CC BY
1
УДК 338:65.01 https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2021A27
Н. В. ШАНДОВА
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-6278-1143 Т. Ю. РЕДЬКИНА
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
особливост1 стратег1чного планування
пщприсмницько! д1яльност1
В сmаmmi, з метою обтрунтування ролi стратегiчного планування тдприемницъко'1' дiяльностi, окреслено умови, що сприяли формуванню нових механiзмiв вирiшення завданъ розвитку тдприемств i забезпечили перехiд вiд традицтних форм управлiння до нових, заснованих на .застосувант iнновацiйних технологш планування.
На основi узагалънення напрямiв закордонних й вiтчизняних теоретичних до^дженъ поняття «стратегiчне планування» встановлено, що основними аспектами стратегiчного планування е: довгостроковий характер планування, заснований на розробцi перспективних цшей, стратегiчних сценарiях; стратегiчний план або стратегiя розвитку як основний результат процесу планування; системний характер планування, який забезпечуе цiлiснiстъ i комплекстстъ елементiв стратегiчного планування. Уточнено сутнктъ «стратегiчного планування тдприемницъко'1' дiялъностi», що в межах пiдприемницъкоi дiялъностi, адаптуючисъ до сучасно'1' економiки знанъ i iнформатизацii, змiнюетъся через змти само'1' пiдприемницъкоi дiялъностi.
Проведене до^дження визначення «стратегiчне планування тдприемницъко'1' дiялъностi» як безперервного процесу анализу, прогнозування, розробки стратеги досягнення бажаного стану, що включае оптималъний прогнозний розподш ресурсiв для максималъного досягнення цшей у мтливих i високо ризикованих умовах зовншнъого середовища, пояснюе урахування технологш прогнозного i сценарного пiдходiв та формуе пiдстави для уточнення специфки, факторiв i структури елементiв стратегiчного планування.
На основi процесного пiдходу визначено структурш елементи стратегiчного планування у виглядi: ресурсiв, необхiдних для органгзацИ стратегiчного планування, як залучених ззовш, так i вилучених 1з господарсъкого обороту; резулътатiв практично'1' реалгзаци стратегiчного планування; зв 'язюв, що виникаютъ в процесi прийняття управлiнсъких рiшенъ стосовно здшснення стратегiчного планування. Доведено, що стратегiчне планування тдприемницъко'1' дiялъностi як процес представляе собою комплекс взаемопов 'язаних компонент застосовувано'1' прогнозно'1' технологи та факторiв зовнiшнъого i внутршнъого середовища функ^онування.
Ключовi слова: стратегiчне планування, пiдприемницъка дiялънiстъ, управлiнсъкi ршення, невизначетстъ, ресурси, управлiння.
Н. В. ШАНДОВА
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0002-6278-1143 Т. Ю. РЕДЬКИНА
Херсонский национальный технический университет
ОСОБЕННОСТИ СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
В статъе, с целъю обоснования роли стратегического планирования предпринимателъской деятелъности, очерчены условия, которые содействовали формированию новых механизмов решения задач развития предприятий и обеспечили переход от традиционных форм управления к новым, основанным на применении инновационных технологий планирования.
На основе обобщения направлений заграничных и отечественных теоретических исследований понятия «стратегическое планирование» установлено, что основными аспектами стратегического планирования являются: долгосрочный характер планирования, основанный на разработке перспективных целей, стратегических сценариях; стратегический план или стратегия развития как основной резулътат процесса планирования; системный характер планирования, который обеспечивает целостностъ и комплексностъ элементов стратегического планирования. Уточнена сущностъ понятия «стратегическое планирование предпринимателъской деятелъности», которое, адаптируясъ к современной экономике знаний и информатизации, в пределах предпринимателъской деятелъности меняется из-за изменения самой предпринимателъской деятелъности.
Проведенное исследование определения «стратегическое планирование предпринимательской деятельности» позволило определить его как непрерывный процесс анализа, прогнозирования, разработки стратегии достижения желательного состояния предпринимательской структуры, включающий оптимальное прогнозное распределение ресурсов для максимального достижения целей в изменчивых и высокорискованных условиях внешней среды, и обосновать использование технологий прогнозного и сценарного подходов, что сформировало основу для уточнения специфики, факторов и структуры элементов стратегического планирования.
На основе процессного подхода определены структурные элементы стратегического планирования в виде: ресурсов, необходимых для организации стратегического планирования, как привлеченных извне, так и изъятых из хозяйственного оборота; результатов практической реализации стратегического планирования; связей, которые возникают в процессе принятия управленческих решений относительно осуществления стратегического планирования. Установлено, что стратегическое планирование предпринимательской деятельности как процесс представляет собой комплекс взаимосвязанных компонент применяемой прогнозной технологии и факторов внешней и внутренней среды функционирования.
Ключевые слова: стратегическое планирование, предпринимательская деятельность, управленческие решения, неопределенность, ресурсы, управление.
N. V. SHANDOVA
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0002-6278-1143 T. Yu. REDKINA
Kherson National Technical University
FEATURES OF STRATEGIC PLANNING OF ENTREPRENEURIAL ACTIVITIES
The article substantiates the role of strategic planning of entrepreneurial activity, outlines the conditions that contributed to the formation of new mechanisms for solving the problems of enterprise development and ensured the transition from traditional forms of management to new ones based on the use of innovative planning technologies.
Based on the generalization of the directions of foreign and domestic theoretical studies of the concept of "strategic planning", it has been established that the main aspects of strategic planning are: long-term planning based on the development of long-term goals, strategic scenarios; strategic plan or development strategy as the main result of the planning process; the systemic nature of planning, which ensures the integrity and complexity of the elements of strategic planning. The essence of the concept of "strategic planning of entrepreneurial activity" has been clarified, which, while adapting to the modern economy of knowledge and informatization, changes within the framework of entrepreneurial activity due to changes in entrepreneurial activity itself.
The study of the definition of "strategic planning of entrepreneurial activity" made it possible to define it as a continuous process of analysis, forecasting, and development of a strategy for achieving the desired state of the entrepreneurial structure, including the optimal predictive allocation of resources to maximize the achievement of goals in a changeable and high-risk environment, and substantiate the use of predictive and scenario approaches, which formed the basis for clarifying the specifics, factors and structure of elements of strategic planning.
On the basis of the process approach, the structural elements of strategic planning are determined in the form of: the resources necessary for the organization of strategic planning, both attracted from outside and withdrawn from economic circulation; the results of the practical implementation of strategic planning; connections that arise in the process of making management decisions regarding the implementation of strategic planning. It has been established that strategic planning of entrepreneurial activity as a process is a complex of interrelated components of the applied predictive technology and factors of the external and internal environment of functioning.
Key words: strategic planning, entrepreneurial activity, management decisions, uncertainty, resources, management.
Постановка проблеми
Наростаюча складшсть зовшшнього середовища, невизначешсть вибору i реалiзацп стратеги в сучасних умовах ведення бiзнесу шдсилюе залежшсть розвитку шдприемств вщ ефективносп обрано! стратеги. Через невизначешсть зовшшнього середовища, що шдсилюеться глобальними змшами в промисловому виробнищга, операцшними, фшансовими та сощальними наслщками яш викликаш пандемieю Covid-19, дуже складно повно передбачити майбутнш стан шдприемства та побудувати
вектор стратепчних ршень, що забезпечить досягнення визначених цшей та збшьшення конкурентних переваг.
До факторiв, що виявилися поштовхом до зростання ролi стратегiчного планування в управлiннi розвитком пiдприeмства вщнесемо наступнi.
По-перше, умови, в яких функцiонують вiтчизнянi пiдприeмства, характеризуються тенденщями до скорочення фiнансових ресурав. За даними Державно! служби статистики [8], фшансовий результат до оподаткування великих та середшх пiдприeмств в Укра1ш за сiчень-березень 2020 року становив 4,9 млрд. грн. збитку, частка збиткових шдприемств за цей перюд зросла до 40,8%. В цшому, збиткових шдприемств за даний перюд побшьшало на 13,6%.
По-друге, пандемiя «Covid-19» вплинула на попит i пропозицiю на промислових ринках -падшня попиту, розриви виробничо-збутових ланцюпв призвели до проблем, пов'язаних iз доступнiстю сировини i комплектуючих, падшням цiн на енергоносп, що вимушуе пiдприемства адаптуватися до мшливо! ситуацп в режимi реального часу шляхом змши iснуючих економiчних моделей.
По-трете, епоха «пост-Covid-19» розставила новi прюритети в системi цiнностей, на яш покладаються технологи дизайну i реалiзацil стратегiчного планування. На думку бшьшосп експертiв, так1 якостi, як фiнансово-економiчна доступнiсть, iнновацiйнiсть i пiдготовленiсть до запуску тепер не е найважлившими в оцшщ проектiв. У довгостроковш перспективi першорядне значення набувають так параметри, як екологiчна та сощальна вiддача вiд дiяльностi об'екта, а також стшшсть до можливих надзвичайних подiй i шок1в.
По-четверте, шдприемницьш структури готуються до майбутнього, в якому дистанцiйна робота отримае бшьш широке застосування у порiвняннi з традицшною роботою на закрiпленому мющ. За даними аудиторсько! компанп PWC, що надае аудиторськ1 та консультацшш послуги компанiям рiзних галузей, технолопчш компанп з великою вiрогiднiстю скоротять площi свое! нерухомостi (38% у порiвняннi з 26% для шших секторiв), а 55% планують зробити вщдалену роботу постiйною для вах посад, для яких це можливо.
Окресленi умови акцентують увагу на завданнях, як1 можна вирiшити шляхом застосування превентивних методiв, основаних на прогнозованих припущеннях щодо змiни ринково! ситуацп на товарних ринках, що входять в сферу iнтересiв шдприемства, а також на пошуку i реалiзацil дiй, як1 можуть швелювати негативнi наслiдки змiн i змщнити позитивнi. У зв'язку з цим виникае потреба у формуванш нових механiзмiв вирiшення завдань розвитку шдприемств, яш б забезпечили перехiд ввд традицiйних форм управлiння до нових, заснованих на застосуваннi iнновацiйних технологш планування i дозволяли надавати оцшку факторам ризику виникнення проблемних ситуацш i ступеню !х наслiдкiв на рiзних горизонтах планування.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй
Ретроспективний аналiз наукових дослiджень дозволяе констатувати, що питанням формування та розвитку концепцп стратегiчного планування присвячено багато робгг закордонних i вiтчизняних науковцiв: I. Ансоффа, Р. Акоффа, В. Диканя, В. Зубенка, О. Маковоза, I. Токмаково!, Ф. Котлера, М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедуор^ А. Томпсона, Дж. Стршленда, Д. Шенделя, Ч. Хофера, З. Шершньово! та ш. В опублiкованих працях розглянуто ключовi аспекти сутностi, ролi i функцiй стратегiчного планування корпоративних структур, питання аналiзу зовнiшнього i внутршнього середовища, рушiйних механiзмiв стратегiчних змш, разом з тим потребують дослщження аспекти реалiзацil стратегiчного планування дiяльностi п1дприемницьких структур.
Формулювання мети дослвдження
Метою статi е дослiдження сутносп та проблем органiзацil стратегiчного планування дiяльностi пiдприемницьких структур.
Викладення матерiалу дослiдження
Стратегiчне планування дiяльностi шдприемства е одшею з основних функцш стратегiчного управлiння, головним призначенням якого е розробка i впровадження стратеги. Аналiзуючи закордоннi та вiтчизнянi школи управлiння необхiдно вiдзначити, що поняття «планування» розвиваючись охопило стратегiчне, операцшне, фiнансове планування, план виробництва i план продаж та iншi види планiв. Планування дозволяе знизити невизначешсть i пiдготувати пiдприемство для реакцп на рiзнi фактори при рiзних сценарiях розвитку подiй.
Визначаючи дефшщш «стратегiчне планування» дослiдники використовують рiзнi пiдходи.
I. Ансофф, якого називають «батьком стратегiчного планування», припустив, що оточуюче середовище пiдприемства змiнюеться iнодi несподiвано, через що стратегiчне прогнозування та планування стае утрудненим. В сво!х роботах I. Ансофф показав складшсть i динамiзм оточуючого середовища, важливють змiнних, що заважають плануванню. Розглядаючи стратегiчне планування як аналггачний результат, в якому використовуються економiчнi i технологiчнi змiннi, науковець наголошував, що стратегiчне планування сфокусоване на прийнятп оптимальних стратегiчних рiшень, i
B^pi3HaB його вш стратепчного менеджменту, який пов'язаний з досягненням CTpaTerÎ4HHx результатiв: нових риншв, нових TOBapiB, нових технологш. [2].
Розвиваючи теорiю I. Ансоффа в обласп планування в умовах дефщиту ресурсiв Д. Шендель i Ч. Хофер розглядають планування як процес двостороннього зворотного зв'язку, в якому стрaтегiï взaeмодiï з ринком i постачальниками взаемопов'язаш. Дослшники також придiляють увагу необхiдностi планування персоналу i виду оргaнiзaцiйноï структури компaнiï [17].
М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедуорi вказують, що «стратепчне планування представляе собою нaбiр дiй i рiшень, що приймаються керiвникaми, як1 приводять до розробки специфiчних стрaтегiй, призначених для допомоги оргашзащям досягти власних цiлей [6], але поза увагою нaуковцiв залишаються аспекти впливу зовнiшнього i внутршнього середовища на процес формування i вибору стратепчних цiлей. Анaлогiчноï думки дотримуеться З. Шершньова, розглядаючи стратепчне планування «як систематизоваш, та б№ш-менш формaлiзовaнi зусилля всiеï оргaнiзaцiï, яш спрямовaнi на розробку стрaтегiй, оформлення 1'х у виглядi стрaтегiчних планових докуменпв рiзного типу, оргaнiзaцiю виконання цих стрaтегiчних плaнiв, проектiв i програм» [13].
Ф. Котлер тдкреслюе фундаментальну роль стрaтегiчного планування для вах iнших видiв планування в компанп, i трактуе його як управлшський процес створення i тдтримки стрaтегiчноï вiдповiдностi мiж цiлями фiрми, 1'х потенцiйними можливостями i шансами в сферi маркетингу [5].
Президент Цюрiхськоï школи бiзнесу П. Лоранж розумiе стрaтегiчне планування як шструмент, що допомагае в прийнятгi управлшських рiшень i об'еднуе чотири основних види упрaвлiнськоï дiяльностi: розподiл ресурав, aдaптaцiя до зовнiшнього середовища, внутршня координaцiя i оргaнiзaцiйне стрaтегiчне передбачення [16].
Р. Акофф уводить поняття партисипативного планування, видiляючи його як найбшьш вiдповiдне iнтересaм aкцiонерiв. Щд партисипативним плануванням вiн розумiе «пряме залучення в процес планування вах тих, кого воно безпосередньо торкаеться» i вшзначае, що цiль планування укладаеться не в вирiшеннi проблеми полiпшення якостi життя iнших, а в тому, як надати 1'м можливiсть зробити це для себе, i постшно вчитися робити це бшьш ефективно. Ученим розроблена класифжащя планування по видах його орiентaцiï: реактивна (орiентaцiя на минуле); шактивна (орiентaцiя на сьогодення); преактивна (орiентaцiя на майбутне); iнтерaктивнa (орiентaцiя на взаемодш) [1].
Американсьш автори А. Дюбрин, Р. Айреланд i Дж. Вiльяме визначають стрaтегiчне планування як процес розпод^ ресурсiв для досягнення фiрмою поточних i перспективних цшей i завдань в умовах швидко мiнливого i конкуруючого дiлового оточення [14].
Нaуковцi У. Кiнг i Д. Клшанд стверджують, що стратепчне планування в загальному випадку представляе собою процес визначення цiлей оргашзацп (соцiaльно-господaрськоï структури) i 1'х змш, а також ресурсiв, необхiдних для !х досягнення, i пол1тики, спрямовано! на придбання i використання цих ресурав [4].
Д. Хан трактуе стратепчне планування як планування досягнення цшей, в ходi якого визначають в довгостроковому план структуру i обсяги продуктово-асортиментнох' програми, а також структуру i обсяги потенщалу, необхшного для виробництва i реaлiзaцiï продукцп [10].
Г. Мiнцберг розглядае стратепчне планування як процес «5Р» - план (plan), зразок, модель, шаблон (pattern), позицшвання (position), перспектива (perspective) i вшволжаючий маневр (ploy), i представляе цей процес, як основане на ментальному процеа планування перетворень на основi прогнозування, регулювання i застосування до досягнення стратепчних цшей з урахуванням динaмiчних змш зовшшнього середовища [7].
Вiтчизнянi науковщ В. Дикань, В. Зубенко, О. Маковоз, I. Токмакова також визначають стратепчне планування як управлшський процес досягнення i тдтримки стшкого балансу цшей, можливостей i ресурав оргашзацш та нових ринкових можливостей [3].
Наведене рiзномaнiтгя нaпрямiв дослiдження поняття «стратепчне планування» показало, що стратепчне планування пов'язане з визначенням довгострокових цшей i завдань, розподшом ресурав i прийняттям плану послiдовних дш по досягненню цiлей. Стрaтегiчне планування е найбшьш ефективним, коли формуе прогнози змши фaкторiв зовнiшнього i внутршнього середовища, застосовуе сценарний шдхш до оцiнки цих змiн [12]. Основними аспектами стратепчного планування е: довгостроковий характер планування, заснований на розробщ перспективних цшей, стратепчних сценaрiях; стратепчний план або стрaтегiя розвитку як основний результат процесу планування; системний характер планування, який забезпечуе цшсшсть i комплексшсть елементiв стратепчного планування.
Однак ряд закордонних aвторiв, серед яких Т. Щiтерс i Р. Уотерман мол. [9], а також Г. Мшцберг та Дж. Кушн [7], не заперечуючи вaжливостi здшснення стратепчного планування, вшзначають зниження ефективносп такого планування в сучасних швидко мшливих умовах при його некоректному застосуванш або при вiдсутностi стимулiв його реал1зац^'. Деяк1 автори [15, 17, 19] вшзначають нерозвинешсть мехaнiзмiв стрaтегiчного планування й непопулярнiсть використання конкретних його
методик у дiяльностi суб'екпв шдприемництва, i зокрема, малого й середнього 6i3Hecy, визнаючи при цьому важливiсть i необхшшсть його здiйснення такими 6i3Hec-структурами.
Порiвняння тлумачень поняття «стратепчне планування», яке б№ше асоцiюeться з корпоративним управлшням, дозволяе припустити, що в межах тдприемницько! дiяльностi механiзм стратегiчного планування, адаптуючись до сучасно! економiки знань i шформатизаци, потребуе певних змш через змiни само! тдприемницько! дiяльностi. Змiни тдприемницько! дiяльностi вiдбyваються у побyдовi бiзнес-процесiв, моделях ринково! поведшки, впровадженнi у свою дiяльнiсть досягнень шформацшних технологiй, застосyваннi нових форм планування, методiв фiнансyвання сyб'ектiв шдприемництва та ш. На основi узагальнення вищенаведених визначень, пiд «стратепчним плануванням тдприемницько! дiяльностi» будемо розyмiти безперервний процес аналiзy, прогнозування, розробки стратеги досягнення бажаного стану, що включае оптимальний прогнозний розподiл ресyрсiв для максимального досягнення цшей у мшливих i високо ризикованих умовах зовшшнього середовища, при цьому результатом е розроблений план реалiзацil стратеги розвитку, в якому вшображаються конкретш показники, що характеризують стан пiдприемства в процеа досягнення поставлених цiлей. Оптимальний розподш ресyрсiв означае такий розподш, що в найбiльшомy ступеню задовольняе цiльовим настановам бiзнесy i формуе висококонкурентне внyтрiшне середовище, спроможне протистояти зовнiшнiм загрозам. Прогнозний розподiл означае потенцшний розподiл ресyрсiв у майбутньому з урахуванням технологiй прогнозного i сценарного пiдходiв.
Реалiзацiя стратегiчного планування в дiяльностi сyб'ектiв пвдприемництва потребуе уточнення його специфiки, факторiв i структури елементiв.
Як будь-який процес, стратепчне планування мае «вид», «вихвд» i «зв'язки». На «входЬ> формуються ресурси, необхiднi для оргашзаци стратепчного планування, як залyченi ззовнi, та i вилyченi iз господарського обороту. На «виходЬ» формуються результати практично! реалiзацi! стратегiчного планування. «Вхiд» i «вихiд» поеднанi мiж собою зв'язками, що виникають в процесi прийняття yправлiнських рiшень стосовно здiйснення стратепчного планування.
Реалiзацiя структурних елементiв стратепчного планування дiяльностi сyб'ектiв пiдприемництва мае наступну послiдовнiсть. Фактори прямого i непрямого впливу, що визначають змши зовшшнього середовища, зокрема, сучасними досягненнями наyково-технiчного прогресу, iнформацiйних технологiй, нових форм ведення бiзнесy, потребують прогнозування змши тдприемницько! дiяльностi. Прогнозування змши тдприемницько! дiяльностi з урахуванням жорстко! обмеженостi ресyрсiв пов'язане з прогнозним розподiлом цих ресyрсiв, у першу чергу, попереджаючи планування цiльового стану само! бiзнес-стрyктyри. Пiдприемець, прогнозуючи розподш ресурав, виступае суб'ектом стратегiчного планування, придiляючи бiльше уваги стратегiчнiй орiентацi! у розробцi i прийняттi тдприемницьких рiшень. Звiдси випливае зв'язок, невщщльшсть структури стратегiчного планування вiд управлшського впливу, який здiйснюеться шдприемцем, i визначаеться його пiдприемницькими навичками, характером, якостями та ш. Пiд впливом застосовувано! прогнозно! технологи щодо розпод^ ресyрсiв, здiйснених yправлiнських впливiв, як наслшок !х практично! реалiзацi! формуються «вихшш параметри» стратегiчного планування .
Найбшьш актуальними факторами прямого i непрямого впливу для сyб'ектiв шдприемництва е:
- фактори «п'яти сил» М. Портера;
- фактор часу, який мае важливе значения в процеа визначення i оцiнки тдприемницьких
ризишв;
- фактор наyково-технiчного прогресу, який суттево проявляеться в частит сучасних iнформацiйних технологiй, iнформацiйних систем планування i yправлiння бiзнесом (CRM-, SCM-, CSPR- i ш. системи, Big data, штучний iнтелект, «хмарш» сервiси та iн.)
Перелiченi фактори формують можливостi i загрози для сучасно! тдприемницько! дiяльностi i проявляються у виглядi iнновацiй i ризишв.
Вхвдт параметри стратегiчного планування визначаються особливостями внyтрiшнього середовища пiдприемницько! структури, яке також обумовлюе специфiкy управлшських впливiв, зокрема, за допомогою яких формуються цiльовi показники ефективностi бiзнесy, що будуть покладенi в основу технологи прогнозування. Елементами внутршнього середовища е:
- стратепя пiдприемницько! дiяльностi;
- фiнансова стратегiя, що формуе прюритети розпод^ фiнансових ресyрсiв для виконання стратепчних цшей;
- ресурси тдприемницько! дiяльностi.
Зв'язки, що виникають в процеа стратепчного планування формуються на рiвнi зовшшнього i внутршнього середовища. На рiвнi зовнiшнього середовища - це визначення системи можливостей i обмежень впливу сyб'ектiв (окремих шдприемщв, або власник1в бiзнесy, що приймають рiшення) i об'ектiв ^знес-процеав, видiв дiяльностi, ресyрсiв бiзнесy) прогнозування, структури бiзнесy з приводу реалiзацi! планових цiлей i завдань, практика бухгалтерського, податкового i фiнансового планування. На
рiвнi внутршнього середовища - це визначення тенденцш впливу тих чи шших фiнансово-економiчниx факторiв на дiяльнiсть пiдпривмницькоï структури, яш контролюються станом лiквiдностi, нормуванням витрат, економiчною ефективнiстю та ш.
Виxiдними параметрами стратегiчного планування в ri чи iншi аспекти бiзнесy, що змiненi за результатами, або за допомогою прогнозування. Так, наприклад, в резyльтатi прогнозування може бути модершзована фiнансова стратегiя пiдпривмницькоï структури, виявлеш новi шляхи розвитку бiзнесy, новi джерела отримання фiнансовиx ресурав [11].
Таким чином, стратепчне планування тдпривмницько1' дiяльностi як процес представляв собою комплекс взавмопов'язаних компонент застосовувано1' прогнозно!' теxнологiï та факторiв зовшшнього i внутршнього середовища фyнкцiонyвання. Шпрямком реалiзацiï стратегiчного планування пiдпривмницькоï дiяльностi, заснованого на прогнозyваннi в постшне удосконалення бiзнес-процесiв пiдпривмницькоï дiяльностi у вшповшь на нестабiльнiсть i ризики середовища за допомогою методiв розробки i прийняття yправлiнськиx рiшень в обласп стратегiчного планування.
Висновки
Множина проведених дослiджень свiдчить про ретельне вивчення поняття «планування», але в умовах сьогодення парадигма розвитку науки спиравться на мiждисциплiнарний пiдxiд, що i вшбивавться в дослiдженняx останшх рок1в. Стратегiчне планування - це основа вах видiв планування на шдпривмсга i в однiвю з функцш стратегiчного yправлiння, яка пов'язана з необхшшстю розширення горизонтiв передбачення бажаного стану пiдпривмства. Стратегiчне планування тдпривмницько1' дiяльностi розглядавться як безперервний процес аналiзy, прогнозування, розробки стратеги його досягнення, що включав ошишзацш ресурав i зaсобiв досягнення цшей, при цьому результатом в розроблений план реaлiзaцiï стратеги розвитку, в якому вшображаються конкретш показники, що характеризують стан пiдпривмствa в процеа досягнення поставлених цiлей. Процесний шдхш дозволяв представити стрaтегiчне планування тдпривмницько1' дiяльностi як комплекс взавмопов'язаних компонент застосовувано1' прогнозно!' теxнологiï та фaкторiв зовнiшнього i внyтрiшнього середовища функцюнування. Даний iнстрyмент вiдрiзнявться гнучк1стю, спрямовашстю на результат, нaявнiстю зворотного зв'язку.
Список використано!' лiтерaтури
1. Aкофф Р. Планирование будущего корпорации : монография. I Oбщ. ред. В. И. Данилова -Данильяна. Москва : Прогресс, 1985. 327 с.
2. Aнсофф И. Стратегическое управление. Москва : Экономика, 1989. 413 с.
3. Дикань ВА., Зубенко ВЮ., Маковоз O3. Стратепчне управлшня: навч. поабник. Kиïв, 2013.
272 с.
4. Khot У., Kлилaнд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. Москва, 1982.
399 с.
5. ^тлер Ф. Oсновы маркетинга. Москва : Прогресс, 1991. 577 с.
6. Мескон М^., Aльберт М., Xедоyри Ф. Oсновы мененджмента. Москва : «Дело», 1992. 702 с.
7. Минцберг Г. ^инн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесс. Санкт-Петербург : Питер, 2001.
б88 с
8. Державна служба статистики Украши. URL: http:IIukrstat.gov.ua.
9. Питерс Т. Дж., Уотерман Р. X. В поисках совершенства: уроки самых успешных компаний Aмерики. Москва : Изд.дом «Вильямс», 2005. 5б0 с.
10. Xaн Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга. Москва : Финансы и статистика, 1997. 800 с.
11. Шандова H. В. Управлшня стшким розвитком тдпривмств машинобудування: методолопчш тдходи : автореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04. Oдесa, 2015. 40 с.
12. Шандова КВ. Сценарний шдхш до визначення напрямшв розвитку тдпривмства. Вкник Житомирского державного теxнологiчногоyнiверcuтетy. Економiчнi наyкu. 2017. № 1 (79). С. 1б5-169.
13. Шершньова З. G. Стратепчне управлшня : тдручник. Km^ : KHЕУ, 2004. б99 с
14. DuBrin A.J., Ireland R.D., Williams J.C. Management and Organization. Ohio. South-Western Publishing Co. 1989. 122 р.
15. Lyles M. A., Baird I. S., Burdeane O. J., Kuratko D. F. Formalized planning in small businesses: increasing strategic choices. Journal of small business management. 1993. No. 31. P. 38
16. Lorange P. Corporate Planning : An Executive Viewpoint. N.I. : Prentice-Hall, 1980.
17. Sandberg W. R., Robinson R. B., Pearce J.A. Why Small Businesses Need a Strategic Plan. Business and Economic Review. 2001. №48 (1). P. 12-15.
18. Schendel D., Hofe C. Strategic management: a new view of business policy and planning : monograph. Boston: Little Brown, 1979. 538 p.
19. Wang C., Walker E., Redmond J. Explaining the Lack of Strategic Planning in SMEs: The Importance of Owner Motivation. International Journal of Organizational Behavior. 2007. Volume 12 (1). ECU Publications. P. 1-16.
References
1. Akoff R. Planirovaniye budushchego korporatsii : monografiya. / Obshch. red. V. I. Danilova-Danil'yana. Moskva : Progress, 1985. 327 p.
2. Ansoff I. Strategicheskoye upravleniye. Moskva : Ekonomika, 1989. 413 p.
3. Dikan' V.A., Zubenko V.O., Makovoz O.V. Strategfchne upravlmnya: navch. posfanik. Kiiv, 2013.
272 p.
4. King U., Kliland D. Strategicheskoye planirovaniye i khozyaystvennaya politika. Moskva, 1982. 399 p.
5. Kotler F. Osnovy marketinga. Moskva : Progress, 1991. 577 p.
6. Meskon M.KH., Al'bert M., Khedouri F. Osnovy menendzhmenta. Moskva : «Delo», 1992. 702 p.
7. Mintsberg G. Kuinn Dzh. B., Goshal S. Strategicheskiy protsess. Sankt-Peterburg : Piter, 2001. 688 p
8. Derzhavna sluzhba statistiki Ukraini. URL: http://ukrstat.gov.ua.
9. Piters T. Dzh., Uoterman R. KH. V poiskakh sovershenstva: uroki samykh uspeshnykh kompaniy Ameriki. Moskva : Izd.dom «Vil'yams», 2005. 560 p.
10. Khan D. Planirovaniye i kontrol': kontseptsiya kontrollinga. Moskva : Finansy i statistika, 1997. 800
p.
11. Shandova N. V. Upravlínnya stíykim rozvitkom pídpriêmstv mashinobuduvannya: metodologíchní pídkhodi : avtoref. dis. d-ra yekon. nauk : 08.00.04. Odesa, 2015. 40 p.
12. Shandova N.V. Stsenarniy pídkhíd do viznachennya napryamkív rozvitku pídpriêmstva. Vísnik Zhitomirs'kogo derzhavnogo tekhnologichnogo universitetu. Yekonomichni nauki. 2017. № 1 (79). pp. 165-169.
13. Shershn'ova Z. Ê. Strategfchne upravlmnya : pídruchnik. Kiiv : KNEU, 2004. 699 p
14. DuBrin A.J., Ireland R.D., Williams J.C. Management and Organization. Ohio. South-Western Publishing Co. 1989. 122 p.
15. Lyles M. A., Baird I. S., Burdeane O. J., Kuratko D. F. Formalized planning in small businesses: increasing strategic choices. Journal of small business management. 1993. No. 31. P. 38
16. Lorange P. Corporate Planning : An Executive Viewpoint. N.I. : Prentice-Hall, 1980.
17. Sandberg W. R., Robinson R. B., Pearce J.A. Why Small Businesses Need a Strategic Plan. Business and Economic Review. 2001. №48 (1). P. 12-15.
18. Schendel D., Hofe C. Strategic management: a new view of business policy and planning : monograph. Boston: Little Brown, 1979. 538 p.
19. Wang C., Walker E., Redmond J. Explaining the Lack of Strategic Planning in SMEs: The Importance of Owner Motivation. International Journal of Organizational Behavior. 2007. Volume 12 (1). ECU Publications. P. 1-16.
