CC BY
31
УДК 614.23 аок 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-123-129
В. В. Ровенська,
кандидат економ1чних наук, доцент, ОКСЮ 0000-0002-1341-0100,
€. О. Саржевська,
маг1стр,
Донбаська державна машинобуд1вна академ1я, м. Краматорськ
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ ТА ПРОЯВ1В СИНДРОМУ ЕМОЦ1ЙНОГО ВИГОРАННЯ У Л1КАР1В
Постановка проблеми. В умовах сучасного суспiльства пiдвищуються вимоги до квалiфiкацil медичних працiвникiв, продуктивное!! 1х професш-но! дiяльностi, до якост! медично! допомоги, яку вони надають. Це можливо при умовi професшно1 компетентности лiкаря, його психолопчного та фь зичного здоров'я, ^ що важливо, психiчноl стiйкостi до розвитку негативних станiв, обумовлених стресо-геннiстю !х працi. На сьогодш останне завдання важко виконувати. Професшш обов'язки медичних працiвникiв пов'язанi з високим ступенем ввдповь дальносп за життя та здоров'я iнших людей. Вони часто потребують вiд спещалюта термiнового прий-няття рiшення, самодисциплши, вмiння зберiгати високу працездатнiсть в екстремальних умовах, емоцшно1 вiддачi, поспйного психологiчного та iн-телектуального напруження. Все це може призво-дити до виснаження психологiчних та фiзичних ре-сурсiв спецiалiста i, як наслвдок, - до його емоцш-ного (професшного) вигорання. При цьому сьогодш практично ввдсутш дiевi клiнiко-психологiчнi та ме-дичнi технологи, спрямованi на збереження здоров'я лiкаря, попередження або зниження ризику виникнення даного синдрому [1]. У зв'язку з цим не-обхiдний комплексний шдхвд до вирiшення дано1 проблеми. Треба вщзначити, що емоцiйне виго-рання е складним багатокомпонентним феноменом i сьогоднi не iснуе однозначного розумшня його сут-ностi.
Аналiз останшх дослiджень. Аналiзуючи за-кордонну лгтературу, можна видiлити, як мiнiмум, два основш пiдходи до визначення емоцшного виго-рання та його симптоматики: результативний та процесуальний. Представники першого тдходу розглядають вигорання як певний стан, що включае в себе ряд конкретних та стабiльних елеменпв, а другого - вигорання як процес, який складаеться з послiдовних фаз. Сьогодш юнують калька моделей емощйного вигорання, якi представляють результа-тивний пiдхiд [2-4].
Однофакторна модель емоцШного вигорання (Е. Пайнс, Е. Аронсон). Ввдповвдно до не1, вигорання - це стан фiзичного, емоцшного та когштив-ного виснаження, викликаного тривалим перебуван-ням в емощйно перевантажених ситуацiях. Висна-
ження е головною причиною, а iншi прояви дисгар-монл переживань та поведiнки е наслiдками.
Двофакторна модель (Д. Дирендонк, В. Шау-фелi, X. Сиксма). Синдром вигорання зводиться до двомiрноl конструкцп, яка складаеться з виснаження та деперсоналiзацil. Перший компонент, який назвали «афективним», ввдноситься до сфери скарг на свое здоров'я, фiзичне самопочуття, нервове на-пруження, емоцiйне виснаження. Другий - деперсо-налiзацiя - проявляеться у змш вiдношення або до пащенпв, або до себе.
Найбiльш поширеною концепцiею результативного пiдходу е трифакторна модель (К. Маслач та С. Джексон). Вигорання за цими авторами - це реакщя-ввдповвдь на тривалi профеайш стреси мiж-особистюних комунiкацiй, яка включае три компонент: емоцшне виснаження, деперсоналiзацiю та редукщю особистих досягнень.
Метою статт е вивчення характерних особли-востей синдрому емоцшного вигорання у медичних пращвнишв рiзних спецiальностей Укра1ни та впливу рiвня особистюно1 тривожностi у форму-ваннi симптомiв професiйного вигорання.
Виклад основного матерiалу дослiдження. За визначенням ВООЗ, синдром емоцiйного вигорання - це фiзичне, емощйне, або мотивацiйне ви-снаження, що характеризуеться порушенням про-дуктивностi в робот!, втомою, безсонням, тдвище-ною схильнютю до соматичних захворювань, а та-кож вживанням алкоголю або iнших психоактивних речовин для отримання тимчасового полегшення, що мае тенденшю до розвитку фiзичноl залежност! та (у багатьох випадках) сущидально1 поведiнки. Цей синдром розцiнюеться як стрес-реакщя на три-валi виробничi та емощйш вимоги, якi виникають унаслвдок надмiрноl вiдданостi людини сво1й робот! з одночасним нехтуванням сiмейним життям або вiдпочинком [5]. За Мiжнародною класифiкацiею хвороб X перегляду, цей стан належить до рубрики «Стрес, пов'язаний з труднощами пiдтримки нормального способу життя» [6].
Основною причиною розвитку синдрому емо-щйного вигорання вважаеться психолопчна перев-тома людини за наявност тривалого впливу профе-сiйного стресу. Одшею з професш, у представнишв яко! синдром емощйного вигорання трапляеться
у майже 70% фахiвцiв, е лiкарська спецiальнiсть. Слiд вiдзначити, що серед лiкарiв спостерiгаеться досить висока частота депресивних порушень, а близько третини медичних працiвникiв регулярно застосовують медикаментознi засоби для корекцл емощйного рiвня напруження та тривожностi [7, 8].
Висока частота синдрому емоцшного виго-рання лiкарiв частково пояснюеться iнтенсивним тривалим психологiчним перевантаженням, специ-фiкою пацiентiв, фiнансовою нестабiльнiстю сучас-но! сфери медично! допомоги. Зовшшшми перед-умовами розвитку емоцiйного вигорання е наявшсть хрошчно! напружено! психоемощйно! дiяльностi, дестабiлiзуюча органiзацiя роботи, тдвищений рь вень вiдповiдальностi, несприятлива психолопчна сфера профеайно! дiяльностi та складний психоло-гiчний контингент пацiентiв. Внутршшми чинни-ками розвитку синдрому емоцшного вигорання е ш-тенсившсть та стиль спшкування людини, ввдпо-ввдшсть И темпераменту робот!, спрямованiсть до екстра- чи iнтравертованостi [9]. Схильш до розвитку синдрому емоцшного вигорання люди е емо-щйно холодними або виражено емоцiйно лабшь-ними, якi не здатн до ч^кого, злагодженого та рiв-номiрного розподiлу свого робочого часу та профе-сiйних дiй. Окремим чинником розвитку синдрому е робота з психолопчно тяжким контингентом хво-рих, зокрема онкохворими, та поспйний безпосере-днiй контакт iз пацiентами, ям потребують термшо-во! допомоги чи знаходяться у критично тяжкому сташ [7].
У дебют розвитку синдром емоцшного вигорання проявляеться почуттям байдужост до хворих, пiдвищеною втомлювашстю, погiршенням профе-сiйних якостей, уваги та пам'ятт, негативним став-ленням до колег та хворих, невпевнешстю в собi. Надалi лiкар може ставати ввдчуженим, ригiдним у мисленш, буде уникати колег та пащенпв, фiзично i духовно дистандiюючись ввд них. Слiд вiдмiтити, що наслвдки синдрому емоцiйного вигорання мо-жуть проявлятися у психосоматичних порушеннях, психолопчнш змiнi особистостi та вираженш де-персоналiзацil, навiть схильност до су!циду [10].
Наразi iснуе кiлька теорш, якi видiляють стадп розвитку синдрому емоцшного вигорання. Одна з найпоширешших - п'ятиступенева модель Дж. Грш-берга [11, 12]:
I стадiя («медовий мюяць») - працiвник задово-лений своею роботою i завданнями, ставиться до них з ентузiазмом.
II стадiя («нестача палива») - з'являеться втома, апатия, можуть виникати проблеми зi сном. За умов ввдсутносп додатково! мотивацп та стимулювання у працiвника втрачаеться iнтерес до роботи i знижу-еться продуктивнють дiяльностi.
III стадiя (хрошчш симптоми) - надмiрна робота без ввдпочинку, особливо у трудоголiкiв, приводить до виснаження i схильност до захворювань, а також психолопчних переживань - хрошчно!
втоми, загостреного почуття злоби чи пригшчено-сп, вiдчуття загнаностi в кут.
IV стадiя (криза) - розвиваються хрошчш за-хворювання, в результат чого людина повнiстю або частково втрачае працездатнiсть.
V стадiя («пробивання спни») - фiзичнi та пси-холопчш проблеми переходять в гостру форму i можуть спровокувати розвиток небезпечних захворювань, якi загрожують життю людини. Унаслiдок цих проблем тд загрозою часто знаходиться кар'ера людини.
У вггчизнянш лiтературi [13] переважно розрТз-няють 3 фази формування синдрому вигорання:
■ фаза напруження - характеризуеться пережи-ваннями психотравмуючо! ситуацн; незадоволен-ням собою; вiдчуттям загнаностi в клгтку; тривоги та депресiею;
■ фаза резистенцп - включае такi симптоми як неадекватне вибiркове емоцiйне реагування, емо-цiйно-етична дезорiентацiя, розширення сфери еко-номп емоцiй; редукцiя профеайних обов'язкiв;
■ фаза виснаження - характеризуеться емоцш-ним дефiцитом; емоцшною вiддаленiстю, особис-тюною вiддаленiстю (деперсоналiзацiею), психома-тичними i психовегетативними порушеннями.
Для визначення рiвня професшного вигорання медичних працiвникiв рiзних спещальностей шляхом аношмного опитування охоплено 100 осiб (жь нок - 70%, чоловЫв - 30%). Серед них: лiкарi стан-ujl' швидко! медично! допомоги - 22 особи, фельдшери станцп швидко! медично! допомоги - 10, хiрурги - 20, лiкарi терапевтичного профiлю - 48 (педiатри - 14, кардюлоги - 16, сiмейнi лiкарi - 18). Середнш вiк обстежених становив 45±8,7 року. Для оцiнки рiвня професiйного вигорання використана методика Maslach Burnout Inventory (MBI), створена в 1986 р. К. Маслач i С. Джексон та адаптована Н. Водоп'яновою [9]. Всього опитувальник мае три шкали:
1) «емоцшне виснаження» (проявляеться зни-женим емоцiйним тонусом, психiчною втомою, втратою iнтересу до навколишньо! реальности, час-тими агресивними реакдiями, спалахами гшву, по-явою симптомiв депресi!);
2) «деперсоналiзацiя» (проявляеться в знещ-неннi (дегуманiзацi!) мiжособистiсних стосунив. негативiзмi, втратi почуттiв до близьких людей, зни-женням емпатл, цинiчним ставлення до почуттiв та переживань iнших людей);
3) «редукщя професiйних досягнень» (проявляеться у зменшенш значущостi власних досягнень, негативному ощнюванш себе, зниженш професш-но! ефективностi працiвникiв, негативiзмi вiдносно службових обов'язкiв, зниженш самооцiнки та про-фесiйно! мотивацi!, в редукцi! власно! гiдностi).
Визначення рiвня особистiсно! тривожност працiвникiв здiйснювалося за шкалою самоощнки тривожностi Ч. Спiлбергера - Ю. Ханша.
За результатами ощнки особистюно! тривожно-ст у медичних працiвникiв виявлено переважно се-реднiй (58%) та високий (38%) рiвень осо6истюно1 тривожносп (рис. 1).
Найвищою особистiсна тривожнють е у педiат-рiв (86%) та амейних лiкарiв (89%), у той час як у пращвникхв станци швидко1 медично1 допомоги та хiрургiв вiдзначено переважно середнiй рiвень особистюно! тривожностi (рис. 2).
Рис. 1. Розподш обстеженого контингенту медичних пращвнишв за рiвнем особисткнот тривожност1
(розроблено авторами на основi джерела [9])
100% 90% 80% 70% 60% 50% 40% 30% 20% 10% 0%
□ високии йсередый
□ низький
Лiкарi ШМД Фельдшери
Хiрурги
Педiатри
Кардiологи Лiкарi ЗПСМ
Рис. 2. Розподш обстеженого контингенту медичних пращвнишв за рiвнем особисткнот тривожносп
(розроблено авторами на основi джерела [9])
Аналiз результатiв щодо виявлення рiвня про-фесiйного вигорання у медичних пращвнишв рiзних спецiальностей дозволив встановити певн особли-вост залежно вiд шкали та спецiалiзацiх лiкарiв (табл. 1).
Вираження емоцiйного виснаження (ЕВ) серед обстежених медичних працiвникiв становило 19,9+6,6 бала, що вщповщае переважаючому серед-ньому рiвню виразностi проявiв (42% обстежених), проте у структурi вираження ЕВ найвищий рiвень виявлено у хiрургiв (60%), педiатрiв (64%) та «мей-них лiкарiв (83%), що проявлялося зниженим емо-цiйним тонусом, тдвищенням психiчного висна-
ження, вщчуттям «пересиченосп» роботою, у той час як низький рiвень ЕВ виявлено у 41% лiкарiв СШМД (рис. 3).
Показник «редукщя особистих досягнень» вщ-повiдае високому рiвню у першiй групi та серед-ньому рiвню у другш. Пiдвищення цього показника вiдбивае тенденщю до негативно1 оцiнки свое1 компетентности i продуктивности i, як наслщок, - зни-ження професшно1 мотивац^х, наростання негати-вiзму стосовно службових обов'язкхв, тенденцiя до зняття з себе вiдповiдальностi, iзоляцiя вщ оточу-ючих, вiдстороненiсть i неучасть, уникнення роботи спочатку психологiчно, а поттм фiзично.
Таблиця 1
Розмодш лiкарiв рiзних смещальностей за ступенем вираження категорш _професiйного вигорання (розроблено авторами)_
Категорiя ПВ Емощйне виснаження Деперсонал!защя Профеийне вигорання
Висо- Серед- Низь- Висо- Серед- Низь- Висо- Серед- Низь-
кий н1й кий кий и1й кий кий и1й кий
рiвень рiвень ршень ршень ршень ршень ршень ршень ршень
Спецiальнiсть п (%) п (%) п (%) п (%) п (%) п (%) п (%) п (%) п (%)
Лiкарi СШМД 3 (14%) 10 (45%) 9 (41%) 8 (37%) 11 (50%) 3 (14%) 4 (18%) 9 (41%) 9 (41%)
Фельдшери СШМД 3 (30%) 6 (60%) 1 (10%) 8 (80%) 2 (20%) 0 2 (20%) 6 (60%) 4 (40%)
Хiрурги 12 (60%) 5 (25%) 3 (15%) 12 (60%) 5 (25%) 3 (15%) 1 (5%) 8 (40%) 11 (55%)
Педiатри 9 (64%) 5 (36%) 0 13 (93%) 1 (7%) 0 10 (71%) 4 (29%) 0
Кардiологи 7 (44%) 5 (30%) 4 (25%) 4 (25%) 7 (44%) 5 (31%) 3 (19%) 6 (37%) 7 (44%)
Лiкарi ЗПСМ 15 3 0 17 1 0 16 2 0
(83%) (17%) (94%) (6%) (88%) (12%)
100% 90% 80% 70% 60% 50% 40% 30% 20% 10% 0%
Рис.
Лiкарi ШМД Фельдшери
Хiрурги
Педiатри
И високии
□ середый
□ низький
Кардюлоги Лiкарi ЗПСМ
3. Стушнь вираження емоцiйного вигорання у медичних мрашвникчв рiзних спецiальностей
(розроблено авторами на основi джерела [9])
Середнш показник рiвня редукцп професш-них обов'язкiв у медичних пращвнишв становив 35,6+7,2 бала, що ввдповвдало низькому рiвню. До-статньо задоволеними своею професiйною д1яльн1-стю були 40% опитаних, помiрно задоволеними - 34 та незадоволеними - 26%. Аналiз структури компонентов РПО залежно вiд спецiалiзацil лiкарiв виявив низку вiдмiнностей: високий рiвень редукцп профе-сiйних досягнень вiдзначено у педiатрiв (71%) та с1-мейних лiкарiв (88%), про що свiдчила негативна оцiнка свое! продуктивностi, зниження професiйноl мотивацп, наростання негативiзму щодо службових обов'язкiв, тенденци до зняття з себе ввдповвдально-сп, втрата перспективи подальшо! профеайно! д1я-льносп, зниження самооцiнки.
Лiкарiв-хiрургiв тестували за методикою дiаг-ностики емоцiйного вигорання В. Бойко [14]. В. Бойко дае наступне визначення емоцiйного вигорання. Емоцшне вигорання - це мехашзм психоло-гiчного захисту, вироблений особистiстю, який мае форму повного чи часткового виключення емоцiй у ввдповвдь на окремi психотравмуючi впливи. Емо-цiйне вигорання е надбаним стереотипом емоцшно!, частше професшно! поведшки. Вигорання е част-ково функцюнальним стереотипом, оскiльки дае змогу людин дозувати та економно витрачати енер-гетичн ресурси. Водночас можуть виникнути його дисфункцiйнi наслiдки, коли вигорання спричиняе негативний вплив на профеайну дiяльнiсть та сто-сунки з партнерами. Бойко розглядае емоцiйне виго-
рання як професшну деформацю особистосп, яка виникае пiд впливом низки чиннишв - зовнiшнiх та внутршшх.
Запропонована методика дае докладну картину синдрому емоцiйного вигорання як динамiчного процесу, що виникае поетапно у повнш вщповщно-ст до мехашзму розвитку стресу, коли присутнi три його фази. Рiвень емоцiйного вигорання ощнюеться за 12 шкалами, ям вiдповiдають трьом фазам:
• фаза «Тривожна напруга»: передвiсник i «пусковий механiзм» у формуваннi емоцiйного вигорання. Напруга мае динамiчний характер, що зу-мовлено вимотуючою постшнютю або посиленням дп психотравмуючих чиннишв;
• фаза «Резистенщя»: отр наростаючому стре-
су;
• фаза «Виснаження»: характеризуеться бшьш або менш вираженим падшням енергетичного тонусу i ослаблениям нервово! системи (табл. 2).
Ввдповвдно до ключа визначаеться сума балiв окремо для кожно! з фаз вигорання.
Результати, отримаш в процес проведення методики наведенi в табл. 3. Даш табл. 3 дозволяють зробити висновок, що ва три фази емощйного вигорання, а саме - «тривожна напруга», «резистенщя» та «виснаження» у лiкарiв обох груп знаходяться у стадп формування. Середш бали у Г1 та Г2 за шкалою «тривожна напруга» - 44 та 43,5 вщповщно, свiдчать про усвщомлення посилення психотравмуючих чиннишв профеайно! дiяльностi, вiдчуття не-задоволеност собою, обраною профеиею, вiдчуття безвихiдностi, зростання напруги пiд час професш-
Таблиця 2
Фази стресу та симптоми вигорання за В. Бойко _
Фаза Симптом
Тривожна напруга Переживання психотравмуючих обставин. Незадоволенють собою. Вщчуття «Загнаносп в клiтку». Тривога i депресiя
Резистенщя Неадекватне (виборче) емоцiйне реагування. Емоцiйно-етична дезорiентацiя. Економiя емоцiй. Редукщя профеайних обов'яз-кiв
Виснаження Емоцiйний дефщит. Емоцiйна вiдчуженiсть. Деперсоналiзацiя. Психосоматичнi i психофiзiоло-гiчнi порушення
но! дiяльностi. У Г2 отримаш достовiрно вищi по-казники за шкалою «резистенщя» (р<0,05). Це говорить про те, що у лiкарiв з бшьшим професiйним стажем роботи формуеться захисна реакцiя у ви-глядi обмеження емощйно! вщдач^ що може спосте-рiгатися не тшьки на роботу а i вдома. Також сума балiв у Г2 за шкалою «виснаження» бшьше, нiж у Г1. Характеризуеться бшьш або менш вираженим падшням загального тонусу i ослабленням нервово! системи. Емощйний захист стае невiд'емним атрибутом особи.
Таблиця 3
Результати за методикою В. Бойко (середш бали) _
Показник Г1 (п=41) Г2(п=48)
Переживання психотравмуючих обставин 11,4 15,6
Незадоволеиiсть собою 7,9 8,1
Ввдчуття «Загиаиостi в клiтку» 9,4 8,3
Тривога i депресiя 15,3 11,5
Сума балiв 44 43,5
Неадекватне (виборче) емоцшне реагування 8,7 10,6
Емоцiйио-етичиа дезорiеитацiя 8,6 12,7
Економiя емоцiй 7,9 12,9
Редукцiя професiйиих обов'язк1в 11,8 8,3
Сума балiв 37 44,5
Емоцiйиий дефiцит 9,6 10,4
Емоцiйиа ввдчужешсть 7,8 9,1
Деперсоиалiзацiя 10,9 10,1
Психосоматичиi i психофiзiологiчиi порушення 10,2 11,1
Сума балiв 38,5 40,7
Висновки
1. Ощнка результатов дослiдження вказуе на те, що складнють лiкувального процесу, постшне емо-цiйне, психофiзичне напруження призводить до формування високого рiвня синдрому професiйного вигорання з акцентом на емощйне виснаження та де-персоналiзацiю у бiльшостi медичних пращвнишв.
2. Найбшьш виражений синдром професшного вигорання за всiма шкалами у лiкарiв-педiатрiв та сi-мейних лiкарiв, оск1льки саме цi професшш катего-рi! проводять найбiльше часу у безпосередньому тесному спiлкуваннi з хворими, що проявляеться емоцiйним спустошенням, високою особист^сною тривожнiстю, зниженням настрою, психоемощйним
ввдстороненням, зниженням продуктивности працi, незадоволенням собою.
Проведене дослiдження виявило ознаки «пси-хiчного вигорання» лiкарiв-хiрургiв та показало схожу структуру цього феномена в групах лiкарiв з меншим i бiльшим стажем професiйноï дiяльностi. У кожнiй з груп лiкарiв в струкIурi синдрому «пси-хiчного вигорання» в мiнiмальному ступенi пред-ставленi ознаки «емоцiйного виснаження», а в се-редньому i високому ступен - ознаки «деперсональ зацп» i «редукцiï особистих досягнень». Також можна зробити висновок, що ва три фази емоцiй-ного вигорання, а саме - «тривожна напруга», «ре-зистенцiя» та «виснаження» у лiкарiв обох груп зна-ходяться у стадiï формування.
Лiтература
1. Милакова В. В. Проблема профессионального выгорания. Бюллетень Волгоградского научного центра РАМН и Администрации Волгоградской области. 2007. № 4. С. 5-6. 2. Винокур В. А., Рыбина О. В. Синдром профессионального выгорания у медицинских работников: психологические характеристики и методические аспекты диагностики. Психодиагностика и психокоррекция: Руководство для врачей и психологов. СПб.: Питер, 2008. 235 с. 3. Ильин Е. П. Эмоции и чувства. СПб.: Питер, 2008. 783 с. 4. Ожогова Е.Г. Взаимосвязь синдрома «психического выгорания и особенностей ценностно-смысловой сферы у педагогов. Психологический журнал. 2008. Т. 5, № 3. С. 17-28. 5. Мит-ченко Л.Э. Исследование факторов эмоционального выгорания педагогов. Тюмень, 2003. 72 с. 6. World Health Organization. The ICD-10 Classification of Mental and Behavioral Disorders: clinical descriptions and diagnostic guidelines. Geneva: WHO, 1992. 7. Косарев В. В., Бабанов С. Л. Неврозы у медицинских работников. Здоров 'я Украти. 2011. № 1. С. 49. 8. Щавелева М.В., Шваб Л.В., Байкова И.А. Выраженность синдрома эмоционального выгорания у врачей-организаторов здравоохранения. Вопросы организации и информатизации здравоохранения. 2009. № 3. С. 73-77. 9. Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. СПб. : Питер, 2005. 336 с. 10. Борисова М.В. Психологические детерминанты феномена эмоционального выгорания у педагогов. Вопросы психологии. 2005. №2. С. 97-104. 11. Ску-гаревская М.М. Синдром эмоционального выгорания. Медицинские новости. 2002. №7. С. 3-9. 12. Holloway F., Szmukler G., Carson J. Support systems. 1. Introduction. Advances in Psychiatric Treatment. 2000. Vol. 6. P. 226-235. 13. Малец Л. Внимание: «выгорание». Персонал. 2000. № 2. С. 99-102. 14. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. Москва: Филинъ, 1996. 472 с. 15. Новшова О.Ф. Управлшня розвитком шдприемств в контексп соцiальноï ввдповь дальностг Економiчний вкник Донбасу. 2016. № 2(44). С. 153-157.
References
1. Milakova V. V. (2007). Problema professional'no-go vygoraniya |The problem of professional burnout]. Byulleten' Volgogradskogo nauchnogo tsentra RAMN i
Administratsii Volgogradskoy oblasti - Bulletin of the Volgograd Scientific Center of the Russian Academy of Medical Sciences and the Administration of the Volgograd Region, 4, pp. 5-6 [in Russian].
2. Vinokur V. A., Rybina O.V. (2008). Sindrom pro-fessional'nogo vygoraniya u meditsinskikh rabotnikov: psikhologicheskiye kharakteristiki i metodicheskiye aspekty diagnostiki. Psikhodiagnostika i psikhokorrek-tsiya: Rukovodstvo dlya vrachey i psikhologov [Syndrome of professional burnout among medical workers: psychological characteristics and methodological aspects of diagnosis. Psychodiagnostics and psychocorrection: a Guide for doctors and psychologists]. SPb., Piter [in Russian].
3. Il'in Ye. P. (2008). Emotsii i chuvstva [Emotions and feelings]. SPb., Piter [in Russian].
4. Ozhogova Ye.G. (2008). Vzaimosvyaz' sindroma «psikhicheskogo vygoraniya i osobennostey tsennostno-smyslovoy sfery u pedagogov [The relationship of the syndrome of "mental burnout and the characteristics of the value-semantic sphere in teachers]. Psikhologicheskiy zhurnal - Psychological Journal, Vol. 5, No. 3, pp. 17-28 [in Russian].
5. Mitchenko L.E. (2003). Issledovaniye faktorov emotsional'nogo vygoraniya pedagogov [The study of factors of emotional burnout of teachers]. Tyumen [in Russian].
6. World Health Organization. (1992). The ICD-10 Classification of Mental and Behavioral Disorders: clinical descriptions and diagnostic guidelines. Geneva, WHO.
7. Kosarev V. V., Babanov S. L. (2011). Nevrozy u meditsinskikh rabotnikov [Neuroses in medical workers]. Zdorovia Ukrainy - Health of Ukraine, 1, p. 49 [in Russian].
8. Shchaveleva M.V., Shvab L.V., Baykova I.A. (2009). Vyrazhennost' sindroma emotsional'nogo vygoraniya u vrachey-organizatorov zdravookhraneniya [The severity of burnout syndrome among healthcare providers]. Voprosy organizatsii i informatizatsii zdravookhraneniya - Health Organization and Informatization Issues, 3, pp. 73-77 [in Russian].
9. Vodop'yanova N.Ye., Starchenkova Ye.S. (2005). Sindrom vygoraniya: diagnostika i profilaktika [Burnout Syndrome: Diagnosis and Prevention]. SPb., Piter [in Russian].
10. Borisova M.V. (2005). Psikhologicheskiye deter-minanty fenomena emotsional'nogo vygoraniya u pedagogov [Psychological determinants of the phenomenon of emotional burnout among educators]. Voprosy psikhologii -Psychology Issues, 2, pp. 97-104 [in Russian].
11. Skugarevskaya M.M. (2002). Sindrom emotsional'nogo vygoraniya [Burnout Syndrome]. Meditsinskiye novosti - Medical news, 7, pp. 3-9 [in Russian].
12. Holloway F., Szmukler G., Carson J. (2000). Support systems. 1. Introduction. Advances in Psychiatric Treatment, Vol. 6, pp. 226-235.
13. Malets L. Vnimaniye: «vygoraniye» [Attention: "burnout"]. Personal - Staff, 2, pp. 99-102 [in Russian].
14. Boyko V. V. (1996). Energiya emotsiy v obshchenii: vzglyad na sebya i na drugikh [Energy of emotions in communication: a look at yourself and others]. Moscow, Filin" [in Russian].
15. Novikova O.F. (2016). Upravlinnia rozvytkom pidpryiemstv v konteksti sotsialnoi vidpovidalnosti [Enter-
prise development management in the context of social responsibility]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu - Economic Herald of the Donbas, 2(44), рр. 153-157 [in Ukrainian].
Ровенська В. В., Саржевська С. О. Особливосп розвитку та проявiв синдрому емоцшного виго-рання у . пкарш
У статт проаналiзовано pibeHb та прояви профе-сiйного вигорання у медичних пpацiвникiв piзних спе-цiальностeй в Укрш'ш та вплив piвня особиспсно! три-вожностi у фоpмуваннi симптомiв пpофeсiйного вигорання. Для визначення piвня пpофeсiйного вигорання медичних пращвнишв шляхом анонiмного опитування охоплено 100 оаб. Серед них: лiкаpi станцп швидко! медично! допомоги - 22 особи, фельдшери станцп швидко! медично!' допомоги - 10, хipуpги - 20, лiкаpi терапевтичного пpофiлю - 48 оаб (пeдiaтpи - 14, кар-дiологи - 16, амейш лiкapi -18). Для оцiнки piвня про-фeсiйного вигорання використана методика Maslach Burnout Inventory (MBI) з адаптащею Н. Водоп'яново!. Установлено вщмшносп в показниках цього синдрому вщповвдно до спeцiaльностi. Нaйбiльш виражений синдром професшного вигорання за вама шкалами у лiкapiв пeдiaтpiв та амейних лiкapiв, оскiльки саме щ пpофeсiйнi категорп проводять нaйбiльшe часу у без-посередньому тiсному сшлкуванш з хворими, що про-являеться емоцшним спустошенням, високою осо-бистюною тpивожнiстю, зниженням настрою, психо-емоцшним ввдстороненням, зниженням продуктив-ностi пращ, незадоволенням собою. Вiдмiчeно, що синдром емоцшного вигорання лiкapiв проходить три фази, iз яких у фaзi напруження вiн характеризуеться переважно нaдмipним переживанням психотравму-ючих обставин, у фaзi резистенцп проявляеться еко-номiею eмоцiйноi сфери, у фaзi виснаження - емоцш-ним дeфiцитом. Проведено aнaлiз зaлeжностi мiж сту-пенем вираженосп окремих ознак синдрому емоцшного вигорання у лiкapiв та тривалтстю !х лшарняно! практики.
Ключовi слова: синдром емоцшного вигорання, професшна дiяльнiсть лiкapiв, психосомaтичнi роз-лади, особиспсш фактори, пpофeсiйний стаж, емо-цшне виснаження, лiкapi-хipуpги.
Rovenska V., Sarzhevskaya Е. Features of Development and Manifestations of Emotional Burnout Syndrome in Physicians
The article analyzes the level and manifestations of professional burnout in medical professionals of different specialties of Ukraine and the influence of the level of personal anxiety in the formation of symptoms of professional burnout. To determine the level of professional burnout of health workers by anonymous survey, 100 people were enrolled. Among them: doctors of the ambulance station - 22 people, paramedics of the ambulance station - 10, surgeons - 20, doctors of therapeutic profile - 48 (pediatricians - 14, cardiologists - 16, family doctors - 18). The Maslach Burnout Inventory (MBl) technique with adaptation by N. Vodopyanova. Differences in indicators of this syndrome according to specialty were found. The most pronounced syndrome of professional burnout on all scales in
pediatricians and family doctors, because it is these professional categories spend the most time in direct close communication with patients, manifested by emotional devastation, high personal anxiety, decreased mood, reduced mood yourself. It is noted that the emotional burnout syndrome of doctors goes through three phases, of which in the stress phase it is characterized mainly by excessive experience of psycho-traumatic circumstances, in the phase of resistance is shown by the saving of the emotional sphere, in the phase of exhaustion - by an emotional deficit. The analysis of the dependence between the severity of certain signs of emotional burnout syndrome in doctors and the duration of their hospital practice.
Keywords: emotional burnout syndrome, doctors' professional activity, psychosomatic disorders, personal factors, professional experience, emotional exhaustion, surgeons.
Ровенская В. В., Саржевская Е. А. Особенности развития и проявлений синдрома эмоционального выгорания у врачей
В статье проанализированы уровень и проявления профессионального выгорания у медицинских работников разных специальностей в Украине и влияние уровня личностной тревожности в формировании симптомов профессионального выгорания. Для определения уровня профессионального выгорания медицинских работников путем анонимного опроса охвачено 100 человек. Среди них: врачи станции скорой медпомощи - 22 человека, фельдшера станции скорой медпомощи - 10, хирурги - 20, врачи терапевтического профиля - 48 человек, (педиатры - 14, кардиологи - 16, семейные врачи -18). Для оценки уровня профессионального выгорания использована методика Maslach Burnout Inventory (MBI) с адаптацией Н. Водопьяновой. Установлены отличия в показателях этого синдрома соответственно специальности. Наиболее выраженный синдром профессионального выгорания по всем шкалам у врачей педиатров и семейных врачей, поскольку именно эти профессиональные категории проводят больше всего времени в непосредственном тесном общении с больными, что проявляется эмоциональным опустошением, высокой личностной тревожностью, снижением расположения духа, психоэмоциональным отстранением, снижением производительности труда, неудовлетворением собой. Отмечено, что синдром эмоционального выгорания врачей проходит три фазы, из которых в фазе напряжения он характеризуется преимущественно чрезмерным переживанием психотравмирующих обстоятельств, в фазе резистен-ции проявляется экономией эмоциональной сферы, в фазе истощения - эмоциональным дефицитом. Проведен анализ зависимости между степенью выраженности отдельных признаков синдрома эмоционального выгорания у врачей и продолжительностью их больничной практики.
Ключевые слова: синдром эмоционального выгорания, профессиональная деятельность врачей, психосоматические расстройства, личностные факторы, профессиональный стаж, эмоциональное истощение, врачи-хирурги.
Стаття надшшла до редакцл 05.02.2020
Прийнято до друку 20.02.2020
