CC BY
61
УДК: 616.36-002.2-06:616.36--018.2 Сизова Л.М.
МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧН1 ТА КЛ1Н1КО-ЛАБОРАТОРН1 ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ХРОН1ЧНОГО ГЕПАТИТУ С ЗАЛЕЖНО В1Д ШВИДКОСТ1 ПРОГРЕСУВАННЯ Ф1БРОЗУ ПЕЧ1НКИ
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматопопчна академiя», м. Полтава
Метою досл'дження було визначення молекулярно-генетичних та клЫко-лабораторних особливо-стей перебгу хронiчного гепатиту С (ХГС) залежно eid швидкот прогресування ф'брозу печiнки (ФП). Для досягнення мети обстежено 125 хворих на ХГС. Проведенi досл'дження показали, що у хворих на ХГС з нормальним генотипом Gln11Gln гену TLR7 швидксть прогресування ФП вище, нiж у носив полiморфнозмiнених Gln11Leu+Leu11Leu (0,333 (0,065-1,000) од/рк проти 0,100 (0,000-0,200) од/р/'к в'дпов'дно, р=0,025). Виявлена в 3,5 разу частша реестра^я «мутантних» генотипв Gln11Leu+Leu11Leu гену TLR7 у хворих на ХГС з повльно прогресуючим ФП (р=0,005; r= -0,265, р=0,003). Встановлена наявнсть бльш глибоких зм/'н морфо-функцюнального стану печiнки у хворих з/ швидко прогресуючим ФП: достов'рно вищi середн значення АЛТ (р=0,002), АСТ (р=0,000), ГГТП (р=0,000), прямого бтрубну (р=0,007), ЛФ (р=0,042) та частша реестра^я п/'двищення рвнв АЛТ (р=0,006; г=0,258, р=0,004), зокрема в'д 3 до 10 верхнх меж норми (/=4,76, р=0,029; г=0,195, р=0,029), АСТ (р=0,008; =0,249, р=0,005), ГГТП (/=12,17, р=0,000; =0,312, р=0,000), ЛФ (р=0,017; г=0,219, р=0,014) та г'1перб'т'1руб'1немП'(р=0,004; г=0,261, р=0,003), пор/'вняно з хворими, як!' мають по-в 'тьно прогресуючий ФП.
Кпючов1 слова: хронлчний гепатит С, швидгасть прогресування ф1брозу печ1нки, пол1морф1зм, генотип, ген TLR4, ген TLR7.
Вступ
На сьогодшшнш день вiрус гепатиту С (ВГС) е одшею з основних причин хрошчних захворю-вань печшки (EASL, 2015). В свт налiчуеться 130-150 млн. хворих на хрошчний гепатит С (ХГС), щорiчно вщ ВГС-асоцшованих хвороб, таких як цироз печшки та гепато-целюлярна карцинома, помирае близько 500 тис. оаб (WHO, 2015).
Прогноз ХГС фунтуеться на уявпенш про швидкють прогресування фiброзу (ШПФ) печшки, яка для пкуючого пкаря е одшею з ключових характеристик патента, осктьки саме хворi з швидким темпом прогресування фiброзу печшки (ФП) е першочерговими кандидатами для про-ведення противiрусноl терапи (ПВТ) ХГС. Вплив на ШПФ мають багато факторiв - чинники вiру-су, господаря i зовшшнього середовища [2,4,7]. Останшм часом увагу доспщнимв привертае пошук генетичних детермшант, як впливають на ШПФ при ХГС. Зокрема, вивчаеться генетичний полiморфiзм TLR4 i TLR7. Даш гени представ-ляють особливий штерес з точки зору вивчення ХГС: ген TLR4 взаемодiе з проте'шовою обопон-кою i розтзнае неструктурш бтки ВГС, а лендом гену TLR7 е одноланцюгова вiрусна РНК, тобто саме ц гени при взаемоди з ВГС запуска-ють ефекторш мехашзми вродженого iмунiтету i в подальшому спрямовують розвиток адаптивно' iмунноl вщпов^д [1,3,8,11]. У науковш лiтературi зус^чаються повщомпення щодо впливу по™-морфiзму Asp299Gly гену TLR4 i Gln11 Leu гену TLR7 на розвиток фiбротичних змiн печiнки у хворих на ХГС, однак вони мапочисепьш та су-перечпивi [5,6,9,10,12,14], що обумовлюе доц^ пьнiсть проведення дослщження в цьому на-прямку.
Мета дослщження
Визначити мопекупярно-генетичш та кпшко-пабораторнi особпивостi перебiгу ХГС залежно вщ швидкостi прогресування фiброзу печшки.
Матерiали та методи дослiдження
Для досягнення поставлено' мети обстежено 125 хворих на ХГС, як знаходипись на пшуванш в Поптавськш обпаснш кпiнiчнiй iнфекцiйнiй карнi. Серед них жшок - 48 (38,4%), чоловшв -77 (61,6%) вком вiд 20 до 63 рош (середнiй -41±0,86). Дiагноз ХГС встановпювапи згщно м^ жнародно' кпасифкаци хвороб 10 перегляду i мiжнародноl кпасифкаци хвороб печiнки (Лос-Анджелес, 1994) та верифкувапи виявпенням специфiчних серопогiчних маркерiв ВГС (анти-ВГС (сумарш), анти-ВГС IgM i IgG, анти-ВГС core та анти-NSs, анти-NS^ анти-NSs) методом iму-ноферментного аналiзу (1ФА) з обов'язковим виявпенням РНК ВГС у сироватц кровi методом по^меразноТ панцюгово' реакци (ПЛР). Для ви-кпючення iнфiкування шшими гепатотропними вiрусами у сироватцi кровi всiх хворих доспщжу-вапи HBsAg, НВеАд, анти-HBs, анти-HBe, анти-НВсог (сумарнi), анти-HDV, анти-HIV методом 1ФА.
Орiентовну тривапiсть iнфiкування ВГС встановпювапи за результатами аналiзу анамнести-чних даних (вказiвки на перенесену жовтяничну форму гострого гепатиту С, трансфузiя кровi та и компонент до 1994 року, системне споживан-ня iн'екцiйних наркотикiв), при вщсутносп в ана-мнезi цих фак^в - на основi кпiнiчних та пабора-торних даних (перше виявпення антитт до вГс, пiдвищення рiвня печiнкових ферментiв).
Попiморфну дiпянку Asp299Gly гену TLR4 ге-нотипувапи методом ПЛР з використанням ол^ гонукпеотидних праймерiв, амппiфiкацiя проведена на амплiфiкаторi «Терцик» (ООО «НПО
ДНК-Технология», Роая), полiморфну дтянку Gln11 Leu гену TLR7 - методом ПЛР в режимi реального часу з використанням специфiчних ол^онуклеотидних праймерiв, амплiфiкатор «ДТ Лайт» (ООО «НПО ДНК-Технология», Роая).
Програма обстеження па^енпв включала: оцiнку скарг i анамнестичних даних, як отриму-вали при опитуванн та детальному аналiзi ме-дичноТ документации фiзикальний огляд, загаль-ноклiнiчне дослiдження периферичноТ кров^ до-слiдження бiохiмiчних показникiв кров^ якi хара-ктеризують функцiональний стан печшки. Згiдно з сучасною клшко-лабораторною класифiкацieю проводили оцiнку основних бiохiмiчних синдро-мiв - цитолiзу, холестазу, печшково-кл^инноТ недостатностi. Синдром цитолiзу оцшювали ви-значенням активностi аспартат- та алант-амiнотрасфераз (АЛТ, АСТ), лактатдепдрогена-зи (ЛДГ), синдром холестазу - визначенням вм^ сту бiлiрубiну, його фракцш, лужноТ фосфатази (ЛФ) та Y-глютамттранспептидази (ГГТП), синдром печшково-кл^инноТ недостатностi - за вмю-том загального бтку та альбумiну. Бiохiмiчнi до-слiдження, якi включали, окрiм вищенаведених показникiв, визначення холестерину i триглще-ридiв, виконанi на автоматичному бiохiмiчному аналiзаторi GBG STAT FAX-1904 (Япошя) реактивами компанiТ Human (Ымеччина).
Стадiю фiброзу печiнки за шкалою METAVIR встановлювали за допомогою методу FibroTest, який проводився тест-системами Roche Diagnostics (Швейцарiя) на аналiзаторi Cobas 6000 (с 501 модуль) медичноТ лабораторiТ «Synevo» та методом еластометри печiнки - на УЗД-сканерi «Ultima PA-Expert» (УкраТна). В уах хворих стадiя ФП була оцшена до початку ПВТ.
ШПФ обчислювали за формулою Т. Poynard, шляхом дтення стадiТ ФП за METAVIR на час, за який вона сформувалася та вимiрювали в одиницях на рк (од/рк) [13]:
ШПФ [од/рк^Я, де
F - стадiя ФП за шкалою METAVIR (од. фiб-розу);
T - тривалють iнфiкування (роки).
Обчислена медiана розрахованоТ у 125 хворих ШПФ склала 0,200 (0,043-1,000) од/рк, за-лежно вiд чого були сформован наступнi групи хворих:
- А - хворi на ХГС з швидко прогресуючим ФП (ШПФ>0,200 од/рiк) - 62 (чоловшв - 47, жь нок - 15) вiком вщ 20 до 63 рокiв (середнш -42,9±1,28);
- В - хворi на ХГС з повтьно прогресуючим ФП (ШПФ<0,200 од/рк) - 63 (чоловiкiв - 30, жь нок - 33) вком вiд 24 до 59 рош (середнiй -38,6±1,09).
Статистична обробка результатiв дослiджен-ня проведена за допомогою програми «SPSS 17.0». Для перевiрки розподiлу на нормальнiсть використовували тест Колмогорова-Смiрнова, залежно вiд чого ктькюш перемiннi були пред-
ставлен у виглядi середнiх значень (М) i похиб-ки середнього значення (т) або медiани (Ме), верхшх i нижнiх квартилiв (iнтерквартильний ро-змах, Q1-Q3). У разi нормального розподту вiро-гiднiсть вiдмiнностей ктькюних результатiв для рiзних груп обстежених па^енпв визначали за допомогою ^критерш Стьюдента, при розподiлi, який в^знявся вiд нормального - U-критерiю Манна-У^ш, якiсних - з використанням точного тесту Фшеру та критерiю х2 залежно вiд перед-умов. Для виявлення й оцшки взаемозв'язку мiж двома рядами спiвставних ознак використовували коефiцieнт ранговоТ кореляци Сшрмена (г). Вiдмiнностi вважали вiрогiдними для вах видiв аналiзу при загальноприйнятш у медико-бiологiчних дослiдженнях iмовiрностi помилки р<0,05, при р в iнтервалi вiд 0,05 до<0,1 вщзна-чали тенденцiю до вiдмiнностi.
Результати дослщжень та \х обговорення
В ходi дослiдження встановлено, що на момент обстеження у хворих визначались рiзнi стади ФП без переважання будь-якоТ з них. Так, хворих без фiброзу (Fo) за МETAVIR було 29 (23,2%), зР1 - 28 (22,4%), з F2 та F3 по 19 (15,2%), з Р4 - 30 хворих (24,0%). При поглибле-ному аналiзi амбулаторних карт i анамнезу встановлено, що в переважноТ бiльшостi (72,0%) тривалють шфкування ВГС не перевищувала 10 рош i коливалась в межах вiд 1 до 46 (Ме=4,0 (1,0-13,5) роки).
Проведенi молекулярно-генетичнi дослщжен-ня показали, що у хворих на ХГС виявляються як «дикЬ>, так i «мутанты» генотипи гешв TLR4 та TLR7. Загалом, полiморфнозмiнений гетеро-зиготний генотип Asp299Gly гену TLR4 спостер^ гався у 19 (15,2%), «мутантш» генотипи Gln11 Leu i Leu11 Leu гену TLR7 - у 23 (18,4%): гетерозиготн - у 21 (16,8%), гомозиготы - у 2 (1,6%) з 125 обстежених. Враховуючи низьку частоту гомозигот за «мутантним» алелем гену TLR7, при ствставленш ознак частоту генотипу Gln11Leu поеднували з Leu11Leu i порiвнювали з Gln11Gln.
При порiвняннi середнiх (медiанних) показни-кiв ШПФ розрахованоТ у хворих з полiморфноз-мiненими та нормальними генотипами гешв TLR4 i TLR7 встановлена вiдсутнiсть вщмшнос-тей за даним показником при наявност пол^ морфiзму Asp299Gly гену TLR4 та статистично достовiрнi розбiжностi - у носив генотишв Gln11Leu+Leu11Leu гену TLR7. Так, Ме ШПФ у хворих з генотипом Asp299Gly склала 0,500 (0,100-1,000) од/рк, Asp299Asp - 0,200 (0,1901,000) од/рiк (р=0,413). У хворих з генотипами Gln11Leu+Leu11Leu - Ме=0,100 (0,000-0,200) од/рiк, тодi як при наявностi Gln11Gln - 0,333 (0,065-1,000) од/рк (р=0,025), тобто у хворих з «мутантними» генотипами гену TLR7 ШПФ ви-явилась нижчою, порiвняно з носiями «дикого» (рис. 1).
4
3.5
3
о. 2.5
о 2
с 3 1.5
1
0.5
0
*
Т
Хворi з генотипом Хворi з генотипом Хворi з генотипами Хворi з генотипом Asp299Gly Asp299Asp Gln11Leu+Leu11Leu Gln11Gln
Рисунок 1. Швидюсть прогресування фiброзу печнки у хворих на ХГС залежно eid наявностi полiморфiзму генiв TLR4 i TLR7 Примтка: * - p<0,05 (рiвень значимот отриманий з використанням критерю Манна^тн).
|Gln 11 Leu+Leu 1 lLeu
.8,1%
IGlnllLeu+LeullLeu
28,6%Ф
Група А
Група В
Рисунок 2. Частота «мутантних» генотипв ген1в TLR4 та TLR7 у хворих на ХГС з швидко (група А) та повльно прогресу-
ючим (група В) ф1брозом печнки
Примтка. * - р<0,05 (р1вень значимости отриманий з використанням точного тесту Фшеру).
Отриман дат подтвердились при аналiзi часто-ти виявлення «мутантних» генотишв гешв TLR4 та TLR7 у хворих на ХГС зi швидко (група А) та повн льно прогресуючим (група В) ФП (рис. 2).
Як видно на рис.2, нормальний генотип Asp299Asp гену TLR4 в груш А зус^чався у 51 (82,3%) хворого, полiморфнозмiнений Asp299Gly - у 11 (17,7%), в груш В - у 55 (87,3%) та 8 (12,7%) вщповщно, без статистично значимо! р^ зниц (р=0,465). «Дикий» генотип Gln11Gln гену TLR7 в груш А виявлено у 57 (91,9%), а «мутан-тш» Gln11Leu+Leu11Leu - у 5 (8,1%), що вияви-лось в 3,5 разу рщше, нiж в групi порiвняння -71,4% та 28,6% вщповщно (р=0,005). Перева-
жання генотипiв Gln11 Leu+Leu11 Leu гену TLR7 у хворих з повтьно прогресуючим ФП пщтвер-джувалось кореляцшним аналiзом, за даними якого юнував достовiрний зворотнiй зв'язок мiж наявнютю полiморфiзму гену TLR7 та рiвнем ШПФ (r= -0,265, р=0,003). Тобто хворi з норма-льним генотипом гену TLR7 мають схильнiсть до швидкого прогресування ФП.
Порiвняльний аналiз клЫчноТ картини ХГС у хворих 3i швидко та повiльно прогресуючим ФП показав, що захворювання в обох групах мае ти-повий переб^ без статистично значимих вщмш-ностей (табл.1).
Таблиця 1.
Основнi клiнiчнi симптоми та синдроми у хворих на ХГС в залежностi вiд швидкостi прогресування фiброзу печнки, абс (%)
Кл^чш ознаки Хворi на ХГС р
Швидко прогресуючий ФП (група А), п=62 Повтьно прогресуючий ФП (група В), п=63
Астено-невротичний синдром: 58 (93,5) 53 (84,1) 0,155
- слабюсть 56 (90,3) 50 (79,4) 0,134
- втомлюванють 49 (79,0) 42 (66,7) 0,120
- роздратованють 19 (30,6) 18 (28,6) 0,800
ДепреЫя 4 (6,5) 10 (15,9) 0,155
Синдром вегетативно!' дисфункци: 24 (38,7) 27 (42,9) 0,637
- головний бть 13 (21,0) 19 (30,2) 0,239
-запаморочення 5 (8,1) 10 (15,9) 0,271
- ттливють 9 (14,5) 6 (9,5) 0,423
- порушення сну 8 (12,9) 9 (14,3) 1,000
Абдомшально-больовий синдром: 45 (72,6) 43 (68,3) 0,596
- праве пщребер'я 45 (72,6) 40 (63,5) 0,276
- лiве пщребер'я 2 (3,2) - 0,244
- кишювник 1 (1,6) - 0,496
- гастродуоденальна зона 7 (11,3) 10 (15,9) 0,603
Дипепсичний синдром: 31 (50,0) 39 (61,9) 0,180
- пркота в рот 15 (24,2) 13 (20,6) 0,633
- зниження апетиту 9 (14,5) 10 (15,9) 1,000
- проноси 5 (8,1) 6 (9,5) 1,000
- метеоризм 11 (17,7) 14 (22,2) 0,531
- закреп 1 (1,6) 6 (9,5) 0,115
- нудота 12 (19,4) 18 (28,6) 0,228
ктеричнють шюри 4 (6,5) 2 (3,2) 0,440
Суб^еричнють склер 21 (33,9) 14 (22,2) 0,147
Висип 10 (16,1) 8 (12,7) 0,619
Свербiж шкiри 6 (9,7) 7 (11,1) 1,000
Гепатомегалiя 56 (90,3) 58 (92,1) 0,763
Спленомегалiя 9 (14,5) 5 (7,9) 0,271
Схуднення 7 (11,3) 6 (9,5) 0,778
Асцит 1 (1,6) - 0,496
Артралгiчний синдром 9 (14,5) 10 (15,9) 1,000
МЛалпя 3 (4,8) 5 (7,9) 0,717
Лихоманка 5 (8,1) 6 (9,5) 1,000
Випадiння волосся 4 (6,5) 3 (4,8) 0,717
Примтка. р - рiвень значимот отриманий з використанням
Так, переб^ ХГС як в грут А, так i в груш В характеризувався наявнютю астено-невротичного (58 (93,5%) i 53 (84,1%) вщповщ-но), абдомшально-больового (45 (72,6%) i 43 (68,3%) вщповщно), диспепсичного синдромiв (31 (50,0%) i 39 (61,9%) вiдповiдно). Дещо рiдше спостерiгався синдром вегетативно! дисфункци - у 24 (38,7%) у груш А та 27 (42,9%) - у В, арт-ралпчний синдром - у 9 (14,5%) та 10 (15,9%) вщповщно. При об'ективному оглядi переважна
Показники гемограми у хв
чного тесту Фшеру та критерю х2 залежно вiд передумов. бтьшють обох груп мали гепатомегалю 56 (90,3%) у хворих iз швидко прогресуючим ФП i 58 (92,1%) - iз повiльно. lншi кл^чш ознаки зу-стрiчались значно рщше та !хня частота в групах статистично не в^знялась.
Порiвняння середшх показникiв загального аналiзу кровi також не виявило статистично зна-чимих розбiжностей мiж дослiджуваними група-ми (табл.2).
Таблиця 2.
х на ХГС в залежностi вiд швидкот прогресування фiброзу
Показники Хворi на ХГС р
Швидко прогресуючий ФП (група А), п=62 Повтьно прогресуючий ФП (група В), п=63
Еритроцити, х 1012/л, Ме ^1-Э3) 4,4 (4,2-4,5) 4,3 (4,3-4,5) 0,206
Гемоглобн г/л, М±т 138,69±1,66 135,60±1,70 0,197
Лейкоцити, х 109/л, М±т 4,97±0,18 5,48±0,19 0,058°
Паличкоядерш, %, Ме ^-Э3) 3,0 (1,7-5,0) 3,0 (1,0-5,0) 0,796
Лiмфоцити, %, М±т 32,56±1,02 32,60±1,14 0,979
Моноцити, % , М±т 6,56±0,42 5,89±0,39 0,253
Тромбоцити, х 109/л, М±т 162,92±5,39 167,49±5,37 0,549
ШЗЕ, мм/год, Ме 7,0 (3,0-11,0) 5,0 (3,0-9,0) 0,160
Примтка. р - рiвень значимот отриманий з використанням критерив Стьюдента та Манна-Уiтнi залежно вiд передумов, ° - р<0,1.
Як представлено в табл. 2., тенден^я до до-стовiрностi рiзницi спостерiгалась лише по се-редньому показнику рiвня лейкоцитiв - у групi А вш склав 4,97±0,18 х 109/л, у В - 5,48±0,19 х 109/л (р=0,058). В обох групах вс показники ге-мограми, крiм рiвня тромбоцитiв, який був нижче
Частота реестрацП' гематолог:чних змн у хворих на
нормального (162,92±5,39 х 109/л i 167,49±5,37 х 10/л вщповщно), не перевищували верхню межу норми (ВМН).
В ходi аналiзу частоти реестраци гематолоп-чних змш рiзницi мiж групами А та В виявлено також не було (табл. 3.).
Таблиця 3.
; в залежност/ в1д швидкост/ прогресування ф:брозу, абс (%)
Гематолопчш змЫи Хворi на ХГС р
Швидко прогресуючий ФП (група А), п=62 Повтьно прогресуючий ФП (група В), n=63
Еритропенiя 2 (3,2) 3 (4,8) 1,000
Зниження гемоглобЫу 7 (11,3) 11 (17,5) 0,446
Лейкоцитоз 1 (1,6) 2 (3,2) 1,000
Лейкопенiя 13 (21,0) 7 (11,1) 0,150
Збiльшення ктькостч паличкоядерних нейтрофiлiв 8 (12,9) 9 (14,3) 1,000
Прискорення ШОЕ 1 (1,6) 5 (7,9) 0,207
Лiмфоцитоз 16 (25,8) 15 (23,8) 0,796
Лiмфопенiя 1 (1,6) 3 (4,8) 0,619
Моноцитоз 5 (8,1) 3 (4,8) 0,491
Тромбоцитопенiя 40 (64,5) 39 (61,9) 0,762
Примтка. р - р1вень значимости отриманий з використанням
Найчаспше в обох групах рееструвались тромбоцитопешя: група А - 40 (64,5%) хворих, група В - 39 (61,9%), лiмфоцитоз: 16 (25,8%) та 15 (23,8%) вщповщно, рщше спостер^ались зниження гемоглобшу - 7 (11,3%) та 11 (17,5%), вщповщно, збтьшення ктькосп паличкоядерних нейтроф^в - 8 (12,9%) та 9 (14,3%) вщповщно. Привернула увагу майже в 1,9 разу часпша ная-
Основн б1ох1м1чн1 показники сироватки кров/ у хв
чного тесту Фшеру та критер1ю X залежно Bid передумов. внють лейкопени' у хворих i3 швидко прогресуючим ФП - 13 (21,0%) проти 7 (11,1%), але статистично!' рiзницi за даною ознакою виявлено не було. Для оцшки функцюнального стану печшки залежно вiд швидкостi прогресування ФП були проаналiзованi середнi бiохiмiчнi показники хворих у сформованих групах (табл. 4).
Таблиця 4.
х на ХГС в залежностi Bid швидкостi прогресування 0i6po3y
Бiохiмiчнi показники Хворi на ХГС р
Швидко прогресуючий ФП (група А), п=62 Повтьно прогресуючий ФП (група В), n=63
АЛТ, од/л, М±т 133,70±11,80 87,28±8,40 0,002*
АСТ, од/л, Ме ^-03) 74,5 (46,0-112,0) 44,0 (34,0-68,6) 0,000*
ГГТП, од/л, Ме ^-03) 61,5 (37,5-128,0) 33,0 (21,0-63,0) 0,000*
ЛДГ, од/л, Ме 294,0 (200,0-384,0) 280,0 (200,0-338,0) 0,276
БтрубЫ загальний, мкмоль/л, Ме ^1^3) 17,0 (12,9-25,1) 16,3 (12,0-20,0) 0,136
БтрубЫ прямий, мкмоль/л, Ме ^1^3) 5,0 (4,0-8,0) 4,1 (3,4-5,8) 0,007*
БтрубЫ непрямий, мкмоль/л, Ме ^1^3) 11,0 (8,1-17,2) 11,3 (9,0-15,0) 0,740
Лужна фосфатаза, од/л, М±т 149,08±10,22 123,76±6,90 0,042*
Триглщериди, г/л, Ме ^-Э3) 1,0 (0,7-1,3) 1,0 (0,7-1,2) 0,212
Холестерин, ммоль/л, М±т 4,61±0,11 4,59±0,13 0,915
Загальний бток, г/л, М±т 75,6±0,71 76,14±0,71 0,593
Альбумш, г/л, М±т 41,41±0,67 41,96±0,80 0,599
Примтка. р - р1вень значимости отриманий з використанням I Стьюдента та Манна-У1тн1 залежно в1д передумов,
Згщно представлених в табл. 4. даних, змши бiохiмiчних показниш були типовими для пере-б^у ХГС в обох групах. Однак у хворих групи А значення показниш, як характеризують вира-женють цитолггичного i холестатичного синдро-мiв, виявилися достовiрно вищими. Так, в данiй груш спостер^али бiльш високий середнiй рiвень АЛТ - 132,08±11,77 од/л, тодi як в груш В -87,28±8,40 од/л (р=0,002), АСТ - 74,5 (46,0112,8) од/л проти 43,0 (35,0-68,6) од/л (р=0,000), ГГТП - 61,5 (37,5-128,0) од/л проти 33,0 (21,0-
* - р<0,05.
63,0) од/л (р=0,000), прямо! фракци б^рубшу -5,0 (4,0-8,0) мкмоль/л проти 4,1 (3,4-5,8) мкмоль/л (р=0,008) та ЛФ - 149,08±10,22 од/л i 123,76±6,90 од/л вiдповiдно (р=0,042). За шшими показниками групи А та В не в^знялись, ВМН перевищена не була.
При порiвняннi частоти реестраци бiохiмiчних змiн, якi спостер^ались у хворих на ХГС залежно вщ ШПФ, нами виявлено статистично досто-вiрнi вiдмiнностi мiж групами А та В (табл.5).
Таблиця 5.
Частота реестрац^Т змн б1ох1м1чних показниюв у хворих на ХГС в залежностi в залежностi eid швидкостi прогресування ф:брозу, абс (%)
БюхГмГчш зг.ши ХворГ на ХГС р
Швидко прогресуючий ФП (група А), n=62 ПовГльно прогресуючий ФП (група В), n=63
Пщвищення рГвня АЛТ 58 (93,5) 47 (74,6) 0,006*
до 3 ВМН 32 (51,6) 33 (52,4) 0,932
3-10 ВМН 25 (40,3) 14 (22,2) 0,029*
>10 ВМН 1 (1,6) - 0,496
Пщвищення рГвня АСТ 55 (88,7) 43 (68,3) 0,008*
Пщвищення рГвня ГГТП 41 (66,1) 22 (34,9) 0,000*
ПпербтГрубшемГя 23 (37,1) 9 (14,3) 0,004*
Пщвищення рГвня ЛДГ 7 (11,3) 4 (6,3) 0,363
Пщвищення рГвня ЛФ 8 (12,9) 1 (1,6) 0,017*
ПперхолестеринемГя 2 (3,2) 3 (4,8) 1,000
Пщвищення рГвня триглщеридГв 5 (8,1) 5 (7,9) 1,000
Примтка. р - р1вень значимости отриманий з використанням точного тесту Фшеру та критерю X залежно в1д передумов, * - р<0,05.
Як видно в табл. 5., у хворих групи А часпше рееструвався пщвищений piBeHb АЛТ - 58 (93,5%), тодГ як у груп А - у 47 (74,6%), р=0,006, що пщтверджувалось проведенням кореляцшно-го аналiзу, за даними якого мiж пщвищеним рГв-нем цього печшкового ферменту та швидким про-гресуванням ФП при ХГС юнуе прямий достовГр-ний зв'язок - r=0,258, р=0,004. Зокрема в данш груш зафксоване переважання хворих з рiвнем АЛТ у межах вщ 3 до 10 ВМН у 1,8 разу: 25 (40,3%) проти 14 (22,2%), х2=4,76, р=0,029, кое-фiцiент кореляцГТ - r=0,195, р=0,029. Рiзницi в ча-стотi визначення мЫмальноТ' та високоТ активнос-тГ (АЛТ до 3 ВМН i >10 ВМН) не виявлено. Пщвищений рiвень АСТ виявлено в 55 (88,7%) хворих групи А та 43 (68,3%) - В (р=0,008; r=0,249, р=0,005), ГГТП - у 41 (66,1%) та 22 (34,9%) вщпо-вщно (х2 =12,17, р=0,000; r=0,312, р=0,000). Ппер-бГлГрубГнемГя фГксувалась у 23 (37,1%) хворих групи А, тодГ як у В - лише у 9 (14,3%), що вияви-лось в 2,6 разу рщше (р=0,004), з прямим коре-ляцГйним зв'язком - r=0,261, р=0,003. Переви-щення нормального показнику ЛФ мали 8 (12,9%) обстежених в А та 1 (1,6%) у В-груп (р=0,017; r=0,219, р=0,014). Отже, аналГз бюхГмГчних показ-никГв виявив наявнГсть бтьш глибоких змГн мор-фо-функцГонального стану печшки у хворих зГ швидко прогресуючим ФП.
Висновки
1. У хворих на ХГС з нормальним генотипом Gln11Gln гену TLR7 ШПФ вище, нж у носив полн морфнозмГнених Gln11Leu+Leu11Leu (0,333 (0,065-1,000) од/рГк проти 0,100 (0,000-0,200) од/рГк вГдповГдно, р=0,025).
2. «Мутанты» генотипи Gln11Leu+Leu11Leu гену TLR7 в 3,5 разу часпше рееструються у хворих на ХГС з повтьно прогресуючим ФП (р=0,005; r= -0,265, р=0,003)
3. У хворих на ХГС зГ швидко прогресуючим ФП встановлена наявнГсть бГльш глибоких змГн мор-фо-функцГонального стану печГнки: достовГрно вищГ середнГ значення АЛТ (р=0,002), АСТ (р=0,000), ГГТП (р=0,000), прямого бтГрубшу (р=0,007), ЛФ (р=0,042) та частша реестрацГя пщ-
вищення рГвн1в АЛТ (р=0,006; r=0,258, р=0,004), зокрема вГд 3 до 10 ВМН (х2=4,76, р=0,029; r=0,195, р=0,029), АСТ (р=0,008; r=0,249, р=0,005), ГГТП (х2=12,17, р=0,000; r=0,312, р=0,000), ЛФ (р=0,017; r=0,219, р=0,014) та ппербтГрубГнеми (р=0,004; r=0,261, р=0,003), порГвняно з хворими, як мають повГльно прогресуючий ФП.
Лтература
1. Друцкая М. С. Врожденное распознавание вирусов / М. С. Друцкая, П. В. Белоусов, С. А. Недоспасов // Молекулярная биология. - 2011. - Т.45, № 1. - С. 7-19.
2. Дудина К. Р. Факторы прогрессирующего течения хронического гепатита С [Электронный ресурс] / К. Р. Дудина // Лечащий врач. - 2013. - №10. - Режим доступа: http://www.lvrach.ru
3. Ковальчук Л. В. Роль То11-подобных рецепторов в патогенезе инфекционных заболеваний человека / Л. В. Ковальчук, О. А. Свитич, Л. В. Ганковская [и др.] // Курский научно-практический вестник «Человек и здоровье». - 2012. - №2. - С.147-152.
4. Федорченко С. В. Хроническая HCV-инфекция: монография / С. В. Федорченко - К. : Медицина, 2010. - 272 с.
5. Ascar E. Toll-like receptor 7 rs179008/Gln11Leu gene variants in chronic hepatitis C virus infection / Е. Ascar, G. Ramadori, S. Mihm // J Med Virol. - 2010. - Vol. 82(11). - Р. 1859-1868
6. de Souza Pires-Neto О. Lack of association between polymorphisms of the TLR4 gene and infection with the hepatitis B and C viruses [Electronic resource] / О. de Souza Pires-Neto, K.S.G. de Sá, В.В. Santana [et al.] // Mediators of Inflammation. -2015. - Article ID150673, 7 pages. - Access mode: http://www.hindawi.com
7. EASL Clinical Practice Guidelines: Management of hepatitis C virus infection [Electronic resource] // J. Hepatol. - 2013. - Access mode: http://www.journal-of-hepatology.eu
8. Howell J. Toll-like receptors in hepatitis C infection: implications for pathogenesis and treatment // J. Howell, P. Angus, P. Gow, K. Visvanathan // Journal of Gastroenterology and Hepatology. -2013. - Vol.28(5). - Р. 766-776.
9. Guarner-Argente С. Toll-like receptor 4 D299G polymorphism and the incidence of infections in cirrhotic patients / C. Guarner-Argente, E. Sanchez, S. Vidal [et al.] // Aliment. Pharmacol.Ther. -2010. - Vol.31. - Р.1192-1199.
10. Guo J. Functional linkage of cirrhosis-predictive single nucleotide polymorphisms of Toll - like receptor 4 to hepatic stellate cell response / J. Guo, J. Loke, F. Zheng [et al.] // Hepatology. - 2009.
- Vol. 49(3). - P. 960-968.
11. Kawai T. The role of pattern-recognition receptors in innate immunity: update on Toll-like receptors / Т. Kawai, S. Akira // Nat. Immunol. - 2010. - Vol.11(5). - Р.373-384.
12. Li Y. Multiple variants in toll-like receptor 4 gene modulate risk of liver fibrosis in Caucasians with chronic hepatitis C infection [Electronic resource] / Y. Li, M. Chang, O. Abar [et al.] // J. Hepatol. - 2009. - Vol. 51 (4). - P.750-757. - Access mode: http://www.ncbi.nlm.nih.gov
13. Poynard T. Natural history of liver fibrosis progression in patients with chronic hepatitis C / T. Poynard, Р. Bedossa, Р. Opolon // The OBSVIRC, METAVIR, CLINIVIR and DOS-VIRC groups // Lancet.
- 1997 - Vol.349 - P.825-832.
14. Schott Е. A toll-like receptor 7 single nucleotide polymorphism protects from advanced inflammation and fibrosis in male patients with chronic HCV-infection / E. Schott, H. Witt, K. Neumann [et al.] // J. Hepatol. - 2007. - Vol.47. - Р. 203-211.
References
Druckaya M. S. Vrozhdennoe raspoznavanie virusov / M. S. Druckaya, P. V. Belousov, S. A. Nedospasov // Molekulyarnaya biologiya. - 2011. - T.45, № 1. - S. 7-19.
Dudina K. R. Faktory progressiruyushchego techeniya hronicheskogo gepatita S [E'lektronnyi resurs] / K. R. Dudina // Lechashchii vrach. - 2013. - №10. - Rezhim dostupa: http://www.lvrach.ru
Rol' Toll-podobnyh receptorov v patogeneze infekcionnyh zabolevanii cheloveka / L. V. Koval'chuk, O. A. Svitich, L. V. Gankovskaya [i dr.] // Kurskii nauchno-prakticheskii vestnik «Chelovek i zdorov'e». - 2012. - №2. - S.147-152. Fedorchenko S. V. Hronicheskaya HCV-infekciya: monografiya / S. V. Fedorchenko - K. : Medicina. - 2010. - 272 s. Ascar E. Toll-like receptor 7 rs179008/Gln11Leu gene variants in chronic hepatitis C virus infection / E. Ascar, G. Ramadori, S. Mihm // J Med Virol. - 2010. - Vol. 82(11). - P. 1859-1868. de Souza Pires-Neto O. Lack of association between polymorphisms of the TLR4 gene and infection with the hepatitis B and C viruses [Electronic resource] / O. de Souza Pires-Neto, K.S.G. de Sá, B.B. Santana [et al.] // Mediators of Inflammation. -2015. - Article ID150673, 7 pages. - Access mode: http://www.hindawi.com
EASL Clinical Practice Guidelines: Management of hepatitis C virus infection [Electronic resource] // J. Hepatol. - 2013. - Access mode: http://www.journal-of-hepatology.eu
8. Howell J. Toll-like receptors in hepatitis C infection: implications for pathogenesis and treatment // J. Howell, P. Angus, P. Gow, K. Visvanathan // Journal of Gastroenterology and Hepatology. -2013. - Vol.28(5). - P. 766-776.
9. Guarner-Argente C. Toll-like receptor 4 D299G polymorphism and thein cidence of infections in cirrhotic patients / C. Guarner-Argente, E. Sanchez, S. Vidal [et al.] // Aliment. Pharmacol.Ther. -2010. - Vol.31. - P.1192-1199.
10. Guo J. Functional linkage of cirrhosis-predictive single nucleotide polymorphisms of Toll - like receptor 4 to hepatic stellate cell response / J. Guo, J. Loke, F. Zheng [et al.] // Hepatology. - 2009.
- Vol. 49(3). - P. 960-968.
11. Kawai T. The role of pattern-recognition receptors in innate immunity: update on Toll-like receptors / T. Kawai, S. Akira // Nat. Immunol. - 2010. - Vol.11(5). - P.373-384.
12. Li Y. Multiple variants in toll-like receptor 4 gene modulate risk of liver fibrosis in Caucasians with chronic hepatitis C infection [Electronic resource] / Y. Li, M. Chang, O. Abar [et al.] // J. Hepatol. - 2009. - Vol. 51 (4). - P.750-757. - Access mode: http://www.ncbi.nlm.nih.gov
13. Poynard T. Natural history of liver fibrosis progression in patients with chronic hepatitis C / T. Poynard, P. Bedossa, P. Opolon // The OBSVIRC, METAVIR, CLINIVIR and DOS-VIRC groups // Lancet.
- 1997 - Vol.349 - P. 825-832
14. Schott E. A toll-like receptor 7 single nucleotide polymorphism protects from advanced inflammation and fibrosis in male patients with chronic HCV-infection / E. Schott, H. Witt, K. Neumann [et al.] // J. Hepatol. - 2007. - Vol.47. - P. 203-211
Реферат
МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧЕСКИЕ И КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА С В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СКОРОСТИ ПРОГРЕССИРОВАНИЯ ФИБРОЗА ПЕЧЕНИ Сизова Л.М.
Ключевые слова: хронический гепатит С, скорость прогрессирования фиброза печени, полиморфизм, генотип, ген TLR4, ген TLR7.
Целью исследования было определение молекулярно-генетических и клинико-лабораторных особенностей течения хронического гепатита С (ХГС) в зависимости от скорости прогрессирования фиброза печени (ФП). Для достижения цели обследовано 125 больных ХГС. Проведенные исследования показали, что у больных ХГС с нормальным генотипом Gln11Gln гена TLR7 скорость прогрессирования ФП выше, чем у носителей полиморфноизмененных Gln11Leu+Leu11Leu (0,333 (0,065-1,000) ед/год против 0,100 (0,000-0,200) ед/год соответственно, р=0,025). Выявлена в 3,5 раза более частая регистрация «мутантных» генотипов Gln11Leu+Leu11Leu гена TLR7 у больных ХГС с медленно прогрессирующим ФП (р=0,005; r= -0,265, р=0,003). Установлено наличие более глубоких изменений морфо-функционального состояния печени у больных с быстро прогрессирующим ФП: достоверно более высокие средние значения АЛТ (р=0,002), АСТ (р=0,000), ГГТП (р=,000), прямого билирубина (р=0,007), ЩФ (р=0,042) и более частая регистрация повышения уровней АЛТ (р=0,006; r=0,258, р=0,004), в том числе от 3 до 10 верхних границ нормы (х2=4,76, р=0,029; r=0,195, р=0,029), АСТ (р=0,008; r=0,249, р=0,005), ГГТП (х2=12,17, р=0,000; r=0,312, р=0,000), ЩФ (р=0,017; r=0,219, р=0,014) и гипербилирубинемии (р=0,004; r=0,261, р=0,003), в сравнении с больными с медленно прогрессирующим ФП.
Summary
MOLECULAR, GENETIC, CLINICAL AND LABORATORY CHARACTERISTICS OF CHRONIC HEPATITIS C DEPENDING ON THE RATE OF LIVER FIBROSIS PROGRESSION Sizova L. M.
Key words: chronic hepatitis C, rate of liver fibrosis progression, polymorphism, genotype, gene TLR4, gene TLR7.
The aim of the study was to determine of molecular, genetic, clinical, and laboratory characteristics of chronic hepatitis C (CHC) depending on the rate of liver fibrosis progression. To achieve this goal we examined 125 patients with CHC. Our study has shown the patients with CHC who had normal genotype Gln11Gln TLR7 gene the rate of liver fibrosis progression was higher than in carriers of polymorphic Gln11Leu+Leu11Leu (0.333 (0.065-1.000) unit/year against 0.100 (0.000-0.200) units/year respectively, p=0.025). Registration of "mutant" genotypes Gln11Leu+Leu11Leu TLR7 gene was identified in 3.5 times more frequent in the patients with slowly progressive hepatic fibrosis (p=0.005; r= -0.265, p=0.003). The presence of more significant changes of morpho-functional state of the liver was found in the patients with rapidly progressive liver fibrosis: they had significantly higher mean values of alanine aminotransferase (p=0.002), aspartate aminotransferase (p=0.000), Y-glutamyltranspeptidase (p=0.000), direct bilirubin (p=0.007), alkaline phosphatase (p=0.042) and more frequent registration increase levels of alanine aminotransferase (p=0.006; r=0,258, p=0.004), including from 3 to 10 upper limit of normal (x2=4.76, p=0.029; r=0.195, p=0.029), aspartate aminotransferase (p=0.008; r=0.249, p=0.005), y-glutamyltranspeptidase (x2=12.17, p=0.000; r=0.312, p=0.000), alkaline phosphatase (p=0.017; r= 0.219, p=0.014) and hyperbilirubinemia (p=0.004; r=0.261, p=0.003), than the patients with slow progression of the liver fibrosis.
2
3
4
5
6
7
