CC BY
12
зы и кислой фосфатазы в лимфоцитах. В результате эксперимента установлено перестройку метаболизма в клетках крови крыс за счет токсического действия триазолов. Сдвиги цитохимической активности ферментов, исследованных в динамике, были как компенсаторными (имели обратимый характер), так и необратимыми (в частности после воздействия тебуконазолом). Определенный цитохимический статус лейкоцитов является важным дополнением для понимания механизмов гематотоксического действия пестицидов и, в частности, триазольных фунгицидов на субклеточном уровне.
Ключевые слова: нафтол^^-хлорацетатэстераза, сукцинатдегидрогеназа, кислая фосфатаза, триазоль-ные фунгициды, гематотоксичность
CYTOCHEMICAL STATUS OF WISTAR HANNOVER RATS PERIPHERAL BLOOD LEUKOCYTES AFTER THE INFLUENCE OF MODERN TRIAZOLE FUNGICIDES
Usenko T. V.
Abstract. Evaluation of hematological parameters is an obligatory component of toxicological studies for identification of potential risks and safety usage justification for human health. Monitoring of hematotoxicity divided into core tests and special assays, one of which are cytochemical analyses.
Goal. The aim was to investigate the cytochemical status of Wistar Hannover rats peripheral blood leukocytes after acute oral intoxication with generic fungicides of the triazole group: epoxiconazole technical, 95%, cyproconazole technical, 95% and tebuconazole technical, 97%.
Object and methods. Experiments were conducted on Wistar Han male rats. Doses in equivalent of 1/2 LD50 for each test substance were administrated once orally by gavage to 5 experimental rats: 1580 mg/kg/bw for epoxiconazole group, 175 mg/kg/bw for cyproconazole group, 1700 mg/kg/bw for tebuconazole group. Peripheral blood smears were studied at 1, 3, 7, 14 days after exposure. Cytochemical investigations of specific naphtol-AS-D-chloracetate esterase in neutrophils, succinate dehydrogenase and acid phosphatase in lymphocytes were studied.
Results. As a result, reorganization of metabolism in rats blood cells has been established due to the toxic effect of triazoles. Inhibition of succinate dehydrogenase and acid phosphatase in lymphocytes was determined after tebuconazole exposure. Activation of phagocytic and proteolytic function of neutrophils was shown. Predominance of catabolic processes in lymphocytes was observed. Also compensatory increase of redox reactions was demonstrated. Shifts of the enzymes cytochemical activity were both: reversible and irreversible (in particular, after exposure to tebuconazole).
Conclusion. Due to obrained results studied generic triazole fungicides changed the cytochemical status of Wistar Hannover rats peripheral blood leukocytes and have hematotoxic action in conditions of acute oral toxicity study.
Key words: naphtol-AS-D-chloracetate esterase, succinate dehydrogenase, acid phosphatase, triazole fungicides, hematotoxicity.
Рецензент - проф. Мщенко I. В.
Стаття надшшла 10.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-99-103 УДК 582.998.1:575.322
Четверня С. О., Джуренко Н. I., Паламарчук О. П. ОСОБЛИВОСТ1 ОНТОГЕНЕЗУ SERRATULA CORONATE L. ТА SERRATULA TINCTORIA L.
В ПРИРОДНИХ М1СЦЕЗРОСТАННЯХ Нацюнальний боташчний сад iM. М.М. Гришка НАН УкраТни (м. Кшв)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Дана робота виконана в рамках вщо-мчоТ тематики НДР № 382-МБ лабораторп медичноТ боташки «Комплексна оцшка бюлопчно активного потенц1алу л1карських рослин, перспективних для створення ф1тозасоб1в пол1функцюнального вико-ристання», № державно! реестрацп 0113и003099.
Вступ. Л1карськ1 рослини доа збер1гають свое значення, а деяк1 з вид1в набувають особливо! популярности в останш десятил1ття, однак перспективи використання цшних дикорослих л1карських вид1в з високим потенц1алом Тх бюлопчноТ дм кожного року стають все бтьш обмеженими з природних I еконо-м1чних причин. Даний факт обумовлюе актуальшсть штродукцшних дослщжень корисних рослин, яка служить збереженню генофонду природних вид1в I в1д1грае провщну роль у збагаченш асортименту культурно! флори, що спрогнозуе перспективи Тх по-дальшого рацюнального практичного використання.
Виршення питань, пов'язаних з використанням того чи шшого виду, як джерела рослинно! л1карськоТ си-ровини, потребуе визначення можливостей культи-вування, що передбачае дослщження Тх бюлопчних особливостей в природних мкцезростаннях. В даний час придтяеться велика увага пошуку нових джерел ф1тоекдистероТд1в - природних аналопв адаптоген-них л1карсько-проф1лактичних засоб1в, як1 в значнш м1р1 здатш вщновлювати та пщвищувати працез-датшсть при розумовш та ф1зичнш перевтомк До недавнього часу, для створення тошзуючих засоб1в на основ! екдистероТд1в використовувались ттьки пщземш органи левзеТ сафлоровидноТ (Rhaponticum carthamoides ^ИИ.) Шjin. Однак, обмежеш природн1 запаси цього виду, вщносно низький вм1ст екдисте-роТд1в та трудом1стк1сть переробки кореневищ, ви-явили нерентабельн1сть ТТ подальшого використання I обумовили пошук I дослщження 1нших джерел си-ровини з бтьш широкими можливостями. Особливу
увагу привернули види роду Serratula L., якi виявля-ють, окрГм адаптогенно', ще й кардюпротекторну, радюпротекторну, антиоксидантну, протимГкробну, анаболГтичну, пполтщемГчну, протизапальну i iн. дiю [1,2]. ВластивГсть рослин Serratula накопичува-ти бюлопчно активнi сполуки в надземнш частин1 значно спрощуе заготiвлю лГкарсько' сировини, що обумовлюе ix фармаколопчну перспективжсть та промислово-економГчну значущiсть використання як основного джерела екд!стеро'''д!в [3-5]. Незважаю-чи на ряд наукових робп" з вивчення видiв Serratula, до цих шр в культурi вони використовуються недо-статньо [1,4-6]. Для розробки рекомендацш щодо практичного використання дуже важливо вивчити процеси ix бюлопчного розвитку. У зв'язку з цим особливо'!' актуальност набули дослщження бюлопч-них особливостей природного зростання видiв роду Serratula для виявлення ix штродукцшних можливос-тей з метою подальшого культивування i створення промисловозначущо' цшно'| сировинно'! бази для розширення номенклатури офiцинальниx лтарських видiв [3,5-8].
На територи Укра'ни поширено 5 видiв роду Serratula L., серед яких серпiй (с.) увшчаний (S. coronata L.) та серпш (с.) фарбувальний (S. tinctoria L.) мають найширший ареал. С. увшчаний зустрГчаеться на сухих луках, в чагарниках, узлксях в твденних районах РГвненсько''', Житомирсько''', Кшвсько''', Сум-сько''', Чержпвсько' областей, с. фарбувальний по-ширений на сухих луках, узлксях та галявинах, серед чагарнимв по всш територи Укра'ни, окрГм Криму та сходу i твдня Степу [1,4,8].
Мета дослiдження. Метою нашо' роботи було дослщити особливост онтогенезу S. coronate L. та S. tinctoria L. в природних мкцезростаннях.
Об'ект i методи дослщження. Спостереження за рослинами проводили у Полтавськiй областi на околиц с. Корнпвка Гребiнкiвського району Укра'ни у молодому генеративному стаж (g1), якому вщпо-вiдали дворГчж рослини обох видГв, та у зртому генеративному стаж (g2): для S. coronata - 3-го, 6-го, 8-го, 12-го року, для S. tinctoria - 3-го та 4-го рошв вегетаци.
Результати дослщжень та Тх обговорення. Початок вiдростання рослин обох видГв серпiю почина-еться в залежност вщ суми сприятливих температур, майже одночасно i припадае на першу декаду кв!т-ня; масове вщростання спостерiгали в третш декад1 квГтня. С. увiнчаний та с. фарбувальний е шстекоре-невими, короткокореневищними, багаторГчними, монокарпiчними трав'янистими рослинами. Зиму-юч! бруньки утворюють пагони другого порядку, максимальний прирГст яких вщбуваеться на протяз1 травня - першо''' декади червня. Репродуктивного стану досягають переважно вс пагони, але частина з них може продовжувати розеточний р!ст та розви-ток. У рослин S. coronata формуеться (в середньому на одну особину) вщ 1 до 5 генеративних (2,6±0,4 шт.) пагожв, ям у фазi масового цвтння мають 12-16 непарноперисторозачених лисшв; пaгонiв вегета-тивних формуеться вщ 1 до 6 (2,2±0,3 шт.). У рослин S. tinctoria ц показники становлять для генеративних пагожв - 2,3±0,3 шт.(листшв у фaзi масового цвтн-ня - 10-15 шт.), для вегетативних - 1,2±0,4 шт. У обох видГв листки розташован по одному у вузлах стебел.
Верхж листки-сидяч!, серединнi - короткочерешко-в!, нижж - черешковi. Середня довжина стеблового листка для S. coronata складае 30,5±1.4 см, ширина - 17,5±0,5 см.; для S. tinctoria ц показники вщповщ-но складають 28,4±1,6 та 20,3±0,7 см. Генеративн! пагони прямостояч!, цилшдричж, гол!, виповнеж, бороздчат!. ДГаметр пагона у особин S. coronate 0,71,0 см, у особин S. tinctoria - 0.8-1.5 см. У верхнш частиж пагони розгалужеж, закшчуються суцвГттям волоттю. Закладка суцвптя у рослин S. coronate спо-стерГгаеться з 5-8 лисшв, у рослин S. tinctoria - з 5-7 лисшв. Число бокових осей суцвГття в залежност! вщ в!ку рослин S. coronate складае вщ 5,4±0,5 до 9,7 ±0,7 шт. В середньому на генеративний папн припадае 10,7±2,3 шт. кошимв. Для S. tinctoria число бокових осей суцвГття складае - 4,2±0,5 - 9,8+0,4 шт. та 5,8±0,5-13,8±1,9 кошикГв на папн. Питома вага додат-кових корежв в кореневш систем! обох видГв збшь-шуеться майже в 2 рази порГвняно з першим роком вегетаци. Кореневище S. tinctoria сягае 3,5 см в д!а-метр!, довжиною 25-30 см, вщ якого вщходять до 20 товстих допомГжних корежв, дГаметром 2-3 мм. По перифери кореневища, головним чином, на за-глиблених в грунт рГчних пагонах, розташован! тонк! -1,5 мм поглинаюч! корен!, розгалужен! до 3-го-4-го порядку. У особин S. coronata довжина коренево' системи складае 28-35 см, дГаметр - 3-4 см. Основну частину складають товст! допомГжж корен!, розгалужен! в центральнш частин! та тонк! жтевидж - по краям кореневища. Вщмирання генеративних пагожв тсля достигання насшня проходить повтьно, аж до настання морозГв. Пщ зиму у рослин обох видГв закладаеться по 10-13 пазушних бруньок вщновлен-ня, як! розташован! в грунт! на базальнш частин! пагожв другого порядку. Весняне вщростання рослин здшснюеться за рахунок зимуючих бруньок, розми щених в пазухах нижжх лисшв на пагонах другого порядку (рис. 1).
На початку вщрос-тання у особин с. увш-чаного спостерГгаються вщмерл! генеративн! пагони (до 7 шт.) та до 19 пагожв вщновлення. РозмГри кореневища у дГаметр! сягають 8-10 см. Довжина корене-во' системи - 25-27 см. Основну масу кореневища складають товст! доРис. 1. Частина куща S. coronate третього року вегетаци на початку вщростання. 1 - вщмерлий генеративний папн, 2 - сухi листки, 3 - кореневище, 4 - пагони вщновлення, 5 - минулорiчнi залишки листшв, 6 - додатковi коренi, 7 - закладка нових додаткових корешв.
датков! корен!, як! закладаються в базальнш частин! кореневища, де знаходяться бруньки вщновлення. На початку вщростання у с. фарбувального спосте-рГгаеться 5-7 генеративних пагожв та 15-17 нероз-винутих бруньок вщновлень. Особини мають добре розвинуту систему дГаметром 7-9 см, яка зв довжи-ною i шириною майже однакова (25-30-32 см). В центр! кореневища - корен! до 5 см дГаметр!, тод!, як в перифершнш частин! вони тонк! та розгалуже-н!. ВГдмирання генеративних монокаршчних пагонГв
здшснюеться в базипетальному напрямку та ш1ц1юе утворення порожнини в потовщенш п1дземн1й части-н1 рослин (рис. 2).
В межах потовщеноТ пщземноТ частини рослин та вегетативних па-гон1в другого та наступ-них порядк1в процес в1дмирання мае також доцентровий напрямок, коли спочатку в1дмирае серцевина, пот1м деревина, а в останню чергу
Рис. 2. Частина куща 5. ^п^опа третього року вегетацп на початку вщростання. 1 - в1дмерлий генеративний папн, 2 - порожнина, утворена внасл1док в1дмирання генеративного пагона, 3 - жива дшянка кореневища, 4 - брунька, 5 - залишки минулор1чних листк1в, 6 - пагони вщновлення, 7,8 - додатков1 корен1.
кора. У особин с. увшчаного та с. фарбувального при в1дмиранн1 характерним е збереження в базальнш частин1 пагона живих тканин, як1 сполучають пагони в1дновлення з функцюнуючими коренями. Такий характер в1дмирання тканин сприяе продовженню життя корешв та кореневища. На 4-ому роц1 життя особини с. фарбувального формують 13-15 бруньок в1дновлення, як1 розм1щуються в пазухах нижн1х листк1в пагошв третього порядку. В1дмерлих минуло-р1чних генеративних пагон1в нараховуеться до 12 шт. Кущ1 с. фарбувального мають добре розвинуту кореневу систему, довжиною 25-27 см, шириною 35-40 см (рис. 3).
Дтметр базалы-юТ частини особин четвертого року зб1льшуеться до 11-12 см. В1дмирання монокарп1чних пагон1в в1дбуваеться в базипетальному напрямку I розповсюджуеться на базальну частину коре-невища, що спричиняе утворенню д1лянки вщ-мерлих тканин. Ця д1-лянка займае площу 2-4 см центральноТ частини
Рис. 3. Частина куща 5. ^псЛопа I четвертого року вегетацп на початку вщростання. 1 - в1дмерл1 минулор1чн1 генеративн1 пагони, 2 - брунька, 3 - вщмерла та зруйнована д1лянка кореневища, 4 - жива дшянка кореневища, 5 - сух1 листки, 6 - пагони вщновлення, 7 - додатков1 кореш.
кореневища. Серпш фарбувальний на 4-ому роц1 вегетацп мае максимальну висоту генеративних па-гон1в 197,1+0,6 см. В середин л1та у вузлах нижшх листк1в генеративних пагошв закладаються бруньки в1дновлення по 1-2 штук з кожноТ сторони пагошв, як1 навесн1 наступного року складають в1сь п'ятого порядку. На початку в1дростання с. ув1нчаний 6-го року вегетацп мае 11-13 в1дмерлих генеративних пагошв та до 22 пагошв вщновлення. Д1аметр кореневища складае 12-13 см. При розгляд1 поперечного зр1зу базальноТ частини багатор1чного кореневища в основ1 р1чних пагон1в виявлено д1лянки в1дмерлих тканин (рис. 4).
Не дивлячись на руйнування, частина тканин ц1еТ д1лянки залишаеться живою, а додатков1 корен1 про-
довжують функцюнува-ти. В центральн1й частиш кореневища знаходять-ся товст1 додатков1 коре-н1. Нов1 додатков1 кореш закладаються в базаль-нш частин1 кореневища, де знаходяться бруньки вщновлення. Площа руйнування в базальнш частиш кореневища
Рис. 4. Частина куща 5. coronata шостого року вегетацП' на початку вщростання. 1 - бруньки вщновлення, 2 - вщмерл1 минулор1чн1 пагони, 3 - вщмерла та зруйнована дшянка кореневища, 4 - жива дшянка кореневища, 5 - брунька, 6 - додатков1 кореш.
складае 2,7-3,5 см2.Особини с. увшчаного восьмого року вегетацп мають дерев'янисте кореневище д1а-метром 13-15 см, довжина кореневоТ системи 25-27 см. Д1аметр додаткових корешв в центральнш час-тин! кореневища складае 2-2,5 мм, в перифершнш -1-1,5 мм. На початку в1дростання рослини мають до 30 в1дмерлих пагошв I до 40 бруньок вщновлення. Як I у особин попередшх рок1в, у с. увшчаного 8-го року спостер1гаеться виникнення осередмв вщмирання потовщеноТ тдземноТ частини рослини. Порожнини зруйноваш не повшстю, збер1гаються елементи живих тканин, допом1жш кореш частково функцюну-ють. Д1аметр зруйнованоТ частини в центр1 кореневища складае 8 см. Пагони вщновлення розм1щуються в перифершнш частиш кореневища. На 11-ому роц1 життя у фаз1 вщростання с. ув1нчаного з'являеться б1ля 20 в1дмерлих пагон1в та б1ля 20 бруньок вщнов-лення. Д1аметр кореневища зб1льшуеться до 15,5 см. Довжина кореневоТ системи залишаеться на попе-редньому р1вш. Характер I особливосл процесу вщ-мирання тканин кореневища та корешв под1бний з попередшми роками. Частина кореневища без бруньок вщновлення або «прогалина» в центральнш частиш куща складае 14-16 см. Бруньки вщновлення розм1щуються в перифершнш частиш кореневища. Середньол1тшм генеративним рослинам притаман-ний вр1вноважений процес новоутворення та вщми-рання. Старогенеративш рослини характеризуються слабкими генеративними функц1ями, що виражеш в зменшенш к1лькост1 кв1тконосних пагон1в. Процеси корене- та пагоноутворення упов1льнеш, де пере-важають процеси в1дмирання. До старогенератив-них особин в1дносили т1, як1 мають 2-5 бруньок вщ-новлення, розм1щених на периферп кореневищ [7]. У деяких особин в популяцп с. увшчаного 12-го року вегетацп спостер1гали вр1вноважеш процеси в1дми-рання та новоутворення, коли рослини мають майже однакову мльмсть вщмерлих пагошв та бруньок вщновлення, також не пом1тно послаблення генератив-ноТ функц1Т (рис. 5).
Вс! утвореш пагони переходять в генеративний стан та формують насшня. Висота пагошв складае 116±2,6 см. В той же час, мльмсть суцв1ть на пагонах зменшуеться до 8,3+0,5 шт. проти 10,6±0,7-20,0±1,1 шт. у особин 2-3-го року вегетацп. В залежносп вщ умов вегетац1Т середньол1тнього стану можуть дося-гати рослини 3-го року життя, а п'ятир1чш часто вщ-носяться до старогенеративних рослин.
Особливiсть вщмирання пагошв, при якому збе-рiгаeться живою базальна частина, яка по^м складае частину кореневища, також сприяе продовженню життя особин.
Таким чином, внаслщок зростаючо' потреби в л^арськш сировинi необхiднi новi комплекснi до-слiдження по тзнанню процесiв, що лежать в осно-вi стабiльного iснування агроценозiв видiв роду Бвгга^!а, що можливо на тдст^ фундаментального вивчення, збереження та використання генофонду цих уыкальних рослин.
Висновки
1. Для онтогенезу с. увшчаного та с. фарбуваль-ного характеры 3 в^ових перiоди: латентний, преге-неративний та генеративний. В перший р^ вегетацii особини с. увшчаного та с. фарбувального проходять фази прегенеративного перюду: проростов, юве-нiльного та iматурного, що залежить вщ рiзноманiт-них умов вегетацп рослин.
2. На другому та наступних роках життя особини с. увшчаного та с. фарбувального формують генера-тивш пагони, надземна частина яких вщмирае тсля плодоношення, а базальна - стае частиною кореневища, на якому закладаються бруньки вщновлення.
3. Середньол^нього генеративного стану росли-ни с. увшчаного сягають на 3- 4-ому роц вегетацп, а с. фарбувального на 3-4 та 6-ому роках вегетацп.
4. Старогенеративного стану рослини с. увшчаного набувають з п'яти, а с. фарбувального з шестирiч-ного вту.
5. У обох видiв се-зонна динамта стввщ-ношення вегетативних (розеткових) i генератив-них пагонiв в онтогенез] обумовлюе одночасне накопичення в бюмас1 молодих, дорослих i вщ-мерлих елементiв. Крiм того, на структуру бюма-си впливае наявысть в популяцii рослин однако-
Рис. 5. Частина куща S. coronata дванадцятого року вегетацп на початку вщростання. 1 - пагони вщновлення, 2 - вщмерл1 минулортш пагони, 3 - додатков! кореш, 4 - дшянка кореневища, на якш вщсутж пагони вщновлення.
вого абсолютного вту, якi при цьому перебувають на рiзних етапах онтогенезу, що мае особливо важливе значення для визначення оптимальних строев заго-тiвлi лiкарськоi сировини.
Перспективи подальших дослщжень. В результат] вищевикладених та попереднiх дослiджень [8] рослин видiв роду БвггаШЬ Ь. у природних фтоценозах вiдiбраний перспективний вегетативний посадковий матерiал та насiння з потенщалом створення висо-копродуктивних iнтродукцiйних популяцш - цiнного природного генетичного матерiалу спрогнозуе подальше широке культивування корисних рослин для збагачення асортименту цшно' промисловозначущоi лiкарськоi сировинно' бази, зокрема Бвгга^!а Ь
Лiтература
1. 1. Budancev AL. Rastitel'nye resursy Rossii: Dikorastushhie cvetkovye rastenija, ih komponentnyj sostav i biologicheskaja aktivnost'. Tom 5. Semejstvo Asteraceae. SPb. M.: Tovarishhestvo nauchnyhi znanij KMK; 2013. 312 s. [in Russian].
2. 2. Bek SA. Biologicheskie osobennosti Serrratula coronata L. i ee introdukcija v Suhostepnoj zone Central'nogo Kazahstana [avtoreferat]. Tomsk; 2009. 20 s. [in Russian].
3. 3. Harina TG. Ekologo-biologicheskie osobennosti Serpuhi vencenosnoj v svjazi s introdukciej v Zapadnoj Sibiri [avtoreferat]. Novosibirsk; 1990. 15 s. [in Russian].
4. 4. Minarchenko VM. Likars'ki sudinni roslini Ukrayni (Medichne ta resursne znachennja). Kyev: Vid. Ukrayns'kogo fitosociologichnogo centru; 2005. 323 s. [in Ukrainian].
5. 5. Saad ML. Serpuha vencenosnaja (Serrratula coronata L.) kak perspektivnyj istochnik fitojekdisteroidov [avtoreferat]. Kyev; 1993. 25 s. [in Russian].
6. 6. Savinovskaja NS. Biologicheskie osobennosti i vnutrividovaja izmenchivost' Serratula coronata L. i Serratula inermis Gilib. pri introdukcii na Severe [avtoreferat]. Syktyvkar; 2002. 18 s. [in Russian].
7. 7. Harina TG. Vozrastnoj sostav cenopopuljacij Serratula coronata L. na juge Tomskoj oblasti. Rastitel'nye resursy. 1988;24(3):362-5. [in Russian].
8. 8. Chetvernja SO, Dzhurenko NI, Palamarchuk OP, Grahov VP. Nasinna ta sirovinna produktivnist' Serratula coronata L. тa Serratula tinctoria L. v prirodnih miscezrostannjah. Naukovij visnik Chernivec'kogo universitetu. Biologija (Biologichni sistemi). 2015;7(2):226-32. [in Ukrainian].
ОСОБЛИВОСТ1 ОНТОГЕНЕЗУ SERRRATULA CORONATE L. ТА SERRRATULA TINCTORIA L. В ПРИРОДНИХ М1СЦЕЗРОСТАННЯХ
Четверня С. О., Джуренко Н. I., Паламарчук О. П.
Резюме. В статт! наведено результати дослщження онтогенезу сертю увшчаного та сертю фарбувального в природних мкцезростаннях Полтавсько' область Отриман результати дозволили виявити потенцшнг можливост! рослин для 'х ¡нтродукцп та зГбрати насшня для подальших дослщжень в умовах культури.
Ключовi слова: екдистеро'ди серпш увшчаний (S. coronata L.), сертй фарбувальний (S. tinctoria L.), онтогенез, молодий генеративний стан (g1), зртий генеративний стан (g 2).
ОСОБЕННОСТИ ОНТОГЕНЕЗА SERRRATULA CORONATE L. И SERRRATULA TINCTORIA L. В ПРИРОДНЫХ МЕСТООБИТАНИЯХ
Четверня С. А., Джуренко Н. И., Паламарчук Е. П.
Резюме. В статье изложены результаты исследований онтогенеза серпухи обыкновенной и серпухи красильной в природных местообитаниях Полтавской области. Полученные результаты позволили выявить потенциальные возможности растений для их интродукции и собрать перспективный семенной материал для продолжения исследований в условиях культуры.
Ключевые слова: экдистероиды, серпуха обыкновенная (S. coronata L.), серпуха красильная (S. tinctoria L.), онтогенез, растения в молодом генеративном состоянии (g1), зрелом генеративном состоянии (g2).
FEATURES OF THE ONTOGENESIS OF SERRATULA CORONATA L. AND SERRATULA TINCTORIA L. IN NATURAL HABITAS
Chetvernia S. A., Dzhurenko N. I., Palamarchuk O. P.
Abstract. Currently, much attention is paid to the searching for new sources of phytoecdysteroids - natural analogues of adaptogenic therapeutic and prophylactic agents, which are largely capable of restoring and enhancing performance in mental and physical overwork. Special attention should be paid to plants of the genus Serratula L., among which the S. coronata L. and S. tinctoria L. have a wide area on the territory of Ukraine. Due to the growing need for medicinal raw materials and the wide practical uses of these plants, the relevance of study the processes of their biological development in natural growth, underlying the stable existence of agrocenoses of species of the genus Serratula, has become important. S. coronata and S. tinctoria are racemo-rooting, short-rhizomous, perennial, monocarpic herbaceous plants. Both the sespecies begins the growth almost simultaneous lyandit depends on the sumoff avorable temperatures, usually it occursin the first decade of аpril, mass regeneration was observedin the third decade of April. The wintering buds forms hootsof the secondorder, the maximum in crease of which occurs during May - the first decade of June. Almost all shoots reach reproductive status, but some of them can continuer osette grow than development. Three age periods are character for ontogenesis of S. coronata and S. tinctoria. They are latent, pregenerative and generative. In the first year of the vegetation the individuals of S. coronata and S. tinctoria pass the phases of the pregenerative period, a wit: phases of seed lings, juvenile an dimaturous. The passage of the sestages of ontogenesis depends on the various vegetative conditions of the plants. At the second and subsequent years S. coronata and S. tinctoria form generative shoots, the above ground part of which dies after fruiting, and the bas alone becomes part of the hizome on which the buds restored. Middle-aged generatives tage of S. coronata plants reach at the third or fourth year of vegetation, and S. tinctoria at the third, fourth and sixth years of vegetation. The plants of S. coronata reach the old generative stage at five years of age and S. tinctoria at six years of age.
The obtained results made it possible to identify the potential possibilities of plants for their introduction and to collect promising seed material for the continuation of research in the conditions of culture. As a result of the foregoing and previous studies of species of the genus Serratula in natural phytocenoses, the selected promising vegetative planting material and seeds with the potential creation highly productive introductory populations -valuable natural genetic material - will predict further extensive cultivation of useful plants to enrich the range of valuable industrially significant medicinal raw-material base, in particular Serratula L.
Key words: ecdysteroids, saw worts (S. coronata L. and S. tinctoria L.), ontogenesis, young generativ estate (g1) and mature generativ estate (g2).
Рецензент - проф. ДубЫн С. I.
Стаття надшшла 14.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-103-106 УДК 546.711:591.33:613.63
1Штапенко О. В., 1Гевкан I.I., 1Сливчук Ю. I., 2Сирватка В. Я., 3Матв'>енко Н. М.
ВПЛИВ ОРГАН1ЧНО'' СПОЛУКИ МАНГАН ГЛУТАМАТУ НА 1МПЛАНТАЦ1ЙНУ
ЗДАТН1СТЬ САМОК ЩУР1В Институт бюлогп тварин HAAH (м. Льв1в) 2Льв1вський нацюнальний ушверситет 1мен1 1вана Франка (м. Льв1в) Институт рибного господарства НААН (м. Кшв)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Робота виконана зпдно НТП 31 «Вивчити бюлопчш особливост зниження репродук-тивноТ функцп у стьськогосподарських тварин та роз-робити методи ТТ штенсифтацп» (експериментальне дослщження), № державноТ реестраци 0111и006157.
Вступ. Ваптшсть характеризуеться пщвищеною потребою в м1кроелементах, що дозволяе забезпе-чити сприятлив1 умови для формування та нормального розвитку плода. Для досягнення оптимального балансу м1кронутр1ент1в доцшьно застосовувати в1там1нно-м1неральн1 комплекси у прегравщарний перюд [1], що дозволяе суттево знизити ризик розвитку дефемчв у плод1в у перюд органогенезу, тод1 як такоТ законом1рносл при Тх вживанш вже шд час ваптносп не в1дм1чено [2]. До складу бтьшосл в1та-
мшних препарат1в входять м1кроелементи у вигляд1 неоргашчних сполук. Однак, така форма л1карських препарат1в недостатньо ефективна, осктьки бюло-пчна доступшсть неоргашчних солей досить низька [3]. Значна увага придшяеться оргашчним сполукам бюгенних елемент1в, отриманих шляхом синтезу м1-кроелемент1в з амшокислотами [4]. Хелатш сполуки, зокрема, глутамат мангану, який складаеться з про-стих л1гандних форм е бюлопчно бтьш активними та малотоксичними. Однак, бюлопчна д1я бюкоордина-цшних сполук зокрема, на репродуктивну здатшсть самок, залишаеться мало вивченою.
Метою дослщжень було вивчення впливу глута-мату мангану у форм1 лтосомального препарату на заплщнювашсть та 1мплантацшну здатшсть самок щур1в.
