщв. У дш загальнонащональних свят, коли пршздить чимало туристiв, «вишиванкова люднiсть» презентуеться iноземцям як нащя, наприклад, пiд час «маршiв вишиванок». Одяг починае активно забезпечувати функщю вираження укра'1'нсько'1' самосвiдомостi. Естетика традицшного одягу стае модним трендом. Одяг iз етномотивами, патрiотичними принтами е простим та очевидним способом виразити сво'1' почуття до рiдного краю, демонстращею оточенню прихильностi до Батьювщини та всього, що з нею пов'язано.
У той же час вишиванковий орнамент активно почали використовувати у новому вимiрi, наприклад, для декорування пам'ятниюв, скульптурних композицiй, наприклад, у Запорiжжi велетенську вишиванку одягли на пам'ятник Леншу (серпень, жовтень 2014 р.), у Луцьку - на пам'ятники Т. Шевченку, Леа Украшщ, М. Грушевському (Луцьк, серпень 2014), у Тернополi - на пам'ятник С. Крушельницькш (червень 2014 р.), у Львовi вже стало традищею «вбирати у вишиванки» скульптури античних бопв навколо мiськоi ратушi та под. У художне полотно-вишиванку оздоблюють стши багатоповерхiвок, автомобiлiсти замовляють тюншг у патрiотичному стилi та под. Ставлення громадськосп до такого етнодекорування рiзниться, але однозначно: це -форма привернення уваги, особливо шоземщв i медiа.
Нами було проаналiзовано асортимент магазинiв, Iнтернет-магазинiв щодо продукцп на етно- та патрiотичну тематику. Також було опитано близько 200 студенев Львiвського нацiонального унiверситету iменi 1вана Франка про те, якою, на 1'х думку, е
325
мотивацiя тих, хто вдягае одяг Ï3 патрiотичними принтами, а також ïx персональне ставлення до тако'" форми щентифшацп. Звичайно, таке малорепрезентативне мшь опитування дозволяе виявити преференцГ' лише одше'" вшово'", сощально'", територГально'" групи, але й за його допомогою вдалося виявити певш тенденци.
Якщо вишиванка беззастережно сприймаеться як
, то одяг iз патрютичними принтами видаеться радше вiянням моди, зумовленим трагiчними подiями у державГ Приxильнiсть до таких речей можна розглядати, шукаючи глибиннi психолопчш чинники. Норми моди визначають поведiнковi паттерни (зразки) людини. Мода пщтримуе певний статус особистостi. За допомогою модного одягу можна пщкреслити приналежнють до певно'" сощально'" групи. Модний одяг та аксесуари е результатом наслщування, прагнення бути включеним до певного прошарку суспiльства, свое'" референтно'" групи, бажання бути прийнятим. Звернемо увагу, що певш стандарти (у т. ч. i в одязГ) стають модними лише тодГ коли вщповщають потребам i цiнностям, що «панують» у суспiльствi у конкретний перюд часу. Цiннiсть моди - це те, чому людина надае особливого життевого смислу [12, с. 102].
В. Шкода пщкреслюе таку рису сучасних суспiльств, як вщкритють, «вони вiдкритi новизт. У них щоденно вiдбуваються змiни» [13, с. 7]. Н. Волвенко зауважуе, що суспшьному простору статика не притаманна; суспГльство постшно перебувае в сташ трансформаци [2, с. 184]. Власне у такш динамiцi й народжуються новi тенденцп на одяг, зокрема, з певними принтами. Мода популяризуе, виштовхуе на поверхню тГльки тГ ще'", якГ найбiльш актуальнi в конкретний вщрГзок часу в певно'" групи людей [2, с. 186].
Модш патрютичш тенденци можна аналГзувати за допомогою семютики - з позицш знаково'" системи, яка е засобом смислового виразу. Символи як об'еднуюче начало, а фольк-мода - це бГльше, шж просто патрютичш принти. На цьому наголошують вггчизняш та зарубГжш дослГдники:
- Т. Кривошея розглядае моду як комушкативну практику [6, с. 66, 68], як особливий сощальний знак [6, с. 73];
- А. Гофман розвивае думку про моду як комушкащю й наголошуе: у процесГ комушкацп учасникам необхщно пГзнавати один одного, бути утзнаваними, бачити та бути побаченими; демонстративнють (через одяг) тут мае важливе значення [3];
- Я. Рощша порГвнюе моду з мовою: мода - це змша, чергування кодГв вГзуальних конвенцГй; одяг е способом побудови сощально"' щентичносп (приналежнГсть до певного соцГального класу, вщповщнють певним соцГальним ролям). Така сощальна ГдентичнГсть не просто пасивно «приймаеться» людиною, а й активно нею конструюеться через одяг [10];
- Л. Свендсен стверджуе, що мода завжди мютить двГ протилежносп: «вона дозволяе ГндивГду бути самим собою, але в той же час завжди вказуе на його належнють до певно'" групи» [11, с. 182];
- Ю. Кававмура стверджуе, що мода - продукт культурний та символГчний, i е результатом вщносин людини та оточуючого и сощуму [5, с. 14];
- Г. ЗГммель доводить, що мода свщчить про «приеднання» шдивща до певного соцГального кола [4, с. 269], а також, що мода е результатом сощальних або психолопчних потреб. На думку ЗГммеля, прагнення до моди та певного одягу, сприяе не тГльки щентифшацп шдивща з певною сощальною групою, а й поведшки, оскГльки «однаково одягненГ люди ведуть себе порГвняно однаково».
Безумовно, революцГйнГ, военнГ поди дали сильний поштовх до зростання в Укра'ш патрГотичних почуттГв. Це вщображаеться у численних графГчних серГях,
326
окремi сюжети з яких перенесенi у текстиль. Одяг стае одшею з форм над^мльно^ щентифшади, приналежностi до держави Украша, посилюеться тенденд1я одягатися в украшське. Але можна говорити й про формування дтого комплексу мотив1в, що пояснюють носшня одягу з патрiотичними принтами.
Симвошзм такого одягу - передача шформади вiд його нос1я до оточуючих за допомогою певного коду. Наприклад, Н. Савченко пщ час судових засщань у Басманному судi м. Москви (футболка з тризубом i вишиванка), футболiсти «Дншра» на офщшному матчi (футболки iз надписом «Геро1 не вмирають»), кримськi татари в окупованому Криму (футболки, на яких тризуб, поеднаний iз тарак-тамгою). У випадку зi знаковими фцурами, символiзм одягу сигналiзуе про !х переживання, настрой, емодп, доносячи 1х завдяки мед1а до багатомшьйоииих
глядадьких аудиторш. Примiтно: один iз 1нтернет-магазитв патрiотичного одягу так рекламуе свою продукщю: «Одягни ттло, оголи душу!»
Звернемо увагу: легко одягнути одяг чи аксесуари там, де до них загалом позитивне ставлення; зазвичай, негативно: суспшьно! реакцil вони не зумовлюють. Зовсм шшою е мотивад1я тих, хто ризикуе свободою, здоров'ям чи навпъ життям, маркуючи себе патрютичними символами, наприклад, на окупованш частинi Украши, у зонi антитерористично1 операди, на територи держави-агресора.
Але одяг та аксесуари (зовтшня обгортка) можуть бути й проявом полпично1 м1м1крп як складного комплексу захисних заход1в i пристосувань содiально-полпичного характеру. У такому випадку носшня надiональноl символiки, патрiотичноl емблематики е не бшьше, н1ж стратег1я маскування, що полягае в пiдмiнi образу, який не е адекватним справжтм дiннiсним орiентадiям особистост1, а грунтуеться на псевдопатрiотизмi, тому е явищем в дтому деструктивним. Такий псевдопатрют чiтко орiентуеться на вiдповiднiсть тому соцiально-полiтичному статусу, який найб1льш затребуваний i прийнятний у конкретний перюд розвитку суспiльства через модифiкадiю свого тта (наприклад, нанесення тату-клейноду чи одягово-аксесуарнi iмпровiзадil). Прикро: такий демонстративний популiзм за допомогою надюнальнох атрибутики не мае нiчого стльного з надiональною iдентифiкадiею. Будь-який принт мае корелювати з поведшкою; часто впадае в око контраст м1ж одяговою декларативнiстю i поведшкою людини (тризуб на грудях i викидання смiття поза смiтник, державнидьке гасло та слухання шансону та под.).
Отже, на нашу думку, саме поди Революдй пдноста, анекс1я Криму та в1йна на Сходi краiни вiдчутно вплинули на сплеск ставлення до всього украшського. Одяг етно- та патрютичного стил1в е шформадшно насиченим, ум1щуе пiзнавальний код про його носк. В1и слугуе репрезентантом надiональноl iдентичностi, де своерщний етнокультурний маркер певно1 епохи. Але якщо вишиванка беззаперечно сприймаеться громадськютю як символ вiчного («вишиванка - де те, що не вийде з моди», «де урочистий одяг не на щодень»), то одяг iз патрiотичними принтами мае повсякденне сприйняття як елемент буденного гардеробу, особливо, молод1жного.
Людей, якi вдягають одяг iз патрiотичними принтами, можна роздтити на к1лька груп: 1) п, якi iдентифiкують себе з Украшою та пишаються дим; через одяг ними
327
демонструеться свiдоме бажання до 1'х сприйняття саме як патрю^в свое'1 держави; 2) тi, що слiдують модi без глибинно'1 аргументаци (позаяк патрiотизм сьогоднi в мод^ хочеться бути у трендi), а тому у цьому випадку не можна стверджувати про щентифшащю, а просто про слщування мейнстриму; 3) псевдопатрюти (прояв мiмiкрii).
1з одного боку, в оцшках громадськостi (насамперед, молод^, одяг iз патрiотичними принтами е способом вщмежуватися вiд нейтралитету, пасивностi, громадсько-полiтичного абсенте'1'зму. З шшого, патрiотизм - це не те, що доречно виставляти на показ: про нього говорять ди, вчинки, а не одяг.
Хочеться сподiватися, що виробники такого одягу мають щиру мету створення украшського бренду, який надихатиме молодих людей розвиватися та любити свою крашу. Такий одяг може стати одним iз ефективних прийомiв державного брендингу для позицюнування Украши: вш набуваеться i туристами-шоземцями, i громадянами нашо'1 держави перед по'1'здками за кордон, на подарунки зарубiжним партнерам — саме для тдкреслення того, до яко'1 краши вони належать, i як нею пишаються. Адже символiка — це спрощене та доступне уявлення про крашу як для самих громадян, так i для зовшшнього свпу.
Список використано1 л1тератури:
1. Вшьшанська О. Л. Повсякденне життя мiст Украши кiн. Х1Х - поч. ХХ ст.: европейсью впливи та украшсью нацiональнi особливостi / О. Вшьшанська. - К. : 1н-т ютори Украши, 2009. - 172 с.
2. Волвенко Н. М. Експаная феномену моди у суспшьно-полгтичну сферу: демаркацшний аспект / Н. М. Волвенко // Вюник Харювського нацiонального унiверситету iм. В. Н. Каразша : Питання политологи. - 2008. - № 796. - С. 183-189.
3. Гофман А. Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения / А. Б. Гофман. -СПб. : Питер, 2004. - 208 с.
4. Зиммель Г. Мода / Г. Зиммель ; пер. с нем. и примеч. М. И. Левиной // Избранное. В 2-х т. - М. : Юрист, 1996. - Т. 2 : Лики культуры. - С. 266-291.
5. Кавамура Ю. Теория и практика создания моды / Ю. Кавамура. - Минск : Гревцов Паблишер, 2009. - 192 с.
6. Кривошея Т. И. Коммуникативная функция моды / Т. И. Кривошея // Вюник Одеського нащонального ушверситету. Сер. : Соцюлопя i полгтичш науки. - 2011. - Т. 16, Вип. 8. - С. 66-73.
7. Олшник М. Вираження украшсько'1' щентифшаци в мюькому одязi (на прикладi життя родин Драгоманових i Косачiв) / М. Олшник // Народна творчють та етнолопя. -2014. - №4. - С. 105-114.
8. Олшник М. Шевченко^Ше: як одягаються патрюти [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://ethnography.org.ua/content/shevchenko-style-yak-odyagayutsya-ра^^у.
9. Рибалко С. Б. «Патрютичний дизайн»: японський костюм першо'1' половини ХХ столптя / С. Б. Рибалко // Вюник Харювсько'1' державно'1' академи дизайну i мистецтв. -2014. - №7. - С. 28-33.
10. Рощина Я. М. Социология потребления / Я. М. Рощина. - М. : ГУ-ВШС, 2007. - 447 с.
11. Свендсен Л. Философия моды / Л. Свендсен ; пер. с норв. А. Шипунова. - М. : Прогресс-Традиция, 2007. - 256 с.
12. Федоренко Ю. О. Феномен моди як форма нормативноi поведшки / О. Ю. Федоренко // Вюник Кшвського нащонального ушверситету ¡м. Т. Шевченка. Сер. : Соцюлопя. Психолопя. Педагопка. - 2007. - № 27-28. - С. 100-102.
13. Философские сказки и притчи : новый смысл старых истин / сост Шкода. - Харьков : Фолио; М. : АСТ, 2000. - 368 с.
14. Цимбалюк О. Свропейсьюсть сучасно1' украшсько1' моди / // Мистецтвознавство : зб. наук. пр. - Льв1в, 2008. - С. 129-140.
Стаття надшшла до редакци 29.04.2015 р.
N. Khoma
PATRIOTIC FASHION OR FASHION ON PATRIOTISM: CLOTHES AS A WAY OF SELF-IDENTIFICATION
The processes of national self identification of Ukraine citizens are studied through clothes with patriotic prints. The differences in motivation to use clothes in ethno, authentic style and contemporary patriotic everyday clothing line (national casual) are traced.
It is noted that for many Ukrainians it is important to mark their own ethnicity in their appearance, including through clothes. Current processes are characterized as "patriotic trend" or "patriotic fever". A complex research task is to determine what actually symbolizes the favour to clothes with patriotic prints: is this a fleeting expression of fashion (political fashion)? proof - that "patriotism - is fashionable?" expression of perceived need of the product owner in positioning through clothing?
There were identified the following trends in modern patriotic fashion: 1) folk fashion; 2) revolutionary (post-revolutionary) fashion; 3) military (anti-war) fashion and others. The most actual print-trends for design are: 1) the pro-Ukrainian patriotic theme (usually - state symbols and slogans); 2) ethnic themes with embroidered patterns, Petrykivsky painting (traditional Ukrainian decorative painting) and other 3) patriotic but humorously designed prints; their developers are trying to combine their feelings of love for their land and humour, humorous motifs with national symbolism of colours and ideas.
Distinctive semantic connotations that are inserted in the latest clothes by adherents of new patriotic prints and sympathizers of modern clothes with ethnic elements or in authentic style are established.
Key words: national self identification, political fashion, patriotic prints, patriotic design.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Лисак В.Ф., d.i.H, проф.; Онщенко 1.Г., д.полт.н, проф.
., коммент. В. В. О. Цимбалюк
УДК 323.22/.28:004.738.5(477) А. Янченко
еВРОМАЙДАН ЯК ПРОСТЕР МЕД1АТИЗАЦП ПОЛ1ТИЧНО1 АКТИВНОСТ1 ГРОМАДЯН УКРА1НИ
У cmammi зроблено спробу npoaHani3yeamu протестт практики украгнських громадян перюду юнця 2013 - початку 2014 рр. з позици залучення HoeimHix ттернет-Media для рiзниx форм полтичног дп. Використання тформацтно-комуткацтних технологт, з одного боку, дозволило матфестантам сформувати динaмiчнi мережi, що робили можливою оргашзацж акцт, лог^тику та крaудсорсинговi тщативи, а з тшого - забезпечило завдяки створенню единого медтного та емоцтного простору рекрутинг нових aктивiстiв i тдтримку мотиваци вже залучених до протeстiв людей. Патерни мeдiaтизовaног полтичног учaстi при цьому виступили засобом мобiлiзaцli та фактором лeгiтимiзaцii громадських вистутв в межах онлайновог щ6л1чно1 сфери
329
