CC BY
62
М. В. Мальчик
д-р екон. наук
О. В. Мартинюк
канд. екон. наук м. Рiвне
ПАРАДИГМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ «ЗЕЛЕНОГО МАРКЕТИНГУ»
В СУЧАСНИХ УМОВАХ
При тдвищенш рiвня конкyренцiï на споживчих ринках виробники постiйно намагаються вишyкyвати новi маркетинговi рiшення, щоб створити додатаога конкyрентнi переваги товарам i таким чином дифе-ренцiювати свiй товар вщ товарiв-конкyрентiв. Проте багато з них недоощнюють перспективнiсть розвитку ряду ринюв i yпyскають сво'1 можливость Одним з таких ринюв e ринок екологiчно орieнтованих («зелених») товарiв.
Aнaлiз ocTaHHix дослщжень. Широко поширена думка, що еколопчний рух в цiломy почався у 1975 р., коли Американська асощащя маркетингу (American Marketing Association) вперше провела семiнар пiд назвою « Еколопчний маркетинг». Шсля нього вийшла перша книга, присвячена цьому питанню. Появу еко-логiчних товарiв деяю автори вiдносять до початку 1980-х роках, Коли було встановлено, що аерозольш балончики рiзного призначення небезпечш за рахунок вмiстy фреонiв, що руйнують озоновий шар Землi. Перший зв^ iз корпоративно! соцiапьноï вщповщаль-ностi в 1988 р опублжувала компанiя «Ben & Jerry's», додавши в традицшний фiнансовий звiт опис впливу компанiï на навколишнe середовище.
Пiсля пyблiкацiï резyльтатiв комiсiï «Наше ст-льне майбyтнe» вийшло двi книги з однаковою назвою «Зелений маркетинг» (Green Marketing). Автором од-нieï стала в 1992 р. Кен ffiiri (Ken Peattie) з Великобритании, автор iншоï — Жаклш Оттман (Jacquelyn Ottman) в 1993 р iз США. Як напрям науки, в продо-вження сощально-етичного маркетингу, екологiчний маркетинг виник в 1990-х роках. Вш визначав зав-дання будь-яко! компанiï як встановлення потреб та штереав цшьових ринюв i забезпечення бажано! задо-воленостi бшьш ефективними i бшьш продуктивними (нiж у конкyрентiв) способами з одночасним збере-женням або змщненням благополуччя споживача i су-спшьства в цiломy. Ця концепщя виникла в резyльтатi конфлiктy традицшного для того часу маркетингу з попршенням якостi навколишнього середовища, не-стачею природних ресyрсiв, зростанням чисельносп населення, iнфляцieю i негативним станом сфери со-цiальних послуг. Важливими факторами стали стурбо-ванiсть громадськосп станом довюлля, зростання впливу неурядових еколопчних органiзацiй, об'eднань споживачiв, груп громадсько! екологiчноï експертизи.
Новий етап у розвитку еколопчного маркетингу почався в 2006-2007 рр. у зв'язку iз зростанням моти-вацп громадян до екологiчного споживання (дiям ок-ремо'1 людини, групи людей i населення в цшому, по-в'язаних зi споживанням товарiв i послуг, що завдають найменшо! шкоди довюллю на всiх стадiях життeвого циклу), не залежно вiд того, що було його мотивом — турбота про власне здоров'я, фiнансова мотиващя, мода чи дiйсно заклопотанiсть еколопчними проблемами.
Постановка проблеми. За даними, представле-ними м1жнародним дослщницьким агентством Deloitte (2013 р.), 95% покупщв побажали придбати «зелеш» товари i лише 22% з них здшснили покупку. Просте-жуеться суттева неготовшсть ринку до пропозицп «зелено!» продукцп покупцям, незважаючи на наявшсть попиту. Дана ситуац1я спричинена рядом факгор1в, серед яких ключову роль в]д1грають:
- недостатня пошформовашсть покупц1в про еко-лопчну та соц1альну ст1йк1сть як складову даного продукту,
- недов1ра потенц1йних покупц1в до отримано! ш-формацИ [1].
Ось який вигляд мае розподш втрачених можли-востей виробник1в i продавц1в по залученню «зелених» покупц1в (за даними 2013 р.):
- 95% готов1 купувати «зелен1» товари;
- 75% знають, що таке «зелен1» товари;
- 63% намагаються знайти «зелеш» товари на прилавках магазишв;
- 47% бачили «зелеш» товари;
- 22% придбали «зелеш товари».
Основними причинами нездшснено! покупцями покупки е:
- в1дсутн1сть шформацп про 1снування таких то-вар1в;
- недостатня по1нформован1сть про таю товари;
- вщсутшсть потр1бного асортименту;
- недостатня мотиващя.
Новий зв1т агентства Burst Media (2014 р.) показав, що споживач1 готов1 бшьше платити за еколог1чно чисп товари i зм1нити власний стиль життя (90%), щоб стати бшьш «зеленими». В ц1лому, 39% споживач1в шукають в 1нтернет1 1нформац1ю про еколопчно чист1 продукти; 56% в1рять рекламним заявам про «зелен1» товари; 25% виявили, що 1нформац1я еколопчних ре-кламних заяв виявлялася недостов1рною [2].
Усталена думка про те, що бшьш висою ц1ни на «зелеш» товари негативно сприймаються покупцями, не вщповщае д1йсност1. Т1льки 11% покупщв вважа-ють, що вартють «зелених» товар1в занадто висока. На-справд1 основними бар'ерами при вибор1 та куп1вл1 «зелених» товар1в е !х вузький асортимент (8% опита-них пов1домили, що вони перестали купувати «зелеш» товари з причини вщсутносп асортименту) i недос-татньо! 1нформацИ про них [1].
Поступове входження в економ1чну кризу розгля-далося фах1вцями як фактор високого ризику для п1д-приемств, ор1ентованих на виробництво еколог1чних продукт1в з високою ц1новою прем1ею. Проте на прак-тиц1 виявилася 1нша ситуащя, ще раз аргументуючи важлив1сть даних вид1в продукт1в для споживач1в. Так, за даними Оргашчно! торговельно! асощацп (OTA), в США в 2013 р. продаж орган1чних продукт1в харчу-вання зросли на 5,1%, непродовольчих оргашчних то-вар1в — на 9,1%, тод1 як продаж1 звичайних товар1в
знизилися на 1%. Найбшьшу перевагу покупщ вщда-ють таким «зеленим» продуктам, як дитяче харчу-вання, овоч1, фрукти, молочш та м'ясш продукти, ко-сметичш засоби [3].
Сьогодш багато фах1вщв вщзначають змшу в про-понованих вимогах до еколопчних товар1в, яю по-винш задовольняти потребу не тальки в особистш без-пещ споживача, але 1 в безпещ для навколишнього се-редовища.
Даш попередшх дослщжень подтвердили, що в перюд економ1чного зростання штерес до проблем екологп зростае. Висока стабшьшсть фактору в цей перюд говорить про те, що проблеми екологп залиша-ються у фокус уваги споживач1в 1 можуть бути вико-ристаш як елемент диференщацп та позищонування продукпв 1 компанш на ринку [5, с. 52]. Защкавлешсть споживач1в еколопчними аспектами сощально! вщпо-вщальносп б1знесу дшсно висока 1 в Укра!ш, майже така ж, як в щлому ряд1 кра!н з1 зрелою економжою 1 бшьш тривалою 1стор1ею еколопчно! активноси компанш.
За умов наявного потенщалу зростання ринку 1 защкавленоси споживач1в у «зелених» продуктах ви-никае непорозумшня щодо того, чому вггчизняш ком-панИ не бажають використовувати дат можливосп, яю е досить привабливими як на локальному, так 1 на м1жнародному ринках. Незважаючи на те, що сфера маркетингу характеризуемся швидким старшням щей 1 концепцш, що зумовлеш змшами ринково! ситуацИ, для компан1й характерна деяка шерцшшсть. Це ще раз доводить наведений анал1з ситуацИ на ринку «зелених» товар1в. Своечасна корекц1я маркетингових стратегш забезпечуе значну економ1ю коштав за рахунок скоро-чення непродуктивних витрат 1 п1двищення в1ддач1 з ринку.
В щлому, маркетинговий аспект еколопчно! проблеми нами розглядаеться, виходячи з таких положены
1) нерозумшня поняття 1 сутноси еколог1чного маркетингу виробниками, а, отже, слабка ефектив-н1сть використання маркетингових 1нструмент1в (як показник — слабка шформовашсть споживач1в про так! товари);
2) вщсутшсть Грунтовних маркетингових досл1д-жень, що унеможливлюе розгляд природи повед1нки споживач1в у процес1 прийняття р1шення про покупку еколопчно ор1ентованих товар1в та оцшку можливост1 моделювання даного процесу за рахунок штегрованих маркетингових комушкацш;
3) необх1дн1сть приведення д1яльност1 виробниюв в1дпов1дно до вимог середовища, узгодження спрямо-ваност1 1 динам1ки його розвитку, що забезпечуеться взаемод1ею р1зних концептуальних п1дход1в в маркетингу (державний маркетинг, територ1альний маркетинг, сощально-етичний маркетинг тощо).
За останне десятилггтя в1дзначаеться деяка криза в еволюцИ маркетингових теор1й. В наукових колах об-говорюеться об'ективн1сть !х використання з точки зору сощально-економ1чно1 значущоси, критиц1 п1д-даються 1нструменти маркетингу 1 ефектившсть вико-ристовуваних заход1в.
За своею суттю, на баз1 теорП класичного маркетингу формуеться певний р1вень «економ1чного его-!зму»: компанИ-виробники концентрують увагу на зб1-льшенн1 прибутку, в той час споживач1 приймають р1-шення на основ1 власних вигод. Традиц1йний марке-
тинг також тддаеться науков1й критищ, його звину-вачують в еколопчних проблемах, наводячи наступну аргументащю:
- загальновщомий п1дх1д «споживач — це король на ринку» призводить до надм1рного споживання то-вар1в;
- юнуюча система не завжди враховуе еколопчш чинники;
- акцент робиться на задоволенш потреб спожи-вач1в за допомогою матер1альних благ; та й сощальний статус споживача демонструеться наявними у нього матер1альними благами;
- традицшний маркетинг характеризуеться ко-роткостроковою максим1защею прибутку 1 нац1лен1-стю на оборот;
- через ресурсоемюсть життевий цикл товар1в по-ступово стае коротшим [6, с. 138].
Витрати на маркетинг також пщдаються критиц1 через низьку ефектившсть. Постае дилема: чи дшсно таю витрати являють собою додану вартють, чи тшьки сприяють створенню «м1фу» про ц1нн1сть продукту. Споживач1 вщчувають труднощ1 в оц1нц1 товар1в, а значить, в бшьшоси випадках вони покладаються на рекламу в цшях економИ часових ресурс1в.
У будь-якому випадку така наукова критика ви-правдана. Адже якщо 1нформац1я не доходить до спо-живач1в, то ефектившсть маркетингових заход1в ком-панш-виробниюв низька. Якщо ж 1нформац1я досягае сво!х потенц1йних споживач1в, то константа заохо-чення до максимального споживання ставить п1д за-грозу навколишне середовище 1 сусп1льство в щлому [6, с. 140].
В такому ракурс! багато фах1вщв стали вщзначати необхщшсть зм1ни концептуального п1дходу в управ-л1нн1 маркетингом, який дозволив би виршити вини-каюч1 протир1ччя. I такою альтернативою став «еколо-г1чний маркетинг». Однак спочатку виникла супереч-лив1сть погляд1в серед фах1вщв 1 вчених по в1дно-шенню до використання концепцИ еколог1чного маркетингу компашями-виробниками. Фах1вц1 з проблем навколишнього середовища, яких больше щкавить вплив споживання 1 маркетингу на еколопю, форму-люють дуже жорстку позиц1ю щодо концепцП маркетингу в систем! управлшня: «наполягаючи на кшьюс-ному зб1льшенн1 споживання, маркетинг фактично за-перечуе негативн1 наслщки цього явища» [7, с. 75]. З шшо! точки зору, маркетинг все-таки розглядаеться 1 як концепщя, за допомогою яко! можна впливати на попит з метою досягнення гармошзацп сусп1льних 1 економ1чних щлей.
Але, як зазначае 6. П. Голубков, очевидним е те, що «в даний час еколопчш проблеми постають наба-гато гострше, громадсьюсть на них реагуе набагато активн1ше. Звщси — для багатьох компан1й-виробни-юв використання еколог1чного маркетингу стае жит-тево необх1дним» [8, с. 5].
У сучаснш науков1й л1тератур1 можна знайти р1з-номан1тну терм1нолог1ю, що використовуеться для пояснения дано! концепцП: «зелений маркетинг», «стш-кий маркетинг», «маркетинг навколишнього середо-вища», «еколог1чно дружн1й маркетинг», «екомарке-тинг» або нав1ть !х поеднання — «стшкий зелений маркетинг» .
Проте ми можемо виявити значну р1зницю в сут-ност1 цих визначень на основ1 !х 1нтерпретацП 1 вид1-лити три основш п1дходи.
По-перше, «зелений маркетинг» — виразно нова концепщя, яка частково заперечуе цМ й шструменти
традицшного маркетингу, тому вш створюе абсолютно нову конструкщю взаемин м1ж споживачем, виробни-ком i суспшьством. Як зазначае Ж.-Ж. Ламбен, «метою економiчноl системи мае бути не задоволення споживача як таке, а полшшення якостi життя» [7, с. 76]. За своею суттю це повинно повшстю супере-чити основоположному принципу традицшного маркетингу — принципу суверенитету споживання, якщо цей принцип завдае шкоди природi i майбутньому по-колiнню.
В. Килборн, С. Бекманн, К. Шти робили акцент на тому, що роль еколопчного маркетингу повинна бути змшена вщповщно з новими загрозами XXI ст. Еколопчно стiйкий маркетинг означае прояв поваги до майбутшх поколшь, акцент на потребах, а не на бажаннях i можливють нових змiн в iснуючiй сощаль-нiй та економiчнiй системi [9; 10].
По-друге, «зелений маркетинг» тшьки розширив сутнiсть традицiйного маркетингу, додавши еколопчш аспекти як потенцiйнi шляхи полшшення фшансово! дiяльностi компанiй, корпоративного iмiджу та по-шуку нового потенщалу зростання. В даному випадку бшьша увага фокусуеться на дотриманш принципiв екологiчного менеджменту, нiж еколопчного маркетингу, або розглядаються окремi його елементи.
Так, М. Полонсью виступае за традицiйну основу маркетингу, вщзначаючи, що «зелений маркетинг» — це вс види людсько'1 дiяльностi, спрямованi на задоволення потреб людини за допомогою обмiну, при-чому задоволення цих потреб вщбуваеться з мiнiмаль-ним негативним впливом на навколишне середовище [11]. Дане визначення включае в себе тальки такий до-датковий елемент, як захист навколишнього середо-вища, але не розглядае концептуальну змiну само! па-радигми маркетингу.
По-трете, «екологiчний маркетинг» е складовою частиною соцiально-етичного маркетингу, поряд з етичними, правовими, сощальними аспектами марке-тингових заходiв i програм [12, с. 48].
Велика частина росшських авторiв (А. Бородiн, 6. Голубков, А. Хачатуров, Н. Крупина та ш.) також розглядають «зелений маркетинг» через призму поло-жень концепщ! сощально-етичного маркетингу, яка доповнюеться позицiею «всеосяжного менеджменту якостi та екологiчного менеджменту» [13].
Треба зауважити, що саме другий пщхщ най-бшьше поширений серед вiтчизняних вчених, що дещо ускладнюе проведення дослiджень в данш обла-стi i не сприяе цтсному перегляду ново! парадигми маркетингу.
З нашо! точки зору, другий пщхщ е найбiльш дИ-евим ключем до сприяння вирiшенню основно! час-тини проблем, що виникають у системi еколого-еко-номiчних вiдносин, адже змушуе компанп придшяти больше уваги стшкосп та iнтересам всього суспшьства як довгостроковiй стратеги розвитку.
Цю точку зору тдтримуе i А. Лщук, стверджу-ючи, що «еколопчний маркетинг являе собою не просто новий концептуальний пщхщ до формування по-питу на продукщю компани, вiн дозволяе завчасно продумати i розробити систему безпечного життеза-безпечення для споживачiв корпорацiй, оточуючих !х людей i середовища юнування» [14]. Таким чином, екологiчний маркетинг повинен стати невщ'емною частиною системи розробки та створення нових полш-шених та екологiчно безпечних продукпв i систем !х споживання та утктзацп. Екологiчний маркетинг
фактично вiдповiдае за популяризацiю таких товарiв i поширення безпечних технологiй споживання.
В. Килборн i С. Бекманн також критикували об'ект дослiджень еколопчного маркетингу з точки зору другого i третього пiдходiв. На !хню думку, основними темами повинш бути:
1) перегляд головних припущень школи маркетингу;
2) управлшсью перспективи повиннi большою мИ-рою ставити шд сумнiв стiйкiсть системи.
Це означае, що акцент у дослщженнях повинен бути змщений з мшро- на макрорiвень, де вивчаються домшуюча соцiальна парадигма, система щнностей i загальний погляд на еколопчш проблеми.
Беручи до уваги все вищесказане, маркетинг повинен сприяти еколопчнш стiйкостi, фокусуючись на наступному:
витрати на захист навколишнього середовища повинш включатися в економiчну вартiсть товару;
зниження витрат мае здiйснюватися головним чином не за рахунок щни, а за рахунок маркетингових комушкацш;
структура галузей пiдлягае змiнi: роль переробки повинна бути пiдвищена, що означае формування нових вщносин м1ж виробниками i споживачами;
ствзалежшсть мiж купiвлею та споживанням: як покупка може бути замшена шшою дiяльнiстю (на-приклад, запозичення) i як це буде сприяти зниженню кшькосп вироблено! продукцi! i, отже, зниженню ю-лькостi витрачених ресурав;
поступовий рух вiд товарiв до послуг (продов-ження термiну використання продукту, ремонт старого товару замють покупки нового);
створення стратепчних альянав та iнших угод мiж компанiями-виробниками iстотно полегшуе про-цес поширення еколопчних шновацш. Швидке поширення еколопчно ефективних рiшень е сферою ште-ресiв усього суспшьства, яке може створювати видимi змши в галузi захисту навколишнього середовища [9, с. 528].
Проте довгостроковi ршення завжди обтяженi високим рiвнем невизначеностi i можуть вступити в протирiччя зi звичайною короткостроковою перспективою розвитку компанш. Суть проблеми може бути i в тому, що забезпечення сприятливого та гармонш-ного розвитку природи i сусп1льства в майбутньому вимагае вже сьогодш серйозно! жертви як вiд спожи-вачiв (змiна способу життя, зниження споживання, бшьш висок! щни), так i вiд виробник1в (виконання сощальних програм, iнвестицi! в створення нових до-сконалих i менш шкщливих для середовища техноло-г!й). Тому можна прогнозувати формування ново! со-щально! дилеми, вирiшення яко! повинно бути цшком виправдано подальшим стшким розвитком сусп1льства при консолiдацi! зусиль з боку вах суб'ектiв ринку.
Висновки. Узагальнюючи, необхiдно вiдзначити, що, науковщ, говорячи про екологiчний маркетинг, як правило, розставляють акценти на п чи !нш! можли-восп його застосування, перераховуючи завдання, яю можуть бути вирiшенi, проте часто розходяться в тер-м!нолог!! та сутносп дано! концепц1!.
Ми використовуемо термш «екологiчний маркетинг» i як синон!м йому — «зелений маркетинг», ма-ючи на увазi !х iдентичнiсть i в!дпов!дн!сть дано! концепций, за своею сутшстю, саме до першого пИдходу. Звщси суттю екологiчного (зеленого) маркетингу, в нашому розумшш, е створення ново! конструкщ! вза-
МОХНЕНКО А. С.
емин м1ж споживачем, виробником i державою за до-помогою формування еколопчно! культури та задово-лення потреб споживач1в за рахунок забезпечення ви-робниками бшьш високих споживчих, еколопчних та етичних щнностей товару, що призводить до максимь зацп суспшьно! вигоди i дозволяе пщвищити яюсть життя сучасного суспшьства.
Ключовою ф1гурою еколопчного маркетингу за-лишаеться споживач. I в рамках поняття еколопчного маркетингу необхщно розглядати процес донесення шформацп про еколопчш товари до споживач1в як щ-леспрямовану освггню д1яльн1сть не тшьки з боку ком-панш-виробниюв, а й суспшьства в цшому для формування еколопчно! свщомоси та вщповщно! культури поведшки. Ринок еколопчно! продукцп мае ви-сокий потенщал розвитку, дозволяе компашям-ви-робникам закршити сво! позицп в новш н1ш1 з1 зрос-таючою емшстю, а споживачам отримати можливють мати альтернативу вибору. Зростання попиту на еколопчно чиси товари створюе сприятлив1 можливосп в досягненш виршення проблем зайнятоси та залу-чення швестицш, не кажучи вже про досить значну економ1ю матер1ал1в та енергп.
Список використаних джерел
1. Sustainability Trends and New Shopper Insights [Electronic resource]. — Available at: www.deloitte.com/ .../US_CP_ GMADeloitteGreenShopperStudy_2013.pdf.
2. Consumers willing to spend more green to go «green», On-line sights by Burst Media [Electronic resource]. — 2010. — January. — Available at: http://www.greenmarketing.com/ files / 2010_01_01.pdf.
3. The Organic Trade Association's 2010 Organic Industry Survey [Electronic resource]. — Available at: www.ota.com.
4. За даними дослщжень Nielsen двi третини свь тових споживачiв защкавлеш в покупщ еколопчних товарiв [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. finmarket.ru вщ 27.I0.2008.
5. Луюна А. Еколопчний фактор в споживчому сприйняттi / А. Лукша // Маркетинг. — 2010. — № 3 (112). — C. 46-58.
6. Majlath M. Challenges in Marketing: Reasons for the Existence of Green Marketing / M. Majlath // Proceedings Papers of Business Sciences: Symposium for Young Researchers (FIKUSZ). — 2008. — P. 1З7-147.
7. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, орiентований на ринок: пров. з англ. / Ж.-Ж. Ламбен; за ред. В.Б. Ко-лчанова. — СПб.: Питер, 2004. — 800 с.
8. Голубков 6. П. Сучасш тенденщ! розвитку маркетингу / 6. П. Голубков // Маркетинг в Росп i за кордоном. — 2000. — № 4. — С. З-7.
9. Kilbourne W.E. Review and critical assessment of research on marketing and the environment / W.E. Kilbourne, S.C. Beckmann // Journal of Marketing Management. — 1998. — № 14. — P. 51З-5З2.
10. Peattie K. Towards Sustainability (200I) The Third Age of Green Marketing // The Marketing Review. — 2001 / 2. — P. I46.
11. Polonsky M. An introduction to Green Marketing [Electronic resource] / M. Polonsky // Electronic Green Journal. — I994. — Vol. I, Issue 2. — Available at: http://egj.lib.uidaho.edu/ egj02 //.
12. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент / Ф. Ко-тлер, К.Л. Келлер. — 12-е вид. — СПб.: Питер, 2008. — 816 с.
13. Еколопчний маркетинг / Т.В. Гусева, I.I. Кре-тов, А. 6. Хачатуров та ш. // Маркетинг в Росп i за кордоном. — 2000. — № 4. — C. 47.
14. Лщук А. А. Алгоритм формування страте пч-них фактс^в сталого розвитку тдприемницьких структур з використанням сценарного тдходу [Електронний ресурс] / А.А. Лщук // Проблеми сучасно! еконо-мжи. — 2007. — № 4 (24). — Режим доступу: http: // www.m-economy.ru/number.php3? bnumber = 24/.
15. Назаров М.М. Масова комушкащя в сучас-ному свт: методолопя аналiзу та практика дослщжень / М.М. Назаров. — М.: Инфра-М, 2002. — 256 с.
А. С. Мохненко
д-р екон. наук м. Херсон
СИСТЕМА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛ1НСЬКИХ Р1ШЕНЬ НА ПЩПРИеМСТВ! В УМОВАХ ЕКОНОМ1ЧНО1 КРИЗИ
Постановка проблеми. В тепершнш час у розви-нутих кра!нах спостерЬаеться значне скорочення суб-сидування сшьськогосподарського сектора, унаслщок зростаючо! глобалiзацil i пов'язано! з нею лiбералiза-щею ринюв. У зв'язку з цим уряди багатьох розвину-тих кра!н починають широко використовувати i роз-вивати iнструменти i стратегп регулювання агропро-мислового виробництва, що базуються на ринкових мехашзмах i вiдповiдають положенням ВТО. Ця проблематика стае важливою i в Укра!ш, у мiру поглиб-лення 11 iнтеграцil у свiтовий просир i, зокрема, у зв'язку з вступом у ВТО.
У середньостроковш перспективi в Украlнi пла-нуеться створення системи по забезпеченню безпеки продовольчих товарiв, модернiзацiя системи контролю
якосп й оцiнки ризикiв безпеки харчово! продукцil, розвиток фiнансовоl i страхово! iнфраструктури, ди-версифiкованiсть виробництв, побудова репональних кластерiв, полiпшення iнформацiйно-маркетингового i консультацiйного забезпечення суб'ектiв агропро-мислового комплексу.
У цьому зв'язку, ринкова орiентацiя аграрного сектора все бшьше вимагае вщ господарських керiвни-кiв умiння бачити перспективи, приймати ефективнi стратегiчнi управлшсью рiшення в сформованих ризи-кованих умовах господарювання, заснованих на системному пщход^ аналiзi зовнiшнiх i внутрiшнiх факто-рiв, що прямо або опосередковано впливають на дiя-льнiсть пiдприемства. I тому, ютотно зростае роль концептуальних i практично значимих розробок iз
