CC BY
82
УДК 617.52-008-07:616.8 Шиленко Д.Р., Писаренко О.А.
ОСОБЛИВОСТ1 КОРЕКЦИ НЕИРОМ'ЯЗЕВОГО ВПЛИВУ НА ЖУВАЛЬНУ СИСТЕМУ З УРАХУВАННЯМ В1КУ ДИТИНИ
ВДНЗУ «Украшська медична стоматологiчна академiя», м. Полтава
В роботi викладен основн моменти профЛактики нейро-м'язових порушень щелепно-лицево'1 дЛянки в дитячш стоматологи. П/дкреслен/ особливост'1 психолог'чно)' пдготовки патента з урахуванням вкових емоц/йних зм/'н дитини. Ключов1 слова: нейро-м'язов1 порушення, BiKOBi емоцшж зм1ни, б1ль, д1ти.
Функци жувальноТ системи контролюються нейром'язовоТ активнютю. Необхiдно зазначити, що в основному ця активнють регулюеться набутими навичками, отриманими в процес дорослiшання[9]. Така особливють забезпечуе здатнiсть постшноТ адаптаци жувальноТ системи до мiнливих умов, пов'язаних з ростом i розвитком щелеп i зубного ряду, а також з рiзними функцiональними вимогами. Адапта^я жувальноТ системи дозволяе виконувати жувальну функцiю на рiзних етапах IT розвитку, у разi втрати частини зубного ряду, при рiзних видах протезування, пюля проведення ортодонтичного або хiрургiчного лiкування по косметичних або функцюнальних показаннях. Точний мехаызм ^еТ безперервноТ адаптаци ще вимагае пояснення. Надбана модель жувальних рухiв регулюеться центральною нервовою системою (ЦНС) з варолiева моста, розташованого поблизу сенсомоторного комплексу тршчастого нерва. Ця дтянка отримуе сигнали вiд кори головного мозку i периферичних рецепторiв, якi знаходяться в порожнинi рота, навколо порожнини рота, в скронево-нижньощелепному суглобi (СНЩС), а також у жувальних i постуральних (забезпечують просторове положення) м'язах. Однак жувальний центр може функцюнувати незалежно. Правильна оргашза^я i обробка ваеТ шформаци, що надходить з уах перерахованих джерел, забезпечують вщповщы ритмiчнi жувальнi рухи, як при необхiдностi можуть бути негайно модифковаш пiд час жування залежно вiд особливостей Тжк На вщмшу вiд ковтання, яке в основному регулюеться безумовною рефлекторною активнютю, характер жування е придбаним i остаточно формуеться до 10-12 рош. Це фундаментальна вщмшнють може мати значний вплив на лкування. Наприклад, вщхилення нижньоТ щелепи убiк або обмеження И' рухливостi при ковтанн в дитячому вiцi, багато в чому детермшоване безумовними рефлексами, може вплинути на формування i функцюнування жувальноТ системи. Саме тому при стоматолопчнш реабiлiтацiТ пацiентiв дитячого вку вкрай важливо дотримуватися принципiв бюмехаыки, оскiльки згодом змiнити сформований характер жування вкрай складно.
Вважаеться, що емоцшний стрес здатний впливати на регуляцш жувальноТ активностi допомогою пщкркових зон, лiмбiчноТ системи i ретикулярноТ формаци. В експериментi [3]було пщтверджено пiдвищення активностi жувальних м'язiв та виникнення оклюзшноТ парафункцiТ у вщповщь на психологiчний стрес[12].
Оклюзiйною парафунк^ею називають оклюзiйну активнiсть поза жувальною функцiею, яка включае в себе бруксизм, смоктання пальця, кусання губ i ненормальне положення нижньоТ щелепи[4]. Перерахованi види активностi можуть призвести до патологи жувально' системи, що виражаються в стертост зубiв, болi в жувальних м'язах, дегенерацiТ суглоба, змщены суглобового диска, головного болю i оклюзiйнiй травмi.
Все бтьше доказiв того, що оклюзiйна парафунк^я е значною складовою дисфункци нижньоТ щелепи, пояснюе необхщнють своечасного виявлення ^еТ патологiТ, для чого потрiбнi ретельний збiр анамнезу та розпитування батьш пацiента[11]. На етапi розвитку дитини до 12 ромв виправити ситуацш, провiвши необхiднi профiлактичнi заходи досить легко. Однак слщ зазначити що вщмова вiд 3-4 мюячного лiкування в дитячому вiцi може призвести до складного лкування, iнодi на протязi декiлькох рокiв, в дорослому вщк
Деякi автори вивчали характер м'язовоТ активностi, викликаноТ вщповщноТ нервовою регуляцiею. Виявилося, що активнють м^в корелюе з особливостями оклюзшних контактiв пiд час жування. Незважаючи на недостатне розумшня механiзмiв подiбноТ взаемодiТ, можна припустити, що вщповщна iнформацiя з периферичних i центральних джерел поряд з дiяльнiстю жувального центру, зазвичай забезпечують адаптацiю до рiзноманiтних контактiв в бiльшостi випадш. Гармошя жувальноТ системи зберiгаеться за наявност достатньоТ адаптацiТ. В шшому випадку розвиваються симптоми дисфункци нижньоТ щелепи. Найбтьш часто зустрiчаються таю ознаки дисфункци як бiль i гiперчутливiсть при пальпаци жувальних м^в[13].
Гiперчутливiсть мускулатури е важливим симптомом дисфункцй нижньоТ щелепи, який корелюе з дисбалансом оклюзи. Однак подiбнi висновки слiд робити з великою обережнютю, оскiльки подiбна симптоматика в рiвнiй мiрi зустрiчаеться як при наявносп, так i при вщсутносп дисфункцiТ нижньоТ
щелепи. ^м того, той факт, що спазм жувальноТ мускулатури може призвести до оклюзшноТ дисбалансу, вказуе на необхщнють ретельного аналiзу клiнiчноТ ситуаци при пiдозрi на оклюзiйну етюлопю гiперчутливостi м'язiв.
Вважаеться, що в черепно-лицьовш дiлянцi активно функцiонуe система контролю «вхщних ворю>, яка модулюе сенсорну чутливiсть з боку шюри перед виникненням больового вiдчуття. Периферичн iмпульси потрапляють у ворота з допомогою вiдносно маленьких нервових волокон С-типу i великих -А-типу. Першi «вщкривають» ворота i пщвищують почуття болю, а другi «закривають» ворота i зменшують бiль. «Вхщы ворота» болю можуть бути запрограмован i перепрограмованi центрами, розташованими в ЦНС. Психолопчний стрес призводить до перепрограмування синаптичних ворп", внаслiдок чого знижуеться порiг больовоТ чутливостi[8]. Розумшня взаемозв'язку болю, психологiчного стресу i дисфункци нижньоТ щелепи мае велике значення для постановки дiагнозу i лiкування дисфункцiональних синдромiв[6].
Тип болю, асоцшованою з патологiею жувальноТ системи, може варшватися. Крiм того, дуже легко переплутати бть, що мае вщношення до стоматогнатичноТ системи, з болем з шших джерел. З ^еТ причини нерiдко зустрiчаються помилки, особливо в тих випадках, коли тип болю е единим дiагностичним критерiем. На жаль дитина рщко може вказати точне джерело болю. Цей факт в поеднанн з вщсутнютю можливост швидкого знеболення конкретно!' дтянки призводить до вiдмови патента вiд лiкування та втрати так необхщного психiчного контакту. Характер болю може варшватися вiд тупого до спастичного, якщо джерелом його е м'язи, i вщ гострого до рiжучого при ураженнi СНЩС. За поширенням бiль може бути розлитий або локалiзований. Бiльше того, нерщко бiль iррадiюе у вiддаленi дтянки. Бть в обласп скронi може виникати в результатi парафункцюнальноТ активност передньоТ частини скроневого м'яза i iмiтувати так звану судинний головний бть. Спазм жувальних м^в часто називають головним болем напруги, коли бть сконцентрована в скроневш, лобовш або потиличнiй дiлянцi[14]. Ще одним поширеним симптомом патологiТ жувальноТ системи е бть в дтянц вуха, що змушуе пацiентiв звертатися до отоларинголога, який, у свою чергу, направляе хворого до стоматолога. Даний тип болю частое асоцшеться з проблемами СНЩС або зi спазмом латерального крилоподiбного м'яза. З шшого боку, бiль у жувальних м'язах часто iррадiюе в жувальнi зуби верхньоТ i нижньоТ щелепи. Фактично здоровi моляри можуть бути пщдаы ендодонтичному лiкуванню або навiть видален в результатi постановки неправильного дiагнозу. Щоб уникнути цього, необхiдно ретельно аналiзувати тип болю, асоцiйованого з нижньощелепною дисфунк^ею, з урахуванням даних рiзних методiв дiагностики[15].
У деяких випадках дисфункци нижньоТ щелепи усунення оклюзшних перешкод, що утруднюють зiсковзування з центрального спiввiдношення (ЦС) в центральну оклюзш (ЦО), призводить до значного полтшення стану пацiента. Проведення балансування полегшуе перехiд нижньоТ щелепи в ЦО, що забезпечуе можливють адекватного нейром'язового програмування[16]. Адекватне балансування оклюзи у пацiентiв з нижньощелепною дисфунк^ею сприяе усуненню патолопчноТ симптоматики i досягненню ремiсiТ, що пщтверджуеться нормалiзацiею м'язовоТ активностi. lнформацiя про оклюзшний контакт передаеться в мозок за допомогою пропрюцептивних рецепторiв пародонтальной зв'язки контактуючих зубiв i аферентних нейрошв. У мозку отриманi сигнали обробляються, i генеруеться вiдповiдна нейром'язова реакцiя. В цiлому м'язова реак^я носить адаптацiйний характер i забезпечуе рiвномiрний рух нижньоТ щелепи[1]. Однак при наявност оклюзiйних контактiв, що перешкоджають руху нижньоТ щелепи, мозок моделюе реакцш, що дозволяе обшти ушкоджуючi контакти i забезпечити адекватне жування. Якщо ступiнь ухилення перевищуе здатнють нейром'язовоТ системи, можуть виникнути симптоми нижньощелепноТ дисфункцiТ. Звичайно, юнуе ймовiрнiсть збiльшення рухливостi перешкоджаючих зубiв, що призводить до Тх так званого реактивного репозицюнування (патолопчноТ мiграцil)[17]. Таким чином, перешкоджання з боку зубiв усуваеться i дисфункцiя нижньоТ щелепи не розвиваеться.
Така ситуа^я зус^чаеться досить часто в зубах, в яких не завершилось формування верхiвки кореня. Таким чином реставра^я зуба антагонюта, що не вщповщае бiомеханiчним вимогам, призводить до розвитку ортодонтичноТ патологiТ. Мiнiмальна корекцiя оклюзи дозволяе полегшити стан па^етчв з дисфунк^ею СНЩС.
Ще одним аргументом на користь проведення оклюзшноТ терапи нижньощелепноТ дисфункци вважають припущення про те, що аномальне оклюзшне стввщношення щелеп призводить до патолопчного положенню суглобовоТ голiвки. З цiеТ причини деяю автори вважають за необхщне усувати змiщуючi контакти (оклюзiйнi перешкоди), осктьки вони не дозволяють нижнш щелепi зайняти адаптоване положення. Змша оклюзiйноТ схеми може сприяти оптимальному розташуванню вщростка в центральнiй оклюзи. Особливосп оклюзГТ можуть посилювати дисфункцш нижньоТ щелепи, зокрема, якщо змiщуючi контакти перешкоджають досягненню центральноТ оклюзи. Це мае бтьше значення при наявносп ятрогенних перешкод, нiж сформованих у ходi природних процесiв[2]. Незалежно вщ причини перед призначенням оклюзшноТ терапи слщ проводити найретельнiшу дiагностику та аналiз ситуацп.
На прийомi дитячого лiкарю-стоматологу дитина при необхщносп отримуе консультацiю лiкаря
ортодонта i стоматолога^рурга. Данi фахiвцi складають попереднiй загальний план лiкування, визначають етiологiчнi чинники захворювання, обумовлюються строки виконання роб^. Безумовно, поставити точний дiагноз, визначити механiзм розвитку патологи, що дасть змогу перервати його, можливо ттьки за умови ствпрац з маленьким пацieнтом i ч^ко'Т, з ним, взаемоди. Мотива^я i психологiчна пiдготовка дитини до лкування повинна враховувати вiковi особливостi психки.
Авторитет учителя полегшуе лiкаря-стоматолога ршення задачi завоювання довiри[10]. Традицiйний страх перед людьми i фiзичним болем можна подолати за допомогою цтеспрямовано'Т подготовки до лiкування.
Дiти вком вiд семи до дванадцяти рош стають менш залежним вiд батьш[5]. У них з'являеться почуття обов'язку. Дитина вмiе, залежно вiд обставин, ховати почуття страху за показним геройством або зовшшым спокоем. Це робить можливим застосування мюцево'Т анестези.
Методологiчне обгрунтування психолопчно'Т пiдготовки дитини передбачае використання ряду алгоритмiв.
Як ттьки дитина входить в кабшет, починаеться ТТ' безпосередня пiдготовка до лкування i закiнчуеться тiльки тод^ коли вона залишае кабiнет. Головне значення тут мае приватний вплив лкаря на дитину.
Навшвання - за допомогою ^в i поведiнки лiкаря. Вплив мають не стiльки слова, сктьки Т'х емоцiйне забарвлення. В основному розмова мае на мет^ щоб дитина повнютю зосередилась на лкарев^ тим самим, вiдволiкаючи його увагу вщ втручання. На маленьких д^ей впливае головним чином заколисуючий, заспокшливо'Т тон голосу лiкаря або ж змша тону i сили голосу. При пояснены i переконаннi слщ наводити лише правдивi данi i аргументи, що повiдомляються в такому вигляд^ щоб дитина, у вщповщносп зi своТм вiком i розумовими здiбностями, могла правильно зрозумiти. Заяви "Як тобi не соромно, адже тобi нiчого не зроблять" або "соромно так боятися, адже з тобою ычого не станеться" не мютять жодних пояснень i тому не позбавляють дитину вщ страху i крiм того соромлять 'ТТ'[7]. До страху тут ще приеднуеться почуття сорому, злоби i rnmi, якi не покращують ставлення дитини до лкування i не зближують з лiкарем.
Таким чином урахуванням психолопчних особливостей дитини у рiзнi вiковi перiоди можна досягти необхщного для постановки правильного дiагнозу психолопчного контакту, що дасть можливiсть попередити розвиток дисфункци в дитячому вщк
Лтература
1. Баданин В.В. Нарушение окклюзии основной этиологический фактор в возникновении дисфункций височно-нижнечелюстного сустава / В.В. Баданин // Стоматология. - 2000. - Т. 79, № 1. - С. 39-41.
2. Булычева Е.А. Изучение функциональных нарушений жевательных мышц у больных с заболеваниями височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) / Е.А. Булычева // Мат. 8 ежегодного научного форума Стоматология. - М., - 2006. - С. 189-191.
3. Булычева Е.А. Обоснование психосоматической природы расстройств височно-нижнечелюстного сустава, осложненных парафункциями жевательных мышц, и их комплексное лечение / Е.А. Булычева // Стоматология. - 2006. - Т. 85, № 6. - С. 58-61.
4. Гаврилов Е.И. Клинические формы парафункций жевательных мышц / Е.И. Гаврилов, В.Д. Пантелеев / Стоматология. - 1987. - Т. 66, № 4. - С. 40-42.
5. Головей Л.А. Практикум по возрастной психологии / Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. - СПб. : Питер, 2001. - 688 с.
6. Горожанкина Е.А. Некоторые аспекты коррекции психологического статуса пациентов с болевым синдромом височно-нижнечелюстного сустава / Е.А. Горожанкина, Б.П. Марков, Ф.М. Мамедов / Новое в стоматологии. - 2003. - Т. 109. - № 1. - С. 30-33.
7. Кондратенко В.Т. Девиантное поведение у подростков / В.Т. Кондратенко. - Минск : Беларусь, 1988. - 207 с.
8. Мамедов Ф.М. Качество жизни как критерий психологического статуса пациентов с синдромом болевой дисфункции височно-нижнечелюстного сустава / Ф.М. Мамедов, Б.П. Марков, Е.А. Горожанкина / Стоматология. - 2004. — Т.83, № 4. - С. 65-67.
9. Назаров В.М. Нейростоматология / В.М. Назаров, В.Д. Трошин, А.В. Степанченко. - М. : Издательский центр «Академия», 2008. - С. 187196.
10. Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология / Л.Ф. Обухова. - М. : Российское педагогическое агентство, 1996. - 374 с.
11. Пузин М.Н. Болевая дисфункция височно-нижнечелюстного сустава / М.Н. Пузин, Л.Т. Мухлаев, В.М. Корнилов [и др.] // Российский стоматологический журнал. - 2002. - № 1. - С. 31-36.
12. Трезубов В.Н. Изучение нейромышечных нарушений у больных с расстройствами височно-нижнечелюстного сустава, осложненных парафункциями жевательных мышц / В.Н. Трезубов, Е.А. Булычева, О.В. Посохина / Институт стоматологии. - 2005. - Т. 29, № 4. - С. 8589.
13. Турбина Л.Г. Клиника, диагностика и лечение лицевых болей / Л.Г. Турбина / Российский стоматологический журнал. - 2004. - № 2. - С. 34-38.
14. Шошина В.С. Клинико-генетический анализ функциональных поражений височно-нижнечелюстного сустава у детей / В.С. Шошина, Л.С. Персин, Е.Т. Лильин [и др.] // Стоматология. - 1991. - Т. 70, № 2. - С. 74-76.
15. Agro F. Temporomandibular joint assessment in anaesthetic practice / Agro F., Salvinelli F., Casale M. [et al.] // British Journal of Anaesthesia. -2003. P. 210
16. Emshoff R. Clinical factors affecting the outcome of occlusal splint therapy of temporomandibular joint disorders / R. Emshoff // J. Oral. Rehabil. -2005. - № 33. - P. 393-401.
17. Glaros A.G. Effect of parafunctional clenching on temporomandibular disorder pain and proprioceptive awareness / A.G. Glaros, M. Forbes, J. Shanker [et al.] // Cranio. - 2000. - Vol. 18, № 3. - P. 198-204
Реферат
ОСОБЕННОСТИ КОРРЕКЦИИ НЕЙРОМЫШЕЧНОГО влияния на жевательной СИСТЕМУ С УЧЕТОМ ВОЗРАСТА РЕБЕНКА Шиленко Д.Р., Писаренко А.А.
Ключевые слова: нейро-мышечные нарушения, возрастые емоциональые изменения, боль, дети.
В работе изложены основные моменты профилактики нейро-мышечных нарушений челюстно-лицевой области в детской стоматологии. Подчеркнуты особенности психологической подготовки пациента с учетом возрастных эмоциональных изменений ребенка.
Summary
PECULIARITIES OF CORRECTION OF NEURO-MASCULAR EFFECTS ON MASTICATORY SYSTEM IN CONSIDERATION OF AGE OF CHILDREN
Shylenko D.R., Pysarenko O.A.
Key words: children, neuro-mascular status, masticatory system, age.
The article highlights the prevention of neuro-muscular disorders of the maxillofacial area in children's dentistry. The underlined features of psychological preparation of the children patients with age-related emotional changes.
