CC BY
29
УДК: 631.115.11.009.11
Войнича Л.Й., асистент ®
ЛНАУ, м.Дубляни
ОСОБИСТ СЕЛЯНСЬК1 ГОСПОДАРСТВА У ФОРМУВАНН1 КООПЕРАТИВНИХ ОРГАШЗАЦШ
Сьогодт, власне, особист1 селянськ господарства забезпечують продовольчу безпеку держави в умовах економгчног кризи. У статт1 дослгджуеться економ1чна доцтьтсть особистих селянських господарств у формувант кооперативних оргатзацт та функщональт перспективи гх розвитку.
Ключовi слова: селянство, особист1 селянськ господарства, продовольча безпека, економ1чна криза, кооперативы оргашзацп , державна тдтримка.
Вступ. Ан^зуючи кторш нашо! держави, можна стверджувати, що селянство впродовж усього часу було i е годувальником свого народу. Саме земля цшеспрямовано i безварiантно зробила украшщв хлiборобами. Укра1нський селянин змушений був усвщомлювати, що його хлiборобство вщ Бога - чи не остання можливкть вижити самому чи зберегти свш рщ [1]. А що ж сьогодення?
З цього приводу дуже вдало висловлюеться В.В.Юрчишин: « Замiсть того, щоб селянство, нарiвнi з державою, було одним з основних суб'екпв аграрних перетворень, воно поставлено в умови об'екта прикладання до нього недосконалих за формою i далеко не найкраще органiзованих аграрних перетворень. При чому переклавши на його плечi ручну працю, виробництво двох третин i бiльше продукци сiльського господарства, держава не зробила ш найменшого пороху, щоб допомогти йому у цьому» [2].
Так, сьогодш в Укра1ш основними виробниками сшьськогосподарсько! продукци е особист селянськi господарства. Члени особистих селянських господарств е особами, яю забезпечують себе роботою самостiйно i вiдповiдно до Закону Укра1ни «Про зайняткть населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарствi для них е основною [3]. Саме тут мобшзуються основш фiнансовi i трудовi ресурси селян.
Матер1али 1 методи. Вченi ведуть багато дискусiй про безперспектившсть iснування особистих селянських господарств, адже розвивати сiльське господарство i пiдвищувати його ефективнiсть означае укрупнювати сiльськогосподарськi пiдприемства. Але вони юнують, i стали найбiльш масовою i гнучкою формою господарювання.
У ситуацп, що склалась, автор вважае доцiльним розглядати особистi селянськi господарства як рiвноправну форму господарювання i дати поштовх для И розвитку, а не розщнювати як тимчасовий вид дiяльностi, i , власне, такий
® Войнича Л.Й., 2010
18
розвиток вш вбачае у створенш самими селянами повшстю контрольованих ними кооперативних оргашзацш. А важливу роль тут повинна вдаграти цшеспрямована дiяльнiсть держави.
Результати дослщження. Згiдно iз статистичним збiрником «Сшьське господарство Львiвщини у 2008 р.» у користуванш особистих селянських господарств н^чувалось 799,0 тис.га сiльськогосподарських угщь, у тому числi 519,2 тис.га ршл1 У структурi посiвних площ на зерновi припадало 37,0%, картоплю - 28,3%, кормовi культури - 27,1%.
За останш роки спостер^аеться зниження показникiв дiяльностi селянських господарств. У 2008р. обсяги виробництва сшьськогосподарсько1 продукци порiвняно з 2000р. зменшились на 225,6 млн.грн., або на 6,3%. Це вщбуваеться за рахунок зменшення обсягiв виробництва продукци тваринництва - на 16,0%. Деяю вчеш говорять, що особистi селянськi господарства уже вичерпують сво! можливостi. Автор дозволить собi не погодитись, особливо в умовах так званого «курячого», «свинячого» грипу.
У 2008р. селянськими господарствами Львiвськоl областi було зiбрано 42,6% зернових культур, 21,7% - цукрових бурякiв, 97,4% - картопл^ 93,4% -овочiв, 98,8% - плодiв та ягiд; вироблено - 65,9% м'яса (в забiйнiй вазГ), 96,8% -молока, 76,5% - яець. Всього ж цими господарствами було вироблено 73,8% вае1 валово! продукци сшьського господарства областi, у тому чи^ рослинництва 80,4%, тваринництва 76,1%. Можна зробити висновок, що на плечi особистих селянських господарств покладено виршення проблеми забезпечення продовольчо! безпеки областi. Але iснують й iншi реали, а саме: селяни зустрiчаються з великими труднощами тд час збуту продукци, вiдсутня система яка б дозволяла шдивщуальним виробникам реалiзовувати продукцiю на справедливих умовах, забезпечуючи вимоги споживачiв; невiдповiдна система матерiального, технiчного обслуговування; вiдсутня необхщна виробнича i соцiальна iнфраструктура. Вчеш вже сьогодш бють на сполох, щодо катастрофiчноl демографiчноl ситуаци на сел1 Соцiальнi фактори даються в знаки: вщсутшсть належних умов пращ, побуту, необхщних об'ектiв охорони здоровья, освiти, культури. Де вихiд ?
Автор погоджуеться iз думкою багатьох вчених, що найбшьш ефективним буде створення самими селянами повшстю ними контрольованих кооперативних оргашзацш. Але св^овий досвщ свщчить, що кооперацiя рщко виникае сама по собi. Для устху потрiбне органiзацiйне пiдrрунтя, яке б дало певний поштовх. Важливу роль тут може вдаграти цшеспрямована дiяльнiсть держави. Так, саме держава, повинна сприяти формуванню кооперативно1 системи. За визначення вщомого американського дослщника коопераци Девiда Бартона, принцип коопераци - це верховне правило керiвництва, загальна основоположна iстина, всебiчний i унiверсальний порядок, що вiдображае особливi цiлi та унiкальнiсть кооперативно1 форми бiзнесу. Специфiка його полягае у тому , що функцюнуючи в якост iнтегрального зв'язку мiж окремими господарськими суб'ектами, кооператив не може мати власних штереЫв поза штересами тих, заради кого вiн створюеться, не може дiяти у напрямках, яю б були не вигщш цим суб'ектам, повнiстю належить !м i контролюеться ними,
19
дозволяючи сво1м членам додатковi економiчнi переваги[4]. У Закош Укра1ни «Про кооперацiю» кооператив розглядаеться як юридична особа, утворена фiзичними та (або) юридичними особами, яю добровiльно об'еднались на основi членства для ведення спшьно1 громадсько1 та шшо1 дiяльностi з метою задоволення сво1х економiчних, соцiальних та шших потреб на засадах самоврядування. Видшимо фактори, що спонукатимуть сiльськогосподарських товаровиробниюв ( тут автор мае на увазi особистi селянськi господарства ) кооперуватися: вигода вщ участi у великих за обсягом дшових операщях, уникнення конкуренци мiж собою, використання професшного менеджменту; можливiсть отримати прибутки не лише вщ виробництва, а й вщ подальших стадiй руху вироблено1 ними продукци у межах маркетингового ланцюга певного товару; вихщ на ринки збуту, постачання i послуг. Крiм цього кооперативне господарювання у сво1й сутi мае сощальну спрямованiсть, а саме змiцнення сощально1 iнфраструктури i культурно-побутово1 сфери. Отже, Укра1ш потрiбна вдала державна пол^ика у цьому напрямку, яка б дала селянину можливкть працювати собi на користь та державi.
Сучасний досвщ i науковi данi пщтверджують, що кооперацiя виконуе не лише антикризовi функци, а й мае суттеве значення навт в умовах нормально функцюнуючо1 ринково1 економiки. Цим зумовлюеться стратепчне значення розвитку коопераци у сiльському господарствi як важливого напрямку ефективного формування ринкових вщносин в аграрному секторi.
Розпорядженням Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни вiд 11 лютого 2009р. №184-р було схвалено Концепцш Державно1 цшьово1 програми пiдтримки розвитку сшьськогосподарських обслуговуючих кооперативiв на перюд до 2015 року. Метою Програми е удосконалення органiзацiйно-правових та економiчних умов формування iнфраструктури сiльськогосподарських обслуговуючих кооперативiв, забезпечення доступу особистих селянських господарств та фiзичних осiб, яю займаються сiльськогосподарським виробництвом до аграрних ринюв та пiдвищення рiвня добробуту i зайнятостi населення .
Фiнансування Програми здшснюеться за рахунок коштiв державного бюджету в межах бюджетних призначень, передбачених на вщповщний рж, коштiв особистих селянських господарств та фiзичних оаб -сiльськогосподарських товаровиробникiв, залучених швестицш та iнших передбачених законодавством джерел [6].
Початок добрий, та постае питання, чи знайде новий Уряд кошти на реалiзацiю цiеl Програми.
Висновки. Сьогоднi в Украlнi основними виробниками сшьськогосподарсько1 продукцil е особистi селянсью господарства. Саме тут мобiлiзуються основш фiнансовi i трудовi ресурси селян.
Особист селянськi господарства зустрiчаються з великими труднощами пiд час збуту продукци; невiдповiдна система матерiального, техшчного обслуговування; вiдсутня вiдповiдна виробнича i соцiальна iнфраструктура.
Автор погоджуеться iз думкою багатьох вчених, що найбшьш ефективним буде створення самими селянами повшстю ними контрольованих
20
кооперативних оргашзацш. Принцип коопераци - це верховне правило керiвництва, загальна основоположна ктина, всебiчний i унiверсальний порядок, що вщображае особливi цiлi та унiкальнiсть кооперативно! форми 6i3^cy. Важливу роль тут може вщкрати цiлеспрямована дiяльнiсть держави. Так, саме держава, повинна сприяти формуванню кооперативно! системи. Кооперативна щея повинна стати одшею з базових щей аграрно! полiтики держави.
Л1тература
1. Паламар А. Дух укра!нсько! наци. Звщки вiн береться i на що переводиться // Культура i життя. - 2009.- 15 квгг.
2. Юрчишин В.В. До проблеми невщповщност суспiльно! долi сучасного втизняного селянства вiковiчним надбанням iсторично-селянського роду Укра!ни// Економiка АПК. - 2010. - №1 - С.110-123.
3. Закон Укра!ни «Про особисте селянське господарство». Вiдомостi ВРУ .- 2003. - №29 - С.232.
4. Блок Р., Гончаренко В.В., 1ванова Н.А. та ш. Сшьськогосподарсьм обслуговуючi кооперативи // Практ. посiб. - К.: Урожай. - 2001. - 288с.
5. Про схвалення Концепци Державно! цшьово! програми пiдтримки розвитку сшьськогосподарських обслуговуючих кооперативiв на перюд до 2015 року.// Офiцiйний вкник Укра!ни. - № 14 - 2009.- 11лют.
Summary
At present time just personal peasant economies protect food security in the condition of economic crisis. In this article observed economic expediency of personal peasant economies in the system of cooperation, functioning perspectives of their development.
Key words: villagers, personal peasant economies, food security, economic crisis, the system of cooperation, power support.
Стаття надшшла до редакцИ 3.03.2010
21
