CC BY
8
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-1-148-153-156 УДК 617.586 : 616.379-008.64]-036.1-037-07-089
Польовий В. П., Кхоршанi Блел, Сидорчук I. Й., Кнут Р. П., Плегуца I. М., Сидорчук Р. I., Рак О. Г. ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОКРЕМИХ ЗБУДНИК1В ТА ÏX АСОЦ1АЦ1Й У ГН1ЙНО-НЕКРОТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ ПРИ СИНДРОМ1 СТОПИ Д1АБЕТИКА ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний ушверситет» (м. Чернiвцi)
doctorvictor@i.ua
Зв'язок nублiкацГí з плановими науково-дослщ-ними роботами. Дана робота е фрагментом планово! комплексно! науково-дослщницько! роботи кафе-дри загально! xipypri! ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний ушверситет» МОЗ Украши «Кжшко-експериментальне обфунтування профи лактики та iндивiдyалiзованого етапного лiкyвання гнiйно-септичниx ускладнень гостро! абдомшаль-но! xipypгiчно! патологи» (№ державно! реестраци 0117U002356).
Вступ. Синдром стопи дiабетика, або синдром дiабетично! стопи (СДС) е одним з найпоширешших xipypгiчниx захворювань i характеризуеться не тiльки високою частотою зус^чальносл, але також висо-кою iнвалiдизацiею внаслiдок ампутацш, негатив-ними соцiально-економiчними наслiдками. Серед основних етюпатогенетичних чинникiв СДС, поруч з метаболiчним синдромом, нейpопатiею та судин-ними порушеннями, загальноприйнято враховувати чинник мтробно! контамшаци та розвиток шфекцш-ного процесу [1-3].
Вважаеться, що у стpyктypi збyдникiв СДС пере-важають гpамнегативнi коки, однак дослiдження по-казують, що збудниками виступае широкий спектр мiкpооpганiзмiв, включно з анаеробами та бактери ями ентерально! групи. За таких обставин системна етютропна антибам^альна теpапiя СДС приречена на невдачу у випадку iгноpyвання змш структури ми крофлори та и pезистентностi до антибактеpiальниx пpепаpатiв [4,5].
Iснyючi дослiдження мiкpофлоpи при СДС, ви-значаючи збyдникiв, не дають повного уявлення про мiжмiкpобнi взаемодп, тобто немае pозyмiння як1 саме збудники е основними, такими, що визначають тяжшсть патологiчного процесу, а ям е тiльки асоци антами - допомiжними. Цiлком зpозyмiло, що цтий ряд мiкpооpганiзмiв при СДС взагалi можуть бути нормофлорою i вважати !х збудниками та, вщповщ-но, застосовувати стосовно них антибам^альну те-pапiю неpацiонально. Саме тому, доцтьно провести дослiдження мiкpофлоpи при СДС з визначенням и мiкpоекологiчниx показникiв та визначенням !х рол1 у патогенезi захворювання.
Мета дослщження. Встановити таксономiчний склад, попyляцiйнi piвнi та патогенетичне значення мiкpофлоpи при СДС.
Об'ект i методи дослщження. Проведене мтро-бiологiчне обстеження патологiчного матеpiалy взятого iз вогнищ гнiйно-некpотичниx пpоцесiв м'яких тканин iз 107 хворих на СДС, вщнесених до 2-3 сту-пенiв за класифта^ею PEDIS, з легкою та помipною тяжкiстю шфекци за IDSA [6,7]. Матеpiал забирався при першому оперативному втpyчаннi або при пер-шiй пеpев'язцi до початку антибам^ально! терапп, пiддавалися мiкpобiологiчномy обстеженню не шз-нiше 2-х годин тсля його забору.
Для розкриття мехажзмив взаeмозв'язкiв збуд-никiв та асоцiантiв застосовано мiкроекологiчний аналiтичний метод, що дае можливiсть визначити характеристику взаемозв'язку представнишв мтро-бiоти iнфекцiйного вогнища i простежували спрямо-ванiсть мтробюти гнiйно-некротичних процесiв при СДС. Для характеристики рiзноманiття мiкробiоти розраховували ряд штегральних показникiв, у тому чи^ iндекс видового багатства Margalef, видового рiзноманiття Whittaker, iндекс видового домшу-вання Simpson та Berger-Parker, а також коефщент кiлькiсного домшування та значущостi [8]. Викорис-таш методи варiацiйноï статистики. Статистична об-робка здiйснена за допомогою програми Primer of Biostatistics.
Результати дослщження та ïx обговорення. Проведен бактерiологiчнi обстеження дозволили види лити ^золювати) та iдентифiкувати 120 штамiв, що вiдносять до 18 рiзних таксономiчних груп факуль-тативних анаеробних та аеробних, а також обл^ат-них анаеробних, грампозитивних та грамнегативних мiкроорганiзмiв (табл. 1). За шдексом постшносп, частотою зустрiчання, iндексами Margalef i видового рiзноманiття Whittaker та за шдексом видового домшування Simpson i Berger-Parker найчисленшшим збудником СДС е коагулопозитивний стафшокок. Значно менша роль в етюлопчнш струм^ гншно-некротичних процесiв м'яких тканин при СДС нале-жить S. epidermidis (у 3,07 разу менше), S. intermedius (у 3,91 разу менше) S. haemolyticus (у 7,16 разу менше) Р. vulgaris у (у 6,15 разу менше), S. pyogenes (у 6,43 разу менше).
Провщними збудниками (73,33%) е представники факультативних анаеробних та аеробних грам пози-тивних бактерш роду Staphylococcus, Streptococcus, Enterococcus. Незначна (11,67%) кшьмсть таксошв вщноситься до обл^атних анаеробних грампозитивних (5,0%) i грамнегативних (6,67%) бактерш.
Таким чином, до основних збуднимв гншно-не-кротичних процеав ghb СДС вщносять грампозитив-ш факультативно анаеробнi та аеробнi коки, серед яких провщне значення мае S. aureus. Видтення та щентифшащя 120 штамiв бактерiй, що вщносять до 18 рiзних таксономiчних груп вщ 107 хворих свiдчить про те, що монокультура (один збудник) була iзольо-вана тшьки у частини хворих, у шших випадках була виявлена асощащя мiкроорганiзмiв.
У 94 (87,85%) хворих iзольована монокультура фагоцитарних анаеробних, як грампозитивних - у 71 (75,53%) хворих, так i грамнегативних - у 13 (13,83%) пащетчв, а також у 4 (4,26%) хворих виявлена монокультура грампозитивних та у 6 (6,38%) пащетчв монокультура грамнегативних обл^атних анаеробних бактерш.
Асощацп, що складаються iз 2-х рiзних таксошв виявлена у 13 (12,15%) хворих, серед них, у 4-х (3,74%)
Таблиця 1.
Таксономiчний склад i MÏKpocKoni4HÏ показники мiкробiоти СДС, iзольованоï i3 вогнищ гнiйно-некротичних уражень
Таксони мтробюти m S а т 3 о н O) и m SR с о н >5 V с о c с к О) Ч x Частота зустр1чання 1ндекс видового
Багатства Margalef я • t <U ГО f^ s а О ± *CL домшування
Simpson Berger-Parker
Факyльтативнi анаеробнi та аеробш бактерм' Гоампозитивн'! бактерИ'
Staphylococcus aureus 43 40,19 0,36 0,35 8,25 0,126 0,358
Staphylococcus epidermidis 14 13,08 0,12 0,11 2,69 0,013 0,117
Staphylococcus saprophyticus 4 3,74 0,03 0,03 0,77 0,001 0,033
Staphylococcus intermedius 11 10,28 0,08 0,08 2,11 0,008 0,092
Staphylococcus haemolyticus 6 5,61 0,04 0,04 1,15 0,002 0,050
Streptococcus pyogenes 5 4,67 0,03 0,03 0,96 0,001 0,042
Enterococcus faecalis 2 1,87 0,01 0,01 0,38 - 0,017
Staphylococcus hominis 3 2,80 0,02 0,02 0,58 - 0,025
Грамнегативнi бактерИ'
Escherichia coli 4 3,74 0,03 0,03 0,77 0,001 0,033
Proteus vulgaris 7 6,54 0,06 0,05 1,34 0,003 0,058
Pseudomonas aeruginosa 3 2,80 0,03 0,02 0,58 - 0,025
Enterococcus cloacae 3 2,80 0,03 0,02 0,58 - 0,025
Klebsiella pneumoniae 1 0,93 0,01 - 0,19 - 0,008
Обл^атш анаеробш бактерм' Грампозитивнi бактерИ'
Peptostreptococcus prevoti 1 0,99 0,01 - 0,19 - 0,008
Peptostreptococcus anaerobius 2 1,87 0,02 0,01 0,38 - 0,017
Peptostreptococcus magnus 3 2,80 0,03 0,02 0,58 - 0,025
Грамнегативнi бактерИ'
Bacteroides fragilis 5 4,67 0,04 0,03 0,96 0,001 0,042
Prevotella melaninogenicus 3 2,80 0,03 0,01 0,58 - 0,02
Таблиця 2.
Популяцiйнi piBHi бактерiй, що формують асощативну мшробюту вогнища гнiйно-некротичного процесу при СДС
Таксони, що формують асоц1ац1ю Популяцшний рiвень, lg КУО/г (M±m) Коефщieнт кiлькiсного домшування Коефщieнт значущосл Участь у саморегуляци мтробюце-нозу бютопу
S. aureus S. saprophyticus 5,89±0,59 3,18±0,21 30.42 16.43 0,15 0,08 5,55 0,86
S. aureus P. magnus 5,78±0,59 4,97±0,43 14,15 12,58 0,10 0,08 1,69 1,01
S. aureus Р. vulgaris 5,29±0,44 4,07±0,31 13,66 10,51 0,09 0,07 1,34 0,62
S. intermedius E. cloacae 4,19±0,39 5,78±0,51 10,82 14,93 0,07 0,10 0,66 1,78
S. hominis B. fragilis 4,11±0,33 5,23±0,37 10,61 13,51 0,07 0,09 0,63 1,31
асощащя складалася i3 S. aureus i S. saprophyticus; у 3 (2,80%) хворих - S. aureus та Р. vulgaris; S. aureus та P. magnus у 2 пащенлв (1,87%), у 2 (1,87%) хворих -
S. intermedius та E. cloacae, та у 2 (1,87%) - S. hominis та B. fragilis.
Результати дослщження попу-ляцшного рiвня i кшьшсних мтро-екoлoгiчних пoказникiв iзoлятiв, що формують асощативну мтро-бioту вогнища гншно-некротично-го процесу при СДС, наведений у таблиц 2.
S. аureus в асощацп з S. saprophyticus мае на 85,22% вищий популяцшний piвень, на 85,15% - кoефiцiент кшьмсно-го дoмiнування, на 87,50 - ко-ефiцiент значущосл. Участь S. аureus у саморегуляцш мтро-бioценoзу переважае таку функ-цiю S. saprophyticus у 6,45 разу, що е свщченням ключовоТ рол1 S. аureus у формуванш i переби гу гнiйнo-некpoтичнoгo процесу м'яких тканин. S. аureus переважае вс функцioнaльнi показники над представником облкатноТ анаеробноТ мiкpoбioти (P. magnus) на 18,69%, ККД - на 12,48%, кое-фiцiент значущосл - на 25,0% та участь у саморегуляци бioценoзу - на 67,33%.
Таким чином, асощанти, що беруть участь у формуванш ми кробюценозу iз S. aureus мають нижчi мiкpoекoлoгiчнi показники, нiж S. aureus. S. saprophyticus, P. magnus та Р. vulgaris не в^грають суттевоТ poлi у пaтoгенезi захво-рювання.
В асощацп S. intermedius та E. Cloacae, останнш таксон мае вищий на 37,95 популяцшний pi-вень, ККД - на 37,99%, кoефiцiент значущосл - на 42,86, а участь у саморегуляци мтробюценозу - у
2.7 рази, що дае пщставу про те, що у данш асощацп пpoвiдним збудником е E. cloacae.
За вама показниками, по-пуляцiйний piвень (на 27,25%), ККД (на 28,28%), коефщент значущосл (на 28,57%) та за участю у саморегуляци мтробюценозу (у
2.08 рази) B. fragilis переважае в асощацп S. hominis. Таким чином, в асощативних мтробюценозах, що формують гнiйнo-некpoтичнi процеси м'яких тканин провщ-ними збудниками процесу е S. aureus, E. cloacae та B. fragilis.
Результати дослщження попу-ляцшного piвня i мтроскотчних пoкaзникiв мiкpoбioти гншно-не-кротичних уражень при СДС, зу-мовлених умовно патогенними бaктеpiями, що персистують у вoгнищi процесу у мо-нокулы^ нaведенi у таблицi 3.
У Bcix умовно патогенних грам-позитивних бактерш виявлений по-пуляцiйний рiвень, який вщповщае критичному (5.00 lg КУО/г) або вище патогенетично значимого. Найвищий популяцiйний рiвень встановлено у S. pyogenes, на 1,59% нижчий у S. aureus, найнижчий (на 34,96% нижче, шж у S. pyogenes) - в E. coli. За значенням коефщенту кшьмсного домшуван-ня, коефщiенту значущостi та участ1 у саморегуляцп мiкробiоценозу, S. aureus е провiдним збудником. Кое-фiцieнт кшькосл домiнування (ККД) S. epidermidis нижче, шж у S. aureus у 3,29 рази, S. intermedius - у 4,33 рази, S. pyogenes - у 5,7 рази, S. haemolyticus - у 6,95 разiв.
В шших, наведених у таблиц 3, так-сошв ККД значно нижчий. Значущ^ь популяцiйного рiвня умовно патогенних бактерш у формуванш гншно-не-кротичних процесiв при СДС найвища у S. aureus. Вона нижча у S. epidermidis у 2,93 разу, S. intermedius - у 4,1 разу, S. haemolyticus та S. pyogenes - у 6,83 разу, у Р. vulgaris - у 10,25 разу. В шших умовно патогенних бактерш, наведених у таблиц 3, значущ^ь у формуванш гншно-некротичного про-цесу нижча.
Висновки
1. Основними збудниками гншно-некротичних процеав при СДС е грампозитивн факультативно анаеробш та аеробш коки (73,33%), серед яких ключове мкце поадае коагулазопо-
зитивний Staphylococcus aureus, який формуе гншно-некротичний процес у 31,78% хворих у монокультур! та у 8,41% пацетчв в асоцацп iз S. saprophyticus, Р. vulgaris i P. magnus.
2. За патогенетичною значимою у формуван-нi патологiчного процесу при СДС, виявлеш умовно патогенш бактерм можливо розташувати у такий знижувальний ряд: S. aureus^S. epidermidis^S.
Таблиця 3.
Популяцiйнi piBHi i мшроскошчж показники екосистеми «макрооргашзм-мшробюм» мiкробiоти уражень при СДС, iзольовaноí у монокультур!
Таксони мтробюти монокультури Популяцшний рiвень ^КУО/мг M±m Коефiцiент ктькосп до-мшування Коеф^ент значущосп Участь у саморегу-ляци мтро-бюценозу бютопу
Факультативы анаеробш та аеробш бактерм' Грампозитивнi бактерИ'
S. аureus 6,27±0,62 41,38 0,41 19,41
S. epidermidis 5,04±0,31 12,59 0,14 1,62
S. intermedius 5,47±0,47 9,55 0,10 0,95
S. haemolyticus 5,11±0,38 5,95 0,06 0,33
S. hominis 5,78 1,12 0,01 0,01
S. pyogenes 6,37±0,27 6,18 0,06 0,43
E. faecalis 5,11±0,18 1,99 0,02 0,04
Грамнегативнi бактерИ'
E. coli 4,72±0,41 3,67 0,03 0,09
Р. vulgaris 5,18±0,39 4,03 0,04 0,15
P. аeruginosa 5,79±0,51 3,37 0,03 0,10
E. cloacae 5,60 1,08 0,01 0,01
K. pneumoniae 5,90 1,14 0,01 0,01
Обл^атш анаеробш бактерм' Грампозитивнi бактерИ'
Р. anaerobius 5,27±0,48 2,05 0,02 0,04
P. magnus 5,60 0,19 0,01 -
P. prevobi 5,78 1,12 0,01 0,01
Грамнегативнi бактерИ'
B. fragilis 5,18±0,37 3,02 0,03 0,09
Р. melaninogenicus 5,07±0,41 2,95 0,03 0,08
intermedius^S. pyogenes^S. haemolyticus^P. vulgaris^P. аeruginosa^E. coli^B. fragilis.
Перспективи подальших дослiджень. Плануеть-ся подальше клiнiчне дослiдження впливу мiкpобiоти на перебк гнiйно-некpотичниx пpоцесiв за дiабетич-но! стопи. Вiддаленi результати таких спостережень дозволять розробити комплекс заxодiв щодо лту-вання i пpофiлактики даного гpiзного ускладнення цукрового дiабетy.
Лггература
Pavlovych KV, Sydorchuk RI. Vykorystannya in'yektsiynoho materialu dlya reheneratsiyi shkiry latserta® dlya likuvannya trofichnykh vyrazok u khvorykh pry syndromi diabetychnoyi stopy. Klin. khirurhiya. 2015;7:44-6. [in Ukrainian].
Chen SY, Giurini JM, Karchmer AW. Invasive systemic infection after hospital treatment for diabetic foot ulcer: risk of occurrence and effect on survival. Clin Infect Dis. 2017;64(3):326-34.
Lipsky BA, Berendt AR, Cornia PB, Pile JC, Peters EJ, Armstrong DG, et al. 2012 Infectious Diseases Society of America clinical practice guideline for the diagnosis and treatment of diabetic foot infections. Clin Infect Dis. 2012;54(12):e132-73.
Sydorchuk RI, Khomko OY, Reva VB, Polyans'kyy OI, Sydorchuk LP, Popovych AI. Morfolohiya syndromu diabetychnoyi stopy. Klin. khirurhiya. 2017;2:66-7. [in Ukrainian].
Hingorani A, LaMuraglia GM, Henke P, Meissner MH, Loretz L, Zinszer KM, et al. The management of diabetic foot: a clinical practice guideline by the Society for Vascular Surgery in collaboration with the American Podiatric Medical Association and the Society for Vascular Medicine. J Vasc Surg. 2016 Feb;63(2 Suppl):3S-21S.
Chuan F, Tang K, Jiang P, Zhou B, He X. Reliability and Validity of the Perfusion, Extent, Depth, Infection and Sensation (PEDIS) Classification System and Score in Patients with Diabetic Foot Ulcer. PLoS One. 2015;10(4):e0124739.
Nelson A, Wright-Hughes A, Backhouse MR, Lipsky BA, Nixon J, Bhogal MS, et al. CODIFI (Concordance in Diabetic Foot Ulcer Infection): a cross-sectional study of wound swab versus tissue sampling in infected diabetic foot ulcers in England. BMJ Open. 2018;8(1):e019437. Sydorchuk LI. Vydovyy sklad, populyatsiynyy riven' ta mikroskopichni pokaznyky i stupin' porushen' mukoznoyi mikrobioty tovstoyi kyshky bilykh shchuriv z eksperymental'nym tsukrovym diabetom. Zah. patolohiya ta patolohichna fiziolohiya. 2013;18(2):98-104. [in Ukrainian].
ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОКРЕМИХ ЗБУДНИК1В ТА 1Х АСОЦ1АЦ1Й У ГН1ЙНО-НЕКРОТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ ПРИ СИНДРОМ1 СТОПИ Д1АБЕТИКА
Польовий В. П., Кхоршаш Бiлел, Сидорчук I. Й., Кнут Р. П., Плегуца I. М., Сидорчук Р. I., Рак О. Г.
Резюме. Синдром дiaбетичнoТ стопи (СДС) е одним з найпоширешших хipуpгiчних захворювань. Iснуючi дослщження мiкpoфлopи при СДС не дають повного розумшня якi саме збудники е основними - такими, що визначають тяжмсть патолопчного процесу. Метою дослщження е встановлення тaксoнoмiчнoгo складу, популяцшних piвнiв та патогенетичного значення мтрофлори при СДС.
Пaтoлoгiчний мaтеpiaл набрано у 107 хворих на СДС, вщнесених до 2-3 ступешв за клaсифiкaцiею PEDIS, з легкою та пoмipнoю тяжкiстю шфекцп за IDSA. Для визначення патогенетичного значення мтробюти розра-ховували ряд штегральних пoкaзникiв.
Видiленo та iдентифiкoвaнo 120 штaмiв 18 piзних тaксoнoмiчних груп. Основними збудниками гншно-некротичних процеав при СДС е гpaмпoзитивнi факультативно анаеробш та aеpoбнi коки (73,33%), серед яких ключове мкце посщае коагулазопозитивний S. aureus, який формуе гншно-некротичний процес у 31,78% хворих у монокуль^ та у 8,41% пащетчв в асощацп iз S. saprophyticus, Р. vulgaris та P. magnus. Знaчущiсть умов-но патогенних бактерш у фopмувaннi гншно-некротичних пpoцесiв при СДС найвища у S. aureus. Вона нижча у S. epidermidis у 2,93 разу, S. intermedius - у 4,1 разу, S. haemolyticus та S. pyogenes - у 6,83 разу, у Р. vulgaris - у 10,25 разу.
Ключовi слова: синдром стопи дiaбетикa, гншно-некротичш процеси, збудники, патогенез, дiaгнoстикa.
ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ ОТДЕЛЬНЫХ ВОЗБУДИТЕЛЕЙ И ИХ АССОЦИАНТОВ ГНОЙНО-НЕКРОТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ ПРИ СИНДРОМЕ СТОПЫ ДИАБЕТИКА
Полевой В. П., Кхоршани Билел, Сидорчук И. И., Кнут Р. П., Плегуца И. М., Сидорчук Р. И., Рак А. Г.
Резюме. Синдром диабетической стопы (СДС) есть одним из распространенных хирургических заболеваний. Существующие исследования микрофлоры при СДС не дают полного понимания какие конкретно возбудители есть главными - которые определяют тяжесть течения патологического процесса. Целью исследования есть установление таксономического состава, популяционных уровней и патогенетического значения микрофлоры при СДС.
Патологический материал забирали у 107 больных с СДС, которые были отнесены к 2-3 степени по классификации PEDIS, с легкой и умеренной тяжестью инфекции по IDSA. Для определения патогенетического значения микробиоты рассчитывали несколько интегральных показателей.
Выделены и идентифицированы 120 штаммов 18 разных таксономических групп. Основными возбудителями гнойно-некротических процессов при СДС есть граммположительные факультативно анаэробные и аэробные кокки (73,33%), среди которых главное место занимает коагулазоположительный S. aureus, который формирует гнойно-некротический процесс у 31,78% больных в монокультуре и у 8,41% пациентов в ассоциации с S. saprophyticus, Р. vulgaris и P. magnus. Значимость условно патогенных бактерий в формировании гнойно-некротических процессов при СДС наивысшая в S. aureus. Она ниже в S. epidermidis в 2,93 раза, S. intermedius - в 4,1 раза, S. haemolyticus и S. pyogenes - в 6,83 раза, в Р. vulgaris - в 10,25 раза.
Ключевые слова: синдром стопы диабетика, гнойно-некротические процессы, возбудители, патогенез, диагностика.
PATHOGENETIC VALUE OF CERTAIN PATHOGENS AND THEIR ASSOCIATIONS IN PURULENT-NECROTIC PROCESSES UNDER DIABETIC FOOT SYNDROME
Polyovyy V. P., Khorshani Bilel, Sydorchuk I. I., Knut R. P., Plehutsa I. M., Sydorchuk R. I., Rak O. G.
Abstract. Diabetic foot syndrome is one of the most common surgical diseases. Existing studies of microflora under the diabetic foot syndrome provide no complete understanding of which pathogens are the dominating, those that determine the severity of the pathological process. The aim of the study is to determine the taxonomic composition, population levels and pathogenetic significance of the microflora in the diabetic foot syndrome.
Pathological material was taken from 107 patients with DFS, 2-3 stage according the PEDIS classification, with mild and moderate severity of infection according to IDSA. Material was taken intraoperationally or during primary procedures at admission. To determine the pathogenetic value of microbiota, a number of integral indices were calculated including Margalef's, Whittaker's, Simpson and Berger-Parker's coefficients.
One hundred and twenty strains of 18 different taxonomic groups were isolated and identified. The main pathogens of suppurative-necrotic processes in diabetic foot syndrome are gram-positive, facultative anaerobic and aerobic cocci (73.33%), among which the central role belongs to coagulase-positive S. aureus, which forms purulent necrotic process in 31.78% of patients in monoculture and in 8.41% of patients in associations with S. saprophyticus, P. vulgaris and P. magnus. The significance of conditionally pathogenic bacteria in the formation of purulent-necrotic processes with diabetic foot syndrome is highest for S. aureus. It is 2.93 times lower in S. epidermidis, S. intermedius by 4.1 times, S. haemolyticus and S. pyogenes by 6.83 times, P. vulgaris by 10.25 times.
A further clinical study of the effect of microbiota on the course of purulent-necrotic processes on the diabetic foot syndrome is planned. Long-term results of such observations will allow development of a set of measures for the treatment and prevention of this diabetes' complication.
Key words: diabetic foot syndrome, purulent necrotic processes, pathogens, pathogenesis, diagnostics.
Рецензент - проф. ЛЫоненко О. В.
Стаття надшшла 26.12.2018 року
