CC BY
5
Е.В. Мамонтова
СИМВОЛ1ЧН1 ПРАКТИКИ АРХА1ЧНОГО СУСПШЬСТВА ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ ПОЛГГИЧНО1 1ДЕНТИЧНОСТ1: 1СТОР1Я ТА СУЧАСН1СТЬ
Розкрито природу символу як джерела полтичного панування. Показано, що саме мгфологгя е визначальним джерелом символгчних практик у полтицг. На прикладг м1фолог1чного сустльства маг1чного типу архагчног доби детально розкрито суттсть в1дправних механ1зм1в символ1зац11 у полгтицг. Вони засноваш на практиках тотемгзму, фетишизму, ан1м1зму та маггчног лтурги. Показаний оргашчний взаемозв'язок цих практик з сучасним символгчним комплексом ¡дентифгкацп, який покладений у основу формування полтичног нацИ.
Ключовi слова: символ, м1ф, ритуал, маг1я, тотем, фетиш, 1дентичн1сть, полтична нацгя.
Знайомство i3 теоретико-методолопчними тдвалинами вивчення символу як детермшанти сощально-владних вщносин i ресурсу панування дозволяе нам припустити, що реальна влада у суспшьст - це завжди влада нематерiальна. Адже сощальний св^, складовою якого е i тдсистема пол^ики, е надзвичайно багатомiрним простором. Цей проспр, розмiчений, сконструйований та побудований за принципом диференщацп, формуеться сукупшстю дшчих факторiв, володiння якими i е запорукою влади у цьому ушверсумь Виходячи з вищезазначеного, присвоення дефщитних матерiальних та нематерiальних благ, де останш визначаються як символiчнi ресурси, як i встановлення контролю за ix подальшим розподiлом у процесi сощально'1' взаемодп, е фундаментальним джерелом пол^ично'1' влади та управлшня. 1накше кажучи, вiдносини влади у суспшьсга завжди прагнуть актуалiзуватися у вщносинах влади символiчноi, а символiчний ресурс е ключовим у боротьбi за монополiю на легiтимне св^обачення. Позаяк, звертаючись до меxанiзму впровадження певно'1' системи цiнностей, мiфологем та символiв, можна органiзувати задане сприйняття соцiального свiту а, значить, i сам свiт, i встановити у цьому свт правила та норми, за якими будуть конструюватися та вщтворюватися соцiальнi вiдносини. Вкрай важливо у цьому зв'язку те, що символiчне домiнування дозволяе не тшьки реалiзовувати контроль над громадською думкою, але й, у перспектив^ забезпечуе контролювання процесiв соцiалiзацii майбутнix поколшь. Отже, гармонiзований цiлiсний символiчний проспр держави е запорукою збереження цшсносп само'1' пол^ично'1' системи та ii адаптування до викликiв середовища, сприяе ефективному функцiонуванню та спiвiснуванню ii окремих структур, забезпечуе продуктивний розвиток держави та дiяльнiсть апарата поличного й державного управлшня. Все це актуалiзуе вивчення символу як феномену сощального буття та iнструменту впливу у полчищ.
Як феномен людського свiту символ здавна пригортав ретельну увагу провщних соцiальниx мислителiв. Так, у межах сощоантрополопчного пiдxоду розглядали символ у фокус його сприйняття як iманентноi властивостi людсько'1' природи М. Вебер, Е. Дюркгейм, О. Конт, Л. Морган, Е. Тайлор, Дж. Фрезер та ш. Психоанал^ичш аспекти символiчноi природи людини та сощуму всебiчно розкрито у працях Ф. Боаса, К. Прца, М. Мща, Л. Уайта, З. Фрейда, Е. Фромма, К.Г. Юнга та ш. Погляд на юторичний розвиток та сощальну реальнiсть як таю, що засноваш на символiчнiй активносп людини, представлено у роботах М. Гайдеггера, Е. Каарера, С. Лангер, О. Шпенглера,
260
К. Ясперса та iH. У фокус сощоконструктивютсько'1' парадигми здшснюеться розкриття соцiотворчого та пол^ико-регулятивного потенцiалу символу у штерпретацп структуралiзму та постструктуралiзму (Р. Барт, Ж. Лакан, Л. ЛевьБрюль, К. Левь Стросс, М. Фуко), структурного функцiоналiзму (I. Льюiс, Б. Малиновський, М. Мосс, А. Ред^фф-Браун, Т. Парсонс, У. Уорнер); теори соцiального обмшу (П. Блау, Дж. Хоманс); символiчного iнтеракцiонiзму (Г. Блумер, М. Кун, Дж. Г. Мщ, Т. Шибуташ).
Остаточне перенесення символу як категорп теоретичного осмислення i3 площини, що задаеться координатами «означаюче - означуване», у сферу полiтичного, вiдбулося у межах його сощотворчих трактовок. Окремими дшянками даного напрямку виступають школи сощодраматургл (К. Берк, Е. Гофман, Дж. Мак-Колл), пол^ично'1' комунiкативiстики (Ю. Хабермас, Ж. Дельоз, Ж.-Ф. Лютар, Н. Луман) та постмодернiзму (П. Бергер, Ж. Бодршяр, П. Бурдье, Е. Пденс, Н. Елiас, Т. Луман, А. Щюц). Останнi течп здiйснили помiтний вплив на формування нових дослщницьких пiдходiв, спрямованих на вивчення саме символiчного аспекту пол^ики: пол^ико-культурологiчного (Т. Арнольд, А. Вшдавсью, А. Гелен, М. Едельман, М. Дуглас, В. Тернер та ш.) i полiтико-комунiкативного (К. Дойч, Г. Лассуел, Ф. Теншс та ш.). У контекстi технолопзацп процеав управлiння суспiльством символiчний компонент пол^ики розглянутий в роботах iноземних (Дж. Адаiр, Р. Белла, В. Гельман, С. Кара-Мурза, О. Кармадонов, Ю. Левада, В. Сергеев, А. Цуладзе) та в^чизняних (В. Бебик, Д. Видрш, Е. Гансова, М. Головатий, В. Горбатенко, Ф. Кирилюк, Т. Лятна, А. Пойченко, Г. Почепцов, А. Сшенко, Ю. Сурмш, С. Телешун, Ю. Шайгородський та ш.) дослiдникiв. Однак, у бшьшосп праць названих авторiв питання про сутшсш характеристики саме полiтичного символу не ставилося самостшно. Дане завдання, на нашу думку, е досить проблематичним в силу природи самого символу як феномену сощального порядку. Його виконання не можливе без дослщження витоюв символiчноi влади у суспшьста, ii джерел та шструментальних складових структуризацп соцiального простору.
Метою дано'1 статтi е пошук вщправних джерел символiчних практик у полчищ, виявлення, вiдокремлення та класифiкацiя первинних продук^в символiчного виробництва та визначення на цш основi ix пол^ико-управлшського потенцiалу у сучасному свiтi.
Арсенал символiчноi влади у державi складають символiчна продукцiя та меxанiзми ii вироблення i розподiлу. Вiдзначимо у цьому зв'язку, що виробництво символiчноi продукцп та дiяльнiсть по впровадженню у масову свiдомiсть смислiв, що несуть щ символи, перед уам, здiйснюються у сферi культури та комушкацп i завжди спiввiднесено iз iнтересами панiвниx груп, якi створюють символiчнi стратеги завоювання, «колошзацп» сощального простору за допомогою рiзноманiтниx символiчниx систем смислопородження: мiфологii, релш'1, щеологп, соцiосемiозiсу. У даних нормативно-символiчниx формах оргашзацп соцiально-полiтичного простору, якi у вае'1 багатоманiтностi ix проявiв можна розглядати як певш «матрищ» сощально-полiтичного порядку, i вiдбуваеться сплав пануючих у суспiльствi цiнностей iз сукупнiстю продуктiв та теxнiк символiзацii, якi у закодованому виглядi, через символи - процеси, символи - поди, символи - персони, символи - ще'1, та ix фшсащю у матерiальниx знаках - артефактах, персошфшують (уособлюють) ix, i, юторично змiнюючи одна одну, форматують змют вае'1 нешституцшно'1' сфери полiтики, при тому, що комплекс системоутворюючих принцитв полiтичного порядку у суспiльствi залишаеться незмiнним.
Вiдштовxуючись вiд вищезазначеного, спробуемо розглянути процес еволюцп форм пол^ично'1' оргашзацп суспiльства у фокусi мапстральних тенденцiй становлення та розвитку символiчного виробництва як такого. У попередшх публiкацiяx автора [1; 2] було показано, що у якост предмету розумово'1' рефлексп символ вперше з'являеться у
261
античному фшософському дискурсi. Втiм, приступаючи до аналiзу природи символу та виявлення його державотворчого потенщалу, слiд зазначити, що брати за точку вiдлiку античшсть буде не зовсiм точним. Адже iсторiя феномена (об'екта, явища) та iсторiя поняття (термiна) - школи не бувають тотожними. З грецько'1 античностi починаеться iсторiя осмислення символу у рамках европейсько'1 штелектуально'1' традицп, з характерними для не'1 ращоцентризмом та системою бiнарниx опозицiй. В той час, як iсторiя символу як феномену та ушверсально'1 категорп культури, зокрема й культури пол^ико-управлшських вiдносин, сягае у найдавнiшi часи первюних суспiльств. Людина перейшла до ращонального осмислення понять тiльки тсля того, як нею було пройдено стадш шту'1'тивного, чуттевого сприйняття символiв i знакiв.
Протягом тисячолiть стрижнем пол^ико-управлшських моделей оргашзацп суспiльства служили св^оглядш системи, покладенi в основу нормативно-символiчниx форм сощально'1' взаемодп, заснованих на техшках мiфологiзацii феноменiв навколишнього свiту та сакралiзацii суб'ектiв панування. Саме у ix надрах вщбулося становлення та форматування переважно'1' бшьшосп символiчниx практик забезпечення функцiонування меxанiзмiв пол^ично'1' влади з одного боку, та консолщацп й штеграци спшьноти, з iншого. Пiдкреслимо, що мiфологiя, являючи собою виxiдний тип ментальносп та культури, мiстить у собi усi елементи форм свiдомостi сощуму, якi поступово конституюються у шших формах сощально'1' оргашзацп. Ось чому виявлення витоюв символiчного виробництва як такого, вщокремлення та класифiкацiя його продукпв, визначення ix управлiнського та державотворчого потенщалу потребуе детального знайомства iз основами мiфологiчноi свiдомостi.
У вузькому розумшш мiф (вiд грець. mythos - переказ, оповщання) - це сказання про першопредюв, бопв, дуxiв та геро'1'в, що з'являються у дописьменних суспiльстваx. З шшого боку, як явище соцiальне, мiф е формою цiлiсного масового переживання та тлумачення дшсносп через звернення до чуттево-наглядних образiв, яким надаеться статус самостшних феноменiв реальностi. Мiж цими двома визначеннями - безлiч формулювань, народжених у межах фшософп та юторп, фiлологii та семютики, культурологй та мистецтвознавства, антропологй та психологи, соцiологii та полiтологii. В^м, враховуючи усi зазначенi iнтерпретацii, у сво'1'х пошуках ми будемо виходити iз установки, що мiф (перед уам мова йде про мiф первiсний) - це проста (спрощена), образна схема св^у, що роз'яснюе та приписуе певний спосiб сощально'1' взаемодй, а суспiльство, що моделюе мехашзми управлiння на засадах мiфологii - е «мiфологiчним суспiльством», або «суспшьством мiфологiчного типу».
Хронологiчнi рамки юнування мiфологiчного свiту охоплюють найбшьш тривалий перiод iсторii людства - вщ доiсторичниx часiв до падшня античного свiту, що зумовлюе поетапшсть його розвитку та варiативнiсть форм символiчного впливу. У контекстi нашого дослiдження, вiдповiдно до стадiй державотворення, тд яким ми розумiемо мапстральний iсторичний процес формування держави як форми полггично'1' органiзацii суспiльства, нами запропоновано видшити три етапи становлення мiфологiчного суспiльства, у межах яких формуються його три модифшацп, а саме: 1) мiфологiчне суспiльство мапчного типу (арха'1'чно органiзоване суспiльство додержавно'1' доби); 2) мiфологiчне суспiльство сакрального типу (щеократичне суспiльство Давньосxiдниx деспотш); 3) мiфологiчне суспiльство рацiонально-мiстичного типу (громада античного полюу). Розглянемо у контексп становлення та розвитку символiчного виробництва як меxанiзму забезпечення процеав соцiальноi взаемодй, iнституалiзацii влади i формування полiтично-органiзованоi моделi соцiального порядку, перший з них. Адже саме у мiфологiчному свт, побудованому на засадах його мапчного сприйняття, зароджуються первинш символiчнi практики.
Специфiка мiфу як символГчно-нормативно'' форми сощально'' взаемодп', що визначае сценарп влади й управлшня, найбшьш чiтко проявилася у культурi первiсного суспiльства, де мiф, за суттю, був цiлiсною системою, у структурах яко'' арха'чна людина сприймала, пояснювала та описувала свт Формування мiфологiчного свiтогляду вiдбувалося у безпосередньому зв'язку iз процесами зародження у свщомосп людини знаку та символу. Звщси основою культури первiсного сустльства стае ix виробництво. Пiд символiчним виробництвом ми пропонуемо розумiти процес, заснований на поеднанш трьох компонент: системи символiчниx (знакових) засобiв та замщень, якi забезпечують вирiшення завдань семютичного характеру (1), дiяльностi, що вщбуваеться на цiй основi (2) та значенневого й сощального контекспв, що забезпечують протшання такого роду дiяльностi i функцiонування символiчного простору (3).
Якщо логiчне узагальнення будуеться на основi Герархп вiд конкретного до абстрактного, вщ причини до ii наслщюв, то мiфологiчне спираеться на конкретне та персональне, яке використовуеться у ролi знаку та служить матерiалом для вщбудови Герархп, яка носить не причинно-наслщний, а семантично-цiннiсний характер. Таке сощальне моделювання цiлком засноване на принцип символГзаци.
Передумовами формування первюних символiчниx форм соцiальностi стали: а) закршлення за мiфом статусу нормативно'' необxiдностi; б) звернення до ГмГтацп; як меxанiзму регулювання сощально'' взаемодп; в) втiлення у мiфi вiдчуття всеохоплюючо'' едностi людини з природою; г) визнання магл пануючою формою смислових взаемин у мiфологiзованому простора Розглянемо кожний iз даних факторiв на предмет дослiдження 'хнього впливу на розвиток символiчного виробництва та спробуемо окреслити ареал розповсюдження ix дп на процеси становлення символiчниx комплекав у ix сучаснш модифшацп.
А) закртлення за м1фом статусу нормативног необх1дност1.
У мiфологiчному суспiльствi мiф, це, перед уам, всезагальний закон буття. Статусом закону мiф надiляе тотожнiсть шформативного та нормативного начал у мiфологiчнiй свiдомостi, що закладена у його синхронно-дГахроннш структурi як етчно' форми, яка мютить розповiдь про поди, що вщбулися у далекому минулому (космогошя та теогонiя) та пояснення неспростовно'' необxiдностi визнавати цi поди як таю, що не тдлягають рефлексп. Таким чином мiф, будучi водночас i оповiданням, i зверненням, i промовою, i iсторiею, формуе юторико-онтолопчний блок найдавнiшого символiчного комплексу щентифшацл, покладеного у фундамент нацюгенезу та державотворення.
Б) звернення до ¡мтацИ; як мехатзму регулювання сощально'г взаемодп.
Символiчнiсть мiфологiчноi «епiчноi» картини свггу забезпечуе iмiтацiя як «котя-вiдповiдь» (Л. Мамфорд) [3] космосу на те, що дано людиш побачити у ньому, як споаб вщтворення життя, як вiддзеркалення свггу та його феномешв. Зокрема, з позицш первiсного свГтосприйняття, i земш соцiальнi усто'' порядки слГд розглядати як нерозривну частину загальносв^ових косм1чних порядкГв, що мають надприродне походження. А, значить, усе земне буття людей, зокрема, пол^ико-сощальний устрш та методи й сценарп управлшня е, за суттю, Тм^ащею сакрального косм1чного зразка. Така тотальна нероздшьшсть явища та його Гм^^'' у первюному суспГльствГ породжуе ритуал - одну Гз найдавнГших символГчних першоформ, у надрах яко'' згодом викристалГзуються уа ключовГ рГзновиди символГчного продукту: вербальний, вГзуальний та поведГнковий. У глибинному розумГннГ ритуал, заснований на взаемообумовлюючих мехашзмах ГмГтацГ'' та повтору, е повторенням акту першодп (акту створшня свГту) i у мГфологГчному суспшьста стае Гнструментом затвердження реальностГ на онтолопчному рГвнГ, виконуючи при цьому низку функцш, а саме: функщю формування стГйкого соцГального порядку як матрищ для усГх Гнших рГзновидГв
263
порядюв, функцiю консервацп традицп й забезпечення наступництва поколшь та функцiю комушкацп. Не випадково, що саме ритуал став першим кроком на шляху становлення мовноï форми спшкування. Адже, тшьки з подоланням символiки конкретного через символшу озвучення, людина безпосередньо пiдiйшла до вщтворення власного досвiду та його закршлення у синхронному та дiахронному вимiрах на iнформацiйному рiвнi, що й стало гаранпею накопичення, збереження й передачi культурноï спадщини як фундаментальноï основи етногенезу. Отже, завжди варто пам'ятати, що мова i мiф - явища взаемообумовленi. Як зазначае Е. Кайрер, «усе, що ми називаемо мiфом, обумовлено та опосередковано мовою» [4, c.327], а мовний розвиток, в свою чергу, е вщбиттям розвитку мiфологiчного мислення. Символiчнiсть мiфологiчного свiтосприйняття реалiзуеться через метафоризащю як вiдсилання до шшого, через «поняття-образи», що за певних обставин виступають як символи, або як конкретш поняття (Л. ЛевьБрюль) [5, c.111-113], що й робить мову одним iз найпотужнiших ресурав панування й управлiння в ус часи. Сила слова коренiться, таким чином, у примак його походження, що й надшяе мову статусом ключового компонента символiчного комплексу щентифшацп, який вiдповiдае за процеси консолщацп та штеграцп спiльноти. Усе вищезазначене доводить, що вже у первюному суспiльствi формуеться двi символотворчих функци мови: як вiдтворена у картиш свiту детермiнанта нацiо- та державотворення мова виступае у якост маркеру групи, а як матерiал для найменування та лаборатс^я метафор й перейменувань, мова виконуе шструменталютську функщю.
В) втшення у м1ф1 в1дчуття всеохоплюючог едност1 людини з природою.
Виходячи з того, що людина визначае закони сощального ствюнування як закони природи (свггу тварин та рослин) та водночас проецируе на природу своï вщносини, остання для людини мiфологiчноï - це не об'ект для вивчення, не проспр, якiй слiд опанувати та тдкорити, а суб'ект, що постiйно котюе його та його дп. Тим самим у мiфi, як першш формi свiтогляду, вiддзеркалено цiлiснiсть еволюцшного процесу у його бiологiчному та культурному вимiрi [6, с.295-325]. Закони, за якими юнуе свiт живоï природи через механiзм iMn^n фшсувалися первiсною людиною у обрядах та ритуальних атрибутах, а вщчуття схожост усвiдомлювалося як спорiдненiсть iз певним звiром, рослиною, природним явищем, було покладене в основу процесу обожнення та надання ïm статусу покровителiв. Так об'екти природи поступово набували у свщомосп первiсноï людини статусу тотемiв, а предмети, що тдтверджують спорiднений зв'язок людини iз тотемом стають фетишами.
Система уявлень про кровноспорщнеш зв'язки людського колективу iз його мiфiчним зооантпропоморфним предком - тотемом вважаеться одшею iз найархшчшших форм мiфологiчноï' свiдомостi та культу, яка отримала у науковш лiтературi найменування тотемiзму (I. Баховен, А. Вараньяк, Вiвело, Д. Раймонд, Г. Кларк, С. Коул, Л. Ричард, Л. Морган Е. Тайлор та ш.). В його основу покладено явище, яке Л. Левь Брюль, Л. Виготський та ш. визначають як партиципащю. Порядок та^' тотемноï' спорщненосп закрiплювався за допомогою заборони - табу. ^ï взаемообумовленостi тотемiзму як релiгiйноï першоформи iз системами заборон досить грунтовно розкритi у бюлопчному, iсторико-антропологiчному та психологiчному контекстах. Однак вщзначимо, що мотив заборони - це, перш за все, мотив сощальний, позаяк через мехашзм табуювання, який формуе моральну звичку, вщбувся поступовий перехщ вiд абсолютноï iндивiдуальноï свободи пiдсвiдомого пiд тотальний контроль колективу. Бшьш того, табу стае першим кроком не тшьки до встановлення системи моральних норм, але й детермшуе процес формування всiеï системи соцiальноï взаемодп.
На символiчну природу тотемiзму красномовно вказуе перелш його соцiальних функцiй: а) об'еднання людей навколо колективно визнаного тотему (штегративна
264
функцiя); б) тдкорення поведiнки групи через заборони-табу, яюм повиннi додержуватися yci ïï члени (регулятивна функщя); в) використання тотема тд час кризових явищ, стихшних лих, вiйн, епiдемiй, катастроф (мобшзацшна фyнкцiя); г) демонстрацiя iншим приналежносп до певноï групи (атрибутивна функщя). Безумовно, бшьшють народiв поступово втратила тотемiчнi уявлення, однак ^^шй вплив вщчувався протягом yсiеï юторп. Зокрема, сьогодш вiдголосом первiсного тотемiзмy можна вважати юнування у кожно'1' держави неофщшних символiв - нацiональних тварин та (або) рослин, з образами яких вона асощюеться.
Символiчна тдоснова чiтко простежуеться й у шшш архшчнш дyховнiй практицi -у поклоншш фетишам. Не зважаючи на те, що явище фетишизму доволi грунтовно вивчено, й попри неодноразовi спроби вiдмовитися вiд термiнy, з причини його розпливчатосп та невизначеносп, спiльним для всiх напрямкiв та шкш е розyмiння того, що фетишизм (у франц. версп перекладу - fetichisme, fetichie, - щол, талюман) - це, перед уам поклонiння матерiальним предметам - фетишам. Отже, фетишизм - це не стадiя становлення релш'1, i не психолопчний механiзм, а сyкyпнiсть культових практик поклонiння неодушевленим предметам, яю у 1хньому природному станi, або змшеш певним чином у вщповщносп до призначення, складають об'ект культу. У процес фетишизацп вiдбyваеться ототожнення сощальних та культурних фyнкцiй предмету iз його природними властивостями або iз природними особливостями iндивiда. Узагальнення широкого фактолопчного матерiалy, викладеного у роботах iз антропологи, культурологи етнографи та ютори мистецтв, дозволяе у контекст предмету нашого дослiдження класифшувати фетишi як об'ектно - суб'ектт та субектно - об'ектт.
Пщ об'ектно- субектними фетишами ми пропонуемо розум^и реально iснyючi предмети матерiального свiтy, якi в наслiдок фетишизацп перетворюються на безпосереднi об'екти культу. На шдивщуально рiвнi такими фетишами виступають амулет i талiсман. Колективним фетишем об'ектно-суб'ектного порядку е спшьний та загальноприйнятий для всього колективу конкретний природний об'ект (гора, рша тощо). Той, хто вiдiгравав ведучу роль у ix виборi, закрiплював через це свiй авторитет. Як правило, дану функщю брали на себе маги, чаклуни, жерщ, - люди, дiяльнiсть яких стояла у витоюв процесiв соцiальноï диференцiацiï та формування системи вщносин у координатах «управлшня - тдкорення». Безстрно, вагомють ролi культових фiзико-географiчниx об'ек^в нацiонального значення у становленнi щентифшацшного символiчного комплексу кожное' окремо^' нацп i сьогоднi е вiдлyнням архшчних духовних практик, заснованих на мехашзмах фетишизацп.
На вiдмiнy вiд об'ектно-символiчниx фетишiв, перетворення яких на об'екти культу здшснюеться за схемою «вщ матерiальноï форми до ïï символiчного осягнення», суб ектно-об'ектну групу фетишгв складають витвори людини - зооморфiчнi та антропоморфiчнi рyкотворнi фiгyри або абстрактш зображення (iдоли), що мають знакову символiчнy природу i е першоформою монументалютики - ризновиду символiки, яка згодом, у процеа iнститyалiзацiï влади, займе чшьне мiсце серед шструмешив ïï легiтимацiï та ресyрсiв впливу на процеси нацiополiтичноï iдентифiкацiï.
У цьому зв'язку зауважимо, що надшення предме^в магiчними властивостями, ïx фетишизащя не зникае iз трансформацiею мiфологiчного сyспiльства. В наступних типах соцiальноï органiзацiï, заснованих на iншиx рiзновидаx символiчно-нормативниx форм, вона продовжуе залишатися важливою складовоï арсеналу полiтико-управлшського впливу. Так, безпосереднiй зв'язок простежуеться мiж фетишизмом первiсноï доби та релшйним культовими практиками християнства (поклоншня iконам, святим мощам), буддизму (шанування священних «ступ»), iсламy (паломництво до святих мют та «чорного камшня»). Крiм того, фетишi суб'ектно-об'ектного типу тюно
265
пов'язанi iз культом предюв, зокрема з погребальними обрядовютю. К. Маркс аналiзуе явище «товарного фетишизму» у суспшьсга катталютично1 формацп. [7, с. 458-470]. Явище фетишизацп свiту речей як стрижнева характеристика постшдустрГального суспiльства споживання залишаеться одним iз ключових предметiв постмодернiстського дискурсу (Р. Барт, Ж. Бодршар, М. Фуко та ш.). А широкий дiапазон застосування фетишизацп у практиках полггичного та управлiнського впливу, окреслений сощолопчним знанням ХХ ст. (досить пригадати у цьому зв'язку концепци «вГзуалГзацп» В. В. Беньямiна [8, с.235-247], «словесного фетишизму революцп» П. Сорокина [9, с.151-153] до «полггичного фетишизму» П. Бурдье [10, с.231-262]) - ще одно свiдчення на користь ïï владного потенцiалу. Не випадково, слово «культовий» мщно укоренилося у лексикош сучасного глобалiзованого суспшьства. Для того, щоб суб'ект мГг впливали - вш повинен бути «культовим», таким, що стае об'ектом масового поклоншня з причини видатних досягнень у певнш сферГ виробництва смисшв -культурГ, мистецта, наущ, полГтицг Адже сьогодш тшьки культовим фГгурам тд силу тдкорити, штегрувати та мобшзувати широк маси та управляти ними.
Г) визнання маги пануючою формою смислових взаемин у м1фолог1зованому npocmopi.
Разом з тим, як культ, заснований на персошфГкацп, фетишизм тюно пов'язаний з ще одним ГмГтацшним мехашзмом функщонування мГфу, що мае неабияке значення у формуванш арсеналу символГчного впливу. Мова йде про ашмГзм, який виникае як усвщомлення людиною специфши внутрГшнього духовного свГту, що й дютае назву «дух», «душа». Але, як що у розумшш мГфолопчно1 людини душа пов'язана з певною окремою ютотою або предметом, то дух мае самостшне юнування i володГе здатшстю здшснювати вплив на широке коло об'екпв та явищ. Г хоча мехашзми ашмзацп визначаються у науковш лГтературГ по-рГзному: як мапчний преанамГзм (Дж. Фрейзер), як ашматсзм або одухотворення живо"1 природи (Р. Маретт, Л.Я. Штернберг), як перший етап духовного становлення людини за траекторГею «ашмГзм - релшя - культура» (З. Фрейд), як первюний долопчний мютицизм (Л. ЛевьБрюль) тощо, на наше переконання, ашмГзм е наслщком двох процейв, що, безстрно мають символГчну природу. По-перше, це процес дуашзацп свГту мГфолопчно1 людини, якш полягае у роздшенш його на природне i надприродне, сакральне i профане, священне i повсякденне, заборонене i таке, що дозволяеться. Г у цьому дуальному свт душа i дух, яю, в уявленнях первюно1 людини, е двшниками реальних об'екпв та надшеш 1хшми характеристиками, виконують функщю посередниюв мГж цими двома пластами. По-друге, це зачатки процесу стритуалГзацп, тобто роздшення природи та людини на живу, але не матерГальну душу та неживу але матерГальну плоть. Саме останнш фактор зумовив фундаментальну функщю мГфу - подолання скшченносп буття, чим не тшьки визначив обряд погребшня як домшанту у символГчних практиках первюного суспшьства, але й згодом, у процесах полГтогенезу та зародження перших державних утворень забезпечив культу смерт статус конститутивного у формуванш арсеналу лептимацп поличного порядку.
Розкриття у символГчнш формГ сакральних смисшв буття надае мГфу мапчного характеру. Мапя, перед уйм, - це можливють, що надана людиш богами для використання знання спорщнених вщносин у свт з метою набуття влади над свГтом та людьми. Як форма антропного впливу на об'екти мГфолопчного простору за допомогою космГчних надприродних сил та космчно"1 свщомосп, мапя, через мехашзми партищпацп [5], «стандартизаци мови» [3], ритуалГзацп [11], концентруе уй духовш практики мГфолопчного суспшьства та штегруе уй продукти символГчного виробництва у единий комплекс. Г саме мапчна складова мГфолопчного свГтогляду надшяе первюш символГчш рГзновиди сощально1 взаемодп - мову, ритуал, образотворче мистецтво, гру
266
вiдчyтним yправлiнським потенщалом та перетворюе ïx на потужний символiчний ресурс впливу.
Дане припущення пiдтверджено, примiром, А.М. Хокартом, який, розкриваючи витоки цар^^ влади перших державних утворень, доводить, що спроби подшу пращ, й, зокрема, видшення групи управлшщв, народилися власно iз ритуалу з його ч^ким розподiлом ролей та встановленою послщовшстю колективних дiй, яю мали, перед yсiм, сакральний змют [12]. Згодом найдосвiдченi у щй «сакральнiй працi» люди i стали фаxiвцями з символiчниx впливiв: шаманами, магами, колдунами, i, врешт решт, жерцями й правителями. Не випадково, юторично першою формою влади стае теократя, а святилища мюцевих божеств - тотемiв, виникнув у неол^ичну добу, згодом перетворяться на центри влади сакральноï та влади полiтичноï.
Отже, магiя, починаючи з моменту об'еднання символiчниx актiв та першоформ у едину л^урпю як сукупшсть офiцiйниx пyблiчниx церемонiй (див.: л^урпя вiд грець. leiturgia- сyспiльна, пyблiчна служба), стае дiевим iнстрyментом управлшня групою. А це, в свою чергу, переконливо доводить, що влада в основi своеï е феноменом, що мае символiчнy природу. Додамо також, що саме момент «зародження цившзацп» (близько поч. 4 тис. до н.е.), пов'язаний з формуванням радикально новоï соцiальноï оргашзацп, стввщносять з iнтенсифiкацiею процесiв пiдкорення тдсвщомого через виникнення мiфy та символу, яю поедналися у магiчнiй лггургп.
Пiдсyмовyючи усе вищевикладене, вiдмiтимо наступне.
Пануючою формою смислових взаемин у мiфологiчномy просторi первiсного сyспiльства виступила мапя. Вона сконцентрувала у собi всi дyxовнi практики мiфологiчного сустльства додержавного типу та зЧнтегрувала вс продукти його символiчного виробництва у единий знаково-символiчний простiр. Таким чином, як практика, що об'еднала увесь арсенал символiчниx впливiв, вироблених мiфологiчним сyспiльством у синкретичному комплексi «слово - зображення - ритуал», мапя стае першим в юторп джерелом соцiальноï влади.
Як юторично перший тип мiфологiчного сyспiльства, первiсне суспшьство створюе свiтоглядний комплекс, який у синкретичних вiзyально-вербальниx символоформах та символодiяx виступае iнстрyментом осягнення свiтy, його пояснення та вщтворення у знаках i образах, чим формуе норми та зразки соцiальноï поведшки. Наслщком розповсюдження такого типу соцiального моделювання стае зародження у мiфологiчномy суспшьсга магiчного типу iсторично першого i системоутворюючого символiчного комплексу, який пов'язаний iз процесами щентифшацп.
Сьогоднi даний комплекс вщповщае за забезпечення процеав формування полiтичноï нацп, виражених в шдивщуальному та колективному переживаннi вщчуття приналежностi до певних територп й полiтичноï спiльноти, а також у встановленн духовного взаемозв'язку мiж громадянами та ïx державою. Кожний з компонешив цього комплексу (мова, iсторико-героïчний пантеон, святково-обрядовий цикл, нацiональна символша об'ектно-суб'ектного та суб'ектно-об'ектного характеру тощо) не виступае автономною структурою, а е джерелом перманентного процесу вироблення знаюв нацiональноï та державноï самощентичносп. На основi ïx комбiнацiï виникае безлiч нових символiчниx форм, що структурують нащональну i громадянську символосфери i визначають, тим самим, ушкальшсть символiчного простору кожноï окремоï наци та держави. В крашах, яю нещодавно розпочали реалiзацiю державотворчого проекту, формування символiчного комплексу iдентифiкацiï повинно вщбуватися за умов контекстyалiзацiï ydx факторiв: iсторичного, цивiлiзацiйного, релiгiйного, етнокультурного, сощального, щеолопчного, полiтичного. Тiльки гармошзащя yсix складових даного комплексу через ч^ку i конструктивну державну «пол^ику iдентичностi» дозволить актyалiзyвати його державотворчш потенцiал у повному обсязi.
267
Список використано1 л1тератури
1. Мамонтова Е. В. Символ як феномен i категорiя пол^ично! культури у фiлософськiй теорп та пол^ичнш практицi Античного суспiльства / Е. В. Мамонтова // Панорама полгголопчних студш. - 2011. - Вип. 5-6. - С. 216-221 ; Mamontova E. V. Symvol yak fenomen i katehoriia politychnoi kultury u filosofskii teorii ta politychnii praktytsi Antychnoho suspilstva / E. V. Mamontova // Panorama politolohichnykh studii. - 2011. - Vyp. 5-6. - S. 216-221.
2. Мамонтова Е. В. Символiзм як принцип сощально-пол^ично! оргашзаци античного суспшьства у фокус фшософп досократиюв / Е. В. Мамонтова // Актуальш проблеми державного управлiння. - 2008. - Вип. 3. - С. 37-43 ; Mamontova E. V. Symvolizm yak pryntsyp sotsialno-politychnoi orhanizatsii antychnoho suspilstva u fokusi filosofii dosokratykiv / E. V. Mamontova // Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. -2008. - Vyp. 3. - S. 37-43.
3. Мамфорд Л. Миф машины. Техника и развитие человечества / Л. Мамфорд. -Москва : Логос, 2001. - 408 с. ; Mamford L. Mif mashiny. Tekhnika i razvitie chelovechestva / L. Mamford. - Moskva : Logos, 2001. - 408 s.
4. Кассирер Э. Язык и миф // Кассирер Э. Избранное: Индивид и космос : сб. / Э. Кассирер; сост. С. Я. Левит; отв. ред. Л. Т. Мильская. - Москва; Санкт-Петербург :Университетская книга, 2000. - С. 327 - 390 ; Kassirer E. Yazyk i mif // Kassirer E. Izbrannoe: Individ i kosmos : sb. / E. Kassirer; sost. S. Ya. Levit; otv. red. L. T. Milskaya. -Moskva; Sankt-Peterburg :Universitetskaya kniga, 2000. - S. 327 - 390.
5. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление / Л. Леви-Брюль // Психология мышления / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. В. Петухова. - Москва : Изд-во МГУ, 1980.
- С. 130-140 ; Levi-Bryul L. Pervobytnoe myshlenie / L. Levi-Bryul // Psikhologiya myshleniya / pod red. Yu. B. Gippenreyter, V. V. Petukhova. - Moskva : Izd-vo MGU, 1980. -S. 130-140.
6. Юнг К. Г. Символическая жизнь / К. Г. Юнг. - Москва : Когито-Центр, 2003. -326 с. ; Yung K. G. Simvolicheskaya zhizn / K. G. Yung. - Moskva : Kogito-Tsentr, 2003. -326 s.
7. Маркс К. Об атеизме, религии и церкви : сб. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - Москва : Мысль, 1986. - 670 с. ; Marks K. Ob ateizme, religii i tserkvi : sb. / K. Marks, F. Engels. -Moskva : Mysl, 1986. - 670 s.
8. Беньямин В. Париж - столица XIX столетия / В. Беньямин // Историко-философский ежегодник 1990. - Москва : Наука, 1991. - С. 235-247 ; Benyamin V. Parizh
- stolitsa XIX stoletiya / V. Benyamin // Istoriko-filosofskiy ezhegodnik 1990. - Moskva : Nauka, 1991. - S. 235-247.
9. Сорокин П. Словесный фетишизм революции // Сорокин П. Заметки социолога. Социологическая публицистика / П. Сорокин - Санкт- Петербург : Алетейа, 2000. -С. 151-153 ; Sorokin P. Slovesnyy fetishizm revolyutsii // Sorokin P. Zametki sotsiologa. Sotsiologicheskaya publitsistika / P. Sorokin - Sankt- Peterburg : Aleteya, 2000. - S. 151-153.
10. Бурдье П. Делегирование и политический фетишизм // Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье. - Москва : Socio-Logos, 1993. - С. 231-262 ; Burde P. Delegirovanie i politicheskiy fetishizm // Burde P. Sotsiologiya politiki / P. Burde. - Moskva : Socio-Logos, 1993.- S. 231-262.
11. Roszak Th. The making of counter-culture: Reflections on the technocratic society and its youthful opposition / Th. Roszak. - New York : University of California Press, 1995. -310 р.
12.Hocart A. M. Kingship /A. M. Hocart. - London : Oxford University Press, 1969. -250 p.
Стаття надшшла до редакцп 14.05.2016 р.
268
ISSN 2226-2830 BICHHK MAPIYnOnLCLKOrO ^EP^ABHOrO YHIBEPCHTETY
CEPLS: ICTOPLS. nOHITOnOrLS, 2016, BHn. 15
E. Mamontova
THE SYMBOLIC PRACTICES OF ARCHAIC SOCIETY AS A FOUNTAINHEAD OF POLITICAL IDENTITIES: HISTORY AND PRESENT
The nature of the symbol as a source of political domination is revealed. Defined, that arsenal of symbolic power in the state consists of the symbolic products and mechanisms of its production. That implemented in the field of culture and communication and always correlated with the interests of the dominant groups. These groups provide a variety of symbolic strategies of conquest social space by using different systems of generation of meaning: mythology, religion, political ideology, social-semiosis. These regulatory and symbolic forms of social interaction as determinants of political order and political development are defined. Their specificity and the stages of their evolution are delineated. It is shown that mythology is determining source of symbolic practices in politics. Proved that myth is an integral part of any type of cultural and politico-administrative models, regardless of time and space to implement them.
Defined the concept - "society of mythological type ". This is society, which simulates the control mechanisms based on mythology. This model is universal scheme-form of the world, that explains and prescribes a certain method of social interaction.The first origins of myth and it's basic parameters, as one of the elements of structure-social order were formed by primitive societies. The first symbolic forms, based on imitation practices - ritual, art, language were born during mythological primitive society era. It will become an inexhaustible source of symbolic production and fundamental of symbolic complexes as important determinant of socio-political organization of society during the process of politogenesis and state- building. Chronological framework of existence mythological world covering the longest period of human history - from prehistoric times to the fall of the ancient world. This implies its phased development and variation forms of the symbolic impact. There are three stages of mythological society with three variation of ones: mythological society of magic type (archaically organized society); mythological society of sacred type (ideocratic society of The Ancient East despotic states ); mythological society of rational and mystical type (community of ancient polis).
The mythological magical type of society, as example shows the essence of the primary mechanisms of symbolism in politics. They are based on practices totemism, fetishism, animism and magical liturgy. Indicated the organic relationship of these practices with modern symbolic complex of identification, which laid the basis for the formation of a political nation.
Keywords: symbol, myth, ritual, magic, totem, fetish, identity, political nation.
