CC BY
15
Клшнна пед1атрт
УДК 616.611-002-053:612.119:575
АУАНИКВ.М., ЗВЕН1ГОРОДСЬКА Г.Ю. Внницький нацюнальний медичний унверситет ¡м. М.1. Пирогова
OUÎHKA ПОРУШЕНЬ ГЕМОПОЕЗУ ТА СТАНУ ФУНКЦИ НИРОК У А1ТЕЙ, ХВОРИХ НА ХРОЫЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ, ЗАЛЕЖНО BiA АЛЕЛЬНОГО ПОЛ|МОРФ1ЗМУ ГЕН|В ¡НТЕРЛЕЙЮЫВ-Ю ТА -1р
Резюме. nid спостереженням знаходилися 20 дтей, хворих на хрошчний гломерулонефрит, 1з тортдним перебком захворювання та стшким сечовим синдромом. Установлено, що в дтей ш тортдним перебгом захворювання вiрогiдно частше зустргчаеться генотип С/Т гену Ы-1$ (-511) (р < 0,05). О^м того, ви-явлено взаемозв'язок мiж алельними варiантами гешв цитокжв та показниками ШКФ та ендогенним еритропоетином. У дтей ie генотипом С/ТЫ-1$ (-511) мало мсце вiрогiднезменшення вмсту еритро-поетину навть за вiдсутностi ознак анеми та дефщиту залiза (р < 0,05). При виявлент генотипу G/G Ы-10 (-1082) та С/Т, С/Сгенотитв Ы-1$ (-511) вiдмiчалася в 1,2раза нижча ШКФ (р < 0,05). Ключовi слова: хрошчний гломерулонефрит, дти, гени штерлейшшв.
Хрончне захворювання нирок (ХЗН) е одшею з ак-туальних проблем дитячо! нефрологи, воно призводить до втрати функци нирок та розвитку хротчно! нирково'! недостатноста. Основною причиною виникнення ХЗН та розвитку хротчно! нирково! недостатносл в дитячому вщ залишаеться хрошчний гломерулонефрит. Достатньо часто переби хронiчного гломерулонефриту в дней характеризуемся стшюстю сечового синдрому, прогресуючим перебтэм та ранньою швалщизащею [1, 2].
Сучасний погляд на хрончний гломерулонефрит як одне з мультифакторних захворювань спонукае до ви-вчення нових предикторiв виникнення та прогресування. Вщомо, що розвиток гломерулонефриту безпосередньо пов'язаний з iмунною активацiею та системним запа-ленням [3], основу якого становить каскад бiохiмiчних та iмунологiчних реакцш, що регулюються великою юль-юстю медiаторiв, серед яких особливе мюце займають цитоюни [4, 5]. До групи прозапальних цитокiнiв, яким надаеться особливо важливе значення в патогенезi гломерулонефриту, вщносять iнтерлейкiн-1 (1Л-1). 1Л-1 мае широкий спектр локальних та системних ефектiв, до яких у першу чергу належить активаця Т- i В-л1мфоцит1в, ш-дукц1я синтезу бтюв гострофазово! вiдповiдi, пщвищення молекул адгезй Окрiм того, 1Л-1 е тригерним чинником пролiферацl! гломерулярних кттин, як! вщносять до по-шкоджуючих фактор!в первинного ураження нирок, тоб-то названий циток!н дае можливють прогнозувати ступ1нь розвитку та прогресування хрончж! нирково! недостат-носп у хворих 1з хрон1чним гломерулонефритом [6, 7]. Що стосуеться штерлейюну-10, то вш синтезуеться моноцитами, Т- i В-лiмфоцитами, пригн1чуючи продукц1ю окремих
18
Т-кл1тинних циток!н1в (1ФН-у, 1Л-4, 1Л-5, ФНП-а) [8], активуе В-л1мфоцити щодо синтезу 1муногло6ул1н1в та як протизапальний чинник вiдiграе важливу роль у патоге-незi гломерулонефриту [9]. Варiабельнiсть р1вня синтезу цитоюшв залежить в!д генетично! детермiнантностi, тобто в!д наявностi пол1морф1зму генiв штерлейюшв [10].
Установлено, що генетичнi особливост продукци цитоюшв, тобто пол1морф1зм генiв циток1н1в, визначають темпи й характер прогресування хрон1чного гломерулонефриту в дггей [12]. У сучаснш лiтературi зустрiчаються лише поодиною дат про пол1морф1зм генiв та зв'язок !х 1з перебiгом захворювання, вплив на прогресування патологи [10, 11]. Саме з ще! причини особливого значення набувае вивчення пол1морф1зму алельних варiантiв генiв цитоюшв як основних медiаторiв запалення при хрончному гломерулонефритi в дiтей [13]. Наприклад, за даними проведених когортних дослiджень, у хворих 1з ХЗН пор1вняно з1 здоровими обстеженими генотип С/Т пол1морфно! длянки гену 1Л-1Р (-511) асоцiюеться з про-гредiентним торп!дним перебiгом нефропатiй [10], наяв-н1сть генотипу С/Т пол1морфно! дтянки гену 1Л-1 р (-511) в гсном1 людини може розглядатися як один !з факторiв прогресування ХЗН.
Дослщження пол1морф1зму генiв iнтерлейкiнiв у дней, хворих на хрон1чний гломерулонефрит, е перспективни-ми у виявленнi раних ознак та визначення груп ризику прогресування захворювання.
Метою нашого дослiдження була ощнка пол1мор-ф1зму алельних варiантiв гешв штерлейюшв-10 та -1р в дней, хворих на хрончний гломерулонефрит, та !х взаемозв'язок 1з показниками функци нирок.
Матер1али та методи
Нами обстеженi 20 дней, хворих на хронiчний гломеру-лонефрит, i3 ХЗН I ст., без порушення функцй нирок, яю знаходилися на стацiонарному лiкуваннi у нефролопчному вщдтент Вшницько! обласно! дитячо! лiкарнi. Перебiг за-хворювання у 8 (40,0 ± 10,9%) обстежених дiтей мав ознаки торпiдного iз вiдсутнiстю позитивно! динамiки клшшо-ла-бораторних показник1в, незважаючи на патогенетичне ль кування, а у 12 дней (60,0 ± 10,9 %) спостер1галася часткова клшшэ-лабораторна ремiсiя з1 збереженням стiйкого сечо-вого синдрому, але вщсутшстю набряк1в, нормалiзацieю або значним покращенням бiохiмiчних показникiв.
Верифiкацiя диагнозу хрон1чного гломерулонефри-ту проводилася зпдно з наказом МОЗ Укра!ни № 436 вщ 31.08.04 р. за спещальшстю «дитяча нефролопя». Ус1м хворим проведене комплексне обстеження, що включало ктшчш (загальн1 анал1зи сеч1 та кров1, добова протеiнурiя, проба за Нечипоренком, проба за Зимницьким), бюхь м1чт (загальний бток та фракцй, холестерин, сечовина, креатин1н, сироваткове зал1зо, еритропоетин), 1муноло-г1чн1 (ктькюне визначення IH-1ß) методи дослщження, ультрасонографiю нирок за допомогою апарата Toshiba SSD-220 (Японя) з оцiнкою локал1зац1'!, форми, розм1р1в нирок, структури паренхiми, розмежування коркового та мозкового шар1в органа. Виражешсть еритроцитурй ви-значали за результатами проби за Нечипоренком: при мМмальнш еритроцитурй вм1ст еритроцит1в не переви-щував 10 х 106/л, при пом1рнш — становив вщ 10 х 106/л до 60 х 106/л, при вираженiй — бтьше нiж 60 х 106/л. Верхнюю нормою лейкоцит1в у сеч1 вважали 4,0 х 106/л. Визначення швидкост клубочково! фтьтрац!! (ШКФ) проводи-лося розрахунковим методом за формулою Шварца. Стад! ХЗН визначали залежно вщ значень ШКФ та креатишну кров1 згщно з наказом МОЗ Укра!ни № 365 вщ 20.07.05.
Рiвень сироваткового зал1за визначали фотометричним методом (анал1затор Olympus) за допомогою стандартних набор1в реактивiв. У кислому середовищ1 зв'язане з транс-ферином зал1зо розпадаеться до юнш втьного зал1за та апо-трансферину. Дал1 пщ впливом кислот тривалентне зал1зо перетворюеться у двохвалентне, юни двохвалентного за-л1за реагують 1з трип1ридилтр1азином, утворюючи сполуки блакитного кольору, як! можна вим1ряти за допомогою бю-хроматичного методу. З метою ыльюсного визначення ери-тропоетину використовували твердофазний хемтюмшес-центний 1муноферментний анал1з (сендв1ч) на анал1затор1 Immulite. Заб1р кров1 для дослщження проводився в першш половин1 дня, осктьки секреця еритропоетину в цей час найбтьша. Рiвень M-1ß визначений методом 1ФА (ELISA) за допомогою стандартних ш6ор!в реактив1в.
Генетичне обстеження включало визначення пол1мор-ф1зму алельних вар1ант1в гешв цитоишв 1Л-10 та M-1ß. Для генотипування використовували зразки ДНК, ви-
дтет з цльно! венозно! кров1. Генотипування вар1ант1в ген1в, яю несуть на соб1 точков1 зам1ни нуклеотид1в Ш-1р (-511) та 1Л-10 (-1082) в промоторних длянках, визначали методом ПЦР-ПДРФ (пол1меразна ланцюгова реакця та пол1морф1зм довжини рестрикц1йних фрагмент1в).
Як контрольну групу обстежено 20 практично здоро-вих д1тей в1ком 7—15 роив (середнш в1к 12,0 ± 3,5 року).
Статистичну обробку отриманих результат1в проводили з використанням стандартних програм для персонального комп'ютера за допомогою програмного пакета БШйзйса 6.0.
Результати дослщження та Тх обговорення
Ус1 обстежен дти з хрончним гломерулонефритом були розподтет залежно вщ форми захворювання, пщ спостереженням знаходилися 16 (80,0 ± 8,9 %) д1тей 1з ге-матуричною та 4 (20,0 ± 8,9 %) дитини з нефротичною формою. Серед обстежених хлопчики й давчатка зустр1чалися з однаковою частотою (по 50 %), а середнш в1к д1тей, хворих на хрончний гломерулонефрит, становив 12,10 ± 0,81 року.
Анал1з особливостей сечового синдрому показав, що еритроцитур1я та проте!нур]я зустр1чалися при вах формах хрошчного гломерулонефриту, але !х середт по-казники залежали вщ форми захворювання. ММмальна еритроцитур1я спостер1галася в 6 (30 %) обстежених дь тей, пом1рна — у 12 (60 %), виражена — у 2 (10 %) дней 1з гематуричною формою хротчного гломерулонефриту. Р1вень бтка в загальному анал1з1 сеч1 коливався вщ 0 до 2,95 г/л. Середнш р1вень концентраций бтка при нефро-тичнш форм1 перевищував у 4 рази вм1ст його при гема-туричн1й форм1 (р < 0,005). Проте!нур]я в бтьшосп обстежених (90 %) була мМмальною (< 1 г/добу). Лише у 2 (10 %) дней мала мюце пом1рна проте!нур]я (> 1 г/добу). У бтьшоста обстежених дней, хворих на хрон1чний гломерулонефрит, р1вень сечовини й креатишну кров1 вщповщав в1ков1й норм1 й у середньому становив 6,02 ± 0,57 ммоль/л та 0,050 ± 0,002 мкмоль/л вщповщно. Р1вень загально-го холестерину сироватки кров1 в середньому становив 5,70 ± 0,38 ммоль/л, а загального бтка — 71,4 ± 1,4 г/л.
Вивчення кл1ренсу за ендогенним креатин1ном показало, що середнш р1вень клубочково! фтьтрацй не вщр1зняв-ся вщ в1кових норматив1в 1 становив 115,40 ± 3,98 мл/хв, але був в1рог1дно нижчим, нж у здорових д1тей (р < 0,005).
При визначенш пол1морф1зму алельних вар1ант1в гешв цитоюшв 1Л-1 р (-511) у промоторних дтянках у д1тей, хворих на хротчний гломерулонефрит, виявлено перева-жання генотипу С/Т (16 дггей, 80 %) пол1морфно'1 дтян-ки гену 1Л-1Р (-511), тод1 як генотип С/С був визначений лише в 4 (20 %) обстежених (табл. 1).
Нами був проанал1зований алельний пол1морф1зм 1Л-10 (-1082) як одного з протизапальних цитоюшв, що
Таблиця 1. Розподл пол1морфних вар 'ант'в ген1в циток1н1в Л-lß та 1Л-10 серед д1тей,
хворих на хрон1чний гломерулонефрит
Показники 1Л-1 ß (-511) 1Л-10 (-1082)
CT CC GA GG AA
n % n % n % n % n %
Д^и, XBopi на гломерулонефрит, n = 20 16 80,0 ± 8,9 4 20,0 ± 8,9 10 50,0 ± 11,2 8 40,0 ± 10,9 2 10,0 ± 6,7
Клтт'чна педтатр!я
3(38) • 2012
знижуе запальну реакцiю, однак патолопчне зниження його продукцй може призводити до посилення запально! в!дпов1д1. Зг!дно з отриманими результатами, у дослщжу-ванш популяцй для пол1морф1зму SNP -1082 гену 1Л-10 в 50 % дней виявлений генотип ОЛ, у 40 % дней зустрiчався генотипи ОО, а генотип АА мав мюце лише у 2 (10 %) об-стежених дiтей, хворих на хрон1чний гломерулонефрит.
При визначенш р1вня 1Л-1Р в сироватцi кров1 дiтей, хворих на хрон1чний гломерулонефрит, залежно в!д наявностi алельних варiантiв гену 1Л-1Р встановлено, що в пащентш 1з генотипом СТ пол1морфно! дщянки гену 1Л-1Р вщшчалася у 2,3 раза вища продукц!я 1Л-1Р в сироватцi кров1 пор1вняно з дтьми з генотипом СС (табл. 2). При проведенш кореляцiйного аналiзу виявлений прямий сильний зв'язок м1ж рiвнем 1Л-1Р в сироватц кров1 та генотипом СТ пол1морфно! дщянки гену 1Л-1Р (-511) (гху = +0,56, р < 0,05), що може свщчити про шдвищений рiвень секрец! даного цитоюну при на-явност1 СТ генотипу 1Л-1 р.
При дослщженш взаемозв'язку м1ж алельним пол!мор-ф1змом генiв цитокМв та перебтэм захворювання встановлено, що в бтьшост хворих на хрончний гломерулонефрит 1з торпщним перебiгом був виявлений СТ генотип поль морфно! дщянки гену 1Л-1Р, тод! як генотип СС зустр!чав-ся переважно в д!тей !з частковою клМко-лабораторною ремтаею. Отриман дан! дозволяють зробити припущення про важлив!сть визначення пол!морф!зму ген!в циток!н!в !з метою можливого прогнозування перебиу захворювання у дней, хворих на хрончний гломерулонефрит.
При визначенш piBra креатинiну KpoBi та ШКФ залежно вщ алельного полiморфiзму гешв iнтерлейкiнiв (табл. 3) встановлено, що при наявност полiморфного варiанту гену 1Л-10 G/G у дней, хворих на хронiчний гломерулонефрит, спостериалася вiроriдно нижча ШКФ (в 1,2 раза, р < 0,05). Рiвень креатишну кровi при рiзних ва-рiантах полiморфiзму гену 1Л-10 не мав вiрогiдноï рiзницi порiвняно з групою здорових дтгей. При дослiдженнi показниюв у разi полiморфiзму гену 1Л-1Р встановлено, що ШКФ була зниженою як при генотиш С/Т, так i при С/С генотипi (в 1,2 раза) порiвняно зi здоровими дтьми.
При дослiдженнi стану гемопоезу у хворих дтей на I стада ХЗН залежно вiд алельного полiморфiзму ге-нiв 1Л-1Р та 1Л-10 встановлено, що вiрогiдне зниження рiвня гемоглобiну спостерiгаeться при наявностi генотипу С/С 1Л-1Р та генотипу А/А 1Л-10 (табл. 4). При наявност генотипу А/А 1Л-10 спостериалося не лише зниження гемоглобiну, а й рiвня еритропоетину втри-4i порiвняно зi здоровими дiтьми. При цьому вiрогiд-не зменшення вмюту еритропоетину в сироватцi кровi хворих було виявлено й у випадку генотипу С/Т 1Л-1Р без ознак анемй (в 1,5 раза). Також слщ зазначити, що рь вень еритропоетину вiрогiдно вiдрiзнявся в дней, хворих на хронiчний гломерулонефрит, iз С/С та С/Т генотипами 1Л-1Р (в 1,6 раза, р < 0,05).
При дослщженш рiвня сироваткового залiза в об-стежених дiтей, хворих на хронiчний гломерулонефрит, залежно вщ полiморфiзму генiв 1Л-1Р та 1Л-10 виявлено вiрогiдне його зниження при генотипi С/Т 1Л-1Р
Таблиця 2. Показники продукцп 1Л-1Р залежно вд р1зних алельних вар1ант1в гену цитоюну в дтей,
хворих на хронiчний гломерулонефрит
Показник Генотип СС Генотип СТ Здоровi д^и
1Л-1Р (пг/мл) 4,65 ± 0,27* 10,66 ± 0,96** 3,16 ± 0,25
Примтки: * — р < 0,05 — р1зниця в'ропдна вщносно показника здорових дтей; ** — р < 0,05 — р1зниця в1ропдна вщносно показниюв р1зних генотитв.
Таблиця 3. Показники функцп нирок в обстежених дтей, хворих на хронiчний гломерулонефрит,
залежно вд пол'шорф'зму ген1в И-1Р та IL-10
Показники Креатинш, мкмоль/л ШКФ, мл/хв
Генотип А/А, n = 4 0,040 ± 0,007 123,01 ± 3,00
Генотип G/A, n = 10 0,050 ± 0,003 120,7 ± 5,9
Генотип G/G, n = 6 0,053 ± 0,004 106,85 ± 5,80*
Генотип С/С, n = 4 0,050 ± 0,002 110,5 ± 7,6*
Генотип С/Т, n = 16 0,049 ± 0,003 116,63 ± 4,60*
Здоровi д^и, n = 20 0,039 ± 0,001 129,13 ± 8,60
Примтка:* — р < 0,05 — р1зниця в1рог1дна вдносно показниюв здорових дтей.
Таблиця 4. Показники гемопоезу в обстежених дтей, хворих на хронiчний гломерулонефрит,
залежно вд пол'шорф'зму ген1в Л-1Р та 1Л-10
Показники Hb, г/л Еритроцити, 1012/л Еритропоетин, мМО/мл Залiзо, мкмоль/л
Генотип С/С, n = 4 112,10 ± 1,45* 4,20 ± 0,41 12,40 ± 1,27 17,50 ± 1,53
Генотип С/Т, n = 16 121,50 ± 1,54 3,8 ± 0,5 7,66 ± 1,04** 10,89 ± 1,29*
Генотип А/А, n = 4 110,10 ± 1,32* 3,65 ± 0,30 3,85 ± 0,25* 10,01 ± 1,43*
Генотип G/A, n = 10 119,60 ± 1,69 4,5 ± 0,4 9,42 ± 1,46 11,26 ± 1,86*
Генотип G/G, n = 6 122,00 ± 2,56 4,7 ± 0,6 8,78 ± 1,24 13,95 ± 1,79
Здоровi д^и, n = 20 132,0 ± 7,8 5,87 ± 0,89 11,20 ± 0,76 16,10 ± 0,53
Примтки:* — р < 0,05 — р1зниця в1ропдна вдносно показниюв здорових дтей; ** — р < 0,05 — р1зниця в1ропдна вдносно показниюв генотитв С/С та С/Т 1Л-1 Р.
(в 1,5 раза) та при генотипах А/А та G/A гену 1Л-10 (в 1,6 та 1,4 раза вщповщно, р < 0,05).
Слщ зазначити, що в дней i3 пол1морфною длянкою гену С/Т 1Л-1Р спостерiгалися порушення гемопоезу, пов'язанi з вiрогiдним зниженням рiвня еритропоетину та сироваткового залiза в сироватцi кровi хворих, однак без ознак явно! анемй, що може свщчити про значне знижен-ня iнкреторноï функцй нирок
Висновки
1. При визначенш алельного полiморфiзму генiв цито-юну 1Л-1Р ув дней, хворих на хрончний гломерулонефрит, установлено, що генотип СТ полiморфноï дшянки гену 1Л-1Р (-511) зустрiчався у 80 % пащентав, у той час як у дней iз генотипом СС зусщчалося лише 20 %. При полiморфiзмi SNP -1082 гену 1Л-10 виявлено переважання генотипу GA (50 %), генотипи GG та АА спостертались у 40 та 10 % хворих вщповщно. У дггей, хворих на хрошчний гломерулонефрит, iз пщвищеною продукщею 1Л-1Р в сироватЦ кровi та з торпщним перебiгом захворювання вiрогщно частiше зустрiчався генотип СТ гену 1Л-1Р (-511) (р < 0,05).
2. При виявленш генотипу G/G 1Л-10 та С/Т, С/С ге-нотип1в 1Л-1Р (-511) у дней, хворих на хротчний гломерулонефрит, вщзначалася в 1,2 раза нижча ШКФ (р < 0,05).
3. У дней iз генотипом С/Т 1Л-1Р мае мiспе вiрогiдне зменшення вмiсту сироваткового еритропоетину навiть за вщсутноста ознак анемiï та дефщиту залiза, що може свщ-чити про значне зниження iнкреторноï функцй нирок уже на I стадй ХЗН.
Таким чином, генетичш дослщження полiморфiзму алельних варiантiв генiв цитоюшв е перспективними у вивченш i встановленнi нових маркерiв прогресування ХЗН та можуть бути використанi для прогнозуванш пере-бiгу гломерулонефриту в дней.
Список лператури
1. Куштренко С.В. РенопротекцЯ у дтей з хротчною хворобою нирок / С.В. Куштренко // Украгнський журнал нефрологи та dia-мзу. - 2008. - № 3(19). - С. 20-26.
АудникВ.М., Звенигородская А.Ю.
Винницкий национальный медицинский университет
им. Н.И. Пирогова
ОЦЕНКА НАРУШЕНИЙ ГЕМОПОЭЗА И СОСТОЯНИЯ ФУНКЦИИ ПОЧЕК У ДЕТЕЙ С ХРОНИЧЕСКИМ ГЛОМЕРУ-
ЛОНЕФРИТОМ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ АЛЛЕЛЬНОГО
ПОЛИМОРФИЗМА ГЕНОВ ИНТЕРЛЕЙКИНОВ-10 И -1ß
Резюме. Под наблюдением находились 20 детей, больных хроническим гломерулонефритом, с торпидным течением заболевания и стойким мочевым синдромом. Установлено, что у детей с торпидным течением заболевания достоверно чаще встречается генотип С/Т гена ИЛ-lß (-511) (р < 0,05). Кроме того, выявлена взаимосвязь между аллельными вариантами генов цитокинов, показателями СКФ и эндогенным эритропоэтином. У детей с генотипом С/Т ИЛ-lß (-511) имело место достоверное уменьшение содержания эритропоэтина даже при отсутствии признаков анемии и дефицита железа (р < 0,05). При обнаружении генотипа G/G ИЛ-10 (-1082) и С/Т, С/С генотипов RH-1ß (-511) отмечалась в 1,2 раза более низкая СКФ (р < 0,05).
Ключевые слова: хронический гломерулонефрит, дети, гены интерлейкинов.
2. Agnes B. Fogo Mechanisms of progression ofchronic kidney disease/ Agnes B. Fogo // Pediatr. Nephrol. - 2007. - № 22. - P. 2011-2022.
3. Борзенко А.Б. 1нформативнкть доЫдження концентраци Ытерлейтну-^ та фiбронектину у naa3Mi хворих на хротчну хворобу нирок: хротчний гломерулонефрит/ А.Б. Борзенко// Врачебная практика. - 2007. - № 6(60). — С. 35-39.
4. Семидоцкая Ж.Д. Роль интерлейкина-1$ в прогрессирова-нии хронической почечной недостаточности / Ж.Д. Семидоцкая, О.И. Ромаданова, А..Б. Борзенко, В.В. Семирожкин // Укранський журнал нефрологи та дiалiзу. - 2005. - № 3(6). - С. 51-54.
5. Багдасарова 1.В. Ивень цитоютв, що характеризують функ-цюнальну активтсть Т-хелnерiв 1 та 2 типу, у дтей, хворих на хротчний гломерулонефрит з нефротичним синдромом/ 1.В. Багдасарова, С.П. Фомша, В.6. Дрынська [та ш.]// Украшський журнал нефрологи та дiалiзу. - 2009. - № 3(23). - С. 7-11.
6. Jerom Harambat. Epidemiology of chronic kidney disease in children / Jerom Harambat, Karlijn J. van Stralen, Jon Jin Kim, E. Jane Tizard// Pediatr. Nephrol. - 2011. - № 10. - P. 1939-1951.
7. Дриянская В.Е. Продукция про-(ИЛ-1$, ИЛ-6, ИФН-у) и противовоспалительных (ИЛ-10) цитокинов иммуноком-петентными клетками больных с хроническими инфекциями мочеполовой системы / В.Е. Дриянская, Т.Н. Дранник, В.И. Фесенкова, А.В. Руденко//Украшський журнал нефрологи та дiалiзу. - 2006. -№ 2(10). - С. 24-27.
8. ЗубЛ.О. Характеристика деяких прозапальних та протиза-пальних цитокжв у хворих з рiзними клжчними варiантами хротчного гломерулонефриту /Л.О. Зуб//Укранський журнал нефрологи та дШзу. - 2007. - № 1(13). - С. 31-33.
9. Петросян Э.К.. Влияние полиморфизма гена Р53 на течение и исходы хронического гломерулонефрита у детей и подростков / Э.К.. Петросян, Л.И. Ильенко, А.Н. Цыгин, А.Е. Шестаков//Педиатрия. - 2006. - № 5. - С. 4-7.
10. Won Ho Hahn Interleukin-1 cluster gene polymorphisms in childhood IgA nephropathy / Won Ho Hahn, Byoung Soo Cho, Sung Do Kim, Su Kang Kim //Pediatr. Nephrol. - 2009. - № 24. - P. 1329-1336.
11. Craig Wong Genetic polymorphisms of the RAS-cytokine pathway and chronic kidney disease / Craig Wong, PeterKanetsky, Dominic Raj// Pediatr. Nephrol. - 2008. - № 23. - P. 1037-1051.
12. Karin Luttrop. Understanding the role of genetic polymorphisms in chronic kidney disease / Karin Luttrop, Peter Stenvinkel, Juan Jesus Carrero, Roberto Pecoits-Filho//Pediatr. Nephrol. - 2008. - № 23. -P. 1941-1949.
13. Yuka Ilkeuchi Polymorphism in interleukin-4-related genes in patients with minimal change nephritic syndrome / Yuka Ilkeuchi, Yasuko Kobayashi, Hirokazu Arakawa, Michiko Suzuki, Kazushi Tamra//Pediatr. Nephrol. - 2009. - № 24. - P. 489-495.
Отримано 16.03.12 □
DudnykV.M., Zvenigorodska G.Yu.
Vinnytsya National Medical University named after
M.I. Pyrogov, Vinnytsya, Ukraine
EVALUATION OF HEMOPOIETIC DISORDERS AND RENAL FUNCTION IN CHILDREN WITH CHRONIC GLOMERULONEPHRITIS DEPENDING ON ALLELIC GENE POLYMORPHISM OF IL-10 AND IL-ip
Summary. We have examined 20 children suffering from chronic glomerulonephritis with torpid course of disease and persistent urinary syndrome. It was defined that in children with torpid course of disease genotype C/T gene IL-1p (-511) (p < 0.05) was significantly more common. Also, we found the relationship between allelic variants of cytokines genes and parameters of GFR and endogenous erythropoietin. In children with genotype C/T IL-ip (-511) has been a significant reduction of erythropoietin even in the absence of anemia and iron deficiency (p < 0.05). In identifying the genotype G/G IL-10 (-1082) and C/T, C/C genotype of IL-1p (-511) 1.2-fold lower GFR was observed (p < 0.05).
Key words: chronic glomerulonephritis, children, interleukin genes.
