CC BY
25
УДК: «72»: 616-006. 2. 03: 616-002. 3: 617. 52-083 Л. I. Шкшьняк
ОСОБЛИВОСТ1 ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРЕБ1ГУ ОДОНТОГЕННИХ ГШЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕС1В ЩЕЛЕПН0-ЛИЦЕВ01 Д1ЛЯНКИ. В1ДОМ1 МЕТОДИ Л1КУВАННЯ ТА ÏXHI НЕДОЛ1КИ (Огляд л1тератури)
В1нницький нац'юнальний медичний университет ¡м. M. I. Пирогова
Í3 найдавнших чаев i дониш гжйш рани € одним ¡з найважливших ¡ актуальних питань ургент-hoï xipypriï. Проблема патогенезу та лкування гн1йних ран належить до числа найстар'иних роздинв ме-дицини i мае багатовкову ¡стор1ю [1]. 3 Пппократа фактично почи-наеться наука про загоення рани, бо саме bíh сформуяював поняття первинного загоення рани без нагноения ¡ вторинного - з нагноениям. Саме bíh уперше застосував металевий дренаж для дренуван-ня рани. Плпократ заклав основи гжйноУ xipypriï: описав клЫку аб-сцеав та флегмон i висунув осно-вний принцип: «ubi pus ibi evacuó». KpÍM того, Плпократ тдозрював, що гжйш ускладнення виникають унаелдок «забруднення» рани. Bíh вимагав, щоб операцтне поле було чистим, накрите чистою 6Í-лизною: гид час операций bíh ко-ристувався винятково кип'яченою водою [1].
Одонтогенж гшйно-залальш процеси щелепно-лицевоУ дкаянки i тепер е оджею з найпоширежших у наилй краж! форм септичного запалення. Протягом усього часу зивчення ц(еУ патологи BÍflMNa-еться збтьшення захворюванос-tí, ускладнення nepe6iry процесу, тдвищення частоти ускладнень t naBÎTb летальности. Така негативна тенденция спонукае до тдвищен-ня ¡нтересу клнщиспв та досшд-nukíb до Liieï проблем и, активно!' розробки нових метода лкування Kapiecy i його ускладнень, yenixis у боротьб1 з гжйною ¡нфекцкю, ен-догенною ¡нтоксикац)ею та усклад-неннями гострих запальних про-цеав [2]. Швидке впровадження в
практику таких методе без фундаментальных знань дуже часто стае причиною ускладнень.
Основы причини зб1льшення юлькоcri хворих на одонтогенж за-палы-ii процеси щелепно-лицевоУ дЫянки raKi: Ызне звертання хворих по медичну допомогу (не-достатне проведения саштарно-лросвггницькоУ роботи) , низький р!вень життя населения УкраУни, самолкування хворих, поня диагностика захворювання та ускладнень i подальша неправильна тактика лкування, змша видового складу, а.також тдвищення Bi-рулентносп збудниюв запальних процесш, поява резистентних форм мкрооргажзм!в до вщомих антибютиюв i сульфаньпам1дних препарат, змша загальноУ та Mic-цевоТ реакцн органЬму хворих [2, 7].
У розв'язанн! лроблеми л(ку-вання хворих i3 запальними про-цесами щелепно-лицевоУ дмянки велике значения мае правильний методолопчний тдх!д, питания Ух систематизацм (А. А. Лмберг, П. П. Львов, 1938; Г. I. Лукомський, 1943; I. М. Старобинський, 1951; А. I. €в-докимов, 1926-1964; Г. А. Васильев, 1928-1972; Т. Г. Робустова, 1981; А. Г, Шаргородський, 2001; Тимофеев А. А. ). Б основу цих класифкафй покладено анатомо-толографмж принципи.
ytnix лкування залежить вщ правильного вибору методу лку-вання, враховуючи фазу ранового процесу. Фази ранового процесу ч!тко викладеж в класифкац!ях I. Г. Руфанова (1954), С. С. Гигорлава (1966), R. Ross (1968). Класифкащя I. Г. Руфанова, роздмяючи рановий
процес на дв} фази, точно естанов-люе KJiiHiMHy картину, але видтяе лише деюлька ¡з багатьох харак-терних особливостей, ям не е най-б!льш важливими. Класифкзщя С. С. Гигорлава (1956) та R. Ross (1968) визначае першу фазу як фазу запалення - гпдготовчий перюд, у результат! якого в1дбуваються склад-Hi бюхЫчж та патоф13!ОЛОпчж процеси, як1 е фундаментом для наступного процесу - другоТ фази -фази прол1ферацГ(", або регенера-цн; що е основною у вщновленж уражених тканин, а третю фазу -як фазу дозр1вання та регенераци рубця.
Лкування хворих на одонтогенн! гн!йно-запальн| процеси щелепно-лицевоТд1лянки - актуальне i складне завдання щелепно-лицевоУ xi-pyprii [7]. £ багато в^омих методе та cnoco6iB лжування гн)йних ран, лроте жоден ¡з них не задоволь-няе xipyprtB повн!стю. Тому полк нових залропонованих методт не припиняеться, i до сьогодн! питания ефективносл лжування гн1йних ран продовжуе турбувати прак-тичних л1кар1е та вчених. Такий ¡нтерес та пост1Йна у вага до ц1е'Г проблеми пояснюються насампе-ред тим, що уявлення про рановий процес послйно зм!нюеться з роз витком медицини, бюлог'н та техшчних наук. KpiM того, прогрес науки завжди в1дкривае нов! мож-ливоси в Л1куванн1 ран.
Конкретною метою лжування хворих !з абсцесами та флегмонами щелепно-лицевоУ д(лянки е припинення ¡нфекцшного процесу та в!дновлення порушених функц1й орган1зму в максимально короткий промЬкок часу. Тому при аибор! л1-
кування потр1бно врахувати стад!ю захворювання, характер запального процесу, вфулентжсть збудник!в ¡нфекцп, тип зворотноТ реакци, ло-кал1зац!ю вогнища ураження, су-путы хвороби та в!к хворого [24].
На гострж стадЛ' захворювання, коли наростають запальж явища, основним завданням лкування е обмеження зони розповсюджен-ня ¡нфекфйного процесу та в!д-новлення р1вноваги мЬк вогнищем хрожчноУ одонтогенноТ ¡нфекци й орган ¡змом хворого. На цм стади захворювання основж лкувальж заходи сл!Д спрямовувати на зни-ження в1рулентносл ¡нфекцмного початку i направлену регулящю ¡мунолопчних реакцм [4].
Значения поспйноТ флори по-рожнини рота дуже велике. У нор-Mi вона е «бюлопчним бар'ером», я кий перешкоджае розм ножен ню випадковоУ флори, в тому чиои i патоген них 8ид'|в. Разом з тим, вона е лотенфйним «резервуаром» стоматогенно/ автоЫфекци, яка розвиваеться при послабленж захисних сил оргажзму. При зни-женн| захисних сил оргажзму така мкрофлора набувае патогенних власти востей, що викликае ло-кальж гжйно-запальж процеси, д1ючи на весь оргашзм у целому.
змни стосуються перш за все кл1Тинних i гуморальних реакц!й тканин порожнини рота, запуску мехажзму сенсибтвацм та фор-мування гндвищеноУ чутливосп негайного i спов1льненого тип!в [6]. Установлено, що для зав'язки та прогресування гжйних захво-рювань су леву роль Biflirpae не лльки факт асоцютизноУ arpeciY резидентно*!' мкрофлори, a i велике зб!льшення Ух абсолютного числа в уражених тканинах. У/шст MiKpoopraН13М!В у 1г ткзнини £ найбЫьш стабтьним та ¡нформа-тивним показником. Стаке поняття
П 11 "Г-М/ // Vr»liTI*IJ I I I Л ГЧ1ПЛ1 II
ЛГЧ tUIS JUUMnri J I vrvi I^IUVI IV
- понад 10s бактерм на 1г ткани-ни, коли створюеться загроза ви-никнення генерал!зовано1 ¡нфекцп. Збудниками гн1Йних захворювань щелепно-лицевоТ дшянки е стафи лококи, кишкова та синьогжйна паличка, протей, анаероби й ¡нш5
мкрооргзжзми, а також Ух асоць аци, тобто гжйно-запальж процеси мають пол(морфний характер \ виникають унасшдок дн аеробних, факультатив них та анаеробних бактерм [3,4].
Досить часто при достдженнях гшйного вогнища на мкрофлорута чутливкть п до антибютикш поави «стерильж». Це виникае внаандок дГ( анаеробних мкрооргажзм)в, виявити яких у достдженнях на звичайних ложивних середозищах неможливо. Наяэшсть у гжйних вогнищах анаеробних збудним'в тдсилюе тяжюсть перебку, а також важюсть лкування абсцеав та флегмон, яю розповсюдилися одночасно чи посл!довно на к!ль-ка суаджх анатомнних дтянок [23, 25]. З&льшилася ктьюсть хворих, яким проводиться не одна, а юлька операцгй «дорозкриття» флегмони
гзз-
До вщкриття антибютиш та сучасних антисептиков основним принципом лкування було широ-ке розкриття гжйного вогнища [8]. Така методика була виправдана у зв'язку з вщсутн(стю ефективних антибактер!альних препарале. 3 В1дкриттям антибютиюв та Ух по-ширеним застосуванням уже в перш! роки показания до широкого розкриття гжйного вогнища рйко зменшилися. Однак над!я на «знищення» мкрооргажзм1в у ран! або в гжйному вогнищ1 без ретельноУ хгрургзчноУ обробки не виправдалася. Широке та часто безконтрольне застосувэння анти-бютиюв призвело до виникнення досить серйозних проблем: зми нився видовий склад мкрофлори в раж, умовно-патогенна мкро-флора стала патогенною, виникла антибютикорезистентжсть мкро-оргашзм^в тощо [1].
Натепер досить ч!тко в1дпрацьо-вана традицмна схема лкування
|||'<1 Н1\/ Г\Л( I П I 1ГД1 1ЛГ*»Г"/ЧГ»и»1
» I. I ^рШЧ/Л^^Л-ГОГМУЧ ->м
ходом, який викликае зниження вфулентносп ¡нфекц1йного початку, е дренування гн!йного вогнища шляхом розтину м'яких тканин над мкцем накопичення гною. У хворих ¡з одонтогенними абсце-сами та флегмонами одночасно
з дренуванням ¡нфекцмного вогнища проводять санацгю первичного вогнища залалення в щелет шляхом видалення «причинного зуба». Разом ¡з ексудатом з ¡нфек-ц!Йного вогнища видаляють части-ну М!Кроорган1зм1в, Ухн1х токсин!в та продукт!в тканинного розпаду, як] е ендогенними факторами ураження, мед1аторами запалення. Тому принцип негайноУ евакуац/У гною з клггковинних просторов \ первинного вогнища запалення -«причинного зуба» - залишаеться основним у лкуванж хворих з одонтогенними абсцесами та флегмонами щелепно-лицевоУ д!лян-ки [21]. Обираючи оптимальний оперативний доступ до вогнища ¡нфекцп, необх1дно враховувати анатомо-топограф1чж особливос-Т1 даноУ д1лянки, зв'язок кл1тинних простор1б М1ж собою, розташуван-ня верх1вок корен1в зу61в в!дносно д1афрагми дна порожнини рота ! дна верхньощелепноУ пазухи, конституции! особливосл патента. Чим раньше проведено втручэн-ня, тим кращий прогноз захворювання \ нижча в)ропджсгь таких ускладнень як тромбоз синуов мозковоУ оболонки, мед1астин!т, сепсис.
Однак тальки оперативного втручання, як в1домо, недостатньо. Як уже було сказано, пров1дна роль у розвитку гжйно-запальних про-цес1в належить м1кроорган!змам, тому призначення антибютиюв при даних гжйних захворюваннях нкто не ставить шд сумн1ви [22]. Виб1р антибактер1ального препарату для лкування абсцеав та флегмон щелепно-лицевоУ д1лянки викликае деяю труднощ!, бо у ви-никненн1 цих процеав бере участь, як правило, не один збудник, а к1лька, тобто шкробн1 асоц!ац!У [9, 10]. Одночасно при проведенн! антибактер!альноУ терапк', як пра-
ом пл ио вл^улг»!//"ти <"л тил л** тм/ и г и I I у. I и^л I ии/|\
ливий фактор як ¡мунотропжсть л!карських засоб]в. Окрем! автори вказують нате, щодеяю анти61оти-ки волод1ють ¡мунодепресивними властивостями [5]. Нав1ть коротк1 курси таких антибютиюв як пен)-цил1н, протигрибков) антиб1отики(
тетрациклин, стрептомщин викли-кають пригжчення фагоцитозу, активности Т-ланки ¡мужтету. Кр1м того, внасяздок антибюти коте pan it виникають джбактерюзи, як! важ-ко тддаються лкуванню та при-гычують ¡муктет. У зв'язку з цим недооцжка здунотропносл анти-бактер1аль«^х засоб!в на фож тд-вищення резистентност! бактерм до антибютиюв за нерацюнально-го Ух використання може бути одж-ею з причин ускладнень, що загро-жуватимуть життю хворого [10].
Метод лкування одонтогенних флегмон, який полягае у видаленж "причинного зуба", розкригл гжй-ника та подальшому його дрену-ванн! гумовими смужками та мар-левими турундами, е традицмним. Проте гумова смужка мае низьк1 дренувэльн; влэстивосл, евакуэ-ц!я ексудату в1д6уваеться в першу чергу за рахунок сили тяжтня i е малоефективною. Пгроскогична Д1я марлевоУ турунди недовготри-вала i вже через 4-6 год. турун-да перетворюеться на просякнуту гноем пробку, яка обмежуе в!дт!к гжйного ексудату з рани [1]. За за-стосування в рол1 дренажу гумовоТ трубки потрюно розраховувати на пасивний в!дтк гною, що мож-ливо лише за точного положения дренажу в найнижчм д1лянц1 гжй-ноТ порожнини. Розробка метод is дренування та активно'1 астрацп ексудату дозволила обмежити xi-рурпчш втручання невеликими розроами. Шсля розкриття гжйни-ка розр!зом 1, 5 - 2 см проводили лротягом 10 хв. астрац!ю гною за допомогою слинов!дсмоктувача. Проте застосування Ц!еУ методики у хворих ¡3 розповсюдженими та глибокими флегмонами не завжди довзло позитивний результат.
А. Л. Любшецький та сшвавт. (1984) застосували для лкування хворих ¡3 гжйно - запальними ПППИРМУН м'яких ТКДНИН лпвго-
• ' I---1 - - - * >
тривале промивання рани разом з активною астрацкю вид^ень через трубчасп дренаж!. У рол! роз-чину для зрошення ран викорис-товували антисептичж розчини: 0, 0S% х-лоргексидину, 0, 1% солафу-ру, 0, 1 - 1% дюксидину, 5 - 30% з
розведеними в них ферментами - терилинтином, трипсином та х1-мотрипсином. Автори вказують на виражену антимкробну д!ю ати-септик(в. Зроблено висновки про те, що застосування протеолпич-них ферменлв для очищения рани в1д некротичних тканин не е до-статньо ефективним, \ замтювати некроектом1ю безбольовим фер-ментним кюретажом не потребно.
В1домо, що за довготривало-го промивання ран лкарськими розчинами за допомогою систе-ми трубчастих дренажш вимива-ються клпини, як! беруть активну участь у фагоцитоз! та регенерату, а також вщбуваеться втрата б!лка. Деяк! автори вказують на нееконо-мижсть запропонованого методу лкування хворих ¡з гжйними ранами, обмежен! можливосп вико-ристання на догосттальних етапах лкування, а також низку проблем, яю виникають унастдок промокания пов'язки та обмеження рухю хворого [11].
У сучасшй лперэтур! для визна-чення способу лкування хворих !з гжйними ранами, який оснований на довготривалому промиванж, орошенж УУ лкарськими розчинами, застосовують термЫ "дш!з", що не в1дпов1дае дмсносп даного способу.
Д!алЬ - це «метод видалення низькомолекулярних речовин ¡з роз чину колоУдних та високомо-лекулярних речовин, оснований на властивостях натвпроникних мембран пропускати низькомоле-кулярж речовини та ¡они г затри-мувати колоУдж частинки \ макро-молекули». 3 точки зору фшчноУ х1мГГ, д!ал13 становить собою «мо-лекулярне сито», кал!бруючи яке, можна створювати натвпроникш мембрани та сортувати молекули за розм1рами мкр0в(дв0д!в цих мембран.
Огтэнн'МИ щжами було ви-найдено досить цкав1 способи лкування одонтогенних гжйно-запальних лроцеав ЩЛД, зокрема абсцеав та флегмон. В1домий способ лкування (Ю. А. Дубш, 1997) , який передбачае розкриття гжйного вогнища та його дренування,
проведения антибактершьноУ та дезнтоксикац!йноУ терапи. Щоден-но в комплексному лкуванж про-водять обробку ран низькочас-тотним ультразвуком (акустичне середовище - 0, 05% водний роз-чин йодоп!рону) в першу фазу ра-нового процесу, в другу лкування доповнюють м!Сцевим опромшен-ням рановоУ поверхн! розфокусо-ваним променем гел!Й-неонового лазера (сила 8<д 0, 1 до 100 мВт/ см2). Проте ц! методики потребуют наявносп дорогого обладнан-ня та спец1ально тдготовленого персоналу.
Також ц!кавим €спос!бл1кування абсцеав та флегмон ЩЛД, який поля гае в тому, що до оперативного втручання по перифер|У запального ¡нфтьтрату здмснюють шфть-трування тканин розчином ппох-лориду натрию, а гисля розкриття гн1йного вогнища проводять його санац1ю та дренування. Пкля цьо-го проводять загальну гемокорек-ц!ю шляхом внутр!Шньовенно-го введения екстракорпорально окисленоУ автокров1 (¡мунотропна Д1я) та внутр)шньовенного введения розчину ппохлориду натр1ю для ¡нтракорпорального окисления кров! (антибактер1альна, дез1н-токсикацмна, антиагрегац1йна д[я). Цей спос1б дозволяе використо-вувати д!ю ппохлориду натр1ю як системно, так \ мкцево. Проте в1н незнайшов широкого використан-ня в практиц1, осктьки мае багато протир!ч [12].
Для тдсилення В!ДТОку ексудату з рани та забезпечення депдра-таци тканин був запропонований г1пертон1Чний розчин хлориду натр!ю (метод Райта, 1914). Але осмотична Д1Я розчину еиражена слабо та тривае не б1льше 4-6 год. , кр!м того, поизводить до набря-ку тканин \ набухання тканинних колотив, що утруднюе виведення ексудату та в!лтопгнення некроти-зованих тканин.
Соколовський М. П. (1936) упер-ше розробив та використав метод колоУдотерапУ ¡нфкованих ран, оснований на застосуванн1 ви-сокомолекулярних г1пертон!чних розчин1в желатину \ гум1арабки,
колоУд!в, яю створювали високий осмотичний тиск. У рану вста-новлювали гумовий катетер, ю-нець якого було виведено через пов'язку назовж. У рану, не зшма-ючи пов'язки, через катетер 2 рази за день уводили розчин желатину та гумтрабки. Отримали позитивы результати лкування хворих. Властивкть коло'мув зджснювати депдратуючу д!ю на тканини ор-гажзмт було п[дтверджено в екс-перименй
Вадомим та кож е споаб дренування гжйнихран м'яких тканин ¡з використанням строкового дренажу, виконаного з матер1алу на основ1 триацетату чи вторацетату целюлози з додаванням проте-олггичного ферменту [143. Про-теол1тичний фермент уводять до структури еф1ру целюлози в про-цеа отримання материалу, з якого виготовляють дренаж! у вигляд! пл1вок, пластин 1 т. ¡н. Завдяки по-рюняно низькт молекулярной маа ферменти (трипсин, хмотрипсин та ¡н. ) поступово десорбуються з дренажу до рани, де виконують пролонговану некрол!тичну Д1Ю, що дозволяе прискорити очищения \ загоення рани. Але в1домий споаб дренування ран не забезпе-чуе введения до рани таких украй необх1дних для загоювання засо-б1в як антибютики та антисептики, а целюлоза не маедостатньо висо-коТ дренувальноУ властивосл, вна-
СЛ1ДОК ЧОГО МОЖЛИВОСП В1ДОМОГО
способу дренування обмежеж, 1 вж не знайшов широкого застосу-вання в х1рург(чн1Й прзктицк
При дренуванж гжйних ран за допомогою трубчастих дренаж!в зд1йснюють також подачу в рану лкарських зэсоб)в (анестетиюв, антибютикш та ж.). 3 метою змен-шення травмування м'яких тканин при дренуванж дренажам нада-ють конф1гурац!ю, що забезпечуе
тммлшп пл и гчо-эиьлг/х м чмлгчом вол.
I I > IV! <— I I Ш I I Т * V V -»I ^ |у1мип МЬ"«
дення Ух до рани. Але загальним недолком дренажних пристроУв, що використовуються на сьогодж,
«Г пйЗЪК'а и^уМСТСГВ цйсЗГС? гйй?Г<?-
р1алута швидке ¡нфкування мкро-флорою, внастдок чого дренаж не може довго знаходитись у раж (ви-
никають мкцева ззпзльна реакцт тканин та в1дторгнення), а система активного поводу лкарських засо-б1в не забезпечуе Ух пролонговано'Г та безпосередньоУ дГУ. У зв'язку з цим дренаж1 потребно часто зам1-ню^ати, ¡нколи по к!лька раз1в за День [И].
Також в1домий споаб дренування гжйних ран за допомогою гумових випускниюв та поеднання гумових смужок ¡з марлёю, змо-ченою ппертожчним розчином, шляхом уведення цих випускниюв ДО.^нэ гнтноУрэнмНедол'жами цього способу е те, що таю дренаж1 доз^оляють виткати лише р1дкш частин1 гною в перший час Тх ви-користання \ не можуть бути вико-ристан! для послйного промиван-ня гншноТ рани антисептичними розчинами, а також для введения антибютиш.
Серед немедикаментозних ме-тод1в застосовують метод, оснований на використанш енерги низкочастотного ультразвуку. Це повязано этим, що вторинж ефек-ти низькочастотного ультразвуку {каВ|Тац1я, зм(нний звуковий тиск, акугтична дорЬкка, звукохшчж та зву^окапЫярж ефекти) сприяють ¡нтенсивному мехашчному вщ-торЫенню некротичних мае, ви-дал^нню ф1бринозного нальоту з поверхж рани, екстракцГ!" патоло-пчного вмкту калтярно-пористоУ сио-еми поверхн! рани, жактивацм патогенноТ мкрофлори, а також активаци мкцевих ¡мунних про-цеав у хворих на гжйно-запальж хво|эоби. Також спостер(гаеться гвдвищений ¡нтерес до застосування озонотерапи. За зовн1шнього застосування високих концентраций газопод1бного озону та озоно-ваних розчин1в проявляеться його виссжа окислюзальна властив!сть, спр^мована проти м1кроорган1з-М1В. Озон найефективжший у во-логосу середовищ!, оск!льки при роз^ладанн! озону в вод1 вини-кае високореакц1йний пдроксил-радикал. Озон знищуе б1льш1сть оЛ'ДУв м(кроаргаи(ЗМ(в, ара цьому не Подразнюючи тканини [15, 16, 17].
3 метою депдратаци тканин у дтянщ гн1йних ран використовуються для м1сцевого л1кування цих ран комбшоваш препарати на су-часних пдрофкпьних основах. На-приклад, у рол! мазевих пов'язок використовують нов! синтетичж BiT4H3HRHi антим1кробн1 препарати другого поколЫня («ОфлокаУн», «MipaMÎCTHH», «Стрептон1тол - Дар-ниця»), Спостер1гали п!двищення терапевтичного ефекту та пози-тивний л1кувальний ефект [13]. Але виявлен] й деяк! недол)ки у вико-ржтзит вищезгздэного способу. Мазь яклкарська форма викорис-товуеться, як правило, на поверх-Hi неглибоких ран. Використання лкарських засо&в у вигляд! мазей при глибоких ранах обмежене, бо при цьому утруднюеться в1длк ранового вмкту. В!домо також, що мкцеве застосування антиб!отик1в у paHi неефективне. Нав1ть якщо анти&отик вибраний правильно, з урахуванням чутливосп до нього мкробноУ флори, створити пригн!-чувальну концентрацш не вдасть-ся, осюльки бшьш1сть антиб1отик1в неслйю та швидко руйнуються при низькому рН ранового вмюу Не-дол1ками маз1 також можна вва-жати недоц1льн1СТь УУ застосування в перш!й фаз( ранового процесу. Жирова основа мае ш'двищену пд-рофобнкть, що не дозволяе мазям зм1шуватися з рано в им ексудатом i поглинати його.
виомий cnoci6 л1кування гн!й-них ран, який передбачае використання полмерноУ пл1вковоУ форми л1карськоУ речовини пролонгова-ног дм, виконаноУ з 86, 8 - 91, 9 мае. ч. пол1уретану, наповненого 4, 5-8, 7 мае. ч. пол^уретанового пдро-гелю, насиченого 3, б - 4, 5 мае. ч. антибютика цефалослоринового ряду. 0i3HKO-xiMi4HÎ, ф1зюлопчн! та пстолопчж досл!дження u,ieï плавки вказують на те, що такий спо-ci6 дозволяе регулювэти вих!д л1-карськоУ речовини, яка позитивно впливае на загоення рани [19].
Усе чаепше в гжйжй xipypriï' знакодягь ззсюсуезння сарёен-ти комплексно!' дм. Сорбенти Bi-тчизняного та заруб1жного ви-робництва волод1ють високою
лкувальною активнктю за раху-нок вираженоУ антибактер!аль-ноУ д|Т в!дносно мкрофлори. За даними деяких авторш, сорбенти, ЩО ВОЛОД1ЮТЬ достатньо високою сорбцшною Д1ею, доцтьно засто-совувати в перш!й фаз1 ранового процесу [18, 20]. Але недолгом можна вважати те, що в pani сорбент набувае желепод!бноТ форми, а це може перешкоджати природному в!дтоку ексудату з ран.
Отже, аналвуючи даж л!терату-ри про патогенез процеав у раж та способи лкування хворих на од-онтогенж гжйно-запальж процеси щелепно-лицевоУ дтянки, можна зробити таю висновки: в способах медикаментозноТ дм на перебк ранового процесу основним недолгом застосування препаратш е Тх однонаправлежсть, що не зб1-гаеться з сучасним уявленням про патогенез загосння гншних ран; не виршене питания про спосо-
би введения лкарських речовин у рану та Ух дозування; в1дом1 способи введения лкарських речовин у рану на тампонах, турундах, у склад1 мазей, за довготривалого промивання розчинами через систему дренаж!в, як уже зазначало-ся вище, мають низку недолив; необх!дна подальша розробка метод! в депдратацм тканин та дезж-токсикацм* оргажзму.
/Ктература
1. Раны и раневая инфекция ; под ред. М. И. Кузина, В. М. Костюченюка. - М.: Медицина, 1981. - 688 с.
2. Тимофеев А. А. Руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии / А. А. Тимофеев. - К., 2004. - 1046 с.
3. Кравченко В. В. Диагностика и лечение гнойной стоматологической инфекции / В. В. Кравченко, И. Г. Лещенко. - Самара: Перспектива, 2003. - 248 с.
4. Практическое руководство по антиинфекционной химиотерапии; под. ред. Л. С. Страчунского, Ю. Б. Белоусова, С. Н. Козлова. - Смоленск: МАШАХ, 2007. -464 с.
5. Тимофеев А. А. Применение иммунокоррегиру-ющей терапии рибомунилом в комплексном лечении больных с одонтогенными абсцессами мягких тканей челюсти о-лицевой области / А. А. Тимофеев, С. В. Внуковская // Современная стоматология. - 2007. - №3. - С 89-91.
6. Белоклицкий С. М. Воспаление. Мобилизация юеток и клинические эффекты / С. М. Белоклицкий, Р. Р. Авталион. - М.: Издательство Бином, 2008.-240 с.
7. Бернадский Ю. И. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии / Ю. И. Вернадский. - М.: Медицинская литература, 2003.-416 с.
8. Войно-Ясенецкий В. Ф. Очерки гнойной хирургии / В. Ф Войно-Ясенецкий. - Л.: Медгиз, 1956. - 631 с.
9. Тимофеев А. А. Гнойная хирургия челюстно - лицевой области и шеи: [учебное пособие] / А. А. Тимофеев. - М., 1995. - 236 с.
10. 1сакова Н. М. Комплексне лкування хворих на шгйно-запальж процеси щелепно-лицевоТ дмянки знтиб'отиками та препаратом з ¡муномоделюючими аяастивостями: дис. ... канд. мед. наук: '14. 01. 22 / 1с-дасова Натал!я Михайловна. - Вшниця, 2005. - 144 с.
11. Кузняк Н. Б. Комплексне .жкування гннйно-запальних процеав щелепно-лицевоТ дыянки препаратами з сорбцмною дкю: дис.... канд. мед. наук: 14.01. 22 / Кузняк Наталт Богдан¡вна. - Вшниця, 1998. -142 с.
12. Пат. RU2284825, Российская Федерация. Способ лечения абсцессов, флегмон мягких тканей [электронный ресурс]/ Н. Э. Петросян [и др.] Режим доступа: http: //www. ntpo. com/patents_medidne/ medicine_17/medicine_108. shtml
13. Даценко Б. M. Гнойная рана / М. Б. Даценко, С. Г. Белов, Т. И. Тамм. - К.: Здоров'я, 1985. - 136 с.
14. Пат. № 39654, МПК 7 AG1M27/00, УкраУна. Cnociö дренування гжйних ран / Ю. М. Самченко, 3. Р. Уль-берг, А. М. Лихота, С. А. Иемиро; заявник i патентов-ласник Вшницький нац!ональний медичний уншерси-тет ¡м. М. I. Пирогова. - № 1597240051; заяв. 12.13. 02; опубл. 15. 06. 04.
15. Шувалов С. М. Усиление антибактериальной активности диоксидина при его ссчетанном применении с комплексонами и ультразвуком / С. М. Шувалов, М. А. Иванова, И. И. Шувалова // BiCHHK Стоматологи. - Одеса. - 2000. - № 4. - С. 71.
16. Барило А. С. Использование озона и ионов серебра в комплексном лечении гнойно-воспалительных заболеваний челюстно-лицевой области /А. С. Барило // В1сник Стоматологи. ~ Одеса. - 2004. - № 2. - С. 32-35.
17. Комплексная озонотерапия ограниченного вялотекущего гнойного воспаления мягких тканей челюстно-лицевой области / [Агапов В. С., Смирнов С. Н., Шулаков В. В., Царев В. Н.] // Стоматология. -2001. - №3. - С. 23-27.
18. Тимофеев А. А. Применение современных комбинированных препаратов в комплексном лечении гнойно - воспалительных заболеваний мягких тканей челюстно - лицевой области и шеи А. А. Тимофеев, М. В Ковалев, С. В. Витковская // Современная стоматология. - 2004. - № 3. - С. 83 - 87.
19. Пат. №64021UA, МПК A61L31/00, А61/М31/12, А61К31/545. А61К47/30. Cnociö одержання шивкових форм л^юв пролонгованоУ дм / Галактенко Н. А. , Лу-говська Г. Г., Жернова Л. М., Починок О. В., Тарасов Т. А., Руденко А. В. «1НСТИТУТ XIMII ВИСОКОМОЛЕКУ-ЛЯРНИХ СПОЛУК HAH УКРА1НИ». -Опубл. 16. 02. 04, Бюл. №2.
20. Ковальов М. В. Мкцеве лкування гнмних ран м'яких тканин щелепно-лицево! дмянки [Текст]: дне.... канд. мед. наук: 14. 01. 22 / Ковальов Максим Володи-мирович. - К., 2006. -148 с.
21. Chirurgia szczekowo-twarzowa ; pod red. Stani-slawa B. Bartkowskiego. - Krakow: Collegium Medicum UJ, 1996.-456 str.
22. Barie P. S. Modern surgical antibiotic prophylaxis and therapy: less is more / P. S. Barie // Surg. Infect. -2000.-Vol. 1. - P. 23-29.
23. Geelhoed G. W. Surgical infectious disease. In Harken AH, Moore EE (eds): Surgical Secrets, 5th ed. Philadelphia, 2005, Mosby.
24. Peterson U: Principles of management and prevention of odontogenic infection. In Peterson LJ, Ellis E, Hupp J et al (eds) : Conteprorary Oral and Maxillofacial Sergery, 2nd ed. St Louis, 1998, Mosby.
25. Peterson LJ: Surgica! wound infection. In Harken AH, Moore EE (eds): Sergical Secrets, 5th ed. Phaladel-phia, 2005, Mosby.
Cmammn nadiutu/ia 8. 04. 2010 p.
Резюме
Проведен анализ источников литературы, которые освещают вопрос основных причин возникновения гнойно-воспалительных процессов челюстно-лицевой области и известных методов лечения таких заболеваний. Рассматриваются их позитивные и негативные стороны.
Ключевые слова: челюсгно-ллцевая область, одонтогенные гнойно-воспалительные процессы, абсцесс, флегмона, лечение.
Summary
The analysis of literary sources concerning the main reasons of the etiology of purulent inflammatory processes of maxillo-facial area and developed methods of their treatment is conducted. The advantages and disadvantages of these treatment methods are considered and evaluated.
Key words: maxillo-facial area, odontogenic purulent inflammatory processes, abscess, phlegmon, treatment.
