CC BY
32
{^¿¿//ребёнка
КлУчна гастроентеролопя / Clinical Gastroenterology
УДК [616.98:579.842.15:579.835.12]-056.25-053.2:613.2 DOI: 10.22141/2224-0551.5.1.73.1.2016.78945
КУРЛАН Н.Ю., ОЛЬХОВСЬКА О.М.
Харювський нацюнальний медичний унверситет, м. Харюв, Укра'/на
ОСОБЛИВОСП ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ НА ШИГЕЛЬОЗ ДПЕЙ, ¡HOiKOBAHMX Helicobacter pylori
Резюме. Визначено шляхи удосконалення diemomepanii хворих на шигельоз дтей, як тфжоват H. pylori. Обстежено 29 дтей вком вгд 1 до 10ротв, тфтованих H. pylori, як знаходилися в Облас-нш дитячт тфекцшнш лтарт м. Харкова i3 дiагнозом «шигельоз Зонне сеpедньо'i тяжкост». Дтей було роздлено на двi групи залежно вгд схеми дiетотеpапii'. До першо'г' групи увшшли 13 дтей, яким проводилося традицшне лкування. Другу групу становили 16 дтей, яким на два дш пролонгували поступове збльшення обсягу 'iжi на кожне годування, а також бльш поступово скорочували киь-ксть годувань на день. Дти друго'г'групи з першого дня отримували фосфат алюмiнiю, i тсля виписки г'м рекомендували харчуватися частше, але малими порщями. Виявлено быьш тривале збереження симптомiв дисфункцй' кишечника i блювання, болю в навколопупковш длянщ, здуття живота, змт у копpоцитогpамi у виглядi наявностi неперетравлених залиштв 'iжi в дтей першо'г' групи. Пащенти друго'1' групи вiдновлювали свою вагу за бльш короткий перюд. Рацюнальна дiетотеpапiя дозволяе за-поб^ти загостренню шигельозу в дтей на етапах ранньо'г'реконвалесценци. До^дження показали, що ранне виявлення шфшування H. pylori в дiтей, хворих на шигельоз, проведения своечасно'г' корек-цй'харчування позитивно впливають на вiдновлення функцшнально'г' активностi пpоцесiв травлення, прискорюють ноpмалiзацiю клюшо-лабораторних показнишв пацiентiв, сприяють регресй' клiнiчних симптомiв основного захворювання.
Ключовi слова: дiетотеpапiя, шигельоз, хелжобактерна шфекщя, дти.
Баи^альш кишковi шфекцп (К1) у дггей супроводжуються порушенням травлення, що обумовлене насамперед пошкодженням слизово! оболонки кишечника внаслщок впливу збудника на морфолопчш характеристики та функнащональну д1яльнють шлунково-кишкового тракту (ШКТ), прискоренням транзиту по кишечнику, змшою активност залоз i порушенням перетравлювально! функци ШКТ, водно-електролггними розладами, дисфункщею бшарного тракту, значним зрушен-ням мжробюценозу тонкого та товстого кишечника [3]. Усе вищезазначене може призводити до пору-шень всмоктування основних поживних речовин, формування тривало! дiареl, розвитку гшотрофп, дефщиту мжро- та макронущенпв.
Доведено, що в гострому перюд1 шфекцшного процесу при тривалш анорексп посилюються ка-табол1чш процеси внаслщок тдвищеного спожи-вання амшокислот тд час синтезу бшюв гостро! фази запалення, цитоюшв та шших 1мунних фак-тор1в [10].
Не можна також забувати про можливий роз-виток постагресивно! реакцп з метаболiчними змщеннями, що супроводжуються глибокими по-рушеннями бiлково-енергетичного балансу, який лежить в основi розвитку гшотрофп [5].
^iM того, кiлькiсний дисбаланс мiкрофлори як наслщок несвоечасного та неадекватного вщ-новлення харчування, зi свого боку, призводить до зниження або втрати нею деяких важливих функцш: антагошстично!, iмунорегуляторноi, ферментативно!, трофiчноi, метаболiчноi [9]. Дисбiоз разом iз тривалою бактерiальною конта-мшащею обумовлюе порушення всмоктування i
Адреса для листування з авторами: Курлан Натал1я Юривна E-mail: di-knmu@mail.ru
© Курлан Н.Ю., Ольховська О.М., 2016 © «Здоров'я дитини», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
змшу рН у просвт кишки i таким чином унемож-ливлюе реалiзацiю дГ1 панкреатичних ферментiв, унаслiдок чого шдвищуеться ризик ентерогенно! панкреатично! недостатносп, що при одночаснiй вiдсутностi звичного стимулювання шдшлунково! залози пiд час харчування призводить до пору-шень, якi проявляються синдромом мальабсорб-цп [2, 11].
Тому пiд час л^вання К1 важливе значення в комплекснш терапп мають рацiональний режим харчування, тдтримання грудного вигодовуван-ня в дггей першого року життя, корекщя дiети за-лежно вщ фази i тяжкостi захворювання, а також поступове ввдновлення харчування в перiодi ран-ньо! реабЫтацп [1, 8, 15]. Щ заходи покликан за-побiгти хрошзацп процесу та розвитку ввддалених ускладнень шляхом призупинення катаболiзму, бшково-калоршно! недостатностi та прискорення репарацшних процесiв у слизовiй ШКТ.
Як вiдомо, чи не найбшьш притаманною для дiтей дошкiльного та раннього шкшьного вiку бактерiальною К1 е шигельоз [4, 14]. Але останшм часом з'являеться все бшьше повiдомлень про пе-реважання в структурi дiарей поеднаних iнфекцiй [17]. Досить часто гострi кишковi шфекцп пере-бiгають також на xni супутньо! соматично! патологи [7]. Так, одним iз найбiльш поширених е по-еднання К1 з хелжобактерною патологiею ШКТ, адже, за даними л^ературних джерел, первинне шфжування Helicobacter pylori (H. pylori) вщбува-еться в ранньому дитячому ввд [13]. Але при лжу-ванш ще! патологп в дiтей доводиться стикатися з певними труднощами. По-перше, окремi автори вказують на недощльшсть медикаментозной ера-дикацп збудника в дггей в силу високо! ймовГр-ностi повторного iнфiкування. Так, Я.С. Циммерман (2013) вказуе, що тсля устшно! ерадикацп Helicobacter pylori протягом наступних роюв спо-стерпаеться реiнфекцiя слизово! шлунка, що через 3 роки становить 32 ± 11 %, 5 роюв — 82—87 %, а через 7 — 90,9 % [16]. По-друге, дощльшсть про-ведення ерадикацп шфекцп H. pylori в д^ей без належного обстеження ШКТ ¡з використанням спещальних та iнвазивних методiв, яю е непри-йнятними гад час гострого iнфекцiйного процесу в умовах шфекцшного стацiонару, взагалi вже тривалий час ставиться тд сумшв [12, 19].
1снуе лише невелика кшьюсть роби", присвя-чених мжст-шфекцп зазначених вище збудниюв, а даш цих дослiджень суперечливi [6, 18]. Врахо-вуючи тенденцiю до зростання юлькосп антибю-тикорезистентних штамiв серед ентеробактерiй, у тому числГ й шигел, суперечливi данi щодо необ-хщносп та ефективностi медикаментозной терапп при хелiкобактерiозi в дггей, науковцi шукають новГ шляхи удосконалення терапп таких хворих.
Незважаючи на значний прогрес медика-ментозно! терапп, дотримання режиму та дiети сприяе зменшенню запальних змш у ШКТ, нор-малiзацii функщонально! активностi та процеав
травлення, запобiганню втрати маси тГла [1, 8, 15]. Ми не зустрши po6ÍT щодо особливостей дь етотерапп хворих на шигельоз дггей, якi шфжова-hí H. pylori, хоча вгдомо, що адекватно пщбрана з урахуванням преморб1дного фону та клшгчних проявгв захворювання дгета дозволяе усунути симптоми К1, скоротити термши перебування в стацгонарг, вгдновити моторику та нормалгзувати мгкрофлору кишечника, тобто е найважливгшою та невгд'емною складовою лгкування хворих.
Мета дослвдження — удосконалення дгето-терапп хворих на шигельоз дггей, шфжованих H. pylori, у р1зш пер1оди хвороби.
Матер1али та методи досл1дження
Пд нашим спостереженням знаходилось 29 д1тей в1ком в1д 1 до 10 рок1в, госп1тал1зованих в Обласну дитячу клш1чну шфекцшну л1карню м. Харкова з д1агнозом «шигельоз Зонне серед-ньо^ тяжкостЬ», при додатковому дослщженш яких виявлено шфжування H. pylori. Установлен-ня д1агнозу «шигельоз» проводилося на шдстав1 клшжо-ешдемюлопчних даних 1з вериф1кац1ею етюлопчного чинника бактер1олог1чним та се-ролопчним методами; визначення H. pylori в кал1 здшснювалося методом пол1меразно^ ланцюгово^ реакцп та за допомогою 1муноферментного CITO TEST H. pylori Ag. Ус1 д1ти отримували медика-ментозне л1кування в1дпов1дно до затверджених чинних кл1н1чних протокол1в. У гострому перюд1 вс1м хворим обмежували загальний добовий об'ем годування на третину пор1вняно з ф1зюлопчною нормою та збГльшували кратн1сть годувань до 6—8 раз1в на добу. Недостатнш об'ем ][ж1 компенсувався за рахунок р1дини (чай, глюкозо-сольов1 розчини, вщвари овоч1в i фрукт1в). Харчування складалось 1з рисовод або гречанок безмолочних каш, слизових овочевих сутв, пектиновм1сних та кисломолочних продукт1в, кисел1в, печених яблук 1з виключенням 1з ращону незбираного молока, житнього хл1ба, сирих овоч1в, кислих фрукт1в та япд. Харчування характеризувалося щадними механ1чними й х1-м1чними умовами. За умов вщсутносп блювання, пол1пшення загального стану та зменшення дис-пептичних явищ поступово зб1льшували об'ем на кожний прийом та зменшували кратн1сть харчування. Перел1к страв i продукпв поступово розши-рювався. У ращон додавали слизов1 супи на слаб-кому вторинному бульйон1 з протертим м'ясом (кнел1, фрикадельки), овоч1 вщвареш або у вигляд1 пюре, парових суфле з протертих овоч1в або др1бно нар1зан1 овоч1 (картопля, морква, кабачки, гарбуз, цвгтна капуста) у склад1 суп1в; каш1 з додаванням 1/3 молока, м'який сир, творог i пудинги з нього, суфле 1з солодких сорт1в яг1д тощо.
Д1ти були под1лен1 на дв1 групи, пор1внянн1 за в1ком i статтю. Першу групу становили 13 дггей, л1кування яких проводили за загальноприйнятою схемою. До другое групи увшшли 16 д1тей, яким на одну-дв1 доби пролонгували поступове збГльшен-
ня об'ему iжi на кожне годування та зменшення кратностi годування; з першоi доби призначали препарати групи алюмшш фосфату (у вiкових дозах перед кожним прийомом ж); при виписщ зi стацiонару рекомендували дотримуватися на ета-пi реабЫтацп режиму годування за принципом «частше, але малими порщями» — 6 разiв на добу по 120—180 мл залежно ввд вiку та поживно^ щн-ностi страви.
Нами було проаналiзовано динамiку клшжо-лабораторних показниюв хворих пiд час перебу-вання в стацiонарi, а також проведено катамнес-тичне спостереження за хворими протягом одного мюяця тсля виписки. Аналiз клтжо-лаборатор-них показниюв виявив, що у хворих першо^ групи тривалiше зберiгалися прояви дiареi (4,7 ± 0,4 дня проти 3,68 ± 0,20 дня вщповщно, р < 0,05) та блю-вання (3,20 ± 0,46 дня проти 2,14 ± 0,17 дня ввд-повiдно, р < 0,05), бшь у навколопупковiй дiлянцi (4,52 ± 0,16 дня проти 3,43 ± 0,13 дня вiдповiдно, р < 0,05), здуття живота (3,34 ± 0,31 дня проти 2,13 ± 0,46 дня ввдповщно, р < 0,05). За результатами копроцитоскотчного дослщження наяв-нiсть домшок неперетравлено^ iLжi у випорожнен-нях вiрогiдно довшою була у хворих першо^ групи (4,40 ± 0,15 доби проти 3,80 ± 0,23 доби, р < 0,05). Треба зауважити, що при копролопчному досль дженнi у хворих обох груп тривалий час зберпало-ся тдвищення кiлькостi нейтрального жиру, спо-лучно^ тканини, м'язових волокон i/або крохмалю (5,94 ± 0,42 доби i 4,64 ± 0,43 доби, р > 0,05), що вказувало на зниження екзокринно^ функцп пщ-шлунково^ залози i стало теоретичним тдГрунтям рекомендувати ранне залучення до комплексное терапп хворих полiферментних препаратiв, що використовуються для корекцп тимчасових по-рушень травлення не стiльки iз замiсною метою, скiльки для полшшення функцп травлення. На нашу думку, найбшьш зручними у використаннi для дггей е такi ферменти, яю випускаються у ви-глядi порошку, гранул або сиротв, що спрощуе iх вживання особливо в ранньому вщь
Оцiнка динамiки маси тша хворих обох груп виявила, що ввдновлення ваги вiдбувалось в значно коротшi термiни у хворих другоi групи (9,89 ± 0,35 доби проти 7,38 ± 0,61 доби ввдповщ-но, р < 0,05). Ми це пояснюемо тим, що, хоча щ хворi бiльш тривалий час отримували зменшений об'ем iжi щодо своеi вiковоi норми, нормалiзацiя процесiв травлення в них ввдбувалася швидше, що також пiдтверджуеться даними копроцитоскотчного дослщження, тобто дотримання резидуаль-ноi дiети сприяло кращому засвоенню поживних речовин.
Пiд час катамнестичного спостереження за хворими було виявлено, що в чотирьох хворих першоi групи на 5,45 ± 1,58 доби тсля виписки зi стацiонару вiдмiчалося порушення випорожнень iз збiльшенням iх кратност та змiною консистен-цГх до кашкоподiбноi, що спонукало батькiв хво-
рих на етат реабттацп проводити корекщю терапп. Жодного випадку погiршення стану хворих другое групи нами не було вщмГчено.
Таким чином, проведет дослвдження та спостереження показали, що дотримання ращональ-ного харчування на всГх етапах лГкування хворих на К1, зокрема шигельоз, залишаеться однieю з основних складових терапп. Ранне виявлення ш-фiкувaння H. pylori в дггей, хворих на шигельоз, своечасна корекщя харчування цих хворих спри-яють нормалГзацп функщонально^ активност процеав травлення та обумовлюють максимально щaднi умови для слизово^ оболонки кишечника, що загалом позитивно впливае на перебп основного захворювання та прискорюе одужання.
Висновки
1. ХворГ на шигельоз дгти, iнфiковaнi H. pylori, у гострому перюдГ потребують тривалшого посту-пового ввдновлення режиму годування.
2. Застосування ращонального режиму годування в поеднант Гз призначенням препаратГв алюмшш фосфату дгтям, хворим на шигельоз та шфжованим H. pylori, сприяе нормалГзацп клшь ко-лабораторних показниюв пащенпв.
3. На етат реконвалесценцп хворим на шигельоз дгтям, яю шфжоват H. pylori, рекомендовано збереження режиму частого та дрГбного харчування (дозованого).
Список лператури
1. Бережний В.В. Сучасний nidxid до корекцй'порушень травления у дтей раннього вжу з функщональними розладами шлун-ково-кишкового тракту/В.В. Бережний, В.Г. Козачук// Современная педиатрия. — 2013. — № 5(53). — С. 175-179.
2. Гончар Н.В. Взаимное влияние нарушений питания и неблагоприятного течения кишечных инфекций у детей: как выйти из замкнутого круга? / Н.В. Гончар, Н.П. Шабалов, О.И. Ныркова//Вопросы детской диетологии. — 2014. — Т. 12, № 5. — С. 28-38.
3. Диетотерапия острых кишечных инфекций у детей: Медицинское пособие / Под ред. М.К. Бехтеревой, Н.В. Скрипчен-ко. Российский вестник перинатологии и педиатрии. Приложение 5. 2014. — СПб, 2014, — 36 с.
4. Дизентерия: Учеб.-метод. пособие / [С.П. Лукашик, И.А. Карпов, Е.Н. Яговдик-Тележная и др.]. — Минск: БГМУ, 2015. — 35 с.
5. Каротам П.А. Значение белков острой фазы воспаления в патогенезе острых кишечных инфекций / П.А. Каротам, Л.Н. Мазанкова, Т.Э. Боровик, М.И. Баканов //Детские инфекции. — 2005. — Т. 4, № 4. — С. 24-28.
6. Лиознов Д.А. Инфекция H. Pylori у больных острыми кишечными инфекциями/ Д.А. Лиознов, С.К. Сайфуллина, А.О. Бу-еверов, И.В. Горбова, С.Л. Николаенко // Журнал инфектоло-гии. — 2014. — Т. 6, № 4. — С. 49-52.
7. Лобзин Ю.В. Острые кишечные инфекции у детей. Новый взгляд на старую проблему/Ю.В. Лобзин, В.А. Анохин, С.В. Ха-лиуллина // Рос. мед.-биол. вестн. им. акад. И.П. Павлова. — 2014. — № 3. — С. 40-47.
8. Ловердо Р.Г. Особенности диетотерапии при острых кишечных инфекциях у детей грудного возраста / Р.Г. Ловердо, Е.З. Титрова, Р.Л. Раковская и др. // Педиатрия. — 2004. — № 1. — С. 75-78.
9. Мазанкова Л.Н. Совершенствование патогенетической терапии острых кишечных инфекций у детей раннего возраста / Л.Н. Мазанкова, С.Г. Горбунов, Л.А. Павлова // Лечение
и профилактика. Инфекционные болезни. — 2013. — № 4(8) — С. 54-57.
10. Мазанкова Л.Н. Современная патогенетическая терапия острых кишечных инфекций у детей / Л.Н. Мазанкова, С.Г. Горбунов, Л.А. Павлова, Л.В. Бегиашвили // Детские инфекции. — 2012. — Т. 11, № 2. — С. 43-47.
11. Михайлова Е.И. Коррекция синдрома мальабсорбции / Е.И. Михайлова// Рецепт. — 2008. — № 1(57). — С. 83-89.
12. Никифорова Е.М. Диагностика и лечение Helicobacter pylori-ассоциированных гастродуоденальных заболеваний у детей в рекомендациях международных и национальных согласительных документов / Е.М. Никифорова, О.В. Полякова, И.В. Смыкова, И.В. Петрова, Н.В. Малюжинская // Лекарственный вестник. — 2015. — Т. 9. — № 1(57). — С. 31-35.
13. Рахманин Ю.А. Распространенность и пути трансмиссии пилорической хеликобактерной инфекции. II. Трансмиссия инфекции из внешних источников (обзор литературы) / Ю.А. Рахманин, С.В. Герман // Гигиена и санитария. — М.: Медицина, 2015. — № 1. — С. 12-15.
14. Смолянкин Н.Н. Острые кишечные инфекции с инвазив-ным типом диареи у детей: эпидемиология, микробиология, патогенетические и клинические особенности / Н.Н. Смолянкин,
А.И. Грекова, Л.П. Жаркова // Вопросы практической педиатрии. — 2014. — Т. 9, № 3. — С. 60-65.
15. Харчування в педiатрü' / За ред. П.К. Самур, К. Кнг. — Львiв: Медицина свту, 2012. — 562 с.
16. Циммерман Я. С. Проблема растущей резистентности микроорганизмов к антибактериальной терапии и перспективы эрадикации Helicobacter pylori // Клиническая медицина. — 2013. — № 6. — С. 14-20.
17. Яковенко Н.О. Гострi дiареiу дтей раннього вжу — новi тдходи до диференцшног дiагностики/Н.О. Яковенко, G.G. Са-бадаш, Г.О. Короленко//Укра1нський медичний альманах. — Лу-ганськ, 2012. — Т. 15, № 2. — С. 80-81.
18. Cohen D. An inverse and independent association between Helicobacter pylori infection and the incidence of Shigellosis and other diarrheal diseases / Cohen D., Shoham O, Orr N., Muhsen K. //H. pylori Infection and Diarrheal Diseases. — Clinical Infectious Diseases. — 2012. — Vol. 54(4). — P. 35-42.
19. P. Management of Helicobacter pylori infection — the Maastricht IV/Malfertheiner P., MegraudF., O'Morain CA., Atherton J., Axon AT., Bazzoli F. et al. //Florence Consensus Report. — Gut. — 2012. — Vol. 61(5). — P. 646-664.
Отримано 10.08.16 ■
Курлан Н.Ю., Ольховская O.H.
Харьковский национальный медицинский университет, г. Харьков, Украина
ОСОБЕННОСТИ ПИТАНИЯ БОЛЬНЫХ ШИГЕЛЛЕЗОМ ДЕТЕЙ, ИНФИЦИРОВАННЫХ Helicobacter pylori
Резюме. Определены пути совершенствования диетотерапии больных шигеллезом детей, инфицированных Н. ру1оп. Обследовано 29 детей в возрасте от 1 до 10 лет, инфицированных Н. ру1оп, находившихся в Областной детской инфекционной больнице г. Харькова с диагнозом «шигеллез Зонне средней тяжести». Дети были разделены на две группы в зависимости от схемы диетотерапии. В первую группу вошли 13 детей, которым проводилось традиционное лечение. Вторую группу составили 16 детей, которым на два дня пролонгировали постепенное увеличение объема пищи на каждое кормление, а также более постепенно сокращали количество кормлений в день. Дети второй группы с первого дня получали фосфат алюминия, и после выписки им рекомендовали питаться чаще, но меньшими порциями. Выявлено более продолжительное сохранение симптомов дисфункции кишечни-
ка и рвоты, боли в области пупка, вздутия живота, изменений в копроцитограмме в виде наличия непереваренных остатков пищи у детей первой группы. Пациенты второй группы восстанавливали свой вес за более короткий период. Рациональная диетотерапия позволяет предотвратить обострение шигеллеза у детей на этапах ранней реконва-лесценции. Исследования показали, что раннее выявление инфицирования Н. ру1оп у детей, больных шигелле-зом, проведение своевременной коррекции питания положительно влияют на восстановление функциональной активности процессов пищеварения, ускоряют нормализацию клинико-лабораторных показателей пациентов, способствуют регрессии клинических симптомов основного заболевания.
Ключевые слова: диетотерапия, шигеллез, хеликобак-терная инфекция, дети.
Kurlan N.Yu., Olkhovska O.M.
Kharkív National Medical University, Kharkiv, Ukraine
NUTRITIONAL HABITS IN MANAGEMENT OF SHIGELLOSIS IN CHILDREN WITH Helicobacter Pylori INFECTION
Summary. The ways of improving of diet management in children with Shigellosis infected with H. pylori were determined. The study involved 29 children with H. pylori infection aged from 1 to 10, who were hospitalized in the Regional Children's Infectious Diseases Hospital (Kharkiv) and had a diagnosis of Shigellosis sonnei of moderate severity. The children were divided into two groups depending on the feeding mode. The first group was represented by 13 children, who were undergone standard treatment. The second group included 16 children who had two days prolonged gradual increase in the volume of food at each feeding, and decreased number of feedings per day. Children of the second group received aluminum phosphate from the first day and after discharge they were advised to keep on the regime of feeding «more frequently, but in small portions». A longer duration
of the symptoms of bowel dysfunction and vomiting, pain in periumbilical area, bloating, changes in fecal examination in the form of the presence of undigested food in children of the first group were revealed. Patients of the second group regained their weight in much shorter period. Rational diet therapy makes it possible to prevent recrudescence of shigellosis in children at early stages of recovery. Studies have shown that early detection of H. pylori infection in children with shigellosis as well as timely correction of feeding have a positive effect on recovery of functional activity of digestive processes, faster normalization of clinical and laboratory parameters of patients, contribute to regression of clinical symptoms of the underlying disease.
Key words: diet therapy, shigellosis, Helicobacter pylori infection, children.
