CC BY
13
УкраУнський державний лкотехшчний унiверситет
УДК 582.683 Доц. Л.Й. Маховська1, канд. бюл. наук -Прикарпатський
ун-т м. Василя Стефаника
ОСОБЛИВОСТ1 МОРФОЛОГIЧНОÏ СТРУКТУРИ МОНОКАРП1ЧНОГО ПАГОНА ОДНОР1ЧНИК1В РОДУ SONCHUS L.
Вивчено особливосп морфолопч^' структури монокартчних naroHiB oднoрiч-них рослин з роду Sonchus. Виявлено двi структурнo-функцioнaльнi зони. Побудова-но статистично-репрезентативш мoдельнi кривi змiни кiлькiсних значень морфоло-гiчних ознак метaмерiв генеративних пагошв дoслiджувaних видiв.
Doc. L.I. Makhovska - PU by name Vasyl' Stefanyk
Features of morphological structure of monocarpical shoot of annual of
Sonchus L. genus
It is investigated features of morphological structure of monocarpical shoot of annuals plants of Sonchus genus. It is appeared two structurally functional zones. It is constructed statistical representative model curve of changes of values of morphological attributes of metameric of generative species.
За останш роки посилився штерес до вивчення морфоструктури паго-нових систем багатор1чних рослин [1-3, 7, 8], тод1 як метамерна будова, зако-ном1рносл поздовжн^' симетри та функцюнальш властивост окремих бло-юв метамер1в генеративних пагошв однор1чниюв дотепер практично не вис-в1тлюються в л1тератур1. Тому, на нашу думку, доцшьно проанал1зувати щ питання. Таким чином, мета роботи полягала у пор1вняльному вивченн1 особ-ливостей мoрфoлoгiчнoï структури монокарп1чних пагон1в однор1чних рослин з роду Sonchus L.
Матер1али та методика дослщжень
Об'ектом дoслiджень обрано мoнoкaрпiчнi пагони жовтого осоту го-роднього (Sonchus oleraceus L.) i жовтого осоту шорсткого (Sonchus asper (L.) Hill) - представниюв роду Осот (Жовтий осот) (Sonchus L.), родини Айстрoвi (Asteraceae). Зростають вони у рiзних еколого-ценотичних умовах на теренах 1вано-Франювсь^' oблaстi. Мiсцями оселення ïx е городи, луки, сади, зaсмi-чеш мiсця, перелоги.
Вiдбiр рослин для морфометричного aнaлiзу проведено у природних популящях цих видiв у фенoфaзi повного цвiтiння. Вибiркa пaгoнiв кожного виду нараховувала 25 екземплярiв. У межах префлoрaльнoï' зони пiдрaxoвувa-ли кшьюсть метaмерiв та вимiрювaли основш ïx параметри - довжину мiж-вузль та довжину i ширину листкових пластинок.
Отриманий цифровий мaтерiaл опрацьовувався за методикою В.1. Ко-зiя та Й.М. Берка (4) з використанням програми Microsoft Excel. На пiдстaвi отриманих даних будувалися статистично репрезентативш мoдельнi кривi змши кiлькiсниx значень мoрфoлoгiчниx ознак метaмерiв генеративних паго-нiв дoслiджувaниx видiв.
1 кафедра 61олог11, вул. Галицька, 201, м. 1вано-Франк1вськ, Укра1на, 76000. Тел. роб.: (03422)58-33-39
Науковий тсиик, 2004, вип. 14.7
Результати дослщжень
За життевою формою дослщжуваш види е генеративними однорiчни-ками, висота яких, залежно вiд умов зростання, змшюеться i становить
±1 53 ±2 32
60,08 ' см (БопсИш аБрег) i 63,45 ' см (БопсИш о1егасеш).
З погляду морфоструктурно1 оргашзаци, монокарпiчнi пагони цих рослин являють собою доволi iдентичнi утворення з багатьма спшьними оз-наками. Основною причиною тако! подiбностi е властивий !м однорiчний цикл розвитку i продукування апексом майже виключно долiхоморфних структур (сукупшсть фiтомерiв типу "В") [5]. У результат цього виникае один iз варiантiв морфолопчно1 конструкцп пагона, який вщносять до безро-зеткового типу [8].
О^м спiльних рис, що стосуються загального плану будови пагошв, зумовлених циклiчнiстю розвитку, такi самi риси спостерiгаемо i в характерi !х поздовжньо! диференщаци на окремi блоки або агрегаци метамерiв [6, 7]. Мо-нокарпiчнi пагони осо^в однотипнi за наявнiстю у них структурно-функщ-ональних зон. Зокрема, вони мають тiльки двi зони: префлоральну, яка скла-даеться з видовжених мiжвузль, i флоральну, що представлена суцвотям - ко-шиком. У межах префлорально1 зони видiляються двi пiдзони - гальмування, в яко! пазушнi бруньки, заклавшись, у подальшому перебувають у станi спокою i не розвиваються у бiчнi пагони, та пiдзона збагачення, яка характеризуеться ростовою актившстю пазушних бруньок, з яких формуються вегетативно-ге-неративнi пагони збагачення другого порядку - параклади, що теж завершу-ються верхiвковими кошиками, як зiбранi в щиткоподiбну волоть - складне ботричне суцвотя. Завдяки галуженню головного пагона, моноподiальному наростанню його, що припиняеться з утворенням верхiвковими меристемами парцiальних суцв^ь-кошиюв, у рослин формуеться впродовж онтогенезу зак-рита моноподiальна система пагошв.
Звертае на себе увагу форма галуження генеративних пагошв однорiч-ниюв. 1м притаманна здатнiсть галузитись за типом акротонй, завдяки наяв-ностi в будовi префлорально1 зони головного пагона шдзони гальмування. Синфлоресценцiя охоплюе верхню частину пагона, тобто шдзону збагачення i верхiвкове суцвiття.
Монокарпiчнi пагони дослiджуваних видiв вiдрiзняються мiж собою за метамерною будовою префлорально1 зони, яка складаеться з неоднаково1 кiлькостi метамерiв, зокрема, у БопсИиБ о1егасеиБ середне значення кiлькостi метамерiв становить 11, тодi як в шшого виду на одне бшьше.
Бiльш iстотними е вiдмiнностi мiж генеративними пагонами за характером поздовжньо1 симетри, тобто змiною довжини мiжвузль метамерiв уз-довж ос пагона. Довжина мiжвузль, вiдображаючи штенсившсть росту паго-нiв, не залишаеться постiйною.
Як видно з рисунка, змша довжини мiжвузль пагонiв уздовж !х осi у дослiджуваних видiв вiдбуваеться у виглядi кривих, що узгоджуеться iз за-гальною закономiрнiстю, властивою пагонам усiх квiткових рослин [8]. Так, у пагона БопсИш о1егасеш крива е одновершинною, вщзначаеться поступо-вим пiдняттям, досягаючи максимуму на восьмому мiжвузлi, низхiдна И час-тина е короткою i представлена тiльки трьома мiжвузлями.
УкраТнський державний лкотехшчний унiверситет
Sonchus oleraceus L.
Sonchus asper (L.) Hill
довж. 120
М1жвуэль 100
80
довж.
лист. 60
пластинки
40
шир. 20
лист.плас
тикки 0
—довж.
М(ЖВуЗЛЬ
"•—ДОВЖ.
лист, пластинки
шир. лист. Пластинки
т- « «О
номери мiжвузль пагона номери мiжвузль пагона
Рис. Модельт Kpuei змти ктьтсних значень морфологiчних ознак MemaMepie
генеративного пагона вздовж його оы
Своерщною за формою виявилась крива змши довжини м1жвузль пагона у Sonchus asper. Вона мае поступовий зубчастий характер висхщно! i ко-ротку низхщну частину. Довжина мiжвузль е максимальною у верхнш части -нi пагона, натомiсть перше мiжвузля - найкоротше.
На вiдмiну вщ мiжвузль, змiна кiлькiсних значень ознак листюв сере-динно! формацп генеративного пагона в аналiзованих рослин уздовж його стеблово! осi вiдбуваеться виключно у виглядi одновершинно! криво! з по-чатковою рiзкою висхiдною i поступовою низхiдною !! частинами (Sonchus oleraceus), тодi як у пагона Sonchus asper низхщна частина криво! вщзна-чаеться рiзким спадом.
На основi аналiзу кривих змiни довжини i ширини листково! пластинки мiж ними спостерiгаемо певнi закономiрностi. Так, у Sonchus asper довжина i ширина листково! пластинки е тюно взаемозалежними мiж собою, в шшого виду не встановлено збiгу максимальних значень мiж градацiями ознак листка.
Висновки
1. Головнi пагони генеративних однорiчникiв роду Sonchus за просторо-во-морфологiчними ознаками належать до типу ортотропних видов-жених, з притаманним !м акротонним галуженням. Завдяки процесам наростання i галуження в онтогенезi рослин формуеться закрита моно-подiальна система пагонiв.
2. Головнi пагони видiв за метамерною будовою структуроваш на двi функцiональнi зони - префлоральну з пiдзонами гальмування i галу-ження та флоральну.
3. Статистично репрезентативнi модельш ^mi змiни кiлькiсних значень морфолопчних ознак метамерiв генеративних пагонiв кожного виду е видоспецифiчними, з рiзним характером висхiдно!' i низхiдно!' !! частин.
4. Вiдсутнi кореляцiйнi залежност мiж ознаками метамерiв пагона. Вщ-корельованими цi показники е тшьки у пластинки листкiв asper.
Лггература
1. Берко Й.М. Будова пагонових систем вид1в роду Thymus L. флори Укра!ни// Укр. ботан. журн. - 1987. - 44, № 2. - С. 26-32.
Науковий iticiniK, 2004, вип. 14.7
2. Берко Й., Грицина М. Поздовжня симетр1я мoнoкaрпiчниx пaгoнiв видав роду Verbas-cum L. та ïï систематичне значения// Пращ наук. т-ва 1м. Шевченка. - Льв1в, 1999, т.3. - С. 32-38.
3. Борисова И.В., Попова Т.А. Разнообразие функционально-зональной структуры побегов многолетних трав// Ботан. журн. - 1990. - 75, № 10. - С. 1420-1425.
4. Козш Б.1., Берко Й.М. Методика позонального моделювання будови монокартч-ного пагона трав'яних багатсрчниюв// Укр. ботан. журн. - 1989. - 46, № 2. - С. 93-97.
5. Марков М.В. Популяционная биология розеточных и полурозеточных малолетних растений. - Казань: Казанский ун-т, 1990. - 187 с.
6. Ростовцева З.П. Цитологическая характеристика верхушечной меристемы у связи с органогенезом. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. - 41 с.
7. Серебрякова Т.И. Морфогенез побегов и эволюция жизненных форм злаков. -М.: Наука, 1971. - 359 с.
8. Серебряков И.Г. Морфология вегетативных органов высших растений. - М. : Советская наука, 1952. - 391 с.
УДК 630*181.28 Доц. О.П. Божок, канд. с.-г. наук;
асист. В. О. Божок, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
ПРО СТАН ЛIСОНАСIННeВОÏ БАЗИ КАРП НА ТЕРИТОРП УКРАШИ
Наведено характеристики дшянок групового зростання найбшьш поширених вид1в карп, ïx плодоношення та можливостей використання насшня.
Doc. O.P. Bozhok; assist. V.O. Bozhok - USUFWT About situations of seed base brown on territory of Ukraine
It is Brought features of places group growing most wide-spread types brown, their generation and possibility of use seed.
Iстoрiя штродукци кари на територи Украши становить понад 150 ро-юв. Якщо на початку Х1Х ст. oкремi ïï види впроваджувались у видi поодино-ких дерев тшьки в парках та боташчних садах, то вже на початку ХХ ст. карда стали використовувати для створення люових культур. До цього етапу належать культури кари в Сoбoлiвськoму та Ситковецькому люництвах Гайсинського держлюгоспу на Подшт, Валя-Кузьминського люництва Чер-швецького держшсгоспу на Буковиш [1, 2].
Новий етап штродукци кари розпочався на початку 50-х роюв i пов'язаний з iменaми В.1. Добровольського [3], П.Г. Кроткевича [4], О. Л. Ли-пи [5], П.1. Молоткова [6] та iншиx вчених, що використовували нaсiння мю-цевого збору, або завозили з шших тодшшх республiк. У цей перюд кaрiя почала впроваджуватись у лiсoвi культури на бiльшиx площах.
У результат прoведенoï протягом 1998-2003 рр. швентаризаци ми ви-явили 35 мюць зростання кaрiï на територи Украши. Якщо до цього додати даш Г.С. Мисника [7], О. Л. Липи [5] та шших aвтoрiв щодо зростання кари на швдш та сxoдi Укрaïни, то можна сказати, що сьогодш кaрiя е досить по-ширеною породою i сучасний етап ïï штродукци пов'язаний з впровадженням окремих ïï видiв у люове господарство. 1з 6 видiв кaрiï, що зростають в парках, боташчних садах та люових насадженнях Украши, найбшьш поширени-ми е кaрiя овальна (Cary a ovata K. Koch) та серцепoдiбнa (Cary a cordiformis K. Koch). Бюгрупове зростання цих видiв у люових насадженнях вiдзнaченo в
