CC BY
20
МЕНЕДЖМЕНТ
УДК 316.42:338.48(477) DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).103-108
Тетяна Вячеславiвна Шелеметьева
академк АЕН Украти, д-р. екон. наук ORCID 0000-0003-0672-2971
e-mail: t.shelemetieva@gmail.com,
Валентина МиколаТвна Зайцева
канд. пед. наук, проф. ORCID 0000-0003-1526-2292,
Нацюнальний yHieepcumem «Запорiзька полтехнка», м. Запорiжжя
ОЦ1НЮВАННЯ СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРА1Ш ЯК ВАЖЛИВИЙ НАПРЯМ ЕФЕКТИВНОСТ1 УПРАВЛ1ННЯ
Постановка проблеми. Управлшня розвитком туризму як на рiвнi кра!ни, так i на регюнальному (тс-цевому) рiвнях мае сво! специфiчнi форми, цМ, за-вдання та функцп, а також об'еднуе систему заходiв класичного менеджменту зi специфiчними заходами, яю властивi туризму (збереження рiзноманiтностi те-риторп, забезпечення !! сталого розвитку, управлiння взаемовiдносинами з мюцевим населенням). Перебу-ваючи в режимi бюджетного дефiциту, державнi адмь шстрацп змушенi займатися пошуком джерел попов-нення дохщно! частини бюджету. Одним з реальних джерел такого поповнення е туризм. Сьогодш, для того щоб успiшно планувати i розвивати туризм в ре-гiонi, а також управляти його розвитком, слщ мати чiтке уявлення про соцiально-економiчне значення туризму. Це, зокрема, стимулювання економiчного зро-стання, зовнiшньоекономiчний ефект (валютнi надхо-дження), створення робочих мюць, прискорення ре-гюнального розвитку.
Аналiз останн1х дослщжень i публiкацiй. Значний науковий внесок у дослщження проблем сощально-економiчного розвитку туризму, методики його ощ-нювання зробили працi заруб1жних та вггчизняних вчених, таких як: Г. Горша, I. Зорiн, В. Квартальнов, В. Юптенко, М. Мальська, Г. Скляр та ш. Цiкавий пiдхiд до визначення загально! концепцп сощально-економiчно! оцiнки розвитку туризму великого турис-тичного центру запропоновано В. Боголюбовим та В. Орловською. Роль людських ресурсiв як найбшьш важливого фактору розширення сфери послуг досль джував В. Рутгайзер. Окремi аспекти практично! подготовки майбутнiх фахiвцiв у галузi туризму, !х проблеми та можливi шляхи подолання розглянуто в пуб-л^цп Л. Польово!. Проте питання оцiнювання розвитку туризму, орiентованого на концептуальну модель планування та розвитку людських ресурав у ту-ризмi не знайшло вiдображення в працях вгтчизняних учених.
Метою статтi е дослiдження показниюв сощаль-но-економiчного ефекту туризму та розробка методики оцшювання розвитку туризму, орiентовано! на концептуальну модель планування та розвитку людських ресурав у туризм^ шляхом введення агрегова-ного показника — шдексу розвитку людських ресурсiв туризму.
Виклад основного мат^алу дослщження. Еконо-мiчний ефект розвитку туризму дшсно багаторiвневий.
У результата туристично! дiяльностi утворюеться бюджетний ефект — результат поповнення бюджета рiзних рiвнiв за рахунок податкових надходжень. Ви-сокий ефект економiки туристично! дестинацп, насе-ленi пункти дестинацп i кра!на в цшому отримають вiд в'!зного та внутршнього туризму. В. Кштенко визна-чае економiчну ефективнiсть як показник, який вира-жаеться вигодою, досягнуто! за певних витрат — гро-шових, матерiальних, iнформацiйних ресурсiв i робо-чо! сили [1]. Економiчна ефектившсть туризму озна-чае одержання економiчного ефекту вiд органiзацi! туризму в масштабах держави; туристичного обслугову-вання населення регюну; виробничо-обслуговуючого процесу туристично! фiрми.
В економiцi юнуе безлiч рiзних показниюв оцш-ки ефективностi туристично! сфери. 1х подшяють на:
— глобальнi (на рiвнi економiки держави, реп-
ону);
— локальш (для пiдприемств та !х пiдроздiлiв).
У наш час показники фiнансово-економiчно! дь яльностi туристично! фiрми включають: обсяг реалiза-цП туристичних послуг або виторг вщ реалiзацil послуг туризму, показники використання робочо! сили (про-дуктивнiсть працi, рiвень витрат на оплату пращ та ш.), показники використання виробничих фондiв (фондовщдача, оборотнiсть оборотних коштiв та ш.), собiвартiсть послуг туризму, прибуток, рентабельшсть, показники фiнансового стану туристично! фiрми (пла-тоспроможнiсть, лiквiднiсть, фiнансова стабшьшсть та ш.) [2].
Найважливiшим показником економiчноl ефек-тивностi, що вщображае кiнцевi фiнансовi результати дiяльностi туристичного тдприемства, е показник рентабельностi (Р). В загальному виглядi вiн розрахо-вуеться за формулою 1:
Р=П,
D '
(1
де Р — показник рентабельностi;
П — прибуток;
В — витрати.
Також для оцiнки eK0H0Mi4H0'i ефективноси дiя-льностi пiдприeмств у туризмi використовують показник рентабельностi продаж1в (реалiзацii), який розра-ховуеться за формулою 2:
Рп Др,
(2)
де Рп — показник рентабельносп продаж (ре^зацп);
Пр — прибуток вщ реaлiзaцil продукцп (робiт, по-слуг);
Др — дохiд (виторг) вщ реaлiзaцil продукцп (робiт, послуг).
Розрахунок кшьюсних показниюв туристично! дь яльностi в регiонi передбачае розрахунок i аналiз показниюв окремо по кожному мюту. Позитивний ефект розвитку туризму на економiку репону створюеться лише в тому випадку, коли туризм в регiонi розвива-еться всебiчно. Економiчна ефективнiсть туризму при-пускае, що туризм в репош повинен розвиватися од-ночасно з шшими галузями народного господарства. Сукупний внесок туризму в економiку регiону вклю-чае як прямий, так i непрямий внесок. Прямий вплив туризму на економiку репону — це результат витрат туриста на покупку послуг i товарiв туризму. Грошi, витраченi туристами в тсщ перебування, створюють дохiд, який приводить до ланцюгово! реакцп: ви-трати — доходи — витрати — доходи та iн. Непрямий внесок туризму в економ^ репону проявляеться в ефекп повторення витрат туриспв на покупку послуг i товарiв в певний час i в певному мiсцi. Тобто туризм генеруе вторинний попит на товари i послуги. Як зазначае М. Мальська цей ефект називають «ефект мультиплжацп», або «мультипткатор» [3]. Цей коефь цiент можна назвати також коефщентом доходiв, осюльки витраченi туристами грошi прямо або по-бiчно стають доходами мiсцевого населення.
Показник економiчного ефекту вiд розвитку туризму в репош виявляеться, перш за все, у створенш додаткових робочих мюць у туризмi, пщвищенш зай-нятостi населення, а також у стимулюванш розвитку слабких в економiчному вiдношеннi регiонiв. За оцш-ками фахiвцiв, на сьогоднi в туристичнш галузi пра-цюе понад 100 млн оаб. За даними Всесвггньо! туристично! оргашзацп ООН (ЮНВТО) кожне 11 робоче мюце в свiтi припадае на сферу туризму [4]. У зв'язку з цим необхщно вiдзначити важливий показник ефек-тивностi туристичного виробництва — трудомютюсть. Туристична галузь належить до числа найбшьш трудо-мiстких. Наприклад, у Пiвнiчнiй Америцi на не! припадае 5% вщ ВНП i 8% усiх працюючих, у Захiднiй бврош — 7% i 11% вiдповiдно [5, с. 35].
Трудомiсткiсть показуе, сюльки працi витрача-еться на виробництво одиницi продукцп (послуг хар-чування, розмiщення, перевезення та ш.), i розрахову-еться наступним чином:
г — -
(3)
де t — трудомютюсть;
Т — юльюсть пращ, витраченого в галуз^ Q — загальний обсяг вироблених послуг.
Розвиток туризму в репош i тдвищення якостi туристичного обслуговування е додатковим джерелом формування дохiдно! частини мюцевого бюджету. Ефективнiсть вiд туристично! дiяльностi в регiонi ви-значаеться або юльюстю туристiв-вiдвiдувачiв, або об-сягом дiяльностi комерцiйних структур, яю виробля-ють специфiчний туристичний продукт (середньорiчна зайнятiсть лгжково! бази в днях, товарообЬ на одне мiсце в пщприемствах громадського харчування, дохiд вщ екскурсiй та iнших культурних заходiв, валютний обмiн на одного туриста тощо). Осюльки туризм охоп-
люе широкий дiапазон видiв дiяльностi та виходить за рамки традицшного уявлення про нього як про явище, пов'язане тальки з вiдпочинком, то ефект вщ нього повинен розглядатися з точки зору попиту особливого типу споживача. Ефектившсть управлiння туризмом розглядають в двох напрямках: економiчному i соцiа-льному [1].
Сутнiсть управлiнського впливу в сферi еконо-мiчного управлiння туризмом зводиться до того, щоб витрати вщ туристично! дiяльностi звести до мшмуму. Для бшьш точного встановлення величини витрат на подорож основними i найбшьш простими е розра-хунки показниюв частоти по!здок й штенсившсть по-дорожi. Вони надають змогу зробити висновок про ефектившсть упровадження запропонованих заходiв i розвитку туризму як mдгалузi економiки в цшому в регiонi. Частота по!здок показуе, сюльки подорожей робить людина в середньому за певний перюд часу:
Ч к„
(4)
де Чп — частота по!здок;
Кп — кшьюсть по!здок;
Пч — перюд часу.
При визначенш показника iнтенсивностi подоро-жей приймають до уваги не окрему людину, а все на-селення регiону. 1нтенсившсть подорожей показуе, яка частина людей здшснила подорож протягом року:
I — Кт |п - Ч ,
(5)
де 1п — штенсившсть подорожей, %;
Кт — кшьюсть туриста;
Чн — чисельшсть населення.
Дана шформащя дозволить вести статистичний облж i формувати базу для подальшого прогнозування туризму.
Розвиток рекреацшно-туристичного комплексу, що забезпечуе створення умов для ефективного вико-ристання ушкальних природно-клiматичних ресурсiв i розширення матерiально-технiчного потенцiалу тури-стичних пiдприемств, е одним iз прiоритетних напря-мюв розвитку регiону. В якостi загально! концепцп со-цiально-економiчно! оцiнки розвитку туризму великого туристичного центру (репону) можна прийняти модель, яку пропонують В. Боголюбов та В. Орловська [6]. Учеш зазначають, що порiвняльну оцшку ефекти-вностi розвитку туризму слщ проводити з урахуванням впливу його на економ^ мюта (регiону). Оск1льки в наш час методи i форми повного облiку непрямого економiчного ефекту потребують уточнення, автори пропонують в якосп критерда ефективностi розвитку туризму прийняти прибуток, який одержуе сощально-економiчна сфера репону (мюта) вiд туристично! дiя-льностi. У цьому випадку дохщ, що отримуеться вiд туризму Д5Г може бути представлений в наступному виглядi:
АБГ — 5'1 + (1- а)52 - ¿V ,
(6)
де 5'1 — доходи вщ в'!зного туризму; а — коефщент передaчi; ^ — доходи вщ ви!зного туризму; Бг — iнвестицi! мiстa на розвиток туристично! дiя-льностi.
104
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
Зазначений прибуток AS е частиною прибутку, яку одержуе галуззь та яка надходить в розпорядження регюну (мiста) i витрачаеться поза само! галузь Доходи 5'1 i S2 складаються з податкових надходжень на турис-тичнi фiрми, а також з доходу пщприемств сощально-економiчноï сфери мiста, яю пов'язанi з туризмом, i, можливо, з плати за кредити, що надаються регюном (мiстом) туристичним фiрмам. Осюльки частиною витрат Sr е швестицп мiста (регiону) в iнфраструктуру туризму, яю окупаються тальки iз часом, прибуток ASr необхiдно дисконтувати на початок перiоду:
Д5Г = XLifr (i) + (1- a)S2 (t) - Sr (t)](1 + y)(1"'), (7)
де y — ставка проценту.
Таким чином, прийняп управлшсью рiшення (в тому числi коефщент передачi) е функцiею часу.
Ранше вважали, що основними оцiночними по-казниками в економiцi туризму були прямi еконо-мiчнi. Соцiальнi показники практично не зарахову-вали до критерiальних. Сьогоднi крiм прямого ефекту видшяють непрямий i соцiально-економiчний ефекти [7]. Непрямий економiчний ефект пов'язаний з тдви-щенням рентабельностi супутшх з туризмом галузей (торгiвлi, громадського харчування, транспорту i т.д.), а також з додатковими податковими надходженнями до мюцевих i державних бюджепв. Але сощально-еко-номiчний ефект у багатьох випадках не розраховують, вш може мати декларативний характер, а також висту -пати у формi обмежень, наприклад екологiчних.
На нашу думку, при певних перевагах щ тдходи до оцiнювання розвитку туризму мають суттевi недо-лiки, яю полягають у недостатнiй перспективнiй сощ-ально-економiчнiй оцiнцi туристично'1 галузi, а саме: вщсутня оцiнка важливого компонента — людських ре-сурсiв. Розвиток людських ресуретв — найважливiший елемент сталого розвитку туризму, а також регюну i суспшьства в цшому.
Важливим фактором розвитку туризму е його ста-лий розвиток. Сталий розвиток — це розвиток, який задовольняе потреби теперiшнього часу, але не ставить пiд загрозу здатшсть майбутнiх поколiнь задо-вольняти сво'1 власнi потреби [8, с. 167]. Всесвггня ту-ристична оргашзащя (ВТО) вiдгукнулася на заклик розвитку стшких форм спiвiснування сучасного сощ-уму, розробив Кодекс розвитку сталого туризму, який набувае параметрiв стшкоси при зведеннi до мiнiмуму негативних наслщюв здiйснення туристичних практик. Прийнята ВТО концепщя розвитку сталого туризму покликана регулювати i виршувати протирiччя у взаемодiях м1ж туристичними пiдприемствами, спо-живачами туристичних послуг i населенням прийма-ючих туристичних дестинацш [9, с. 22]. Концепщя сталого туризму увшшла в науковий дискурс в 1990-ri роки i отримала ряд iнтерпретацiй.
По-перше, гад стiйким туризмом розумiеться ста-бшьшсть, повторюванiсть, впорядкованiсть практик, дiй, процедур. Однак ризики в туризмi сприймаються як неминучють.
По-друге, охорона навколишнього середовища тiсно взаемопов'язана з розвитком туризму. Уряди багатьох краш, особливо краш 6С, уважно ставляться до питань сталого розвитку туризму, що охоплюе пи-тання захисту навколишнього середовища.
По-трете, туризм е сферою взаемодп туриста, мiсцевого жителя, пращвника пiдприемства сфери ту-
ризму i гостинность Кожен з них може виступати в рiзних ролях i поеднувати рiзнi функцп.
По-четверте, достовiрнiсть, безпека, комфорт-нiсть — принципи РЯ^яльносп туристичних оргаш-зацiй, спрямовано'1 на клiентiв; ефективнiсть, прагматизм, оператившсть — принципи внутршньооргашза-цшно'1 PR-дiяльностi. Поступальний рух у напрямку сталого туризму передбачае гармонiйне поеднання внутршшх i зовнiшнiх PR [10].
Кодекс розвитку сталого туризму е результатом усвщомлення необхiдностi стабiлiзацiï вiдносин в га-лузi усiма учасниками туристичного ринку, осюльки до складу Всесвггаьо1 туристично'1 органiзацiï входить 154 краши, яю представляють пiдприемства приватного сектора, навчальш заклади, туристичнi асощацп та мiсцевi туристичнi адмiнiстрацiï.
Сталий розвиток туризму в юнцевому подсумку призводить до стiйкого розвитку вете1 територп, при цьому здiйснюючи охорону природи, культури, соща-льний i економiчний розвиток.
Розвиток сфери туристичних послуг, людських ресурсiв в туристичнш галузi е важливим фактором планування i розвитку людських ресуретв регюну i краши в цшому. В. Рутгайзер зазначае, що «...трудов! ре-сурси — це найбшьш важливий фактор розширення сфери послуг. ОбГрунтування змш у складi трудових ресурав суспшьства в зв'язку з ростом галузей обслу-говування, невиробничо'1 сфери важливо для визна-чення перспективно! политики в цш галузi економ!ч-ного розвитку» [11]. Наприклад, В. Гуляев [12] пропо-нуе концептуальну модель планування та розвитку людських ресурав у туризм!, яка мютить таю етапи:
- ощнку поточного стану ринку пращ в галуз^
- створення програми розвитку туризму на перспективу;
- дослщження потреби в трудових ресурсах га-луз! на перспективу;
- розробку вимог до трудових ресурав галузi;
- розробку квалiфiкацiйних вимог до основних посад пращвниюв;
- ощнку пропозицш на ринках пращ;
- створення системи правового i сощального за-хисту пращвниюв;
- створення системи подготовки кадрiв для га-
луз!;
- розробку освгтшх стандартiв для подготовки туристичних кадр1в.
У процесi обГрунтування планування та розвитку людських ресуретв у туризм! необхiдно передбачити:
- рацюнальне використання трудових ресуретв;
- регулювання трудових вщносин з урахуванням Трудового кодексу Украши;
- створення системи правового i сощального за-хисту пращвниюв;
- мшм1защю чисельносп пращвниюв при 1х максимальнш продуктивности;
- використання принципу тимчасово'1 зайнято-
сп;
- професшну освиу персоналу;
- стаж роботи в туристичнш галуз! та ш.
На нашу думку, складшсть ощнювання поточного стану ринку пращ та зайнятоси в туристичнш га-луз! зумовлюеться такими причинами:
- вщсутшстю або недостовiрнiстю статистичних вщомостей про кадрове забезпечення у сферi турис-тичних послуг;
- великим числом професш в туристичнш га-
лузi;
- рiзноманiттям форм власноси туристичних пiдприeмств;
- рiзноманiттям органiзацiйно-правових форм пiдприeмств;
- сезонним характером дiяльностi;
- недостатнiм рiвнем iнформацiйноï бази гапузi;
- вщсутшстю галузевих нормативiв численностi персоналу i продуктивностi працi;
- неоднорiдним рiвнем освiти в туристичнiй га-лузi та iн.
Сьогоднi прогнозування стану розвитку турис-тично'1 галузi стримуеться недолiком вiдповiдноï до-стовiрноï статистично'1 iнформацiï. Бiльшiсть експертiв вважають, що слабке наукове обГрунтування регю-нальних i мунiципальних програм розвитку туризму, а також планування i прогноз ринку ресурав у галузi пов'язаш саме з цieю проблемою.
Створення системи пiдготовки квалiфiкованих кадрiв також вдаграе велику роль у розвитку туризму. Вщсутшсть необхiдноï квалiфiкацiï веде до зниження якоси послуг, економiчних збитюв, втрати iмiджу та шших негативних наслiдкiв. Це пiдриваe довiру кт-eнтiв до вiтчизняних оргашзацш, що надають турис-тичнi послуги.
Становлення туризму в умовах трансформаций економiки супроводжувалося зростанням числа туристичних оргашзацш при вщсутносп квалiфiкованих кадрiв. 1снуючий порядок реeстрацiï, лщензування не став необхiдним бар'eром на шляху виникнення нових туристичних пiдприeмств без необхiдного кадрового забезпечення. Особливо низький рiвень квалiфiкацiï кадрiв був присутнш на низькокатегорiальних пщпри-eмствах сфери розмiщення i харчування, а також на аналопчних пiдприeмствах, яю не мають нiякоï категорий або розряду, це перш за все в невеликих готелях. Як вже було зазначено, лише 40% пращвниюв турис-тично'1 галузi мають вищу або середню спецiальну освггу у галузi туризму [13].
Таким чином, вщзначимо, що iснуючi показники ефективностi розвитку сфери туристичних послуг не-значною мiрою вiдображають сощальну ефективнiсть розвитку туризму, а також не враховують рiвень розвитку людських ресурсiв дано'1 галузi, що в даний час e важливим i актуальним для розвитку туризму.
На нашу думку, необхщно розробити методику ощнки розвитку туризму, орieнтовану на концепту-альну модель планування та розвитку людських ре-сурсiв в туризмь З цieю метою нами пропонуeться ввести такий агрегований показник, як шдекс розвитку людських ресуретв (1РЛР) туризму. З метою орь eнтацiï на практичну застосовнiсть даного тдходу 1РЛР в туризмi можна розрахувати на основi наступ-них шдикатс^в:
Х1 — стаж (досвщ) роботи в туризмi (наприклад, вщ 1 до 30 рок1в);
Х2 — к1льк1сть працiвникiв у туризм^ яю мають вищу спецiальну освиу (вщ 0 до 100%);
Х3 — юльюсть працiвникiв у туризмi з вищою освiтою (вщ 0 до 100%);
Х4 — доходи пращвниюв, зайнятих в туризмi (спе-цiальний iндикатор матерiального добробуту; наприклад, максимальний рiчний дохiд може бути визначе-ний в 90 000 грн (7500*12)).
За даними статистики Украши заробггау плату фахiвцiв за категорieю «Готельно-ресторанний бiзнес, туризм» представлено у таблищ [14].
Оплата пращ пращвнишв за категорieю
Таблиця
Краша (мюто) Значення, грн
мшмальна середня максимальна
Украгна 5 000 10 000 15 000
Киïв 7 000 11 200 17 000
ДН1ПРО 5 000 9 000 13 000
Запорiжжя 4 000 8 000 14 000
ЛЬВ1В 5 000 8 500 13 000
Одеса 6 000 10 000 16 000
Харьк!в 6 000 10 000 14 000
Як бачимо з рисунку найбшьший рiвень заробiт-них плат в цш категор11 у мiстi КМв.
18000 16000 14000 12000 10000 8000 6000 4000 2000 0
Украша
Ки'|'в
Днiпро Запорiжжя
Львiв
Одеса
XapKiB
□ MÎHÎMa.nbHÎ
Всередня
□ максимальна
Рисунок. Динамжа оплати пращ пращвнишв, зайнятих в mypu3Mi у 2019 рощ, грн (розроблено авторами за даними [14])
106
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ
1ндекс розвитку людських ресуретв у туризм! може бути розрахований:
, (8)
де Rj, r1 — максимальне i мшмальне значення показ-ника розвитку людських ресуретв у туризм!;
Xji — значення показника розвитку людських ресу-ретв в i-му регюш (сектор! туризму, туристичному щд-приемстта);
Х4 = lgK, де Y — середнш доход пращвниюв, зайня-тих в туризм^
a.j — вагов! коефщенти, експертно пдабраш так, щоб по можливоста надати вим!рам людського розвитку р1вно1 ваги (наприклад, а1 = 1/3; а2 = 2/9; а3 = = 1/9; а4 = 1/3).
На основ! статистичних даних наведемо розраху-нок шдексу розвитку людських ресурав у мюта Запо-р1жж1. Приблизш значення показниюв розвитку людських ресуретв в туризм! у Запор1жжк Х1 = 5 роюв, Х2 = 30%, Х3 = 60%, Х4 = 5 (середнш реальний доход пращвниюв — 96 000 грн). Припустимо, що макси-мальш значення показниюв розвитку людських ре-суретв в туризм!: R1 = 30 рш, Д2 = 60%, R3 = 90%, Д4= = 5,2 (при доход! у рш 168 000 грн). Мшмальними показниками розвитку людських ресуретв в туризм! е таю: 7]= 1 рш, г2= 10%, г3 = 30%, г4 = 4,6 (при мш-мальному р!чному доход! 48 000 грн).
У результата розрахунку одержуемо:
¡Л = 0,0459 + 0,0889 + 0,0556 + 0,2222 « 0,41.
При ¡ßmax = 1, 0 < /Jy < 1 шдекс розвитку людських ресурав може бути використаний для ранжиру-вання i класифшащ! туристичних регюшв за р1внем розвитку людських ресурав; значення шдексу бшьше 0,8 можуть вважатися високими, вщ 0,4 до 0,8 — се-редшми, менше 0,4 — низькими. Очевидно, що шдекс розвитку людських ресуретв в туризм! у Запор1жж! — 0,41 е близьким до низького.
1ндекс розвитку людських ресуретв може бути вщ-носним, якщо його розраховують пор!вняно з показниками шших бшьш сприятливих i менш сприятливих туристичних регюшв (мют, сектор!в туризму, щдпри-емств). 1ндекс розвитку людських ресуретв може бути абсолютним. У такому раз! максимальш й мшмальш показники (Rß , гу) беруть за максимально й мшмально допустим! експертно визначеним значенням.
Висновки. Таким чином, запропоновано методику ощнювання розвитку туризму, ор1ентовану на концептуальну модель планування та розвитку людських ресуретв у туризмь Для цього запропоновано ввести такий агрегований показник, як шдекс розвитку людських ресурав (1РЛР) туризму. Наведена методика ощнювання сощально-економ1чного розвитку туризму як напрям ефективноста управлшня дозволяе пор1вняти розвиток людських ресуретв у туризм! в роз-них регюнах (мютах, секторах туризму, пщприем-ствах); ор!ентуе на регюнальш штереси, осюльки ощ-нюе не тшьки споживання ресурав, а й розвиток людських ресурав; ор1ентуе на високий р!вень освгш i до-свщу роботи кадрового потенщалу, що е основою удо-сконалення сфери туристичних послуг, впровадження новгтшх шформацшних технологш, розвитку високого р1вня корпоративно! культури; дозволяе надати ощнку розвитку туризму в Укра!ш вщповщно до концепщ!
сталого розвитку суспшьства, теор1ею людського кат-талу i суспшьного блага; ощнюе продуктившсть пращ i яюсть обслуговування за допомогою пор1вняння як доход1в пращвниюв, так i ix утворення; е д1евим ш-струментом найважлившо! стратепчно! щт й завдан-ням СтратегИ розвитку туризму та курортав на перюд до 2026 року, частиною розроблювано! концептуально! модел1 оргашзащ! системи яюсно! пщготовки, пере-пщготовки та тдвищення квал1ф1кац11 фах1вц1в туристичного супроводу та обслуговування, шших професш сфери туризму та курортав.
Список використаних джерел
1. Кштенко В. Менеджмент туризму: тдручник. Ки!в: Знання, 2010. 502 с.
2. Квартальнов В. А. Туризм. Москва: Финансы и статистика, 2002. 320 с.
3. Мальська М. П. Економ1ка туризму: теор1я i практика: пщручник. Ки!в: Центр учбово! лггератури, 2014. 544 с.
4. Стратепя розвитку туризму та курортав на 2016—2020 роки. URL: https://www.knteu.kiev.ua/file/ NjY4NQ==/e1227acdf34bb4a1da39d384139b9d7a.pdf (дата звернення: 01.02.2020).
5. Румянцев А. П., Коваленко Ю. О. М1жнародна торпвля послугами: навч. посiб. Ки1в: Центр навчаль-но! лiтерaтури. 2003. 112 с.
6. Боголюбов B. C., Орловская В. П. Экономика туризма. Москва: Академия, 2005. 192 с.
7. Зорин И. В., Квартальнов В. А. Энциклопедия туризма. Справочник. Москва: Финансы и статистика, 2003. 368 с.
8. Экономико-математический энциклопедический словарь / под ред. В. И. Данилова-Данильяна. Москва: Большая Российская энциклопедия: ИНФРА-М, 2003. С. 143.
9. Створення та дiяльнiсть туристичних шформацшних центр1в в Укра!ш: практ. поаб. / за ред. Р. Вольфа. Ки!в, 2006. 176 с.
10. Лысикова О. В. Устойчивость развития туризма в условиях глобальной нестабильности. Социальная политика и социология. 2009. № 1. С. 98—111.
11. Рутгайзер В. М. Ресурсы развития непроизводственной сферы. Москва: Мысль, 1975. С. 111.
12. Гуляев В. Г. Туризм: экономика и социальное развитие. Москва: Финансы и статистика, 2003. С. 229.
13. Польова Л. В. Особливоста практично! подготовки фaxiвцiв з туризму. Вкник ЛНУ iMeHi Тараса Ше-вченка. 2012. № 4 (239). Ч. II. С. 169—175.
14. Статистика зарплат в Укра!ш. URL: https: //www.work.ua/salary/ (дата звернення: 01.02.2020).
References
1. Kiptenko V. (2010). Menedzhment turyzmu [Tourism management]. Kyiv, Znannia [in Ukrainian].
2. Kvartal'nov V. A. (2002). Tourism [Turizm]. Moscow, Finance and Statistics [in Russian].
3. Malska M. P. (2014). Ekonomika turyzmu: teorija i praktyka [Economics of Tourism: Theory and Practice]. Kyiv, Centr uchbovoji literatury [in Ukrainian].
4. Stratehiia rozvytku turyzmu ta kurortiv na 2016— 2020 roky [Tourism and Resorts Development Strategy for 2016-2020]. Retrieved from https://www.knteu.kiev.ua/
file/NjY4NQ==/e1227acdf34bb4a1da39d384139b9d7a.pdf [in Ukrainian].
5. Rumiantsev A. P., Kovalenko Yu. O. (2003). Mizhnarodna torhivlia posluhamy [International Trade in Services]. Kyiv, Center for basic literature [in Ukrainian].
6. Bogolyubov B. C., Orlovskaya V. P. (2005). Jekonomika turizma [Economics of tourism]. Moscow, Academy [in Russian].
7. Zorin I. V., Kvartal'nov V. A. (2003). Jenciklopedija turizma [Encyclopedia of Tourism]. Moscow, Finance and Statistics [in Russian].
8. Jekonomiko-matematicheskij jenciklopedicheskij slovar' [Economic and mathematical encyclopedic dictionary]. Moscow, Bol'shaja Rossijskaja jenciklopedija, INFRA-M [in Russian].
9. Volf R. (2006). Stvorennia ta diialnist turystychnykh informatsii-nykh tsentriv v Ukraini [Creation and operation of tourist information centers in Ukraine]. Kyiv [in Ukrainian].
10. Lysikova O. V. (2009). Ustojchivost' razvitija turizma v uslovijah global'noj nestabil'nosti [Sustainability of tourism development in the conditions of global instability]. Social policy and sociology, no.1, pp. 98—111 [in Russian].
11. Rutgajzer V. M. (1975). Resursy razvitija nepro-izvodstvennoj sfery [Resources for the development of the non-productive sphere]. Moscow, Thought [in Russian].
12. Guljaev V. G. (2003). Turizm: jekonomika i so-cial'noe razvitie [Tourism: economics and social development]. Moscow, Finance and Statistics. [in Russian].
13. Polova L. V. (2012). Osoblyvosti praktychnoi pidhotovky fakhivtsiv z turyzmu [Features of practical training of specialists in tourism]. Bulletin of Taras Shevchenko National University, no. 4 (239), Part II, pp. 169—175. [in Ukrainian].
14. Statystyka zarplat v Ukraini [Salary statistics in Ukraine]. Retrieved from https://www.work.ua/salary/_[in Ukrainian].
GraTra Hagiftmna go pegaK^i 28.02.2020
npHHHOTo go gpyKy 14.04.2020
Формат цитування:
Шелеметьева Т. В., Зайцева В. М. Оцшювання c0^anbH0-eK0H0MÍ4H0re розвитку туризму в Укра'ш як важливий напрям ефективносп управлшня. Вкник економîhhoï науки Украти. 2020. № 1 (38). С. 103-108. doi: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2020.1(38).103-108
Shelemetieva T. V., Zaitseva V. М. (2020). Assessment of socio-economic development of tourism in Ukraine as important to management effectiveness. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (38), рр. 103-108. doi: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2020.1(38).103-108
108
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ ф
