CC BY
90
УДК 005.52:005.334
Д.В. Рач
ОСОБЛИВОСТ1 ПРИЙНЯТТЯ Р1ШЕНЬ ТА ПОВЕД1НКИ ОСОБИСТОСТ1 В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТ1, НЕБЕЗПЕКИ ТА РИЗИКУ ЯК ФЕНОМЕНУ П13НАННЯ
Розглянул у ретроспектив! основы положения урахування особливостей поведЫки людини при прийнятп р1шень в умовах невизначеност1 та ризику. Показано, що ц1 положения доцтьно брати як базов1 для подальшого використання в конкретних ситуац1ях. Рис. 1, дж. 23.
Ключов1 слова: невизначенють, ризик, прийняття р1шень, повед1нков1 ефекти, характеристики сприйняття, характеристики визначеност1, характеристики поведЫки
^ 022
Постановка проблеми у загальному вигляд1 та и зв'язок ¡з важливими науковими чи практичними завданнями. Визнання факту прийняття р1шення як одшеТ з вщмшних ознак ризику ще бтьш ускладнюе розкриття сутносп ризику. Це пов'язано з тим, що вивчення процесу прийняття р1шень також, як \ вивчення ризику, вщноситься до м1ждисциплшарноТ сфери. «Процеси ухвалення р1шень вивчаються математикою, психолопею, економкою, управлшням, соцюлопею й ¡ншими конкретними науками. Потр1бно вщм1тити, що спец1ал1зац1я спричинила втрату т1еТ цшюносп, якою характеризуются природы процеси прийняття р1шень. Кр1м того, в силу м1ждисциплшарносп даного феномену часто виникають термшолопчш розб1жносп, з'являються проблеми пор1вняност1 використовуваних моделей» [32, с.41]. Головна теза, на якш сьогодн1 базуються ф1лософськ1 дослщження ризику, рац1онального р1шення полягае у тому, що «в основ! методолопчного п1дходудо побудови моделей прийняття р1шень в умовах ризику повинне лежати концептуальне уявлення про те, що ризик завжди пов'язаний з суб'ектом \ р1шеннями, як1 той приймае» [40, с.31]. Але ця теза залишаеться лише на р1вн1 фшософп \ потребуе б1льш детального розгляду.
Анал1з останн1х досл1джень \ публшацш, в яких започатковано розв'язання дано! проблеми \ на як1 спираеться автор. Вперше роль суб'екта в оцшц1 ризику ще у 1738 р. показав Д. Бернулк При розгляд1 сформульованого ним Санкт-Петербурзького парадоксу вш висунув тезу, що цшнють чогось повинна мати у якосп основи не ц1ну, а скорее, корисн1сть. Ця основа асоц1юеться з корисн1стю бажаност1 або задоволенням. При цьому ризик сприймаеться кожним по-р1зному \ не може бути оцшений однаково, а оц1нка корисност1 благ не е простою л1н1йною функц1ею \ залежить в1д особи, що знаходиться в ризиков1й ситуацй' [19]. Тому оцшка ризику залежить вщ суб'екта, а грош1 не можуть служити единим засобом «вим1ру» людських переваг, незважаючи на усю Тх ун1версальн1сть [40, с.31]. В1дтод1 пройшло приблизно 200 рок1в, коли психологи почали ретельно займатися проблемами ризику. Психолопчш аспекти повед1нки людини в ситуац1ях ризику були одними з головних на початку становления психологи у 20-т1 роки XX ст. [102, с.73].
Вид1лення невир1шених рашше частин загально! проблеми, котрим присвячуеться означена стаття. На сьогодн1 накопичено достатньо багато публ1кац1й з проблем ризику та прийняття р1шень в р1зних предметних галузях знань. Доцтьно Тх ретроспективний анал1з з метою встановлення м1жгалузевих базових знань та факт1в, як1 потр1бно використовувати в перюд конвергенцИ' наук.
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2015, №2(54), 106-112
Формулювання мети статп. Провести анал1з основних положень наукових праць, як1 впливали на формування бачення поведшки особистостей при прийнятп р1шень в умовах невизначеносп та ризику. При цьому, ризик, небезпеку та невизначенють потр1бно сприймати як феномени.
Методи дослщження. Для виконання сформульованих завдань були використаш методи анал1зу-синтезу та пор1вняльного анал1зу.
Викпад основного матер1алу дослщження. Розглянемо основы, на нашу думку, публкацй починаючи з середини XX стол1ття. У 1944 р. вийшла сшльна праця математика Дж. Фон Неймана та економюта О. Моргенштерна, яка присвячена пошуку оптимальних р1шень в умовах ризику завдяки розробленш теорй корисносп [95]. Теор1я базуеться на систем! з шести аксюм (про впорядкованють результате, транзитивнють, редукцш складних ставок, безперервнють, про цтком певний результат, принцип байдужосп) та чотирьох припущень (наявнють ч1тко сформульованоТ цт1 та критерш п досягнення, наявносп заданого перелку альтернативних шлях1в досягнення цт1, можпивють достатньо повно1 оцшки наслщмв реал1зацЛ кожноТ з альтернатив, переваги ¡ндивща по вщношенню до альтернатив \ лотереям передують Тх чисельному опису). Головний висновок, який випливае з ц1еТ теорй', можна звести до наступного. Рацюнальний ¡ндивщ повинен обирати альтернативу, яка максим1зуе очкувану кориснють. Вважаеться, що принципов! досягнення теорй' корисносп полягають у тому, що вона дала можпивють ввести ктькюну оцшку корисносп; зам1ряти кориснють на ¡нтервальнш шкал1, початок якоТ та одиниц1 вим1ру встановлюються довтьно; сформулювати оптимальш стратеги р1шення задач з ризиками [40, с. 28]. Але наявнють достатньо велико! кшькосп даних спостережень та результате експеримент1в доводили, що дуже часто особистосп поводять себе не так, як прогнозуе теор1я корисностк Тому ця теор1я, незважаючи на и потенц1ал, у р1зш часи критикувалась, в першу чергу, з боку фах1вц1в в галуз1 когштивноТ психологи, соцюлоги, економки.
Значний внесок в подальший розвиток теорй' прийняття р1шення внесли нобелевсью лауреати Г. Саймон (1978 р. присудження), М. Алле (1988 р.), Д. Канеман (2002 р.). В [38] приведен! основы досягнення цих вчених.
Так, Г. Саймон запропонував замють теорй' корисносп теорш «обмеженоТ рацюнальностЬ, головний принцип якоТ полягае у концепци «задоволення». Зпдно з ц1ею концепц1ею, будь-яка людина прагне досягти деякого задовтьного усшху, але не обов'язково максимального р1вня.
М. Алле дов1в, що «будь-яка теор1я ризику, якщо вона прагне бути реалютичною \ мае нам1р описати ключов1 параметри вибору в умовах невизначеносп, з необхщнютю повинна враховувати наступш чотири чинники » [3, с. 218]:
- психолопчну деформацш грошових величин \ вигин криво!' абсолютного задоволення;
- суб'ективну деформацш об'ективних ймов1рностей;
- зважування психолопчних значень виграш1в (грошових величин) по Тх ймов1рносп та облк математичного очкування розподту ймов1рносп грошових значень виграш1в;
- облк форми розподту ймов1рносп психолопчних значень \ особливо Тх дисперсш [3, с. 218- 221].
Найбшьш масштабними дослщження поведшки особистостей в умовах невизначеносп та ризику були проведен! двома видатними психологами А. Тверсьм та Д. Канеманом [57]. Вони розробили теорш проспекте, яка, на вщмшу вщ теорй' корисносл Дж. Фон Неймана та О. Моргенштерна, спиралась на емтрично виявлеш реальш особливосл поведшки людей в умовах ризику.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2015, №2(54), 106-112
Головна теза теори полягае в наступному: «люди покладаються на обмежене число евристичних принцишв, як1 зводять склады завдання оцшки ймов1рносп й прогнозування значень величин до бтьш прослших операцш судження. Взагал1 ц1 евристики дуже корисш, але ¡нод1 вони ведуть до серйозних \ систематичних помилок» [57, с.17]. Тому результати Тх дослщжень сьогодш розглядають як теорш когштивних помилок (¡люзш), з якоТ виходить, що «помилки, як1 були пщкреслеш А. Тверськи та Д. Канеманом, можуть, в залежносл вщ обставин, взагал1 не бути помилковими» [181]. До основних евристик, ям найбтьш часто використовуються в оцшщ в умовах невизначеносп, вщносять репрезентативнють, яка використовуеться при оцшц1 ймов1рносп того, що конкретний об'ект, випадок, процес та ¡н. належить певному класу, процесу; доступнють сценарив або подш, яка використовуеться при оцшц1 частоти класу або правдопод1бносп окремо взятого вар1анту розвитку поди; коригування («прив'язка»), яка використовуеться при ктькюному прогнозуванш, коли доступна вщповщна величина [57, с.35-36].
Анал1зуючи теорш перспектив, автор роботи [38] видтяе три основы поведшков1 ефекти, з урахуванням яких вона побудована. Це ефект визначеносп (пов'язаний з тим, що люди в тенденци надають бшьшоТ ваги детермшованим результатам); ефект вщображення (полягае в тому, що, якщо люди не схильш до ризику при виграш1, то йдуть на ризик при програшах); ефект ¡золяци (вщбивае прагнення людей спростити свш виб1р за рахунок виключення загальних компонент1в вар1ант1в р1шень). Для врахування цих ефект1в А. Тверсью та Д. Канеман запропонували замють ймов1рност1 результат1в використати функц1ю вщ в1дпов1дних ймов1рностей, яка побудована спец1ально для обл1ку повед1нкових ефект1в \ не пщкоряеться законам теор1Т ймов1рностк Кр1м того вони зам1сть поняття «корисн1сть результат1в» запропонували використати поняття «функц1я ц1нност1». Ця функц1я визначаеться в терм1нах в1дхилень в1д точки початкового багатства ¡ндив1да та е випуклою для виграшу й ув1гнутою для програшу. Саме ця ознака визначае несхильн1сть людини до ризику при виграшах \ припускае ризик при програшах.
Враховуючи, що ризик, небезпека, невизначен1сть завжди пов'язують з в1дпов1дними ситуац1ями вибору в умовах некомфортного стану [155], то ситуац1я в психологи представляеться продуктом взаемоди людини з 1Т об'ективними особливостями [101]. Кр1м того, природньо-ц1льову поведшкову невизначен1сть пов'язують з типолог1чними особливостями людини [56, ]. Дуже часто ц1 ситуацй' розглядаються з позици в1дпов1дних профес1й, а схильн1сть до ризику трактують як особисту якють, яка важлива для одних професш та небажана для ¡нших [51, розд1л 4.1]. За статистичними оц1нками вважаеться, що в сучасному сусп1льств1 95-97% людей - ризикофоб1в та 3-5% - ризикоф1л1в [19]. Ц1 дан1 е усередненими, тому мають в1дм1нност1, в першу чергу, м1ж етичн1. Так, наприклад, Япошя та Грец1я в1дносяться до краТн з високим р1внем уникання невизначеносл, а Дан ¡я та Гонконг - навпаки. Але кр1м под1лу на дв1 групи, в1дом1 й ¡нш1 класиф1кацГ| особистостей. Так, наприклад, в [17] умовно вид1лено три типи позиц1онування особистост1 як суб'екту, який приймае р1шення, яке обтяжене ризиком: ризикофоби, ризикоф1ли та ризикософи. Останы - це ризикоф1ли, як1 мають значний профес1йний досв1д та знания у високо ризикових профес1ях (страховики, фшансов1 брокери та ¡н.) та на високому профес1йному р1вн1 приймають р1шення з позитивним результатом. За даними [51, розд1л 4.2.], серед ¡нженер1в-кер1вниш п1дприемств зал1зничного транспорту ризикофт1в виявилось вже 9%, ризикофоб1в - ттьки 27%, а решта 64% - люди з середн1м проявом ставленням до ризику. На думку фтософ1в, кожна особист1сть мае власне сприйняття, мислення \ повед1нку щодо ризику. 3 урахуванням цього
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2015, №2(54), 106-112
пропонуеться шють р!вн1в освщомлення ¡, вщповщно до цього, поведЫки особистостк ризикофоби, ризиконейтрали, ризикофти, ризикологи, ризикознавц1 та ризикософи [18].
Поняття «ризик» е одним з ключових при опиа д1яльност1 людини як оператора складних систем управлЫня ¡, особливо, в процеа прийняття р1шень [102, с.74]. В якост1 головних характеристик особистосл в ситуац1ях ризику використовують не ттьки схильнють до ризику, а \ готовнють до ризику. При цьому видтяють готовнють до ризику в думках та на р1вн1 надситуацмноТ активное^ [13, с.60]. А перша розглядаеться як основа для ризику в д1ях [736]. Але ¡снуе ще готовнють до сприйняття та тзнання людиною ризиковоТ (проблемно'!') ситуацм. На це вказували ще Г. Саймон, [40, с. 28], А. Тверсью та Д. Канеман [57, с.527]. Тобто, можна стверджувати, що готовнють розглядаеться як цтюна характеристика д1яльност1 особистосп, яка визначае р1зноман1тнють виходу з будь-яких ситуацм невизначеностк Ця характеристика передбачае р1знор1внев1 процеси саморегуляцм ршень та дм суб'екта [46, с.183]. В поняття «готовности до ризику» кр1м стмких якостей особи включають 1 ситуацмы чинники трудового завдання, по вщношенню до якоТ розглядаеться така готовнють [16]. На рис.1 представлена модель характеристик особистост1, яю впливають на м поведмку в умовах невизначеност! коли потр1бно за будь яких обставин д1яти.
Рис.1. Характеристики, яю визначають поведмку особистосл в умовах
невизначеностч
В [16, с. 10] було розширено коло тих причин, з яких людина зазвичай обирае не той вар1ант дм, який принесе Тй найбтьшу вигоду в ситуацм невизначеностч та ризику. Вони зводяться до помилок сприйняття ¡нформацм, ступеню добровтьност прийняття ризику, гендерних вщмшностей, вщммностей експертного знания про ризик та ¡нш. В [63, с. 108] доведено, що для оаб з високим показником «готовнють до ризику» вщповщають таю риси, як схильнють до авантюри, соц1альна смтивють, а для оаб з рацюнальним пщходом - високий р1вень ¡нтелекту, пщозртють, розвинена уява, обачнють, радикал1зм, самодостатнють та ¡нш.
"Управлжня проектами та розвиток виробництва", 2015, №2(54), 106-112
Ha niflCTaBi плодотворно! дискусм, яка вщбулася на круглому стол1 «Ризик та сусптьство ризику» в межах роботи V Росшського фтософського конгресу, його учасники дшшли висновку, що проблема ризику мае екзистенцшний характер, тобто мае вщношення до вищих, смислових, рацюнально невимовних цшностей i прояв1в людськоТ суб'ективносп [63, с.119]. Там само професор К.С. Шгров запропонував видтити два напрямки в сучасному дослщженш ризиш -ризиколопю та ризикософш. Змютовно ц1 два напрямки вщр1зняються наступним [18]. Ризиколопя (лопка ризику, управлшня ризиком, ризик-менеджмент) - це наука, яка дослщжуе сутнють ризику з позицй' його причин, форми прояву, рол1 у жипч людей. Тобто вона мае практичну цшнють та спрямованють наукових результате, як1 поясняють поведшку людей з рацюнальних економко-математичних позицш. А ризикософ1я (мудрють ризику) - дослщжуе ризик за м1ждисциплшарною цтюною, системною методолопею р1зномаштш фтософсью, психолопчш, соц1альш, тзнавальы, аксюлопчш аспекти. Вона намагаеться пояснити поведшку людей не ттьки з ризиколог1чних позиц1й, а у комплекс! з ¡рац1ональними ¡нтуТтивними пщходами, якими користуеться людина nifl час прийняття р1шень в умовах невизначеностк Тому вона намагаеться знайти BiflnoBifli на ситуацй', в яких не спрацьовуе достатньо р1зноман1тний ¡нструментар1й ризикологп.
Зазначен1 напрямки зм1стовно корелюють з двома принципово р1зними п1дходами, як1 в [178, глава IV] назван! об'ективним та суб'ективним. Перший починае з розгляду сутност1 проблеми i noTiM п1д1ймаеться на р1вень людини, до р1шень, як1 вона приймае. BiH зазвичай використовуеться на державному piBHi, на piBHi великих корпорацш. В цих випадках розглядаються типов1, достатньо част1 ризики, ситуацй', р1шення. Другий niflxifl починаеться в1д людини i п1д1ймаеться до р1шень, що приймаються, до ризик1в, як1 виникають при цьому. Його сутн1сть полягае у тому, щоб запропонувати формальш процедури, методики, як1 дають приблизно той самий результат, який отримують в стандартних ситуац1ях, що i особа, яка приймае р1шення. Сфера застосування суб'ективного п1дходу дуже велика. В першу чергу, це стосуеться повед1нки економ1чних агент1в, як1 приймають у 61льшост1 випадк1в cboi р1шення «на pibhi здорового глузду», «на piBHi попереднього досв1ду» та ситуацш, в яких немае часу не ттьки на проведения дослщжень, a i на проведения розрахунш.
Висновки та перспективи подальших досл1джень у даному напрямку. □¡дсумовуюч1 розгляд феномену невизначеносп, небезпеки та ризику як об'еклв п1знання, можна стверджувати, що феномен ризику не мае меж його розгляду. Тому наведених наукових факлв як методолопчноТ основи достатньо, щоб перейти до бтьш вузького розгляду ризимв у pi3Hnx галузях знань з урахуванням специф1чно1 ситуацй', в як1й опинилася УкраТна та ще багато краТн св1ту. Ця ситуац1я характеризуеться тим, що бтьшють параметр1в розвитку економ1ки та сусптьства знаходяться в позакритичн1й област1 за гранично-критичними показниками як1 наведено в [83, с. 151-152]. В таких умовах та умовах, коли ключов1 параметри, як1 характеризують безпеку людини, швидко зм1нюються в 4aci, неефективно використовувати не т1льки заруб1жний досвщ управл1ння ризиками, a i традицшш методи його управл1ння [83, с. 153]. Треба переходити до нових niflxofliB, таких як, наприклад, м'яке управл1ння ризиками, зниження невизначеност1 шляхом моделювання ситуац1й та Тх сприйняття особою яка приймае р1шення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Грязнова, Т.В. Взаимосвязь готовности к риску и личностных особенностей инженеров-руководителей предприятий ж/д транспорта [Электронный ресурс]/ Т.В. Грязнова. - Режим доступа:
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2015, №2(54), 106-112
http://www.portalus.ru/modules/psyhology/rus_readme.php?subaction=showfull&id=115501515 0&archive=01&start_from=&ucat=27&.
2. Диев, B.C. Риск: оценка и принятие решений [Текст] / B.C. Диев II Философия науки. -2010. - №4 (47).- С. 15-32.
3. Веретнов, В. Теорт ризику: страхування, самострахування в дискурс! ризикологп i ризикософп [Електронний ресурс]/ В. Веретнов II Страхова справа. - 2012. - №3. - Режим доступу: http://weretnof.ucoz.rU/publ/teorija_riziku_i_rizikosofija/1 -1 -0-72.
4. Петимко, А.И. Основные направления и концепции исследований риска и современное состояние проблемы в психологии [Текст]/ А.И. Петимко, В.Л. Зверев II Вестник С.-Петерб. Ун-та ГПС МЧС России. - №4, 2010. - С.71-77.
5. Нейман, Дж. Теория игр и экономическое поведение [Текст]/ Дж. Фон Нейман, О. Моргенштерн. - М.: Наука, 1970. - С.57.
6. Диев, B.C. Рациональные решения: критерии, модели, парадоксы [Текст] / B.C. Диев II Вопросы философии. - 2013. - №8. - С. 4-12.
7. Апле, М. Поведение рационального человека в условиях риска: критика постулатов и аксиом американской школы [Текст]/ Морис Апле II THESIS, 1994, вып.5. - С. 217-241.
8. Канеман, Д. Принятие решений в неопределенности: Правила и предубеждения [Текст]/Д. Канеман, П. Соловик., А. Тверски /X.: Изд-во Институт прикладной психологии «Гуманитарный центр», 2005. - 632 с.
9. Хинтикка, Я. Философские исследования: проблемы и перспективы [Текст]/Я. Хинтикка II Вопр. философии, 2011. - №7. - С.3-7.
10. Россошанская, О.В. Безпека та безпечнють як характеристики комфортного стану цтого [Текст]/ О.В. Россошанська II Вюник Схщноукрашського нацюнального унверситету iMeHi Володимира Даля. - Вип. 3(157). 4 2,- Луганськ: Вид-во СНУ ¡м. В. Даля, 2011. -С.62-66.
11. Петимко, А.И. Личностные факторы экстремальной деятельности [Текст]/ А.И. Петимко, В.Л. Зверев II Ананьевские чтения - 2010. Современные прикладные направления и проблемы психологии: мат. научн. конф., 19-21 октября 2010 г. 4.1. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2010. - С. 333-334.
12. Камышин, В. Источники неопределенности человеческого фактора в дидактике [Текст]/ В. Камышин II International Journal "Information Technologies & Knowledge", Vol.6, Nr 4, 2012, 385-397.
13. Ильин, Е.П. Психология риска [Электронный ресурс]/ Е.П. Ильин . - Режим доступа: http://ictionbook.ru/author/evgeniyi pavlovich ilin/psihologiya riska/read online.html?page=0.
14. Веретнов, В. Teopm ризику: страхування, самострахування в дискурс! ризикологп i ризикософп [Електронний ресурс]/ В. Веретнов II Страхова справа. - 2012. - №3. - Режим доступу: http://vveretnof.ucoz.ru/publ/teorija riziku i rizikosofija/1 -1 -0-72.
15. Веретнов, В. Риск как новая философия [Электронный ресурс]/ В. Веретнов. - Режим доступа: http://risk.blox.ua/2009/12/Risk-kak-novaya-filosofiya.html.
16. Веретнов, В. Философия риска: от рискофобии, рискофилии к рискософии [Электронный ресурс]/В. Веретнов. Режим доступа: http://www.klubok.net/article2333.html.
17. Бочарова, Е.Е. Готовность к риску в соотнесении с характеристиками осознанной саморегуляции и субъективного благополучия личности [Текст]/ Е.Е. Бочарова II Известия Саратовского ун-та, 2011. Т.11. Сер. Философия. Психология. Педагогика. Вып. 4. - С.59-63.
18. Исканцев, Н.В. Природная и поведенческая неопределённость. Многошаговые задачи принятия решений [Электронный ресурс] / Н.В. Исканцев. - Режим доступа: http://crypto.hut2.ru/neopr1.html.
19. Елагина, М.Ю. Психологическая готовность руководителей образовательных учреждений к риску в условиях инновационной деятельности [Текст]/ М.Ю. Елагина II Гуманитарные и социальные науки. - Ростов, 2011. - №3. - С. 181-187.
20. Вайнер, A.B. Групповая готовность к риску как фактор эффективности управленческих команд [Текст]: автореф... канд. психолог, наук/A.B. Вайнер. - М., 2008. - 28 с.
21. Корнилова, Т.В. Диагностика «личностных факторов» принятия решений [Электронный ресурс] / Т.В. Корнилова II Вопросы психологии. - 1994. - №6. - С. 99-109. - Режим доступа: http://voppsy.ru/issues/1994/946/946099.htm.
22. Управление риском [Электронный ресурс] / Под. ред. Малинецкого, М., 2000. Режим доступа: http://www.keldysh.ru/papers/2003/sorce/book/gmalin/titul.htm.
Малинецкий, Г.Г. Управление риском и редкие катастрофические события / Г.Г. Малинецкий II Математическое моделирование, т. 14, №8, 2002.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2015, №2(54), 106-112
