CC BY
58САМООЦІНКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТАМИ-ВИПУСКНИКАМИ ФАКУЛЬТЕТІВФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ ТА ФІЗКУЛЬТУРНИХ ВНЗ
УКР АЇНИ ТА ПОЛЬЩІ
Едвард Вільчковський Володимир Пасічник
Свентокрижський гуманітарно-природничий університет, філія в м.Петрков-Трибунальський Гурношленська вища школа педагогічна, Польща
Анотація. В статті описано результати анкетування студентів-випускників В вищих навчальних закладів України та Польщі з питань професійної підготовки вчителя фізичної культури Українські студенти пропонують при викладанні теорії і методики фізичного виховання більшу увагу звертати на аналіз новаторськогодосвіду вчителів і тренерів. Польські студенти вважають, що слід зменшити обсяг занять на випускному курсі та більше уваги звертати на прикладність наукової інформації до діяльності вчителя фізичного виховання
Ключові слова: фізична культура вчитель, підготовка оцінка.
Аннотация. Вильчковский Е., Пасичник В. Самооценка профессиональной подготовки студентами-выпускниками факультетов физического воспитания университетов и физкультурных ВУЗов Украины и Польши. В статье раскрыты результаты анкетирования студентов-выпускников В вузов Украины и Польши по вопросам профессиональной подготовки учителя физической культуры У краинские студенты предлагают при преподавании теории и методики физического воспитания больше внимания обращать на анализ новаторскогоопыта учителей и тренеров. Польские студенты считают, что следует уменьшить объем занятий на выпускном курсе и больше внимания обращать на прикладность научной информации к деятельности учителя физического воспитания.
Ключевые слова: физическая культура учитель, подготовка оценка
Annotation. VU'chkovs'kiy E., Paskhnik V. Self-rating of professional training by students - graduates of faculties of physical training of universities and sports high schools of Ukraine and Poland. The article present results of opinions absolvent eighty of higher education Ukraine and Poland on the subject professional educate of teacher physical education. The Ukrainian students offer at teaching the theory and procedure of physical training of more attention to convert on analysis of innovative experience of teachers and trainers. The Polish students consider, that it is necessary to reduce volume of occupations on a final year and more attentions to convert on application the scientific information to activity of the teacher of physical training.
Key words: physical education, teacher, educate, assessment.
Вступ.
Результати наукових досліджень, які присвячено стану здоров'я, фізичному розвитку та рухової підготовленості підростаючих поколінь свідчать про те, що у більшості, навіть економічно-розвинених країнах, ці показники не мають позитивних зрушень. Не дивлячись на деяке покращення добробуту населення у країнах Західної Європи, США, Канади та ін., поліпшення харчування дітей та молоді, поширення профілактичних заходів у закладах освіти, не було отримано відчутних змін у зміцненні здоров'я та морфологічному стані школярів та студентів. Навпаки, за остатнє десятиріччя зафіксовано підвищення хронічних захворювань, порушення постави, плоскостопість ожиріння, короткозорість та інші вади організму у молодої частини населення багатьох країн.
Слід признати, що крім об'єктивних причин, які негативно впливають на здоров'я дітей та молоді (несприятлива екологія, перевантаження розумовою працею у закладах освіти, режим гіподинамії та ін.) певну долю вини за такий стан належить взяти на себе спеціалістам фізичної культуриі спорту. Вони за своїм професійним обов'язком повинні поширювати фізичну культуру як частину загальної культури суспільства, серед всіх вікових груп населення держави. Тому, коли у більшості країн Європи та Америки у засобах масової інформації та наукових публікаціях пишуть про криза фізичної культурі, це справедливе ствердження. Прикладом тому є результати детального аналізу стану фізичного виховання дітей та молоді, який було зроблено за ініціативою Міжнародного комітету спортивних наук і фізичної кyльтypи(ICSSPE).
В цьому аналітичному документі було зазначено, що статус фізичного виховання у школах більшості країн знаходиться на незадовільному стані. Цей предмет, за думкою керівництва шкіл, відноситься до другорядних не дивлячись на те, що постійно зростає кількість учнів, які мають захворювання серцево-судинної системи та психічно-нервові, вади опорно-рухового апарату та ін. За останні роки значно зменшилась рухова активність дітей та учнівської молоді у зв'язку з поширенням телевізійних передач (сателітарне та кабельне телебачення), комп'ютерних ігор та інтернету, також це пов'язано з проблемами алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, відхиленнями у соціальній поведінці та ін.
На Всесвітньому самміті з фізичної культуриу Берліні, який проводив ICSSPE було запрошено широке коло представників недержавних регіональних та національних організацій, які зацікавлені у
розвитку масовості фізичної культурита спорту. У Міжнародній Хартії з фізичної культуриі спорту, яка була обговорена та прийнята на цьому самміті підкреслено, що фізичне виховання підростаючих поколінь є основним елементом перманентної освіти в загальній системі освіти дітей та молоді кожної держави. У наш час необхідно об'єднувати спільні зусилля державних та суспільних організацій на підвищення ролі фізичної культуриі спорту у всебічному розвитку та вихованні молодого покоління у всьому світі.
У зв'язку з подоланням недоліків у системі фізичного виховання учнівської та студентської молоді, підвищенням його впливу на їх стан здоров'я, фізичний розвиток і рухову підготовленість відповідність сучасним соціокультурним вимогам суспільства та реформування освіти в Україні та Польщі збільшилась кількість обов'язкових годин на фізичну культуру? до 3-х годин в українських школах та 4-5 годин на тиждень у польських школах Це у деякій мірі позитивно вплинуло на підвищення рухової активності школярів і дозволило більш ефективно реалізовувати освітні, виховні та оздоровчі завдання, які передбачено вимогами програм з фізичної культуридля шкіл різного типу.
В умовах планомірного реформування вищої освіти, стійкої орієнтації на європейську систему освіти та входження у Болонський процес в Україні та Польщі відбувається певна реорганізація у підготовці кадрів з фізичної культури та спорту. Вона потребує створення ефективної системи підготовки кваліфікованих фахівців, яка б забезпечувала відповідність між рівнем їх науково-методичної підготовки у вищому навчальному закладі і профілем майбутньої практичної діяльності.
В У країні започаткована нова ланка вищої освіти - магістратура, яка передбачає підготовку науково-педагогічних та управлінських кадрів у системі вищої професійної фізкультурної освіти. Зроблено перехід до загальноприйнятої світової системи вищої освіти, яка включає наступні ступені: молодший спеціаліст - бакалавр - спеціаліст - магістр - кандидат наук - доктор наук У Польщі ця система має такі ступені: лецензіат (бакалавр) - магістр - доктор наук ( кандидат наук) - доктор хабілітований (доктор наук).
Модернізація системи підготовки вчителів фізичного виховання у ВНЗ України та Польщі, починаючи з 90-х років минулого століття, на відміну від подібного процесу у Західної Європі, відбувалась у досить складних умовах трансформації суспільства від соціалізму до капіталістичного ринку. Внаслідок цього багато запланованих заходів не було реалізовано з причин недостатнього фінансування освітніх програм.
Питання удосконаленнясистеми підготовки вчителів фізичного виховання у сучасних умовах та результативність їх педагогічної діяльності активно вивчають українські та польські науковці (Я.Бєльський, С.Жуковська О.Куц В.Леонова, Л.Сущенкс, Б.Шиян, Б.Ходан, А.Цьось, З.Яворський та ін.). Слід зазначити, що професійні знання вчителя фізичного виховання завжди виявляються у комплексі. Йому необхідні знання з різних галузей наук, які пов'язані з вивченням життєдіяльності людини: педагогіки, психології, анатомії, фізіології, теорії і методики фізичного виховання та ін. Вони потрібні для його професійної підготовки, як спеціаліста фізичного виховання. Він повинен не тільки добре орієнтуватись в анатомо-фізіологічних особливостях учнів різного віку, а також знати дидактику фізичних вправ, оптимальні норми дозування фізичних навантажень під час занять фізкультурою, особливості застосування фізичних вправ у вихованні учнів, здійснювати педагогічний контроль за станом здоров'я і фізичної підготовленості школярів, пропагувати здоровий стиль життя у школі, мати добру особисту фізичну підготовленість для демонстрації фізичних вправ та ін. (Я.Бєльський, Л.Волков, О.Вацеба, М.Герцик О.Куц, Б.Шиян, З.Яворський та ін.). Тому, у порівнянні з педагогами інших навчальних дисциплін, підготовка вчителя фізичної культуривідбувається у більш широкому науково-практичному аспекті.
Модернізація системи підготовки сучасного вчителя фізичної культурі, основою якої є академічний рівень підготовки, творча та інноваційна позиція в особистої професійної діяльності, його систематична і цілеспрямована робота по вдосконаленню своєї педагогічної майстерності, необхідна у зв'язку зі швидкими темпами змін у суспільстві. Для удосконалення організації та змісту навчання спеціалістів фізичної культуриі спорту у ВНЗ важливим є врахування думки студентів щодо якості викладання психолого-педагогічних, біологічних та спеціальних дисциплін, мотиваційно-оціночних суджень відносно обраної професії, а також об'єктивна оцінка своїх професійних можливостей для викладання предмету - “фізична культура’ у школах різного типу. В цьому ми бачили актуальність дослідження даної проблеми
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження. Визначити думку студентів - випускників вищих навчальних закладів України та Польщі, щодо якості їх підготовки із спеціальності „вчитель фізичної культурй.
Результати дослідження.
Для визначення думки майбутніх вчителів фізичної культурі, її аналізу та узагальнення було проведено анкетування студентів-випускників чотирьох ВНЗ України: Львівського державного університету фізичної культурі, Харківської державної академії фізичної культурі, факультетів
фізичного виховання Волинського національного університету ім. Лесі Українки та Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка В анкетуванні брали участь 187 респондентів, з них 78% - студентистаціонарної та 22% - заочної форми навчання.
Було також проведено анкетування студентів випускних курсів чотирьох ВНЗ Польщі: Варшавської (філія в м.Біла Підляска), Гданської Катовицької академій фізичного виховання та Свентокрижськомугуманітарно-природничому університеті ім.Яна Кохановського(факультет фізичного виховання). Всього в анкетуванні брали участь 142 респондента, з них 84% - студентистаціонарної та 16% - заочної форми навчання. Анкетування студентівгвипускників усіх ВНЗ проводилось одночасно, наприкінці 2006-2007 навчального року, коли у них закінчувався навчальний процес і залишалась остання екзаменаційна сесія.
Анкети для студентів українських та польських ВНЗ були ідентичні, в них ставились питання, які дозволяли визначити їх мотивацію до вибору спеціальності -„вчитель фізичної культурі", самооцінку знань із загальнонаукових, психолого-педагогічних, біологічних та спеціальних дисциплін, які викладались їм в період навчання у ВНЗ; оцінку ефективності педагогічної практики у школі; пропозиції, щодо покращення навчального процесу у своєму закладі освіти та ін.
Розглянемо узагальнені відповіді студентівгвипускників українських та польських ВНЗ, які стосувались їх самооцінки, щодо професійної підготовки до праці вчителем фізичної культуриу школі
На питання - “Якщо вважаєте, що Вам було варто навчатись у ВНЗ фізичної культуриабо на факультеті фізичного виховання університету, то будь ласка, обґрунтуйте свою позицію". 56,5% польських та 33% українських респондентів вважає, що професія вчителя фізичної культуриє важливою для суспільства Вона дає можливість покращити здоров'я, фізичний розвиток та рухову підготовленість дітей та учнівської молоді. 47% українських студентів прийняло рішення поступати в цей навчальний заклад тому, що в ньому цікаво навчатись, а також існує реальна можливість покращити свої спортивні результати Аналогічна відповідь була у 34,3% польських студентів 8% українських і 9,2% польських респондентів вважає, що після закінчення ВНЗ вони зможуть зайняти більш високу посаду (не тільки у школі), а також підвищити свій соціальний статус (в основному, це відноситься до студентів заочних відділів).
На питання - “Якщо б Ви мали можливість спочатку здійснити вибір певної професії, то обрали б таку саму спеціальність, іншу спеціальність (на іншому факультет), іншу спеціальність та інший ВНЗ?". 87% польських та 78,2% українських студентів відповіли, що обрали б таку саму спеціальність -“вчитель фізичної культурі"; 8,5% польських та 8,7% українських респондентів - іншу спеціальність, яка також має відношення до педагогіки (це свідчить про їх бажання працювати у школі); 4,5% польських та 13,1% українських студентів обрали б іншу професію та навчання в іншому ВНЗ. Таким чином можна вважати, що 13% польських та 21,8% українських студентів незадоволені обраною спеціальністю. Тому, переважна кількість з них, після отримання диплому, буде шукати собі іншу професію.
На питання - “Чи задоволені Ви обраною майбутньою професією?" позитивну відповідь дали 78,2% українських і 87% польських респондентів, а негативну відповідно - 21,8% та 13% осіб. Можна вважати, що частина студентів протягом майже п'яти років навчання у ВНЗ переглянули свою позицію щодо обрання професії -“вчитель фізичної культурі". При цьому потрібно враховувати об’єктивні причини: погіршення стану здоров'я у деяких студентів травми внаслідок занять спортом, що заважає їм працювати з цієї спеціальності; мала заробітна плата за досить відповідальну і складну його педагогічну працю та ін. Ця ситуація також пов'язана з недосконалістю професійної орієнтації випускників середніх шкіл, які помилково обирають спеціальність, що у майбутньому не буде потрібною для них.
Нас цікавило питання про те - “Де Ви хотіли б працювати після закінчення ВНЗ?". Вчителем фізичної культури у школі бажали б працювати 58,2% польських і лише 14,6% українських студентів-випускників; 29,2% польських та 29,6% українських респондентів бажали б працювати тренерами з різних видів спорту з дітьми та молоддю у спортивних клубах, ДЮСШ та ін. Працювати в іншій галузі (в охороні, міліції (поліції), менеджером та ін.) бажали 9,2% польських та 15,2% українських респондентів. Поступити у майбутньому до аспірантури 1,4% польських та 5% українських студентів Інші плани (виїхати за кордон, поступити в інший ВНЗ, створити власний бізнес та ін.) мали 2% польських і 35,6% українських сту дентів
Характерним для українських студентівгвипускників є те, що за спеціальністю, яку спочатку вони обрали коли поступали до ВНЗ, бажали б працювати вчителем фізичної культурилише біля 15% з них. На посаду тренера претендує у два рази більше респондентів. До початку педагогічної практики у школі студенти недостатньо розуміли специфіку професійної діяльності вчителя фізичної культурі, яка часто пов'язана з проблемами спортивної бази школи, недостатньою кількістю спортивного інвентаря і обладнання; відповідальністю за життя та здоров'я учнів; можливостями травм на заняттях фізкультурою; підтриманням дисципліни на уроках, коли учні не завжди можуть опанувати своїми емоціями та ін. Вони вважають, що краще працювати тренером у ДЮСШ або спортивному клубі, де
кращі умови для занять і є можливість більш чітко репрезентувати свою працю при досягненні вихованцями певних спортивних резу льтатів
На питання - “Як Ви оцінюєте свою науково-методичну та практичну підготовленість до праці вчителем фізичної культурі?” Студенти оцінювали себе за 5-бальною системою:
а) Знання сучасної методики організації та проведення уроків фізкультури- 3,9 у польських і 4,2 українських сту дентів
б) Вміння здійснювати індивідуальний підхід у процесі фізичного виховання у школі - 3,8 у польських і 4,0 українських респондентів.
в) Знання та вміння планувати уроки з фізкультури (план-конспект) та перспективне планування для кожного класу (на семестр або навчальний рік) - 4,1 у польських та 4,1 українських студентів
г) Об'єктивно оцінювати учнів із свого предмету - 4,1 у польських та 4,4 українських респондентів.
е) Знання з організації і змісту позакласних занять з фізичного виховання та спорту - 3,9 у польських і 4,4 українських студентів
ж) Вміння проводити спортивні змагання у школі - 3,9 у польських та 4,2 українських респондентів.
з) Вміння та знання з організації і змісту роботи з учнями спеціальної медичної групи - 3,3 у польських і 3,6 українських студентів
і) Вміння проводити заняття з корегуючої гімнастики - 3,2 польських та 3,7 українських респондентів.
к) Знання з методики виховання морально-вольових якостей в учнів засобами фізичної культури-3,8 у польських та 4,1 українських студентів
Найменшу оцінку польські та українські студенти поставили собі за знання та вміння проводити заняття з корегуючої гімнастики (відповідно -3,2 та 3,7 бали), організації та змісту роботи з учнями спеціальної медичної групи (відповідно - 3,3 і 3,6 бали). Аналізуючи навчальні плани ВНЗ можна зробити висновок, що однією з причин слабих знань цих важливих для вчителів фізичного виховання аспектів його професійної підготовленості є недостатня кількість лекційних та практичних годин на ці предмети ( особливо у польських ВНЗ). Під час педагогічної практики у школі студентам, в основному, пропонують проводити уроки фізкультурі, а факультативні заняття з корегуючоїгімнастики вони взагалі не проводять або проводять епізодично.
Свої загальнонаукові, психолого-педагогічні, біологічні та спеціальні знання студенти українських та польських ВНЗ оцінили таким чином (у 5-бальній системі):
а) Психолого-педагогічні предмети - 3,7 у польських та 3,9 українських студентів
б) Теорія і методика фізичного виховання - 4,0 польські і 4,2 українські респонденти
в) Предмети біологічного циклу (анатомія, фізіологія, біохімія та ін.) - 3,7 у польських та 4,0 українських сту дентів
г) Спеціальні дисципліни (методика навчання легкої атлетики, гімнастики, плавання, спортивних ігор та інших видів спорту) - 4,5 у польських і 4,4 українських респондентів.
д) Іноземні мови - 3,4 у польських і 3,5 українських студентів
З цієї групи навчальних дисциплін найвищу оцінку отримали знання і навички із спеціальних дисциплін 4,5 у польських і 4,4 українських студентів а також з теорії і методики фізичного виховання -відповідно 4,0 та 4,2 бали. Це пояснюється тим, що студенти розуміють важливість цих профільних предметів у професійної підготовці спеціалістів фізичної культурі, тому вони більш уважно конспектуютьлекції цих викладачів і ретельніше готуються до семінарських та практичних занять з цих навчальних дисциплін.
Найменшу оцінку вони поставили собі за знання іноземної мови - 3,4 польських та 3,5 українських студентів Слід зазначити, що майже всі студентипольських ВНЗ неодноразово виїздили за кордон у складі туристичних груп, за запрошенням родичів або працювали під час літніх канікул у країнах Західної Європи, США, Канади. Тому вони могли об'єктивно оцінити свої знання з іноземної мови, яку вивчали у школі та ВНЗ.
Українські студенти, що навчаються на факультетах фізичного виховання університетів та ВНЗ фізичної культури мають специфічне відношення до вивчення іноземної мови. Вони дуже рідко використовують]! знання у своєї професійної діяльності, виїзди за границю у більшості з них епізодичні. Тому студенти не мають належної мотивації до ґрунтовного вивчення іноземної мови. Також слід констатувати, що підготовка більшості з них з цього предмету після закінчення загальноосвітніх шкіл (особливо сільських) недостатня для вільного спілкування з іноземцями та розуміння тексту публікацій без словника.
Слід зазначити, що в основному, підготовленість студентів українських ВНЗ по всіх предметах цього блоку (за виключенням спеціальних дисциплін) за їх самооцінкою була дещо вищою (на 0,1- 0,6 бала), ніж у польських студентів Важко однозначно пояснити, чим це викликано. Можливо кращим
підбором професорсько-викладацьких кадрів в українських ВНЗ, що, безумовно, позитивно вплинуло на якість знань студентів з цих навчальних дисциплін, а також більш реальною перспективою знайти собі працю за обраною спеціальністю, що для випускників польських ВНЗ є досить складною проблемою.
На питання - “Яка Ваша підготовленість до проведення наукових досліджень у школі?" Студенти поставили собі наступні оцінки:
а) Знання основних методів наукових досліджень у галузі фізичного виховання - 3,1 у польських та 3,9 українських студентів
б) Знання тестів контролю за рухової підготовленістю учнів - 3,8 у польських і 4,0 українських респондентів.
в) Знання математичної статистики - 2,8 у польських та 3,7 українських студентів
г) Володіння комп'ютером - оцінка 3,8 співпадала, як у польських так і українських студентів
Слід констатувати, що оцінки з даного блоку навчальних дисциплін, які поставили собі студенти,
найбільш низькі, особливо за знання математичної статистики (польські студенти). Вони слабо уявляють собі, які наукові дослідження може проводити вчитель фізичної культури у школі і вважають, що дослідження у галузі фізичного виховання дітей і молоді повинні здійснювати наукові працівники, а також спеціалісти, які працюють над дисертаціями.
Можна вважати, що під час навчання у ВНЗ у значної кількості студентів не сформована мотивація на необхідність творчого підходу до майбутньої педагогічної праці, систематичного аналізу результатів своєї діяльності, проведення психолого-педагогічних спостережень за учнями у процесі уроків та позакласних занять, їх поведінкою і засвоєнням запропонованих вчителем вправ та ін. Все це, а також інноваційні підходи у навчально-виховному процесі із свого предмету, потребують обов'язкового володіння відповідною науковою технологією.
Нас цікавило питання - “Чи існують у навчальному процесі предмети, які на Вашу думку, не потрібні для підготовки вчителя фізичної культури*” 47% польських та 60,2% українських респондентів відповіли, що таких предметів немає. 11% польських і 17,6% українських студентів не могли дати чіткої відповіді, а 42% польських та 22,2% українських респондентів вказали, що є такі предмети. До них польські студенти віднесли: логіку, андрогогіку, емісію (постановку) голосу та екологію Можливо андрогогіка (педагогіка дорослих людей) для майбутніх вчителів, які вважають, що повинні працювати лише з дітьми та учнівською молоддю, немає прикладності в їх педагогічної діяльності. Предмет емісія голосу також, на їх думку, не є обов'язковим для майбутніх вчителів фізичного виховання. Т ому вони вважають, що ці дисципліни не потрібні у навчальному плані польських ВНЗ.
Українські студентивіднесли до необов'язкових наступні предмети: соціологію, економіку ділову мову, риторику та релігієзнавство. Можливо, що їх негативне ставлення до цих навчальних дисциплін пов'язано з недосконалістю методики їх викладання та відсутністю належної мотивації студентів до отримання знань з цих предметів, які необхідні не тільки педагогу, а й кожному спеціалісту з вищою освітою.
На питання - “Які нові навчальні дисципліни, на Вашу думку, потрібно включити до навчального плану у Вашому ВНЗ?" 37,1% польських та 58,4% українських респондентів вважають, що не потрібно додавати нових предметів; 33% польських та 32,8% українських студентів не могли дати відповіді. Однак 30,9% польських респондентів вважають, що належить зробити наступні зміни у навчальному плані: збільшити кількість практичних занять з різних видів спорту, які за своїм обсягом не повинні переважати теоретичні дисципліни; ввести з першого курсу навчання другої іноземної мови. 9,8% українських студентів вважають, що для покращення професійної підготовки вчителя фізичної культури належить включити до навчального плану: спортивний масаж, фітнес, збільшити години на практичні заняття з різних видів спорту, а також на вивчення іноземної мови та психології спорту
На питання - “Як Ви оцінюєте проведення педагогічної практики під час навчання у ВНЗ?" 31,7% польських та 68,% українських студентів вважає, що практика в школах була організована добре. 58,1% польських та 28,1% українських респондентів поставили задовільну оцінку, а 10,2 польських та 3,4% українських студентів незадовільно оцінюють її проведення Можна вважати, що негативна оцінка студентів у значній мірі залежала від вчителів фізичного виховання тій школи, де вона проводилась, а також керівника цієї практики, якій не зміг організувати її на належному методичному рівні.
На питання - “Якщо Ви вважаєте, що педагогічна практика організована незадовільно, вкажіть, будь ласка, що потрібно змінити в її організації або змісті?" 10,4% польських та 13,7% українських респондентів вказали, що належить зменшити її тривалість (кількість запланованих на її проведення днів). 21,4% польських і 29,3% українських студентів побажали удосконалити форму організації педагогічної практики і проводити її також в ліцеях різного профілю (польські студенти), а також у дошкільних закладах, коледжах та технікумах (українські студенти) у зв'язку з тим, що випускники цих ВНЗ також можуть працювати в даних установах освіти. 58,1% польських та 50,1% українських респондентів пропонують збільшити кількість годин на проведення уроків з фізичної культури та позакласних занять під час педагогічної практики, а 10,1% польських та 6,9% українських студентів
вважають, що не потрібно вносити ніяких змін у її проведення Частина студентів обох країн також пропонує зменшити обсяг документації, яку вони повинні підготувати для отримання позитивної оцінки за практику. Більше уваги належить, за їх думкою, приділяти проведенню практикантами різних форм спортивно-масової роботи з учнями у позаурочний час та заняттям у групах корегуючої гімнастики та лікувальної фізкультури(спеціальна медична група).
На питання - “Які науково-методичні журнали Ви читаєте у процесі підготовки до семінарських та практичних занять, для написання курсових робіт?” 62,8% польських та 50,4% українських студентів вказали, що вони систематично використовуютьспеціальну періодичну пресу для самопідготовки Слід відмітити, що у Польщі видається багато науково-методичних журналів для вчителів фізичного виховання, тренерів з різних видів спорту, реабілітологів, а також людей, які цікавляться цією інформацією та займаються фізкультуроюі спортом: “Лідер”, “Фізична культура’, “Фізичне і оздоровче вихованні’, “Фізичне виховання і шкільна гігієна” та ін. Ці журнали є у кожній бібліотеці ВНЗ, вони розповсюджуються серед населення та освітніх установ через підписку на них і тому доступні для всіх бажаючих їх прочитати На превеликий жаль в У країні методична преса видається у значно обмеженому обсязі і вчителі фізичної культурі, в основному, читають журнал “Фізичне виховання в школі’.
Інші 37,2% польських та 49,6% українських респондентів епізодично відвідують читальні зали та бібліотеки ВНЗ. Вони, в основному, при підготовці до навчальних занять, заліків та екзаменів задовольняються лише тією інформацією, яку можна отримати у підручнику або почути на лекціях від викладачів. Можна зробити висновок, що у значної частини студентів немає належної мотивації до самостійної роботи над своїм професійним розвитком, вони не приучені систематично користуватись методичною пресою. На цей суттєвий недолік в їх підготовці слід звернути увагу всім викладачам, які працюють з ними.
На питання - “Чи Ви маєте власну бібліотечку з методичної літератури для вчителя фізичної культурі?” Позитивно на це питання відповіли 66,2%
польських та 36,6% українських студентів Немає власної методичної літератури з фізичного виховання та спорту у 33,8% польських і 63,4% українських респондентів. Слід зауважити, що значна частина випускників ВНЗ буде працювати вчителем фізичної культуриу школах невеликих міст або у сільських регіонах, де значно обмежений доступ до методичної літератури з цієї тематики. Тому важливо мати особисту бібліотечку, яка допоможе молодому вчителю швидше адаптуватись до педагогічної діяльності, краще організувати та проводити навчально-виховний процес із свого предмету, а також позакласну спортивно-масову роботу з фізичної культурита спорту в своєї школі.
На питання - “Які пропозиції Ви маєте, щодо покращення підготовки вчителів фізичної культури у Вашому ВНЗ?” 66,2% польських та 55,1% українських студентів вважає, що їх задовольняє існуюча система підготовки вчителів фізичної культури 34,8% польських респондентів сформулювали наступні пропозиції:
- Включити до навчального плану більше практичних занять з тих спортивних дисциплін, які є у шкільних програмах (легка атлетика, спортивні ігри, гімнастика та ін.) на цих заняттях викладачам ВНЗ слід приділяти більше уваги методиці навчання учнів різних елементів цих видів спорту.
- Зменшити обсяг академічних занять на випускних курсах, коли студенти активно працюють над магістерською роботою Цей період вимагає від них приділяти більше часу праці у бібліотеці, аналізу результатів власних досліджень, завершенню написання магістерської праці та її оформленню. Однак у більшості ВНЗ на останньому навчальному році у студентів планують заняття у 4-5 днях тижня.
- Зміст викладання таких предметів як педагогіка, психологія, теорія виховання та ін. часто немає належної прикладності для педагогічної діяльності спеціалістів фізичної культури та спорту На факультетах фізичного виховання ВНЗ ці предмети викладають професора та ад'юнкти, які також працюють на інших факультетах, де проводиться підготовка вчителів з різних спеціальностей. В академіях фізичного виховання ця проблема вирішується більш успішно тому, що викладачі цих ВНЗ значно краще зорієнтовані у професійної діяльності вчителя фізичного виховання, до того ж тематика їх наукових досліджень часто пов'язана з проблемами фізичної культурита спорту
- Студенти вважають, що керівниками педагогічної практики повинні бути викладачі, які у свій час працювали у школі вчителем фізичного виховання Бувають непоодинокі випадки, коли керівниками практики є викладачі, які проводять у ВНЗ лише практичні заняття з однієї із спортивних дисциплін або спеціалісти реабілітації.
- Більшість студентів скаржаться на невдале планування розкладу занять. Бувають дні, коли у розкладі планується підряд по три практичних заняття (у спортивному залі, басейні та стадіоні) або по вісім академічних годин (чотири заняття) в день.
- За думкою студентів викладачі повинні з більшою повагою відноситись до них, враховувати їх індивідуальні особливості та умови життєдіяльності, значна частина з них регулярно тренується і часто виступає на спортивних змаганнях, деякі працюють у позалекційний час та ін. Викладачам
бажано дотримуватись демократичного стилю у стосунках із студентами намагатись створювати позитивний психологічний клімат під час академічних занять. Це допомагає також кращому засвоєнню теоретико-методичного та практичного матеріалу, що пропонується їм у навчальному процесі.
44,9% українських студентів мали такі пропозиції:
- При викладанні теорії і методики фізичного виховання викладачам бажано звертати більшу увагу на новаторський досвід вчителів та тренерів України і інших країн, а також більш детально розкривати систему фізичного виховання дітей дошкільного віку.
- У більш широкому аспекті застосовувати на лекціях, семінарських і практичних заняттях технічні засоби навчання та комп'ютерну техніку.
- Покращити матеріальну базу ВНЗ для проведення академічних занять, зокрема, із спортивних дисциплін.
- Організовувати обмін сту дентів між різними ВНЗ не тільки У країни, а також інших країн. Проводити більше цікавих для студентів екскурсій, які сприяють їх культурномута пізнавальному розвитку
- Належить більш ретельно відбирати студентів на спеціальність - „Фізичне вихованні’ тому, що частина з них це випадкові люди, які по закінченню ВНЗ не бажають працювати у цієї галузі. Слід також покращити контроль за відвідуванням навчальних занять (особливо лекцій) студентами всіх курсів.
- Потрібні більш демократичні взаємовідносини між викладачами та студентами, тому, що частина з професорсько-викладацького складу дотримується авторитарного стилю у своєї праці у ВНЗ.
Висновки.
1. Соціологічне дослідження студентів-випускників показало, що лише 87% польських та 78,2% українських респондентів задоволені вибором своєї професії, яка пов'язана з фізичним вихованням та спортивним тренуванням дітей та молоді Інші студенти (понад 20% українських та 13% польських) вважають, що помилково обрали цю спеціальність. Це свідчить, перш за все, про недоліки у професійної орієнтації в школі та відсутність стійкої мотивації до праці у галузі фізичного виховання і спорту.
2. Вчителем фізичної культури в школі бажали б працювати 58,2% польських та 14,6% українських студентів відповідно тренерами з різних видів спорту - 29,2% та 29,6% осіб. Після практики в школі вони більш детально ознайомились з функціями вчителя фізичної культуриі зрозуміли, що це дуже відповідальна професія, яка вимагає великих фізичних і психічних зусиль. Тому значна частина студентів-випускників, в основному, українських ВНЗ зробила висновок, що у них немає відповідної психологічної готовності до праці вчителем у школі
3. Студентивипускники досить високо оцінили (за 5 бальною системою) свою науково-методичну і практичну підготовленість як спеціаліста фізичного виховання. Найкращі оцінки (від 4,0 до 4,5 балів) як у польських. так і українських студентів отримали знання з оперативного та перспективного планування, оцінювання учнів із свого предмету, з теорії та методики фізичного виховання, а також знання, вміння та навички із спеціальних дисциплін (методика навчання легкої атлетики, гімнастики, спортивних ігор та ін.). Найменшу оцінку вони поставили собі за знання математичної статистики -2,8 у польських та 3,7 українських студентів знання та вміння проводити заняття з коригуючоїгімнастики - 3,2 у польських та 3,7 українських респондентів, а також з організації і змісту роботи з учнями спеціальної медичної групи відповідно - 3,7 та 3,3 бали; за знання іноземної мови - 3,4 у польських та 3,5 українських студентів
4. Більшість студентів - 60,2% українських та 47% польських ВНЗ вважає, що не потрібно змінювати навчальних планів підготовки вчителя фізичної культури Однак 42% польських респондентів зазначила, що деякі предмети: логіка, андрогогіка, емісія голосу, екологія не потрібні для підготовки спеціаліста фізичного виховання. 22,2% студентів українських ВНЗ вказали, що до цієї категорії відносяться: соціологія, економіка, риторика, ділова мова, релігієзнавство. Вони вважають, що необхідно збільшити обсяг годин на практичні заняття з різних видів спорту, вивчення іноземної мови та психології спорту (українські студенти).
5. Організація та зміст педагогічної практики у школі 31,7% польських та 68,5% українських студентів оцінюють на добре, відповідно - 58,1% та 28,1% на задовільно, 10,2% польських та 3,4% українських респондентів поставили за її організацію незадовільну оцінку Переважна кількість студентів пропонує збільшити тривалість педагогічної практики. Польські студенти вважають, що керівниками практики належить призначати викладачів, які раніше працювали у школі і добре орієнтуються у специфіці роботи вчителя фізичного виховання.
6. У самопідготовці до семінарських, практичних занять та при написанні курсових робіт 62,8% польських та 50,4% українських студентів періодично використовують методичні журнали. 66,2% польських та 36,2% українських респондентів має власну бібліотечку з методичної літератури для вчителя фізичної культури Це є значним недоліком в їх підготовці, який стосується недостатньої мотивації студентівдо удосконаленняособистого професійного рівня.
7. З метою модернізації системи підготовки вчителів фізичної культури у ВНЗ українські студенти пропонують; при викладанні теорії і методики фізичного виховання більшу увагу звертати на повідомлення та аналіз новаторськогодосвіду вчителів і тренерів України та інших країн, розкривати більш детально систему фізичного виховання дітей дошкільного віку; застосовувати у більш широкому аспекті технічні засоби навчання і комп'ютерну техніку на лекціях, семінарських та практичних заняттях; проводити більш ретельний відбір абітурієнтів на цю спеціальність під час вступу до ВНЗ.
Польські студенти вважають, що до навчального плану слід внести наступні зміни: зменшити обсяг занять на випускному курсі, коли вони активно працюють над магістерською роботою; при викладанні педагогіки, теорії виховання, психології та ін. предметів; більше уваги звертати на прикладність цієї наукової інформації до діяльності вчителя фізичного виховання; під час практичних занять із спортивних дисциплін викладачам приділяти більше уваги особливостям методики навчання елементам тих видів спорту, які входять до шкільних програм (легка атлетика, гімнастика, спортивні ігри та ін.). Студенти-випускники польських та українських ВНЗ вважають, що необхідно дотримуватись демократичного стилю у стосунках викладачів із студентами намагатись професорсько-викладацькому складу створювати позитивний психологічний клімат під час академічних занять. Т ому, що частина з них застосовує авторитарний стиль у спілкуванні із студентами
Література
1. ВільчковськийЕ., Бельський Я. Праксеологічна модель вчителя фізичного виховання // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Фізичне виховання, спорт і фізична культура в сучасному суспільстві’. Луцьк,1999. - С.120-122.
2. Куц О.,Леонова В., Галайдюк М. Модель спеціаліста по спеціальності 7010201 і професійно-педагогічна діяльність. Матеріали 2-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ-Луцьк, 1996. - С.68-72.
3. Сущенко Л. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (теоретико-методологічний аспект). Запоріжжя, 2003. - 442 с.
4. Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів Ч.2, Тернопіль, 2002. - 248 с.
5. Біе^кі І. Uwarunkowania efektywnosci ргасу паистусіеіа wychowania fizycznego. Кіеісе, 1996, 275 8.
6. Jaworski Ъ. Zarys sylwetki zawodowej і ^шер^і ksztacema nauczycieli wychowania zdrowotnego, |У:] „Wychowanie Fizyczne і Zdrowotne”, пг 5, 8. 20-23.
7. Zykowska Ъ., Шсйп Б. Nuaczycieli wychowania fizycznego і jego spdeczno-wychowawcze funkcje. Wyd. AWF Jjzefa Pilsudzkiego w Warszawie. Olomouc-Warszawa 1996, 353 8.
Надійшла до редакції 06.05.2008 р.
