CC BY
150
УДК 14(092 Н1ЦШЕ)
_ _ 1 *
Я. С. ДЕМИДЕНКО1
^Нацюнальний Ушверситет Бюресурсгв 1 Природокористування Укра!ни (Кшв), ел. пошта [email protected], ORCID: 0000-0002-5683-136X
В1ДОБРАЖЕННЯ Ф1ЛОСОФСЬКИХ 1ДЕЙ Ф. Н1ЦШЕ У МИСТЕЦТВ1 АВАНГАРДИЗМУ
Мета роботи дослщити вщображення фшософських ще! Ф. Нщше на мистецтво авангардизму. Методо-логiя досл1дження для виявлення теоретико-методолопчних засад функцюнування використаш положения фшософсько!', естетично!, культуролопчно! та мистецтвознавчо! думки. Наукова новизна у статт проаналь зовано вплив Ф. Нщше на мистецтво авангардизму. Погляди Ф. Нщше виявилися актуальш 1 затребуваш в художнш культур! XX ст., але в той же час представники культурно! традицп XX ст., яю використали у сво-!й творчосп ще! шмецького мислителя, часто зверталися до них украй виб1рково 1 не завжди контекстуаль-но-коректно. Висновки. Доведено, що творча спадщина Ф. Нщше може стати штелектуальною шдставою для подолання кризових явищ у сучаснш художнш культур! та шщшвати сходження Людини до нових духовно-мистецьких вершин.
Ключовi слова: авангардизм, аполошвське начало, дюшсшське начало, культура, фшософ!я.
Актуальшсть теми дослщження
Ментал1тет художника авангардизму 1910 -1920-х рр. склався в епоху, коли була проголо-шена теза Ф. Нщше «Бог помер». Це в свою чергу вело до змш в уявленнях художника про мистецтво, головною стала воля автора, який претендуе на те, щоб зайняти мюце Бога-творця. Ф. Нщше виразив системну кризу €в-ропейсько! культури, вв1в у науковий огляд ще! кризи та декадансу.
Фшософ!я Ф. Нщше зокрема, його естетика визначила те поле, на якому { розгорталися ху-дожш баталп протягом минулого стол1ття.
Сучасна культура Ф. Нщше оцшювалася ним як «культура декадансу», коли зростання штелекту послаблюе шстинкт людини, при-глушаючи вщчуття його злиття з природою, применшуючи сенс життя як едино абсолютно! цшносп. Над ус1м людством, стверджуе фшо-соф, пануе шсештниця. Для культури декадансу шбито характерна християнська мораль з !! культом витончено! духовносп { милосердя, який супроводжуеться явним применшенням цшносп земного життя { посиленням принципи ствчуття. Розглядаючи мистецтво, Нщше видшяе в ньому два начала: дюшсшське стихшне, орпестичне, екстатичне 1 аполошвсь-ке просв1тлене, гармоншне, рефлексивне. Ц протиборч! сили характеризують саме буття, дюшсшське начало, спочатку життеве, лежить в основ! буття. 1деал культури полягае в опосе-
редкуванн! й досягненн! р!вноваги цих поляр-них начал. Мистецтво це субл!мащя чуттевого задоволення: сприйняття твор!в мистецтва су-проводжуеться порушенням статевого шстинк-ту, сп'ян!нням, жорсток!стю як глибинним станом психши. 1х зм!шання виробляе естетичний стан. Мистецтво, за Ф. Нщше, е надлишок, ви-лив т!лесност! в свгг образ!в ! бажань. Ф. Нщше характеризуе естетику як «прикладну ф!зюлопю», а в естетичному почутп вбачае !нту!тивну оц!нку явища як психоф!зюлопчно корисного чи шк!дливого для оргашзму.
Мета дослщження
Мета дослщження - дослщити в!дображення ф!лософських ще! Ф. Н!цше на мистецтво авангардизму. Вщповщно до поставлено! мети пе-редбачаеться розв'язання таких завдань: вио-кремити ¿з творчост! Ф. Нщше ще!, як! мали вплив на авангардизм.
Виклад основного матер1алу
На початку ХХ ст. починають виходити роботи, присвячеш естетиц! музики у Ф. Нщше. Проблем! дослщження музики у Ф. Нщше при-свячена величезна безл!ч роб!т, що пов'язано як з особливою роллю музики в «Народженш тра-гед!!», так ! з особистою дружбою Ф. Нщше з Р. Вагнером. При цьому роботи критиюв, як! до-слщжували прац! Ф. Н!цше, присвячен! музищ, можна досить ч!тко под!лити на и, в яких приймаеться м!ркування Ф. Н!цше про музику,
i tí в, яких вони спростовуються. З найбiльш значних po6ÍT першого типу слiд назвати до-слiдження Е. Гюрстера «Нщше i музика» i роботу Дж. Кляйна «Нщше i Бiзе», де автор пере-конуе, що Ф. Нiцше проявив величезну про-никливiсть у поглядах Ж. Бiзе. Ставлення Нiцше до музики Бiзе мае i свiй фiлософський тдтекст. Крiм вказаних, слiд назвати фунда-ментальну працю «Фiлософiя музики вщ Канта до Ед. Фон Гартмана» П. Мооса, де автор при-дiляе Ф. Нiцше деяку увагу i шдкреслюеться значимiсть мiркувань Ф. Нщше про музику. П. Моос розбирае всю творчють Ф. Нщше, проводить паралелi з творчютю Р. Вагнера, вибудо-вуе порядок мiркувань Ф. Нiцше про музику, що зробити навт сьогоднi досить важко.
Серед зазначених робiт раннього нщшезнавства е автори, якi рiзко виступали проти музично! концепци Ф. Нщше. Найяс-кравiшими е дослщження Г. Баух «Нiцше i його музика» i Г.-I. Мозера «Нщше i iсторiя опери». У першому дослiдженнi автор на основi влас-ного аналiзу робiт «Казус Вагнер» i «Нщше contra Вагнер» проводить ту думку, що Ф. Нщше був непослщовний у сво!й критищ Р. Вагнера. У другому дослщженш досить жорст-ко заявляеться, що та iсторiя опери, яка представлена в «Народженш трагедп», багато в чому помилкова, а часом i просто на!вна. У в№ чизнянш лiтературi також з'являеться до-слiдження ставлення Ф. Нiцше до музики. С. М. Браудо пише роботу «Нщше: фшософ-музикант», в якш досить докладно розбирають-ся tí контексти, в яких Ф. Нщше заводить мову про музику, при цьому автор не забувае згадати i про нотатки Ф. Нщше до «Кармен» Ж. Бiзе. В цшому ж тут проводиться та думка, що «музика була його великою i единою пристрастю в жит-tí, i важко зрозум^и розвиток фшософсько! думки Ф. Нщше, не знаючи його музичних за-хоплень» [3, 7].
Однак ^м робгт про музичну проблематику у Ф. Нщше в цей перюд з'являеться декшька робiт, присвячених вiдношенню Ф. Нiцше до образотворчого мистецтва. 1нтерес до цього вщношення цiлком обгрунтований, обiзнанiсть i любов до цього типу мистецтва, а також схильнiсть апелювати до нього у Ф. Нщше вщомь Майже одна за одною з'являються ро-боти Г. Ф. Фухса, Р. фон Сейдлща i В. Штайна з однiею i пею ж назвою «Нiцше i образотворче мистецтво», причому у вшх них вiдзначаеться
найважливша роль образотворчого мистецтва в естетичнш оцiнцi Ф. Нiцше, а В. Штайн, про-стежуючи вплив Я. Буркхардт, Р. Вагнера та шших на естетичну оцiнку творiв живопису у Ф. Нiцше, а також простежуючи особливу увагу мислителя до живопису Ренесансу, окремо тдкреслюе, що Ф. Нщше був значною мiрою ангажований естетичними проблемами живо-пису, оскiльки шукав в образотворчому ми-стецтвi той великий стиль, в якому проявляе себе найвище почуття влади.
Як зазначае А. Радеев, серед раншх до-слiджень естетики Ф. Нщше слщ насамперед назвати роботу Ю. Цайтлера «Естетика Нiцше», що вийшла в 1900 р. Ця праця е на сьогоднiшнiй день одшею з кращих робiт, присвячених естетищ Ф. Нiцше.
У сво!й працi «Народження трагеди з духу музики» Ф. Нщше переглядае ставлення до давньогрецького фшософа Сократа. Фшософ стверджував, що «сократизм» сво!м ращо-налiзмом зруйнував античне мiфологiчне св™-розумiння i своею iронiею вбив його, не запро-понувавши шчого натомiсть. Рацiональне знан-ня, за Ф. Нщше, розкривае ту ютину, що життя безглузде. Життя шбито не може бути побудо-вано на ращональних пiдставах. Скептицизм закривае мiф, тим самим вбиваючи незнання, а воно якраз i дае людиш сили до життя i по-вiдомляе !й сенс. Ось чому трапчно-хворобливий мислитель так рiзко виступав проти iдеологiв Просвггництва з !х гшерращо-налiзмом, з !х вимогою перекро!ти життя, ви-ходячи iз принципiв людського розуму, якому шбито все доступно.
Прагнення Ф. Нщше створити основи ново! моралi «надлюдини» замють християнсько!, знайти новий шлях релтйно! свiдомостi не можна вважати продуктивним. Проте погляди мислителя мали i до сих тр мають великий вплив на людей. Цьому, на нашу думку, багато в чому сприяе витончена лiтературна форма його творiв у виглядi помiтних афоризмiв, па-радоксальних виразiв, памфлетiв i притч.
Головна тенденцiя в поглядах цього мислителя i публщиста полягала у вдосконаленнi культури людини, полiпшення самого типу людсько! особистосп.
Очевидно, що проблема цiлiсностi фшософп Нiцше е чи не найважлившою, оскiльки з цiею проблемою стикаеться кожен, хто береться аналiзувати та штерпретувати твори Нiцше.
Фшософ не приймав будь-яку форму систематичности але це не означае, що вш вщкидае порядок як в думцi, так i у 11 викладi. Поняття «системи» передбачае поняття «порядку», але не навпаки, i цю очевидну обставину не завжди враховують при обговоренш систематичностi фшософи Ф. Нщше. Автор наполягав на порядку в мисленш i саме тому так часто можна вщ-чути зi сторiнок його творiв заклик до «поряд-ностi»в мисленнi; кожна думка, наполягае шмецький фiлософ, приходить у зв'язку з ш-шими думками, а не хаотично, безладно: «Будь-який вдалий вислiв, будь-яка вдала думка гарнi тiльки в сукупност з iншими, подiбними до них, виразами i думками» [12, с.316]. Цiею за-явою Ф. Нщше можна було б спростувати заяви тих, хто прагне будь-що довести не правиль-нють думки Ф. Нщше. Очевидно, що в даному випадку маеться на увазi якийсь порядок, в якому думка юнуе i без якого думка неможли-ва, думка ж поза порядком оголошуеться непдною уваги i розгляду.
Ф. Нщше в шшому мiсцi заявляе: «Людиш, яка багато думае, кожна нова думка, яку вона чуе або читае, вщразу представляеться у ви-глядi ланцюга» [12, с.263]. Отже, на думку Нщше, порядок i цiлiснiсть не тшьки можливо, але й необхiдно допускати при зверненнi до думок якого б то не було типу, i цю вимогу шмецький фшософ поширюе на будь-яю типи фшософування. Тому не дивно, що ^м загаль-но! вимоги слiдувати порядку Нщше наполягае на останньому i свое! фшософи.
В раннiй творчосп Ф. Нiцше домiнуе вiдмiннiсть, що задае весь подальший хiд думки фшософа розподiл на дюшсшське i аполо-нiвське. Якщо шдходити до даних понять дескриптивно, то аполошське е свiт шюзи, яка приваблива, оскiльки вона е iлюзiя, яка виявляе все в житп впорядкованим i яка тому може бути уподiбнена стану сну; девiзом аполошвсько-го виступають «помiрнiсть i акуратнiсть». Дiонiсiйське ж е насамперед бачення шюзор-носп шюзи, це погляд з боку на шюзда, що викликае незрозумший на перший погляд стан жаху, а по^м i веселостi, як в сумi схожi на стан сп'яншня. Дiонiсiйство в раннiй творчосп Ф. Нiцше - це насамперед бачення шюзорност того свiту явищ, в якому живе людина, це тзнання шюзорност шюзи, а, значить, це ди-станцiя по вщношенню до цього аполошвсько-го св^у шюзи; i лише тiльки в наступну чергу,
як наслщок, дюшсшство - це сп'яншня.
Дюшсшське i аполошвське стають для Ф. Нщше визначальними поняттями: життя в будь-якому своему прояв^ каже нiмецький фiлософ, володiе якоюсь дивною подвiйнiстю, через яку важко прорватися.
Вступ людства в принципову нову стадiю розвитку Ф. Нщше виразив у вщомому твер-дженш «Бог помер». В свiтi, яким вш стае пiсля смертi бога, вщсутш буттевi вертикалi - орiен-тири спасiння. Вiдтепер людини розмщена в просторi, роздiленому на неоформлене хаотич-не буття та впорядковане культурне. Перше не володiе iманентним йому змiстом, другому вла-стива осмислешсть, але така яка сполучае юнування людини з владою надособистих, са-кральних сил. Вiдмiна цих джерел лептимаци заставляе подивитися на культурну шту]щю з точки зору людсько1, практично1 корисностi, тобто тих випд i зручностей, якi вони здатш нести людям.
Розглядаючи ix в цiй площинi фiлософ оцiнюе релiгiю, етику, iснуюче мистецтво як свого роду захисш споруди - конструкщя за допомогою яких людина дистанщюетъся вiд агресiï буття. На думку Ф. Нщше, ця охоронна актившсть з'ясована та виправдана, оскшьки дозволила вижити людському виду. Одна пе-решкоди, поставленi людьми на шляху стихи, стають обмеженнями для людсько].' свободи, через них людина виявляеться iзольована вiд першосущого, тобто вщ творчих начал життя. Тому сучасне суспшьство, з точки зору Ф. Нщше, перебувае в реальносп все бшьш фаль-шивiй, штучнш - серед умовностей моралi, права, релш]. Культура як система готових сми^в, стiйкиx пропозицiй, вiдповiдей на ще не виниклi питання особистосп стае комфорт-ним середовищем, що зупиняе пробудження особистого начала. Належна ]й людина iснуе в свт уявлень, i це погрожуе йому повною втра-тою життевих сил. Людсью типи, якi присутнi в антрополопчнш класифiкацiï Ф. Нiцше, вщмшш лише ступенем неприйняттям життя. «Зайва людина», «людина-реактивна», «остан-ня людина», «людина яка хоче загибелЬ> - це послщовш стадiï людського подрiбнення. Щоб повернути людям гостроту почутпв, потрiбно знищити перешкоди мiж ними i хаосом буття. Прямий, не опосередкований культурно-сощальними шстанщями контакт iз буттям ро-зумiеться у Ф. Нiцше як единий можливий засiб
вщродження людсько! вол1 до життя.
Висновки
Межа Х1Х - ХХ ст. зробила очевидним схожють мистецтва та фшософп, перш за все в !х некласичних формах. Один Í3 моменпв тако! сшвпращ пов'язаний Í3 творчютю Ф. Нщше, яка стала означенням не лише визначеного типу фшософствування, але i цшо! епохи розвит-ку художньо! творчосп.
Майже всi дослiдники художньо! культури XX ст. так чи шакше зазначають вплив Ф. Нiцше. Але автори, як правило, обмежуються
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
загальною констатацieю важливосп та значу-щостi щейно! концепци нiмецького мислителя, розглядають лише певш напрями або безпосе-редньо творчють окремих митцiв на предмет !х зв'язку з фiлософieю Ф. Нщше.
Ф. Нiцше е передвiсником не сощальних, а скорiше антропологiчних змш - дослiджуе ре-формування людсько! природи. Погляди фшо-софа стали важливим духовним орiентиром для формування на початку ХХ ст. мистецтва авангардизму.
8. Маньковская, Н. Б. Эстетика постмодернизма / Н. Б. Маньковская. - Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. - 347 с.
9. Маньковская, Н. Б. Саморефлексия неклассической эстетики / Н. Б. Маньковская. -Москва : ИФ РАН, 2002. - С. 5-24.
10. Ницше, Ф. Ницше contra Вагнер / Ф. Ницше.
- Москва : Изд. Клюкина, 1901. - С. 172-197.
11. Ницше, Ф. Литературные памятники. Сочинения в 2т. Т. 1. / Ф. Ницше [Пер. с нем.]. -Москва : Мысль, 1990. - 829 с.
12. Ницше, Ф. Странник и его тень / Ф. Ницше. -Москва : REFL-book, 1994. - 400 с.
13. Ницше, Ф. Рождение трагедии / Ф. Ницше. -Москва : Ad Marginem, 2001. - 736 с.
14. Петрова, О. Мистецтвознавч! рефлекс!!: 1стор!я, теоргя та критика образотв. мистец. 70-х рошв ХХ ст. - початку ХХ1 / О. Петрова.
- Ки!в : КМ Академiя, 2004. - 400 с.
15. Радеев, А. Е. Эстетика жизни в философии Ницше : дис.... канд. фил. наук. : 09.00.04 / Артем Евгеньевич Радеев; Санкт-Петербургский гос. ун-т. - Санкт-Петербург, 2002. - 199 с.
16. Турчин, В. С. По лабиринтам авангарда / В. С. Турчин. - Москва : Изд-во МГУ, 1993. -248 с.
1. Арсланов, В. Г. История западного искусствознания XX века / В. Г. Арсланов. -Москва : Академический Проект, 2003. - 768 с.
2. Бессонов, Б. Н. Фридрих Ницше. Своевременные или несвоевременные мысли? / Б. Н. Бессонов // Социальная теория и современность. - 1993. - Вып. 11. - С. 5-39.
3. Браудо, Е. М. Ницше: философ-музыкант / Е. М. Браудо. - Санкт-Петербург : Атеней, 1922. - 67 с.
4. Визгин, В. П. Конфликт эстетизма и историзма в философии Ницше / В. П. Визгин // Историко-философский ежегодник. - 2001. - № 99. - С. 228-260.
5. Горбачов, Д. Украшсьш авангардисти як теоретики ! публщисти / Д. Горбачов. - Ки!в : РВА Тр!умф, 2005. - 384 с.
6. Гройс, Б. Ницшеанские темы и мотивы в Советской культуре 30-х годов / Б. Гройс // Бах-тинский сборник. - 1992. - Вып. 2. - С. 104126.
7. Левчук, Л. Захвдноевропейська естетика ХХ ст. / Л. Левчук. - Ки!в : Либщь, 1997. - 224 с.
_ _ 1 *
Я. С. ДЕМИДЕНКО1
^Национальный Университет Биоресурсов и Природопользования Украины (Киев), эл. почта [email protected], ORCID: 0000-0002-5683-136Х
ОТОБРАЖЕНИЕ ФИЛОСОФСКИХ ИДЕЙ Ф. НИЦШЕ В ИСКУССТВЕ АВАНГАРДИЗМА
Цель работы исследовать отображения философских идеи Ф. Ницше на искусство авангардизма. Методология исследования для выявления теоретико-методологических основ функционирования использованы положения философской, эстетической, культурологической и искусствоведческой мысли.Научная новизна в статье проанализировано влияние Ф. Ницше на искусство авангардизма. Взгляды Ф. Ницше оказались актуальны и востребованы в художественной культуре XX в., но в то же время представители культурной традиции XX в., которые использовали в своем творчестве идеи немецкого мыслителя, часто обращались к
ним крайне избирательно и не всегда контекстуально-корректно. Выводы. Доказано, что творческое наследие Ф. Ницше может стать интеллектуальной основанием для преодоления кризисных явлений в современной художественной культуре и инициировать восхождение Человека к новым духовно-художественных вершин.
Ключевые слова: авангардизм, аполлоновское начало, дионисийское начало, культура, философия.
1 *
YA. S. DEMYDENKO1
''National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine (Kiev), e-mail [email protected], ORCID: 0000-0002-5683-136X
REFLECTION OF NIETZHES PHILOSOPHICAL IDEAS IN AVANGARDIZM ART
The purpose of the research is to explore the display of philosophical ideas of Nietzsche on the avangardism art. Methodology. The philosophical provisions, aesthetic, cultural and artistic ideas were used to identify the theoretical and methodological fundamentals. Scientific novelty. The influence of Nietzsche on the avangardism art was analyzed. Nietzsche's views were relevant and demanded in the artistic culture of XX century, but at the same time, the representatives of the cultural traditions of the XX century, which used his creative ideas of the German philosopher, often referred to them very selectively and not always contextually correct. Conclusions. It was proved that the creative legacy of Nietzsche can be the intellectual base for overcoming the crisis in contemporary art culture and initiate the ascent of man to the new spiritual and artistic heights.
Key words: avangardism, Apollonian beginning, Dionysian beginning, culture, philosophy.
REFERENCES
1. Arslanov V.G. Istoriya zapadnogo iskusstvoznaniya XX veka [The history of Western art history of the XX century]. Moscow, Akademicheskiy Proekt Publ., 2003. 768 p.
2. Bessonov B.N. Fridrikh Nitsshe. Svoevremennye ili nesvoevremennye mysli? [Friedrich Nietzsche. Timely or untimely thoughts?]. Sotsialnaya teoriya i sovremennost - Social theory and modernity, 1993, issue 11, pp. 539.
3. Braudo Ye.M. Nitsshe: filosof-muzykant [Nietzsche: philosopher, musician].Seint-Petersburg, Ateney Publ., 1922. 67 p.
4. Vizgin V.P. Konflikt estetizma i istorizma v filosofii Nitsshe [Conflict of aestheticism and historicism in the philosophy of Nietzsche]. Istoriko-filosofskiy ezhegodnik - Yearbook the History of philosophy, 2001, no. 99, pp. 228-260.
5. Horbachov D. Ukrainski avanhardysty yak teoretyky i publitsysty [Ukrainian avangarde artists as theorists and publicists]. Kyiv, RVA Triumf Publ., 2005. 384 p.
6. Groys B. Nitssheanskiye temy i motivy v Sovetskoy kulture 30-kh godov [Nietzschean themes and motifs in Soviet culture of 30-ies]. Bakhtinskiy sbornik - The Bakhtin collection, 1992, issue 2, pp. 104-126.
7. Levchuk L. Zakhidnoievropeiska estetyka XX st. [West-European aesthetics of the twentieth century]. Kyiv, Lybid Publ., 1997. 224 p.
8. Mankovskaya N.B. Estetika postmodernizma [The aesthetics of postmodernism]. Saint-Petersburg, Aleteyya Publ., 2000. 347 p.
9. Mankovskaya N.B Samorefleksiya neklassicheskoy estetiki [The reflection of non-classical aesthetics]. Moscow, IF RAN Publ., 2002, pp. 5-24.
10. Nitsshe F. Nitsshe contra Vagner [Nietzsche contra Wagner]. Moscow, Москва : Izdatelstvo Klyukina Publ., 1901, pp. 172-197.
11. Nitsshe F. Literaturnye pamyatniki. Sochineniya v 2t. T. 1 [Literary monuments. Essays in 2 Vol. Vol. 1]. Moscow,Mysl Publ., 1990. 829 p.
12. Nitsshe F. Strannik i ego ten [The wanderer and his shadow]. Moscow, REFL-book Publ., 1994. 400 p.
13. Nitsshe F. Rozhdeniye tragedii [The birth of tragedy]. Moscow, Ad Marginem Publ., 2001. 736 p.
14. Petrova O. Mystetstvoznavchi refleksii: Istoriia, teoriia ta krytyka obrazotvorchoho mystetstva 70-kh rokiv KhKh st. - pochatku XXI [Art reflection: History, theory and criticism of fine art 70-ies of XX century. - early XXI]. Kyiv, KM Akademiia Publ., 2004. 400 p.
15. Radeev A.Ye. Estetika zhizni v filosofii Nitsshe. Dok. Diss. [Aesthetics of life in the philosophy of Nietzsche. Author's abstract]. Saint-Petersburg, 2002. 199 p.
1СТОР1Я ФШОСОФП
16. Turchin V.S. Po labirintam avangarda [Through the maze of the avangarde]. Moscow, Izdatelstvo MGU Publ., 1993. 248 p.
Стаття рекомендована до публжацп д. фш. н., проф. В. В. Хмглем (Украгна)
Надшшла до редколеги 23.11.2015 Прийнята до друку 03.12.2015
