CC BY
166
УДК 343.102
ОСОБЛИВОСТ1 ПРОВЕДЕННЯ ДОПИТУ ОС1Б, ЯК1 БЕРУТЬ УЧАСТЬ У КРИМ1НАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕНН1 ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ
ЗАХОД1В МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ НА СТАД11 ДОСУДОВОГО РОЗСЛ1ДУВАН-
НЯ
Д. О. ШИНГАРЬОВ, астрант кафедри кримшального процесу,
Нащональний юридичний утверситет iMeHi Ярослава Мудрого,Украта, м. Хартв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0003-1249-8240
Досл1джено актуальну для сучасног правозастосовног практики та твори кримтального процесу проблвми, пов 'язаног 1з проввдвнням допиту ос1б, як бвруть участь у кримта-льному провадженш щодо застосування примусових заход1в медичного характеру. Проанал1-зовано тдходи до процесуального статусу вказаног категори ос1б; з'ясовано змгст такого правового поняття як кримтальна процесуальна д1ездатн1сть та гг вплив на можлив1сть проведення допиту. Виявлено недолжи положень чинного КПК Украгни та надано пропозици щодо законодавчих зм1н, спрямованих на гх усунення.
Ключов1 слова: досудове розслщування; допит; примусовi заходи медичного характеру; показання; кримшальна процесуальна д1ездатшсть; судово-психiатрична експертиза.
Постановка проблеми. Одним i3 завдань кримшального провадження, проголошених у ст. 2 Кримшального процесуального кодексу Украши (дай -КПК Украши) [1], е застосування до кожного його учасника належно! правово! процедури. Як вщомо, до кримшального процесу можуть залучатись особи, як страждають на психiчнi розлади i внаслщок цього не здатш повною мiрою реа-лiзовувати права, якими вони надшяються зпдно з КПК Украши. З огляду на це в Декларацн ООН про права розумово вщсталих ошб вщ 20.12.1971 р. було проголошено, що у випадку судового переслщування у зв'язку з будь-яким дь янням розумово вiдстала особа мае право на належне здшснення законностi, що повною мiрою враховуе стушнь И розумового розвитку. Вказана вимога знайш-ла свое вщображення у вiтчизняному законодавствi в тому, що у гл. 39 розд. VI КПК Украши кримшальне провадження щодо застосування примусових заходiв
медичного характеру (дай - ПЗМХ) було визначено як особливий порядок кримшального провадження, тобто як особлива правова процедура, що мае за-стосовуватись до ошб, як страждають на психiчнi розлади. Мiж тим особливо-ст правово! регламентацп означено!' процедури зумовлюють рiзнi погляди на те, чи може особа, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосу-вання ПЗМХ, брати участь у проведенш процесуальних дiй, зокрема, бути до-питаною пiд час досудового розслiдування.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Дослщженню проблем кримь нального провадження щодо застосування ПЗМХ присвятили сво! пращ В. Д. Адаменко, О. М. Бичков, В. В. Горшов, О. В. Мщенко, А. Ф. Назарова, О. П. Рижаков, Л. Г. Татьянша, Г. К. Тетерятник, Р. М. Шагеева, С. Л. Шаренко, М. С. Шумило, С. П. Щерба та ш
У той же час реформування кримшального процесуального законодавства Укра!ни, непоширенiсть правозастосовно! практики, а також неоднозначнють вирiшення питання про можливють допиту осiб, як беруть участь у кримшаль-ному провадженш щодо застосування ПЗМХ на доктринальному рiвнi, зумовлюють необхщшсть проведення грунтовного дослiдження, присвяченого особ-ливостям отримання показань вiд таких учасниюв кримiнального провадження на стадп досудового розслiдування.
Метою статп е анаиз особливостей правового статусу ошб, якi беруть участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, з'ясування змюту таких правових категорш, як осудшсть (неосуднiсть) та кримiнальна процесуальна дiездатнiсть (недiездатнiсть), а також виршення питання про те, за яких умов можливе проведення допиту ошб, якi беруть участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ.
Виклад основного матерiалу. В ч. 1 ст. 503 КПК Укра!ни встановлено, що кримшальне провадження щодо застосування ПЗМХ, передбачених законом Укра!ни про кримшальну вiдповiдальнiсть, здiйснюеться за наявност достатнiх пiдстав вважати, що: 1) особа вчинила суспшьно небезпечне дiяння, передбаче-не законом Укра!ни про кримiнальну вiдповiдальнiсть, у сташ неосудностi; 2)
особа вчинила кримшальне правопорушення у сташ осудносл, але захворша на психiчну хворобу до постановлення вироку [1].
Так, якщо шдстави для здiйснення вказаного особливого порядку кримь нального провадження будуть виявлеш пiд час досудового розслiдування, слщ-чий, прокурор зобов'язанi винести постанову про змшу порядку досудового розслщування й продовжувати його зпдно з правилами, передбаченими гл. 39 розд. VI КПК Украши (ч. 2 ст. 503 КПК Украши) [1]. Як зауважила Р. М. Шаге-ева, «винесення постанови про порушення провадження, а не просто про появу особи, яка потребуе застосування примусових заходiв медичного характеру, обумовлено тим, що саме в рамках цього особливого провадження будуть дiяти додатковi гарантп» [2, с. 165]. Зазначеш гарантп юнують, в тому числ^ й пiд час проведення слщчих (розшукових) дiй, зокрема, при допит особи, яка бере участь у цьому особливому порядку кримшального провадження, а отже, впли-вають на особливост забезпечення и прав та законних iнтересiв.
Так, КПК Украши визначае процесуальний статус особи, щодо яко1 засто-совуеться вищевказаний особливий порядок кримiнального провадження, як «особа, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування примусових заходiв медичного характеру» (за назвою ст. 506 КПК Украши) [1]. В той же час в ч. 1 ст. 506 КПК Украши вказано, що особа, стосовно яко1 перед-бачаеться застосування примусових заходiв медичного характеру або виршу-валося питання про !х застосування, користуеться правами тдозрюваного та обвинуваченого в обсязi, який визначаетъся характером розладу псих1чног дгя-лъностг чи психгчного захворювання вгдповгдно до висновку судово-псих1атрично1 експертизи (курсив наш. - Д. Ш.), та здшснюе !х через законного представника. З цього приводу О. В. Мщенко тдкреслила, що «оскшьки провадження по справах неосудних i ошб, що захворiли психiчним розладом пiсля вчинення злочину, мае сво1 особливi завдання (цiлi), спешальний предмет доказування, особливостi змiсту i форми процесуальних рiшень, то таю особли-востi не можуть не позначитися на процесуальному положеннi тако1 особи» [3, с. 51]. Стосовно цього варто зауважити наступне.
По-перше, процесуальний статус особи, стосовно яко1 передбачаеться застосування ПЗМХ або виршувалося питання про ïx застосування не ототожню-еться 3i статусом пiдозрюваного та обвинуваченого. Це пояснюеться тим, що неосудна особа не повщомляеться про шдозру, щодо неï не складаеться обви-нувальний акт, тобто вона не притягуеться до кримiнальноï вiдповiдальностi. Натомють досудове розслiдування в такому кримшальному провадженш закш-чуеться або його закриттям, або направленням до суду клопотання про застосування ПЗМХ (п. 5 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 511 КПК Украши) [1]. Це, у свою чергу, зумовлено тим, що вщповщно до ч. 1 ст. 18 КК Украши суб'ектом злочину е фiзична осудна особа, яка вчинила злочин у вщ, з якого вщповщно до КК Украши може наставати кримшальна вщповщальшсть. Як наслщок - склад злочину в дiяx зазначеноï категорп ошб, що е пiдставою для кримiнальноï вщ-повiдальностi, вiдсутнiй.
Як було зазначено, обсяг прав, якими користуеться особа, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, визначаеться характером розладу псиxiчноï дiяльностi чи псиxiчного захворювання вщповщно до висновку судово-псиxiатричноï експертизи. Так, зпдно з п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК Украши слщчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення псиxiчного стану шдозрюваного за наявно-ст ведомостей, якi викликають сумнiв щодо його осудносп, обмежено!' осудно-стi [1]. Вщповщно до п. 7 Порядку проведення судово-псиxiатричноï експертизи, затвердженого наказом Мшютерства охорони здоров'я Украши вщ 08.10.2001 р. № 397, предметом вказаного виду експертизи е визначення психь чного стану ошб, яким призначено експертизу, в конкретш промiжки часу i вщ-носно певних обставин, що становлять штерес для оргашв слiдства та суду.
В той же час виршення питання про перебування особи у сташ неосудно-стi не належить до компетенцiï експерта. З цього приводу С. Л. Шаренко зазна-чае, що «термш «неосуднють» ... шдкреслюе правовий стан особи як особли-вий «нешдсудний». Саме в такому розумшш вживаеться поняття «неосудшсть» у чинному кримiнальному i кримшально-процесуальному законодавствi, коли в
ньому йдеться про визнання особи неосудною щодо вчиненого дiяння. Визнан-ня суб'екта неосудним як констатащя його правового стану належить до ви-ключно! компетенцп суду» [4, с. 60]. При цьому останне твердження закономь рно призводить до того, що «висновок експерта про неосудшсть особи не спро-стовуе презумпцп осудностi ... думка слщчого, що викладена в постановi про направлення кримiнальноi справи до суду для виршення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру, не означае визнання особи неосудною, як не може вважатися встановленою виншсть особи у вчиненш зло-чину, якщо виншсть констатована в обвинувальному висновку, але не тдтвер-джена вироком суду» [Там само, с. 63].
Анаизуючи термш, що вжито в ч. 1 ст. 506 КПК Украши для характеристики особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, М. С. Шумило та Г. К. Тетерятник звертають увагу на те, що «вш повно та об'ективно характеризуе розглядуваного ... суб'екта, тому що: 1) особа зав-часно не називаеться «неосудною» - дотримано презумпцш психiчного здо-ров'я; 2) чггко називаеться категорiя провадження щодо тако! особи; 3) врахо-вуючи, що ршення про застосування ПЗМХ приймаеться лише судом, уже з моменту встановлення судово-психiатричною експертизою стану особи, який характеризуе ii як неосудну, спираючись на iншi докази, справедливо говорити про здшснення досудового розслщування у формi провадження по застосуван-ню ПЗМХ» [5, с. 35].
Як випливае з положень ст. 242 КПК Украши, обов'язок слщчого та прокурора призначити судово-психiатричну експертизу з'являеться в той час, коли у вказаних посадових ошб виникають сумшви щодо осудност або обмежено! осудност особи. Тобто в текст закону цей момент чггко не вiдображаеться i фактично слгдчий i прокурор повиннг визначати його самостгйно, залежно вгд обставин конкретного кримшального провадження.
Мгж тим, як наголошуе В. Б. Первомайський, «в цитованш статтi не уточ-нюеться, як саме в^домост у справi можуть розглядатися як такi, що виклика-ють сумшви вщносно осудност особи. Така невизначенiсть ставить процес
призначення судово-псиxiатричноï експертизи в повну залежнють вщ суб'ективного трактування слщчим або суддею даних справи, рiвня ïx квамфь кацiï та розумшня спецiальниx питань псиxiатрiï i, зокрема, ix уявлень про осу-днiсть-неосуднiсть» [6, с. 136].
У наущ кримiнального процесу до джерел, з яких можна отримати вщо-мостi щодо осудностi особи, прийнято вщносити: показання такоï особи, ïï бли-зьких родичiв; медичну та шшу документацiю; нотатки; записи; особист спо-стереження слiдчого, характеристику особи, ступшь тяжкостi та спосiб вчине-ного злочину тощо. Критично розмiрковуючи над вказаними джерелами, О. В. Мщенко зазначила, що «показання родичiв про псиxiчну неповноцiннiсть пiдслiдного не завжди бувають об'ективними i можуть носити подвiйний характер: з одного боку, це джерело шформацп е найдоступшшим в порiвняннi з шшими, а з iншого, родичi можуть навмисно викривити iнформацiю, збшьшити псиxiчнi вiдxилення або говорити про псиxiчну хворобу, що не мае мюця в дш-сностi» [3, с. 74].
Також чинне кримшальне процесуальне законодавство не виключае юну-вання ситуацп, коли в xодi допиту пiдозрюваного у слiдчого, прокурора виник-нуть сумнiви щодо його осудност i як наслiдок - буде призначена судово-псиxiатрична експертиза (призначення яко^ до речi, е обов'язковим зпдно п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК Украши). Тобто сумшви в осудност особи виникнуть безпосе-редньо пiд час ïï допиту, i вщповщно тдставою для проведення судово-псиxiатричноï експертизи будуть вщомосп, наданi цiею особою.
Крiм того, на виконання вимог ч. 2 ст. 503 КПК Украши тсля виявлення шформацп, яка свщчить про можливу неосуднiсть особи, повинна бути також винесена постанова про змшу порядку досудового розслщування.
Проте тсля вчинення вищезазначених процесуальних дш постае бiльш складне питання, яке неоднозначно виршуеться на доктринальному рiвнi: чи можливе взагалi проведення допиту особи, стосовно я^' передбачаеться застосування ПЗМХ або виршуеться питання про ï^ застосування?
Можливють проведення або непроведення цiеï слiдчоï (розшуковоï) д^',
Тeopiя i npакmuка npавoзнавсmва. — Bun. 1 (9) / 2016 ISSN 2225-6555
пов'язана iз з'ясyвaнням змюту тaкиx пpaвoвиx кaтегopiй, як осудшсть (неосу-днiсть) та кpимiнaльнa процесуальна дieздaтнiсть (недieздaтнiсть). Як вiдoмo, визначенню поняття «осудшсть» присвячена ст. 19 КК Украши. В той же час дефшщи «кримшальна процесуальна дieздaтнiсть» вiтчизняне законодавство не мiстить, що призводить до того, що на практищ вказаш поняття не poзpiзня-ються [5, с. 50]. Так, В. Д. Адаменко визначае кримшальну процесуальну дie-здaтнiсть як «здатшсть особи шляxoм вчинення пpoцесyaльниx дш використо-вувати кpимiнaльнo-пpoцесyaльнi права i виконувати обов'язки учасника процесу» [V, с. 55]. Бшьш широке визначення пропонують В.В. Гopiнoв та А.Ф. Назарова, як poзyмiють тд кpимiнaльнoю процесуальною дieздaтнiстю «здaтнiсть самостшно здiйснювaти пpoцесyaльнi дiï, свiдoмo використовувати права i виконувати обов'язки» [S, с. бб].
Натомють кримшальну процесуальну недieздaтнiсть Л. Г. Татьянша розу-мie як «нездaтнiсть особи в силу свого вжу чи псиxoлoгiчнoгo стану poзyмiти xapaктеp i значення вчиненого злочину (суспшьно небезпечного дiяння), свого процесуального положення, давати показання i самостшно брати участь у про-веденш пpoцесyaльниx дiй, здшснювати пpoцесyaльнi права i пpoцесyaльнi обов'язки» [S, с. 128].
Видшяючи в кримшальнш пpoцесyaльнiй недieздaтнoстi, пoдiбнo до не-oсyднoстi, два кpитеpiï - псиxoлoгiчний та медичний, С. Л. Шаренко звертае увагу на те, що «поняття псиxoлoгiчнoгo кpитеpiю неосудносп значно ширше псиxiчнoгo поняття неосудностг Якщо нaявнiсть цieï ознаки неосудносп вста-новлюеться щодо минулого, тобто конкретного правопорушення, то псиxiчний критерш недieздaтнoстi виражае псиxiчний стан людини на даний час» [4, с. 93]. Miж тим «видаеться, що формулювання медичного кpитеpiю неoсyднoстi, яка включае xpoнiчнy псиxiчнy xвopoбy, тимчасовий розлад псиxiчнoï дiяльнo-стi, недоумство або шший xвopoбливий стан, мае бути поширено i на недieздa-тнiсть, oскiльки е загалом вш ознаки xвopoбливoгo стану, що призводить до втрати дieздaтнoстi» [4, с. 94].
Рoзмipкoвyючи над особливостями процесуального статусу ошб, якi стра-
ждають на псиxiчнi недолши, С. П. Щерба вказав, що таю недолши в «обвину-вачених порушують ïx пiзнавальнi здатностi i обумовлюють своерiднiсть розу-мово1' дiяльностi. Внаслiдок слабкого розвитку того чи шшого виду пам'ятi, ни-зького штелекту, уявлення обвинуваченого про предмет доказування часто носить уривчастий та неповний характер. При слабкому розвитку абстрактного мислення обвинувачений не в змозi зв'язати вс зiбранi у справi докази в один ланцюг i надати 1'м оцiнку . розумово вiдсталi обвинуваченi iнодi взагалi вияв-ляються нездатними зрозумгги сутнiсть обвинувачення i тих вимог закону, з якими пов'язана 1'х участь в процесуальнш дiяльностi» [10, с. 55].
Тим не менше, за чинним КПК Украши можливють залучення осiб, якi беруть участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, до проведення слщчих (розшукових) дш не виключаеться, а визначаетъся слгдчим, прокурором на nidcmaei висновку судово-псих1атричног експертизи. У той же час зпдно з ч. 2 ст. 506 КПК Украши, якщо характер розладу псиxiчноï дiяль-ност чи псиxiчного захворювання особи перешкоджае проведенню процесуа-льних дш за ïï участю або участ в судовому засiданнi, прокурор, суд мають право прийняти ршення про проведення вщповщних процесуальних дш без участi такоï' особи. На нашу думку, таке ршення прокурора мае прийматись у формi постанови, оскшьки згiдно з ч. 3 ст. 110 КПК Украши постанова слщчо-го, прокурора виноситься у випадках, передбачених КПК Украши, а також коли слщчий, прокурор визнае це за необхщне. При цьому в мотивувальнш частиш вказаноï постанови мае мютитися посилання на висновок судово-псиxiатричноï експертизи, з якого i випливають обставини, що свiдчать про неможливють участi особи у проведенш процесуальних дiй.
Мiж тим, якщо характер розладу псиxiчноï дiяльностi чи псиxiчного захворювання особи, навггь за умов ïx наявностi, не перешкоджае допиту такоï особи, слщчий, прокурор мають право провести цю слщчу (розшукову) дiю. Але таке право посадовоï особи, що проводить допит, виникае тшьки пiсля отримання висновку судово-псиxiатричноï експертизи, в якому повинен бути визначений псиxiчний стан особи на час проведення досудового розслщування,
тобто висновок про те, чи е ця особа дiездатною в кримшальному процесуаль-ному розумшш З огляду на це влучними вбачаються мiркування С. Л. Шаренко про те, що «без з'ясування здатностi особи правильно сприймати, за-пам'ятовувати i вщтворювати сприйняте, слщчий не мае права допитувати неосудного щодо обставин справи, а у випадку його допиту - використовувати його свщчення як докази, оскшьки вони отримаш з неналежного джерела i не мають юридично! сили» [4, с. 89].
Тим не менш, якщо чинне кримшальне процесуальне законодавство Украши не виключае можливост проведення допиту особи, яка бере участь у кримь нальному провадженнi щодо застосування ПЗМХ, то на доктринальному рГвш ймовГрнють проведення цiеi слгдчо! (розшуково!) дп ставиться шд сумшв. Так, Т. О. Михайлова категорично заперечуе можливють допиту вказано! категорп осг6 i характеризуе такий допит як неприпустимий [11, с. 82].
У той же час, дослщжуючи питання використання в процес доказування показань ошб, як беруть участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, Л. Г. Татьянша та О. М. Бичков зазначили, що «необхгдно врахо-вувати !х психГчний розлад, яким чином вш вплинув на психГчну дГяльшсть особи. Наприклад, патолопя розумово! дГяльност хворих на шизофрешю поля-гае у «рiзноплановостi», багатоаспектностi шдходу до тих чи шших об'ектiв i явищ, за якого в рГвному ступенi актуалiзуються i використовуються як суттевi, практично значим^ так i випадковi або незначш властивостi i характеристики об'ектiв» [12, с. 175]. МГж тим, як звертае увагу О. В. Мщенко, «сучасне вчен-ня про шизофрешю, поряд Гз злояюсними формами, надае опис одноприступно! шизофренп з наявнютю стшко! багаторГчно! ремши i рекурентно! шизоафектив-но! форми, що дозволяе мати сумшви в правомГрност трактування всх випад-юв шизофренп в рамках хрошчного душевного захворювання в судово-психГатрично! практиш» [3, с. 7]. КрГм того, М. С. Шумило та Г. К. Тетерятник пишуть, що «до спектру медичного критерш неосудност входить низка хвороб, як здшснюють рГзний вплив на психшу: тривалий - хрошчш або тимчасо-вий, фрагментарний - тимчасовГ розлади психжи. Особа може знаходитися у
сташ неосудност шд час вчинення злочину, але тсля - одужати, ïï псиxiчний стан може не давати змогу усвщомлювати суспшьну небезпеку вчиненого дiян-ня, але правильно орieнтуватися в тших ситуащях (курсив наш. - Д. Ш.) та m. Крiм того, у кожноï хвороби е своï перюди - загострення та полiпшення (ремь сiя). Саме тому, на нашу думку, важливо при розслiдуваннi зазначених справ ставити на виршення експертизи не тшьки питання про осуднють особи, а й з'ясовувати стан особи на момент провадження у справЬ» [5, с. 51].
Наведет твердження зумовлюють той факт, що наявшсть псиxiчного за-хворювання в особи не завжди супроводжуеться тим, що вона втрачае кримша-льну процесуальну дiездатнiсть, а отже, i можливють бути допитаною. Такого роду захворювання може характеризуватися як перюдами загострення, так i пе-рюдами ремiсiï, що обов'язково обумовлюе необхщшсть оцiнювати здатнiсть особи брати участь у проведенш слiдчиx (розшукових) дш у кожному конкретному випадку, залежно вiд обставин кримiнального провадження. При цьому з'ясування таких обставин вимагае використання слщчим, прокурором спеша-льних знань. Саме такий тдхщ, що закрiплюе можливiсть проведення допиту виключно за результатами проведення судово-псиxiатричноï експертизи, i було закрiплено законодавцем у ст. 506 КПК Украши.
Тому встановлений в КПК Украши спошб виршення питання про залу-чення особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, до проведення допиту, на нашу думку, е правильним з наступних причин.
По-перше, вказана особа не позбавляеться можливост реаизовувати своï права, в тому чи^ й права на захист, шляхом надання показань, як е доказами в кримшальному провадженш. Вказане право випливае iз загального положен-ня, проголошеного в ст. 21 Конституцп Украши про те, що вш люди е вшьш i рiвнi у свош гiдностi та правах. Права i свободи людини е невщчужуваними та непорушними.
По-друге, якщо характер розладу псиxiчноï дiяльностi чи псиxiчного захворювання все ж таки унеможливлюе такий допит, слiдчий, прокурор мають
право прийняти ршення про непроведення щех' слщчох' (розшуковоИ) дп.
У той же час чинний КПК Украши мютить певш недолши, якi ускладню-ють: 1) процес доказування в кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ; 2) можливють реаизацп прав особи, яка бере участь у вказанш категорп кримiнального провадження, у разi прийняття рiшення про неможливють проведення допиту або шших процесуальних дiй.
Так, до^джуючи проблеми КПК РФ, який не мютить чггкого визначення процесуального статусу особи, щодо якох' вирiшуеться питання про застосування ПЗМХ, О. П. Рижаков звернув увагу на те, що одшею iз складностей такого роду кримшальних справ е вщсутнють у них показань обвинуваченого [13, с. 13] (шдозрюваного в розумшш КПК Украïни).
Якщо ж проанашзувати вiтчизняне законодавство, то можна помiтити пе-вну невiдповiднiсть. Так, шд час проведення допиту на стадп досудового розс-лiдування особа, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, користуеться правами шдозрюваного, тобто правом давати показання. Проте якщо шдозрюваний реаизуе це право, то в кримшальному провадженш виникае такий доказ як показання шдозрюваного. На rai цього виникае питання: який саме правовий статус матимуть показання особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ? Така невизначенють обумовлена тим, що ч. 1 ст. 95 КПК Украши мютить чггкий перелш ошб, яю можуть давати показання.
Особа, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, хоча i надшена правами шдозрюваного, однак не може допитуватися в цьому процесуальному статуш й вщповщно посадовою особою, яка проводить допит, не може бути складено «протокол допиту шдозрюваного», оскшьки про-цесуальний статус вказаних учасниюв кримшального провадження не е тотож-ним. У той же час не виявляеться можливим i складення «протоколу допиту особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ», оскшьки ч. 1 ст. 95 КПК Украши не передбачае показань такого суб'екта кримшального процесу.
На нашу думку, оптимальним виходом Гз ситуацп, що склалася, е викла-дення ч. 1 ст. 95 КПК Украши в такому виглядг «Показання - це вгдомостГ, як надаються в уснш або письмовш формГ шд час допиту тдозрюваним; обвину-ваченим; особою, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування примусових заходГв медичного характеру; свгдком; потерпшим; експер-том щодо вгдомих !м обставин у кримшальному провадженш, що мають зна-чення для цього кримшального провадження».
Як вгдомо, одшею з гарантш забезпечення належно! реалГзацп прав особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, е обов'язкова участь захисника у кримшальних провадженнях тако! категорп (п. 5 ч. 2 ст. 52, ст. 507 КПК Укра!ни) та законного представника. При цьому захисник може бути залучений як законними представниками особи, так i слщ-чим, прокурором, слщчим суддею чи судом. З огляду на це участь захисника i законного представника шд час допиту особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, е обов'язковою.
Для забезпечення належно! реалГзацп вимоги про обов'язкову участь захисника у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, на нашу думку, в розд. VI КПК Украши мае мютитися правило, аналопчне тому, що закрь плене в ч. 4 ст. 213 КПК Украши: уповноважена службова особа, що здшснила затримання, зобов'язана негайно повгдомити про це орган (установу), уповно-важений законом на надання безоплатно! правово! допомоги. Таке повгдомлен-ня здшснюеться незалежно вщ бажання затриманого, оскшьки спрямоване на якомога ефектившше забезпечення права особи на захист (ст. 20 КПК Украши).
У трансформованому вгдповгдно до вимог розд. VI КПК Украши вказане правило, на нашу думку, мае бути закршлене в ч. 2 ст. 507 КПК Украши й ви-кладене таким чином: «Шсля винесення постанови про змшу порядку досудового розслщування вгдповщно до вимог ч. 2 ст. 503 цього Кодексу слгдчий, прокурор зобов'язаш негайно повщомити про це орган (установу), уповнова-жений законом на надання безоплатно! правово! допомоги та забезпечити участь захисника у кримшальному провадженш щодо застосування примусових
заxодiв медичного характеру».
Як вже було зазначено, питання про проведення допиту особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, мае виршува-тися виключно слщчим, прокурором, але водночас - тшьки на пiдставi висновку судово-псиxiатричноï експертизи. Необхщно враховувати, що висновок експерта в даному випадку виступатиме як один iз доказiв у матерiалаx кримшального провадження, який шдлягае перевiрцi та оцшщ у встановленому КПК Украши порядку i не мае наперед встановленоï сили (ч. 2 ст. 94 КПК Украши).
Тому за результатами оцшки висновку судово-псиxiатричноï експертизи слщчий, прокурор можуть опинитися перед необхщнютю прийняття ршення про неможливють проведення допиту особи (ч. 2 ст. 506 КПК Украши). Проте сама особа, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, ïï законний представник або захисник можуть мати протилежну точку зору з приводу проведення цiеï слiдчоï (розшуковоИ) дп. Крiм того, не можна виключати можливють юнування правовоï ситуацп, за я^' стороною захисту буде самостiйно залучено експерта для визначення псиxiчного стану особи1, за висновком якого така особа може бути допитаною, тодi як слщчий, прокурор будуть керуватися власним, протилежним за змютом висновком експерта. З огляду на це постае питання про можливють оскарження процесуального рь шення слщчого, прокурора про непроведення допиту вказаноï особи.
Так, одшею iз загальних засад кримшального провадження е забезпечення права на оскарження процесуальних ршень, дш чи бездiяльностi, правовий змiст я^' полягае в тому, що кожному гарантуеться право на оскарження процесуальних ршень, дiй чи бездiяльностi суду, слiдчого суддi, прокурора, слщ-чого в порядку, передбаченому КПК Украши (ч. 1 ст. 24 КПК Украши). Вказа-не право, «з одного боку, дозволяе учасникам кримшального провадження пов-ною мiрою реалiзувати своï процесуальнi права й забезпечити захист власних штерешв, а з другого - сприяе виявленню й усуненню порушень i помилок, до-
1 У ч. 2 ст. 243 КПК Украши окремо наголошуеться на тому, що сторона захисту мае право самостшно залучати експерпв на догов1рних умовах для проведення експертизи, в тому числ1 обов'язково].'.
© Шингарьов Д. О., 2016 13
пущених при здшсненш кримшального провадження» [13, с. 76]. З огляду на це не можна виключати тГе! ситуацп, що внаслгдок добросовюно! помилки або свь домого однобГчного досудового розслщування слщчим або прокурором буде неправомГрно вщмовлено у проведенш допиту особи, яка бере участь у кримь нальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, i саме можливють оскаржити таке процесуальне ршення виправить допущену помилку i сприятиме забезпе-ченню прав особи.
МГж тим чинна редакшя ч. 1 ст. 303 КПК Украши не мютить вищевказа-ного ршення слщчого або прокурора в перелжу тих, як можуть бути оскаржеш на стадп досудового розслщування, що, на нашу думку, е недолжом вгтчизня-ного законодавства. Можливють оскарження цього ршення в порядку ч. 2 ст. 303 КПК Украши, тобто шд час шдготовчого провадження в судГ, позбавлена будь-якого сенсу, оскшьки на час цього провадження досудове розслщування вже е завершеним i, вщповгдно, допит саме на цш стадп кримшального провадження вже не може бути проведено. У той же час проведення судового допиту, особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, не завжди може повноцшно доповнити матерГали кримшального провадження и показаннями, що не були надаш шд час досудового розслщування внаслгдок того, що слщчий або прокурор прийняли ршення про неможливють проведення ше! слгдчо! (розшуково!) дп. Так, хоча ця особа i буде надшена правом надати показання, як мають значення для кримшального провадження, од-нак змют цих показань може бути актуальним саме шд час досудового розсль дування, в той час, коли слщчим i прокурором приймаються процесуальш рь шення важливГ для ше! стадп кримшального провадження.
Тому вважаемо, що серед ршень слгдчого або прокурора, як можуть бути оскаржеш шд час досудового розслгдування, мае бути передбачено й ршення про непроведення процесуальних дш за участю особи, яка бере участь у кримь нальному провадженш щодо застосування ПЗМХ.
Однак при закршленш вищевказаного ршення в перелшу, що мютиться в ч. 1 ст. 303 КПК Украши, мае бути чГтко виршено питання i про суб'ектний
склад ошб, як можуть його оскаржити. Так, за справедливим зауваженням А. Р. Туманянц, «невизначенють у цьому питанш може спричинити, з одного боку, необгрунтоване розширення даного кола ошб, коли прийом i розгляд скарг вщ неналежних суб'ектiв призведе до зайвого витрачення процесуальних засобiв, а з другого - необгрунтоване його звуження, що зумовить неможливють для ошб, чшм правами чи законним штересам завдано шкоди, скористати-ся своïм правом подання скарги» [15, с. 770]. З огляду на це вважаемо, що на-йоптимальшший суб'ектний склад ошб, якi можуть оскаржити ршення слщчо-го, прокурора про непроведення допиту особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, мае бути представлений законним представником i захисником указаних ошб. Це пояснюеться тим, що заявлення вщповщних скарг безпосередньо спрямоване на забезпечення прав та законних шгерешв особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ, а також тим, що участь указаних суб'еклв кримшального проце-су е обов'язковою у вщповщних кримшальних провадженнях
З огляду на це пропонуемо доповнити ч. 1 ст. 303 пунктом 8-1 наступного змюту: «ршення слщчого, прокурора про вщмову у проведенш процесуальноï дп за участю особи, стосовно якоï передбачаеться застосування примусових за-xодiв медичного характеру або виршувалося питання про ïx застосування, -захисником чи законним представником цiеï особи».
Висновок. Отже, на пiдставi проведеного дослiдження можна стверджу-вати, що положення чинного КПК Украши дозволяють проведення допиту особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування ПЗМХ. У той же час виршення питання про проведення цiеï слiдчоï (розшуковоИ) дп мае залежати вщ висновку судово-псиxiатричноï експертизи, в якому повинно бути вщображено здатнiсть особи правильно сприймати обставини кримшального провадження. Мiж тим до КПК Украши слщ внести законодавчi змiни, спрямо-ванi на вдосконалення змiсту такого процесуального джерела доказiв як показання, оскшьки чинна редакщя ст. 95 КПК Украши не передбачае юнування показань особи, яка бере участь у кримшальному провадженш щодо застосування
ПЗМХ. KpiM того, в ст. 303 КПК Украши необхщно передбачити можливють оскарження на стадп досудового розслщування рiшення про вщмову у прове-деннi процесуально! дн за участю особи, стосовно яко! передбачаеться застосу-вання ПЗМХ, 11 захисником чи законним представником.
Список лггератури:
1. Кримшальний процесуальний кодекс Украши вщ 13.04.2012 р. № 4651-VI [Елект-ронний ресурс]. - Режим доступу : http://kodeksy.com.ua/kpku-2012.htm.
2. Шагеева Р. М. Проблемы применения принудительных мер медицинского характера / Р. М. Шагеева. - Уфа : Изд-во БашГУ, 2007. - 200 с.
3. Мищенко Е. В. Принудительные меры медицинского характера в уголовном судопроизводстве / Е. В. Мищенко. - Москва : Юрлитинформ, 2010. - 144 с.
4. Шаренко С. Л. Кримшально-процесуальш проблеми застосування примусових захо-д1в медичного характеру / С. Л. Шаренко. - Харюв : Право, 2002. - 208 с.
5. Шумило М. €. Охорона прав i законних штереав особи, щодо яко! здшснюеться провадження iз застосування примусових заходiв медичного характеру, на стадп досудового розслщування : монографiя / М. С. Шумило, Г. К. Тетерятник. - Донецьк : ДЮ1 МВС, 2012. -214 с.
6. Первомайский В. Б. Невменяемость / В. Б. Первомайский. - Киев, 2000. - 320 с.
7. Адаменко В. Д. Процессуальная дееспособность участника уголовного процесса /
B. Д. Адаменко// Правоведение. - 1978. - № 4. - С. 55-59.
8. Горинов В. В. Судебно-психиатрические аспекты уголовно-процессуальной дееспособности обвиняемых / В. В. Горинов, А. Ф. Назарова // Психическое здоровье. - 2013. - № 12 (91) - С. 66-70.
9. Татьянина Л. Г. Уголовно-процессуальная дееспособность в структуре личности участника уголовного судопроизводства / Л. Г. Татьянина // Вестник Удмуртского университета. - 2005. - № 6 (2) .- С. 124-130.
10. Щерба С. П. Уголовное судопроизводство по делам лиц, страдающих физическими или психическими недостатками: научная школа профессора Сергея Петровича Щербы /
C. П. Щерба. - Санкт Петербург : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2008. -774 с.
11. Михайлова Т. А. Расследование и судебное рассмотрение дел о невменяемых / Т. А. Михайлова // Советское государство и право. - 1986. - № 2. - С. 80-84.
12. Татьянина Л. Г. Некоторые вопросы получения информации от лиц, признанных невменяемыми или недееспособными / Л. Г. Татьянина, А. Н. Бычков // Вестник ЮУрГУ. -2008. - №13. - С. 174-176.
13. Рыжаков А. П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера / А. П. Рыжаков. - Москва : Информ.-изд. дом «Филинъ», 1996. - 120 с.
14. Кримшальний процесуальний кодекс Украши: науково-практичний коментар : у 2 т. - Т. 1 / О. М. Бандурка, С. М. Блажiвський, С. П. Бурдоль та ш. ; за заг. ред. В. Я. Тащя, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Харюв : Право, 2012. - 768 с.
15. Туманянц А. Р. Суб'екти оскарження ршень, дш чи бездiяльностi слщчого або прокурора тд час досудового розслщування (за КПК Украши 2012 р.) [Електронний ресурс] / А. Р. Туманянц // Форум права. - 2012. - № 3. - С. 769-776. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12tarhdr.pdf.
References:
1. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny vid 13.04.2012 № 4651-VI. (2012). Re-
trived from: http://kodeksy.com.ua/kpku-2012.htm [in Ukrainian].
2. Shageeva, R.M. (2007). Problemyi primeneniya prinuditelnyih mer meditsinskogo haraktera. Ufa: Izd-vo BashGU [in Russian].
3. Mischenko, E.V. (2010). Prinuditelnyie meryi meditsinskogo haraktera v ugolovnom sudoproizvodstve. Moskva: Yurlitinform [in Russian].
4. Sharenko, S.L. (2002). Kryminal'no-protsesual'ni problemy zastosuvannya prymusovykh zakhodiv medychnoho kharakteru. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
5. Shumylo, M.Ye., Teteryatnyk, H.K. (2012). Okhorona prav i zakonnykh interesiv osoby, shchodo yakoyi zdiysnyuyet'sya provadzhennya iz zastosuvannya prymusovykh zakhodiv medychnoho kharakteru, na stadiyi dosudovoho rozsliduvannya. Donets'k: DYul MVS [in Ukrainian].
6. Pervomayskiy, V.B. (2000). Nevmenyaemost. - Kiev [in Russian].
7. Adamenko, V.D. (1978). Protsessualnaya deesposobnost uchastnika ugolovnogo protsessa. Pravovedenie, 4, 55-59 [in Russian].
8. Gorinov, V.V., Nazarova, A.F. (2013). Sudebno-psihiatricheskie aspektyi ugolovno-protsessualnoy deesposobnosti obvinyaemyih. Psihicheskoe zdorove, 12 (91), 66-70 [in Russian].
9. Tatyanina, L.G. (2005). Ugolovno-protsessualnaya deesposobnost v strukture lichnosti uchastnika ugolovnogo sudoproizvodstva. Vestnik Udmurtskogo universiteta, 6 (2), 124-130 [in Russian].
10. Scherba, S.P. (2008). Ugolovnoe sudoproizvodstvo po delam lits, stradayuschih fizicheskimi ili psihicheskimi nedostatkami: nauchnaya shkola professora Sergeya Petrovicha Scherbyi. Sankt Peterburg: Izd-vo R. Aslanova «Yuridicheskiy tsentr Press» [in Russian].
11. Mihaylova, T.A. (1986). Rassledovanie i sudebnoe rassmotrenie del o nevmenyaemyih. Sovetskoe gosudarstvo i pravo, 2, 80-84 [in Russian].
12. Tatyanina, L.G., Byichkov A. N. (2008). Nekotoryie voprosyi polucheniya informatsii ot lits, priznannyih nevmenyaemyimi ili nedeesposobnyimi. Vestnik YuUrGU, 13, 174-176 [in Russian].
13. Ryizhakov, A.P. (1996). Proizvodstvo po primeneniyu prinuditelnyih mer meditsinsk-ogo haraktera. Moskva: Inform.-izd. dom «Filin'» [in Russian].
14. Bandurka, O.M., Blazhivs'kyy, Ye.M., Burdol', Ye. P. et al. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny: naukovo-praktychnyy komentar. V. Ya. Tatsiy, V. P. Pshonky, A. V. Portnova (Eds.). (Vols. 1-2, vol. 1). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
15. Tumanyants, A.R. (2012). Sub"yekty oskarzhennya rishen', diy chy bezdiyal'nosti slidchoho abo prokurora pid chas dosudovoho rozsliduvannya (za KPK Ukrayiny 2012). Forum prava, 3, 769-776. Retrived from: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12tarhdr.pdf [in Ukrainian].
Шингарев Д. А. Особенности проведения допроса лиц, которые принимают участие в уголовном производстве о применении принудительных мер медицинского характера на стадии досудебного расследования.
Статья посвящена исследованию актуальной для современной правоприменительной практики и теории уголовного процесса проблемы, связанной с проведением допроса лиц, которые принимают участие в уголовном производстве о применении принудительных мер медицинского характера. Автором анализируются подходы ученых к процессуальному статусу указанной категории лиц, определяется содержание такого правового понятия, как уголовная процессуальная дееспособность и её влияние на возможность проведения допроса. В результате осуществленного исследования, автором выявляются недостатки положений действующего УПК Украины и делаются предложения законодательных изменений, направленных на их устранение.
Ключевые слова: досудебное расследование; допрос; принудительные меры медици-
нского характера; показания, уголовная процессуальная дееспособность; судебно-психиатрическая экспертиза.
Shyngarov D. O. The features of the interrogation of persons who participates in criminal proceedings, in respect of imposing compulsory medical measures at the pre-trial investigation.
The article is devoted to the actual problem of modern practice and theory of criminal procedure problem, connected with interrogation of persons who participates in criminal proceedings, in respect of imposing compulsory medical measures at the pre-trial investigation. The author analyzes scientific approaches to the understanding of procedural status of such persons, determines content of such legal category as criminal procedure capacity and its influence on the possibility of interrogation. In the result, the author distinguishes limitations of current CPC of Ukraine and makes proposition to their eliminate.
Key words: pre-trial investigation, interrogation, compulsory medical measures, testimonies, criminal procedure capacity, forensic psychiatric examination.
Надгйшла до редколегИ 15.02.2016р.
