CC BY
79
УДК 613.6:616.8-009.17-085:615.21 DOI: 10.22141/2224-0713.7.109.2019.183009
Марута Н.0.1, Чабан О.С.2, Каленська Г.Ю.1
1ДУ «1нститутневрологИ, психiатрi¡'та наркологи'НАМН Украни», м. Кив, Укра'/на 2Нацональниймедичний унiверситетiMe^О.О. Богомольця, м. Ки!в, Укра'/на
Особливост емоцмного вигорання в пращвниюв сфери охорони невролопчного й псижчного здоров'я
Резюме. Було обстежено 196 пращвни^в сфери охорони невролог1чного й псих1чного здоров'я, як упро-довж 30 дтв вживали Мемопрув (EVER Pharma). Було визначено, що синдром емоцшного вигорання спостеркався в 68,4 % лтар1в. Встановлено, що в мехатзмах формування емоцшного вигорання пров1дну роль в1д1грають переживания психотравмуючих чинник1в, редукщя професшних обов'язк1в, неадекватне емоцшнереагування, розширення сфери економПемоцш, емоцшна й особисткна в1дсторонетсть. Доведена ефективтстьМемопруву для подолання астенП(ф1зично'(iпсих1чно'{), тдвищення активност1 шмотивацй, а також покращення процесу уваги ш працездатностi в оаб i3 синдромом емоцшного вигорання. Ключовi слова: емоцшне вигорання; психiчне здоров 'я; емоцшна виснажетсть; пращвники сфери охорони неврологiчного ш психiчного здоров'я
1NJJ
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL I
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
Останшми десятилптями вщзначаеться стшкий ш-терес до феномену емоцшного вигорання [1, 7, 10, 15, 27, 28].
Синдром емоцшного вигорання (СЕВ) — це реакция людини, що виникае внаслщок тривалого впливу професшних стрешв середньо! штенсивность СЕВ е проце-сом поступово! втрати емоцшно!, когштивно! та фiзич-но! енергп, що виявляеться в симптомах емоцшного, розумового виснаження, фiзичноl втоми, особистюно! вiдстороненостi й зниження задоволення виконанням роботи [5, 12, 15, 17].
У лiтературi як синошм СЕВ використовуеться тер-мш «синдром психiчного вигорання». СЕВ е сформо-ваним особистiстю механiзмом психолопчного захисту у формi повного або часткового виключення емоцiй у вщповщь на професiйнi психотравмуючi впливи; це на-бутий стереотип емоцшно'1, частше за все професшно!, поведiнки [20, 23, 26].
В лiтературi доволi часто можна зустрiти i iншi ви-значення емоцiйного вигорання: емоцшне згорання, професшне вигорання, професiйний дефект, профе-
сiйна деструкцiя, синдром хрошчно! втоми, синдром виснаження, синдром менеджера, синдром перевтоми, акедiя, екзистенцiйна пустка, i навiть такий яскравий термш, як «отруення людьми» [1, 7, 17, 23].
СЕВ — частково функцюнальний стереотип, осюль-ки вш дозволяе дозувати й економно витрачати енер-гетичнi ресурси. У той же час можуть виникати його дисфункцюнальш наслщки, коли вигорання негативно позначаеться на виконанш професшних обов'язюв i стосунках з партнерами. Iнодi СЕВ (в iноземнiй лгге-ратурi — burnout) позначаеться поняттям «професшне вигорання», що дозволяе розглядати це явище в аспекп особисто! деформаци пiд впливом професiйних стрешв [11, 16, 19, 24].
Першi роботи з ще! проблеми з'явилися в США. Американський психiатр Г. Фрщенберг у 1974 р. описав феномен психолопчного стану здорових людей, що пе-ребувають в штенсивному й тiсному спiлкуваннi з патентами (клiентами) в емоцiйно навантаженш атмосферi при наданнi професшно! допомоги [25]. Цей стан було визначено як синдром фiзичного та емоцшного висна-
© «Ммнародний неврологiчний журнал» / «Международный неврологический журнал» / «International Neurological Journal» («Mezdunarodnyj nevrologiceskij zurnal»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Марута Наталiя Олександрiвна, доктор медичних наук, професор, заступник директора з науково-дошдноТ роботи, Державна установа «1нститут неврологГГ, пагаатрн та наркологи НацюнальноТ академи медичних наук УкраТни», вул. Академiка Павлова, 46, м. Харш, 61068, УкраТна; e-mail: mscience@ukr.net
For correspondence: Nataliia Maruta, MD, PhD, Deputy Director on ScientificWork, State Institution"Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology ofthe National Academy ofMedical Sciences of Ukraine', Academician Pavlov st., 46, Kharkiv, 61068, Ukraine; e-mail: mscience@ukr.net
ження, що включае розвиток негативно! самооцшки, негативного ставлення до роботи, втрату розумiння i спiвчуття щодо ктентав або пацiентiв [21, 22]. Спочат-ку СЕВ розглядався як стан знемоги з вщчуттям власно! непотрiбностi, пiзнiше симптоматика даного синдрому ютотно розширилася за рахунок психосоматичного компонента, дослщники все бiльше пов'язували синдром iз психосоматичним самопочуттям, вщносячи його до станiв передхвороби [17, 20].
Останнiм часом СЕВ оцшювався як механiзм пси-холопчного захисту у формi повного або часткового ви-ключення емоцiй у вщповщь на дiяльнiсть, пов'язану з напруженими емоцшними зв'язками, який кардиналь-ним чином впливае на професшну дiяльнiсть i мiняе якiсть життя людини. Хоча останнi данi ВООЗ ще до оцшки його як розладу вже вказували на полюистем-нiсть цього прояву: СЕВ — це фiзичне, емоцiйне або мотивацшне виснаження, що характеризуеться пору-шенням продуктивностi роботи, втомою, безсонням, шдвищеною схильнiстю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або шших психоактивних речовин для отримання тимчасового полегшення, що мае тенденцш до розвитку фiзичноí' залежностi та (у багатьох випадках) сущидально! поведiнки.
Цей синдром розцшюеться як стрес-реакцiя на тривалi виробничi й емоцiйнi вимоги, що виникають унаслiдок надмiрноl вщданосп людини сво!й роботi з одночасним нехтуванням шмейним життям або вщпо-чинком (ВООЗ, 2012).
СЕВ — синдром емоцшного виснаження, депер-соналiзацií i зменшення особистiсних досягнень, що виникае в шдивщв, якi працюють з людьми. Синдром вигорання характеризуеться емоцшним спустошенням, байдужютю i навпъ цинiчним ставленням до пацiентiв i негативним ставленням до себе, вiдчуттям незадово-лення вiд свое! роботи й недооцшкою професiйних досягнень, порушенням стосунив з колегами, у шм'!, по-гiршенням якостi життя i стану фiзичного й психiчного здоров'я [26, 27].
На сьогодш СЕВ можна вiднести за Мiжнародною класифiкацiею хвороб (МКХ-10) до класифшацшно! рубрики «Проблеми, пов'язанi з труднощами подо-лання життевих ускладнень та управлшня власним життям»: «Вигорання» (/73.0), або «Розлади адаптаци» (F43), або «Неврастешя» (F48).
СЕВ, або ЬитоШ:-синдром, включений до перель ку Мiжнародноí класифiкацií захворювань, i, згiдно з роз'ясненням ВООЗ, його слщ пов'язувати виключно з професiйною дiяльнiстю. Цей розлад описують як «хрошчний стрес на робочому мющ, з яким пращвник своечасно не впорався» (ВООЗ, 2019).
СЕВ мае безлiч клМчних проявiв, проте, згiдно з висновками К. Маслач i С. Джексона, прийнято ви-дiляти три основних психопатолопчних компоненти СЕВ: емоцiйну виснаженють, яка виявляеться емоцш-ною спустошенютю й утомою; деперсоналiзацiю, що характеризуеться знеособлюванням вщносин з людьми, i редукцiю професiйних досягнень, пов'язану зi знещ-ненням [6].
Видiляють ключовi симптоми СЕВ, що зачiпають фiзичний, когнiтивний, емоцiйний, поведiнковий i со-цiальний компоненти життя людини. Серед емоцшних i поведiнкових проявiв СЕВ переважають: агрешя або роздратування на адресу хворих; ^норування; холод-нють емоцiйних реакцiй; вiдмова вiд особистюного шд-ходу; надзалученiсть до роботи; компульсивне надання допомоги; тривога за стан справ на робочому мющ й залежнють вщ них; низька мотиващя i страх некомпетентность Цi прояви можуть безпосередньо впливати на ставлення до хворих, якють надання медично! допомоги, реабштацш i реадаптацiю пацiентiв. Серед ког-нiтивних порушень при СЕВ вщзначаються погiршення короткочасно! пам'ятi; зниження концентрацп уваги; складнощi з плануванням i виконанням комплексних завдань; зниження продуктивной когнiтивноí' дiяль-ностi й повсякденно! активностi; сповiльненiсть у ру-ховш сферi [8, 9, 13].
Емоцшне вигорання — динамiчний процес, що роз-виваеться поетапно, проходячи таы фази:
1) напруження — нервова (тривожна) напруга — е пусковим мехашзмом у формуваннi емоцiйного вигорання. Його створюють хрошчна психоемоцшна атмосфера, пiдвищена вiдповiдальнiсть, складний контингент;
2) резистенцiя, тобто отр — несвiдоме прагнення до психолопчного комфорту за допомогою наявних емоцшних захиспв. Людина намагаеться бтьш-менш успiшно захистити себе вiд неприемних вражень;
3) виснаження — характеризуеться бшьш-менш вираженим падшням загального енергетичного тонусу, ослабленням нервово! системи, збщненням психiчних ресурсiв, зниженням емоцшного тонусу, яке настае внаслщок того, що ошр виявився неефек-тивним [2].
Серед пращвниыв, у яких СЕВ зус^чаеться най-бiльш часто (вщ 30 до 90 %), слщ назвати лiкарiв, вчите-лiв, психологiв, соцiальних працiвникiв, рятувальник^в, пращвниыв правоохоронних оргашв. Численнi дослi-дження показали, що медична профешя — одна з тих, яка бтьшою мiрою формуе предиспозицiю до розвитку феномена псимчного вигорання. Емоцiйне вигорання серед лiкарiв спостерiгаеться частiше, шж серед решти населення: за останш 5 рок^в частка СЕВ серед лiкарiв США зросла з 45 до 54 %; серед працюючих американ-щв СЕВ рееструеться в 28 % [15, 24, 27].
Майже 80 % лiкарiв-психiатрiв, лiкарiв-психотера-певтав, лiкарiв-наркологiв i лiкарiв-неврологiв мають рiзного ступеня вираженостi ознаки СЕВ; 7,8 % — рiз-ко виражений синдром, що веде до психосоматичних i психовегетативних порушень [11, 12, 16]. За шшими даними, серед психолопв-консультанпв i психотера-певтав ознаки СЕВ рiзного ступеня вираженоста вияв-ляються в 73 % випадыв; у 5 % визначаеться виражена фаза синдрому, що проявляеться емоцшним виснажен-ням, психосоматичними й психовегетативними пору-шеннями [16]. Серед медичних сестер психiатричних вщдтень ознаки СЕВ виявляються в 62,9 % опитаних. Фаза резистенци домiнуе в картиш синдрому в 55,9 %,
виражена фаза виснаження — у 8,8 % респонденпв вь ком 51—60 роив i зi стажем роботи в псиматри понад 10 рокiв. Т чи iншi симптоми вигорання мають 85 % сощальних працiвникiв [19, 23].
Це пов'язано не тГльки з тим, що медична дiяльнiсть передбачае стiйке взаемовiдношення «лiкар — пащент» i комунiкацiю в його рамках, а й з тим, що дiяльнiсть лшаря пов'язана з високим ступенем вгдповгдальностГ за життя й благополуччя iншоí' людини [7, 9, 23].
Вважаеться, що професп психiатрiв i неврологiв мають деяи особливостi, якi видiляють !х з низки про-фесiй системи «людина — людина» [12]. До них належать, наприклад, анозогнозiя в пащенпв i пов'язанi з нею протидiя госшталГзацп, нонкомплаенс, недовiра до медичного персоналу. Також це тиск родичiв хворих, значнi обсяги рутинних обов'язив, необхiднiсть постш-ного, часто негативно зарядженого спГлкування з хро-нiчними тяжкокурабельними пацiентами [9, 13, 14, 17, 26]. Уш щ фактори можуть обумовити як психолопчний дискомфорт у фах^вця, так i змiну ставлення до хворих.
За даними англшських дослiдникiв, серед лiкарiв виявляеться високий рiвень тривоги (41 % випадыв), клiнiчно виражено! депресп (26 % випадкiв). Третина лiкарiв використовуе медикаментознi засоби для корек-цГ! емоцшно! напруги, кшьисть вживаного алкоголю перевищуе середнiй рiвень [28].
Серед причин СЕВ видГляють двГ групи факторiв, пов'язаних мГж собою, що впливають на рiвень емо-цГйного вигорання [6, 16]. До першо! групи вГдносять чинники, пов'язанi з особливостями характеру, темпераменту, цшностями тощо. Дану групу можна умовно назвати «iндивiдуальнi чинники», тобто вони пов'язаш з психГчними процесами всерединi людини. До друго! групи належать умови й взаемодiя мГж людьми, час роботи, оргашзацшна культура, умовнГ складностГ кому-шкаци тощо, тобто фактори, що впливають на людину ззовш. Так! фактори можна умовно об'еднати в групу «сощальш чинники», але при цьому передбачаеться, що даш фактори взаемодшть Гз психгчним простором людини [10, 11].
Головною причиною СЕВ вважаеться психолопчна, душевна перевтома, коли вимоги (внутршш й зовшш-ш) тривалий час переважають над ресурсами (внутрГш-нГми Г зовнГшнГми), у людини порушуеться стан емоцшно! рГвноваги, що неминуче призводить до СЕВ [16].
Стрес на робочому мющ, тобто невгдповгдшсть мГж особистютю Г вимогами, що висуваються до не!, е ключовим компонентом СЕВ. До основних оргашза-цГйних факторГв, яи сприяють СЕВ, вГдносять: високе робоче навантаження; вгдсутшсть або брак сощально! пГдтримки з боку колег Г керГвництва; недостатню ви-нагороду за роботу; високий стушнь невизначеносп в оцГнцГ виконувано! роботи; неможливють впливати на прийняття рГшень; неоднозначш вимоги до роботи; постшний ризик штрафних санкцГй; одноманГтна, монотонна й безперспективна дГяльшсть; необхГднГсть зовш виявляти емоцп, якГ не вгдповгдають реалГям; вГдсутнГсть вихГдних, вГдпусток та штерешв поза ро-ботою [8, 9, 14].
Подолання наслщыв СЕВ вiдбуваeться з викорис-танням фармако- i психотерапп. Серед фармаколо-гiчних засобiв особливого значення набувають Ti, що впливають на когштивш функцй'.
Мемопрув — бюлопчно активна сумiш полiпептидiв природного походження з клШчно доведеною ефек-тивнютю.
Мемопрув e комбiнацieю нейропептидiв i амiно-кислот, отриманих з природних джерел i приведених у вщповщнють до стандартiв бiотехнологiчного процесу в сертифшованих умовах. Нейропептиди в Мемопру-вi iмiтують фактори росту нейрошв, що важливi для нормального функцюнування мозку. В опублiкованих дослхдженнях щ нейропептиди демонструють ефектив-нiсть у двох важливих процесах:
— нейропротекщя: захищають нервовi клiтини й нейронну мережу вщ патологiчних процесiв, що при-зводять до погiршення когштивних функцiй;
— нейропластичнiсть: стимулюють утворення й змщнення мiжнейронних сполук для покращання ког-нiтивних функцiй (пам'ята, уваги й концентрацй') i при-скорюють вiдновлення нейронних мереж.
Завдяки вищезазначеним властивостям Мемопрув покращуе й вщновлюе когнiтивнi функцй' (пам'ять, увага i концентрацiя), а також сприяе розумовш i фi-зичнiй реабштацй' в перiод одужання.
Результати клШчних дослiджень засвiдчили без-пеку, а також довели ефектившсть Мемопруву щодо покращання пам'ятi й уваги в здорових добровольщв середнього вiкy Так, у дослщженш T.H. Crook et al. (2005) рiзниця мiж групою, у як1й приймали Мемопрув, i тими, хто отримував плацебо, у первиннш кiнцевiй точцi (показник домену пам'яп шкали ADAS-cog C) становила 1,6 бала, що свщчить про клшчно значущий вплив Мемопруву на когштивш функцй'. Це дослiджен-ня увшшло до Кокранiвського центрального реестру клЩчних випробувань, воно засвiдчило, що Мемопрув безпечний i перспективний для покращання пам'ята в здорових ошб, якi зазнали «природно''» втрати пам'яп, зумовлено'' вiковим чинником.
З огляду на описанi властивостi Мемопруву перс-пективним е його використання для подолання насладив СЕВ.
У зв'язку з вищевикладеним метою дослщження стало виявлення особливостей емоцiйного вигорання в пращвниив сфери охорони невролопчного й псих^ч-ного здоров'я i визначення можливостей Мемопруву у його корекцй'.
Було обстежено 196 ошб з ушх регiонiв Укра'ни, яи працювали у сферi охорони невролопчного й псимчного здоров'я (128 лк^в-невролопв i 68 лiкарiв-психiатрiв). Серед обстежених переважали ж^нки (157 ж^нок i 39 чо-ловiкiв), середнiй вк: яких становив 48,6 ± 2,8 року.
Обстежеш приймали Мемопрув (EVER Pharma) по 1 табл. вранщ упродовж 30 дшв.
Згiдно з метою дослщження всi обстеженi проходили обстеження двiчi: на початку дослщження й на-прикiнцi, що дозволило визначити ефектившсть Ме-мопруву.
Пд час дослiдження використовувались так! мето-ди: опитувальник «Професшне (емоцiйне) вигорання» (МВ1) в адаптаци Н.6. Водоп'яново! [6], методика дiагностики рiвня емоцiйного вигорання (В.В. Бойко) [18], суб'ективна шкала оцшки астени (МFI-2О) [4] i методика коректурно! проби в модифшаци В.Н. Ама-туш [3].
Проведенi дослiдження показали, що ознаки СЕВ рiзного ступеня вираженост наявнi в 68,4 % обстеже-них. Лише в 31,6 % оаб не виявлено будь-яких ознак СЕВ. Аналiзуючи структуру СЕВ, встановили, що стадiя напруження спостер^алася в 30,6 % обстеже-них, стадiя резистенцп — у 20,4 % i стадiя виснажен-ня — у 17,3 %.
При вивченш компоненпв СЕВ за методикою Н.6. Водоп'яново! було встановлено, що у 29,24 % ошб був дуже високий рiвень емоцiйно! виснаженостi, у 38,60 % — високий, 24,56 % — середнш i лише в 7,60 % ошб — низький (рис. 1).
Шсля проходження курсу прийому упродовж 1 мюяця було визначено покращення емоцiйного стану: спостер^алось зниження кiлькостi ошб з високим i дуже високим рiвнем емоцiйно! виснаженостi (р < 0,01, ДК = 1,15, М1 = 0,05, i р < 0,0001, ДК = 3,93, М1 = 0,34 вiдповiдно) i шдвищення кiлькостi осiб iз середнiм i низьким рiвнем виснаженостi (р < 0,0005, ДК = 2,21, М1 = 0,05, i р < 0,002, ДК = 3,683, М1 = 0,19 вiдповiдно).
Аналкз фактора «деперсоналiзацiя» продемонстру-вав, що в бтьшосп обстежених осiб був зафшсований високий рiвень деперсоналiзацi! (50,29 %), яка перед-бачае цишчне або неемоцiйне ставлення до пращ й об'екпв свое! працi (рис. 2). Формуючись як своерщ-ний самозахист, як емоцiйний буфер у вщповщь на пси-хоемоцiйне виснаження, що розвиваеться, у виглядi ре-акцй «вщходу вiд турботи щодо рецишентав», вона може потiм перерости в дегумашзацш.
Шсля проходження курсу прийому упродовж 1 мюяця була встановлена позитивна динамша, що полягала в зменшенш клькосп ошб !з дуже високим рiвнем де-персоналiзацi! (р < 0,0001, ДК = 2,22, М1 = 0,22) i пщви-щенш юлькосл ошб !з середшм р!внем деперсоналкзаци (р < 0,0001, ДК = 2,40, М1 = 0,24).
Ан^!з показника професшно! усшшносп про-демонстрував, що в 43,27 % пащенпв спостертався низький р!вень i в 35,09 % — середнш р!вень редукц!! професшно! усшшносл (рис. 3). Редукщя професш-них досягнень сшввщноситься з ослабленням вщчуття самокомпетентност й продуктивносп власно! роботи. Компонент редукц!! персональних досягнень являе собою самооцшну величину вигорання.
П!сля проходження курсу прийому упродовж 1 мюяця була встановлена позитивна динам!ка, що полягала в зменшенш кшькосп ошб з середшм р!внем редукц!! професшно! усшшносл (р < 0,001, ДК = 2,29, М1 = 0,16) i тдвищенш клькосл ошб !з низьким р!внем редукц!! професшно! усшшноста (р < 0,005, ДК = 1,14, М1 = 0,07).
Анал1з вираженост СЕВ у р!зних фазах за методикою В.В. Бойко показав наступне (рис. 4).
Показники фази напруження в обстежених стано-вили 39,42 ± 21,38 бала, фази резистенцп — 68,34 ± ± 25,00 бала, фази виснаження — 48,00 ± 21,51 бала.
Шсля проходження курсу прийому спостерта-лась вiрогiдна редукцiя вираженостi показниыв ушх фаз стресу: напруження (29,33 ± 21,81 бала, X = 4,151,
Рисунок 1. Динамка виснаженосп в rpyni обстежених пд впливом Мемопруву
Рисунок 2. Динам1ка депресонал!зацИ в rpyni обстежених пД впливом Мемопруву
Рисунок 3. Динамка професшноУ успшносп в груп обстежених пД впливом Мемопруву
загнаностГ в клГтку (5,98 ± 4,49 бала), тривоги й де-пресп (11,88 ± 8,33 бала). Резистенщя вГдбувалась за рахунок редукци професшних обов'язкГв (19,26 ± 8,01 бала), вираженого неадекватного емоцшного реагу-вання (18,64 ± 7,09 бала), розширення сфери еконо-мГ! емоцГй (17,41 ± 9,40 бала) та емоцшно-морально! дезорГентацп (15,12 ± 8,98 бала). Фаза виснаження була асоцшована з наявшстю психосоматичних Г ве-гетативних порушень (13,32 ± 8,32 бала), особистГс-ною й емоцГйною вГдгороджешстю (12,70 ± 8,80 бала Г 10,82 ± 5,74 бала вГдповГдно), емоцГйним дефГцитом (11,75 ± 7,76 бала).
Шсля використання Мемопруву вГдзначалась суттева позитивна динамГка за всГма ознаками емо-цГйного вигорання, окрГм шкали «емоцГйна вГдгоро-дженГсть», за якою змши були несуттевими. Так, була встановлена редукщя напруження, що проявлялось у зниженш переживань психотравмуючих ситуацш (13,30 ± 9,22 бала, г = 5,00651, р < 0,0001), тривоги й депресп (6,98 ± 7,29 бала, г = 5,586, р < 0,0001), незадоволеносп собою (6,51 ± 5,68 бала, г = 3,304, р < 0,001) та вГдчуття загнаностГ в клГтку (3,68 ± 4,74 бала, г = 2,952, р < 0,003).
Також вГдзначалася редукцГя виснаженосп за рахунок зменшення емоцшного дефщиту (8,57 ± 6,88 бала, X = 3,803, р < 0,0001), особистюно! вГдстороне-ностГ (8,96 ± 8,02 бала, г = 3,892, р < 0,0001) Г психосоматичних й вегетативних порушень (9,09 ± 7,99 бала, г = 4,151, р < 0,0001).
ВнаслГдок прийому Мемопруву спостерГга-лось зниження резистентностГ, що проявлялось
Таблиця 1. Вираженсть провдних симптом1в емоц1йного вигорання в oci6, як працюють у сфер1 охорони невролопчного й психiатричного здоров'я
Фаза стресу Найменування показнимв До прийому Пюля прийому t Р
M ± m, %
Напруження Переживання психотравмуючих обставин 18,43 ± 9,13 13,30 ± 9,22 5,006 0,000
Незадоволенiсть собою 8,66 ± 5,96 6,51 ± 5,68 3,304 0,001
Вщчуття загнаностi у клiтку 5,98 ± 4,49 3,68 ± 4,74 2,952 0,003
Тривога i депресiя 11,88 ± 8,33 6,98 ± 7,29 5,586 0,000
Резистенщя Неадекватне емоцiйне реа-гування 18,64 ± 7,09 16,79 ± 7,08 2,343 0,019
Емоцiйно-моральна дезорi-eнтацiя 15,12 ± 8,98 12,05 ± 6,52 3,468 0,000
Розширення сфери економи емоцiй 17,41 ± 9,40 12,07 ± 9,44 4,967 0,000
Редукцiя професмних обов'язкiв 19,26 ± 8,01 15,26 ± 8,64 4,204 0,000
Виснаження Емоцiйний дефiцит 11,75 ± 7,76 8,57 ± 6,88 3,803 0,000
Емоцiйна вщстороненють 10,82 ± 5,74 9,74 ± 5,03 1,759 0,079
Особистiсна вiдстороненiсть (деперсоналiзацiя) 12,70 ± 8,80 8,96 ± 8,02 3,892 0,000
Психосоматичнi та психове-гетативнi порушення 13,32 ± 8,32 9,09 ± 7,99 4,545 0,000
Напруження Резистентнють Виснаження
■ До прийому ■ Пюля прийому
Рисунок 4. Вираженсть фази стресу в груп'1 обстежених пд впливом Мемопруву
р < 0,0001), резистенци (54,06 ± 25,00 бала, г = 5,380, р < 0,0001) Г виснаження (35,00 ± 21,51 бала, г = 5,240, р < 0,0001).
Для визначення тих факторГв, за рахунок яких вГд-бувалось формування стадш напруження, резистенци Г виснаження, був проведений детальний аналГз усГх окремих симптомГв емоцшного вигорання (табл. 1).
Було встановлено, що в обстежених фаза напруження була пов'язана зГ сформованими переживан-нями психотравмуючих обставин (18,43 ± 9,13 бала), незадоволенютю собою (8,66 ± 5,96 бала), вГдчуттям
у редукци неадекватного емоцiйного реагування (16,79 ± 7,08 бала, X = 2,343, р < 0,01), емоцшно! дезо-рiентацil (12,05 ± 6,52 бала, X = 3,468, р < 0,0005), збть-шеннi емоцшних прояв1в (12,07 ± 9,44 бала, X = 4,967, р < 0,0001) i розширеннi професiйних обов'язшв (15,26 ± 8,64 бала, X = 4,204, р < 0,0001).
Анал1з р1вня астенй за шкалою астешчного стану показав, що найбшьш висок1 значення до прийому були отримаш за показником загально! астенй (12,90 ± 3,66 бала), ф1зично! астенй (11,58 ± 3,38 бала) i зниження активностi (11,10 ± 3,61 бала) (рис. 5). Показ-ники псих1чно! астенй' i зниження мотивацй становили 10,84 ± 3,68 бала i 9,29 ± 3,49 бала. Загальний рiвень астенiчного стану становив 55,73 бала, що вщповщало р1вню слабко! астенй.
п1сля прийому Мемопруву спостерталась ре-дукц1я показниыв астенй, що проявлялось у в1ропд-ному зниженнi загально!, псих1чно! i ф1зично! астенй (9,91 ± 3,67 бала, X = 7,497, р < 0,0001; 9,85 ± 3,56 бала, X = 4,605, р < 0,0001, i 9,01 ± 3,55 бала, X = 4,662, р < 0,0001 вщповщно), тдвищенш активностi й моти-вацй (9,32 ± 3,71 бала, X = 4,472, р < 0,0001, i 8,36 ± 3,47 бала, X = 2,454, р < 0,01 вщповщно).
Анал1з результатiв коректурно! проби в модифь кацй В.Н. Аматуш продемонстрував наявнiсть таких особливостей: час, витрачений на проходження пер-шо! половини тесту, становив 2,15 хв, що вщповщало процесу адаптацй до виконання завдання, при цьому час виконання друго! половини тесту становив 0,62 хв, що вщображало процес мобшзацй псих1чних процешв (X = 2,052, р < 0,04) (табл. 2).
1ндекс втомлюваност становив 0,99, що вщповщало пiдвищенiй втомлюваносп, зниженню р1вня активно! уваги.
п1сля прийому засобу Мемопрув час, що був витрачений обстеженими на проходження першо! половини тесту, становив 1,22 хв, друго! — 0,88 хв (X = 6,214, р < 0,0001), що вщображало покращення адаптацй при виконанш тесту. При цьому шдекс втомлюваност до-рiвнював 1,43, що вщповщало нормативнiй псих1ч-н1й активностi без ознак втомлюваност (X = —2,842, р < 0,004). Також треба зазначити, що загальний час виконання тесту був вищим до прийому (2,84 ± 0,73 хв), а тсля прийому загальний час виконання тесту в1ро-пдно скоротився (2,34 ± 0,53 хв), що вщображало по-
кращення процесу концентраци уваги й працездатносп (X = 6,526, р < 0,0001).
У межах дослщження був проведений кореляцш-ний анал1з м1ж показниками емоцiйного вигорання й особливостями виконавчих функцш i концентраци уваги. Так, було визначено, що порушення виконавчих функцш обстежених поеднувалось з такими показниками емоцшного вигорання, як емоцшне виснаження (г = 0,732), зниження професшно! усп1шност1 (г = 0,821) i активностi (г = 0,562), було пов'язане з втомлюванютю (г = 0,611), ф1зичною й псиичною асте-нiею (г = 0,523), неадекватним емоцiйним реагуванням (г = 0,487) i незадоволенiстю собою (г = 0,632) (рис. 6).
Також була вивчена кореляцхя мгж показником кон-центрацй уваги й показниками емоцшного вигорання. Було встановлено, що зниження концентрацй уваги поеднувалось 1з загальною астенiею (г = 0,721), тривогою i депрешею (г = 0,672), переживанням психотравмуючих ситуацш (г = 0,613), зниженням мотивацй (г = 0,502), байдушстю до роботи (г = 0,591) i редукцiею професш-них обов'языв (г = 0,439) (рис. 7).
Отримаш даш свiдчать про наявшсть функцю-нального зв'язку м1ж СЕВ, порушеннями виконавчих функц1й i концентращею уваги, що дозволяе визна-чити ш показники як синдроми-мiшенi при корекцй
Рисунок 5. Вираженсть астен'мно'У симптоматики в обстежених пд впливом Мемопруву
Таблиця 2. Особливост процесу уваги, працездатност в осб, як працюють у сфеpi охорони
невролопчного й псих'атричного здоров'я
Найменування показнимв До прийому Пюля прийому t Р
M ± m, %
t1, хв 2,15 ± 6,87 1,22 ± 0,32 1,5888 0,1131
T, хв 2,84 ± 0,73 2,34 ± 0,53 6,5263 0,000
t2, хв 0,62 ± 0,61 0,88 ± 0,56 -0,5080 0,611
IB 0,99 ± 0,47 1,43 ± 1,88 -2,8423 0,004
Примтки: tj — час, який був витрачений на проходження першоУ половини тесту; t2 — час, який був витрачений на проходження другоУ половини тесту; T — час, який був витрачений на проходження всього тесту; IB — 'шдекс втомлюваност'1.
3HM)K6HHfl
aKTMBHOCTi
(r= 0,562)
BTOMiiioBaHicTb (r = 0,611)
npoctieciMHa ycniujHicTb (r = 0,821)
HeafleKBaTHe eMoqiiiHe pearyBaHHA (r= 0,487)
EMOuiMHe BMCHa>KeHHa tr — n TXO\
V J \
He3afl0B0neHicTb
co6OK) (r = 0,632)
PucyHOK 6. KopennwtiHi 3B'A3KU noKa3HUKiB eMo^HHoro BuropaHHA 3 nopyweHHAM BUKOHaBHUx QyHKwti
l~lepe>KMBaHi-m ncuxoTpaBMyiOHMx o6cTaBMH (r = 0,613)
TpuBora Ta flenpecm (r = 0,672)
EaiiflywicTb flo po6oTM (r = 0,591)
3aranbHa acieHin (r = 0,721)
3HM>KeHHn MOTMBai4iT (r = 0,502)
PeflyKLjm npoc(DeciMHMX 060B'n3KiB (r = 0,439)
PucyHOK 7. KopenwiHHi3B'A3KU noKa3HUKiB eMo^HHoro BuropaHHA 3 nopyweHHAM npo^cy yBaru
СЕВ, а сумГш полГпептидГв природного походження Мемопрув визнати ефективним щодо вГдновлення пам'ятГ, уваги, концентраций Г прийняття щоденних рГшень.
Висновки
1. Синдром емоцшного вигорання, як реакцГя на професшш стресовГ чинники, виявляеться в 68,4 % ль карГв, яы працюють в сферГ неврологГчного й психГч-ного здоров'я. АналГз динамГчно! структури синдрому показав, що в 30,6 % СЕВ знаходиться у фазГ напру-ження, у 20,4 % — у фазГ резистенци, у 17,3 % — у фазГ виснаження.
2. У мехашзмах формування емоцГйного вигорання провГдну роль вщграють переживання психотравму-ючих чинниыв (18,43 ± 9,13), редукцГя професшних обов'язив (19,26 ± 8,01), неадекватне емоцГйне реагу-вання (18,64 ± 7,09), розширення сфери економи емо-цГй (17,41 ± 9,40), емоцшна й особистГсна вГдстороне-нГсть (10,82 ± 5,74 Г 12,70 ± 8,80 вГдповГдно).
3. Мемопрув е ефективним засобом подолання ас-тени (фГзично! Г психГчно!), пГдвищення активност й мотиваци, а також покращення процесГв уваги й пра-цездатност в осГб Гз СЕВ.
4. Щд впливом Мемопруву вГдзначаеться позитивна динамГка компонентГв СЕВ — емоцГйного виснаження й деперсонаизаци (г = 5,546 та г = 4,674), що здшсню-еться за рахунок вГропдного регресу показникГв напру-ження (незадоволенють собою, «загнанГсть у китку», тривога й депресГя), резистенци (неадекватне емоцГйне реагування, розширення сфери економи емоцш) Г виснаження (емоцшний дефГцит, психосоматичнГ й пси-ховегетативш порушення).
5. Комплекс заходГв, спрямований на профГлактику СЕВ, включае аналГз Гз боку адмшютраци медичних за-кладГв умов працГ, вГдпочинку, мониторинг проявГв СЕВ та активне впровадження психогГгГенГчних Г психопро-фГлактичних заходГв.
Конфлжт 1нтерес1в. Не заявлений.
Список лператури
1. Антипина У.Д., Алексеева С.Н., Антипин Т.П. Синдром профессионального выгорания. Вестник Северо-Восточного федерального университета им. М.К. Аммосова. Серия: Медицинские науки. 2017. № 1(6). С. 99-105.
2. Бойко В.В. Психоэнергетика. СПб.: Питер, 2008. 416 с.
3. Бурлачук Л.Ф, Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб. : Питер, 2001.
4. Вассерман Л.И., Дорофеева С.А., Меерсон Я.А. Методы нейропсихологической диагностики. СПб.: Стройлеспечать, 1997. 360 с.
5. Влах Н.И. Особенности синдрома эмоционального выгорания у представителей медицинских профессий. Вестник ЮжноУральского государственного университета. Серия: Психология. 2017. Т. 10. № 1. С. 5-11.
6. Диагностика профессионального выгорания (К. Маслач, С. Джексон, в адаптации Н.Е. Водопьяновой). В кн.: Фети-скин Н.П., Козлов В.В, Мануйлов Г.М. Социально-психологиче-
ская диагностика развития личности и малых групп. М., 2002. C. 360-362.
7. Журавлева А.Л. Стресс, выгорание, совладание в современном контексте / под ред. А.Л. Журавлева, Е.А. Сергиенко. М.: Институт психологии РАН, 2011. 512 с.
8. Карамова Л.М., Нафиков Р.Г. Синдром профессионального выгорания у медицинских работников станции скорой медицинской помощи. Вестник Российского государственного медицинского университета. 2013. № 5—6. С. 133-135.
9. Кобякова О.С., Деев И.А., Куликов Е.С. Эмоциональное выгорание у врачей и медицинские ошибки. Есть ли связь? Социальные аспекты здоровья населения. 2016. Т. 47. № 1. С. 5.
10. Ларин Н.А. К вопросу современного исследования эмоционального выгорания. Наука молодых — Eruditio Juvenium. 2015. № 4. С. 116-120.
11. Малыгин В.Л, Пахтусова Е.Е., Шевченко Д.В, Искан-дирова А.Б. Синдром эмоционального выгорания у врачей и медицинских сестер наркологических учреждений. Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. 2011. № 5. URL: http:// medpsy.ru.
12. Миков Д.Р., Кулеш А.М., Муравьев С.В. Особенности синдрома эмоционального выгорания у медицинских работников многопрофильного стационара. Вестник Пермского университета. Философия. Психология. Социология. 2018. № 1. С. 88-97.
13. Новгородова У.Р. Социологическое исследование синдрома профессионального выгорания у врачей акушерского отделения. Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. 2016. Т. 24. № 3. С. 147-151.
14. Озоль С.Н., Шустов Д.И. Аутоагрессивное поведение и злоупотребление алкоголем среди врачей (обзор литературы). Рос. мед.-биол. вестн. им. акад. И.П. Павлова. 2014. № 3. С. 148-154.
15. Орел В.Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы. Психологический журнал. 2001. № 1. С. 90-101.
16. Петрова Е.В., Семенова Н.В., Алехин А.Н. Закономерности развития и особенности синдрома эмоционального выгорания у врачей и медицинских сестер психиатрических учреждений. Вестник Томского государственного педагогического университета. 2011. № 12. С. 194-199.
17. Профилактика синдрома эмоционального выгорания: учебное пособие [Электронный ресурс]. Электрон. дан. / Крас-нояр. гос. пед. ун-т им. В.П. Астафьева. Красноярск, 2013. Систем. требования: PC не ниже класса Pentium I ADM, Intel от 600 MHz 100 Мб HDD, 128 Мб RAM; Windows, Linux, Adobe Acrobat Reader. Загл. с экрана.
18. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Книга 2. М, 1999. С. 34-37.
19. Солодкова Т.И. Преодоление синдрома «выгорания». Психопедагогика в правоохранительных органах. 2010. № 3(42). С. 47-49.
20. Суховершин А.В. Избыточная профессиональная идентификация как один из факторов эмоционального выгорания (к постановке проблемы). Сибирский психологический журнал. 2012. № 43. С. 6-9.
21. Ширяева В.В. О профилактике синдрома эмоционального выгорания педагогов дополнительного образования. Вестник
Воронежского государственного технического университета. 2014. Т. 10. № 5-2. С. 263-265.
22. Шишкова И.М. Сравнительное изучение эмоционального выгорания в профессиональной деятельности (на примере врачей и педагогов). Электр. науч. журнал «Личность в меняющемся мире: здоровье, адаптация, развитие». 2013. № 3. С. 112-117. URL: www.humjournal.rzgmu.ru.
23. Alarcon G.M. A meta-analysis of burnout with job demands, resources, and attitudes. Journal of Vocational Behavior. 2011. № 79. P. 549-562.
24. Bakker A., Demerouti E, Sanz-Vergel A.I. Burnout and Work Engagement: The JD-R Approach. Annual Review of Organizational Psychology and Organizational Behavior, 2014.1(1). 140114155134003. URL: http://doi.org/10.1146/annurev-orgpsych-031413-091235.
25. Freudenberger H.J. Staff burnout. Journal of Social Issues. 1974. № 30. P. 159-165.
26. Maslach C, Jachson S.E. The measurement of experienced burnout. Journal ofOccupational Behaviour. 1981. № 2. P. 99-113.
27. Maslach C, Leiter M.P. Early predictors of job burnout and engagement. Journal of Applied Psychology. 2008. № 93. P. 498-512.
28. Swider Brian W., Zimmerman Ryan D. Born to burnout: A meta-analytic path model of personality, job burnout, and work outcomes. Journal of Vocational Behavior. 2010. Vol. 76. № 3. P. 487-506.
OTpuMaHo/Received 10.08.2019 Pe^H30BaH0/Revised 29.08.2019 nputiHZTO go gpyKy/Accepted 17.09.2019 ■
Марута Н.А.1, Чабан О.С.2, Каленская Г.Ю.1
1ГУ «Институт неврологии, психиатрии и наркологии НАМН Украины», г. Киев, Украина Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Особенности эмоционального выгорания у работников сферы охраны неврологического
и психического здоровья
Резюме. Было обследовано 196 работников сферы охраны неврологического и психического здоровья, которые в течение 30 дней принимали Мемопрув (EVER Pharma). Было определено, что синдром эмоционального выгорания наблюдался у 68,4 % врачей. Установлено, что в механизмах формирования эмоционального выгорания ведущую роль играют переживания психотравмирующих факторов, редукция профессиональных обязанностей, неадекватное эмоциональное реагирование, расширение сферы эконо-
мии эмоций, эмоциональная и личностная отстраненность. Доказана эффективность Мемопрува для преодоления астении (физической и психической), повышения активности и мотивации, а также улучшения процесса внимания и работоспособности у лиц с синдромом эмоционального выгорания.
Ключевые слова: эмоциональное выгорание; психическое здоровье; эмоциональное истощение; работники сферы охраны неврологического и психического здоровья
N.A. Maruta1, O.S. Chaban2, G.Yu. Kalenskaya1
1State Institution "Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
2Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Features of emotional burnout in neurological and mental health workers
Abstract. One hundred and ninety-six neurological and mental health workers were examined. They took MemoProve (EVER Pharma) for 30 days. Emotional burnout was detected in 68.4 % of doctors. It has been found that in the mechanisms of the formation of emotional burnout, the leading role is played by traumatic experiences, reduction of professional duties, inadequate emotional response, expansion of the sphere of saving emotions,
emotional and personal detachment. The effectiveness of Memo-Prove in overcoming asthenia (physical and mental), increasing activity and motivation, as well as improving the process of attention and performance in people with emotional burnout syndrome has been proven.
Keywords: emotional burnout; mental health; emotional exhaustion; neurological and mental health workers
