CC BY
27
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 616.839-008.6-036.81 DOI: 10.22141/2224-0586.8.87.2017.121330
Боброва В.1.1, Демченко А.В.2
1 Национальна медична академя пюлядипломно/ освти 1м. П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра'на
2 Запорзький державний медичний университет, м. Запоржжя, Укра'на
Пароксизмальний nepeöir синдрому вегетативно!' дисфункци
Резюме. У сmаmmi розглянутi особлuвостi клшчно1 картини пароксизмального перебгу синдрому вегетативног дисфункци, лжувальног тактики при кутрувант кризу, а також терапи у мiж-кризовому перiодi. Особлива увага придыена питанням профыактики виникнення вегетативних кризiв.
Ключовi слова: синдром вегетативног дисфункци, пароксизмальний перебк, лжування та про-фыактика
Синдром вегетативно! дисфункци (СВД) — це мультифакторний стан, у розвитку якого беруть участь генетичш та набуп фактори, що ведуть до порушення нейрогуморально! та ендокринно! ре-гуляцп тонусу переважно серцево-судинно! систе-ми. Клшчна картина СВД характеризуемся зна-чною рiзноманiтнiстю та залежить ввд вжу, рiвня артерiального тиску, характеру нейровегетативних змш [3]. Спектр вегетативних порушень надзви-чайно рiзноманiтний, визначаеться генетичними факторами (особливостями психiчно'i конституцп, вегетативного забезпечення, вегетативною сприй-нятливютю пе! чи шшо! системи) i причинами невротизацп (такими як стрес, iнтоксикацiя, пе-ревтома, професiйнi шюдливосп, соматичне за-хворювання тощо) [3, 13, 14].
Одним з найбшьш частих проявiв СВД е психо-емоцiйний дисбаланс, який, зазвичай, тяжко переноситься хворими, значно попршуе яюсть !хнього життя та сприяе пiдтримцi патогенетичного порочного кола стрес-шдукованих порушень центрально! нервово! системи [3, 14].
Вегетативна дисфункц1я клшчно проявляеться посиленим серцебиттям або тахiкардiею, профузним потовидшенням, тремором, сухiстю в рот не внасль док прийому лжарських препаратiв або спраги, за-дишкою та/або вiдчуттям задухи, болем або непри-емними вщчуттями в грудях, нудотою або вщчуттям шлунково-кишкового дискомфорту, припливами жару або холоду, парестезiями, запамороченням,
слабкiстю та невпевнешстю при ходьбi. Як вщомо, надсегментарш вегетативнi розлади проявляються у виглад перманентного або пароксизмального пере-6iry СВД [1—3, 6, 11]. Вегетативна дисфункщя, що проявляеться вазомоторною лабшьшстю, тахжар-дieю або брадикардiею, штливютю, акроцiанозом, ослабленням або посиленням дермографiзмy, коли-ванням артерiального тиску, вегетативно-судинни-ми пароксизмами, може стати тдставою для пашч-ного розладу [1—3]. Однак рiзноманiтнiсть клшчно^ картини вегетативних синдромiв, вiдсyтнiсть чiтких вiкових клтчних i фiзiологiчних критерйв норми та патологи створюють великi трyднощi в трактуван-нi клiнiчних феноменiв, аспекпв ix патогенезу, що ускладнюе адекватну тератю i робить цю проблему надзвичайно актуальною для клшчно^ практики.
Через вплив провокуючих чинникiв у хворого може ускладнюватися перманентний переби СВД або розвиватися вегетативний пароксизм (криз). Сьогодш вегетативнi кризи розглядаються як па-нiчнi атаки (рубрика F41 у МКХ-10) завдяки кла-сифжацй хвороб, запропонованiй Американською асощащею псиxiатрiв у 1980 роцi (DSM III). Вегетативний криз або пашчна атака (ПА) — це найбшьш яскравий i драматичний прояв психовегетативного синдрому. Якщо традицiйний у медицин термiн «вегетативний криз» шдкреслюе переважне зна-чення в нападi вегетативних симптомiв, то термiн «пашчна атака» передбачае провщну роль псиxiч-них проявiв. Зигмунд Фрейд наприкшщ минулого
© «Медицина невiдкладних стаыв», 2017 © «Emergency Medicine», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Боброва Валентина 1ваывна, доктор медичних наук, професор кафедри медицини невiдкладних CTaHiB, Нацiональна медична академiя пклядипломно''' освiти iменi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. Кшв, 04112, Украша; e-mail: [email protected] For correspondence: Valentina Bobrova, MD, Professor at the Department of emergency medicine, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: [email protected]
столiття описував «тривожш атаки» (anxiety attack), в яких «тривога виникала раптово, що не була спро-вокована якимись iдеями i супроводжувалася по-рушеннями дихання, серцево! дiяльностi та iнших тшесних функцш» [6].
Розвиток вегетативного кризу на фош стаб!ль-ного стану здоров'я хворим сприймаеться як ви-никнення серйозного соматичного захворювання i запускае психолопчне порочне коло: страх ви-никнення пароксизму посилюе тривожний розлад, що, в свою чергу, посилюе симпатичну актившсть вегетативно! нервово! системи (ВНС) i пов'язанi з нею клшчш прояви. Доведено, що до провокуючих розвиток i посилення вегетативно! дисфункц!! чин-никiв належать: гостр! та хрошчш психоемоцiйнi стреси, шфекци (в!русш та бактер!альн!); ф!зичн! та х!м!чш впливи, хрон!чн! штоксикаци, зловживання алкоголем, шсоляц!я, травми головного мозку, фь зична або розумова перевтома.
Симптоми вегетативного пароксизму розвива-ються раптово, тривають близько години. Д!агноз вегетативного пароксизму п!дтверджуеться при наявност! нападу страху, пан!ки або дискомфорту в поеднанш з 4 або б!льше !з зазначених нижче симптом!в, що розвиваються раптово i досягають максимуму протягом 10 хвилин: сильне серцебит-тя, прискорений пульс; штливють; озноб, тремор, вщчуття внутр!шнього тремт!ння; в!дчуття нестач! повггря, задишка; б!ль або дискомфорт у л!вш половин! грудно! клггки; нудота або абдом!нальний дискомфорт; вщчуття запаморочення, нест!йк!сть; легк!сть в голов! або переднепритомний стан; вщ-чуття ошмшня або поколювання (парестез!!); хвил! жару або холоду; в!дчуття дереал!зац!!, деперсо-нал!зац!!; страх смерт!; страх з'!хати з глузду або здшснити неконтрольований вчинок [3, 6]. Пере-важання симпатоадреналово! симптоматики про-являеться тахжард!ею, артер!альною гшертензь ею, ознобом, в!дчуттям внутр!шнього тремт!ння, тремором, пол!ур!ею. При парасимпатикотон!! переважають астен!я, брадикард!я, м'язова слаб-к!сть, нудота, запаморочення, вщчуття браку по-вггря. 1нод! пац!енти характеризують св!й стан як млосшсть. Ваго!нсулярний пароксизм може про-являтися у вигляд! переднепритомного стану !з запамороченням, потемн!нням в очах, шумом у голов!, р!зкою слабюстю (л!потим!я). Можлива i короткочасна втрата свщомосп (синкопе). Розвиток синкопе пов'язаний з етзодом гшоксп головного мозку через змши судинного тонусу. У деяких випадках при вегетативних кризах спостер!гаеться i симпатоадреналова, i ваго!нсулярна симптоматика (змшаш кризи) [3, 5, 6, 11].
За тяжшстю переб!гу вегетативш кризи подшя-ють: на легкий — з переважанням моносимптоматики, вегетативними розладами, тривал!стю 10—15 хвилин; середньо! тяжкост! — з полюимптомати-кою, вираженими вегетативними розладами, трива-л!стю в!д 15—20 хвилин до 1 години, тслякризовою астен!ею протягом 24—36 годин; тяжкий полюимп-томний криз — з тяжкими вегетативними розла-
дами, гшеркшезами, судомами, тривалiстю понад 1 годину, тслякризовою астешею протягом декшь-кох днiв [13].
Основними проявами ПА е вегетативш й емоцш-ш розлади. Вегетативнi симптоми стосуються рiзних систем органiзму — це дихальш, кардiальнi, судиннi реакцп, центральш та периферичнi змiни терморе-гуляцп, потовидiлення, прояви з боку шлунково-кишкового тракту, вестибулярна функцiя. Слщ зва-жати на те, що вс цi симптоми, з'являючись раптово i «безпричинно», сприяють виникненню та фжсацп шшо! групи симптомiв — емоцшно-афективних розладiв, спектр яких надзвичайно широкий. Так, почуття безпричинного страху, що доходить до сту-пеня панiки, зазвичай виникае в першому нападi, а поим у менш вираженому ступеш може повторюва-тися i в наступних нападах. У деяких хворих штен-сивнiсть страху (навiть при перших нападах) може бути мшмальною, проте при ретельному опиту-ванш хворi повщомляють про почуття внутршньо-го напруження, тривоги, неспокою, вщчуття, що «щось вибухне всередиш». Описаш ПА, у структурi яких немае страху, визначаються як нестраховi ПА або «пашка без пашки» [6].
Деяю хворi вiдчувають в нападi почуття роздра-тування, що iнодi досягае ступеня агресп, в рядi ви-падкiв виникае вiдчуття туги, депресп, безвиходi, пацiенти повщомляють про безпричинний плач у момент нападу. Саме емоцшно-афективш симптоми надають приступу неприемний i навiть вщштов-хуючий характер.
У значнiй категорп хворих iз ПА структура нападу не обмежуеться вищеописаними вегетативно-емоцiйними симптомами, зустрiчаються й атиповi симптоми — локальний або дифузний б!ль (голо-вний бшь, бiль у живоп, у хребтi тощо), м'язове напруження, блювання та сенестопатичнi вщчуття (вщчуття жару, обмороження, «ворушшня», «пере-ливання» чогось, «порожнечЬ»).
У структурi вегетативного пароксизму можуть спостерiгатися i психогеннi (iстеричнi) невроло-гiчнi симптоми: вщчуття «клубка в горлЬ; вщчуття слабкостi в руцi або нозц порушення ходи; вщчут-тя порушення зору або слуху, мовлення або голосу; втрата свщомостц вiдчуття, що тiло вигинаеться; можливi судоми в руках або ногах [3, 6].
Отже, аналiзуючи вс симптоми, лiкар може квалiфiкувати характер нападу. Так, якщо напад короткочасний, починаеться раптово i його основу складають вегетативнi симптоми в поеднанш зi страхами або пашкою, то йдеться про типову ПА; якщо в нападi поряд з вегетативними i полiморф-ними емоцшними симптомами виявляеться велика кiлькiсть атипових симптомiв або вони е провщни-ми, то йдеться про атипову ПА. Якщо ж хворий роз-повщае головним чином про прояву вегетативних симптомiв, а при уточненш виявляеться, що в напа-дi виявляеться не менше 4—5 психогенних невроло-гiчних симптомiв, то юнуе велика ймовiрнiсть, що йдеться про клшчш прояви психогенного (ютерич-ного) припадку [6].
Майже у третинi випадкiв типовi ПА з часом трансформуються в атиповi ПА або в психогенш (гс-теричнi) припадки. У перюд м1ж нападами у хворих, зазвичай, розвиваеться вторинний психовегетатив-ний синдром, структура якого значною мiрою ви-значаеться характером пароксизму.
Як вщомо, для визначення вихщного вегетативного тонусу пацiента використовуються спещаль-нi опитувальники, що заповнюються дослщником i/або самим пацiентом, з розрахунком i оцiнкою вегетативного шдексу Кердо, коефiцiенту Хшь-дебрандта, а також проводяться дослщження хви-линного об'ему кровi непрямим методом i кардю-iнтервалографiею [3]. Така програма обстеження дозволяе визначити тип вегетативних розладiв (ва-готон1я, симпатикотонiя, змшаний тип), оцiнити якiсть центрально! регуляц!! вегетативно! дiяльнос-тi, але бшьшою мiрою вона спрямована на виявлен-ня функцiональних змiн з боку серцево-судинно! системи, що не цшком задовольняе потреби лжа-рiв-неврологiв.
У зв'язку з цим об'ективна ощнка змiн з боку ВНС е важливою для оптимiзацi! лiкувальних за-ходiв. У практицi невролога для ощнки вираженостi вегетативних розладiв широко застосовуеться опи-тувальник О.М. Вейна [3], а для визначення паро-ксизмального перебяу СВД з наявшстю ПА (вегетативних кризiв) — опитувальник для виявлення ПА J. КаЮп [10, 19].
Але найбшьш iнформативним i чутливим методом ощнки функцюнального стану ВНС е дослщження показникiв викликаних шюрних вегетативних потенцiалiв (ВШВП) [3]. Метод ВШВП дозволяе об'ективно ощнити стан ВНС, зокрема !! надсегментарну ланку (задш вщдши гiпоталамусу, активуючу ретикулярну формацiю, лiмбiчнi струк-тури), а також !"! реактивнiсть i вегетативний про-фiль [4].
За показниками ВШВП ощнюеться робота вах блокiв вегетативно! регуляцп в щлому. Тому ВШВП е не тшьки рефлексом, але i показником стшкосп системи вегетативного регулювання. Метод рее-страц!! ВШВП дозволяе вiрогiдно тдтвердити на-явнiсть вегетативно! дисфункцп i визначити на-правленiсть загального тонусу ВНС.
Л^вання СВД мае базуватися на поеднанш медикаментозних i немедикаментозних методiв. На першому мiсцi сто!ть модифiкацiя способу жит-тя: усунення психоемоцiйних i психосоцiальних стресових ситуацш; санацiя порожнини рота, ви-ключення профшкщливостей, рацiональне пра-цевлаштування; виключення надмiрних фiзичних i розумових навантажень; масаж, голкорефлексоте-рапя, бальнеолiкування.
Л^вання СВД з вегетативними кризами вклю-чае: купiрування кризу (ПА), стабшзуючу терапiю, спрямовану на досягнення ремюп i повне вщнов-лення рiвня соцiально! адаптац!!, а також превен-тивну терапiю, що спрямована на запобтання роз-витку нових вегетативних кризiв i пiдтримання стiйко! ремюп [6, 10, 11].
Для кутрування ПА застосовуються заспокiй-ливi засоби у виглядi валокордину, корвалолу, ан-тигiпертензивнi препарати (у хворих iз пiдвищеним артерiальним тиском, тахiкардiею (при симпато-адреналових кризах)) — Р-адреноблокатори перо-рально або сублiнгвально (атенолол, метопролол (корвггол, егiлок, вазокордин)), а-адреноблокатор (пророксан) усередину, внутрiшньом'язово або шдшюрно; препарати валерiани та пустирника, персен, ново-пасит тощо або бензодiазепiново-го ряду — «типовi бензодiазепiни» ^азепам, седуксен, реланiум, тазепам, рудотель, грандаксин тощо) [3, 6, 7]. Однак слад пам'ятати, що кутрування окремих ПА за допомогою бензодiазепiнiв не тшьки не призводить до л^вання хворого, але i сприяе прогресуванню та хрошзацп стану [3, 6]. При вагошсулярних кризах, надмiрнiй парасимпа-тикотонГ! використовують холшолггики (атропiну сульфат, платифiлiн), при гшерсалiващ! — белас-тезин.
За результатами дослщження О.Г Морозово! i спiвавт. (2012) доведена ефектившсть застосуван-ня у-амшо-Р-фешлмасляно! кислоти — препарату ноофен 500 щодо вкорочення тривалостi вегетативних пароксизмiв та/або зменшення !х кшькосп, а також нормалiзацl! перманентних вегетативних симптомiв [11].
На сьогоднi для попередження виникнення по-вторних ПА у клжчнш практицi використовують антидепресанти та атиповi бензодiазепiни. Визна-но, що антидепресанти групи селективно! шпбщп зворотного захоплення серотонiну е препаратами першого вибору в л^ванш щодо попередження виникнення ПА. До ще! групи належать флуоксе-тин (прозак), сертралш (золофт), пароксетин (пак-сил, пароксин), циталопрам (ципрамш), есцита-лопрам (ципралекс), флувоксамш (феварин). Але юнують клiнiчнi випадки, при яких тератя анти-депресантами неможлива, що пов'язано з непере-носимiстю препарату, вагiтнiстю або поеднанням ПА з епiлептичними нападами [6]. У цих ситуацiях як препарати базово! терапГ! можуть бути викорис-танi атиповi бензодiазепiни: клоназепам або ал-празолам (ксанакс). Препарати ще! групи доцiльно призначати у випадках, якщо тривалють хвороби незначна, ПА мають атиповий характер, перма-нентш психовегетативнi розлади вiдсутнi. У деяких випадках потрiбно одночасне застосування анти-депресантiв i бензодiазепiнiв, оскiльки останш, по-перше, забезпечують ранню появу клшчного ефекту (практично вже на першому тижт лiкуван-ня), а по-друге, допомагають лiкувати ПА до початку дп антидепресантiв [6].
Для профшактики виникнення вегетативних кризiв також використовують перорально а-адреноблокатор пророксан.
У лжуванш хворих iз СВД також доводиться комбшувати базовi препарати, спрямоваш на по-передження повторних ПА, з препаратами, що до-зволяють впливати на вторинш психовегетативнi синдроми: астенодепресивш, iпохондричнi, обсе-
сивно-фобiчнi, ютеричш. У цих ситуацiях доцшьно додавання препаратГв з групи нейролептикiв: меле-рил (сонапакс), терален, неулептил, еглонiл, хлор-протиксен, етаперазин, тГаприндал тощо.
Терапiя СВД з астешчним або тривожжно-депре-сивним синдромом обов'язково повинна включати корекцiю емоцшних розладiв навiть субпорогового рiвня [5].
Наявнють тiсного зв'язку мгж негативними емо-цiйними переживаннями та вегетативною дисфунк-цieю переконливо свiдчить на користь проведення психокорекцiйних заходiв [5, 9, 15]. У цьому зв'язку в невролопчнш практищ все частше застосову-ються психотерапевтичнi методики на пiдставi бю-адаптивного управлiння. Бюадаптивне управлiння (англ.: Biofeedback) е перспективним напрямком сучасно! медицини та iменуеться як бiологiчний зворотний зв'язок [9, 16—18]. Це нефармаколопчне лiкування хворих проводиться за допомогою вико-ристання спецiального обладнання для реестрацГ!, посилення та «повернення» пацiенту фГзюлопчно! шформацп [12]. Суть методу бiоадаптивного управ-лiння полягае в оргашзацп додаткового сенсорного контролю за визначеним фiзiологiчним процесом з можливютю подальшого вироблення умовно-реф-лекторного регулювання змiн обраного параметра [18]. Для обраного реестрацшного фiзiологiчного параметра розробленi спецiальнi треншги, що дають можливiсть отримати завдання та зворотну вГзуаль-но-аудiальну шформащю про стан цього параметра, з демонстращею ефективностi власних психолопч-них спроб пащента вплинути на нього в бажаному напрямку [9].
ЛГкувальна фiзкультура пщвищуе адаптацiйнi можливостi оргашзму, дозволяе тренувати систему кровообяу, нервову систему i скелетнi м'язи. При вираженш астени з низькою толерантнiстю до фГзичного навантаження поряд з лГкувальною фГзкультурою призначають адаптогени (препарати з лимонника китайського (настшка та рГдкий екс-тракт), заманихи, аралГ! (настойка кореня), з ко-ренГв женьшеню (рГдкий екстракт), елеутерокока (рГдкий екстракт кореневища та корешв), родГоли рожево! чи золотого кореня (настойка та рГдкий екстракт) на тривалий час [13].
Заходи щодо попередження пароксизмального перебГгу СВД таю: нормалГзацГя режиму працГ та вщпочинку, розумового та фГзичного навантаження, ппена сну, виключення пподинамп, прогу-лянки на свгжому повирь РекомендацГ! щодо хар-чування мають бути диференцшними залежно вГд типу вегетативного реагування. Так, при симпа-тикотонГ! слГд вживати продукти з умГстом калГю, магшю, вГтамГнГв А та Е, полшенасичених жирних кислот (картопля, морква, кабачки, зелень, бана-ни, курага, рослинна олГя тощо), але обмежувати продукти з пГдвищеним умГстом натрГю (ковба-си, сири, солГння), а також збуджуючГ напо! (чай, кофе), шоколад; при парасимпатикотонГ! потрГбно збГльшити кратнГсть прийому !жГ внаслГдок висо-кого ризику розвитку гГпоглГкемГ!, використовува-
ти продукти, що мГстять натрГй Г кальцГй (гречана каша, кефГр, сир тощо), але обмежувати продукти, що збшьшують секрецГю травних залоз Г виклика-ють метеоризм (гострГ блюда, лук, часник, житнГй хлГб тощо) [1].
Отже, рання своечасна дГагностика СВД, особливо пароксизмального його перебГгу, обГрун-товуе актуальнГсть ГндивГдуального пГдходу до пащента, його лГкування, з використанням меди-каментозних Г сучасних немедикаментозних мето-дГв лГкування, навчанням навичок самодопомоги при кризах Г дае можливють пащенту швидше со-цГально адаптуватися.
Конфлжт штереав. Автори заявляють про вщ-сутнГсть конфлГкту ГнтересГв при пщготовщ дано! статтГ.
Список лператури
1. Беловол А.Н. К вопросу о лечении расстройств вегетативной нервной системы//А.Н. Беловол, И.И. Князькова// Здоров 'я Украгни. — 2017. — № 3/52. — С. 36-38.
2. Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика: Руководство для врачей / Под ред. В.Л. Голубе-ва. — М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2010. — 640 с.
3. Вейн А.М. Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика /А.М. Вейн. — М.: Медицинское информационное агентство, 2003. — 752 с.
4. Гнездицкий В.В. Атлас по вызванным потенциалам мозга / В.В. Гнездицкий, О.С. Корепина. — Иваново: Прес-Сто, 2011. — 532 с.
5. Голубев М.В. Когнитивно-поведенческая психотерапия при ранней стадии хронических сосудистых заболеваний головного мозга: дис... д-ра мед. наук / М.В. Голубев. — М., 2009. — 248 с.
6. Дюкова Г.М. Панические расстройства: диагностика и терапия / Г.М. Дюкова // Новости медицины и фармации. — 2013. — № 458. — С. 13-16.
7. Клтчний протокол надання медичног допомоги хво-рим на пашчний розлад/Наказ МОЗ Украгни вiд 05.02.2007 № 59 «Про затвердження клШчних протоколiв надання медичног допомоги за спещальтстю "Психiатрiя"».
8. Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015.
9. Луценко Е.Л. Эффективность психофизиологических тренингов с биологической обратной связью при разных особенностях личности / Луценко Е.Л. // Всник Харк. нац. ун-ту iменi В.Н. Каразта. Сер.: Психологiя. — 2010. — № 913. — С. 111-115.
10. Морозова О.Г. Вегетативные дисфункции в общесоматической практике / О.Г. Морозова // Здоровье Украины. — 2008. — № 3. — С. 51-52.
11. Морозова О.Г. Пароксизмальный тип течения вегетативной дистонии у пациентов с миофасциальной дисфункцией шейно-плечевой локализации: дозозависи-мый эффект у-амино-^-фенилмасляной кислоты (ноофе-на) / О.Г. Морозова, А.А. Ярошевский, Я.В. Липинская // Украгнський всник психоневрологи. — 2012. — Т. 20, вип. 2(71). — С. 25-30.
12. Сайт Американской ассоциации прикладной психофизиологии и биологической обратной связи (AAPB). — Режим доступу: http://www.aapb.org/i4a/pages/index.cfm?pageid=3285.
13. Самосюк Н.И. Вегетативно-сосудистая дистония: диагностика и лечение с включением современных методов физиотерапии / Н.И. Самосюк, И.З. Самосюк, С.Н. Федоров и др. // Journal of Education, Health and Sport. — 2015. — 5(7). — 117-152. ISSN2391-8306. D0110.5281/zenodo.19327.
14. Сова С.Г. Соматизированная депрессия — взгляд интерниста на синдром вегетативной дисфункции / С.Г. Сова // Здоров'я Украти ХХ1 сторiччя. — 2012. — № 8. — С. 54-55.
15. Тутер Н.В. Панические расстройства: неврологические и психиатрические аспекты/Н.В. Тутер//Журнал неврологии и психиатрии. — 2007. — Т. 107, № 11. — С. 84-97.
^т
16. Escolano C. A controlled study on the cognitive effect of alpha neurofeedback training in patients with major depressive disorder[Електроннийресурс]/Escolano C., Navarro-GilM., Garcia-Campayo J. // Front Behav. Neurosci. — 2014. — Vol. 8 — Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/ pubmed/25228864.
17. Linden D.E. Neurofeedback and networks of depression / D.E. Linden // Dialogues Clin. Neurosci. — 2014. — Vol. 16(1). — P. 103-112.
18. Schwartz M. Biofeedback: a practitiones Guide / M. Schwartz.. — N.Y.: The Guilford Press, 1995. — P. 288-290.
19. Wayne J. Katon Panic Disorder/ Wayne J. //N. Engl. J. Med. — 2006. — Vol. 354. — P. 2360-2367.
Отримано 27.09.2017 ■
Боброва В.И.1, Демченко А.В.2
Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, г. Киев, Украина 2Запорожский государственный медицинский университет, г. Запорожье, Украина
Пароксизмальное течение синдрома вегетативной дисфункции
Резюме. В статье рассмотрены особенности клинической картины пароксизмального течения синдрома вегетативной дисфункции, лечебная тактика при купировании криза, а также терапия в межкризовом периоде. Особенно уделено внимание вопросам профилактики возникновения вегетативных кризов. Ключевые слова: синдром вегетативной дисфункции; пароксизмальное течение; лечение и профилактика
V.I. Bobrova1, A.V. Demchenko2
1 Shupyk National Medical Academy
of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
2 Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
The paroxysmal course of autonomic dysfunction syndrome
Abstract. The article deals with the clinical features of the paroxysmal course of autonomic dysfunction syndrome, treatment approaches to the crisis relief, and also the therapy during intercrisis period. Special attention is paid to the prevention of the vegetative crisis.
Keywords: autonomic dysfunction syndrome; paroxysmal course; therapy and prevention
