CC BY
38
УДК 618.36: 612.017.1:616.441-006.6-059 О.С. Паенок
ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ВАГ1ТНОСТ1 I ПОЛОГ1В У Ж1НОК 13 ДИФУЗНИМ ТОКСИЧНИМ ЗОБОМ
Льв!вський нац'юнальний медичнийунверситет '¡меш Данила Галицького, Льв'ш
ВСТУП
Ендокриннш системi належить найважливiша роль у забезпеченн репродуктивной функцГГ, у тому чи^ пiд час ваптносп. Вагiтнiсть, у свою чергу, негативно впливае на перебiг ендокринних захво-рювань i призводить до зривiв компенсаторних процесiв в органiзмi. Остаными роками пошире-нiсть захворювань щитоподiбноT залози (ЩЗ) у жiнок пщ час вагiтностi зростае, що, безсумывно, визначае стан фiзичного й психiчного здоров'я пщ-ростаючого поколiння [1, 2]. Порушення функцГГ ЩЗ призводить до розвитку таких тяжких ускладнень ваптносп, як загроза переривання, передчаснi пологи, раннш розвиток гестозу, фето-плацентарноГ недостатносп (ФПН), ппотрофи та ппокси плода, що попршуе перинатальний результат i визначае висо-ку перинатальну смертнкть [3, 4].
Дифузний токсичний зоб (ДТЗ) — органоспеци-фiчне автоiмунне захворювання, обумовлене над-мiрною секре^ею тиреоГдних гормонiв дифузно збiльшеною ЩЗ. Частота ДТЗ пщ час ваптносп не перевищуе 0,2% [5], проте тяжк ускладнення ваггг-ностi i пологiв, а також висока частота дитячоГ захворюваностi е серйозною акушерською проблемою. Сьогоднi вiдомо, що ДТЗ пщ час вагiтностi пщвищуе ризик викидня, передчасних пологiв, розвитку прееклампсп. Також вiдзначено пщви-щення частоти неонатальноГ смертностi та народ-ження дитини з дефiцитом маси тта [6]. Деком-пенсований ДТЗ може спричинити серцево-судинну недостатнкть, розвиток тиреотоксичноГ кризи пiд час полопв.
Порушення функцГГ ЩЗ у дггей, якi народилися вiд матерiв iз ДТЗ, спостерiгаються у 12% випадюв [7]. Частота аномалiй розвитку плода у ваптних iз ДТЗ досягае 6% [8]. Нелкований ДТЗ призводить до зростання материнськоГ та перинатально!' смертность
Переривання ваптносп або хiрургiчне л^уван-ня ДТЗ може бути запропоновано не в уах випад-ках. Водночас ваптнкть накладае певнi обмеження
на проведення медикаментозноГ терапГГ ДТЗ, зокре-ма на призначення тиреостатичних препара^в [9]. Наявн на сьогоднiшнiй день дан про застосування тиреостатикiв за ДТЗ у ваптних не дозволяють оци нити вплив цього стану на перебк вагiтностi та пологiв i стан здоров'я новонародженого.
Мета нашоГ роботи полягала у вивченнi переби гу вагiтностi, пологiв i стану новонароджених у жшок iз ДТЗ, а також в оптимiзацN системи преграви дарноГ пiдготовки.
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИ
Пщ спостереженням перебували 46 ваптних iз ДТЗ. Залежно вщ ступеня компенсацГГ ДТЗ на момент настання ваптносп жiнок ретроспективно розподтили на 3 групи. До першоГ групи увiйшли 12 вагiтних, в яких ваптнкть наступила на ™ реми сГГ або медикаментозноГ компенсацГГ захворювання. Другу групу сформували 14 жшок, в яких ваптнкть наступила на ™ декомпенсацГГ ДТЗ (початок захворювання), у т.ч. у 6 хворих ДТЗ був уперше виявлений лише пщ час ваптносп. До третьоГ групи увшшли 20 ваптних iз наявнiстю рецидиву ДТЗ. Ваптнкть наступила на ™ приймання мерказолту в 11 жшок, надалi четверо з них отримували препарат впродовж ускГ ваптносп у початковш добовiй дозi 10-20 мг зi зниженням до 5 мг, 6 жшок переведено на пропщил.
Шляхом ретроспективного аналiзу перебку вагiтностi у жiнок другоГ й третьоГ груп встановле-но, що частота i тяжкiсть ускладнень ваптносп, а також завершення полопв залежали вщ тривалостi компенсацГГ ДТЗ впродовж гестацГГ. У пацiенток iз декомпенсованим (друга група) i рецидивуючим (третя група) перебiгом ДТЗ зазначен показники значно вiдрiзнялися всерединi груп. У зв'язку з цим жшок цих груп було розподтено на пщгрупи залежно вщ тривалосп компенсацГГ ДТЗ пiд час даноГ вагiтностi (понад i до 20 тижыв). Так, до групи 2А увшшли 6 (42,9%) ваптних iз тривалктю компенсацГГ ДТЗ понад 20 тижыв, до групи 2В — 8 (57,1%) вапт-
них, в яких стан компенсацГ'' ДТЗ тривав не бтьше за 20 тижнГв. Вщповщно третю групу розподтено на пiдгрупи ЗА — 11 (55%) i 3В — 9 (45%) жшок.
Визначення концентрацш ТТГ, вiльних Т4 i Т3 здiйснювали методом iмуноферментного аналiзу з використанням стандартних наборiв.
Стан новонароджених оцГнювали протягом ран-нього неонатального перюду, з подальшим катам-нестичним дослщженням у вiцi 1-3 мкя^в.
Для об'ективно''' оцiнки росту та розвитку плода використовували перцентильну оцГнку отриманих результат, що дозволило чГтко визначити ступiнь 'х вiдхилення вщ характерних для популяцГ''. Крiм того, перцентильний пщхщ давав можливГсть порГв-нювати мГж собою параметри рГзно''' природи (гор-мональнГ та фетометричнО, враховувати асимет-ричнГсть вГдхилень, оцшювати ефект лГкування.
В основу математично''' обробки матерГалу покладено непараметричнГ методи статистики з урахуванням порГвняно невеликого обсягу вибГрок. Перевага цих методГв полягае в тому, що вони нечутливГ до виду розподГлу числових значень. ПорГвняння груп спостереження здшснювали за допомогою непараметричних критерпв У'лкоксона-Манна-У'тш, Смирнова, ФГшера, Xi-квадрат. Обчислення проводили з використанням персонального комп'ютера IBM PC i пакета стандартних програм.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Ускладнений перебГг ваптносп зареестровано у 43 (93,5%) ваптних Гз ДТЗ, причому в уах випадках ускладнення були поеднаними (табл. 1). НаведенГ у таблиц 1 данГ пГдтверджують високу частоту ран-нього токсикозу (52,2%) i загрози викидня (47,8%) у ваптних уах груп.
Найчаспше загроза викидня ускладнювала перебГг вагГтностГ у друпй i третГй групах: 7 (50,0%) i 10 (50,0%) спостережень, це стосуеться i загрози передчасних пологГв, частота яких була також бть-шою в другГй i третГй групах i складала 4 (28,6%) i 6 (30,0%) спостережень вГдповГдно, тодГ як у першГй групГ це ускладнення вщзначено у 5 (41,7%) випадках, проте рГзниця в частой цього ускладнення вагГтностГ була невГрогщною.
Низьку локалГзацГю плаценти виявлено у 12 (26,1%) спостереженнях, найбтьшу частоту цього ускладнення вагГтностГ зареестровано у другГй групГ: 42,9% — 6 випадкГв, найменшу — в першш групГ: 8,3% — одне спостереження. ЗазначенГ вщ-мГнностГ вГрогщы (р<0,05). На нашу думку, деком-пенсований ДТЗ пГдвищуе частоту аномально''' лока-
Таблиця 1
Частота ускладнень BariTHOCTi у жiнок i3 ДТЗ
Ускладнення вагГтностГ Перша група, n (%) Друга група, n (%) Третя група, n (%) Всього, n (%)
Раннш токсикоз 5 (41,7) 6 (42,9) 13 (65,0) 24 (52,2)
Загроза викидня 5 (41,7) 7 (50,0) 10 (50,0) 22 (47,8)
Загроза передчасних пологГв 2 (16,7) 4 (28,6) 6 (30,0) 12 (26,1)
Порушення
толерантност! - - 1 (5,0) 1 (2,2)
до глюкози
Гестацшний
цукровий 1 (8,3) 1 (7,1) - 2 (4,3)
дГабет
Низька
локалГзацГя 1 (8,3) 6* (42,9) 5* (25,0) 12 (26,1)
плаценти
АнемГя 3 (25,0) 11* (78,6) 14* (70,0) 28 (60,9)
Гестоз 4 (33,3) 9* (64,3) 15* (75,0) 28 (60,9)
ФПН 2 (16,7) 9* (64,3) 18* (90,0) 29 (63,0)
Примimка: * — рiзниця з першою групою вiрогiдна (р<0,05).
лiзацN плаценти, що, у свою чергу, збiльшуe ризик переривання вагiтностi.
Частота анемш у першiй групi була майже втри-чi меншою — 3 (25,0%) порiвняно з другою i тре-тьою групами, в яких це ускладнення траплялося вiрогiдно часпше: 78,6% i 70,0% вщповщно.
Частота гестозу i ФПН також була вiрогiдно бть-шою у хворих другоТ та третьо'Г груп iз декомпенсо-ваним i рецидивуючим перебiгом ДТЗ.
У трьох (6,5%) випадках виявлено патолопю вуг-леводного обмшу рiзно''' тяжкостi — вщ порушення толерантностi до вуглеводiв до гестацмного цукро-вого дiабету.
Гестоз, як найтяжча патолопя вагiтностi, усклад-нив гестацiйний процес у 28 (60,9%) випадках у хворих на ДТЗ. Водянку ваптних зареестровано в 11 (23,9%) спостереженнях, частота цього ускладнення практично не вiдрiзнялася по групах: 2 (16,7%), 3 (21,4%) i 6 (30,0%) випадюв. За високо'Т частоти гестозу у ваптних друго''' групи в одному випадку (7,1%) вщбулося вщшарування плаценти з антенатальною загибеллю плода. Випадюв прееклампсП' та екламп-сГ'' не зареестровано в жодно''' з вагiтних.
Провiдним симптомом гестозу у ваптних iз ДТЗ в уах обстежених групах була артерiальна ппертен-зiя (АГ). Набряки рiзного ступеня вираженостi вщ-значалися у 12 (26,1%) ваптних, анасарка не була характерною ознакою гестозу за ДТЗ, i и" зареестровано лише в одному (2,2%) випадку. Проте'''нурiя не
належала до постшного симптому за гестозу у ваптних i3 ДТЗ i мала мкце в 11 з 28 жшок (частота симптому 39,3%), а проте'шурю понад 1 г/л вщзначено лише в одыа хворо!' з третьоТ групи.
Вперше ознаки гестозу у ваптних першоТ групи виникли за доношеного термiну гестацй — у трьох (75%) оаб — або термшу, близького до доношеного (у 35 тижыв вагiтностi), — в однкТ пацieнтки. Слiд зазначити, що приеднання гестозу за доношеного або близького до доношеного термшу гестацй' не вплинуло на термш i метод розродження у ваптних першоТ групи.
Маыфеста^я гестозу у ваптних другоТ i третьоТ груп вщзначалася значно швидше: у 5 (55,6%) iз 9 вагiтних другоТ групи i у 8 (53,3%) iз 15 пацiенток третьоТ групи прояви гестозу спостеркалися на 27-31-му тижнях ваптносп. У бтьшосп (82,4%) спо-стережень клiнiчнi прояви гестозу розпочиналися з ппертензивного синдрому.
Через природы родовi шляхи розроджено 32 (69,6%) ваптних, 14 (30,4%) пацкнткам було викона-но кесарiв розтин.
Компенсований перебк ДТЗ, вщсутысть тяжких акушерських ускладнень i задовiльний стан плода дозволили здшснити розродження за доношеного термшу ваптносп уах пацкнток першоТ групи, 13 (92,9%) ваптних другоТ групи i 18 (90,0%) ваптних третьоТ групи. Задовтьний стан матерi та плода сприяв тому, що 9 (75,0%) ваптних першоТ групи були розроджеы через природы родовi шляхи, у другш i третш групах ц показники склали 10 (71,4%) i 13 (65,0%) вщповщно.
Показаннями до кесаревого розтину у плановому порядку були часткове передлежання плаценти з вираженою кровотечею, передчасне вщшаруван-ня нормально розташованоТ плаценти, тяжк форми ызнього гестозу за вщсутносп умов для екстреного розродження через природы родовi шляхи. Показаннями до екстреного кесаревого розтину в одному випадку серед жшок першоТ групи (8,3%) була аномалiя пологовоТ дiяльностi, в одному — у другш групi (7,1%) — у зв'язку з вщшаруванням плаценти на ™i тяжкого гестозу та у двох ваптних третьоТ групи (10%) — внаслщок аномалп пологовоТ дiяльностi i з приводу гостроТ ппоксП" плода у перший перюд пологiв.
Амыотомю з метою стимуляцп пологiв за доношеного термшу гестацй' у ваптних, як планувалися на самовтьы пологи, здшснювали практично з однаковою частотою в обстежуваних групах: 4 (33,3%) ваптним першоТ групи, 5 (35,7%) пацкнткам другоТ групи i 6 (30,0%) — третьоТ групи. Спонтанний
початок полопв вщзначено у 7 (58,3%) ваптних iз компенсованим перебком ДТЗ, у 7 (50,0%) пацкн-ток другоТ групи i у 9 (45,0%) ваптних третьоТ групи. Отже, частота самовтьного початку пологовоТ дiяльностi не вiдрiзнялася в обстежених групах.
У ходi аналiзу ускладнень полопв встановлено, що передчасне виткання навколоплщних вод зага-лом спостер^алося у 15 (32,6%) породiлей з однако-вою частотою в уах групах. Слабккть пологовоТ дiяльностi вщзначено у 7 (21,9%) з 32 пацкнток, запланованих на розродження через природы пологовi шляхи. Вiрогiдно часлше це ускладнення спостерiгалося у породтей третьоТ групи. Звертае на себе увагу, що у породтей першоТ та другоТ груп у процес полопв виявлено як первинну (по одному випадку), так i вторинну (по одному випадку) слабккть пологовоТ дiяльностi. Водночас у чотирьох породтей третьоТ групи вщзначено виключно первинну слабккть пологовоТ дiяльностi, що можна пов'язати зi швидким виснаженням обмшних про-цеав у породтей iз декомпенсованим перебiгом ДТЗ, надто за рецидиву захворювання.
Як бачимо, аномалп пологовоТ дiяльностi у ваптних iз ДТЗ значно часлше, ыж у популяцп (23,0% i 12-13% вщповщно), ускладнюють перебк полого-вого процесу, надто за декомпенсованого перебiгу основного захворювання. Середня тривалкть поло-гiв практично не вiдрiзнялася по групах i складала 481,87±18,54 хв.
ПатолопчноТ крововтрати у пологах через природнi родовi шляхи не вщзначено, середня крововтрата складала 167±35,41 мл (мЫмальна — 150 мл, максимальна — 300 мл).
Основною умовою усышного розродження у жшок iз ДТЗ, як показали нашi дослiдження, е досяг-нення наприкшц вагiтностi стану стiйкого ключного i бiохiмiчного еутиреозу. Оптимальними були програмоваы пологи за умови достатньоТ готов-ностi органiзму до полопв, амнiотомiя — як метод стимуляцй' полопв. Пщ час полопв проводилися ретельне спостереження за станом серцево-судинноТ системи, контроль артерiального тиску та гемодинамiчних параметрiв.
На початку першого перюду пологiв пацкнтки отримували 20-30 мг мерказолiлу (памазолу) або 200-300 мг пропiлтiоурацилу для профтактики пк-ляпологовоТ тиреотоксичноТ кризи. На початку другого перюду полопв вводили внутршньом'язово глюкокортико'щи: 75-100 мг гщрокортизону або 30-60 мг предызолону.
Ретроспективний аналiз перебiгу гестацй' у ваптних другоТ i третьоТ груп виявив, що частота i тяж-
ккть ускладнень BariTHOCTi, а також результат поло-riB залежали вщ тривaлостi компенсацй' ДТЗ протя-гом гестацй. У пaцieнток i3 декомпенсованим (друга група) i рецидивуючим (третя група) перебком ДТЗ частота i тяжесть ускладнень вaгiтностi, а також перинатальн результати значно вiдрiзнялися все-рединi груп.
Частота раннього токсикозу, анемп, загрози переривання вaгiтностi та низько!' локaлiзaцiï плаценти в обох групах практично не вiдрiзнялaся у пщ-групах А i В. Водночас частота загрози передчасних полопв була у 1,5-2 рази бтьшою у пщгрупах 2В i 3В порiвняно з пiдгрупaми 2А i ЗА. Можливо, це пояс-нюеться подiбними умовами перебiгу першого триместру у бiльшостi ваптних цих пщгруп за умов декомпенсованого ДТЗ, який зумовлював появу раных ускладнень вaгiтностi. Нaдaлi у пацкнток пщ-груп 2А i ЗА було досягнуто компенсацй' ДТЗ у першому-другому триместрах гестацй', i явища загрози переривання вaгiтностi було лквщовано. У вaгiтних пiдгруп 2В i ЗВ, яким для досягнення компенсацй ДТЗ знадобилося значно бтьше часу, загроза тзнього викидня i передчасних полопв спостери галася протягом другого i третього тримес^в.
Найбтьш знaчущi вiдмiнностi знайдено у ходi aнaлiзу особливостей перебiгу гестозу в пщгрупах. Якщо тривaлiсть компенсацй ДТЗ перевищувала 20 тижнiв, то у переважно!' бiльшостi вaгiтних обох пщгруп (2А i ЗА) ваптнкть перебрала без явищ гестозу (77,0% i 63,6% вщповщно). В однк!' пацкнтки рецидив ДТЗ розвинувся у 27 тижыв ваптносп, на цьому тлi приедналися гестоз i ФПН. Компенсащя ДТЗ була досягнута лише за 1 тиждень перед пологами (у 38 тижыв гестацй), розродження вщбулося через природы родовi шляхи (новонароджений iз масою 2720 г, зростом 48 см виписаний додому у задовть-ному станО. Як бачимо, незважаючи на тривалу ком-пенсaцiю ДТЗ до 27 тижыв гестацй', рецидив i деком-пенсований перебiг ДТЗ протягом практично усьо-го третього триместру попршили перебiг вaгiтностi у цк!' пaцiентки.
Гестоз ускладнив перебк вaгiтностi у половини (50%) ваптних iз 2В пiдгрупи i у 64,7% ваптних iз 3В пщгрупи. У 2В пiдгрупi гестоз розвинувся здебть-шого у пaцiенток, в яких тривалкть компенсацй ДТЗ не перевищувала 17 тижыв. У 3В пщгруп гестоз розвинувся переважно у ваптних, в яких цей час не перевищував 15 тижыв гестацй'. Отже, за тривалосп компенсацй' ДТЗ менше вiд 20 тижнiв значно зрос-тае ризик приеднання гестозу.
Для прогнозу перебку ваптносп, можливих ускладнень i результат полопв за ДТЗ у ваптних
нами вивчено ктьккть тижыв компенсацй' ДТЗ пщ час гестацй'. Виявлено вiрогiднi вiдмiнностi мiж три-вaлiстю компенсацй' ДТЗ у ваптних без гестозу i з його наявнктю. Так, у ваптних без гестозу медiaнa тривалосп компенсацй' ДТЗ складала 33 тижн i вiро-гiдно вiдрiзнялaся вiд aнaлогiчного показника у ваптних iз гестозом (17 i 12 тижыв вiдповiдно). У ходi aнaлiзу маыфестацп гестозу виявлено, що за компенсацй' ДТЗ понад 20 тижыв у пщгрупах 2А i 3А симптоми гестозу вщзначалися у терм^ ваптносп, максимально наближеному до доношеного або доношеному. Навпаки, у пщгрупах 2В i 3В за компенсацй' ДТЗ менше вщ 20 тижыв у 62,5% i у 72,7% спостережень вщповщно гестоз маыфестував до 31-го тижня гестацй'.
В жодноТ з ваптних 2А i 3А пщгруп Оз тривалктю компенсацй' ДТЗ 20 i бтьше тижыв) наявнкть гестозу не вплинула на термш i метод розродження. 5 пацкнток були розроджен через природы родовi шляхи за доношеного термшу вaгiтностi.
Всi новонaродженi з 2А пщгрупи мали нормаль-н мaсо-ростовi показники, на вiдмiну вщ немовлят iз 3А пiдгрупи, де у двох новонароджених вщ мате-рiв iз гестозом вiдзнaчaлaся затримка розвитку i росту I ступеня. В одному спостереженн здiйснено екстрений кесaрiв розтин у 35 тижыв гестацй' у зв'язку з передпологовим витканням вод за тазового передлежання плода у пацкнтки з гестозом i ФПН (у новонародженого була гiпотрофiя I ступеня).
Наявнкть гестозу у 2В пщгруп (одне спостереження) не вплинула на термш i метод розродження. Наявнкть гестозу була основним показанням до операцп кесаревого розтину в уах ваптних у 2В пщгруп (2 спостереження), причому у двох випадках спостер^алося вщшарування плаценти (один плщ загинув) у 34 тижн ваптносп, тривалкть компенсацй' ДТЗ складала 6 i 11 тижПв вщповщно.
В одному спостереженн ваптна з гестозом iз 3В пщгрупи розроджена у плановому порядку у зв'язку з наявнктю рубця на матцк Наявнкть гестозу зна-чною мiрою вплинула на метод розродження ваптних iз 3В пщгрупи. Так, 2 iз 7 ваптних iз гестозом розродженi через природы родовi шляхи, один новонароджений мав ппотроф^ II ступеня. Кесaрiв розтин здшснено iншим трьом вaгiтним iз гестозом у 37-38 тижнiв гестацй'.
Отже, основним показанням до кесаревого роз-тину в другш i третш групах iз декомпенсованим i рецидивуючим перебком ДТЗ був гестоз у поеднан-нi з прогресуючою ФПН — у 5 (50%) спостереженнях. Таке показання було вщсутне лише у ваптних iз пщгрупи 2А, що дозволяе порiвняти ïï з першою
групою з компенсованим перебком ДТЗ протягом уае'Г ваптносп.
Наявнкть гестозу в обох пщгрупах 2В i 3В була основним показанням до екстреного, а нерщко i дострокового розродження, з попршенням пери-натальних результатГв.
ВИСНОВКИ
1. Перебiг ваптносп за дифузного токсичного зоба ускладнюеться високою частотою загрози переривання ваптносп, фето-плацентарно'Г недо-статностi, а пологи — високою частотою аномалш пологовоТ дiяльностi.
2. Наявнiсть дифузного токсичного зоба у ваптних зумовлюе високу частоту раннього токсикозу (52,2%) i загрози викидня (47,8%).
3. Наявнкть декомпесованого дифузного токсичного зоба пщвищуе частоту аномально!' локали зацГГ плаценти, що, у свою чергу, збтьшуе ризик переривання ваптносп.
4. Основною умовою успГшного розродження у жшок iз дифузним токсичним зобом е досягнення спйкого еутирео'Гдного стану. За тривалосп компенсацГГ тиреотоксикозу менше вщ 20 тижыв зна-чно зростае ризик приеднання гестозу.
Перспективи подальших досл'джень. Опти-мiзацiя системи прегравщарно'Г пГдготовки та роз-робка методiв лiкування перинатальних ускладнень у ваптних Гз ДТЗ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Дифференциальная диагностика и лечение эндокринных заболеваний: Руководство. — М.: Медицина, 2002. — 752 с.
2. Дашкевич В.Е., Герзанич С.Е. Влияние йодного дефицита на плод и новорожденного // Международный мед. журнал. — 2005. — № 4(11). — С. 56-60.
3. Древаль А.В., Шестакова Т.П., Нечаева О.А. Заболевания щитовидной железы и беременность // М.: Качество жизни. Медицина, 2006. — № 3(14). — С. 34-39.
4. Кандрор В. Механизмы развития болезни Грейвса и действия тиреоидных гормонов (пер. с англ.) // Клиническая экспериментальная тиреоидология // 2008. — Т. 4, № 1. — С.26-34.
5. Новикова С.В., Туманова В.А., Логутова Л.С., Петрухин В.А. Компенсаторные механизмы развития плода в условиях плацентарной недостаточности / Под редакцией В.И. Краснопольского — М.: Медкнига, 2008. — 298 с.
6. Ajjan R.A., Weetman A.P. Medical management of hyperthyroidism // European Endocrine Disease. — 2007. — Vol. 1. — P. 77-80.
7. Biondi B., Cooper D.S. The clinical significance of subclinical thyroid dysfunction // Endocrine Reviews.
— 2008. — Vol. 29, № 1. — P. 76-131.
8. Briceno J.P., Briceno S.L. Thyroid dysfunctions and pregnancy // Ginecol. Obst. Mex. — 2006. — Vol. 74, № 9. — P. 462-470.
9. Matsuura N. Development of neonatal Graves' disease
— prediction, prevention and treatment // Nippon Rinsho. — 2006. — Vol. 64, № 12. — P. 2303-2307.
РЕЗЮМЕ
Особенности течения беременности и родов у женщин с диффузным токсическим зобом А.С. Паенок
С целью изучения течения беременности, родов и состояния новорожденных у женщин с диффузным токсическим зобом наблюдали 46 беременных. Установлено, что течение беременности при диффузном токсическом зобе осложняется высокой частотой угрозы прерывания беременности, фето-плацентарной недостаточности, а роды — высокой частотой аномалий родовой деятельности. Наличие диффузного токсического зоба у беременных предопределяет высокую частоту раннего токсикоза (52,2%) и угрозы выкидыша (47,8%). Декомпенсация диффузного токсического зоба обусловливает высокую частоту аномальной локализации плаценты, что, в свою очередь, провоцирует угрозу прерывания беременности. Основным условием успешного родораз-решения у женщин с диффузным токсическим зобом является достижение стойкого эутиреоидного состояния.
Ключевые слова: диффузный токсический зоб, беременность, роды.
SUMMARY
The specific features of the clinical course of pregnancy in women with diffuse toxic goiter O. Payenok
The specific features of the clinical course of pregnancy were studied in 46 females with diffuse toxic goiter. It was set that pregnancy at a diffuse toxic goiter is complicated by high-frequency of threat of breaking to pregnancy, placental insufficiency, by high-frequency of anomalies of childbirth. The presence of diffuse toxic goiter for pregnant predetermines high-frequency of early toxicosis (52,2%) and threat of abortion (47,8%). High-frequency of threat of breaking to pregnancy for women at a diffuse toxic goiter predetermines anomalous localization of placenta. Basic condition of successful delivery for women with a diffuse toxic goiter is achievement of the stable euthytoid state.
Key words: diffuse toxic goiter, pregnancy, births.
Дата надходження до редакци 12.08.2010 р.
