CC BY
57науково-методичної роботи значним чином залежить від правильно організованого контролю, який дозволяє правильно оцінити стан науково-методичної роботи, виявити головні досягнення та її недоліки та своєчасно скоригувати останні. Цей напрям у діяльності регламентується Положенням про систему контролю.
Крім вищеназваних документів, у процесі організації науково-методичної роботи в медичному училищі адміністрація та викладачі керуються також Положенням про науково-дослідну роботу в медичному училищі, Положенням про самостійну роботу, Положенням про раду фізичного виховання, Положенням про раду з правового виховання і профілактики правопорушень серед студентів, Положенням про організацію та види навчальних занять, Положенням про робочу навчальну програму, Положенням про відкрите заняття, Положенням про проведення практики студентів медичного училища, Положенням про конкурс випускників медичного училища “Краща за фахом”, Положенням про надання консультацій, Положенням про організацію та проведення державного комплексного кваліфікаційного іспиту, Положенням про кращу навчальну групу та кращого студента, Положенням про атестацію, а також іншими нормативними документами внутрішнього використання.
Висновки.
Вищезазначені документи у своїй сукупності створюють єдину систему нормативно-правового забезпечення науково-методичної діяльності викладачів медичного училища. Тому докладне вивчення й всебічний аналіз змісту нормативних документів, які регламентують різні аспекти організації науково-методичної роботи в межах навчального закладу, а головне - керування їхніми положеннями під час практичного здійснення цієї роботи є необхідною умовою для проведення науково-методичної роботи на високому рівні.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем нормативно-правового забезпечення науково-методичної діяльності викладачів.
Література
1. Закон України “Про освіту” // Нормативно-правове забезпечення освіти. У 4 ч. - Х.: Видав. гр . “Основа” . - Ч. 1. -С. 26-58.
2. Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні // Кремень В. Г Освіта і наука в Україні -інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. -К: Грамота, 2995. - С. 170-180.
3. Лизинский В.М. О методической работе в школе. - М.: Центр „Педагогический поиск”, 2004. - 160 с.
4. Національна доктрина розвитку освіти // Книга методиста: довідково-методичне видання / Упоряд. Г М. Литвиненко, О.М. Вернидуб. - Харків: Торсінг плюс, 2006. -672 с.
5. Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Організація методичної роботи. - Х.: Вид. група „Основа”. 2005. - 80 с.
Надійшла до редакції 17.04.2007р.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ (19171991 РР.)
Левашова В.М.
Харківський національний педагогічний
університет імені. ГС. Сковороди
Анотація. Дана стаття присвячена висвітленню особливостей розвитку біологічної освіти, як складника природничих дисциплін учнів старших класів в роки існування Радянського Союзу, а саме: перетворення біологічних дисциплін на окремі розділи сільського господарства; заміна елементарних основ науки біології на довільні та повільна відбудова біології як науки. Ключові слова: біологія, загальноосвітня школа, природа, природничі дисципліни, освіта.
Аннотация. Левашова В.М. Особенности развития естественного образования учеников старших классов (19171991 гг.). Данная статья посвящена осветлению особенностей развития биологического образования, как составляющей части естественных дисциплин учеников старших классов в годы существования Советского Союза, а именно: преобразование биологических дисциплин на отдельные разделы сельского хозяйства; замена элементарных основ науки биологии на произвольные и медленное восстановление биологии как науки. Ключевые слова: биология, общеобразовательная школа, природа, естественные дисциплины, образование. Annotation. Levashova V.M. Peculiarities of development of real education of senior pupils. This article is devoted to lighting out the features of biological education development as a component of natural disciplines for students of higher forms in the period of Soviet Union existence, namely: transformation of the biological disciplines into separate sections of agriculture; replacement of elementary bases of biology science by arbitrary ones, and slow renewal of biology as science.
Key words: biology, comprehensive school, nature, natural disciplines, education.
Вступ.
Серед першочергових проблем, що розв’язує система освіти - є формування всесторонньо та гармонійно розвинутої особистості [7].
Важливе значення для розв’язання цієї проблеми мають шкільні курси природничих дисциплін, що вирішують такі важливі навчально-виховні задачі: ознайомлення учнів з основами сучасних природничих наук; формування у школярів широкого світогляду; виховання в учнів любові до природи, формування відповідального ставлення до природи, готовності її охороняти; розкриття ролі природничих дисциплін як продуктивної сили і теоретичної основи розвитку галузей народного господарства, формування широкого політехнічного кругозору, професійної орієнтації учнів.
Природничі науки в середній школі виконують особливу і різноманітну роль. Великий російський демократ А.І. Герцен ще в 1845 р. відзначив, що «без природничих наук немає порятунку сучасній людині». Ці слова зберігають своє значення й у наші дні. Без знання основ природничих наук людина безпорадна перед навколишньою природою, вона не може раціонально управляти нею.
Необхідний широкий фронт нових досліджень, спрямованих на вирішення актуальних задач,
що стоять перед сучасною теорією і практикою природничої освіти в загальноосвітній школі. Серед цих завдань гостро стоять такі: розробка змісту шкільних підручників з природничих дисциплін, відповідного теоретичним основам природничих наук і разом з тим доступного для всіх учнів в умовах загальної середньої освіти; поглиблення взаємозв’язків курсів природничих дисциплін між собою, а також з трудовою діяльністю школярів, практичною стороною всіх сфер життя; виявлення ефективних способів виховної дії природничих знань, що вносять внесок у формування системи світоглядних поглядів, переконань, відносин до реального світу, здорового способу життя, високої освіченості і соціальної культури поведінки в навколишньому соціальному і природному середовищі.
Для розв’язання цих завдань з урахуванням проблем і перспектив необхідно критично проаналізувати, переосмислити історичне минуле природничої освіти.
Складовою природничо-наукової освіти є біологічні знання. Вони мають складати елемент загальної культури будь-якої освіченої людини й при цьому забезпечувати пріоритетність загальнолюдських цінностей, до яких належить й природа як універсальна цінність, сформувати в учня позитивні орієнтири до об’єктів живої природи.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Формулювання цілей роботи.
Мета даної роботи полягає у визначенні особливостей розвитку природничої освіти школярів (1917-1991 рр.).
Результати досліджень.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють (1917-1991 рр.).
Жовтнева революція відкрила величезне поле діяльності для розробки системи природничої освіти - програм і навчально-методичних посібників. Уже в 1918 р. був виданий навчальний план єдиної трудової школи, в якому біологічним наукам відводилося значне місце у всіх класах (від 3 до 5 уроків на тиждень, включаючи практичні заняття). У шкільну програму були включені основи генетики і дарвінізму. Активно розроблялася методика викладання біології. Особливо значну роботу в цьому напрямі проводили: Б.Є. Райков, 1.1. Полянській, В.А.-Вагнер. Цей період був розквітом шкільної біології, який тривав лише до середини 20-х років. У багатьох з них був розширений фізіологічний і екологічний матеріал, збільшена кількість лабораторних занять, демонстрацій, екскурсій у природу, що було прогресивним [9].
Починаючи з 1923 р. розвиток шкільної біології як складової природничої науки прямував по шляху, що руйнував роль і значення природознавства як навчального пізнавального предмету, що знайомив учнів із закономірностями живої природи. У школах вводяться так звані Комплексні про-
грами державної вченої ради при Наркомпросі РСФСР. Ці програми відрізнялися крайнім утилітаризмом: основу їх складала не загальновизнана система наук, а чисто виробничий принцип. Програми державної вченої ради, по суті, перетворювали природничі науки на окремі розділи сільського господарства. Такого роду програма була механічною сумішшю найрізноманітніших практичних знань, в які тільки уклинювалися окремі природничо-наукові моменти. Ні про яку саму елементарну систему біологічних знань мови не було. Природничі науки фактично підмінялися сільськогосподарським виробничим матеріалом; сам підхід до вивчення природи був вельми обмеженим - вона розглядалася тільки як сировинна база для промисловості. Такі програми не забезпечували учням міцних систематичних знань, та і укладачі їх не вважали це за потрібне [1].
У школах предметні програми з природничих наук протрималися до 1929р. Проте «непокора» вчителів була зламана адміністративними методами. Боротьбі навколо програм було надане політичне забарвлення, а деяка кількість учених, що найактивніше заперечували проти цих програм (у тому числі і Б.Е.Райков), були репресовані.
5 вересня 1931 р. була опублікована ухвала ЦК ВКП(б) про школу, яка була доповнена і розширена ухвалою від 25 серпня 1932г. У цих рішеннях, що зіграли величезну позитивну роль у розвитку радянської середньої школи, відновлювалася предметна система викладання. У них розглядалося такі основні рішення:
■ на основі наукової марксистсько-ленінської переробки програми повинні бути перебудовані так, щоб в них було забезпечене точно обкреслене коло систематизованих знань, систематичне засвоєння дітьми основ наук, знань фактів і навичок;
■ програми повинні бути такі, щоб вони допомагали школі виховувати всебічно розвинених будівників соціалізму, що пов’язують теорію з практикою і володіють технікою.
Багато уваги надавалося екскурсіям у природу, роботі на шкільній ділянці, самостійній роботі учнів. Над розробкою шкільного курсу працювали видатні вчені: В.Ф.Наталі, К.П. Ягодовський, А.А. Яхонтов, Н.М. Верзілін, В.М. Корсунськая, П.І. Бо-ровицький та інші [9].
У подальшому конкретний зміст навчальних курсів піддавався змінам, перестановкам (не завжди вдалим), але в цілому така система основ наук про природу зберігається й дотепер. Вона дозволяє показати учням різні форми руху матерії та дати уявлення про історичний розвиток природи. Мабуть не буде помилкою стверджувати, що 30-і роки - це період прогресивного розвитку і розквіту шкільної біології.
Спочатку 30-х рр. починаються впровадження в біологію, насамперед, у генетику і селекцію, «лисенківських» антинаукових ідей, які досягають своєї кульмінації на серпневій (1948г.) сесії ВАСХНІЛ. Для середньої школи перемога «лисенк-
івщини» ознаменувало корінну зміну змісту курсу біології у старших класах, яке полягало у вигнанні елементарних основ науки біології у заміні їх довільними, по суті своїй фантастичними уявленнями Т. Д. Лисенко [9].
Йдеться про затверджений Міністерством освіти РСФСР навчальний посібник для ІХ класу «Основи дарвінізму» написаному співробітниками Академії педагогічних наук М. І. Мельниковим,
A.А.Шибановим і В.М. Корсунською. Центральне місце в книзі посідає IV глава - «Мічурінське навчання як вищий етап у розвитку біологічної науки». У цьому розділі, використовуючи дійсно чудові роботи І.В.Мічуріна, автори висловлюють в основному погляди Т.Д. Лисенко, до яких Мічурін не мав ніякого відношення. У цьому розділі маємо повний набір тих положень «лисенківщини», що протистояли науковій біології під загальним звучним гаслом «єдність організму і необхідних для нього умов життя». Тут і спадкоємство набутих ознак, і «розхитування» спадковості шляхом гібридизації, й заперечення боротьби за існування як чинника еволюції, навіть «учіння» про походження видів.
У цьому посібнику Т.Д. Лисенко писав: «Причина перетворення одного виду в інший, так само як і причина появи різноманітності форм усередині виду, полягає у зміні умов життя рослин і тварин, у зміні типу обміну речовин», «у передгі-рських і гірських районах і взагалі в районах з несприятливими умовами зимування і подальшого розвитку озима пшениця може перетворюватися на жито», «гілляста пшениця за несприятливих умов розвитку перероджується в різні форми: у м’яку пшеницю, в ячмінь, в ярове жито» [6, с. 144-145].
Зміст шкільного курсу біології, особливо у старших класах, необхідно було змінити в корені. Процес цей виявився досить тривалим і хворобливим. Він включав два основні моменти - перебудову свідомості людей (у першу чергу вчителів-біо-логів) і створення підручників для учнів, в яких би висловлювалися основи біології.
У результаті обговорень у 1965 році на широкому міжвідомчому засіданні, в якому брали участь представники АПН СРСР, АН СРСР, Міністерства освіти СРСР, було вирішено скласти невелику бригаду біологів і педагогів (А.Д.Браун, Л. Н. Жінкин, А.С. Даніловській, К.М. Суханова,
B.М. Корсунськая, Н.М. Верзілін), з тим, щоб зробити нову програму і написати підручник для ІХ-Х класів [9].
У цей час з’являються вчені-філософи, психологи, педагоги, які починають розвивати новаторські за формами і змістом концепції, ідеї, які, проте не виходили за рамки панівного радянського дискурсу. Найбільш відомою постаттю у педагогіці цього часу був В. Сухомлинський, який виступав проти авторитарно-догматичного та схоластичного, відірваного від життя змісту освіти. Завдяки його творчості саме в 60-ті роки було закладено початок сучасної національної педагогічної думки.
У результаті реформування змісту середньої освіти були визначені такі її пріоритети: формування матеріалістичного світогляду та високої комуністичної моральності, прищеплення міцних знань, коли шкільні загальноосвітні предмети будувалися у логіці відповідної науки [10].
При школах створювалися навчальні майстерні для роботи з металом, деревом, склом, агро-біостанції; посилено польову практику, особливо в частині експериментально-дослідницької роботи, застосування агротехнічних прийомів, обов’язково відбували виробничу практику на підприємствах, у колгоспах і радгоспах. Проте не вдалося подолати розриву між теорією і практикою навчально-виховної роботи школи, з глибоким аналізом обсягу і змісту шкільних навчальних програм і підручників. Одна з причин, на думку О.І.Янковича, полягала в тому, що біля 50% тих, хто викладав у школі, не мали педагогічної освіти, тобто не були вчителями і класними керівниками. Як би сумлінно не проводили такі викладачі свою роботу, в ній неминуча деяка книжність і умоглядність [13].
Протягом багатьох років у період «лисенківщини» викладання у школі основ біології значною мірою зводилося до впровадження у свідомість учнів того, чого у природі насправді немає. Вивчалися невідповідні «закони», а об’єктивні закономірності замовчувалися або оголошувалися «буржуазними» вигадками, мало не контрреволюцією (наприклад, роботи Г.Менделя, Т.Х.Моргана та інших генетиків). Створилася абсолютно парадоксальна ситуація: у мільйонів радянських громадян, що дістали середню освіту і атестат зрілості, що закінчили школу, відносно біології ця зрілість зводилася до збочених уявлень про закономірності живої природи.
Ті знання, які людина одержує у школі, вона використовує далі у своїй практичній діяльності. Ось і виходить, як стверджує Ю. І. Полянський, що створювалися «кадри», руками яких йшло руйнування наукових основ сільського господарства, грубо порушувалися екологічні закономірності у справі охорони природи, причому робили це люди, які через свою природничу неграмотність (можливо, відносно багатьох з них правильніше було сказати про «грамотність» із знаком «мінус») просто не розуміли, які будуть наслідки [9].
Якісно новий етап в історії педагогічної освіти настав після розпочатої у роки «перебудови». Суттєво оновлено зміст освіти, що знайшло відображення у навчальних планах 1989р.: значно збільшено час на вивчення дисциплін за вибором, введено нові навчальні предмети: основи медичних знань та інші.
У педагогічній думці відбувається критичне переосмислення розвитку педагогічної думки в Радянському Союзі.
Проблема стандартизації природничої освіти в нашій країні виникла в 90-і роки, коли почалася децентралізація системи освіти. Стандарти, в першу чергу, зачіпають об’єм змісту навчальних
предметів і визначають те, що учні повинні знати і уміти. У радянській школі термін «стандарти» не вживався, хоча фактично він існував у вигляді єдиних навчальних планів, програм і підручників. Замість терміну «стандарт» визначилися інші поняття, суть яких зводилася до розробки державних вимог, до базового (основного) змісту природничої освіти, обов’язкової для всіх учнів.
Утворення Української держави сприяло складному та напруженому соціально-економічному становищу, яке наклало відбиток на розвиток народної освіти, яка нині перебуває в кризовому стані, що не задовольняє сучасних вимог. Криза проявляється у невідповідності знань учнів запитам особистості, суспільним потребам та світовим стандартам, у знеціненні соціального престижу знань та інтелектуальної діяльності.
На сучасному етапі створюються умови для впровадження ступеневої системи освіти. Аналізується новий зміст освіти, поліпшується суспільно-гуманітарна підготовка, здійснюється інтеграція навчальних курсів. Перебудовується викладання природничо-математичних дисциплін у напрямку вивільнення їх від застарілої комуністичної ідеології і наповнення українознавчою, гуманітарною проблематикою, впроваджуються нові методи навчання. Відбувається впровадження інформаційних технологій у навчальний процес.
Всі ступені, починаючи від школи, поєднує в єдину неперервну систему навчання наскрізний зміст освіти. Визначено перелік базових дисциплін і загальний зміст знань, що їм відповідає. На перспективу передбачено впровадження світоглядних інтегрованих навчальних дисциплін: основ економічних знань, засад політології, правознавства, основ релігієзнавства та ін. [13].
Згідно Базового навчального плану загальноосвітніх закладів (основна і старша школа) на 12-річний термін навчання, природничі знання входять в зміст освітньої галузі «Природознавство». Звідси, метою шкільної природничої освіти є формування системи природничих та в їх контексті біологічних знань [5].
У сучасній середній школі нині викладаються основи біології як складника природничих дисциплін, відповідні положенням науки. Проте положення з викладанням біології у школі і зараз далеко від ідеального. Часу на вивчення біології відводиться недостатньо (особливо у старших класах). Технічна база шкіл не дозволяє скільки-небудь широко проводити практичні заняття, і навчання зводиться до простого заучування підручника. В результаті біологічна, а отже, і екологічна грамотність широких верств населення абсолютно недостатня.
Висновки.
У висновках підведено підсумки дослідження, що дало змогу сформулювати такі положення.
Аналізуючи, що ж відбулося з шкільною біологією в досліджуваний період, доводиться констатувати, що вирішальним фактором впливу на роз-
виток шкільної природничої освіти були - ідеологічна обстановка в країні, цілковите знищення демократичних процесів і зумовлений політикою партії тоталітарний режим Таким чином, в державному масштабі відбувалося упровадження в свідомість молоді абсолютно збочених уявлень про живу природу і її закони.
У процесі особливостей розвитку природничих дисциплін у старших класах загальноосвітньої школи умовно можна виділити такі періоди: 1917-1931 - період відрізнявся крайнім утилітаризмом - основу наук складала не загальновизнана система, а чисто виробничий принцип. Відбувалося перетворення біологічних дисциплін на окремі розділи сільського господарства; 1931-1964 - для середньої школи цей період ознаменував корінну зміну змісту курсу біології у старших класах, яке полягало у вигнанні елементарних основ науки біології у заміні їх довільними, по суті своїй фантастичними уявленнями Т.Д. Лисенко; 1965-1989 - формування матеріалістичного світогляду та високої комуністичної моральності, прищеплення міцних знань, коли шкільні загальноосвітні предмети будувалися у логіці відповідної науки; 1989-1991 - впровадження ступеневої системи освіти. Аналізувався новий зміст освіти, поліпшився суспільно-гуманітарна підготовка, здійснилася інтеграція навчальних курсів.
В основу висвітлення періодів особливостей розвитку покладено взаємозв’язок державної освітянської політики і суспільно-педагогічного руху, розуміння призначення та ролі природознавчих курсів у зміні загальноосвітньої підготовки у школах указаного історичного періоду.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших особливостей розвитку природничої освіти учнів старших класів.
Література
1. Корсунская В.М. Материалистическая эволюционная идея-основа биологического образования в советской школе. // Биология в школе. 1967. №5. - С.58-65.
2. Зверев И.Д., Трайтак Д.И. Методика преподавания биологии: исторический очерк. // Биология в школе. 1987. №5. -С.22-26.
3. Хрипкова А.Г., Мягкова А.Н., Калинова Г.С. // Биология в школе. 1989. №4. - С.26-30.
4. Іванців Оксана Ярославівна. Підготовка студентів біологічних факультетів університетів до педагогічної діяльності в процесі вивчення фахових дисциплін: Автор. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / АПН України. — К.,2000.
5. Матяш Н.. Природничо-наукова освіта школярів // Всеукраїнська науково-практична конференція . - Тернопіль, 2003. - С.9-11.
6. Мельников М.І., Шибанов А.А., Корсунська В.М. Основи дарвінізму. - М.: Академія пед. наук СРСР, 1954. - с. 144145 .
7. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті // Освіта України. - Київ, 2002.-№33. - с.1
8. Скиба М.М. Розвиток методики викладання біології в загальноосвітній школі України у 20-30 роках ХХ ст. Авто-реф. дис. канд. пед. наук: 13.00.02. / Київ., 2004. — 20 с.
— укр.
9. Полянський Ю.И.Трудные годы школьной биологии. Страницы истории. // Биология в школе. 1990. №1. - С.18-24.
10. Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 19922002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України /
Академія педагогічних наук України. - Частина 1. - Харків : «ОВС», 2002. - 640с.
11. Трайтак И.Д. Проблемы учебника биологии в школе. // Сборник статей под ред. Д. И. Трайтака. - М.: «Просвещение», 1975. - с.8-14.
12. Трайтак Д.И.. Проблемы методики обучения биологии. -М.: Мнемозина, 2002. 304 с.
13. Янкович О.І. Проблема підготовки вчителя природничо-математичного циклу в системі вищої педагогічної освіти України (1945-1994 р.) Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01. / Ін-т педагогіки АПН України. — К., 1995. — 20 с.
Надійшла до редакції 28.04.2007р.
СТРУКТУРО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СИРОВАТКОВОГО АЛЬБУМІНУ У СПОРТСМЕНІВ ПРИ ДІЇ ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ
Олена Луцик Запорізький національний університет
Анотація. Методом кольорового дихроїзму вивчена вторинна структура сироваткового альбуміну у спортсменів -волейболістів. Зміни, що встановлені у відсотковому відношенні між б - і в - структурами сироваткового альбуміну крові спортсменів, пов’язані зі зниженням його функціональної активності й інтенсифікуються реакції перекісного окислювання ліпідів, підсиленим зв’язуванням сироваткового альбуміну з лігандами вуглеводної й ліпідної природи й знижується його резервна й функціональна активність. При цьому активізація транспортної функції сироваткового альбуміну в спортсменів-во-лейболістів супроводжується змінами його вторинної структури, особливо після фізичного навантаження. Ключові слова: сироватковий, альбумін, структура, ліганди, транспорт, функція.
Аннотация. Луцик Е.Г. Структуро-функциональные особенности сывороточного альбумина у спортсменов при воздействии физической нагрузки. Методом цветного дихроизма изучена вторичная структура сывороточного альбумина у спортсменов -волейболистов. Изменения, установленные в процентном отношении между б и в - структурами сывороточного альбумина крови спортсменов, связанны со снижением его функциональной активности и интенсифицируются реакции пере-кисного окисления липидов, усиленным связыванием сывороточного альбумина с лигандами углеводной и липидной природы и снижается его резервная и функциональная активность. При этом активизация транспортной функции сывороточного альбумина у спортсменов-волейболистов сопровождается изменениями его вторичной структуры, особенно после физической нагрузки.
Ключевые слова: сывороточный, альбумин, структура, лиганды, транспорт, функция.
Annotation. Lutsik Elena. Structure-functional properties sportsmen serum albumin under muscle work load. Circular dichroism secondary structure serum albumin has been studied in organism high-qualified volleyball-sportsmen. It has been determined that changes in реrcentage correlation б- and в-structures sportsmen serum albumin were combined with decrease protein reserve functional ас^іїу and with its intensified liganding substance lipid and carbohydrate nature.
Кеуwоrds: serum, albumin, circular dichroism, structure, ligands, function.
Вступ
Біологічне значення цілеспрямованих тренувальних навантажень як неспецифічного компо-
ненту адаптації в досягненні ефекту резистентності і формуванні захисних механізмів організму описано в численних роботах [4, 6, 9]. Останніми роками значно зріс інтерес дослідників до вивчення характеру впливу фізичних навантажень на структуру транспортних білків. Одним з білків, що забезпечують транспорт різноманітних ендогенних і екзогенних з’єднань крові, є сироватковий альбумін. У ряді робіт розглядаються структурні і функціональні особливості останнього при різних патологічних станах організму [1-3], а також при дії на нього фізичних навантажень циклічного типу [4-6].
Однак залишається недостатньо вивченим питання про структуру і транспортну функцію сироваткового альбуміну у спортсменів, які відчувають дію навантажень ациклічного типу.
Дослідження виконано згідно зі планом дер-жбюджетної теми «Медико-біологічне обґрунтовування занять фізичною культурою і спортом» кафедри фізичної культури, спорту і фізичної реабілітації Кримського факультету фізичної культури, спорту і туризму Запорізького національного університету (держреєстраційний номер 01060000618).
Формулювання цілей роботи
Метою даної роботи з’явилося вивчення структури і транспортної функції сироваткового альбуміну у спортсменів-волейболістів.
Матеріали і методи.
Обстежували волейболістів у віці 21-22 років.(18 чоловік). Кров брали з ліктьової вени до і після фізичного навантаження (Зчаса ігор у волейбол ). Контрольну по віку і .полу групу склали 18 чоловік, що не займаються спортом. Альбумін виділяли з сироватки крові методом препаратівного електрофорезу в поліакріламідном гелі [7]. Для визначення чистоти виділених зразків його використовували диск-електрофорез [8].
Вміст загальних ліпідів в препаратах сироваткового альбуміну визначали по методу В. Блюра в модифікації Ж. Брагдона [9]. Первинні продукти перекисного окислення ліпідів (дієновиє кон’югати і кетон), зв’язувані цим білком, оцінювали спектрофотометричні по методу 3. Плацер в модифікації В. Б. Гаврилова і М. Л. Мишкорудной [10]. Вміст вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів (ТБК-акгивних продуктів) враховували по реакції з тіобарбітурової кислотою [11]. Ліпіди з препаратів альбуміну витягували по РоісИ й аі.[12]. Визначення вмісту вуглеводів в препаратах сироваткового альбуміну проводили орциновим методом [13], резервної функціональної активності білка - за допомогою зонда К-37, що входить в діагностичний набір “Зонд - 31”. Інтенсивність флуоресценції зондів в білкових пробах вимірювали на приладі “Зонд - 31”. Концентрація проб білка складала 3,7 мкМ [14].
Показники, що характеризують альбумін спортсменів, виражені у відсотках від показників, одержаних для осіб контрольної групи, де вони складають 100%. Вторинну структуру цього білка вивчали методом кругового діхроїзма. Спектри остан-
