CC BY
71
Inj
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ
ПРАКТИКУЮЧОМУ НЕВРОЛОГУ
/ТО PRACTICING NEUROLOGIST/
УДК 616.853-085:615.213 DOI: 10.22141/2224-0713.16.1.2020.197331
Лтовченко Т.А., Сухоносова О.Ю., Коренев С.М.
Харк1вська медична академ!я п1слядипломно'(освти, м. Харк1в, Укра'на
Особливост застосування ламотриджину в сучасному лкуванш етлепсп
Резюме. Понад 70 млн оаб в усьому свiтi страждають вiд епыепсп — обтяжливого неврологiчного за-хворювання, що може впливати на тривалсть життя й призводити до iнвалiдностi. Ламотриджин — це сучасний протиеплептичний препарат другого поколтня. Порiвняно з препаратами першого поколтня (фенобарбтал, фештот, примiдон, карбамазетн, вальпроат) вн вiдзначаeться меншою клькстю по-бiчних ефектiв i кращою переносимстю. Основний механ1зм ди ламотриджину пов'язаний з блокуванням натрieвих каналiв. До того ж вiдомi впливи на кальцieвi канали, ГАМКергiчнi, серотонiнергiчнi ефекти. Комплексний мехатзм дп обумовлюе широкий спектр показань при етлепсп, тобто можливе купрування як генерал1зованих, так i фокальних нападiв. Ламотриджин вiдзначаeться лтйною фармакокнетикою. ВЫ швидко й добре всмоктуеться при прийомi всередину: загальна бшдоступшсть при пероральному прийомi становить 98 %, пкова концентращя у плазмi кровi досягаеться через 1—3 год тсля прийому. На сьогодт ламотриджин мае переконливо доведену ефектившсть як протиеплептичний препарат (як у монотерапп, так i в складi комбiнованоiтерапп) при первинно-генерал1зованих тошко-клошчних, простих i складних парщальних, вторинно-генерал1зованих нападах, абсансах i атипових абсансах, мшклошчних нападах, а також при синдромi Леннокса — Гасто у пацieнтiв вком вiд 2ро^в i старше. Не менш важливим е й те, що ламотриджин також ефективний при асоцшованих з етлепаею психiчних порушеннях: етлептичтй депреси, епiлептичнiй дисфори, еплептичних психозах, психомоторних i соматовегетативних е^вален-тах нападiв. Отже, ламотриджин е одним з новтщх протиетлептичних препаратiв, який ефективно застосовуеться при лшуванш епыепсп в дтей i дорослих.
Ключовi слова: етлепая; ламотриджин; фармакоктетика; особливостi застосування; доросл^ дти
Понад 70 млн oci6 в усьому свт страждають вщ етлепсп' — обтяжливого невролопчного захворювання, що може впливати на тривалють життя й призводити до швалщносп [67]. За даними ВООЗ, щорiчно у 2,4 млн ошб дiагностують це захворювання [74]. Основне за-вдання протиепшептично! терапи полягае в досягненш свободи вщ нападiв при збереженш максимально мож-ливо! якост життя. Досягнення повного припинення ептептичних нападiв у хворих на ептепсш е не тть-ки клшчно, але й прогностично важливим, оскшьки дае змогу запобпти рiзним медичним i сощальним наслщкам, таким як фiзичнi ушкодження, психiчнi порушення, сощальш наслщки, i в перспектив^ тсля досягнення медикаментозно! ремюй, домогтися повно-
го припинення прийому препарат. Вважаеться, що при ефективному медикаментозному лшуванш до 70 % ошб з активною етлепшею можуть стати втьними вщ судом i досягти тривало! ремюй' незабаром тсля початку медикаментозного лшування одним протиешлептичним препаратом (ПЕП), тобто у монотерапп [42]. Особливо актуальною ця проблема е в дтей i пщлггив, у яких застосування високоефективного й безпечного ПЕП дае змогу досягти одужання на противагу довiчнiй швалщность
Ламотриджин (ЛТД) е одним з новгтшх протиеш-лептичних препарапв, що застосовуються зi схвален-ня Управлiння з контролю харчових продукпв i лiкiв США (Food and Drug Administration — FDA) в усьому свт з 1994 р. Спочатку препарат застосовували ттьки
© «Ммнародний неврологiчний журнал» / «Международный неврологический журнал» / «International Neurological Journal» («Mezdunarodnyj nevralogiieskij zurnal»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2020
Для кореспонденци: Сухоносова О.Ю., кандидат медичних наук, доцент кафедри неврологи та дитячо!" неврологи, Харшська медична академiя тслядипломно!' освiти, вул. Амосова, 58, м. Харш, 61176, Укра!на; e-mail: vladol2017a@gmail.com
For correspondence: 0. Sukhonosova, PhD, Associate Professor at the Department of neurology and pediatric neurology, Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Amosova st., 58, Kharkiv, 61176, Ukraine; e-mail: vladol2017a@gmail.com
як ад'ювантний (додатковий) 3aci6 або 3aci6 друго! лiнii при лшуванш фокальних i парцiальних форм ептепси, резистентних до терапп iншими препаратами. Уже i3 середини 1990-х рр., при накопиченнi доказово! бази щодо його ефективностi й безпеки, ЛТД перетворився з ад'ювантного препарату або препарату 2-й лши для л^вання епiлепсii, резистентно! до бiльш старих пре-паратiв, на основний ПЕП як для монотерапи, так i для комбiнованоi' терапи рiзних форм ептепси: первинно! генералiзованоi', фокально! та парщально! в дорослих, дiтей i пiдлiткiв, а також в ошб похилого й старечого вiку [21, 72].
Ламотриджин — це сучасний протиепiлептичний препарат другого поколiння. Порiвняно з препаратами першого поколiння (фенобарбггал, фенiто!н, примiдон, карбамазепiн, вальпроат) вш вiдзначаeться меншою кiлькiстю побiчних ефекпв (ПЕ) i кращою переноси-мютю [55].
В 1рланди ЛТД отримав офщшне схвалення для за-стосування при лiкуваннi епiлепсii в дорослих у 1990 р., а у Великш Британи — у 1991 р. У США FDA видало дозвт на застосування ЛТД для лшування епiлепсii в дорослих у 1994 р. [19]. У 1998 р. офщшш показання FDA до застосування ЛТД були розширенк було схва-лене його застосування для ад'ювантного лiкування при синдромi Леннокса — Гасто [19].
На сьогодш ЛТД e ПЕП, який у свт призначають найчастiше. У Великш Британи, за даними 2007 р., на ЛТД припадало 65 % ушх нових рецеппв на ПЕП [62]. ЛТД також широко застосовуеться в дитячш i птлп'ко-вш практицi. Так, у Нiдерландах, за даними 2008 р., на ЛТД припадало 12 % ушх рецеппв на ПЕП, яю випису-ють дiтям i пiдлiткам [14].
Фармакокшетика
й фармакодинамiка ламотриджину
Основний мехашзм дд! ЛТД пов'язаний iз блокуван-ням натрieвих каналiв. До того ж вддомд впливи на каль-цieвi канали, ГАМКергiчнi, серотонiнергiчнi ефекти. Комплексний мехашзм ди обумовлюе широкий спектр показань при ептепси, тобто можливють купiрування як генералiзованих, так i фокальних нападiв [5].
ЛТД вщзначаеться лшшною фармакокiнетикою. Вш швидко й добре всмоктуеться при прийомд всереди-ну: загальна бюдоступшсть при пероральному прийомд становить 98 %, ткова концентрацiя в плазмi кровд до-сягаеться через 1—3 год тсля прийому [65]. Перiод на-пiввиведення ЛТД при застосуваннi його в монотерапи досить великий (вдд 24 до 30 год), що дае змогу прийма-ти його один раз на добу й тдвищуе зручшсть терапи i комплаентшсть [68]. У дiтей перiод натввиведення ЛТД е значно коротшим i вiдзначаeться великими мдж-iндивiдуальними коливаннями: у дней вдком вдд 10 мю. до 5 роив перюд напiввиведення ЛТД коливаеться вдд 7 до 20 год, а вдком вдд 5 до 11 роив — вдд 7 до 66 год [34].
Зв'язування ЛТД з бтками плазми кровд е помдрним (близько 55 %). Обсяг розподту дорiвнюe 0,9—1,2 л/кг у здорових добровольщв i 1,28—1,36 л/кг у пащенпв з епiлепсieю i/або при супутнш терапи [65]. ЛТД шдда-
еться глюкуронiзацii в печiнцi за допомогою ферменту глюкуронiлтрансферази. Унаслiдок цього утворюеться неактивний метаболiт ЛТД 2^глюкуронт, що потiм виводиться переважно через нирки iз сечею. ЛТД не шдукуе свiй власний метаболiзм, тобто не шдвищуе активнiсть глюкуронiлтрансферази. Тому при тривало-му прийомi його концентращя залишаеться такою ж, як i на початку прийому, що не потребуе корекцii дози. Це випдно вiдрiзняе ЛТД вiд таких препарапв, як кар-бамазепiн, фенобарбггал, фештоТн, яю при тривалому прийомi iндукують свiй власний метаболiзм, що змушуе пiдвищувати гх дозування або збтьшувати кратнiсть прийому на добу [48].
На швидюсть глюкуронiзацii ЛТД у печшщ iстотно впливае прийом шших лiкiв, зокрема iнших ПЕП. Так, одночасне застосування ЛТД iз карбамазешном, феш-тогном або фенобарбиталом прискорюе метаболiзм ЛТД i вдвiчi знижуе його рiвень у кровi [54, 59]. Перiод на-шввиведення ЛТД на тлi прийому цих препарапв може зменшуватися до 8—20 год, що змушуе приймати його двiчi на добу [32]. Навпаки, застосування ЛТД разом iз вальпроатами, що пригшчують активнiсть фермен-пв печiнки й гальмують метаболiзм ЛТД, призводить до птвищення концентраци ЛТД у плазмi кровi в се-редньому у 2 рази (що вимагае втповтного зниження його дози) i збiльшення його перiоду напiввиведення до 60 год [32, 54, 59]. Мехашзми цих медикаментозних взаемодш не зовсiм зрозумiлi, але вважаеться, що це пов'язано з конкуренщею за метаболiзм глюкуронт-трансферази в печшщ [35].
Клiренс ЛТД вище в дiтей i лiтнiх ошб порiвняно з дорослими [31]. У III триместрi вагiтностi концентращя ЛТД у плазмi кровi птвищуеться в середньому на 90 % порiвняно з вихiдним рiвнем до ваптносп, що може вимагати корекцп дози [57]. Через те, що ЛТД птдаеться глюкуронiзацii, а не окислювальному мета-болiзму за участю ферментiв системи змiшаних окси-даз цитохрому Р450 i не е ш iндуктором, нi iнгiбiтором щеТ системи, вiн не впливае на рiвень природних або екзогенних статевих гормошв i не знижуе ефектив-ностi комбiнованих оральних контрацептивiв [52]. Це обумовлюе його переваги в лшуванш ептепси в жшок дггородного вiку, багато з яких вдаються до гормонально! контрацепци [1].
ЛТД виводиться переважно iз сечею у виглядi неактивного ламотриджину 2^глюкуронту [34].
Виявлено вплив на фармакоюнетику ЛТД вiку, маси тта, прийому оральних контрацептивiв [23, 47, 58]. Клiренс ЛТД значно знижуеться пiд час вагiтностi [12].
Побiчнi ефекти ламотриджину
ЛТД у щлому добре переноситься й мае порiвняно мало побiчних ефектiв. У середньому вш спричинюе менше ПЕ, шж ПЕП першого поколiння, так! як феш-то!н, фенобарбiтал, примiдон i карбамазепiн [1]. Най-серйознiшим ПЕ ламотриджину е виникнення свербежу ^або висипу, а також лiмфаденопатii. Цей ПЕ тра-пляеться з частотою приблизно 10—12 % i зазвичай роз-виваеться в першi 12—16 тижнiв терапii (пiсля 16 тижшв
ризик виникнення висипу знижуеться до статистично незначущого) [64]. Майже в 0,1 % дорослих хворих i 1 % дiтей, якД приймали ЛТД, висип вДдзначаеться тяжким i загрозливим характером i може призвести до розвитку синдрому Лаелла (токсичний епiдермальний некролДз) або синдрому Стiвенса — Джонсона [44, 49].
Важливо пiдкреслити, що шкДрний висип i свер-бДж, якД виникають при терапи ЛТД, залежать вДд дози й зазвичай мають не алергiчний, а дерматотоксичний характер [65]. Особливо часто свербiж шкДри й висип виникають при надмДрно швидкому нарощуваннi дози ЛТД або надмДрно високДй початковiй дозД. Тому запо-бДгти шкурному висипу й свербежу або знизити ризик !х виникнення можна шляхом зменшення початково! дози й швидкостД титрування дози препарату [24].
СлДд розрДзняти так зване доброякiсне висипання на шкДрД або свербiж, що можуть виникнути на початку терапи ЛТД, i потенцiйно загрозливi шкДрнД висипи, якД можуть перерости в синдром СтДвенса — Джонсона або синдром Лаелла. При виникненнД доброякДсного шкДрного висипу або свербiння зазвичай рекоменду-еться вДдмДнити або принаймнД негайно знизити дозу ЛТД не менше нДж на 1—2 сходинки вниз за схемою, призначити антипстамшш засоби, глюкокортико!дш мазi, а пДсля певного перiоду очiкування можна бДльш обережно й плавно вДдновити тератю з меншою дозою i повДльнДшим ii нарощуванням [53].
При загрозливих ознаках вДдзначаеться сильний свербiж шыри, почервонДння висипу, швидке його поширення по тДлу або поява пухирДв, залучення од-ночасно зД шкДрою слизових оболонок, а також поява лiмфаденопатiй, субфебрильно! або фебрильно! темпе-ратури, загального нездужання або втоми, виникнення або посилення психДчних порушень (тривога, безсоння, збудження, потьмарення свДдомостД) [60]. У таких ви-падках необхДднД негайна повна вДдмДна ЛТД, одночасне призначення антигДстамДнних засобДв, глюкокортико-!дних мазей, високих доз системних глюкокортико!дДв, внутрДшньовенне введення ДмуноглобулДну, циклоспорину, ДнфузДйна й дезштоксикацшна терапДя, ретельне стацДонарне спостереження, у разД приеднання вторин-но! Днфекци — ii лДкування [43]. Проте навДть у хворих, якД перенесли цей синдром, бувае можливим обереж-не вДдновлення прийому ЛТД з 2,5—5 мг з подальшим нарощуванням дози упродовж 2 тижнДв зД швидкДстю 5 мг [60].
КрДм шкДрних проявДв i лДмфаденопатД!, у 8—20 % па-цДентДв, особливо на початку терапи або при швидкому нарощуваннД дози, можуть траплятися неврологДчнД ПЕ (диплотя, атаксДя, запаморочення), а також сонливДсть або безсоння, збудження, тривога, нудота, астенДя, го-ловний бДль [65].
25 квДтня 2018 р. FDA оприлюднило попередження щодо безпеки стосовно використання ЛТД, що може спричинити порушення Дмунно! системи, гемофагоци-тарний лДмфогДстДоцитоз. Це попередження було засно-вано на восьми випадках пДдтвердженого або пДдозрю-ваного гемофагоцитарного лДмфопстюцитозу, що були зареестрованД пДсля початкового схвалення препарату
в 1994 р. [27]. FDA визнала пДдозру обГрунтованою, оскДльки ЛТД був причиною розвитку зазначено! патологи з огляду на часову залежнДсть i часовий зв'язок з початком прийому препарату. УсД пацДенти потребували госшталДзаци, один з них помер. У всДх пацДентДв захво-рювання розвинулося впродовж 24 днДв пДсля початку прийому ЛТД, дози препарату варДювали вДд 25 мг через день до 250 мг на день [27].
Мехажзм протисудомноТ дм
Спочатку вважалося, що механДзм протисудомно! ди ЛТД пов'язаний з його антагонДзмом щодо фолату, оскДльки фолат е проконвульсантом [72]. Однак пДзнД-ше було показано, що протисудомна дДя ЛТД пов'язана з пригнДченням потенцДалзалежних натрДевих каналДв i виникаючим надалД вивДльненням збуджуючих амДно-кислот (глутамату й аспартату) i моноамДнДв [17].
Важливим е те, що пригнДчувальна дДя ЛТД на по-тенцДалзалежнД натрДевД канали й видДлення збуджуючих амДнокислот i моноамДнДв виявляються тДльки в пе-резбуджених або генеруючих спонтанну епДлептогенну активнДсть нейронах. При нормальному функцДонуван-нД нейронДв цей ефект не виникае, що обумовлюе мен-ший потенцДйно негативний вплив ЛТД на когнДтивнД функцД! i психДчну активнДсть хворих на епДлепсДю (або навДть повну вщсутнють такого негативного впливу) по-рДвняно з ПЕП першого поколДння, такими як фено-барбДтал, карбамазепДн, примДдон, фенДто!н, вальпроат, якД невибДрково пригнДчують активнДсть нейронДв, не-залежно вДд вихДдного ступеня !х порушення [3].
УнаслДдок цього впливу ЛТД знижуеться патологДч-на гДперактивнДсть глутаматергДчних нейронДв гДпокам-пу в зонД CA1, тобто в тДй дДлянцД, що значною мДрою вДдповДдае за регуляцДю емоцДйно! сфери, а також ког-нДтивнД функцД! i корково-пДдкДрковД вДдношення [46]. Це призводить до того, що ЛТД не тДльки запобДгае ви-никненню нападДв у хворих на епДлепсДю, а й сприяе по-кращанню !х настрою i когнДтивного функцДонування, нерДдко купДруе коморбДднД з епДлепсДею депресивнД, тривожнД й дисфоричнД прояви [66].
До того ж ЛТД чинить непрямий ДнгДбувальний вплив на вольтажзалежнД кальцДевД канали [38]. ДослД-дження також показують, що протисудомна дДя ЛТД вДдбуваеться через пригнДчення видДлення збуджуючих амДнокислот, що призводить до зниження активностД постсинаптичних глутаматних i ка!натних/пропДонових рецепторДв [69].
ЛТД рДзноспрямовано впливае на метаболДзм глю-кози й мозковий кровотДк у рДзних дДлянках центрально! нервово! системи (переважно в паралДмбДчнДй зонД, таламусД й рДзних дДлянках кори великих пДвкуль). Через непрямий механДзм дД! — зниження видДлення глутамату й аспартату — ЛТД пДдвищуе вмДст у центральнДй нервовДй системД !х фДзДологДчного антагонДста — гам-ма-амДномасляно! кислоти, що е основним гальмДвним медДатором, а також вДдзначаеться протисудомними властивостями [70].
Водночас ЛТД вибДрково пригнДчуе патологДчну гД-перактивнДсть нейронДв, не впливаючи на !х нормальне
фiзiологiчне функцiонування. Це мае важливi наслiдки не тiльки для стабшзаци дiяльностi нейронiв i запобь гання ептептичним нападам, а й для бтьш сприятли-вого порiвняно зi старiшими ПЕП профiлю когнггивно! i поведшково! токсичностi ЛТД [69, 70].
Ефективн1сть ламотриджину при р1зних формах ешлепсп
Уперше на позитивний ефект ЛТД при ептепсп звернув увагу С. Бiннi ще в 1986 р. [10]. У вткритому дослщженш 16 пацiентiв з епiлепсiею приймали ЛТД у дозi 120 або 240 мг. У бтьшосп учасниыв було зарее-стровано зниження частоти й тривалосп судомних на-падiв, починаючи з першо! доби лшування.
Нинi ЛТД мае переконливо доведену ефективнють як ПЕП (як у монотерапи, так i в складi комбшовано! терапп) при первинно-генералiзованих тошко-кло-нiчних, простих i складних паршальних, вторинно-ге-нералiзованих нападах, абсансах i атипових абсансах, мiоклонiчних нападах, а також при синдромi Леннок-са — Гасто в пащенпв вшом вiд 2 роив i старше [34, 40]. Не менш важливим е й те, що ЛТД також ефективний при асоцшованих з ептепшею психiчних порушеннях: епiлептичнiй депреси, епiлептичнiй дисфори, еплеп-тичних психозах, психомоторних i соматовегетативних еквiвалентах нападiв [69].
До того ж ЛТД ефективний у дорослих (старше 16 роыв) iз парщальними нападами як альтернативна мо-нотерапiя або як ад'ювантний засiб при неефективностi або недостатнш ефективностi монотерапи ПЕП першо-го поколiння [28]. ЛТД також ефективний при лкуван-нi частково або повнютю резистентних до шших ПЕП формах епiлепсii [37]. ЛТД використовують як ПЕП 1 -й лши терапй при дитячш абсанс-епiлепсii [39].
ЛТД ефективний i при атипових абсансах, атипових судомних нападах, тошчних нападах без клошчно! фази, атонiчних нападах (нападах раптового падшня) [22]. Деяка ефективнють ЛТД вiдзначена при мюкло-шчнш формi епiлепсii'. Водночас у деяких випадках ЛТД попршуе перебiг ювентьно! мiоклонiчноi' форми епiлепсii i мюклошчно! ептепсп в дiтей молодшого вку [22]. Завдяки нейропротективнiй, антиглутаматергiчнiй дц ЛТД ефективно гальмуе наростання когнiтивних по-рушень i специфiчних ептепто!дних змiн особистостi при епiлепсii [69].
Одинадцять подвшних слiпих плацебо-контрольо-ваних равдомзованих дослiджень показали, що ЛТД е ефективним i добре переноситься при додаванш до поточно! протиептептично! терапй [45]. Iншi дослщжен-ня показали, що ЛТД також е безпечним i ефективним як при переходi на монотерапiю з шшого ПЕП [11], так i при початковiй монотерапи [16].
Пiд час експериментальних i клiнiчних дослтжень виявлено, що застосування ЛТД при ептепсп знижуе смертнють, збiльшуе тривалють i яюсть життя [29] не-залежно вiд режиму лiкування — монотерапи або ком-бiнованого лкування [30].
Важливими перевагами ЛТД перед багатьма шшими ПЕП при лшувант ептепсп е також вiдсутнiсть впливу
на масу тiла хворого (не збтьшуе и, як вальпроати, але й не знижуе, як тотрамат i зонiсамiд), а також органно! токсичностi (зокрема, властиво! вальпроатам i карбама-зепiну гепато- й гематотоксичносп) [69].
Резистентна епiлепсiя
Втзначена ефективнють ЛТД при ептепсп, частково або повнютю резистентнш до шших ПЕП [63]. Так, G. Schapel et al. [21] тд час великого багатоцентрового по-двiйного слiпого плацебо-контрольованого дослщжен-ня вивчали ефективнiсть ЛТД порiвняно з плацебо як ад'ювантно! терапй' в пацiентiв i3 парщальними нападами, як! недостатньо реагували на iншi ПЕП. Пацiенти отримували ЛТД у доз! 150 або 300 мг/добу залежно в!д супутшх ПЕП з огляду на шдукцш або, навпаки, галь-мування глюкурошзаци ЛТД. Дозу препарату щдбирали таким чином, щоб досягти щльово! концентраци ЛТД у кров! 1—3 мг/л. За таких умов у бтьшосп пащенлв було в!дзначено зниження загально! ктькосп напад!в на xni терапй' ЛТД проти плацебо.
В шшому подвшному слшому плацебо-контрольо-ваному дослщженш вивчали ефективнють ЛТД пор!в-няно з плацебо як ад'ювантного лшування при резистентних формах генерал!зовано! ептепсп в 30 датей i пщлптав. У бтьшосп пащенлв спостерпалося статис-тично значуще зниження частоти напад!в при додаван-ш до вихщного ПЕП ламотриджину проти додавання плацебо. Важливо, що зниження частоти напад!в при додаванш ЛТД проти плацебо спостерпалося, зокрема, у датей i птдатыв !з синдромом Леннокса — Гасто — форм! ептепсп, що надзвичайно важко лкуеться [26].
S. Jozwiak et al. [33] дослщжували ефективнють ЛТД як ад'ювантно! терапй' або альтернативно! монотерапи в пащенлв з ептепшею, резистентною до лкування карбамазешном або вальпроатом, у 126 пащенлв. В!д-значено зменшення вполовину частоти напад!в у 50 % пащенлв при додаванш ЛТД як ад'ювантного ПЕП, у 53 % хворих при переход! на ЛТД як альтернативний ПЕП був досягнутий позитивний терапевтичний ефект.
A. Eriksson et al. [25] провели дослщження за участю 12 пащенлв вшом в!д 4 роив до 21 року з резистентни-ми до шших ПЕП формами генерал!зовано! ептепсп. ЛТД призначали у дозах в!д 1—8 мг/кг, що призвело до зняття судом у половини пащенлв.
Застосування ламотриджину в жшок дiтородного BiKy й вагiтних
У багатьох роботах показано, що ЛТД мае масу пе-реваг перед бтьшютю шших ПЕП при застосуванш в жшок длородного вшу й ваптних.
Використання ПЕП тд час ваптносл пов'язане з ризиком для плода, осктьки щ препарати можуть про-никати через плаценту або передаватися немовлял через грудне вигодовування, що може мати несприятлив! насл!дки для розвитку нервово! системи [13, 56].
Анал!з частоти вроджених вад розвитку при лшу-ванш епiлепсii, за даними К. Meador et al. [61], виявив !х наявнють у 10,73 % випадшв при лшуванш валь-проевою кислотою, у 7,36 % випадыв — фешто!ном, у
4,91 % — фенобарбиталом, у 4,62 % — карбамазешном, у 2,91 % — ЛТД. Останшм часом накопичено достатнш обсяг дослгджень, як дають пiдставу стверджувати, що ПЕП ново! генерацй' ЛТД мае перевагу при застосуван-нi в дiвчат i жшок дiтородного вiку як першо! моноте-рапй', оскiльки вш не пiдвищуе ризик тератогенностi порiвняно з iншими ПЕП [18]. Бгльше того, навiть по-лiтерапiя ЛТД i леветирацетамом не пiдвищуе ризик розвитку мальформацш проти монотерапй' цими препаратами [15].
Ниш накопичена достатня доказова база щодо за-стосування ЛТД у жшок фертильного вшу й ваптних. За даними T. Tomson et al. [71], прийом ЛТД у дозу-ванш < 300 мг/добу пов'язаний з найнижчим ризиком мальформацш, прийом препарату > 300 мг/добу збгль-шуе ризик тератогенносп практично вдвiчi. ЛТД може бути препаратом вибору для першо! монотерапй' в жь нок фертильного вшу. Препарат так само ефективний при лГкуванш парщальних, вторинно-генералiзованих i первинно-генералiзованих нападiв (за винятком аб-сансiв i мiоклонiчних нападiв) iз мiнiмумом побiчних впливiв на жшочу статеву сферу й метаболiзм. Однак спостерiгаеться досить значне зниження рiвня ЛТД (у II—III триместрах), що може супроводжуватися почас-пшанням або вiдновленням нападiв [73].
Прийом ЛТД у ваптних вимагае мониторингу плаз-моконцентрацй' препарату й корекци дозування у 20— 30 % випадыв [51]. Проведенi клiнiчнi дослщження пщ-твердили, що ЛТД практично не змшюе гормональний фон у дiвчат-пiдлiткiв i жiнок, не провокуе розвитку остеопорозу, не викликае змш ваги й косметичних де-фекпв [7].
Застосування ламотриджину в дггей i пiдлiткiв
Метaaнaлiз, до якого увшшли 9 рандомiзованих контрольованих дослгджень за участю 1016 дiтей i пгд-лiткiв, показав, що застосування ЛТД у монотерапй' в цш вшовш групi зменшувало кiлькiсть хворих, у яких зберiгaлися епiлептичнi напади, порiвняно з карба-мaзепiном. За таких умов у пашенпв, яы отримували монотерaпiю ЛТД, вiдзнaчaлaся значно нижча частота виникнення ПЕ, шж у пaцiентiв, як отримували моно-терaпiю кaрбaмaзепiном [41]. Автори цього метaaнaлiзу дiйшли висновку, що ЛТД е Гдеальним альтернативним ПЕП для дггей i пiдлiткiв, як не реагують або недостат-ньо реагують на традицшш ПЕП чи погано переносять або взaгaлi не переносять традицшш ПЕП [41].
Подвшне слше плацебо-контрольоване рандомГзо-ване дослiдження з порГвняння ефективностi ЛТД i плацебо при додаванш до стандартно! ПЕП-терапи в дiтей i птлгтыв Гз пaрцiaльними нападами виявило варГатив-нють щльово! дози ЛТД залежно вгд того, до якого ПЕП додавали ЛТД (вальпроати, фенобарбгтал, карбамазешн тощо). Майже в половиш випадыв вгдзначено зниження частоти нападГв бгльше шж на 50 % при додаванш ЛТД проти додавання плацебо [9].
В шшому дослгдженш вгдзначено позитивний ефект лГкування, що полягав у зменшенш частоти нападГв не
менше шж на 50 %, вiн досягався в середньому в 78,5 % пащенпв з рiзними формами ептепси. У 20,6 % вт за-гальноТ кiлькостi пацiентiв була досягнута повна ремь сiя. При рiзних формах епiлепсii ефективнiсть ЛТД була рiзною, вона коливалася вiд 50 % при синдромi Уеста до практично 100 % при щопатичнш ептепси. Частота ПЕ у цьому дослтженш становила близько 14 % [6].
У цтому дiти з ептепшею е особливо вразливою ка-тегорiею щодо високого ризику розвитку когниивних, поведiнкових i психiчних порушень. Вiдзначено змен-шення вираженостi синдрому дефщиту уваги з гшерак-тившстю на тлi терапи ЛТД [2, 4].
Застосування ламотриджину в лкуванш епiлепсií в осiб похилого й старечого вку
У хворих похилого й старечого в!ку можуть трапля-тися всi типи епiлептичних нападав. У мiжнародних ре-комендацiях з л!кування пацiентiв похилого й старечого вшу з парщальними нападами найбтьш рекомендова-ними препаратами е габапентин, ЛТД, карбамазешн [8].
ЛТД через його добру переносимють i невелику ыльысть ПЕ, вiдсутнiсть органно'1' токсичносп (зо-крема, гепато- й гематотоксичносп), впливу на масу тiла й лштний профiль кровi, здатностi пдвищувати кардiометаболiчний ризик (як при застосуванш валь-проатiв), впливу на актившсть тромбоцитiв i згортання кровi, актившсть ферменпв системи цитохрому Р450 i метаболiзм iнших лiкiв (а лита хворi нерiдко приймають багато медикаменпв для лiкування супутнiх захворю-вань) рекомендують як препарат першого вибору при лшуванш епiлепсii у хворих похилого й старечого вшу [36]. У разi необхтносп застосування ЛТД у лигах хворих у комбшаци з iншими ПЕП унаслток недостатньо'1' ефективностi монотерапй саме ЛТД слт розглядати як базовий препарат комбшаци [36].
Препарати для лшування епiлепсii у хворих похилого й старечого вшу треба призначати, зважаючи на вь кове когниивне зниження. Саме ЛТД не втзначаеться когниивними ПЕ. Не менш важливою е вiдсутнiсть у ЛТД, на втмшу вiд фенiтоi'ну та деяких iнших ПЕП, негативного впливу на обмш вiтамiну D, фосфору, каль-цiю, мшеральну щiльнiсть ысток i схильностi птвищу-вати ризик розвитку вшового остеопорозу й переломiв кiсток [50].
З огляду на наведен данi лiтератури ЛТД е високо-ефективним i безпечним засобом лшування рiзних форм епiлепсi! як у монотерапй, так i в склад! комбшовано'1' терапи з шшими ПЕП. Важливою перевагою монотерапй ЛТД перед монотерашею багатьма шшими ПЕП при лшуванш ептепси е його дуже добра переносимють i втсутшсть будь-яких довгострокових негативних ПЕ, зокрема щодо маси пла хворого, вщсутшсть негативного впливу на когниивш функци, пам'ять i здатшсть до навчання, органно'1' токсичносп, схильносп провокувати розвиток синдрому полшстозних яечниыв тощо.
Важливою перевагою ЛТД перед шшими ПЕП при лшуванш ептепси е також його лшшна фармакоыне-тика, втсутшсть тератогенносп, ембрю- й фетотоксич-
ность Це дае змогу рекомендувати його для лiкування ептепси у ваптних жшок i в цшому в жшок дагородно-го вшу. ЛТД також ефективний i безпечний у лшуванш рiзних форм ептепси в дiтей i пiдлiткiв, ошб похилого й старечого вiку.
Конфлжт iHTepeciB. Не заявлений.
Список лператури
1. Авакян Г. Ламотриджин в лечении эпилепсии у женщин. Врач. 2007. № 5. С. 44-7.
2. Бадалян О.Л., Савенков А.А. Возможные варианты применения препарата ламотриджин для эффективного лечения эпилепсии детей и подростков. Consilium Medicum. Неврология и ревматология. 2018. № 1. С. 10-15.
3. Беккер Р.А., Быков Ю.В. Ламотриджин в лечении эпилепсии и расстройств биполярного спектра: две основные терапевтические мишени. Психиатрия и психофармакотерапия. 2018. № 20(2). С. 36-50.
4. Быков Ю.В, Беккер Р.А. Ламотриджин в качестве корректора ряда поведенческих нарушений при различных психических патологиях. Психиатрия и психофармакотерапия. 2019. № 3. С. 39-51.
5. Клиническое значение фармакокинетической вариабельности ламотриджина / Т.Ю. Носкова, Д.А. Абаимов, А.К. Сариев и др. Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 2018. № 118(1). С. 23-29.
6. Ламотриджин в лечении фармакорезистентной эпилепсии у детей /Д.А. Харламов, Л.Р. Зенков, А.А. Сарапулова и др. Неврологический журнал. 2003. № 8(4). С. 30.
7. Литовченко Т.А. Особенности лечения эпилепсии у женщин детородного возраста. Международный неврологический журнал. 2017. № 8. С. 15-21.
8. Нурмухаметова С.Р., Магжанов Р.В. Опыт применения ламотриджина при лечении эпилепсии у пожилых. Эпилепсия и пароксизмальные состояния. 2013. № 5(1). С. 48-50.
9. A placebo-controlled trial of lamotrigine add-on therapy for partial seizures in children / M. Duchowny, J.M. Pellock, W.D. Graf et al. Lamictal Pediatric Partial Seizure Study Group. Neurology. 1999. Vol. 53(8). P. 1724-31.
10. Acute effects of lamotrigine (BW430C) in persons with epilepsy / C.D. Binnie, W. van Emde Boas, D.G. Kasteleijn-Nolste-Trenite et al. Epilepsia. 1986. Vol. 27. P. 248-54.
11. An active-control trial of lamotrigine monotherapy for partial seizures / F. Gilliam, B. Vazquez, J. Sackellares et al. Neurology. 1998. Vol. 51. Р. 1018-25.
12. Antiepileptic drug clearance and seizure frequency during pregnancy in women with epilepsy / T.L. Reisinger, M. Newman, D.W. Loring et al. Epilepsy Behav. 2013. Vol. 29(1). Р 13-18.
13. Antiepileptic drug exposure in pregnancy and pregnancy outcome from national drug usage data / N. Richards, D. Reith, M. Stite-ly, A. Smith. BMC Pregnancy Childbirth. 2018. Vol. 18(1). P. 84.
14. Antiepileptic drug utilization in children from 1997—2005 — a study from the Netherlands / N.W. Van de Vrie-Hoekstra, T.W. De Vries, P.B. Van den Berg et al. Eur. J. Clin. Pharmacol. 2008. Vol. 64. Р. 1013-20.
15. Borgelt L.M., Hart F.M., Bainbridge J.L. Epilepsy during pregnancy: focus on management strategies. International Journal of Women's Health. 2016. Vol. 8. P. 505-517.
16. Brodie M.J, Richens A., Yuen A.W. Double-blind comparison of lamotrigine and carbamazepine in newly diagnosed epilepsy. Lancet. 1995. Vol. 345. P. 476-9.
17. Comparative evaluation of quetiapine plus lamotrigine combination versus quetiapine monotherapy (and folic acid versus placebo) in bipolar depression (CEQUEL): a 2 x 2 factorial randomised trial/ J.R.. Geddes, A. Gardiner, J. Rendell et al. Lancet Psychiatry. 2016. Vol. 3(1). P. 31-39.
18. Comparative safety of antiepileptic drugs for neurological development in children exposed during pregnancy and breast feeding: a systematic review and network meta-analysis/A.A. Veroniki, P. Rios, E. Cogo et al. BMJ Open. 2017. Vol. 7(7). e017248.
19. Discovery and development of lamotrigine for bipolar disorder: a story of serendipity, clinical observations, risk taking, and persistence /R.H. Weisler, J.R. Calabrese, C.L. Bowden et al. J. Affect Dis. 2008. Vol. 108(1-2). P. 1-9.
20. Double-blind, placebo controlled, crossover study of lamotrigine in treatment resistant partial seizures / G.J. Schapel, R..G. Beran, F.J. Vajda et al. J. Neurol Neurosuig Psychiatry. 1993. Vol. 56(5). P. 448-53.
21. Double-blind, placebo-controlled study of lamotrigine in primary generalized tonic-clonic seizures / V. Biton, J.C. Sackellares, A. Vuong et al. Neurology. 2005. Vol. 65. P. 1737-43.
22. Ebrahimi H.A., Ebrahimi F. The effect of lamotrigine on epilepsy. Iran J. Neurol. 2012. Vol. 11(4). P. 162-3.
23. Effect of oral contraceptives on lamotrigine levels depends on comedication /1. Wegner, A.J. Wilhelm, D.A. Lambrechts et al. Acta Neurol. Scand. 2014. Vol. 129(6). P. 393-398.
24. Egunsola O, Choonara I., Sammons H.M. Safety of lamotrigine in paediatrics: a systematic review. BMJ Open. 2015. Vol. 5(6). P. e007711.
25. Eriksson A.S., Knutsson E., Nergardh A. The effect of lamotrigine on epileptiform discharges in young patients with drug-resistant epilepsy. Epilepsia. 2001. Vol. 42(2). P. 230-6.
26. Eriksson A.S., Nergardh A., Hoppu K. The efficacy of lamotrigine in children and adolescents with refractory generalized epilepsy: a randomized, double-blind, crossover study. Epilepsia. 1998. Vol. 39(5). P. 495-501.
27. Food and Drug Administration: FDA warns of serious immune system reaction with seizure and mental health medicine lamotrigine (Lamictal). Silver Spring, Md, Food and Drug Administration. 2018. URL: https://www.fda.gov/Drugs/DrugSafety/ucm605470.
28. Goldenberg M. Overview of drugs used for epilepsy and seizures: etiology, diagnosis, and treatment. P&T. 2010. Vol. 35(7). P. 392-415.
29. Greenhill S.D., Jones R.S. Diverse antiepileptic drugs increase the ratio of background synaptic inhibition to excitation and decrease neuronal excitability in neurones of the rat entorhinal cortex in vitro. Neuroscience. 2010. Vol. 167(2). P. 456-74.
30. Improvement in quality of life after initiation of lamotrigine therapy in patients with epilepsy in a naturalistic treatment setting / H. Allain, S. Schuck, F. Nachit-Ouinekh et al. Seizure. 2007. Vol. 16(2). P. 173-84.
31. Italiano D., Perucca E. Clinical pharmacokinetics of new-generation antiepileptic drugs at the extremes of age: an update. Clin. Pharmacokinet. 2013. Vol. 52(8). P. 627-45.
32. Jacob S., Nair A.B. An Updated Overview on Therapeutic Drug Monitoring of Recent Antiepileptic Drugs. Drugs R D. 2016. Vol. 16(4). P. 303-16.
33. Jozwiak S., Terczynski A. Open study evaluating lamotrigine efficacy and safety in add-on treatment and consecutive monotherapy in patients with carbamazepine- or valproate-resistant epilepsy. Seizure. 2000. Vol. 9(7). P. 486-92.
34. Kayani S., Sirsi D. The safety and tolerability of newer anti-epileptic drugs in children and adolescents. J. Cent. Nerv. Syst. Dis. 2012. Vol. 4. P. 51-63.
35. Lamictal (lamotrigine): Research Triangle Park, NC, Glaxo Smith Kline, 2016. URL: https://www.gsksource.com/pharma/con-tent/dam/GlaxoSmithKline/US/en/Prescribing_Information/Lamic-tal/pdf/LAMICTAL-PI-MG.
36. Lamotrigine and epilepsy in the elderly: observational study of low-dose monotherapy / J.A. Mauri Llerda, C. Tejero, J.M. Mercade et al. Int. J. Clin. Pract. 2005. Vol. 59(6). P. 651-4.
37. Lamotrigine in children with refractory epilepsy / A. Celebi, D. Yalnmzoglu, G Turanli et al. Turk. J. Pediatr. 2008. Vol. 5054. P. 26-31.
38. Lamotrigine inhibits Ca2+ currents in cortical neurons: functional implications / A. Stefani, F. Spadoni, A. Siniscalchi, G. Ber-nardi. Eur. J. Pharmacol. 1996. Vol. 307(1). P. 113-6.
39. Lamotrigine monotherapy for newly diagnosed typical absence seizures in children / G.L. Holmes, L.M. Frank, R.D. Sheth et al. Epilepsy Res. 2008. Vol. 82(2-3). P. 124-32.
40. Lamotrigine monotherapy for newly diagnosed typical absence seizures in children: a multi-center, uncontrolled, open-label study/S. Yasu-moto, M. Shimizu, K.. Sato et al. Brain Dev. 2016. Vol. 38 (4). P. 407-13.
41. Lamotrigine monotherapy in children with epilepsy: a systematic review. Article in Chinese / Y.T. Liu, L.L. Zhang, L. Huang, L.N. Zeng. Zhongguo Dang Dai Er Ke Za Zhi. 2016. Vol. 18(7). P 582-8.
42. Lamotrigine versus carbamazepine monotherapy for epilepsy: an individual participant data review/ S.J. Nolan, C. Tudur Smith, J. Weston, AG. Marson. Cochrane Database Syst. Rev. 2016. Vol. 11: CD001031.
43. Lamotrigine-induced severe cutaneous adverse reaction: Update data from 1999-2014/ X.Q. Wang, B. Lv, H.F. Wang et al. J. Clin. Neurosci. 2015. Vol. 22(6). P. 1005-11.
44. Lamotrigine-induced toxic epidermal necrolysis in three patients treated for bipolar disorder / S.P. Varghese, L.R. Haith, M.L. Patton et al. Pharmacotherapy. 2006. Vol. 26(5). P. 699-704.
45. Leach J.P., Brodie M.J. Lamotrigine: clinical use in antiepi-leptic drugs. 4th ed. NY: Raven Press, 1995.
46. Martin R. Cognitive effects of topiramate, gabapentin and lamotrigine in healthy young adults. Neurology. 1999. Vol. 52. P. 321-7.
47. Martinovic Z.J., Pokrajac M.V., Prostran M.S. Impact of age, weight and concomitant treatment on lamotrigine pharmacokinetics. J. Clin. Pharm. Ther. 2012. Vol. 37(6). P. 693-697.
48. Marvanova M. Pharmacokinetic characteristics of antiepilep-tic drugs (AEDs). Ment. Health Clin. 2016. Vol. 6(1). P. 8-20.
49. Mockenhaupt M. The current understanding of StevensJohnson syndrome and toxic epidermal necrolysis. Expert Rev. Clin. Immunol. 2011. Vol. 7(6). P. 803-13; quiz 814-5.
50. New-onset epilepsy in the elderly / L.C. Vu, L. Piccenna, P. Kwan, TJ. O'Brien. Br-. J. Clin. Pharmacol. 2018. Vol. 84(10). P. 2208-2217.
51. North Maternal and Fetal Outcomes After Lamotrigine Use in Pregnancy: A Retrosective Analysis from an Urban Maternal Mental Health Centre in New Zealand / C. Prakash, S. Hatters-Friedman, C. Moller-Olsen, A.. Psychopharmacol Bull. 2016. Vol. 46(2). P. 63-69.
52. Oral contraceptives reduce lamotrigine plasma levels / A. Sabers, I. Ohman, J. Christensen, T. Tomson. Neurology. 2003. Vol. 61. P. 570571.
53. Parveen S., Javed M.A.. Stevens Johnson Syndrome associated with Lamotrigine. Pak. J. Med Sci. 2013. Vol. 29(6). P. 1450-2.
54. Patsalos P.N. Lamotrigine. Antiepileptic Drug Interactions. Springer: Cham, 2016. P. 55-60.
55. Pellock J.M. Lamotrigine. J. Child Neurol. 1997. Vol. 12. S1.
56. Pennell P.B. Antiepileptic Drugs in Pregnancy — Quick Decisions With Long-term Consequences. JAMA Neurol. 2018. Vol. 75(6). P. 652-654.
57. Pennell P.B., Hovinga C.A. Antiepileptic drug therapy in pregnancy I: gestation-induced effects on AEDpharmacokinetics. Int. Rev. Neurobiol. 2008. Vol. 83. P. 227-40.
58. Pharmacokinetic variability of four newer antiepileptic drugs, lamotrigine, levetiracetam, oxcarbazepine, and topiramate: a comparison of the impact of age and comedication / C. Johannessen Landmark, A.. Baftiu, I. Tysse et al. Ther. Drug Monit. 2012. Vol. 34(4). P. 440-445.
59. Pharmacotherapy of the epilepsies. Goodman and Gilman's Pharmacological Basis of Therapeutics / M.D. Smith, C.S. Met-calf, K.S. Wilcox et al. 13th ed. Ed. by L. Brunton, B. Knollman, R. Hilal-Dandan. New York, McGraw-Hill, 2018.
60. Phelps P. Lamotrigine Update. Parts 1 and 2. URL: http:// psychopharmacologyinstitute.com/section/lamotrigine-interactions-practical-recommendations-on-divalproex-carbamaz,epine-and-oral-contraceptives-use-2059-4120.
61. Pregnancy outcomes in women with epilepsy: A systematic review and meta-analysis ofpublished pregnancy registries and cohorts / K. Meador, M. Reynolds, S. Crean et al. Epilepsy Research. 2008. Vol. 81(1). P. 1-13.
62. Prioritizing children's medicines for research: a pharmacoepi-demiological study of antiepileptic drugs / R. Ackers, M.L. Murray, F. Besag et al. Br. J. Clin. Pharmacol. 2007. Vol. 63. P. 689-97.
63. Ramaratnam S., Panebianco M., Marson A. G. Lamotrigine add-on for drug-resistant partial epilepsy. Cochrane Database Syst Rev. 2016. Vol. 6. P. CD001909.
64. Sabers A., Gram L. Newer anticonvulsants: comparative review of drug interactions and adverse effects. Drugs. 2000. Vol. 60(1). P. 23-33.
65. Safety profile of lamotrigine in overdose / A. Alabi, A. Todd, A. Husband, J. Reilly. Ther. Adv. Psychopharmacol. 2016. Vol. 6(6). P. 369-81.
66. Screening for bipolar disorder in the community / R. Hirschfeld, J.R. Calabrese, M.M. Weissman et al. J. Clin. Psychiat.
2003. Vol. 64. P. 53-9.
67. Singh A., Trevick S. The Epidemiology of Global Epilepsy. Neurol. Clin. 2016. Vol. 34(4). P. 837-847.
68. Splinter M. Pharmacokinetic properties of new antiepileptic drugs. J. Pharm. Practice. 2005. Vol. 18. P. 444-60.
69. Stahl S.M. Stahl's essentialpsychopharmacology: neuroscientific basis and practical applications. Cambridge university press, 2013. 628p.
70. The current understanding of lamotrigine as a mood stabilizer/ C.G. Hahn, L. Gyulai, C.F. Baldassano et al. J. Clin. Psychiatry.
2004. Vol. 65. P. 791-804.
71. Tomson T., Battino D. Teratogenic effects of antiepileptic drugs. Lancet Neurol. 2012. Vol. 11. P. 803-813.
72.Vajda F.J., Dodd S., Horgan D. Lamotrigine in epilepsy, pregnancy and psychiatry — a drug for all seasons? J. Clin. Neurosci. 2013. Vol. 20(1). P. 13-6.
73. Wise J. Study finds lamotrigine to be safe during pregnancy. BMJ. 2017. Vol. 359. j4827.
74. World Health Organization. Epilepsy. Fact sheet No. 999. 2016.
UA-LAMO-PUB-022020-016
OTpuMaHo/Received 08.01.2020 Peu,eH30BaH0/Revised 15.01.2020 npMMHZTOgogpyKy/Accepted 17.01.2020 ■
Литовченко Т.А., Сухоносова О.Ю., Коренев С.Н.
Харьковская медицинская академия последипломного образования, г. Харьков, Украина
Особенности применения ламотриджина в современном лечении эпилепсии
Резюме. Более 70 млн человек во всем мире страдают от эпилепсии — обременительного неврологического заболевания, которое может влиять на продолжительность жизни и приводить к инвалидности. Ламотриджин — это современный противоэпилептический препарат второго поколения. По сравнению с препаратами первого поколения (фенобарбитал, фенитоин, примидон, карбамазепин, вальпроат) он отличается меньшим количеством побочных эффектов и лучшей переносимостью. Основной механизм действия ламотриджина связан с блокированием натриевых каналов. К тому же известно его влияние на кальциевые каналы, ГАМКергические, серотонинергические эффекты. Комплексный механизм действия обусловливает широкий спектр показаний при эпилепсии, то есть возможно купирование как генерализованных, так и фокальных приступов. Ламотриджин отличается линейной фармакокинетикой. Он быстро и хорошо всасывается при приеме внутрь: общая биодоступность при пероральном приеме составляет 98 %, максимальная концентрация в плаз-
ме крови достигается через 1—3 ч после приема. На сегодня ламотриджин имеет убедительно доказанную эффективность как противоэпилептический препарат (как в монотерапии, так и в составе комбинированной терапии) при первично-генерализованных тонико-клонических, простых и сложных парциальных, вторично-генерализованных припадках, аб-сансах и атипичных абсансах, миоклонических приступах, а также при синдроме Леннокса — Гасто у пациентов в возрасте 2 лет и старше. Не менее важно и то, что ламотриджин также эффективен при ассоциированных с эпилепсией психических нарушениях: эпилептической депрессии, эпилептической дисфории, эпилептических психозах, психомоторных и со-матовегетативных эквивалентах приступов. Итак, ламотрид-жин является одним из новейших противоэпилептических препаратов, который эффективно применяется при лечении эпилепсии у детей и взрослых.
Ключевые слова: эпилепсия; ламотриджин; фармакокине-тика; особенности применения; взрослые; дети
T.A. Litovchenko, O.Yu. Sukhonosova, S.M. Koreniev
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Kharkiv, Ukraine
Features of lamotrigine use in the
Abstract. More than 70 million people worldwide suffer from epilepsy, a severe neurological disease that can affect life expectancy and lead to disability. Lamotrigine is a modern second-generation anti-epileptic drug. Compared to first-generation drugs (phenobarbital, phenytoin, primidone, carbamazepine, valproate), it has fewer side effects and better tolerability. The main mechanism of action of lamotrigine is related to the blockade of sodium channels. In addition, effects on calcium channels, GABAergic, serotonergic effects are known. The integrated mechanism of action causes a wide range of indications for epilepsy, i.e. the possibility of relief of both generalized and focal attacks. Lamotrigine is characterized by linear pharmacokinetics. It is rapidly and well absorbed when taken orally: total oral bioavailability is 98 %, peak plasma concentrations is reached
modern treatment of epilepsy
1—3 h after ingestion. Today, lamotrigine has a convincingly proven effectiveness as an anti-epileptic drug (both alone and in combination therapy) in primary generalized tonic-clonic, simple and complex partial, secondary generalized seizures, absences and atypical absences, myoclonic seizures, as well as in Lennox-Gastaut syndrome in patients aged 2 years and older. No less important is the fact that lamotrigine is also effective in psychiatric disorders associated with epilepsy: epileptic depression, epileptic dysphoria, epileptic psychoses, psychomotor and somatovegetative equivalents of attacks. Therefore, lamotrigine is one of the newest anti-epileptic drugs that is effectively used in the treatment of epilepsy in children and adults. Keywords: epilepsy; lamotrigine; pharmacokinetics; features of use; adults; children
