CC BY
25
УДК 616.36-002-06:616.98:578.828]-07 Дубинська Г. М., Коваль Т. I., Сизова Л. М.
ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1КО-ЛАБОРАТОРНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ХРОН1ЧНОГО
ГЕПАТИТУ С У В1Л-1НФ1КОВАНИХ ПАЦ1СНТ1В
ВДНЗУ «УкраГнська медична стоматологiчна aKaAeMiq» (м. Полтава)
infectionumsa@ukr.net
Робота е фрагментом НДР кафедри Ыфекцмних хвороб з епщемюлопею ВДНЗУ «Укра1нська медична стоматолопчна академiя»: «Визначення ролi по-лiморфiзму Toll-подiбних рецепторiв у патогенезi шфекцмних захворювань» (№ державно! реестраци 011311005006).
Вступ. На сьогоднiшнiй день ВШчнфек^я та хронiчний гепатит С (ХГС) е вкрай важливими ме-дико-сощальними проблемами в усьому свiтi. ХГС виявляеться у 33-60% В1Л-шфкованих осiб, що пов'язано iз сптьними шляхами передачi вiрусiв
[1.3.7]. Вщомо, що патологiя печiнки у кошфкова-них пацiентiв прогресуе прискореними темпами та е другою за частотою причиною смертности посту-паючись лише СНЩ-асоцмованим захворюванням
[2.5.8]. Механiзми даного процесу включають прямi ефекти вiрусу та iмунологiчнi порушення, зокрема посилення апоптозу чи пригычення специфiчно,i вщповщ Т-клiтин по вiдношенню до вiрусу гепатиту С (ВГС) [4,6]. Тому питання подальшого аналiзу клЫко-лабораторних характеристик ХГС у В1Л-шфкованих з метою удосконалення медично! до-помоги та iндивiдуалiзацiI лiкувально-дiагностично,i тактики дано! групи хворих е актуальним.
Мета дослщження - з'ясувати особливос-тi клiнiко-лабораторних характеристик ХГС у В1Л-iнфiкованих пацiентiв.
Об'ект i методи дослiдження. Для досягнення поставлено! мети проведене крос-секцiйне досл^ дження серед 270 хворих: чоловiкiв - 188 (69,6%), жшок - 82 (30,4%), вком вiд 20 до 63 роюв, серед-нiй - 40,3±0,5.
Дiагноз ХГС та ВIЛ-iнфекцi! встанов-лювали згiдно мiжнародно! класифкаци хвороб 10 перегляду, верифiкували ви-явленням специфiчних серологiчних та молекулярно-бюлопчних маркерiв даних iнфекцiй (для ХГС - виявлення у кровi антитт ВГС 1дО методом 1ФА та РНК ВГС методом ПЛР у режимi реального часу iз генотипуванням та визначенням вiрусно-го навантаження (ВН); для ВШ-шфекци -виявлення антитт до В1Л у кровi методом 1ФА). Клiнiко-лабораторне обстеження хворих проводилось на базах Полтав-сько! обласно! клiнiчно! iнфекцiйно! л^ кары, Полтавського обласного центру профiлактики ВШчнфекци та боротьби зi СН1Дом та у комерцмних лабораторiях.
З метою визначення особливостей клЫко-лабораторних характеристик ХГС
у ВШчнфкованих пацieнтiв обстеженi були роздтеы на групи:
- I - ВШчнфковаы з ХГС, n=104, чоловiкiв - 77 (74,0%), жшок - 27 (26,0%), bíkom вщ 28 до 55 pokíb, середнм - 40,2±0,6 (основна група);
- II - XBopi з ХГС-моношфек^ею, n=166, чоловiкiв
- 111 (66,9%), жшок - 55 (33,1%), bíkom вщ 20 до 63 pokíb, середнм - 40,3±0,7 (група порiвняння).
Програма обстеження пацieнтiв включала оцшку скарг, анамнестичних даних, фiзикальне обстеження, загально-кгмычне дослщження периферично! kpobí, визначення бiохiмiчних показникiв сироватки kpobí, якi характеризують функцiональний стан пе-чiнки та стади фiброзу печiнки (ФП) за METAVIR.
Синдром цитолiзу оцiнювали визначенням ак-тивност аланiн-амiнотрансферази (АЛТ), аспар-тат-амiнотрансферази (АСТ), лактатдегщрогенази (ЛДГ), синдром холестазу - вмюту загального 6i-лiрубiну та його прямо! i непрямо! фракцм, луж-но! фосфатази (ЛФ) та у-глютамттранспептидази (ГГТП), синдром печiнково-клiтинно! недостатност
- за вмiстом загального бтку та альбумiну. Бiохiмiч-нi доогмдження, якi включали, okpím вищенаведених показниюв, визначення холестерину (ХС) i триглще-ридiв (ТГ), виконанi на автоматичному бiохiмiчному аналiзаторi GBG STAT FAX-1904 (Япоыя) реактивами компанi! Human (Гермаыя).
Стадiю ФП за шкалою METAVIR встановлювали за допомогою методу FibroTest, який проводився тест-системами Roche Diagnostics (Швейцарiя) на аналiзаторi Cobas 6000 (с 501 модуль) медично! ла-боратори «Synevo» та методом транзieнтно! еласто-
Таблиця 1.
Ochobhí клЫчш синдроми ХГС у ВIЛ-iнфiковaних пащен^в, абс. число (%)
Синдроми Групи хворих P
В1Л+ХГС, n=1 04 ХГС, n=166
Астено-невротичний 64 (61,5) 152 (91,6) 0,000
Вегетативно! дисфункцп 8 (7,7) 91 (54,8) 0,000
Абдомшально-больовий 32 (30,8) 123 (73,1) 0,000
Диспепсичний 91 (87,5) 106 (63,9) 0,000
Жовтяничний 25 (24,0) 35 (21,1) 0,570
Артралпчний 54 (51,7) 51 (30,7) 0,001
МНалпчний 8 (7,7) 15 (9,0) 0,824
Гепатомегали 60 (57,7) 149 (89,8) 0,000
Спленомегали 15 (14,4) 25 (15,1) 0,886
Гарячковий 35 (33,7) 12 (7,2) 0,000
Примiткa. р - р1вень значимост1 отриманий 1з використанням точного тесту Ф1шера або критер1ю х2 залежно в1д передумов анал1зу.
Таблиця 2.
Показники гемограми у ВШ-шфшованих пащен^в iз ХГС,
Ме (ЮЯ)
Гематологiчнi показники
Еритроцити, 1012/л,
Гемоглобiн, г/л
Лейкоцити, х 109/л
Паличкоядернi нейтрофти, %
Лiмфоцити, %
Моноцити, %
Тромбоцити, х 109/л
ШЗЕ, мм/год
Групи хворих
В1Л+ХГС, п=104
4,3 (3,8-4,9)
133,0 (121,0_146,0)_
5,1 (4,2-6,4)
3,0 (1,0-5,0)
39,7 (31,5-44,6)
11,0 (9,0-13,9)
187,5(87,1-231,7)
12,0 (7,0-26,0)
ХГС, п=166
4,4 (4,2-4,6)
138,0(131,0-146,2)
5,0 (4,2-6,4)
3,0 (2,0-5,0)
32,0 (25,7-38,2)
6,0 (4,0-9,0)
160,0(140,0-190,0)
6,0 (3,0-10,0)
р
0,215
0,149
0,908
0,710
0,000
0,000
0,000
0,000
Примака. р - р1вень значимост отриманий за критер1ем Манна-У1тн1.
метрп печЫки - на УЗД-сканерi «иШта РА-ЕхреФ> (УкраТна).
Статистична обробка результат дослiдження проведена за допомогою програми «3Р33 17.0». Перевiрку нормальностi розподiлу проводили за критерieм Колмогорова-Смiрнова. Центральна тенденцiя визначалась у виглядi медiани (Ме) з верхыми i нижнiми квартилями (iнтерквартильний розмах, ЮЯ). Вiрогiднiсть вiдмiнностей кiлькiсних результат для рiзних груп оцiнювали за допомогою и-критерю Манна-Уiтнi, якiсних - точного тесту Фь шеру та критерю х2 залежно вiд передумов аналiзу. Кiлькiсну оцiнку зв'язку мiж двома рядами бiнарних ознак проводили за допомогою коефщенту ранго-воТ кореляцiТ Спiрмена (г3). Вiдмiнностi вважали вь рогiдними для всiх видiв аналiзу при ймовiрностi помилки р<0,05, при р в iнтервалi вщ 0,05 до<0,1 вiдзначали тенденцiю до вiрогiдностi рiзницi.
Результати дослiдження та Ух обговорення. В ходi проведеного дослщження встановлена рiвно-цiннiсть хворих основноТ групи та групи порiвняння за вiком, статтю, генотипом ВГС та рiвнем ВН: серед па^ен^в переважали чоловiки (74,0% - у I та 66,9% - у II), особи молодого та середнього в^ (100,0% та 95,2% вщповщно), в бтьшост рееструвався 1 генотип ВГС (53,8% та 59,6% вщповщно), високий рiвень ВН (>4,0х105) мав мюце практично у половини о^б кожноТ групи (45,2% та 54,8% вщповщно).
Рис. 1. Частота реестрацм гематолопчних змiн у ВIЛ-iнфiкованих iз ХГС. Примiтка. * - р<0,05, ° - р<0,1 (р1вень значимост1 отриманий 1з використанням точного тесту Ф1шера або критерю х2 залежно в1д передумов анал1зу).
Аналiз основних кт-нiчних синдромiв ХГС у ВШчнфкованих показав, що в цтому ХГС у цiеТ ка-тегорiТ хворих зберiгав ти-пову ктычну картину з переважанням ознак асте-но-невротичного (61,5%), диспепсичного (87,5%), ар-тралгiчного (51,7%), гепато-мегалiчного (57,7%) та га-рячкового (33,7%) синдромiв (табл. 1).
Згщно представлених в таблицi 1 даних, у В1Л-iнфiкованих iз ХГС досто-вiрно частiше, порiвняно з ХГС-моноiнфiкованими, рееструвалися прояви диспепсичного - в 1,4 (р=0,000), артралпчного - в 1,7 (р=0,001) та гарячкового - в 4,7 (р=0,000) разу синдромiв. Отриманi данi пщтверджувалися коре-ляцiйним аналiзом, згiдно якого мiж даними синдромами i наявнiстю коiнфекцiТ мав мiсце достовiрний прямий зв'язок(г3=0,259, р=0,000, г3=0,212, р=0,000 та г3=0,339, р=0,000 вщповщно синдромам). Пере-важання у ВШчнфкованих iз ХГС зазначених син-дромiв може пояснюватися власне коiнфiкуванням В1Л та наявнiстю опортунiстичних iнфекцiй. Рщше в основнiй групi виявлялись таю синдроми як: астено-невротичний - в 1,5 (х2 =36,03, р=0,000; г3= -0,365, р=0,000), вегетативноТ дисфункцп - в 7,1 (р=0,000; г3= -0,476, р=0,000), абдомiнально-больовий - в 2,4 (х2 =49,09, р=0,000; г3= -0,426, р=0,000) та гепа-томе^чний - у 1,5 (х2 =37,59, р=0,000; г3= -0,373, р=0,000) разу. За частотою виявлення жовтянично-го, мiалгiчного та спленомегалiчного синдромiв вщ-мiнностей мiж групами не було.
Аналiз змiн лабораторних даних також виявив деяк особливостi показникiв гемограми у В1Л-iнфiкованих iз ХГС (табл. 2).
Як видно з даних таблиц 2, рiзниця в показни-ках гемограми мiж хворими I та II груп спостер^ала-ся за показниками лiмфоцитiв, моноци^в, тромбо-цитiв та ШЗЕ, як перевищували верхню межу норми (ВМН) у хворих I групи та мали достовiрну рiзницю з аналопчними показниками II: 39,7 (ЮЯ 31,5-44,6) проти 32,5 (ЮР 25,7-38,2)% (р=0,000), 11,0 (ЮЯ 9,0-13,9) проти 6,0 (ЮЯ 4,0-9,0)% (р=0,000) та 12,0 (ЮЯ 7,026,0) проти 6,0 (ЮЯ 3,0-10,0) мм/год (р=0,000) вiдповiдно. Показники кiлькостi тромбо-цитiв також виявилися вищи-ми та достовiрно вiдрiзнялися вiд таких у хворих II: 187,5 (ЮЯ 87,1-231,7) проти 160,0 (ЮЯ 140,0-190,0) х109/л (р=0,000). Всi iншi параметри гемограми не виходили за межi рефе-рентних значень та не мали статистично значимих вш.мЫ-
ностей м1ж групами обсте-жених.
1ндив1дуальний анал1з частоти реестрацп гемато-лог1чних змш у хворих груп пор1вняння представлений на рисунку 1.
Як видно на рисунку 1, статистично достов1рна р1зниця м1ж групами спо-стер1галась у частот! реестрацп змш окремих ге-матолог1чних показник1в. Так, у ВШ-шфкованих 1з ХГС достов1рно част1ше в1дм1чали еритропен1ю -у 5,7 (р=0,000; г5=0,298, р=0,000), л1мфоцитоз - у 1,2 (х2 =18,46, р=0,000; г5=0,261, р=0,000) разу, прискорення ШОЕ - в 6,0 (р=0,000; г5=0,338, р=0,000) раз1в. Тенденц1я до в1ро-г1дност1 р1зниц1 спостер1-галась за частотою реестрацп лейкопенп (х2=3,08, р=0,079) та моноцитозу (х2=2,72, р=0,099). Вказан1 зм1ни у ВШ-шфкованих 1з ХГС можна пояснити наяв-н1стю ВШ-шфекцп та опор-тушстичних захворювань. Однак, у пац1снт1в основно! групи р1дше, н1ж у ХГС-моно1нф1кованих, рееструва-ли тромбоцитопеню - в 2,3 (х2=24,72, р=0,000; г5= -0,303, р=0,000) разу, що узгоджуеться з частотою виявлення в них продвинутого ФП Р3-Р4. Загалом, у ВШ-шфкованих хворих 1з ХГС законом1рно част1ше в1дм1чалися зм1ни по-казник1в гемограми, що притаманш поеднанню двох тяжких в1русних шфекцм та стану 1мунодеф1циту.
Таблиця 3.
Основы 6ioxiMi4Hi показники сироватки KpoBi у ВIЛ-iнфiкованих
i3 ХГС, Ме (IQR)
Бiохiмiчнi показники Групи хворих р
В1Л+ХГС, n=104 ХГС,n=166
АЛТ, Од/л 63,5 (42,2-107,7) 81,4 (51,5-145,3) 0,003
АСТ, Од/л 52,0 (39,2-80,0) 50,0 (37,9-90,2) 0,943
ГГТП, Од/л 83,0 (49,5-120,0) 45,5 (29,0-84,7) 0,000
ЛДГ, Од/л 180,0 (131,0-225,7) 304,5 (210,0-380,0) 0,000
Загальний б^рубш, мкмоль/л: прямий непрямий 15,1 (10,5-24,2) 5,4 (3,6-9,5) 10,0 (6,7-15,0) 16,7 (12,0-22,1) 4,9 (3,7-7,0) 10,9 (7,7-15,0) 0,443 0,121 0,368
ЛФ, Од/л 141,5 (115,0-203,2) 119,8 (84,9-171,2) 0,000
ХС, ммоль/л, 4,4 (3,8-5,5) 4,6 (3,8-5,6) 0,998
Загальний бток, г/л, 79,0 (76,0-85,0) 76,0 (72,0-79,5) 0,000
Альбумш, г/л, 42,0 (38,0-46,0) 42,1 (36,5-45,5) 0,792
Прим1тка. р - piBeHb значимост отриманий за KpMTepieM Манна-Унт
Рис. 2. Частота реестрацп змш бiохiмiчних показникiв у ВIЛ-iнфiкованих. Примггка. * - р<0,05, ° - р<0,1 (р1вень значимост1 отриманий ¡з використанням точного тесту Ф1шера або критер1ю х2 залежно в1д передумов анал1зу).
Для оц1нки функц1онального стану печшки у В1Л-1нф1кованих пац1снт1в 1з ХГС проанал1зували бюх1м1ч-ш показники обстежених. Виявилося, що у б1льшост1 хворих обох груп зм1ни б1ох1м1чних показник1в харак-теризувалися типовими для ХГС синдромами: цито-л1тичним I холестатичним (табл. 3).
Рис. 3. Розподш ВIЛ-iнфiкованиx i3 ХГС (за METAVIR).
Прим1тка. * - р<0,05 (piBeHb значимостi отриманий i3 використанням точного тесту Фiшера або критер^ х2 залежно вiд передумов аналiзу).
Як видно з таблиц 3, серед хворих основно! групи вищими визначалися показники ГГТП: 83,0 (IQR 49,5-120,0), у rpyni порiвняння - 45,5 (IQR 29,084,7) Од/л (р=0,000), нижчим - рiвень АЛТ: 63,5 (IQR 42,2-107,7) проти 81,4 (IQR 51,5-145,3) Од/л, вщпо-вiдно (р=0,003), однак у обох групах не перевищував 3 ВМН. Статистично достовiрна рiзниця мiж групами спостерiгалася також щодо значень ЛДГ, ЛФ та за-гального бiлку, однак без перевищення ВМН.
За даними iндивiдуального аналiзу найбiльш ха-рактерними змiнами бiохiмiчних показникiв у пац^ eнтiв обох груп виявлялися пщвищення АЛТ (79,8% i 82,5% вiдповiдно групам), АСТ (64,4% i 70,5% вщповщно), ГГТП (57,0% i 46,4% вщповщно) та загально-го бiлiрубiну (30,8% i 24,7% вiдповiдно) (рис. 2).
Однак, як представлено на рисунку 2, у В1Л-Ыфкованих iз ХГС у 1,2 разу частше, нiж у II групi, реестрували пiдвищений рiвень ГГТП та у 1,5 - ЛДГ, що мало тенденцю до вiрогiдностi (р=0,098 та р=0,096 вiдповiдно).
За стадiями ФП хворi розподiлилися наступним чином (рис. 3).
Як представлено на рисунку 3, у груп В1Л-iнфiкованих iз ХГС встановлено переважання па-цiентiв iз помiрним ФП F2 - 42,3%, що виявилося у 1,6 разу частшим, ыж серед ХГС-моноiнфiкованих
- 25,3% (х2=8,52, р=0,004; rS=0,178, р=0,003), а також у 4,0 рази рщшу реестрацiю осiб iз ФП F4 -5,8% проти 23,5% вщповщно (р=0,000; rS= -0,231, р=0,000). Пащенти iз стадiями ФП F0, Fr F3 виявлялися в обох групах практично з однаковою частотою. Однак, привертала увагу менша частка пащен^в iз продвинутим ФП F3-F4 у I групi - 28,9% проти 39,8%
- у II (р=0,068). Отриман данi потребують додатко-вих дослiджень щодо аналiзу факторiв, якi вплива-ють на прогресування ФП у ВШчнфкованих iз ХГС.
5.
6.
Висновок. Клшко-лабораторы характеристики ХГС у ВШчнфкованих е типовими, однак мають деякi особливост^ порiвняно з ХГС-моноiнфекцiею:
- частше рееструються ознаки диспепсичного (87,5% проти 63,9%, р=0,000), артралгiчного (51,7% проти 30,7%, р=0,001) та гарячкового (33,7% проти 7,2%, р=0,000), рiдше - астено-невротичного (61,5% проти 91,6%, р=0,000), вегетативно! дисфункци (7,7% проти 54,8%, р=0,000), абдомЫально-больо-вого (30,8% проти 73,1%, р=0,000) та гепатомега-лiчного (57,7% проти 89,8%, р=0,000) синдромiв;
- у гемограмi вищими визначаються показники лiмфоцитiв, моноцитiв, ШЗЕ та тромбоцитiв (39,7 (IQR 31,5-44,6) проти 32,5 (IQR 25,7-38,2)% (р=0,000), 11,0 (IQR 9,0-13,9) проти 6,0 (IQR 4,0-9,0)% (р=0,000), 12,0 (IQR 7,0-26,0) проти 6,0 (IQR 3,0-10,0) мм/год (р=0,000) та 187,5 (IQR 87,1-231,7) проти 160,0 (IQR 140,0-190,0) х109/л (р=0,000) вщповщно); частше рееструються еритропеыя (24,0% проти 4,2%, р=0,000), лiмфоцитоз (51,0% проти 25,3%, р=0,000) та прискорення ШЗЕ (28,% проти 4,8%, р=0,000), рiдше - тромбоцитопенiя (24,0% проти 54,8%, р=0,000);
- в бiохiмiчному аналiзi кровi показники ГГТП визначаються вищими - 83,0 (IQR 49,5-120,0) проти 45,5 (IQR 29,0-84,7) Од/л (р=0,000);
- рееструеться бтьша частка па^ен^в зi стадiею ФП F2 (42,3% проти 25,3%, р=0,004) та менша - з ФП F4 (5,8% проти 23,5%, р=0,000).
Перспективи подальших дослiджень поля-га ють у оцiнцi ефективностi противiрусноI терапiI ХГС у ВIЛ-iнфiкованих па^ен^в порiвняно iз ХГС-моноiнфiкованими.
Лiтература
Andreychyn M.A. Problema VIL-infektsiyi v Ukrayini i uchast' likariv zahal'noyi praktyky - simeynoyi medytsyny v yiyi vyrishenni / M.A. Andreychyn // Infektsiyni khvoroby. - 2014. - № 4 (78). - S. 7-12.
Vyrus ymmunodefytsyta cheloveka - medytsyna. Rukovodstvo dlya spetsyalystov / Pod red. N.A. Belyakova, A.H. Rakhmanovoy. - SPb.: Baltyyskyy medytsynskyy obrazovatel'nyj tsentr, 2010. - 752 s.
Kharakterystyka y tendentsyy razvytyya еpydemycheskoho protsessa hepatyta S v Ukrayne / A.L. Hural', V.F. Maryevskyy, T.A. Serheeva [y dr.] // Profilaktychna medytsyna. - 2011. - № 1 (13). - S. 9-18.
Dubynska G. Clinical and genetic predictors of rapidly progressive hepatic fibrosis in chronic hepatitis C / G. Dubynska, L. Sizova, T. Koval [et al.] // Georgian Medical News. - 2016. - № 7-8 (256-257). - Р. 37-44.
Hepatic decompensation in antiretroviral-treated patients co-infected with HIV and hepatitis S virus compared with Hepatitis S virus - monoinfected patients: a cohort study / V.L. Re III, M.J. Kalian, J.R. Tate [et al.] // Ann. Intern. Med. - 2014. - Vol. 160 (6). - P. 369-379.
Operskalski E. HIV/HCV co-infection: pathogenesis, clinical complications, treatment, and new therapeutic technologies / E. Operskalski, A. Kovacs // Current HIV/AIDS Reports. - 2011. - Vol. 8. - Р. 12-22.
Peters L. Epidemiology of hepatitis C virus in HIV-infected patients / L. Peters, M.B. Klein // Current Opinion in HIV and AIDS. -2015. - № 10 (5). - P. 297-302.
The Data GoMe^on on Adverse Events of Anti-HIV drugs (D:A:D) Study Group. Fatstors assotsiated with spetsifits tsauses of death amongst HIV-positive individuals in the D:A:D Study // AIDS. - 2010. - Vol. 24 (10). - P. 1537-1548.
УДК 616.36-002-06:616.98:578.828]-07
ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1КО-ЛАБОРАТОРНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ХРОН1ЧНОГО ГЕПАТИТУ С У В1Л-1НФ1КОВАНИХ ПАЦЮНТ1В
Дубинська Г. М., Коваль Т. I., Сизова Л. М.
Резюме. В ходi крос-секцмного доогмдження 270 па^ен^в встановлено, що клшко-лабораторы характеристики хроычного гепатиту С (ХГС) у ВШчнфкованих е типовими, однак мають деяк особливост^ порiвняно з хворими на ХГС-моноЫфекцю: частше рееструються ознаки диспепсичного (р=0,000), ар-тралпчного (р=0,001) та гарячкового (р=0,000), рщше - астено-невротичного, вегетативно! дисфункци, аб-
домiнально-больового та гeпатомeгалiчного синдpомiв (р=0,000 за вЫма ознаками); у гeмогpамi вищими визначаються показники лiмфоцитiв, моноцитiв, швидкостi зсщання epитpоцитiв та тpомбоцитiв (р=0,000 за вЫма показниками), частiшe рееструеться еритропеыя, лiмфоцитоз та прискорення швидкостi зсщання еритроци^в, piдшe - тpомбоцитопeнiя (р=0,000 за всiма показниками); у бiохiмiчному аналiзi кpовi показники гама-глутамттранспептидази е вищими (р=0,000); рееструеться бтьша частка пацiентiв iз фiбpозом печшки F2 (р=0,004) та менша - з F4 (р=0,000).
Ключовi слова: ВШчнфекщя, хpонiчний гепатит С, кошфек^я, клiнiко-лабоpатоpнi характеристики.
УДК 616.36-002-06:616.98:578.828]-07
ОСОБЕННОСТИ КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНЫХ ХАРАКТЕРИСТИК ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА С У ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ ПАЦИЕНТОВ
Дубинская Г. М., Коваль Т. И., Сизова Л. М.
Резюме. В ходе кросс-секционного исследования 270 пациентов установлено, что клинико-лабораторные характеристики хронического гепатита С (ХГС) у ВИЧ-инфицированных типичны, однако имеют некоторые особенности, по сравнению с ХГС-моноинфицированными: чаще регистрируются проявления диспепсического (р=0,000), артралгического (р=0,001) и лихорадочного (р=0,000), реже - асте-но-невротического, вегетативной дисфункции, абдоминально-болевого и гепатомегалического синдромов (р=0,000 по всем признакам); в гемограмме более высокими определяются показатели лимфоцитов, моноцитов, скорости оседания эритроцитов и тромбоцитов (р=0,000 по всем показателям), чаще регистрируется эритропения, лимфоцитоз и ускорение скорости оседания эритроцитов), реже - тромбоцитопения (р=0,000 по всем показателям); в биохимическом анализе крови показатели гама-глутамилтранспептидазы - выше (р=0,000); регистрируется большая доля пациентов с фиброзом печени F2 (р=0,004) и меньшая - с
F4 (р=0,000).
Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, хронический гепатит С, коинфекция, клинико-лабораторные характеристики.
UDC 616.36-002-06:616.98:578.828]-07
FEATURES OF THE CLINICAL AND LABORATORY CHARACTERISTICS OF THE CHRONIC HEPATITIS C IN PATIENTS WITH HIV
Dubynska G. M., Koval Т. I., Syzova L. M.
Abstract. The paper was aimed at elucidation of the features of clinical and laboratory characteristics of Chronic Hepatitis C (CHC) in HIV patients.
To achieve the objectives of the research the cross-sectional study has been carried out which involved 270 patients: males - 188 (69,6%), females - 82 (30,4%), aged 20 to 63 years (average age 40,3±0,5). To define the features of the clinical and laboratory characteristics of CHC in HIV patients the subjects have been assigned into groups: HIV patients with CHC, n=104, males - 77 (74,0%), females - 27 (26,0%), aged 28 to 55 years (average age 40,2±0,6) (study group) and patients with CHC-monoinfection, n=166, males - 111 (66,9%), females - 55 (33,1%), aged 20 to 63 years (average age 40,3±0,7) (comparison group). The examination of patients involved the evaluation of complaints, data obtained from the history, physical examination, complete peripheral blood count, determination of biochemical indices of blood serum, which characterize the functional state of the liver and liver fibrosis staging according to the METAVIR.
The findings of the study have established that clinical and laboratory characteristics of CHC in HIV patients are typical, but have some specific features as compared with CHC-monoinfection: signs of dyspeptic (87,5% against 63,9%, p=0,000), arthralgic (51,7% against 30,7%, p=0,001) and fever (33,7% against 7,2%, p=0,000) syndromes have been recorded more often, whilst the signs of asthenoneurotic (61,5% against 91,6%, p=0,000), vegetative dysfunction (7,7% against 54,8%, p=0,000), abdominal pain (30,8% against 73,1%, p=0,000) and hepatomegalic (57,7% against 89,8%, p=0,000) syndromes have been rarely recorded; the hemogram showed higher counts of white blood cells, monocytes, as well as higher rates of sedimentation of red blood cells and platelets (39,7 (IQR 31,5-44,6) against 32,5 (IQR 25,7-38,2)% (p=0,000), 11,0 (IQR 9,0-13,9) against 6,0 (IQR 4,0-9,0)% (p=0,000), 12,0 (IQR 7,0-26,0) against 6,0 (IQR 3,0-10,0) mm/h (p=0,000) and 187,5 (IQR 87,1-231,7) against 160,0 (IQR 140,0-190,0) х109/1_ (p=0,000), respectively); erythropenia (24,0% against 4,2%, p=0,000), lymphocytosis (51,0% against 25,3%, p=0,000) and accelerated ERS has been recorded more often, whereas thrombocytopenia (24,0% against 54,8%, p=0,000) has been rarely recorded; the biochemical blood test showed higher indices of the gamma-glutamyl transpeptidase (83,0 (IQR 49,5-120,0) against 45,5 (IQR 29,0-84,7) U/l, p=0,000); bigger proportion of patients with Stage F2 liver fibrosis (42,3% against 25,3%, p=0,004) and smaller proportion of patients with Stage F4 liver fibrosis (5,8% against 23,5%, p=0,000) have been registered.
Keywords: HIV-invection, Chronic Hepatitis C, coinfection, clinical and laboratory characteristics.
Рецензент - проф. CKpunHiK I. М.
Стаття надшшла 01.08.2017 року
