CC BY
57ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Тимошенко О.В
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Анотація. У статті розкрите питання, яке стосується формування готовності студентськоїмолоді до професійної діяльності на основі застосування моделі оптимізації професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах. Особливістю моделі оптимізації професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури є її орієнтація на студента, стимулювання його самостійної роботи, творчої активності, що позначається на якості підготовки студентськоїмолоді.
Ключові слова: модель, оптимізація, ефективність, готовність, професійна підготовка вчитель фізичної культури
Аннотация. Тимошенко А.В. Определение эффективности использования модели профессиональной подготовки будущих учителей физической культуры. В статье раскрыт вопрос, который касается формирования готовности студенческоймолодежи до профессиональной деятельности на основе применения модели оптимизации профессиональной подготовки специалистов у высших учебных заведениях. Особенностью модели оптимизации профессиональной подготовки будущихучителей физической культуры есть ее ориентация на студента стимуллирование его самостоятельной работы, творческой активности, что оказывает влияние на качество подготовки студенческоймолодежи
Ключевые слова: модель, оптимизация, эффективность, готовность, профессиональная подготовка учитель физической культуры
Annotation. ^moshenko O.V. Definition of efficiency of application of model of optimization of professional preparation of future of teachers of physical culture. There is the exposed question about formation of readiness of student young people to professional activity on the basis of application of model of optimization of professional preparation of specialists in higher educational establishments in the article. Its orientation on a student is the feature of model of optimization of professional preparation of future teachers of physical culture, stimulation of his independent work, creative activity, that is reflected on quality of preparation of student young people.
Keywords: model, optimization, efficiency, readiness, professional preparation, teacher of physical culture.
Вступ.
На сучасному етапі розвитку вищої освіти особливе значення має завдання наукової організації всіх сторін вузівської діяльності. Вирішення її неможливе без глибокого і усестороннього вивчення всіх меж і ланцюгів навчального, науковогоі виховного процесів у ВНЗ. Невипадково в останній час, у зв’язку з приєднанням нашої країни до європейського освітянського простору проводяться інтенсивні дослідження щодо визначення якості підготовки фахівців. Вивчаються різні аспекти вузівських проблем: використання бюджету часу, принципи неуспішності і відрахування студентів умови розвитку і проявлення наукової і навчальної активності студентів динаміка їх соціального складу тощо. Використання матеріалів цих досліджень у науковій організації навчально-виховного процесу міцно входить в практику роботи сучасного вузу [2, 4, 5].
Однак, складність і відповідальність завдань, які стоять перед вищою школою у наші дні вимагають подальшого розвитку досліджень вузівських проблем. Знайомлячись з результатами раніше проведених досліджень, неважко замітити, що більшість із них присвячені лише окремим фрагментам функціонування вищої школи як соціальної системи і часто носять чисто прикладний характер [3]. Відсутність єдиної методики, приводить до того, що результати досліджень важко порівняти та узагальнити. Ефективність подібних досліджень невелика.
Т ому, на наш погляд, виникла необхідність у дослідженнях, предметом яких виступав би цілий комплекс вузівських проблем, що тісно взаємопов’язані між собою і які вивчаються на базі єдиної методології та методики.
На думку Е.В. Бірченко [1], особливу актуальність у цьому смислі має вивчення питань, які пов’язані з якістю підготовки випускників ВНЗ і використанням їх у освітній діяльності. Коли йде мова про науковий підхід до професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури то розуміється ціла система форм і методів впливу на студента що у сукупності досягають найвищих показників якості підготовки спеціалістів.
Робота виконана за планом НДР національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
Формулювання цілей роботи.
Мета досліджень - визначити ефективність застосування моделі оптимізації професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури
Результати досліджень.
Експериментальні дослідження дієвості впроваджених новітніх технологій організації і управління професійною підготовкою фахівців були підтверджені статистичною обробкою результатів роботи При цьому розраховувались: показник засвоєння знань, дисперсія, середньоарифметичні і середньоквадратичні показники, коефіцієнт мінливості, щільність розподілу балів.
Для проведення експерименту з метою визначення ефективності застосування моделі оптимізації професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культуринами було створено контрольну і експери-
ментальну групи. У контрольній групі професійна підготовка здійснювалась за традиційною системою, а у експериментальній - за кредитно-модульною технологією організації навчального процесу. Оцінювання готовності до професійної діяльності здійснювалось за розробленими критеріями: мотиваційним, когнітив-ним та діяльнісним.
Порівняльний експеримент виявив відмінності між показниками ефективності рівня знань та умінь студентів контрольної та експериментальної груп Значущість різниці цих показників оцінена за допомогою критерію 1 -Стьюдента
Для перевірки сформованості потрібнісно-мотиваційного компоненту було проведено анкетування студентів1-4 курсів Інституту фізичного виховання і спорту, результати якої свідчать про те, що у студентів експериментальної групи час, який в середньому на день витрачається на підготовку до академічних занять та позанавчальні справи достовірно збільшився порівняно з контрольною групою. Так, 75% опитаних відповіли, що за традиційною системою навчальне навантаження для них нормальне, тоді як 85,5% вказують на нормальне навантаження під час навчання за кредитно-модульною технологією При цьому 5% опитаних вважають, що за традиційною системою навчальне навантаження дещо перебільшене, а 2% - велике. Що стосується КМСОНП, то дещо перебільшеним навчальне навантаження вважають 3,4% респондентів, а 2,4% опитаних вказують на велике навчальне навантаження. Крім цього, 18% студентів контрольної групи вважають, що під час навчання за традиційною системою навчальне навантаження для них низьке, тоді як в експериментальній групі в процесі навчання за кредитно-модульною технологією про це говорять лише 8,8% опитаних. Така тенденція спостерігається при оцінці і позанавчального навантаження
Отримані результати вказують на те, що при переході на КМСОНП навчальне і позанавчальне навантаження для студентів зростає. Це пояснюється впровадженням модульно-рейтингової системи оцінки успішності, яка передбачає постійний контроль за знаннями майбутніх вчителів фізичної культурі, а це у свою чергу, вимагає більш глибокої і систематичної підготовки Хоча при цьому кількість аудиторноїроботи зменшується.
КМСОНП вимагає нових підходів до роботи зі студентами Якщо традиційний навчально-виховний процес був орієнтований насамперед на створення однакових умов для всіх студентів то тепер виникає проблема створення сприятливих умов окремо для кожного студента Педагогічна технологія навчального процесу має бути спрямована перш за все на те, щоб забезпечити студентувільний вибір темпів, методів та засобів навчання, які б відповідали його індивідуальним фізичним та інтелектуальним можливостям Втілення на практиці вищезазначеного потребує тісного продуктивноговзаємозв'язку між усіма структурними компонентами ВНЗ. Тому нас цікавив теперішній стан відносин у системах «студент-студент» і «студент-викладач». Під час навчання за КМСОНП покращуються стосунки між студентами і викладачами. Про це свідчать результати анкетування. Так, під час дослідження у контрольній групі 2% респондентів оцінили стосунки між однокурсниками як погані, 17% - посередні, 68% - добрі і 13% - дуже добрі. Тоді як у експериментальній групі поганих стосунків між однокурсниками не спостерігалось. 7,6% студентів вказали на посередні стосунки між собою, 69,7% вважають стосунки між однокурсниками як добрі, а 22,6% - як дуже добрі.
Що стосується відношення студентів до викладачів, то і тут спостерігається покращення даних показників. Так, у контрольній групі, де навчання здійснювалось за традиційною системою 3% респондентів вважають відношення між студентами і викладачами як погані, 27% - як посередні, 67% - як добрі і лише 3% -як дуже добрі. У той же час під час навчання за кредитно-модульною системою організації навчального процесу у експериментальній групі поганими стосунки вважають лише 1,5% опитаних, на посередні сосунки вказують 16,9%. 74% студентів говорять про добрі стосунки з викладачами, а 7% - про дуже добрі.
Цікавими і важливими результатами сформованості потрібнісно-мотиваційного компоненту майбутніх вчителів фізичної культури є ті, які вказують на відношення студентів до навчання. При переході на КМСОНП зацікавленість студентів до навчання зростає порівняно з традиційною системою. Так, у контрольній групі 6% студентів вказують на низьку їх зацікавленість до навчання, 25% респондентів вважають своє відношення до отримання знань, умінь і навичок як посереднє, 46% - як вище за середнє, 21% - як високе і лише 2% - як дуже високе. Що стосується рівня мотивації студентськоїмолоді у експериментальній групі, то 2,2% опитаних вважають свій рівень низьким, 10,6% - посереднім, 44% - вищим за середній, 37,8%
- високим і 5,4% - дуже високим.
Використання новітніх технологій у навчальному процесі позитивно впливає на рівень самооцінки студентами своїх знань, умінь і навичок. Студентськамолодь більш реально оцінює свою успішність. Так, під час навчання за традиційною технологією у контрольній групі низькими вважають свої знання і уміння 18% опитаних, посередніми - 49% респондентів, високими - 31% студентів дуже високими - 2% тих, хто брав участь у анкетуванні При цьому ніхто із опитаних не вказав на те, що рівень їх знань і умінь дуже низький. Т оді як у експериментальній групі за КМСОНП дуже низькими свої знання і уміння вважають 8,8% опитаних, низькими - 4,3% тих, хто брав участь у анкетуванні, посередніми - 45,3% респондентів, високими
- 47,6% студентів При цьому тих, хто оцінив свої знання і уміння на дуже високому рівні немає.
При переході на КМСОНП зменшується кількість аудиторноїроботи У зв’язку з чим збільшується час на самостійну роботу, а також кількість і обсяг занять фізичною культуроюі спортом на тиждень. Так, у контрольній групі взагалі не займались фізичною культуроюі спортом 3% опитаних, а майже кожного дня займались лише 2% респондентів. Тих, хто займається фізичною культуроюі спортом 1 раз на тиждень 30%,
2-3 рази на тиждень - 22% опитаних і 4-5 разів на тиждень - 43% респондентів. Що стосується кількості занять фізичною культуроюі спортом на тиждень у експериментальній групі, то тих, хто взагалі не займається фізичними вправами немає. При цьому 5,7% опитаних займаються фізичною культуроюі спортом 1 раз на тиждень, 34,6% респондентів - 2-3 рази на тиждень, 19% студентів - 4-5 разів на тиждень і майже кожного дня 44,9% тих, хто брав участь в анкетуванні.
Слід відмітити, що обсяг занять фізичною культуроюі спортом під час навчання за KMСОНП зріс на 1,1 годину на тиждень. При цьому 1-2 години на тиждень займаються 5,4% студентів 3-4 години - 9,4% респондентів, 5-6 годин - 19,1% студентів і тих, хто займається більше 7 годин на тиждень - 66,1% майбутніх вчителів фізичної культури В середньому на заняття фізичною культуроюі спортом студенти витрачають 10,9±0,34 години на тиждень, тоді як під час навчання за традиційною системою 9,8±0,35 години
Впевненість щодо потенційної здатності організовувати та здійснювати власну діяльність, необхідну для досягнення певної мети при переході на KMСОНП дещо підвищилась (рис. 5.7). Так, у експериментальній групі 18% студентів оцінили свою впевненість високою, тоді як у контрольній групі лише 8% опитаних. Свою навчальну самоефективність вище за середню вважають 50,7% респондентів, середню - 28,5% студентів. І тих хто вказує на нижчу за середню свою впевненість становить лише 2,5% майбутніх вчителів фізичної культуриу експериментальній групі. Що стосується контрольної групи, то вище за середню самоефективність вважають 59% респондентів, середню - 33% студентів нижче середню ніхто із опитаних не вважає.
Таким чином, під час переходу на кредитно-модульну технологію навчання загальний рівень сформованості потрібнісно-мотиваційного компоненту значно виріс порівняно з навчанням за традиційною системою, про що свідчить інтеграційний показник мотивації. Так, високий рівень сформованості у експериментальній групі становив 21,1%, базовий - 42,8%, достатній - 30,4% і низький лише 5,7%. Що стосується контрольної групи, то високий рівень сформованості спостерігається у 15,7% досліджуваних, базовий - у 38,4%, достатній у - 33,6%, а низький становив 12,3% тих, хто брав участь у експерименті.
Під час моніторингу у когнітивному напрямі під час навчання за кредитно-модульною технологією була виявлена позитивна динаміка набутих знань і умінь порівняно з традиційною системою організації навчального процесу. Аналіз середніх показників рівня сформованості знань та умінь проводився для трьох інтегрованих курсів «Теорія і методика фізичної культури), «Теорія і методика викладання спортивних і рухливих ігор» та «Теорія і методика викладання плавання». Так, високий рівень теоретичних знань у експериментальній групі становив відповідно 27%, у контрольній групі -23,5%. Базовий рівень набутих теоретичних знань у експериментальній групі також виявився вищим ніж у контрольній групі. Так, базовий рівень під час навчання за KMСОНП становив 36,9%. У тих, хто навчався за традиційною системою ці показники дорівнювали 29,6%. Достатній рівень знань збільшився в основному у контрольній групі і становив 27,6%, тоді як у експериментальній групі він дорівнював 23,5%. Низький рівень спостерігався у контрольні групі на рівні 17,3 %, тоді як у експериментальній групі він дорівнював 17,5%. При цьому на початку експерименту рівень знань як у контрольній, так і у експериментальній групах достовірно не відрізнявся.
Таблиця 1.
Динаміка рівнів потрібнісно-мотиваційного компоненту майбутніх вчителів фізичної культури
Рівні підготовки ^н^ольна група Експериментальна група
Початок експериме- нту Завершальний етап експерименту t -Стьюдента Початок експерименту Завершальний етап експерименту t -Стьюдента
Високий 13,8 15,7 1,98 14,5 21,1 4,93
Базовий 38,9 38,4 0,89 39,1 42,8 2,36
Достатній 35,2 33,6 1,56 34,5 30,4 2,51
Низький 12,1 12,3 0,34 11,9 5,7 4,57
Загальний рівень сформованості когнітивного компонентупрофесійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культуримає позитивну динаміку під час переходу на кредитно-модульну систему організації професійної підготовки про що свідчать результати досліджень. Так, у експериментальній групі підвищення показника знань спостерігається на рівні 0,55 балів В той же час у контрольній групі покращення результату відбулось на 0,47 бали.
Результати дослідження за діяльнісно-технологічним напрямом моніторингу засвідчив покращення результатів при переході на кредитно-модульну технологію навчання. Необхідно відмітити, що на початку експерименту рівень знань як у контрольній, так і у експериментальній групах практично був однаковий. При цьому високий рівень готовності студентів зі спеціальності «Фізичне виховання» під час вивчення практичних дисциплін спостерігався у експериментальній групі порівняно з контрольною Рівень готовності дорівнював відповідно 26,2% і 22,1%. Базовий рівень становив у експериментальній 30%, а у контрольній 34,6%. Достатній рівень під час навчання за кредитно-модульною технологією дорівнював 26,1%, а за традиційною системою 20%. Низький рівень у експериментальній і контрольній групі становив відповідно 17,8% і 23,3%. Також слід відмітити, що якість проведення навчально-тренувального процесу з кожним роком покращується. Так, за 2004 -2005 навчальний рік середня кількість тих, хто покращив своє спортивне звання становить 15%, у 2005-2006 навчальний рік - 20%. Що стосується2006 - 2007 року, то середній відсоток таких студентів становить 28%.
Крім цього, про покращення результатів експерименту свідчать показники абсолютної і якісної успішності студентськоїмолоді Так, результати абсолютної успішності в середньому за традиційною системою навчання збільшились не значно і становлять 92,3% (на початку експерименту 89,1%), якісної успішності -45,3% (порівняно з 42,7% на вихідному етапі). Якщо порівняти дані з показники успішності студентів під час навчання за КМСОНП, то ми побачимо, що абсолютна і якісна успішність достовірно покращилась і дорівнює відповідно 96,5% (порівняно з 89,7% на вихідному етапі) і 47,5% (на початку експерименту 42,3%). Підвищення результатів абсолютної успішності пояснюється покращенням відвідуваності занять студентів Так, за традиційною системою відвідуваність занять становила в середньому 68%, а за кредитномодульною технологією навчання - 76%. Також слід відмітити, що значно зросла активність студентів під час проходження практичних дисциплін. Де підвищення активності студентськоїмолоді відбулось за рахунок участі студентів у змаганнях з того чи іншого виду спорту, який вивчали вони під час занять.
Інтеграційний компонент професійної діяльності досліджувався за результатами комплексного кваліфікаційного іспиту, проходження педагогічної практики, а також за допомогою опитування вчителів фізичної культуришкіл м. Києва і Київської області. Одержані результати засвідчили, що при переході на кредитно-модульну технологію навчання спостерігається позитивна динаміка професійної підготовки студентівзі спеціальності «Фізичне виховання» порівняно з традиційною системою.
Так, середня оцінка за здачу державних екзаменів у експериментальній групі становив 4,1±0,09 бали, а у контрольній групі 3,8±0,04 бали. При цьому високий рівень при переході на кредитно-модульну технологію організації навчального процесу показали 28,9% студентів базовий - 43,9%, достатній - 29,2% і низького рівня було не виявлено, тоді як за традиційною системою високий рівень готовності дорівнював лише 23,1%, базовий - 34,8%, достатній - 38,3% і низький - 3,8%. Результати комплексногокваліфікаційного іспиту засвідчують позитивну динаміку у експериментальній групі порівняно з контрольною.
Проведений аналіз оцінки проходження виробничої практики студентами у експериментальній групі показав наступні результати: високий рівень становить - 48,3%, базовий - 27,6% , достатній - 18,7% і низький - 5,4%. Що стосується контрольної групи, то показники готовності студентськоїмолоді достовірно нижчі. Так, високий рівень дорівнював 22,4%, базовий - 25,6%, достатній - 40,7% і низький рівень 11,3%. Результати анкетування серед вчителів фізичної культуримали наступний вигляд. Із усіх студентів які проходили виробничу практику під час навчання за кредитно-модульною технологією високий рівень показали 48,3% майбутніх вчителів фізичної культурі, базовий рівень - 21,6% , достатній - 24,3% і низький 5,8%.
У контрольній групі вчителі фізичної культуривідмітили значно гірші результати діяльності практикантів. Так, на високому рівні оцінили 19,8% студентськоїмолоді, на базовому - 26,3%, на достатньому -38,7% і на низькому - 15,2%. Порівнюючи результати майбутніх фахівців під час проходженнявиробничої практики, які виставили вчителі фізичної культуриз вузівськими показниками не виявлено достовірної відмінності. Це говорить про об’єктивність даних оцінок і достатньо високий професіоналізм експертів, які брали участь в анкетуванні.
Під час опитування вчителів фізичної культурипро рівень теоретичної, практичної і методичної підготовленості студентськоїмолоді, а для цього застосовувались два рівня готовності достатній і недостатній були отримані наступні результати Так, 81,9% вчителів відмічають достатній рівень володіння теоретичними знаннями за даним фахом майбутніми вчителями фізичної культуриі лише 18,9% - недостатній у експериментальній групі. Що стосується контрольної групи, то результати тут наступні: достатній рівень теоретичної підготовки мають 74,6% студентів недостатній - 25,6%. Практичними уміннями і навичками 100% студентів володіють на достатньому рівні при переході на кредитно-модульну систему організації навчального процесу, а за традиційною технологією достатній рівень практичної готовності становив 81,2% і недостатній 18,8% студентськоїмолоді. Що стосується питання рівня володіння методикою навчання, то 81% опитаних вчителів фізичної культуривважають достатнім рівень підготовленості студентськоїмолоді у експериментальній групі і 68,7% - у контрольній групі. Недостатній рівень у експериментальній групі становив, 9,5%, а у контрольній групі - 17,4% При цьому 9,5% вчителям складно відповісти на дане питання у експериментальній групі і 14,9% у контрольній групі.
Аналіз рівневої динаміки засвідчує, що високий рівень готовності фахівців до своєї майбутньої діяльності у експериментальній групі (41,8%, порівняно з 17,9% на попередньому етапі) значно покращився відносно контрольної групи (21,8%, порівняно з 18,2% на вихідному етапі) (табл. 2). Базовий рівень дещо зменшився у студентів які навчались за кредитно-модульною технологією (31%, на початку експерименту 34,1%) ніж у тих, хто навчався за традиційною системою (28,9%, порівняно з 33,9% на попередньому етапі). Достатній рівень у експериментальній групі становив 24,1% (порівняно з 38,4% на вихідному етапі), а у контрольній 39,2% (на початку експерименту 38,1%). Низький рівень готовності засвідчили у експериментальній групі лише 3,7% студентів (порівняно з 9,6% на попередньому етапі). У контрольній групі досліджуваних на низькому рівні готовності до роботи вчителем фізичної культуризалишилось 10,1% (порівняно з 9,8% на вихідному етапі).
Таблиця2
Динаміка рівнів інтеграційного компоненту майбутніх вчителів фізичної культури
Рівні підготовки Контрольна група Експериментальна група
Початок експериме- Завершальний етап експериме- г -Стьюде- Початок експерименту Завершальний етап експери- г -Стью-
нту нту нта менту дента
Високий 18,2 21,8 2,08 17,9 41,8 6,84
Базовий 33,9 28,9 2,67 34,1 31 2,02
Достатній 38,1 39,2 1,16 38,4 24,1 3,97
Низький 9,8 10,1 0,27 9,6 3,7 2,58
Висновки.
Таким чином, одержані у процесі експериментального навчання позитивні і вірогідні результати застосування моделі оптимізації професійної підготовки до роботи вчителем фізичної культурі, засвідчують її достатню ефективність і підтверджують положення висунутої гіпотези, надають підстави вважати мету та завдання дослідження реалізованими.
При цьому виокремлено загальні закономірності професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культурі, провідною ознакою яких є те, що студенті, які навчались лише за кредитно-модульною системою організації навчального процесу краще пристосовувались до неї, ніж ті, що отримували знання як за традиційною, так і за кредитно-модульною технологіями Підтвердженням цьому є покращення результатів абсолютної і якісної успішності студентів І-ІІ курсів. Крім цього, при переході на КМСОНП спостерігається позитивна динаміка професійної підготовки студентів зі спеціальності «Фізичне виховання» порівняно з традиційною системою. Про це засвідчує аналіз рівневої динаміки, при якому високий рівень готовності фахівців до своєї майбутньої діяльності, яка оцінювалась за трьома критеріями (мотиваційним, когнітивним та діяльнісним) у експериментальній групі покращився на 23,9%, тоді як у контрольній групі лише на 3,6%.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем визначення ефективності застосування моделі оптимізації професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури.
Література
1. Бирченко Э.В. Оптимизация профессионального самоуправления выпускников высших учебных заведений Украины в условиях становления рынка труда: Дис. ... канд. соц. наук / Э.В. Бирченко; Харьков, гуманитар. ин-т «Народная управленческая академия». - Х., 2001. - 173 с.
2. Босак О.В. Концепція якості освіти - центральна категорія освіти політики держави / О.В. Босак // Наук вісн.: Зб. наук-техн. пр. - Л., 2006. - Вип. 16. - С. 320-324.
3. Гриньова М. Маркетингова діяльність в освітніх закладах / М. Гриньова, О. Штепа // Підручник для директора - 2003. - № 6. - С. 37-52.
4. Гусаров В. Рейтинг как способ повышения качества образования / В. Гусаров // Народное образование: Обществ.-пед. журн. - М., 2007. - N 2. - С. 124-127.
5. Дьякова Л. Управление качеством дифференцированного образования / Л. Дьякова // Відкритий урок: Розробки, технології, досвід: Наук-метод журн. - 2004. - N 21-24. - С. 57-60.
Надійшла до редакції 12.09.2008 р.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ШКІЛЬНОЇ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇДІЯЛЬНОСТІ
Троценко Т.Ю.
ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороді’
Анотація. Дана стаття присвячена аналізу стану розвитку туристсько-краєзнавчої діяльності в загальноосвітніх закладах, проблемам та перспективам розвитку.
Основні завдання туристсько-краєзнавчої діяльності полягають у тому, щоб допомогти школі у навчанні й вихованні учнів, відродити духовність, моральність, національну самосвідомість, прищеплювати любов до праці; залучати їх до проведення в походах пошукової та суспільно-корисної роботи, поповнювати зібраними в походах і подорожах матеріалами краєзнавчі музеї, кабінети та кутки; виховувати міцний і дружний учнівський колектив установлювати й зміцнювати зв’язки між дітьми різних шкіл, сіл, міст, національностей; загартовувати учнів фізично й морально.
Ключові слова: туристсько-краєзнавча діяльність, проблеми розвитку.
Аннотация. Троценко Т.Ю. Проблемы развития школьной туристско-краеведческой деятельности.
Данная статья посвящена анализу состояния развития туристско-краеведческой деятельности в общеобразовательных заведениях, проблемам та перспективам развития. Основные задачи туристско-краеведческой деятельности состоят в том, чтобы помочь школе в обучении и воспитании учеников, возродить духовность, нравственность, национальное самосознание, прививать любовь к работе; привлекать их к проведению в походах поисковой и общественно-полезной работы, пополнять собранными в походах и путешествиях материалами краеведческие музеи, кабинеты и уголки; воспитывать крепкий и дружный ученический коллектив, устанавливать и укреплять связи между детьми разных школ, сел, мост, национальностей; закалять учеников физически и морально.
Ключевые слова: туристско-краеведческая деятельность, проблемы развития.
Annotation. Trotsenko T.Y. Problems of development of tourist-regional activity at general schoolThe given article is devoted to the analysis of development status of tourist-regional activity in general establishments, to the problems that to the prospects of development. Primal problems of tourist study of local lore activity - to help school with learning and education of pupils. T o revive spirituality, morals, a national self-consciousness. T o inoculate love to work. To attract children in search and public beneficial work. To supplement with stuffs study of local lore museums, studies and уголки. To bring up strong and amicable student's collective. To establish and strengthen communications between children of different schools, villages, the bridge, nationalities. To quench pupils physically and morally.
Keywords: tourist-regional activity, problems of development.
Вступ.
Проблема розвитку дитячо-юнацького туризму є надзвичайно важливою на даний час. Як свідчить аналіз літературних джерел [1-6], туризм у поєднанні з краєзнавчою роботою є багатогранним видом діяльності учнів. Він дає їм змогу самовдосконалюватися формувати фізичні якості, яким приділяється особлива увага. Тому туризм уведено до навчальної програми “Фізична культура’ для загальноосвітніх шкіл як важливий засіб підвищення рухової та соціальної активності учнів. Навчання ж у школі, участь у суспільно-корисній праці, гуртках, а для багатьох ще й заняття в музичній, художній та інших школах, приготування домашніх завдань, читання художньоїлітератури, перегляд телепередач - усе це потребує від учнів значних витрат енергії. Тому для зняття втоми їм потрібен повноцінний відпочинок, який включає заняття туристсько-краєзнавчих гуртках, походи вихідного дня, ігри. За цих умов організація правильного відпочинку учнів, особливо у вихідні дні й на канікулах є одним з невідкладних завдань батьків і вчителів школи
Змістовні, систематичні заняття туризмом і краєзнавством позитивно впливають на духовний розвиток учнів. Вони змінюють напруження дають позитивний вихід енергії, створюють умови для самореалізації і розвитку творчих здібностей школярів. Туристсько-краєзнавча діяльність допомагає у формуванні в учнів низки морально-вольових якостей: дисциплінованості, цілеспрямованості, милосердя, витримки, товариськості працьовитості, загартовує волю, вчить поважати людей і цінувати їхню працю.
Аналіз педагогічної літератури та практики свідчить , що туризм також сприяє пізнавальній і дослідницькій краєзнавчій діяльності школярів й допомагає активно, емоційно пізнавати навколишнє середовище. Він базується на підвищенні рухової активності та змагальної азартності дітей під час подорожей з використанням природнокліматичних можливостей місцевості та сил природи: сонця, повітря, води. Саме туризм створює умови, які вимагають від дітей активних і самостійних дій [2, 6].
Туристсько-краєзнавча діяльність, як засіб соціалізації учнів, сприяє формуванню моральної культури особистості й має спиратися на основні принципи педагогіки. Особливу роль у туристсько-краєзнавчій діяльності відіграє принцип колективізму, бо виховання в колективі й через колектив відіграє пріоритетну роль у формуванні рис характеру учнів. Вона допомагає відчути й пізнати учням такі почуття, як дружба й товариськість і як вони цінуються в похідних умовах. Спільна участь у походах виробляє в них уміння поєднувати особисті інтереси з інтересами товаришів, створює відносини взаєморозуміння і взаємодопомоги, які в кінцевому результаті переходять у міцну дружбу. Разом з тим, туристи-краєзнавці мають знати, що умови похідного життя не завжди легкі, вони потребують постійної турботи про товаришів,
прояву взаємодопомоги, формують колективістські почуття [5].
Важлива сутність туристсько-краєзнавчої діяльності у навчально-виховному процесі школярів полягає в нерозривному зв’язку вивчення основ наук з практикою, життям, довкіллям. У процесі вивчення різних дисциплін шкільної програми в учнів розвивається інтерес до своїх родинних та національних витоків, формується прагнення продовжувати традиції свого народу. Школярі поступово усвідомлюють сутність процесів у природі та між людьми, принципи співіснування, історичні зв’язки. Саме ця діяльність є основою виховання любові до батьківського роду, рідної природи, материнської мови й пісні, допомагає вникнути історичного безпам’ятства й бездуховності
Формулювання цілей.
Мета дослідження полягає у виявленні проблем розвитку шкільної туристко-краєзнавчої діяльності на сучасному етапі
Завдання: проаналізувати стан досліджуваної проблеми в сучасній теорії і практиці; визначити
ефективність використання різних форм туристсько-краєзнавчої роботи в школі
Результати досліджень.
Організація і проведення туристсько-краєзнавчої діяльності вчителями загальноосвітніх шкіл є важливим етапом залучення школярів до вивчення рідного краю, пошукової роботи, виховання гуманного ставлення до природи, формування різнобічно розвиненої особистості, здатної свідомо мислити, сприймати оточуючу дійсність, дбати про своє здоров’я й добробут інших. Також необхідно зазначити, що місцеві екскурсії, одно- і дводенні походи змагання, походи вихідного дня є активними, найбільш плідними, емоційно наповненими формами занять туризмом та краєзнавством, які дають стійкий, довготривалий, моральний і навчально-виховний ефект.
Реалізація навчально-виховного потенціалу туристсько-краєзнавчої діяльності залежали й від дотримання основних вимог її організації: туристсько-краєзнавча діяльність має відповідати наміченим дидактичним і виховним цілям; вона має бути організована на основі моральних принципів; мати чітко визначений обсяг, зміст, терміни, час і місце проведення; відрізнятися колективним характером. При цьому складність туристсько-краєзнавчої діяльності має зростати з віком учнів, а всякі дії школярів мають супроводжуватися й закінчуватися їх аналізом, на основі якого має плануватися майбутня діяльність. Дотримання цих вимог щодо організації і проведення туристсько-краєзнавчої діяльності давало змогу найбільш доцільно організовувати практичну діяльність школярів і надавати їй виховного характеру
Щоб визначити, яка кількість туризму потрібна школі слід відштовхуватися від віку учнів, їх інтересів, захоплень, схильностей. Потрібно з’ясувати, яке ставлення школярів до туризму переважає в школі, чи всім він подобається Туризм потрібен кожній дитині, але в різній мірі. У цьому проявляється зміст розподілу шкільного туризму на дві сфери, які однаково потрібні школі: масовий туризм - для великої кількості учнів і гуртковий туризм - для малої кількості учнів. Ці дві складові взаємозалежні, доповнюють одна одну. У школі має бути баланс масового й гурткового туризму. Для системи туристсько-краєзнавчої діяльності важливим є її постійний розвиток, якісне й кількісне вдосконалення постійний рух вперед [5].
Сутністю туристської діяльності, тією найістотнішою формою її, без якої немає туризму, є похід. Т ож важливою для нашого дослідження була розробка питань організації і проведення одно- і дводенних походів Від їх ефективного вирішення залежало успішне виконання обраних туристською групою оздоровчих, спортивних, пізнавальних і виховних завдань та дотримання правил безпеки руху на маршруті всіма учасниками туристських походів Попередня практика їх проведення та системний аналіз досвіду дав змогу розробити загальні вимоги до організації і проведення туристських походів зі школярами. Їх сутність полягала в забезпеченні комфортності похідного побуту дотримання правил безпеки руху, виконання нормативних вимог пересування на маршруті походу й організація дозвілля учнів під час відпочинку на привалах.
Результати проведеного дослідження також показали, що максимальному залученню школярів до участі туристсько-краєзнавчій діяльності сприяли спеціально організовані фізкультурно-оздоровчі та розважальні свята й туристські змагання. Такі масові заходи проводилися під час канікул та у вихідні дні з участю батьків, учителів експериментальних груп під загальним керівництвом директорів загальноосвітніх шкіл. Організовувати і проводити туристські змагання, фізкультурно-оздоровчі та розважальні свята у школах допомагали відомі туристи-краєзнавці та випускники шкіл, які багато років займалися туризмом.
У процесі проведення дослідження ми розглядали туристсько-краєзнавчу роботу як тривалу багатоденну рухливу гру, яка впливає на формування особистості учнів через форми своєї організації, встановлення міжособистісних стосунків з іншими школярами і дорослими та інші об’єктивні та суб’єктивні чинники. Адже активний пішохідний туризм з його значним, але рівномірно розподіленим в часі навантаженням позитивно впливає на психофізичний стан школярів. Це дає змогу моделювати у процесі туристсько-краєзнавчої роботи реальні життєві ситуації, спонукає учнів до конкретних дій, уможливлює регулярне проведення активного дозвілля та організацію відпочинку на природі зі школярами
З метою реалізації цього положення на практиці систематично проводилася відповідна організаційно-методична робота з батьками учнів. Вона спрямовувалася на формування у батьків ціннісних орієнтацій та надання їм необхідних знань про мету й завдання морального та фізичного виховання дітей у сім’ї, про форми організації туристсько-краєзнавчої роботи за місцем проживання учнів. Це досягалося у процесі проведення бесід, диспутів, індивідуальних консультацій з батьками; організації показових занять з
демонстрацією фото- і відео матеріалів та зустрічей з обміну досвідом морального виховання дітей у сім’ї; використання батьківської допомоги у роботі туристсько-краєзнавчих гуртків; залучення батьків до організації і проведення виставок, конкурсів ранків, екскурсій, туристських свят і змагань та походів вихідного дня. Така спільна діяльність сприяла встановленню тісного взаємозв’язку школи і сім’ї, визначенню єдиних вимог до школярів, проведенню чіткої координації зусиль школи і сім’ї, створенню сприятливих умов для розвитку особистісних моральних якостей школярів
Оскільки спільна туристсько-краєзнавча діяльність здійснювалася в різних формах, кожний захід мав досить ґрунтовне опрацювання з використанням різних форм залучення учнів до самостійного пошуку краєзнавчих матеріалів. У цю діяльність включалися й батьки, які стали постійними учасниками туристських свят, виховних заходів, екскурсій, виставок, конкурсів що в сукупності сприяло зближенню сімей зі школою Ефективність цих заходів полягала в тому, що вони давали змогу активізувати увагу школярів не тільки на пізнанні духовної і матеріальної культуринароду, а й на таких моральних якостях особистості, як відповідальність, самостійність, чуйність, бережливість та ін.
Важливість використання різноманітних форм організації туристсько-краєзнавчої діяльності у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл очевидна. Але чому ж туризм наразі так і не зайняв у школі належної позиції? Причина цього - недооцінка значення дитячого туризму керівниками освіти і непідготовленістю учителів. Лише деякі вчителі у свої студентські роки вивчали питання організації і проведення туристсько-краєзнавчої роботи в школі. Але безсумнівно кожен з них зуміє провести програмну екскурсію, він розповість дітям багато цікавого і корисного зуміє методично грамотно побудуватипоказ. Звісно, ніхто з вчителів педагогічної цінності екскурсій заперечувати не буде а от туристичні походи у багатьох на другому плані. Чому ж так? Деякими причинами є: надзвичайна зайнятість учителів основною роботою - уроками, тому займатися з дітьми туризмом їм доводиться у свій вільний час; відсутність окремої оплати за проведення туристської роботи, до того ж учитель завжди був змушений сам здійснювати чималі витрати з особистого бюджету, щоб мати можливість ходити із класом у туристські походи неможливість для більшості родин фінансувати заняття своїх дітей туризмом у повному обсязі. Досить вагомою причиною через яку вчителі втрачають можливість відправитися з учнями в похід є відсутність або недостатня кількість туристськогоспорядження і необхідного інвентарю в школах.
Існують також і інші причини, що стосуються самого вчителя, якому зручніше вважати туристську роботу не таким вже і цінним виховним засобом, аніж признати свою до нього непідготовленість І це дійсно так. Десятиріччями держава закликала розвивати шкільний туризм, але майже нічого не зробила для підготовки вчителів до цієї форми роботи Не маючи певної методичної, фізичної і технічної підготовки, вчитель не може вирушити з дітьми навіть в одноденний похід.
Передумови для повноцінного використання туризму в школі можуть виникнути лише тоді, коли педагогічна свідомість повністю звільниться від комплексу авторитарності. Одним із завдань зміцнення позицій шкільного туризму в системі освіти є необхідність у подоланні зневаги до теорії педагогіки туризму. Без розробленої теорії шкільного туризму не можна ані здійснити підготовку кадрів, ані допомогти єдності підходу до туристської справи в освіті [5].
Висновки.
Основні завдання туристсько-краєзнавчої діяльності полягають у тому, щоб допомогти школі у навчанні й вихованні учнів, відродити духовність, моральність, національну самосвідомість, сформувати в них риси високої громадянськості; прищеплювати любов до праці; залучати їх до проведення в походах пошукової та суспільно-корисної роботи, поповнювати зібраними в походах і подорожах матеріалами краєзнавчі музеї, кабінети та кутки; виховувати міцний і дружний учнівський колектив установлювати й зміцнювати зв’язки між дітьми різних шкіл, сіл, міст, національностей; загартовувати учнів фізично й морально. У зв’язку з цим, сьогодні необхідна розробка певної системи проведення туристсько-краєзнавчої роботи в школі, яка б відповідала сучасним вимогам і задовольняла б потреби як педагогів, так і учнів.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем розвитку шкільної туристсько-краєзнавчої діяльності.
Література
1. Грицишина Т.І. Маленькі туристи: Краєзнавство, туризм у дошкільному закладі. - К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2004. - 128 с.
2. Истомин П. И. Туристическая деятельность школьников Вопросы теории и методики - М.: Педагогика, 1987. - 96 с.
3. Константинов Ю.С., КуликовВ.М. Неиспользованный потенциал школьного туризма //Внешкольник -2002. - № 3. - С. 24 - 25.
4. Константинов Ю.С., Куликов В.М. Некоторые подходы к школьной туристско-краеведческой деятельности //Внешкольник. - 2002. - № 7. - С. 7 - 9.
5. Серебрій С. Туристсько-краєзнавча робота: проблеми і перспективи //Краєзнавство. Географія. Туризм.
- 2008. - № 24 - С. 6 - 8 .
6. Туризм в школе: Книга руководителяпутешествия /И.А.Верба, С.М.Г олицин В.М.Куликов Е.Г.Рябов.
- М.: ФИС, 1983. - С. 139 - 146.
Надійшла до редакції 14.09.2008 р.
