CC BY
16Вчеш записки Тавршського нацiонального унiверситету iM. В.1. Вернадського Серiя «Бюлопя, xiMia». Том 26 (65). 2013. № 2. С. 59-66.
УДК 616.993:547.4:595.42](477/41)
ОСОБЛИВОСТ1 1КСОДОФАУНИ КИТВСЬКОТ ОБЛАСТ1 В ПРИРОДНИХ ОСЕРЕДКАХ ТРАНСМ1СИВНИХ 1НФЕКЦ1Й
Комаренко Н.С.
Державна установа «Кшвський обласний Лабораторний Центр Держсанетдслужби
Украти», Кшв, УкраИна
E-mail: yasyacool@yandex ru
Стаття присвячена вивченню акаридофауни як складово! бюценоз1в природних осередюв трансмюивних клiщових iнфекцiй на територп Кшвсько! областi. Визначено багаторiчну чисельшсть видiв клiщiв родини Ixodeaceae - основних векторiв i резервуарiв трансмюивних природно-осередкових iнфекцiй в зон Полiсся i Лiсостепу. За розрахованими показниками бактерюфорност та вiрусофорностi встановлено видову приналежшсть iксодових клщ1в, залучених до циркуляци збудникiв трансмiсивних клщових iнфекцiй на територи Кшвщини.
Ключовi слова: Кшвська область, iксодовi клщ1, трансмiсивнi шфекцп, природнi осередки.
ВСТУП
Збудники природно-осередкових трансмюивних клщових шфекцш належать до р1зних таксоном1чних груп: в1рус1в (в1рус клщового енцефатту (ВКЕ), Кримсько-Конго геморапчно! гарячки та 1нш1 арбов1руси), борелш (Borrelia burgdorferi sensu lato), кокс1ел (Coxiella burnetii), рикетсш (Rickettsia helvetica, R. conorii, R. rickettsia та 1нш1 види), ряду шших бактерш (Francisella tularensis, тощо), а також найпростших (БаЬе81а microti). Цi патогеннi бюлопчш агенти (ПБА) мають спiльнi еколопчш характеристики, що обумовленi 1х адаптащею до циркуляцii посеред певних видiв тварин, рептилiй, земноводних, якi е для них еколопчною нiшею. Еволюцшно сформований трансмiсивний механiзм передачi за учасп розма!тих членистоногих у багатьох ПБА доповнений шшими способами поширення посеред тварин-резервуарiв, що забезпечуе вищу стабiльнiсть бiоценозiв, а з того -зростання епiзоотичного i ешдемюлопчного потенцiалу природних осередкiв цих ПБА. Захворюванють на природно осередковi захворювання безперервно зростае [1].
Природнi осередки трансмюивних клщових шфекцш розташованi переважно в люових ландшафтах помiрного клiматичного поясу. Найактивнiшi з них функцюнують в широколистяних, мiшано-широколистяних формацiях рослинност [2]. Переносниками iнфекцiй е паразитоформш членистоногi, з яких основне епiдемiчне значення мають iксодовi, гамазовi та аргасовi клiщi. Головну небезпеку мають вшьноживуч кровосиснi iксодиди, якi не тшьки переносять збудникiв багатьох шфекцшних нозоформ, але й спричиняють виснаження тварин внаслщок крововтрати, алергiзацii оргашзму та завдання 1м постiйного занепокоення.
Специфша життевих циклiв бшьшост видiв iксодид передбачае змшу хазя'на (двох-та бiльше видiв) в процес метаморфозу, що у свою чергу зумовлюе формування багатокомпонентних паразитарних систем, що власне i визначае ix ключове значення як «ушверсальних» векторiв ПБА помiж рiзними бюлопчними видами диких, свiйськиx тварин i людиною [3].
Ландшафти зони Люостепу Кшвсько' областi представленi переважно степами та заплавними луками. Зональним типом рослинносп лiсостепy е широколистянi люи та лyчнi степи, якi внаслщок значно' антропогенно' трансформаци територп займають незначну територiю. Рiлля становить майже 80 %, лiс - приблизно 5%, лyчнi степи - 1 %. Лyчно-степовi угрупування приyроченi переважно для крутих сxилiв балкових систем та ярiв, трапляються на схилах стрiмкиx берегiв рiчок, на горбах, курганах, узлюсях, галявинах. Лyчнi угрупування представлеш справжнiми, остепненими та болотними луками. Зус^чаються псамофiтнi угрупування, невеликi дшянки болiт, водно-прибережна рослиннiсть рiчок та озер [4].
Найбiльшi площi рослинностi зони Полiсся припадають на грабово-дyбовi лiси. Чистi дyбовi люи, мiшанi дубово-сосновi та сосновi люи розташованi локально [5].
В останш десятилiття вiдмiчаеться вплив на природш осередки iнфекцiйниx захворювань, як на паразитарну екосистему, соцiально-економiчниx (антропогенний вплив людини, активне втручання людини на цшинш територп, скорочення площi освоених земельних дiлянок) i природних (глобальне потеплiння клiматy, змiни бiологiчного рiзноманiття та iншиx параметрiв навколишнього середовища) факторiв [6, 7].
Чисельнiсть велико' рогато' худоби (ВРХ) та дрiбноi рогато' худоби (ДРХ) в суспшьному та приватному секторах, за даними Державно' ветеринарно' служби у Кшвськш областi, в останнi роки шдтримуеться на високому рiвнi. Випас худоби вщбуваеться на дiлянкаx yзлiсся, луках, на заплавах рiчок, в розрщжених чагарниках, якi е мiсцями тдвищено' концентраци iксодовиx клiщiв. Цi фактори сприяють збереженню чисельностi iксодовиx клiщiв, для яких ВРХ е найбшьш важливими i доступними годувальниками на стащях iмаго та нiмф. Тому виникають yd необxiднi умови для тдтримки природних i змiшаниx осередюв трансмiсивниx клiщовиx iнфекцiй.
Метою нашо' роботи було визначення домiнyючиx, субдомшатних та рiдкiсниx видiв iксодовиx клiщiв, якi залyченi до циркуляци мiкроорганiзмiв - збyдникiв трансмiсивниx клiщовиx шфекцш (B. burgdorferi s.l., F. tularensis, C. burnetii, вiрyсy клiщового енцефал^у) з урахуванням ландшафтних характеристик Полюся та Лiсостепy за визначення показниюв 'х вiрyсофорностi та бактерiофорностi.
МАТЕР1АЛИ I МЕТОДИ
У роботi використано комплекс методiв: систематизации аналiзy, статистичний, ентомолопчний i паразитологiчний для визначення видового i кiлькiсного складу шсодових клiщiв: на ВРХ iз розрахунком кшькосп ектопаразитiв на 1 голову; при зборi на прапор iз розрахунком на 1 км маршруту.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
У Кшвськш областi фауна iксодид представлена клщами трьох видiв: Ixodes ricinus - европейський лiсовий клiщ; Dermacentor reticulatus - луковий клiщ; Dermacentor marginatus - степовий клщ. За результатами середньо багаторiчних показникiв у перюд спостереження - 2001-2011 рр., домшантним видом був D. reticulatus з вдексом чисельностi (1Ч) в розрахунку на 1 голову ВРХ 2,35±0,009; субдомшантним видом е I. ricinus - 0,68±0,002, а рiдкiсним - D. marginatus -0,43±0,001.
Всi три види клiщiв мають велике епiдемiчне значення як вектори збудниюв трансмiсивних природно-осередкових iнфекцiй. Зокрема, поширення збудника Ку-гарячки пов'язують з клщами I. ricinus та D. reticulatus,; збудниюв ВКЕ та туляреми - з I. ricinus, D. reticulatus та D. marginatus. Для збереження жип^яльносп збудниюв 1КБ найважливiшим е I. ricinus, але й не виключено залучення у процес клiщiв Dermacentor spp.
У зонi Полiсся середньо багаторiчний 1Ч D. reticulatus становив 3,72±0,02 на 1 голову ВРХ, тодi як аналогiчнi показники чисельност для клiщiв видiв I. ricinus i D. marginatus були майже на одному рiвнi - 0,43±0,0004 i 0,46±0,0004 (р>0,05). У зош Лiсостепу ектопаразити знятi з ВРХ, за розрахованими середньо багаторiчними 1Ч розподiлились наступним чином: домiнуючим видом встановлено D. reticulatus -1,90±0,008; субдомшантним - I. ricinus - 0,84±0,002, а рщкюним - D. marginatus -0,42±0,001 (Рис. 1).
А
В
Б
Г
□ - D. marginatus □ - I. ricinus ■ - D. reticulatus
Рис. 1. Видовий розподiл iксодових клiщiв, зiбраних iз ВРХ з 2001 по 2011 роки в ландшафтно-географiчних зонах Кшвсько! областi, за даними середньобагаторiчних iндексiв чисельностi: А. - Полюся; Б. - Лiсостеп; В. -правий берег зони Лiсостепу; Г. - лiвий берег зони Люостепу.
У зонi Полiсся за перюд спостережень було визначено два тки чисельносп клiщiв D. reticulatus, яю припадали на 2006 i 2010 роки. Найвищий 1Ч клiщiв даного виду було встановлено в 2006 р. - 12,21±0,15 на 1 голову ВРХ, дещо нижчi показники - у 2005 р. (5,64±0,044) та 2010 р. (5,17±0,06), тодi як динамiка найагресивнiшого з клiщiв - I. ricinus, суттево рiзнилася. Найвищий 1Ч клiщiв
виявлено у 2001 р., а станом на 2011 р. зазначений показник зменшився до 0,03±0,001 (у 27 раз). Одночасно, у 2001 р. спостершалась мшмальна чисельнють екзопаразилв виду D. marginatus - 0,02±0,0002, але у 2011 р. шдекс чисельностi зрiс в 27 раз i становив 0,56±0,002. Узагальнеш результати багаторiчно! динамiки кiлькiсних змш популяцiй iксодид представленi на рис. 2.
Рис. 2. Показники чисельност шсодових клiщiв зiбраних з велико! рогато! худоби в зош Полюся Ки!всько! областi в 2001-2011 рр.
У зош Люостепу найвищий показник чисельносп D. reticulatus визначено у 2005 рощ (6,31±0,049), що ствпало з максимумом iншого виду - I. ricinus (1,57±0,007), i в щлому було обумовлено високою волопстю та помiрними температурними параметрами л^нього перiоду. Максимальна заселенiсть ВРХ екзопаразитами виду D. marginatus спостершалась у 2010 рощ, при цьому, 1Ч сягнув 2,09±0,012, тодi як в iншi роки вiн не перевищував 0,84±0,002. Цей рiк був також сприятливим для зростання кiлькiсних показниюв популяцп D. reticulatus. Виражена депреая виду I. ricinus припала на 2003 р. - 0,4±0,0004. Отже, як видно з рис. 3, циктчнють кшькост клiщiв рiзного виду мала суттeвi вiдмiнностi.
Домiнатним видом на правому та лiвому узбережжях зони Люостепу виявився D. reticulatus зi середньо багаторiчними 1Ч 1,60±0,013 та 1,79±0,017, вiдповiдно. Субдомiнантний видом як на правому, так i лiвому берегах Лiсостепу був I. ricinus, про що свщчили середньо багаторiчнi iндекси чисельностi - 1,36±0,022 i 0,82±0,01; а рiдкiсним видом - D. marginatus з 1Ч - 0,40±0,003 i 0,45±0,006.
2 3 4
I I - D. marginatus □ - I. ricinus
Рис. 3. Показники чисельносп шсодових клiщiв зiбраних з велико! рогато! худоби в зош Люостепу Кшвсько! обласп в 2001-2011 рр.
При облшу iксодових клiщiв у зош Полюся на прапор в останш 9 роюв переважали клiщi D. reticulatus, а середнш багаторiчний 1Ч на 1 км маршруту становив 5,32±0,34. 1ндекси чисельностi клiщiв I. ricinus i D. marginatus становили 0,74±0,065 i 0,3±0,03, вiдповiдно. У зонi Лiсостепу при зборi клiщiв в природi переважали екзопаразити I. ricinus - 2,73±0,09, а iндекс чисельностi для клiщiв D. reticulatus i D. marginatus склав - 2,2±0,08 i 1,92±0,07, вiдповiдно (Рис. 4).
А
Б
В
Г
□ - D. marginatum □ - I. ricinus ■ - D. retkulatuE
Рис. 4. Видовий розподiл iксодових клiщiв, зiбраних на прапор з 2001 по 2011 роки в ландшафтно-географiчних зонах Кшвсько! обласп, за даними середшх багаторiчних шдекшв чисельностi: А. - в зош Полюся; Б. - в зош Люостепу; В. - на правому березi зони Люостепу; Г. - на лiвому березi зони Люостепу.
При 6araT0pi4H0My вивченш поширення iксодових клiщiв в природi в зош Полюся шляхом збору на прапор, найвища чисельнють клiщiв I. ricinus спостериалась у 2002 р. (1Ч - 14,67 екземплярiв на 1 км маршруту). Вщ 2003 по 2011 рр. на обстежених маршрутах щороку переважали клiщi D. reticulatus, як видно
¿з даних,представлених на рис. 5.
□□il 201 G 2(109
200в
2007 2(106 гаоь
2004 2003 2G02 2001
1 □
3
:7
-1
1 1- н.<
1Ç
0 2 i € S 10 12
I | - D. marginatus □ - I. ricinus ■ - D. reticulatus
Рис.5. Показники чисельносп шсодових клiщiв, зiбраних на прапор в зош
Полюся Кшвсько! област в 2001-2011 рр.
У зош Люостепу при зборi клiщiв в природi у 2003-2004 рр. переважав степовий вид - D. marginatus. У перюд 2005-2009 рр. клвд зазначеного виду зникли з маршрутних лшш i з'явились знов у незначнш кiлькостi лише у 2010 р. У зборах клвдв в зош Полюся переважали екзопаразити I. ricinus i D. reticulatus (рис. 6).
За перюд 2009-2012 рр. зiбрано з ВРХ 5510 екз. шсодових клiщiв, зокрема: D. reticulatus - 3068 екз. (55,68±0,52 %); I. ricinus - 1663 екз. (30,18±0,24 %); D. marginatus - 799 екз. (14,50±0,09 %). При зборах клвдв на прапор вщловлено 2907 екзопаразипв, у тому числк D. reticulatus - 2166 екз. (74,50±1,09 %); I. ricinus - 557 екз. (19,16±0,21 %); D. marginatus - 184 екз. (6,32± 0,04 %). yd перераховаш види клiщiв мають рiзний спектр тварин-годувальниюв, вiдмiннi екологiчнi та ландшафтнi характеристики, що визначае ix поширення в межах конкретних ареалiв. Зокрема, I. ricinus переважають у лiсаx Свропи, D. reticulatus - заселяють луки, а D. marginatus - степи.
У зборах клiщiв, проведених на прапор, в люових, польових, вологих стащях та луках фоновим видом був D. reticulates, зi середшм показником виявлення по областi у 74,5±0,94. Цей показник для даного виду був найвищим у люосмугах (55,61±0,73), тодi як в луках вш становив 14,03±0,12, в полях - 3,9±0,02, а у вологих стащях - 2,63±0,01.
Другим за поширенютю видом був I. ricinus зi середнiм показником по обласп у 19,16±0,18. Розподiл I. ricinus iз врахуванням характеристик стацiй клiщiв був наступним: в лiсовиx стащях - 54,39±1,64 % вiд уше! кiлькостi зiбраниx на прапор
клiщiв даного виду, у вологих стащях - 25,13±0,62 %, луках - 18,49±0,41 %, у полях - 1,97±0,02 %.
Рис.6. Показники чисельностi iксодових клiщiв, зiбраних на прапор в зош Люостепу Кшвсько! обласп в 2001-2011 рр.
Показник виявлення виду D. marginatus по обласп становив 6,32±0,04. Найбiльшi показники виявлення D. marginatus спостерталась тд час збору клiщiв на прапор на полях - 41,84±2,16 % та луках - 40,21±2,05 %, тодi як у лiсових стащях - лише 17,93±0,7 %, а у вологих стащях D. marginatus не зустрiчались. При цьому, в зош Полюся екзопаразити зазначеного виду зус^чались лише в луках.
При зборах клвдв з ВРХ у перюд 2009-2012 рр. встановлено, що екзопаразити D. reticulatus мали найвищi показники в луках - 51,92±0,65 % та люових стащях -34,94±0,4 %. Вщповщш показники в польових стацiях становили 12,45±0,1 %, а у вологих - 0,68±0,001 %. Клвд I. ricinus переважали в люосмугах - 69,75±1,19 %, рщше зустрiчались в луках - 22,73±0,31 %, у вологих стащях - 7,63±0,07 %, та ешзодично на полях - 0,18±0,003 %. Екзопаразити D. marginatus найбшьше визначали при випасах худоби в луках - 56,9±1,43 % та бшя лiсу - 34,16±0,77 %, на полях - 9,63± 0,13%. При оглядi ВРХ, що випасались у вологих стащях (в заплавах рiчок), клвд D. marginatus не були виявлеш.
ВИСНОВКИ
1. Фоновим видом шсодових клiщiв на територп Кшвсько! областi в усiх ландшафтно-географiчних зонах у перюд 2001-2011 роюв був Dermacentor reticulatus. Субдомiнантним видом виявився Ixodes ricinus, а рiдкiсним -
Dermacentor marginatus. Yci три види за даними багаторiчних дослщжень були ефективними переносниками збудникiв трансмюивних клiщових iнфекцiй у природних осередках на Кшвщиш.
2. Y зош Полюся спостершалась тенденцiя до шдвищення чисельностi клiщiв Dermacentor marginatus, що, ймовiрно, було наслiдком змiни ^матичних умов у регiонi та антропогенного впливу на екосистеми.
3. Збереженню високо! чисельностi клiщiв сприяли ктматичш умови Кшвщини та видове розмаггтя годувальникiв як у природних, так i змiшаних осередках трансмiсивних клщових iнфекцiй.
Список лiтератури
1. Кучерук В.В. 50 лет учению о природной очаговости болезней человека // Мед. паразитология и паразитарные болезни.- 1989. - № 6. - С. 3-4.
2. Методические рекомендации «Иксодовые клещевые боррелиозы у детей и взрослых» / Под ред. акад. РАМН Лобзина Ю.В. // С.-Пб. - 2010. - 50 с.
3. Наконечний 1.В. Збудники природно-осередкових шфекцш в екосистемах твдня Украши / Наконечний 1.В. , Серебряков В.В. - К.: Тофи Киме - 2012. - 226 с.
4. Гриценко В.В. Лучш степи Кшвського плато: флора, рослиннють, популяцн рщюсних вид1в та охорона: Автореф. дис. ...канд. бюл. н. - Ки!в. - 2007. - 20 с.
5. Чехнш В.М. Пор1вняльний анал1з сезонних сташв ландшаф™ Кшвського Полюся та середнього Побужжя: Автореф. дис. .канд. геогр. н. - Ки!в. - 2003. - 23 с.
6. Виноград Н.А. Эпидемиологические аспекты природно-очаговых зооантропонозов на западе Украины / Виноград Н.А., Козак Л.П., Василишин З.П. // Журнал инфектологии. - 2012. - т. 4, № 3. - С. 33.
7. Виноград Н.А. Проблеми д1агностики i контролю поеднаних бактер1ально-паразитарних трансмюивних захворювань / Виноград Н.А., Василишин З.П., Козак Л.П., Скальська Н.1. // Актуальш питання оргашзацн лабораторного бактерюлопчного контролю та медично! паразитологи: нарада-семшар, 1лл1ч1вськ, 12-13 вересня 2012. - 1лл1ч1вськ, 2012. - С. 84 -85.
Комаренко Н.С. Особенности иксодофауны Киевской области в природных очагах трансмиссивных инфекций / Н.С. Комаренко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Биология, химия». - 2013. - Т. 26 (65), № 2. - С.59-66. Статья посвящена изучению природных очагов трансмиссивных клещевых инфекций на территории Киевской области. Определена многолетняя численность видов клещей семейства Ixodeaceae -основных векторов и резервуаров трансмиссивных природно-очаговых инфекций в зонах Полесья и Лесостепи. По рассчитанным показателям бактериофоности и вирусофорности установлена видовая принадлежность иксодовых клещей, вовлеченных в циркуляцию возбудителей трансмиссивных клещевых инфекций на территории Киевской области.
Ключевые слова: Киевская область, иксодовые клещи, трансмиссивные клещевые инфекции, природные очаги.
Komarenko N.S. Features of ixodesfauna of the Kyiv region in the natural foci of transmissible infections / N.S. Komarenko // Scientific Notes of Taurida V.Vernadsky National University. - Series: Biology, chemistry. - 2013. - Vol. 26 (65), No. 2. - Р. 59-66.
The article is devoted to the study of natural foci of vector-borne infections in the Kyiv region. Lasting many years of species numbers of Ixodeaceae family ticks as primary vectors and reservoirs of transmissible vector-borne infections in zone of Polissya and Forest-Steppe was determined. By calculated indicators of baсteriofornity and virusofornity was detected of set specific membership of Ixodeaceae ticks that involved into circulation of the agents of tick-borne transmissible infections on Kyiv region territory. Keywords: Kyiv region, Ixodeaceae ticks, transmissible infection, natural foci.
Поступила в редакцию 26.04.2013 г.
