CC BY
52
УДК 348.43:332.68 Здобувач М.М. Галущак - Rbeiecbm КА
особливост1 механ1зму утворення земельноï ренти i та ii
Розкрито причинно-наслщковий зв'язок мiж приватною власшстю i товарними вiдносинами. Проаналiзовано вплив власностi на формування вартост товару, а вщ-так -рентних вiдносин, зокрема диференцшно1 ренти I та II. Сформульовано науковi засади дослщження механiзму формування диференцшно1 ренти.
Competitor M.M. Haluschak -L'viv commercial academy The generosities of the mechanism of forming land rent I and II
The cause-effect communication is exposed between peculiar and commodity relations. Influence of property is analysed on forming of cost of commodity, and consequently - rent relations, in particular differential rent I and II. The scientific bases of research of mechanism of forming of differential rent are formulated.
Вступ. Абсолютна рента е результатом реашзаци прав приватноï влас-носп на землю без врахування якост останньо1\ Насправд1 яюсть земл1 як з погляду ïï родючосп, так i вщдаленосп до переробних пщприемств та ринюв збуту продукци р1зна, тому р1зною e продуктившсть сшьськогосподарськоï пращ, а отже, юнуе ютотна р1зниця у вартост продукцiï.
Природно-кшматичш умови виробництва сшьгосппродукци, не вщ-творюваш за допомогою людськоï пращ, мають об'ективний характер. Так само як землю, як будь-як шш1 сили та явища природи товаровиробник отри-муе ïx задарма. При цьому одш товаровиробники виробляють свою продук-щю на чорноземах люостепу, а 1нш1 вимушеш працювати на сушщаних грунтах, бщних на гумус i тому малородючих, ще й у менш сприятливих кшма-тичних умовах. Тому виникае питання, як у таких умовах визначаеться суспшьна цiна виробництва, за якою реашзуеться сiльськогосподарська продук-щя на ринку: за середнiми, як у промисловосп, чи якимись шшими умовами виробництва? Щоб дати правильну вщповщь на це питання, розглянемо за-гальнотеоретичнi положення щодо утворення вартосп товару та з'ясуемо, зокрема, що таке iндивiдуальна i суспшьна вартiсть товару, як на \х формування впливають умови виробництва.
Мета cmammi - розкрити причинно-наслщковий зв'язок мiж приватною власшстю i товарними вщносинами, окреслити вплив власносп на формування вартосп товару, а вiдтак i рентних вщносин, зокрема диференцiйноï ренти I та II, що створюе шдгрунтя для дослщження мехашзму формування диференцшно1" ренти.
Результати дослiдження. Загальноприйнятим е положення про те, що шдивщуальна вартiсть - це та, яка вимiрюeться iндивiдуальним робочим часом, а суспшьна - суспшьно необхщним робочим часом. Але таке тверджен-ня мае цiлу низку недолтв. По-перше, iндивiдуальний робочий час - це той час, який фактично затрачений на виготовлення товару. Вш ще не дае уяв-лення про фактичш затрати пращ товаровиробника. Для цього потрiбно його привести до стандартно:' величини - суспшьно необхщного робочого часу. Тшьки в такому разi вiн може вщображати цiлком конкретнi затрати пращ
товаровиробника i бути основою товарних вщносин мiж людьми, тобто стати вартютю [1].
Але у визначеннi суспшьно необхiдного робочого часу також е помил-ка. Пiд суспiльно необхiдним робочим часом розумiють той час, який потрiб-ний для виробництва товару, виходячи iз середнiх умов виробництва, се-редньо! iнтенсивностi пращ й майстерност виробника [2].
Помилка передуЫм полягае в тому, що, як це прийнято в економiчнiй науцi, беруться не середш, а наявнi суспiльно необхiднi умови виробництва, середня штенсившсть працi та майстершсть виробника. I це об'ективно, ос-кiльки причиною виникнення товарних вщносин, поряд iз суспiльним подь лом працi, е соцiально-економiчна неоднорщшсть працi, iснування рiзних умов виробництва i рiзного ставлення людей до пращ, а тому виробничi вщ-носини мiж ними реалiзуються на основi врахування затрат працi кожного товаровиробника незалежно вiд об'ективних для цього умов виробництва. Про середню величину може йтися лише у випадку однакових умов виробництва, оскшьки рiвень 1х використання залежить вже вiд самого товаровиробника, це стосуеться також штенсивност й майстерност працi.
Суспiльно необхiдними умовами виробництва е таю, що складаються на кожному робочому мющ внаслщок суспiльного подiлу працi в процес розвитку продуктивних сил, а тому е об'ективними для товаровиробника.
Якщо брались би до уваги лише середш умови виробництва, то у пр-ших умовах виробництва суспшьно необхщний робочий час недораховував би частину затрат пращ, а в кращих, навпаки, штучно завищував би 1х, що су-перечить самш сутi товарних вiдносин i вартост товару.
По-друге, на пiдставi зазначеного вище помилковим видаеться твер-дження, що суспшьна вартiсть товару визначаеться суспшьно необхщним робочим часом. Цей час е основою визначення вартост товару як тако1. I лише по^м, за наявностi додаткових чинниюв вартiсть товару можна умовно подь лити на iндивiдуальну та суспшьну. На жаль, у такому разi цi додатковi чин-ники не з'ясовуються, а подiл пращ на шдив^альну i суспiльну здшснюеть-ся безпосередньо на основi подшу часу на iндивiдуальний i суспшьно необ-хiдний. Логiчнiшим було б твердження про те, що суспшьна вартють товару визначаеться на основi шдивщуальних вартостей, де iндивiдуальний робочий час уже зведено до спшьного знаменника - суспшьно необхщного робочого часу. 1накше цi категори будуть непорiвнянними.
Отже, виходячи з того, що суспшьно необхщний робочий час - це ета-лон вимiрювання затрат працi товаровиробникiв за допомогою одиниць часу, з одного боку, а з другого боку, в рiзних умовах виробництва продуктившсть пращ рiзна i рiзною е також вартють товару, тому вартiсть, яка визначаеться стосовно конкретних умов виробництва, е шдив^альною вартютю товару. Вартють товару, яка визначаеться щодо середшх у кра!ш умов виробництва, називаеться суспшьною вартiстю товару. Вона розраховуеться на основi ш-дивiдуальних вартостей товарiв за формулою [1]:
Ёт ■ и
Ж = -= От- (1)
Ёи Ис 1=1
де: Ж - iндивiдуальна вартють товару щодо конкретних умов виробництва; N - кiлькiсть вироблених там товарiв; п - кiлькiсть груп товаровиробниюв за умовами виробництва; О - усi затрати працi по кра!ш на виготовлення зап
гально! маси товарiв, тобто ЁЖ ■ И = Ос; Ис - загальна маса вироблених то-
г=1
т
варiв (Ё N = Ис).
г=1
Зауважимо, йдеться про такi умови виробництва, якi складаються в кожнш ланцi суспiльного подiлу пращ на основi вiдповiдного розвитку про-дуктивних сил суспiльства або юнуючих там природно-клiматичних умов виробництва, яю сам виробник змiнювати не може. Для цього потрiбнi зусилля велико! кшькост людей, всього суспшьства i тривалий час. Тому щ умови виробництва для товаровиробника е об'ективними. Суспiльство визнае такi умови наявними, суспiльно необхiдними, а затрати пращ за цих умов такими, що е субстанщею вартостi.
Щодо тих умов виробництва, яю залежать вiд самого виробника, то !х беруть на середньому рiвнi. Тим самим стимулюеться !х рацiональне вико-ристання, оскiльки пiдприемства, де досягаеться вищий рiвень продуктивнос-тi пращ, порiвняно з середнiми суспiльно необхщними умовами виробництва, одержують надприбуток, а шдприемства з низьким рiвнем продуктив-ностi працi не компенсують сво! перевитрати працi.
Отже, шдивщуальна вартiсть товару пiдприемства формуеться тд впливом як об'ективних, так i суб'ективних умов виробництва. Суспiльство через вартють (цiну) компенсуе тiльки т затрати працi, якi складаються пiд впливом наявних там, але об'ективних (суспшьно необхiдних) умов виробництва. I саме ця вартють е вщправним пунктом у здiйсненнi товарних вщно-син мiж товаровиробниками. Реалiзуючи продукцiю за цiею вартiстю, това-ровиробник одержуе взамiн таку кшьюсть грошей (вартостi), яка фактично була ним створена. Це i е е^валентний обмiн товарами, що забезпечуе кожному товаровиробнику пряму залежшсть рiвня споживання вiд рiвня виробництва.
На ринок надходить велика кшьюсть товарiв, якi виробленi в рiзних умовах виробництва, а отже, мають рiзну iндивiдуальну вартiсть. I кожен то-варовиробник намагаеться продати товар саме за щею вартютю. Але покуп-цевi (споживачевi) цих товарiв байдуже, в яких умовах вони виробляються. Йому потрiбна споживна вартють. Вiн також зацiкавлений у тому, щоб това-ри однаково! споживчо! вартостi мали однакову вартють. А за однаково! споживчо! вартостi покупець купуватиме товари, яю мають нижчу вартiсть. Тому й виникае питання про встановлення ще! загально! суспiльно! вартостi то-
вару, яка визначаеться як середньозважена величина шдивщуальних вартос-тей товарiв. Саме така вартють забезпечуе реалiзацiю вартост^ створено! усь ма товаровиробниками галузь
Але реалiзацiя всiх товарiв за сустльною вартiстю призводить до того, що реалiзувати створену вартють мають змогу лише тi товаровиробники, як виготовляють сво! товари в середшх по кра!ш умовах. Товаровиробники, як працюють у гiрших умовах, втрачають частину створено! ними вартост^ а працюючi в кращих умовах, навпаки, одержують надлишок вартостi, яко! не створюють. Це приводить до диференщацп доходiв товаровиробникiв залеж-но вщ умов виробництва, якi для них е об'ективними.
У економiчнiй науцi таке становище вважаеться цшком нормальним, таким, що стимулюе шдприемства до кращо! роботи. Але визнавати його таким не можна, оскшьки йдеться про рiзну продуктившсть працi, зумовлену не суб'ективними, а об'ективними умовами виробництва. Це стосуеться не лише сшьського господарства, а вЫх галузей економiки. Еквiвалентний обмш товарами щодо кожно! групи товаровиробниюв мiг би бути забезпечений тшьки за умови, якби мiж товаровиробниками i споживачами був посеред-ник, який купував би в них товари за iндивiдуальною вартютю, а продавав споживачам за сустльною вартютю [1]. Таким посередником може бути держава зi спещальними органами або шд !! контролем торговельш органiзацi!, якi забезпечували б цей е^валентний обмiн.
За вiдсутностi такого посередника товарш вiдносини мiж виробника-ми i споживачами здiйснюються на основi суспiльно! вартостi товару. А тому диференщащя доходiв товаровиробникiв залежить не тiльки вiд рiвня !х гос-подарсько! дiяльностi, а й вщ об'ективних умов виробництва, в яких вони змушеш виробляти свою продукщю. I якщо в обробнш промисловостi ця проблема не сто!ть так гостро, бо в процес розвитку продуктивних сил умови виробництва змшюються, тобто мають вщносно тимчасовий характер, то в сшьському господарствi ця проблема виходить на перше мюце, оскiльки природно-клiматичнi умови мають постшний характер. Отже, вони також стають вартiснотвiрним фактором при формуванш вартостi вiдтворення, зок-рема !! рiзновиду - цiни виробництва, що приводить до утворення диференщ-йно! ренти (табл. 1).
Табл. 1. Схема утворення диференцшно'1 земельноIренти
Д1лян-ки за родю-ч1стю Цша виробництва сшь-госппро-дукци, грн. Вироб-лено про- дукци, ц Ыдивь дуальна цша ви-робниц- тва 1 ц, грн. Серед-ньога-лузева цша вироб-ництва, грн. Вируч-ка ввд ре-ал1заци продук-ци, грн. Суспшь-на цша вироб-ництва, грн. Вируч-ка вщ реаль заци продук-ци, грн. Дифе-ренщ- йна рента, грн.
I 1400 20 70 56 1120 70 1400 0
II 1400 25 56 56 1400 70 1750 350
III 1400 30 46,6 56 1680 70 2100 700
Всього 4200 75 56 56 4200 70 5250 1050
Нехай у нас три однаковi за розмiром, але рiзно! за родючiстю дшянки землi, на яких за однаковою технолопею вирощують одну й та саму культуру (зерно), а тому щна виробництва, що охоплюе абсолютну ренту, на цих дь лянках однакова. Вона дорiвнюе:
80 • с + 200 -у + 200 • Я + 200 • Я = 1400 грн.
Внаслщок рiзно! родючостi грунпв на першш дiлянцi зiбрали 20, на другш - 25 i на третш - 30 центнерiв зерна. Тому на вЫх трьох дiлянках рiз-ною е iндивiдуальна цiна виробництва одного центнера зерна: на першш -70 грн., на другш - 56 грн. i на третш дшянщ - 46,6 грн. Середньогалузева щ-на виробництва становить 56 грн. за центнер (4200:75=56).
Якщо вироблену продукщю реалiзувати за середньогалузевою цiною виробництва, то грошова виручка становитиме на першiй дшянщ 1120 грн., на другш - 1400 грн. i на третш - 1680 грн. I хоч загальна сума грошово! ви-ручки вщповщае цiнi виробництва всiе! продукцп (4200 грн.), у розрiзi окре-мих дiлянок тако! вiдповiдностi немае. На першш дшянщ вона нижча за не! i становить лише 1120 грн. проти 1400 грн., на третш дшянщ вища вщ щни виробництва i становить 1680 грн. I лише на другш дшянщ грошова виручка вщ реалiзацi! продукцi! збiгаеться з щною виробництва.
Таким чином, за однакових затрат пращ товаровиробниюв !хнi доходи рiзнi, що зумовлено рiзною яюстю землi. Вони були б однаковими лише за умови, якби вся продукщя реалiзовувалася за iндивiдуальними щнами. Це оз-начае, що з цими товаровиробниками частково порушено е^валентний об-мiн. Така диференцiацiя доходiв буде постiйною, оскiльки постiйною е вщ-мiннiсть у родючостi Грунлв.
Товаровиробники на гiрших дiлянках землi постiйно недоодержують значну частину вартост i зазнають збиткiв. Звичайно, за таких умов вони працювати не зможуть i не захочуть, а тому вилучать свш каштал з сшьсько-господарського виробництва i вкладуть у iншу, бiльш прибуткову галузь. А це, своею чергою, призведе до скорочення обсягу виробництва сшьгосппро-дукци та порушення планового i пропорцiйного розвитку цiе! галузь
Нехай суспшьно необхiдна кiлькiсть продукци (Ис) становить 75 ц, а фактично буде вироблено внаслщок вилучення з процесу виробництва пер-шо! дiлянки землi лише 55 ц. Вартють вiдтворення становитиме за цих умов:
Жв = Ж • — = 56 • — = 76.3 грн.
N 55
Отже, вона стане бшьшою, шж на першiй дшянщ. Це дасть змогу то-варовиробникам вкладати свiй капiтал у сшьськогосподарське виробництво на гiрших дiлянках земл^ сплачувати абсолютну земельну ренту i одержува-ти середнiй прибуток. Додатково вироблена продукщя (20 ц) збшьшить про-позицiю до 75 ц i сприятиме зниженню цiни виробництва до рiвня 70 грн., який е граничною межею зниження щни. За щею межею почнеться зменшен-ня середнього прибутку.
Таким чином, наявшсть рiзних природноекономiчних умов виробниц-тва, якi в сшьському господарствi мають об'ективно дiючий i постiйний характер, стае вартiснотвiрним фактором формування суспшьно! цiни вироб-ництва. Вона визначаеться на рiвнi цiни виробництва в гiрших умовах. А це, своею чергою, призводить до утворення надприбутку в середшх i кращих умовах виробництва. Про утворення надприбутку вщомо землевласникам, тому вони включають його в орендну плату i разом з абсолютною рентою ви-лучають на свою користь. Тому цей надприбуток набувае форми диференцшно! ренти, яка е формою реашзаци приватно! власност на землю з врахуван-ням !! якостi.
В економiчнiй лiтературi пояснення механiзму утворення диференцш-но! ренти передуе поясненню механiзму утворення абсолютно! ренти. Цим хочуть наголосити передуЫм, що причиною утворення диференцшно! ренти е монополiя на землю як об'ект господарювання. Але змют цього поняття оз-начае не що шше, як наявнiсть рiзних природно-економiчних умов виробництва, як використовують землевласники у сво!х штересах. Це давало змогу пояснити мехашзм утворення диференцiйно! ренти виключно на основ зако-нiв товарного виробництва, що й було зроблено свого часу класиками полгге-кономи А. Смггом, Д. Рiкардо, а шзшше i К. Марксом. Потiм на цш пiдставi доводилися утворення диференцшно! ренти при соцiалiзмi, де вже вщсутня приватна власнiсть на землю [3-5]. Безперечно, за тако! послщовност тлума-чення механiзму формування ренти втрачаеться певна лопка, а саме те, що головну роль в утворенш як диференцшно!, так i абсолютно! ренти вщграе приватна власшсть на землю. Вiд цього залежить також визначення величини диференцiйно! ренти (табл. 2).
Табл. 2. Схема утворення диференцшно'1 земельноК ренти на основi цши виробництва без абсолютное ренти
Д1лянки земл1 за родючштю Цша ви-рибництва без абсолютно! ренти, грн. Вироб-лено продукци, ц Ыдив!,^-альна цша виробництва 1 ц, грн. Сустльна цша виробництва 1 ц, грн. Виручка ввд реа-л1заци продукци, грн. Диферен-цшна рента, грн.
I 1200 20 60 60 1200 0
II 1200 25 48 60 1500 300
III 1200 30 40 60 1800 600
Разом 3600 75 48 60 4500 900
Як видно з даних табл. 2, побудовано! на основi табл. 1, цша виробництва вЫе! сшьськогосподарсько! продукци, взято! без абсолютно! ренти, на основi тшьки товарних вiдносин, зменшуеться з 1400 до 1200 грн., а суспшь-на цiна виробництва - з 70 до 60 грн. У зв'язку з цим на другш дшянщ дифе-ренцiйна рента зменшуеться з 350 до 300 грн., на третш дшянщ - з 700 до 600 грн. Загальна сума ренти зменшуеться з 1050 до 900 грн.
I, нарешт^ виникае питання: на основi яко! щни виробництва насправ-дi реалiзуеться сiльськогосподарська продукцiя? Очевидно, на основi !! пер-шо! форми, що мютить абсолютну ренту. Адже якби не було рiзних природно-
клiматичних умов, то вона була б единою щною виробництва сшьськогоспо-дарсько! продукци. Наявнiсть цих умов е додатковим фактором щноутворення.
Той порядок, який описуеться в економiчнiй лiтературi, був зумовле-ний тим, що спочатку вдалося пояснити механiзм утворення диференцшно1 ренти. Щодо абсолютно! ренти, то тривалий час пояснити ïï з точки зору закону вартост не могли. К. Маркс зробив це лише на основi низь^ оргашч-ноï будови сiльськогосподарського кашталу, де цiна виробництва сшьсько-господарсько'' продукци, що охоплюе абсолютну ренту, збшаеться з вартiстю сiльськогосподарськоï продукци. I лише тепер, на основi вивчення закономiр-ностей модифiкацiï вартост товару, вдаеться пояснити механiзм утворення щни виробництва сiльськогосподарськоï продукци, що мютить абсолютну ренту, за будь-якоï органiчноï будови капiталу. Саме це дае нам шдстави внести корективи до визначення мехашзму утворення цих двох форм земельноï ренти.
Вище ми пояснили механiзм утворення диференцiйноï ренти на основi рiзноï родючост грунлв. Так само вона утворюеться пiд впливом рiзних при-родно-клiматичних умов. Наявнiсть порiвняно стшких економiчних умов виробництва, яю е об'ективними щодо виробникiв сiльськогосподарськоï продукци, також призводять до утворення диференцiйноï ренти, подiбно до того, як наявшсть приватноï власност - до утворення абсолютноï ренти. Це пере-дусiм стосуеться рiзних умов розташування земель щодо ринюв збуту сшь-госппродукци та засобiв виробництва.
За цих умов суспшьна цiна виробництва сiльськогосподарськоï продукци визначаеться на рiвнi цiни земель, найбшьш вiддалених вiд ринкiв збуту. За рахунок економи транспортних видатюв господарства, розташованих на середнш i близькiй вiдстанi вiд ринюв збуту, одержують надприбуток, який по^м через орендну плату передають власникам цих дшянок. Це так звана диференцшна рента за рiзним розмщенням дiлянок землi до ринкiв збуту.
У процес розвитку продуктивних сил суспшьства хоч i повiльно, але змiнюються умови виробництва сiльськогосподарськоï продукци. ПередуЫм змiнюються вiдстанi мiж ринками збуту сiльськогосподарськоï продукци та постачання необхщних засобiв виробництва. Розвиваеться i вдосконалюеться технологiя виробництва сiльськогосподарськоï продукци, проводяться мель оративнi роботи зi зрошування або осушення земель тощо. Усе це спричиняе певнi змши природно-економiчних умов виробництва сiльгосппродукцiï, а отже, й змши в утворенш диференцiйноï ренти.
Нехай на третш дiлянцi землi внесли додатково 500 грн. кашталу i до-датково вироблено 10 ц продукци (табл. 3). Саме на таку додаткову юльюсть продукци зросла суспшьна потреба в нш, а тому виробництво продукци на першш дшянщ здшснюеться в попередньому обсяз^ а суспшьна цша виробництва залишаеться попередньою - 70 грн. за центнер. Внаслщок цього на третiй дшянщ землi додатково утворюеться 200 грн. диференцiйноï ренти. Це i е диференцшна рента II.
Табл. 3. Схема утворення дшференцшнсн ренти I и II
Цша ви- Виробле- Ыдивь Суспшьна Виручка Диференцшна
Д1лянки робництва дуальна щ- цша в1д реал1- рента, грн.
всш про- но про- на вироб- виробниц- заци про-
дукц1!, дукц1!, ц ництва 1 ц, тва 1 ц, дукц1!, I II
грн. грн. грн. грн.
I 1400 20 70 70 1400 0 0
II 1400 25 56 70 1750 350 0
ттт 1400 30 46,6 70 2100 700 0
III 500 10 50 70 700 - 200
Всього 4700 85 55,3 70 5950 1050 200
В економiчнiй лiтературi немае едино! думки щодо розмежування цих двох форм диференцшно! ренти. Значна частина економiстiв пов'язуе утворення диференцiйноi ренти I з природною родючiстю грунив, рiзною якiстю дiлянок землi, тобто природними факторами, а утворення диференцшно! ренти II - з штенсифжащею виробництва, додатковими кашталовкладеннями, що забезпечують шдвищення економiчноi родючостi грунив (економiчними факторами) [6]. На перший погляд, щ положення не викликають заперечення. За !х допомогою теоретично пояснюеться мехашзм утворення цих двох форм ренти. Але на практищ таке розмежування проблематичне. Зокрема, як роз-межувати природну i економiчну родючiсть грунив?
Деякi економiсти пропонують природною вважати родючють цшин-них земель. Але тепер майже вся земля включена до сшьськогосподарського об^у з використанням сучасних технологш. Достовiрних даних про колиш-ню природну родючiсть певних дшянок землi також немае. Тому рекоменду-ють розглядати тiльки диференцшну ренту загалом, без подiлу и на цi двi форми, або вважати, що диференцшна рента I втратила свое значення i на практищ юнуе лише диференцiйна рента II [7].
У цих твердженнях, на нашу думку, е таю неточности
1. Нляка родючють земл1 сама по соб1 не проявляеться. Це вщбуваеться лише за допомогою тих засоб1в \ технологш виробництва, як юнують у пе-вний час. I результатом !х взаемоди 1з землею е одержаний врожай. Саме так пояснюеться мехашзм утворення диференцшно! ренти.
2. Р1вень розвитку продуктивних сил сшьськогосподарського виробництв хоч { впливае на р1вень продуктивност сшьськогосподарсько! пращ, але в утворенш диференцшно! ренти головну роль ввдграе не абсолютна ро-дючють земель, а вщмшност у нш, тобто вщност величини. Вони юну-ють за будь-якого р1вня абсолютно! родючост Грунив { можуть лише зм1нюватися у простор1 I у чаш.
Тому основною причиною утворення диференцшно! ренти II е не самi додатковi кашталовкладення, а змша умов виробництва. Iнакше довелося б вщнести до ренти II i органiзацiйно-господарський надприбуток, який утво-рюеться в будь-якiй галузi в процес додаткових капiталовкладень, що супе-речило б самiй сутi ще! категорii.
Висновки. Таким чином, мехашзм утворення диференцшно! ренти I та II однаковий - обидвi форми утворюються внаслщок юнування рiзних при-
родно-економiчних умов виробництва, що стосовно сшьськогосподарського виробництва мають об'ективний характер.
Вiдмiнностi мiж диференцiйною рентою I та II зумовили порядок 'х утворення. Диференцшна рента I утворюеться на основi того рiвня техноло-гiй виробництва сшьськогосподарсько'' продукцп, який взято за базовий перь од, а диференцшна рента II - на основi тих змш в умовах виробництва, як вiдбуваються в наступнi роки. Тому цю диференцiйну ренту спочатку одер-жують орендатори землi, оскшьки дiе орендний договiр, де включена диференцшна рента I.
При укладанш нового орендного договору землевласники включають у загальну суму орендно'' плати i цю форму ренти, внаслщок чого вона стае рентою I. Але протягом ди нового орендного договору знову вщбуваються змши в теxнологiяx виробництва сшьськогосподарсько'' продукцп, що приз-водять до змш в умовах виробництва й утворення диференцшно'' ренти, над-лишок яко'' i е рентою II. I так весь час.
Диференцшна рента може утворюватися i на прших дшянках землi, якщо вони були пршими внаслiдок нестачi вологи, але на них була проведена зрошувальна мелiорацiя. Тодi гiршими дiлянками стануть т землi, якi ранiше належали до земель середньо'' родючостi. Цей процес розвитку безконечний, i головним тут е не абсолютна, а вщносна родючють грун^в за будь-якого рь вня розвитку продуктивних сил.
Лггература
1. Павлишенко М.М. Товарне виробництво i законом1рност1 його розвитку. - Льв1в, 1998. - С. 69-72.
2. Полпична економ1я: Навч. пос./ За ред. К.Т. Кривенка. - К.: Вища шк., 2001. -С. 95-96.
3. Емельянов А.М. Дифференциальная рента на землю в социалистическом сельском хозяйстве. - М.: Экономика, 1965.
4. Логвинов Л.Д. Дифференциальная земельная рента и экономика колхозов. - М.: Экономиздат, 1963.
5. Пасхавер Б.И. Рентные проблемы в СРСР. - К.: Дншро, 1972. - 246 с.
6. Диференцшна рента i цшоутворення в сощалютичному сшьському господарста/ За ред. В.С. Петрова. - Львiв: Вища шк., 1976. - С. 163-177.
7. Седышев Ю.А. Дифференциальная рента и выравнивание экономических условий хозяйствования колхозов. - М.: Экономика, 1966. - С. 192-195.
УДК 339.9 Доц. С. С. Гринкевич, канд. екон. наук;
магктрант О.Ю. Сало - Львiвська КА
п1дходи до визначення сутност1 економ1чно1 категорп "ефективн1сть зовн1шньоеконом1чно1
дшльностг' шдприемств
Висв^лено теоретичш засади щодо визначення категорп "ефектившсть зов-нiшньоекономiчноi дiяльностi пiдприемств", розглянуто показники ефективносп ЗЕД пiдприемства.
