CC BY
14
ПОЛ1ТИЧН1 НАУКИ
УДК 323.2+32.019.51
О.Б. Балацька
ОСОБЛИВОСТ1 НЕПРЯМОГО ПОЛ1ТИЧНОГО НАСИЛЛЯ У СУЧАСНОМУ ПОЛ1ТИЧНОМУ ПРОЦЕС1
Анал1зуеться феномен непрямого полтичного насилля як Iнструменту реал1заци влади, його суттсть, функци, основы форми. Розглянут1 р1зн1 аспекти прояву непрямого полтичного насилля - структурне, культурне, символгчне, 1деолог1чне, гнформацгйне, гнформацгйно-психологгчне насилля. Непряме полтичне насилля спрямоване на придушення вол1, викривлення картини свту, легализацию прямого насилля, легтимацт сустльно-полтичного ладу. Воно характеризуеться латенттстю, опосередковатстю, безособов1стю, системтстю, масштабтстю. В умовах глобал1заци та ¡нформатизаци свту роль та значення непрямого полтичного насилля збшьшуеться. Воно стае утверсальним ресурсом влади та одним 1з найважливших засобгв здгйснення зовншньополтичног агресп.
Ключовi слова: полтичне насилля, непряме насилля, структурне насилля, культурне насилля, символгчне насилля, гдеологгя, гнформацгйне насилля, тформацтно-психологгчне насилля.
Полтичне насилля як зааб упровадження пол^ично'1' волi мае багато форм прояву. Найочевидшшими серед них е т^ що пов'язаш з фiзичним впливом. Через це феномен насилля часто визначають як прямий силовий примус або заподiяння фiзичноi шкоди. Однак юнуе цший ряд аспектсв опосередкованого впливу на людину та суспшьство, метою яких е спричинення шкоди нефiзичного характеру. Подiбнi явища, як правило, мають приховану i нематерiальну природу, складно визначати, дослщжувати i попереджувати.
Водночас актуальшсть непрямого насилля i масштаби його руйшвних наслщюв у сучасному свт зростають. Цьому сприяють процеси глобалiзацii та шформатизацп свiту, вдосконалення засобiв масово! комушкацп, розвиток та модершзащя полiтичних систем. Непряме полтичне насилля як полiтико-владний ресурс поступово набувае прюритету над прямим насиллям, адже воно дозволяе досягнути бшьших результат з меншими затратами. Як зазначае С. I. Кузша, «iнституцiоналiзацiя полiтичного насилля, разом iз розвитком форм державносп, поступово перестала мати вщкрито примусовий характер» [8, с. 22].
Проблема непрямого насилля розкриваеться у працях зарубiжних i втизняних дослiдникiв. Так, норвезький соцiолог Й. Галтунг е автором концепцiй структурного та культурного насилля. Французький сощолог, фшософ П. Бурдье започаткував дослщження символiчного насилля. Масштабному вивченню шформацшних та психологiчних вiйн присвяченi численш працi вiтчизняного фахiвця з теорп комушкацп Г. Почепцова. Аналiз проблем шформацшного та iнформацiйно-психологiчного впливу, насилля та агресп, шформацшно'1' безпеки мютиться у працях украшських дослiдникiв О. Дзьобаня, В. Остроухова, В. Петрика, В. Пилипчука та ш. Сутшсть та трансформацiю полiтичного та шформацшного насилля дослщжують росiйськi вченi Н. Борщов, С. Кузiна, А. Столяров та ш. Однак, незважаючи на зростаючу актуальнiсть, феномен
непрямого поличного насилля потребуе подальших грунтовних, комплексних дослщжень. Необхiдним е ретельний аналiз сутносп, типологл, суспiльно пол^ично'1 ролi непрямого насилля у сучасному поличному житп.
Метою cmammi е дослiдження сутносп, функцiй та основних форм непрямого поличного насилля у контекстi сучасного поличного процесу.
Однiею 3i специфiчних рис полiтичного насилля е те, що воно нерiдко мае характер нефiзичного, непрямого впливу. Пiд непрямим (або нетрадицшним) полiтичним насиллям ми маемо на увазi несиловий (нефiзичний) вплив на об'ект (iндивiда, групу, суспiльство) всупереч його волi, потребам чи штересам або заподiяння шкоди нефiзичного характеру з метою досягнення певних пол^ичних цiлей.
Дiя непрямого насилля спрямована, перш за все, на придушення волi методами несилового, опосередкованого, часто прихованого впливу, а також створення умов для реалiзацii прямого насилля. Змiстом або результатом цих дш може бути руйшвний вплив на психiку та ментальну сферу, нав'язування хибних цiнностей, порушення прав i свобод, виправдання прямого насилля i заохочення до нього, вщтворення i пiдтримка соцiально несправедливого порядку та ш. Непряме насилля реалiзуеться у структурному, культурному, психолопчному, iнформацiйному, символiчному вимiрах.
Миротворчi зусилля св^ового спiвтовариства, правозахиснi рухи, демократична модершзащя спрямованi, перш за все, на боротьбу проти рiзноманiтних проявiв прямого фiзичного насилля. Водночас форми непрямого насилля розвиваються, еволюцiонують, вдосконалюються, стають органiчними складовими полiтичних систем. Результатом цього е загальне зростання рiвня поличного насилля у свт, загострення глобальних проблем. Зазначену тенденщю «дематерiалiзащi» полiтичного насилля можна вважати частиною бiльш загального процесу, який Г. Почепцов охарактеризував як «принциповий перехщ вiд опори на матерiальнi ресурси до опори на ресурси нематерiальнi» [10, с. 10].
Сутшсть непрямого полiтичного насилля розкриваеться у теорп структурного насилля Й. Галтунга. Якщо пряме насилля, в основi якого лежить фрустрацiя, виражаеться через дп, що спричиняють безпосередню шкоду об'екту (вбивства, калiцтва, санкци, злидш, репресп та iн.), то прояви структурного насилля е не настшьки очевидними. Суб'ектом структурного насилля виступае сама суспшьна система. Воно е легальним, мае безособовий характер, характеризуеться невизначешстю вщповщальносп, масштабнiстю впливу, усталешстю та латентнiстю.
Структурне насилля мае високий рiвень iнституцiоналiзацii. Воно реалiзуеться через полiтичнi, економiчнi, культурнi та iншi iнститути суспiльства. Результатами дп структурного насилля е створення сощальних умов, спрямованих на обмеження чи порушення прав i свобод, ^норування потреб, утискання iнтересiв. Таким чином, навггь за вiдсутностi прямо'1 фiзичноi шкоди, людина опиняеться у сощально несприятливому, агресивному середовищi.
Структурне насилля е причиною полггичних конфлiктiв, у тому чист вiйн. Воно реалiзуеться через рiзноманiтнi форми експлуатацп: сощальну несправедливiсть у розподiлi ресурсiв; смерть у результат нестачi необхiдних для життя ресурсiв або вiд створених несприятливих умов iснування; манiпуляцiю свщомютю; обмеження чи викривлення шформацп; маргiналiзацiю; екологiчну деградацiю середовища, зумовлену антропогенним впливом; нерiвнiсть можливостей; сегментацiю; вщчуження та iн. [11, с. 291].
Система мiжнародних вiдносин побудована на структурному насилл^ що проявляеться у несиметричних вщносинах залежностi кра'1'н периферп вiд кра'1'н центру, експлуатацй, економiчнiй та соцiальнiй нерiвностi у глобальних, св^ових масштабах.
Отже, структурне насилля зумовлюе сучасний свiтовий порядок та детермшуе глобальнi конфлiкти сьогодення.
У статп, присвяченiй проблемi Третьо'1 св^ово!' вiйни, Й. Галтунг зазначае, що головний конфлшт сучасного свiту мiж захiдною та мусульманською цивiлiзацiями також е породженням системи структурного насилля. Даний конфлшт прийшов на змшу протистоянню епохи холодно'1 вiйни мiж захiдними лiберальними демократiями та комушзмом. На вiдмiну вiд нього, сучасне протистояння мае не щеолопчний, а цившзацшний характер, а тому е глибшим i бiльш довготривалим. Крiм того, iснують фактори, якi надають сучаснiй ситуацп бiльшоï напруги i не виключають можливостi Третьо'1 свiтовоï вiйни. До них вiдносяться бшьша поляризацiя свiтового спiвтовариства та вщсутшсть впливового та ефективного антивоенного руху. Специфiчним е й характер одного i3 суб'ектiв протистояння - юламу. 1слам охоплюе величезну територiю, а згуртована та оргашзована iсламська дiаспора представлена у багатьох кранах св^у. Отже, вiн у буквальному сена не знае меж [6].
Структурне насилля - це насилля, яке здшснюе пол^ична елiта проти мас. Воно реалiзуеться як на державному, так i на мiжнародному рiвнi. Структурне насилля лежить в основi головних криз сучасного свiту - глобально' активiзацiï прямого насилля, бщносп, порушень прав людини, екологiчноï кризи. Заходи, до яких вдаеться св^ова спшьнота для вирiшення зазначених криз, не спроможш розв'язати проблему ефективно та остаточно. Для цього необхщна глибока трансформащя сучасноï свiтовоï системи, побудовано! на структурному насиллi, яке потрiбно лiквiдувати. Повиннi бути розiрванi зв'язки насильницькох залежностi мiж кранами, а замiсть них установленi мирш та справедливi взаемовiдносини, побудованi на рiвноправнiй взаемодп.
Структурне насилля е основою прямого насилля, так само як запорукою та захистом проти нього е сощальна структура, побудована на принципах ненасилля. Прямого насилля не можна позбутися через простий контроль чи скасування його засобiв та шститу^в. Знищити насилля можна лише через знищення структури, що його породжуе. Отже, насилля повинно бути лшвщоване на системному рiвнi. Саму суспшьну систему потрiбно реформувати таким чином, щоб мiнiмiзувати або виключити системне легалiзоване насилля як ïï функщю. Скасування соцiальноï несправедливостi та експлуатацп виступае гарантсею проти прямого насилля, як стихшного, так i оргашзованого, у тому числi революцiй та контрреволюцш [5, с. 295].
Ще однiею формою реалiзацiï непрямого насилля виступае культурне насилля. Якщо структурне насилля уможливлюе пряме полiтичне насилля, то культурне насилля служить передумовою, базою для них обох. Завдяки культурному насиллю пол^ичне насилля набувае легального i лептимного характеру, вбудовуеться у пол^ичну систему як оргашчна ïï складова. В якостi такого шструменту легалiзацiï можуть виступати будь-якi культурнi iнститути.
Й. Галтунг визначае культурне насилля як «аспекти культури, символiчноï сфери нашого юнування, що представлена релiгiею та щеолопею, мовою i мистецтвом, емпiричною i формальною наукою..., яю можуть використовуватися для виправдання i легiтимiзацiï прямого i структурного насилля» [11, с. 291]. Завдяки культурному насиллю цший спектр проявiв прямого i структурного насилля отримуе псевдоетичне та псевдоращональне обгрунтування. 1нститути культурного насилля формують позитивне або нейтральне ставлення до будь-яких акцш поличного насилля та агресп.
Близьким до поняття культурного насилля е поняття символiчного насилля, впроваджене П. Бурдье. За визначенням П. Бурдье «символiчна влада е владою конструювати реальнють, встановлюючи гносеолопчний порядок.», яка спроможна формувати або змшювати бачення свiту i сам св^ [4, с. 89]. Метою символiчноï влади виступае легiтимацiя та пщтримання встановленого суспiльно-полiтичного ладу в
173
штересах пануючого класу. Завдання символГчно'' влади - це виявлення, маскування, перетворення вщносин сили на вщносини смислу, перенос ïx з фГзично', матерГально'' площини до сфери духовно'].', культурно-Гдеолопчно1. Однieю з ключових функцiй символiчного насилля е нав'язування суспiльству культурного свавiлля в штересах пануючих або пiдлеглиx класГв.
Символiчне насилля - це ресурс полГтично'' влади. Символiчний ресурс може виступати альтернативою силовому ресурсу. Влада символiчного насилля реалiзуеться у вщношенш комушкацп та е владою, «якш удаеться нав'язувати значення i змушувати визнавати ïx легiтимними, приховуючи силовi вiдносини, що лежать в ïï основа..» [2, с. 39]. Символiчнi та силовi вiдносини мають вщносну автономiю один вiд одного, оскшьки символiчна влада нiколи не зводиться до силового примусу. Водночас вони взаемозалежш, тому що символiчне насилля доповнюе силовi вiдносини «символiчною силою».
Символiчна влада - це одна з форм влади, яка тдпорядкована шшим ïï формам. Вона е перетвореною, невтзнанною та легiтимованою. Перетворення символГчно'' влади передбачае трансформацiю рiзниx видiв капiталу (полiтичного, економiчного, соцiального, культурного) на символiчний, вiдмiнною рисою якого е те, що вш «спроможний призводити до реальних наслiдкiв без видимих витрат енергп» [4, с. 95]. У сучасному суспшьста символiчна влада та символiчне насилля грае вагому роль. Пряма i особиста влада над шдивщами дедалi бшьше поступаеться мiсцем владi над шститутами, в основi яко'' лежить економiчний або культурний капiтал.
Символiчна влада i символiчне насилля мають прихований характер. У цьому 1'хнш головний ресурс i перевага. Символiчна влада - це «невидима влада», яка може здшснюватися навГть тодi, коли об'ект, на який вона спрямована, не знае про не': «Символiчна влада е владою, яка передбачае визнання, тобто незнання про факт насилля, що ко'ться нею» [3, с. 244]. Отже, символiчне насилля не проявляеться вщкрито i безпосередньо. Воно е насиллям, яке не помiчають.
Символiчна влада реалiзуеться через символiчнi системи пiзнання i комушкацп -мистецтво, релшю, мову, науку та ш. Однак у поличному сенсi символiчнi системи та 'хня продукцiя використовуються пануючим класом як зааб здiйснення символiчного насилля для нав'язування i лептимацп полiтико-економiчного панування, пiдтримки певного суспiльного ладу. Метою пануючих клаав, домiнування яких базуеться на економiчному капiталi, е монополiя на легiтимне символiчне насилля. Свою символiчну владу вони здiйснюють особисто, напряму або, як правило, делегують цю функщю спещалютам iз символiчного виробництва (професiйним полiтикам, iдеологам, штелектуальнш та теxнократичнiй елiтi тощо).
Всередиш самого пануючого класу також точиться боротьба за пануюче становище та право на лептимне насилля. Идеологи, професшш виробники символГчно'' продукци е тдпорядкованими фракцiями пануючого класу i здшснюють символГчну владу вГд його ГменГ Однак насправдi вони служать його штересам «за залишковим принципом», реалiзуючи та захищаючи власнi штереси. За висловом П. Бурдье, «идеологи завжди детермiнованi двГчГ». Вони у будь-який час «...погрожують обернути со6Г на користь владу визначати сощальний свГт, яка дана 'м через мехашзм делегування» та «^завжди прагнуть помютити на верxiвку iерарxiï принцитв iерарxiï той специфiчний капiтал, володшня яким забезпечуе 'хню позицГю» [4, с. 92 - 93].
1деолопчна влада займае особливе мюце серед проявГв символГчно'' влади. Вона виступае сполучною ланкою мГж символГчним i полГтичним насиллям i «е стоцифГчним внеском символГчного насилля (ортодоксГ') у полтичне насилля (панування)» [4, с. 90]. 1деолопя - це один Гз головних iнструментiв символГчного насилля, що виконуе полГтичну функцГю. Завдяки офщшнш, ортодоксальнГй ГдеологГ'' через замасковане
174
нав^вання встановлений порядок впроваджуеться i нав'язуеться як природний. На вщмшу вiд таких продук^в колективно'' свiдомостi, як мiф, щеолопя використовуеться певними класами або 'хшми фракцiями як iнструмент панування для реалiзацii та захисту не суспшьних, а корпоративних iнтересiв, якi репрезентуються як iнтереси, спiльнi для уах соцiальних груп.
Аналiзуючи питання делегування повноважень, якому «явище узурпацп потенцшно притаманне» [3, с. 242], П. Бурдье визначае поняття ефекту оракула. Ефект оракула - це практичний прийом здшснення символiчного насилля та узурпацп влади, який мае мюце, коли уповноважений легiтимний представник групи говорить вщ ii iменi, спираючись на ii авторитет, i через це отримуе можливють манiпулювати групою та свщомютю ii членiв. Таким чином, шдивщуальна позицiя набувае статусу колективно'1'. При цьому уповноважений отримуе право здшснювати насилля, примус, санкцп стосовно тих, хто не ототожнюе себе з групою, мае власну думку. Ефектом оракула часто користуються пол^ики для маншуляци суспшьною думкою з метою впровадження власних штереав.
Пол^ичне насилля - соцiально та юторично обумовлений феномен. Новi сощально-пол^ичш реалп зумовлюють появу нових форм та особливостей прояву поличного насилля. Одним iз результатiв тако'' еволюцп е актуалiзацiя i розповсюдження шформацшного насилля, що стало закономiрним наслщком становлення iнформацiйного суспiльства. За останш десятилiття iнформацiйне насилля, крайньою формою якого е шформацшна вiйна, перетворилося на один з основних засобiв полiтичного протистояння.
Дослiдження iнформацiйного насилля е перспективним i актуальним напрямком. Постшно збiльшуеться кiлькiсть наукових праць щодо вивчення його сутностi, форм та механiзмiв реалiзацii. Водночас немае единого визначення поняття шформацшного насилля. Так, шформацшне насилля визначаеться як: «не силовий (не матерiальний i не енергетичний) упорядкований вплив на об'екти, що мае антисощальний або антиособистюний характер» або «несиловий вплив на ментальну сферу» [1, с. 48]; будь-яю активнi дп, що порушують iнформацiйну свободу особистост (передача шформацп без згоди одержувача; отримання шформацп без згоди ii власника; неавторизоване втручання третсх оаб у вiльну iнформацiйну взаемодiю) [12, с. 141]; руйнування сустльно! комушкацп, у результатi якого «однi шдивщи нав'язують себе, сво'' цiлi й норми поведшки iншим, прагнуть тдпорядкувати 1'х собi» [7, с. 32].
1нформацшне насилля реалiзуеться у двох аспектах - як заподiяння шкоди об'ектам i процесам iнформацiйноi шфраструктури (iнформацiйно-технiчне насилля) або як деструктивний психолопчний вплив на масову та шдивщуальну свiдомiсть через iнформацiйнi ресурси (шформацшно-психолопчне насилля). Украiнськi вченi В. Остроухов i В. Петрик виокремлюють три форми деструктивних шформацшних впливiв: вплив на форму повiдомлень, мехашзми 1'х передачi, зберiгання, опрацювання тощо; блокування передачi повiдомлень; вплив на змют повiдомлень через проведення спещальних iнформацiйних операцiй та актiв зовшшньо'' iнформацiйноi агресй' [9, с. 138].
Специфшою iнформацiйного насилля е те, що воно майже не мае меж, його дуже складно контролювати i обмежувати як у часовому, так i у просторовому аспектах. Особливо це стосуеться шформацшно-психолопчного насилля. 1нформацшно-психолопчний вплив на масову та шдивщуальну свщомють мае всезагальний характер. Громадяни можуть тддаватися шформацшнш агресп у будь-який час i незалежно вiд мiсця знаходження. Крiм того, iнформацiйне насилля не просто супроводжуе та доповнюе, а виступае детермшантою шших видiв насилля.
Головним фактором, що уможливлюе розповсюдження шформацшного насилля, е формування глобального шформацшного простору. За визначенням Г. Почепцова, одна з базових властивостей шформацшного простору - його безмежшсть. Отже, вш може нескшченно розширюватися i наповнюватися новим змютом. КрГм того, шформацшний проспр е структурованим, тобто «один його сегмент впливае на шший» [10, с. 32]. Це зумовлюе кумулятивний ефект шформацшного впливу та надае шформацп статусу глобального та ушверсального стратепчного ресурсу.
Головним суб'ектом шформацшного насилля виступае держава, яка мае монополГю на лептимне застосування насилля у сустльсга. Однак ГнформацГйне насилля може продукуватися й агентами приватно'', недержавно'' сфери або зовнГшнГми по вщношенню до полГтично'' системи суб'ектами. 1нформацшне насилля здГйснюеться через численш канали, до яких належить широке коло полГтичних, соцГальних, культурних шститупв, засобГв масово'' комушкацп, продуктГв масово'' культури. Це виражаеться, помГж шшим, у насадженш та популяризацп культу сили та насилля, насильницькому нав'язуванш стандартГв та цГнностей шшо' культури та ш.
З ГнформацГйним насиллям тюно пов'язана манГпуляцГя, яка представляе собою шформацшно-психолопчний вплив, спрямований на приховане управлГння свГдомГстю людини всупереч ïï волГ. Хоча зв'язок маншуляцп з насиллям е неочевидним, метою маншуляцп е прихований примус, нав'язування, що спотворюе волю та змушуе людину дГяти всупереч власним штересам. Отже, манГпуляцГя виступае не альтернативою насилля, а важливою його складовою.
Хоча у даному дослщженш ГнформацГйне насилля розглядаеться як вид непрямого, нефГзичного насилля, мехашзм його здшснення може включати i фГзичш засоби. Так, О. П. Дзьобань i В. Г. Пилипчук серед конкретних форм реалГзацп шформацшного насилля виокремлюють як психолопчш (страх, розлади, негативна шформащя), так i фГзюлопчш (негативна дГя вщ поеднання кольорГв, 25-й кадр) та фГзичш (гучна музика, випромшювання) його прояви [7, с. 97].
Таким чином, непряме полГтичне насилля е одним Гз найрозповсюджешших явищ у сучаснГй полГтицГ. У широкому сенсГ непряме полГтичне насилля можна визначити як деструктивний несиловий вплив на особистють i суспшьство з метою досягнення полГтичних цшей. Воно реалГзуеться у структурнГй, культурнш, символГчнГй, ГдеологГчнГй, ГнформацГйнГй, психологГчнГй формах. Об'ектом руйшвного впливу непрямого насилля виступае шдивщуальна та масова свщомГсть. Непряме насилля мае опосередкований, латентний, безособовий, системний, масштабний характер.
ЗмГст непрямого полГтичного насилля виражаеться через його функцп, до яких можна вщнести: придушення волГ через несиловий, нефГзичний вплив; викривлення картини свГту; нав'язування хибних штереав та цГнностей, що не вщповщають Гстинним Гнтересам та потребам людей; створення умов для реалГзацГ' прямого насилля та його легалГзащя; порушення або обмеження прав i свобод; лептимащя та вщтворення суспГльно-полГтичного ладу, побудованого на засадах сощально' несправедливостГ. Зростанню суспГльно-полГтично'' ролГ непрямого полГтичного насилля сприяють процеси глобал1зацп та ГнформатизацГ'', розвиток i вдосконалення шформацшно-комушкацшних технологГ''.
Список використаноУ л1тератури
1. Борщов Н. А. Информационное насилие в сетевом обществе / Н. А. Борщов // Вестник Челябинского государственного университета. - 2010. - № 31. - С. 48-52 ; Borshchov N. A. Informatsionnoe nasilie v setevom obshchestve / N. A. Borshchov // Vestnik Chelyabinskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2010. - № 31. - S. 48-52
2. Бурдье П. Основы теории символического насилия [Электронный ресурс] / П. Бурдье, Ж.-К. Пассрон // Вопросы образования. - 2006. - № 2. - С. 39-60. - Режим
176
доступа : https://vo.hse.ru/data/2010/12/31/1208182048/06bur.pdf ; Burde P. Osnovy teorii simvolicheskogo nasiliya [Elektronnyy resurs] / P. Burde, Zh.-K. Passron // Voprosy obrazovaniya. - 2006. - № 2. - S. 39-60. - Rezhim dostupa : https://vo.hse.ru/data/2010/12/31/1208182048/06bur.pdf
3. Бyрдье П. Социология политики / П. Бyрдье. - Mосква : Socio-Logos, 1993. -336 с. ; Burde P. Sotsiologiya politiki / P. Burde. - Moskva : Socio-Logos, 1993. - 336 s.
4. Бyрдье П. Социология социального пространства / П. Бyрдье. - Москва : Ин-т экспериментальной социологии ; Санкт-Петербyрг : Aлетейя, 2007. - 288 с. ; Burde P. Sotsiologiya sotsialnogo prostranstva / P. Burde. - Moskva : In-t eksperimentalnoy sotsiologii ; Sankt-Peterburg : Aleteyya, 2007. - 288 s
5. Галтунг й. Истинные миры. Транснациональная перспектива / Й. Галтунг // Впереди XXI век: перспективы, прогнозы, футурологи. Aнтология современной классической прогностики: 19S2 - 1999 / ред.-сост. и авт. предисл. акад. PAО И. В. Бестужев-Лада. - Москва : Academia, 2000. - С. 287-29S ; Galtung Y. Istinnye miry. Transnatsionalnaya perspektiva / Y. Galtung // Vperedi XXI vek: perspektivy, prognozy, futurologi. Antologiya sovremennoy klassicheskoy prognostiki: 19S2 - 1999 / red.-sost. i avt. predisl. akad. RAO I. V. Bestuzhev-Lada. - Moskva : Academia, 2000. - S. 287-29S
6. Йохан Галтунг: Предотвратить Третью мировую [Электронный ресурс] // Хроники третьей мировой. - Режим доступа : http://3wwar.ru/yohan-galtung-predotvratit-tretyu-mirovuyu ; Yokhan Galtung: Predotvratit Tretyu mirovuyu [Elektronnyy resurs] // Khroniki tretey mirovoy. - Rezhim dostupa : http://3wwar.ru/yohan-galtung-predotvratit-tretyu-mirovuyu
7. Дзьобань О. П. !нформацшне насильство та безпека: свiтоглядно-правовi аспекти : моногр. / О. П. Дзьобань, В. Г. Пилипчук ; за заг. ред. В. Г. Пилипчука. - Харьков : Майдан, 2011. - 244 с. ; Dzoban O. P. Informatsiine nasylstvo ta bezpeka: svitohliadno-pravovi aspekty : monohr. / O. P. Dzoban, V. H. Pylypchuk ; za zah. red. V. H. Pylypchuka. -Kharkov : Maidan, 2011. - 244 s.
8. Кузина С. И. Политическое насилие: природа, манифестирование и динамика в глобализирующемся мире : дис. ... д-ра полит. наук : спец. 23.00.02 / Светлана Ивановна Кузина; Северо-Кавказской академии государственной службы. - Ростов н/Д., 2010. -367 с. ; Kuzina S. I. Politicheskoe nasilie: priroda, manifestirovanie i dinamika v globaliziruyushchemsya mire : dis. ... d-ra polit. nauk : spets. 23.00.02 / Svetlana Ivanovna Kuzina; Severo-Kavkazskoy akademii gosudarstvennoy sluzhby. - Rostov n/D., 2010. - 367 s.
9. Остроухов В. До проблеми забезпечення шформацшно'1 безпеки Украши / В. Остроухов, В. Петрик // Полггичний менеджмент. - 2008. - № 4. - С. 13S - 141 ; Ostroukhov V. Do problemy zabezpechennia informatsiinoi bezpeky Ukrainy / V. Ostroukhov, V. Petryk // Politychnyi menedzhment. - 2008. - № 4. - S. 13S - 141
10. Почепцов Г. Г. Информационно-политические технологии / Г. Г. Почепцов. -Москва : Центр, 2003. - 384 с. ; Pocheptsov G. G. Informatsionno-politicheskie tekhnologii /
G. G. Pocheptsov. - Moskva : Tsentr, 2003. - 384 s.
11. Социология : учебн. пособ. / под ред. П. С. Eмшина, Д. З. Мутагирова,
H. Г. Скворцова. - Санкт-Петербург : Питер, 2004. - 400 с. ; Sotsiologiya : uchebn. posob. / pod red. P. S. Yemshina, D. Z. Mutagirova, N. G. Skvortsova. - Sankt-Peterburg : Piter, 2004. - 400 s.
12. Столяров A. В. Информационная свобода и информационное насилие : дис. . канд. филос. наук : спец. 09.00.11 / Aндрей Викторович Столяров; Моск. госу. ун-та им. М. Ломоносова. - Москва, 2012. - 1SS с. ; Stolyarov A. V. Informatsionnaya svoboda i informatsionnoe nasilie : dis. ... kand. filos. nauk : spets. 09.00.11 / Andrey Viktorovich Stolyarov; Mosk. gosu. un-ta im. M. Lomonosova. - Moskva, 2012. - 1SS s.
Стаття надшшла до редакцп 13.06.2016
177
ISSN 2226-2830 BICHHK MAPIYnOntCLKOrO ^EP^ABHOTO YHIBEPCHTETY CEPLS: ICTOPLS. nOniTOHOri^, 2016, BHn. 15
O. Balatska
PARTICULARITIES OF INDIRECT POLITICAL VIOLENCE IN MODERN POLITICAL PROCESS
Indirect political violence appears as one of the most important resources of political power in modern social and political life. The aim of this article is to investigate the nature, functions and basic forms of indirect implementation of political violence in the context of the current political process. The article is based on the works of foreign and native researchers: P. Bourdieu, J. Galtung, O. Dzoban, V. Ostroukhov, V. Petryk, V. Pylypchuk, G Pocheptsov etc.
Indirect political violence is defined as soft (non-physical) influence on the object (individual, group, society) against his will or as harm of non-physical nature inflicted in order to implement certain political interests. Indirect political violence is implemented in structural, cultural, symbolic, ideological, informational, psychological forms.
According to J. Galtung's theory, indirect violence that is implemented through structural and cultural forms is a foundation for direct violence. Structural violence as a political system's function aimed to create social conditions for impairment of a civilian right, liberty and interests is a factor for a formation of an aggressive social environment where the violence appears as an organic component and one of the main recourses of political power.
In the concept of symbolic power by P. Bourdieu symbolic violence appears as a means of legitimation and maintenance of a certain social and political order. Through symbolic violence certain meanings, standards, purposes, rules, ideas etc are forced upon citizens as legitimate ones. An ideology by which corporate interests of the ruling class are represented as public interest is an important means for the implementation of symbolic violence .
One of the main forms of indirect violence is information violence which has become a versatile resource of the political power in recent decades. Information violence is implemented in two aspects - information-technical and information-psychological. It has almost no limitation in space and time and can be a determinant of other violence forms.
Under the conditions of today's social and political transformations caused by processes of globalization and informatization of society, the role of indirect political violence as a universal resource of power and means foreign aggression is growing. Indirect violence acts as a catalyst for other forms ofpolitical violence. It appears as a factor of reconstruction of a socially unjust and destructive order.
Keywords: political violence, indirect violence, structural violence, cultural violence, symbolic violence, ideology, information violence, information-psychological violence.
