CC BY
14
УДК: 616.61+616.379-008.64+616.12-008.331.1+616-08 Козлова I. В.
ОСОБЛИВОСТ1 ПОеДНАНОГО ПЕРЕБ1ГУ МЕТАБОЛ1ЧНОГО СИНДРОМУ ТА
ХРОН1ЧНОТ ХВОРОБИ НИРОК: МОЖЛИВОСТ1 РЕНОПРОТЕКТОРНОГО ВПЛИВУ
ДВНЗ «1вано-Франк1вський нацiональний медичний ушверситет»
(м. lвано-Франкiвськ)
Робота е фрагментом НДР кафедри терапiI та Ы-мейно! медицини пiслядипломноI освiти ДВНЗ «1ва-но-Франкiвський нацiональний медичний уыверси-тет» - «Гемодинамiчнi, нейрогуморальы, iмуннi та структурнi фактори розвитку серцево-судинного континууму», № державно! реестрацп 011311006148 та НДР кафедри патоморфологи «Роль мюцевих регуляторних систем (АПУД та iмунноI), розладiв мiкроциркуляцiI в пато- та морфогенезi захворю-вань на фон метаболiчного синдрому та при пол^ органнiй недостатностi», № державно! реестраци 0114V004650.
Вступ. Метаболiчний синдром (МС), що ха-рактеризуеться несприятливим поеднанням таких компонен^в, як артерiальна гiпертензiя (АГ), пору-шення вуглеводного обмiну, ожирiння i дислоде-мiя, е незалежними факторами ризику виникнення кардiоваскулярних захворювань [1]. Кожна з його складових е предиктором виникнення i прогре-сування вже юнуючих уражень серцево-судинно! системи та функцюнального апарату нирки [1,4]. В свою чергу, альбумiнурiя, зниження швидкост клу-бочково! фтьтрацп (ШКФ), пiдвищення концентраци сироваткового креатинiну попршують перебiг кар-дiоваскулярно! патологi! [2,4]. У хворих на хроычну хворобу нирок (ХХН) ризик передчасно! смерт вiд серцево-судинних захворювань у середньому в 100 разiв вищий, ыж ризик розвитку термiнально! стадi! хроычно! нирково! недостатностi (ХНН) [2,5]. Разом iз тим, на сьогоднi залишаються недостатньо вивче-ними механiзми взаемного обтяжуючого впливу МС i ХХН.
З огляду на вищесказане стае зрозумтим, що на даний час важливою е рання дiагностика МС i ХХН, коли видаеться можливим не лише уповiльнити про-гресування недуги, а й значно знизити частоту сер-цево-судинних захворювань, як залишаються най-поширеншою причиною передчасно! смертi [2,3].
Сучасна фарма^я представляе ряд лiкарських середниюв, яким властиво модифiкувати несприят-ливi фактори ризику, покращуючи прогноз того чи шшого захворювання. Серед таких препара^в, що привертають увагу, як можлив^ для лiкування по-еднаного МС i ХХН, - шпбтори АПФ i АРА II. I хоча певна доказова база ефективност даних середниюв е [6], проведених дослщжень в напрямку вивчення !х можливих позитивних впливiв на комплекс вира-жених метаболiчних порушень (як фактично е само-
стiйними нозолопчними одиницями), ускладнених хроычними змiнами з боку нирок, е недостатнiм. Зрештою, нав^ы опублiкованi данi дослiджень i ме-та-аналiзiв, присвячених вивченню ефективност ш-ri6iTopiB АПФ i АРА II з метою л^вання i впливу на певнi кiнцевi точки [6,7], е рiзноспрямованими i роз-цiнюються неоднозначно.
Мета дослiдження. Обфунтувати доцiльнiсть застосування iнгiбiтора АПФ рамтрилу i АРА II ло-зартану калю для л^вання метаболiчного синдрому, ускладненого хроычною хворобою нирок, на основi вивчення патогенетичних та ктычних характеристик становлення i перебiгу вказаних патологiй.
Об'ектi методи дослiдження. В ходi проведен-ня дослiдження обстежено 157 оЫб, з них 127 хворих з МС, ускладненим ХХН, i 30 здорових донорiв, якi склали групу контролю. Дiагноз МС вериф^вали при наявностi трьох i бтыше чинних критерiIв [5,6]. В залежност вiд поеднання таких критерiIв, хворих розподтили на три групи: I група - 42 особи з поед-нанням АГ, ЦД i ожирiння; II - 43 особи з поеднанням АГ, ЦД i дислтщемп; III - 42 особи з чотирикомпо-нентним МС, який об'еднав АГ, ЦД, ожирЫня i дис-лiпiдемiю. Наявнiсты ХХН встановлювали незалежно вiд первинного дiагнозу, фунтуючисы на наявнiсты ознак ураження нирок i/або на показники ШКФ. Склад кожно! пiдгрупи достовiрно не вiдрiзнявся за вiком i статтю.
Хворi кожно! з трьох обстежуваних груп були роз-дiленi на три пщгрупи. До складу першо! пщгрупи (I-А, II-А, III-А) увiйшли па^енти, якi отримували пре-парати базово! терапп (гiпоглiкемiзуючi середники, статини, ацетилсалщилову кислоту, амлодипiн); хворi друго! пщгрупи (I-В, II-В, III-В) отримували на фон базово! терапп рамiприл у дозi 5-10 мг/добу. Пацiентам третыо! пiдгрупи (I-С, 11 - С, III-С), окрiм лшв базово! терапп, призначали лозартан у дозi 50-100 мг/добу. Ренопротекторнi можливост досл^ джуваних середникiв оцiнювали через 6 мюя^в вiд початку л^вання аналiзуючи такi показники кровi, як гемоглобш, креатинiн, сечовина, еритропоетин i цистатин С, а також на основi вивчення змiни осно-вних маркерiв реналыно! дисфункци - алыбумЫурп, ШКФ, креатинiнурiI та спiввiдношення алыбумЫ/ креатинiн сечi (А/К).
Результати дослщження та Ух обговорення. Серед хворих iз МС домiнувала вiкова група вщ 51 до 60 роюв, до складу яко! входило 69 (54,3%) па-
цieнтiв, i3 них - 24,4% чоловiки та 29,9% - жЫки. Отриман результати пщтверджують данi свiтових дослiджень, як показують зростання частоти МС з вком i бiльшу поширенiсть МС серед жЫочо! попу-ляцiI. Серед обстежених жЫок, в яких виявлено МС, бтьша частина - 29,9% - перебували в менопаузу що пiдтверджуe факт збiлышення частоти синдрому саме в цей перюд. Найвища частка пацieнтiв ви-сокого i дуже високого серцево-судинного ризику (32,2% i 22,1% вiдповiдно) припадала на вкову групу вiд 51-го до 60-ти роюв. Причому в груп дуже високого ризику бтьшу частку становили жiнки (22,0%), в той час як у груп високого ризику переважали чо-ловки (36,2%).
Найбiльш вираженi порушення функцiI нирок спостерiгались у Ill груп хворих: частка осiб iз 2 ста-дieю ХХН складала 31%, з 3 стадieю - 62%, з 4 ста-дieю - 7% пацieнтiв. Осiб з 1 i 5 стадieю ХХН в данм групi не було. Натомють, в I дослiджуванiй груп роз-подiл хворих за стадiями виглядав дещо iнакше: частка оЫб з 1 стадieю ХХН складала 19%, з 2 стад^ ею - 33%, з 3 стадieю - 48%; пацieнтiв з 4 i 5 стадieю ХХН в цм групi хворих не виявлено.
Для хворих третьо! групи були характерними до-стовiрно вищi показники САТ i ДАТ у порiвняннi з по-казниками першо! (р<0,05) i друго! (р<0,01) групи. За даними результа^в добового монiторування АТ розподт за профiлями АГ виглядав наступним чином: найбтьша частина хворих (33,3%) з проф^ лем «Night-реакег» належала до Ill групи; найменша частина пацiентiв (20,9%) iз таким профтем була в II груП; профiль «Non-dipper» переважав в оЫб II групи - 55,8% i становив найменшу частину серед хворих III групи -40,5%; проф^ АГ «Dipper» i «Overdipper» спостерiгались найчастше у I групi хворих - 21,4% i 9,5% вiдповiдно.
Найважчi порушення вуглеводного обмiну виявлено в III груп хворих: НвА1с був вищим у порiвнян-н iз тим же показником в I i II групi (p<0,05); рiвень базально! iнсулiнемiI перевищував такий на 11,3% в
I груп (p<0,05) i на 30% у II груп (p<0,001); iндекс HOMA-IR на 24,2% вищий за аналопчний в I групi i на 39,2% в II груп (p<0.01). Визначено прямий силь-ний кореляцмний зв'язок мiж показником НвА1с та шдексом HOMA-IR.
Атерогеннi типи дислодемм виявленi у пацiентiв
II i III груп. Найчастiше у двох групах спостеркався Ив тип порушення обмшу лiпопротеIдiв: у II груп - у 60,5%, у III груп - у 66,7% обстежених хворих. Дис-лiпопротеIдемiя На типу склала 23,3% для II групи i 21,4% для III групи пащен^в. Вщповщно, дислто-протеIдемiю IV типу виявлено в 16,2% оЫб у II груп та в 11,9% оЫб у III груп.
На сьогоднiшнiй день велика увага придтяеться ролi лептину та лептинорезистентност в станов-леннi серцево-судинних захворювань i виникненнi метаболiчних розладiв. Рiвень лептинемiI був досто-вiрно найвищим у III групi (р<0,001). До того ж, у хворих Не! групи виявлено зворотний зв'язок середньо! сили мiж концентрацiею лептину i показником ШКФ (р<0,01).
Показник гемоглобЫу кровi був найнижчим у хворих iз поеднанням чотирьох компонен^в МС
(р<0,05) i позитивно iз середньою силою корелював iз низьким рiвнем еритропоетину i величиною аль-бумшури (р<0,01). Що стосуеться еритропоетину, то останнм був найнижчим в оЫб третьо! групи, в яких паралельно простежувались найважчi порушення функцп нирок. Окрiм того, у хворих Не! групи виявлено зворотний зв'язок середньо! сили мiж концен-трацiею еритропоетину та цистатину С (р<0,01).
Iсторично склалось так, що креатинш i сечовина сироватки кровi розцiнювались як показники функН-онального стану нирок. Обидва параметри е важли-вими, але недостатньо точними, осктьки залежать вiд багатьох шдивщуальних i зовнiшнiх факторiв. На сьогодПшнм день, для оцiнки функцi! нирок ц показники розглядають у комплекс з iншими маркерами пошкодження ниркових структур, а рiвень креатиншу застосовують для розрахунку ШКФ, згщ-но яко! проводиться стадiювання ХХН. Вiдмiчено, що дослiджуванi параметри н при iндивiдуальному аналiзi показникiв, н при порiвняннi в середньому по групах, не перевищували визначених для них рефе-рентних значень.
В якост альтернативного маркера функцюналь-ного стану нирок i ризику розвитку серцево-судин-них захворювань сучасна медична наука розглядае рiвень цистатину С. Пщвищення рiвня цистатину С е iнформативним вже на ранПх стадiях порушення функцп нирок. Окрiм того, показник цистатитну С е бтьш точним маркером ШКФ, ыж креатинiн, оскть-ки рiвень останнього починае зростати тод^ коли функцiя нирок знижена бтьше, нiж на 50%. Аналiзу-ючи отриманi результати вiдмiчено, що найвищим рiвень цистатину С був у III груп хворих (1,72±0,3) мг/л.
Що стосуеться Ышого раннього маркера реналь-но! дисфункцi! - альбумЫурп, то даний показник в оЫб III групи був вищим на 2,13% (недостовiрно) вiд аналогiчного в оЫб II групи i на 27,2% вищим, ыж в оЫб I групи (р<0,05).
Бiльшiсть чинних рекомендацм, адресованих хворим з ХХН, вважають за необхiдне визначен-ня рiвня екскрецi! креатинiну з сечею як важливого предиктора розвитку i прогресування нирково! па-тологi!. У процес виконання нашого дослiдження не виявлено статистично значимо! вщмЫност рiвня екскрецi! креатинiну з сечею при порiвняннi значень I i II групи, в той час, коли мiж параметрами I i III та II i III обстежуваних груп вiдмiннiсть була достовiрною -(р<0,01) i (р<0,05) вiдповiдно.
При шдивщуальному аналiзi рiвнiв ШКФ всере-динi кожно! iз дослiджуваних груп, вiдмiчено значну строкатiсть цього показника. Очевидно, це обумов-лено тим, що кожна з обстежуваних груп включала хворих з ХХН на рiзних стадiях хвороби (1 - 4), що у цифровому е^валент коливалось вщ 90 до 27 мл/хв. Середы значення ШКФ при порiвняннi мiж групами суттево не вiдрiзнялись. Найнижчою ШКФ була в хворих III групи. Даний параметр достовiрно вiдрiзнявся вщ такого в першiй (12,8%, р<0,01), дру-гiй (4,12%, р<0,05) i контрольнiй (54,8%, р<0,001) групах. В оЫб III групи виявлено прямий кореляцм-ний зв'язок середньо! сили (р<0,01) мiж величиною ШКФ i концентрацiею еритропоетину сироватки.
Спiввiдношення А/К вважаюты маркером реналы-но! дисфункцп як в осiб iз цукровим дiабетом, так i в оЫб без порушення вуглеводного обмiну. Кожне пщ-вищення показника А/К на 0,4 мг/ммолы, збiлышуе ризик великих кардюваскулярних подiй на 5,9%. При порiвняннi спiввiдношення А/К мiж доотджува-ними групами встановлено, що найвищим показник був у пацiентiв III групи (таблиця).
Результати лiкування хворих I групи. Рiвены ге-моглобЫу на фонi шести мiсяцiв л^вання у хворих I-А пiдгрупи зрю на 3,5%, у хворих I-В пщгрупи - на 1,8%, проте не достовiрно. Пiсля завершення шес-тимiсячного перiоду лiкування в оЫб I-С пiдгрупи показник пщвищився на 7,8% (р<0,05).
У пщгруп прийому базово! терапи рiвены креати-нiну i сечовини знизився на 16,8% i 16% вiдповiдно (р<0,05), при поеднаннi з рамiприлом - на 16,2% i 18% вщповщно (р<0,05), при поеднаннi з лозарта-ном - на 16,8% i 14,2% (р<0,05) вiдповiдно.
Статистично значуще пiдвищення еритропоети-ну вiдмiчено ттыки в I-С пiдгрупi: показник зрю у се-редныому на 1,97 мО/мл, що складае 27,5%. До того ж, у хворих ще! пiдгрупи пiдвищення рiвня еритро-поетину асоцювалосы зi збiлышенням гемоглобiну кровг
Достовiрне зниження рiвня цистатину С вщзна-чено тiлыки при поеднаному застосуванн базово! терапи та лозартану калю на 7,9% (р<0,05); у груп застосування рамiприлу прослiдковуваласы тенден-цiя до зниження рiвня цистатитну С, однак статис-тично незначиме.
Через 6 мюя^в застосування поеднано! терапи з рамiприлом показник алыбумiнурiI знизився на 17,1% у порiвняннi з вихщним значенням (р<0,01). Треба вщзначити, що антигiпертензивний ефект ра-мтрилу тiсно корелював зi зниженням алыбумЫури: при аналiзi отриманих резулытатiв виявлено прямий кореляцмний зв'язок середныо! сили. У пщгруп па-цiентiв, як на фонi базово! терапи отримували ло-зартан, теж простежувався прямий кореляцмний зв'язок мiж величиною САТ i рiвнем алыбумiнурiI, однак слабко! сили i недостовiрний. Резулытати ств-падаюты iз такими в Ыших масштабних дослiдженнях i пiдтверджуюты думку про те, що антипроте!нурич-ний ефект !АПФ залежиты вiд величини зниження АТ, тодi як антипроте!нурична дiя АРА II е незалежною вщ антигiпертензивноI ди середникiв ще! групи.
Через шiсты мiсяцiв при застосуванн базово! терапи тенденци до достовiрного пiдвищення ШКФ не було, при поеднанн базових середниюв iз рамтри-лом показник збтышився на 17,1% (р<0,05), а при поеднанн з лозартаном - на 28,6% (р<0,05) порiв-няно з вихщними даними.
При оцiнцi стввщношення А/К не зафiксовано достовiрноI динамки показника при застосуванн базових середниюв. Натомiсты, у хворих, що поряд iз базовими препаратами отримували рамтрил, через шiсты мiсяцiв спiввiдношення А/К зменшилосы на 9,6%, а при поеднанн iз лозартаном - на 13% (р<0,05).
Результати лiкування хворих II групи. Провiвши аналiз динамки показниюв гемоглобiну встановлено, що рiвены останныого достовiрно (на 15,5%,
р<0,05) пiдвищився тiлыки в пщгруп хворих, якi отримували базове л^вання i лозартан.
Через шiсты мюя^в вiд початку лiкування рiвены креатиншеми знизився (р<0,05) у II-В пщгрут, па-цiенти яко! застосовували поеднану з рамтрилом терапiю, i (р<0,01) в осiб, якi отримували поеднане л^вання з лозартаном. У хворих, як з метою лку-вання отримували ттыки базовi препарати, просте-жуваласы тенденцiя до зниження концентраци креа-тинiну i сечовини кровi як у середныому по грут, так i при аналiзi параметрiв кожно! окремо! особи, проте статистично достовiрноI динамiки значены не вияв-лено.
Серед вЫх обстежуваних осiб достовiрне (на 29,0%, р<0,05) збiлышення рiвня еритропоетину виявлено тiлыки у II-С пщгруп пiсля застосування комбiнованоI терапи iз лозартаном. Простежувався прямий кореляцмний зв'язок мiж пiдвищенням рiвня еритропоетину i збiлышенням рiвня гемоглоб^ ну (р<0,01).
Достовiрне зниження рiвня цистатину С вщзна-чено як на тл застосування рамiприлу (на 6,4%, р<0,05) так i лозартану калю (на 7,2%, р<0,05); у хворих, як в комплексному лкуваны не отримували iнгiбiторiв АПФ чи АРА II, статистично значимо! динамки параметра не спостеркалосы.
Аналiзуючи динам^ показникiв алыбумiнурiI на фон лiкування встановлено, що рiвены екскре-ци алыбумiну з сечею характеризувався стмкою тенденцiею до зниження у вЫх обстежуваних осiб. В оЫб, яким до базового лiкування додавали рам^ прил, спостерiгалосы зменшення алыбумыури на 32% (р<0,01), лозартан - 29,0%. У хворих, як отримували базовi середники, достовiрного зниження рiвня алыбумiнурiI не було. Рiвены креатинiнурiI знизився через шюты мiсяцiв пiсля початку поеднаного застосування базових середниюв iз рамiприлом або з лозартаном - на 6,3% i 6,2% вщповщно (р<0,05).
У II-В пщгруп ШКФ зросла на 24,1%, та у II-С пщ-групi на 19,5%. У пщгруп хворих, у яких в якост лку-вання застосовувалисы базовi препарати, вщсоток пiдвищення ШКФ склав 7,8%, проте не вщзначився достовiрнiстю вщносно пiдгруп порiвняння.
У всiх доотджуваних пiдгрупах хворих просте-жено динамку стввщношення А/К. Статистично до-стовiрне (р<0,05) зменшення показника на 34,6% виявлено через шюты мюя^в поеднано! терапп з рамiрилом i на 25,4% - з лозартаном. На тл базово! терапп до^джуване стввщношення змiнилосы не-достовiрно.
Результати лiкування хворих III групи. Через 6 мюя^в пюля початку лiкування статистично значу-щого пiдвищення гемоглобiну в III-А (на 3,5%) i III-В пiдгрупах (на 4,6%) не вщбулосы, хоча тенденцiя до зростання параметра простежуваласы. Натомiсты, у хворих III-С пiдгрупи, якi отримували поеднану тера-пiю iз лозартаном, вiдмiчено пщвищення гемоглоб^ ну в середныому на 7,3% вщносно вихщного рiвня (р<0,05).
Рiвены сечовини у всiх пiдгрупах хворих достовiр-но (р<0,05) знизився через 3 мюяци у III-А пщгруп на 16,6%, у III-В - на 22,2%, у III-С - на 22,5%. Показник креатиншу сироватки через 6 мюя^в вщ початку Ti-
кування достов1рно зменшився п1д впливом рам1прилу на 7% (р<0,05), п1д впливом лозарта-ну - на 13,3% (р<0,05).
Концентрац1я еритропое-тину достов1рно пщвищува-лася через 6 м1сяц1в ттьки в ос1б lll-С п1дгрупи на 32,9% (р<0,05). Для пор1вняння, р1-вень еритропоетину кров1 на тл застосування базових пре-парат1в зрю на 18,0%, тобто, майже вдвiчi менше, нiж при поeднаннi з лозартаном.
Що стосуеться динамiки рiвня цистатину С, тенденцiя до зниження показника спо-стерiгалась у вЫх групах порiв-няння, однак, достовiрно тть-ки при застосуваннi рамтрилу (на 6,9%, р<0,05) та лозартану калт (на 7,8%, р<0,05); у хво-рих lll-А групи, в комплексному л^ванн яких застосовували амлодипш, вiрогiдноI динамiки параметра не зафксовано.
Через 6 мiсяцiв вiд початку л^вання достовiрне зменшення альбумшури спо-стерiгалось у lll-В i lll-С групах хворих. На тл поеднаного при-йому базових препара^в i ра-мiприлу показник альбумшури знизився на 12,4% (р<0,05), лозартану - на 30% (р<0,01). У хворих, як отримували тiльки середники базово! групи, аль-бумiнурiя змшилась в 1,7 рази менше, ыж при застосуваннi в комбiнацiI з рамтрилом, i в 4,1 рази менше, ыж при комбiнацi,i з лозартаном.
Пюля шестимiсячного поеднаного лкування з рамтри-лом ШКФ збiльшилась у се-редньому на 21,3% (р<0,05), iз лозартаном - у середньому на 19,1% (р<0,05). У пiдгрупi хворих, якi отримували базове
л^вання, статистично значущого пщвищення ШКФ не зафiксовано. Також, для хворих дано! групи ви-явлено зворотну кореляцю мiж зниженням НвА1с i зростанням ШКФ - у хворих, що застосовували ба-зовi препарати i рамiприл (р<0,05), i в осiб, яким на фон базово! терапi! призначали лозартан (р<0,01).
Зниження показника А/К зафiксовано ттьки пщ впливом поеднаного застосування базових се-редникiв i рамiприлу або лозартану: у lll-В пiдгрупi на 14,4% (р<0,05), в осiб lll-С пiдгрупи - на 29,4% (р<0,05). Для порiвняння: на тлi базового л^вання дослiджуваний параметр знизився всього на 5,1%, що в 2,8 рази менше, ыж при комбшаци з рамтри-
Таблиця.
OcHOBHi KniHiKO-6ioxiMi4Hi характеристики обстежених oci6 у дослiджуваниx групах
Компоненти МС Ктьюсть обстежених хворих, n = 127
l група АГ,ЦД,ОЖ n = 42 ll група АГ,ЦД,ДЛ n = 43 lll група АГ,ЦД,ОЖ,ДЛ n = 42
Вк, роки 57,9±1,3 56,4+2,1 54,8+1,1
САТ, мм рт ст 171,8+2,6 162,7+2,9 180,8+4,2
ДАТ, мм рт ст 105,8+1,1 102,5+1,4 110,7+1,8
Застосовують анти-ппертензивш середники, % 16,4 18,1 12,1
ММЛШ, г 295,3+7,8 269,2+10,6 297,8+9,8
1ммлш, г/м1 170,7+4,3 155,6+6,1 172,1+5,5
lMT, кг/м1 37,3+0,5 23,4+0,2 39,9+0,9
Об'ем тали, см жшки чоповiки 92,8+7,7 103,6+9,1 84,2+3,2 93,6+4,7 95,1+8,1 104,2+9,2
Вiдношення ОТ/ОС жшки чоловки 0,87+0,05 0,97+0,06 0,81+0,06 0,89+0,07 0,88+0,06 0,98+0,07
НвА1с, % 8,7+0,9 8,5+0,2 9,2+0,3
lнсулiн натще, мклОд/мл 29,0+1,5 22,8+1,8 32,7+1,4
HOMA-IR 10,4+0,4 8,3+0,6 13,7+0,4
Лептин, нг/мл 23,4+2,6 20,8+2,9 25,3+2,8
ЗХС, ммоль/л 4,4+0,1 5,4+0,2 6,4+0,2
ТГ, ммоль/л 1,4+0,1 2,3+0,2 2,1+0,2
ХС ЛПВГ, ммоль/л жшки чоловки 1,39+0,08 1,23+0,04 0,93+0,03 0,89+0,04 0,9+0,05 0,85+0,04
Ризик SCORE, % 7,6+0,8 9,1+1,3 10,7+1,4
Натрм кровi, ммоль/л 142,1+0,4 141,6+0,4 143,0+0,5
Калм кровi, ммоль/л 4,32+0,07 4,38+0,08 4,39+0,06
Хлор кровi, ммоль/л 102,7+0,5 102,5+0,5 101,9+0,6
Кальцм кровi, ммоль/л 2,23+0,05 2,17+0,04 2,26+0,04
Mагнiй кров^ ммоль/л 0,92+0,04 1,01+0,07 0,85+0,04
Натрiй кровi, ммоль/л 142,1+0,4 141,6+0,4 143,0+0,5
Гемоглобш, г/л 112,8+1,5 112,9+2,5 109,1+1,4
Креатинiн кровi, мкмоль/л 126,7+1,7 128,4+2,7 131,7+1,7
Сечовина кров^ ммоль/л 7,7+0,6 8,2+0,2 8,3+0,2
Цистатин С, мг/л 1,3+0,2 1,41+0,4 1,72+0,3
Еритропоетин, мО/мл 9,1+0,8 8,8+1,1 7,1+0,7
Альбумiнурiя, мг/д 164,1+18,9 220,8+18,6 225,6+16,8
Креатинш сечi, мкмоль/л 15934,7+ +155,3 16097,0+ +159,5 16519,1 + +126,8
Альб./креат.сечi,мг/ммоль 9,8+1,5 13,7+1,1 13,9+0,9
ШКФ, мл/хв 50,7+3,1 46,1+1,9 44,2+1,4
лом, i в 5,8 разiв менше, нiж при комбшаци з лозартаном.
Отриман в процес виконання роботи данi i ви-вчена динамiка доогмджуваних параметрiв на тлi лiкування висвiтлюють новi напрями дИ iнгiбiторiв АПФ i антагонiстiв рецепторiв ангiотензину II. Разом iз отриманими в ходi великих рандомiзованих досл^ джень результатами, що показують !х сприятливий вплив на метаболiчнi порушення, ренопротекторнi ефекти i властивiсть знижувати сумарний кардювас-кулярний ризик, позитивно впливаючи на первинн кiнцевi точки, вони обфунтовують доцтьнють застосування 1АПФ i АРА II у хворих iз метаболiчним синдромом, ускладненим хронiчною хворобою нирок.
Висновки
1. Формування хроычно! хвороби нирок при ме-таболiчному синдромi залежить вщ його структур-них компонентiв. При поеднанн АГ, ЦД, дислiпiдемi! й ожиркня рiвень альбумiнурi! прямо сильно коре-люе з величиною САТ ^ з середньою силою, з рiвнем НвА1с, в той час як показник ШКФ зворотно, з середньою силою, корелюе з рiвнем лептину та прямо, з середньою силою, - з рiвнем еритропоетину.
2. Призначення лкувального комплексу, який включае блокатори кальщевих каналiв, ппоглкем^ зуючi середники, статини i дезагреганти, недостат-
ньо впливае на вираженють кардiоваскулярного ри-зику та формування хроычно! хвороби нирок.
3. Застосування медикаментозно! блокади РААС у комплексному л^ваны хворих з МС, ускладненим ХХН, найбiльш оптимально впливае на полтшення ренальних параметрiв i протидiе становленню ХХН. При наявност в структурi МС чотирьох складових бiльшою ефективнiстю характеризуеться лозартан.
Перспективи подальших дослiджень: оцiнити ренопротекторнi можливостi iнгiбiторiв АПФ i АРА II в комплексному лкуваны хворих iз поеднаним пере-бiгом метаболiчного синдрому i хронiчно! хвороби нирок при тривалому (протягом 12-24 мюя^в) !х ви-користаннi.
Лiтература
Heather A. The metabolic syndrome and risk of chronic kidney disease: pathophysiology and intervention strategies / A. Heather, L. LaGuardia, Lee Hamm [et al.] // Journal of Nutrition and Metabolism. - 2012. - Vol. 2012. - 9 p.
Huh H.J. An association of metabolic syndrome and chronic kidney disease from a 10-year prospective cohort study / H.J. Huh, Y Dhananjay, J.S. Kim, J.W. Son [et al.] // Metabolism: clinical and experimental - 2017. - Vol. 67. - P. 54-61. Metabolic G.V. syndrome and chronic kidney disease: current status and future directions / G.V. Prasad // World Journal of Nephrology. - 2014. Vol. 3, №4. - P. 210-219.
Nashar K. Relationship between chronic kidney disease and metabolic syndrome: current perspectives / K. Nashar, B.M. Egan // Diabetes, Metabolic Syndrome and Obesity. - 2014. - № 7. - P. 421-435.
Singh A.K. Metabolic syndrome and chronic kidney disease / A.K. Singh, J.A. Kari // Current Opinion in Nephrology and Hypertension. - 2013. - Vol. 22, № 2. - P. 198-203.
Spinar J. Anti-hypertensive strategies in patients with metabolic parameters, diabetes mellitus and/or nephropathy (the MEDINA study) / J. Spinar, J. Vitovec, M. Soucek // Biomedical Papers of the Medical Faculty of the University Palacky, Olomouc, Czech Republic. - 2014. - Vol. 158, № 3. - P. 412-421.
Zhang X. The metabolic syndrome and chronic kidney disease / X. Zhagn, L.O. Lerman // Translational Research. - 2017. -Vol. 183. - P. 14-25.
УДК 616.61+616.379-008.64+616.12-008.331.1+616-08
ОСОБЛИВОСТ1 ПОеДНАНОГО ПЕРЕБ1ГУ МЕТАБОЛ1ЧНОГО СИНДРОМУ ТА ХРОН1ЧНОТ ХВОРОБИ НИРОК: МОЖЛИВОСТ1 РЕНОПРОТЕКТОРНОГО ВПЛИВУ
Козлова I. В.
Резюме. Компоненти метаболiчного синдрому е незалежними факторами ризику виникнення кард^ оваскулярних захворювань i прогресування вже юнуючих уражень серцево-судинно! системи та функцю-нального апарату нирки. У статт обгрунтовано доцтьнють застосування шпб^ора АПФ рамкрилу i АРА II лозартану для л^вання метаболiчного синдрому, ускладненого хроычною хворобою нирок. Встановлено, що найважчi порушення метаболiзму та нирково! функци були у груп хворих iз поеднанням артерiально! п-пертензи, цукрового дiабету, ожиршня та дислкщеми. Висв^лено новi напрями дм iнгiбiторiв АПФ i АРА II, що показують !х сприятливий вплив на метаболiчнi порушення та окреслюють ренопротекторн можливост цих середниюв. Виявлено, що у групах порiвняння на тл застосування рамтрилу i лозартану вщзначаеться позитивна динамка дослщжуваних ниркових параметрiв та оптимальний вплив показники вуглеводневого i лтщного обм^в.
Ключовi слова: метаболiчний синдром, хроычна хвороба нирок, ренопротекторн засоби.
УДК 616.61+616.379-008.64+616.12-008.331.1+616-08
ОСОБЕННОСТИ СОЧЕТАННОГО ТЕЧЕНИЯ МЕТАБОЛИЧЕСКОГО СИНДРОМА И ХРОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ ПОЧЕК: ВОЗМОЖНОСТИ РЕНОПРОТЕКТОРНОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ
Козлова И. В.
Резюме. Компоненты метаболического синдрома являются независимыми факторами риска возникновения кардиоваскулярных заболеваний и прогрессирования уже существующих поражений сердечно-сосудистой системы и функционального аппарата почки. В статье обосновано целесообразность применения ингибитора АПФ рамиприла и АРА II лосартана для лечения метаболического синдрома, осложненного хронической болезнью почек. Установлено, что наиболее тяжелые нарушения метаболизма и почечной функции наблюдались в группе больных с сочетанием артериальной гипертензии, сахарного диабета, ожирения и дислипидемии. Показано новые направления действия ингибиторов АПФ и АРА II, что определяют их положительное влияние на метаболические нарушения и раскрывают ренопротекторные возможности этих средств. Установлено, что в группах сравнения на фоне применения рамиприла и лосартана наблюдается позитивная динамика исследуемых почечных параметров и оптимальное влияние на показатели углеводного и липидного обмена.
Ключевые слова: метаболический синдром, хроническая болезнь почек, ренопротекторные средства.
UDC 616.61+616.379-008.64+616.12-008.331.1+616-08
THE FEATURES OF THE METABOLIC SYNDROME AND CHRONIC KIDNEY DISEASE COMBINATION: THE POSSIBILITY OF RENOPROTECTIVE EFFECT
Kozlova I. V.
Abstract. The components of the metabolic syndrome are independent risk factors for cardiovascular disease and progression of previous diseases of the cardiovascular system and kidney function. In addition, the decreased glomerular filtration rate and elevated level of plasma creatinine are worsening the course of cardiovascular diseases. The risk of early death from cardiovascular diseases in patients with chronic kidney disease in 100 times higher than risk of end stage renal disease. At the same time, the mechanisms of mutual aggravated influence of metabolic syndrome and chronic kidney disease didn't sufficiently studied today. The modern pharmacy are representing the same medication, which can to modify of risk factors and improve prognosis. Among such medication, that may prescribed for patients with metabolic syndrome and chronic kidney disease combination are angiotensin converting enzyme inhibitors and angiotensin receptor blockers.
Aim of the study. To evaluate of the efficacy of angiotensin converting enzyme inhibitor ramipril and angiotensin receptor blocker type II losartan for the treatment of metabolic syndrome complicated by chronic kidney disease.
Object and methods: 157 people were examined, 127 of them with metabolic syndrome, complicated by the chronic kidney disease, and 30 healthy persons. Due of the combination of components of the metabolic syndrome and prescribered treatment all patients were divided into three groups. Patients in comparator groups received ramipril (5 - 10 mg daily) or losartan (50 - 100 mg daily) as renin-angiotensin-aldosteron systems' blockers. The concentration of hemoglobin, creatinine, urea, erythropoietin, cystatin C of blood, albuminuria, creatinine of urine, glomerular filtration rate (GFR) and albumin/creatinine ratio of urine were determined before and after of 6 months observation.
Results. The most severe disorders of metabolism and renal function were founded in group of patients with a combination of arterial hypertension, diabetes mellitus, obesity and dyslipidemia. The most of patients with high and very high cardiovascular risk were in 51-60 age group. The patients of third group were characterized by significant higher systolic and diastolic blood pressure. Among of these persons had the «Night-peaker» profile of hypertension. The significant higher level of cystatin C, albuminuria, albumin/creatinine ratio of urine and lower parameters of erythropoietin, GFR were detected in the third group of patients also. The significant correlation were founded in observed patiens: a direct strong correlation between the HbA1c index and the HOMA-IR index, the undirect correllation between the concentration of leptin and GFR, between the concentration of erythropoietin and cystatin C. We observed the new mechanism of action of ACE inhibitors and ARA II with their beneficial effect on metabolic disturbances and renoprotective effects. The positive dynamics of the renal parameters and the optimal influence for hydrocarbon and lipid metabolism were noted in patiens treated by ramipril and losartan.
Conclusions. The formation of chronic kidney disease with metabolic syndrome is depends from their components. Therapy with calcium channel blockers, hypoglycemic agents, statins and disaggregated drugs is not sufficiently affect for severity of cardiovascular risk and the chronic kidney disease formation. The blockade of RAAS optimally affects of renal parameters improvement and prevent of chronic kidney disease formation.
Keywords: metabolic syndrome, chronic kidney disease, renoprotective medication.
Рецензент - проф. Саричев Л. П.
Стаття надшшла 19.08.2017 року
