CC BY
18
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.831.31-009.24-02-07
МАР'СНКО Л.Б.
Льв/вський нащональний медичний ун/верситет iменi Данила Галицького
w ___ __■ ■■
ТЕРАПЕВТИЧНИИ ПАТОМОРФОЗ УПЕРШЕ Д1АГН0СТ0ВАН01 СИМПТОМАТИЧНО! ТА КРИПТОГЕННО! ЕП|ЛЕПСП
Резюме. З метою вивчення терапевтичного патоморфозу епыепси nid впливом лжування традицшними й новими (третього поколЫня) протиеплептичними препаратами протягом 10—15 роюв проводилося спостереження над 194 хворими вком вiд 8 до 83 ротв 1з уперше дiагностованою симптоматичною (80,4 %) i криптогенною (19,6 %) етлепаею. Вам пащентам проведене стандартне комплексне клтжо-неврологiчне й нструментальне обстеження (ЕЕГ i КТ/МРТ).
Установлено, що за останнi роки вiдзначений позитивний терапевтичний патоморфоз у переб1гу симптоматичной та криптогенног епшепси завдяки впровадженню в miшчну практику протиеплептичних nреnаратiв другого й третього поколтня. Прогноз ремки при симптоматичнт i криптогеннш епшепси не залежав вiд статi nацiентiв. При тривалостi епшепси понад шсть ротв виявлено вдвiчi бшьше фармакорезистентних хворих (36,4 %), шж при бльш короткому анамнезi (15,8 %). При монотерапи вперше дiагностованоi епыепсИ биьш ефективними виявилися препарати третього поколтня (ламотриджин i тотрамат), а при дуотерапи — золотий стандарт (карбамазепн i вальпроат), при використант яких дворiчноi ремiсii припадав досягло вдвiчi бльше nацiентiв (36,4 %), шж при вживанн комбiнацii традицтного препарату з новими лками (15,8 %).
Ключовг слова: симптоматична епыепая, криптогенна епыепая, терапевтичний патоморфоз, прогноз.
Сучасний розвиток цившзацп вщзначаеться бага-товимiрним впливом на людину pi3H0MaHrrara, часом швидкоплинних, чинниыв (еколопчних, економiчних, сощальних, психолопчних тощо), що визначають змь ни життедiяльностi шдивщуума, стану його здоров'я — як психiчного, так i соматичного. Виникають хвороби, що були невiдомi медициш Х1Х столггтя (променева хвороба, СН1Д, гарячка Ебола, прiоновi хвороби), а також вщбуваеться суттева видозмша кшшчного пере-биу багатьох (якщо не вшх) вщомих захворювань, що визначаеться термшом «патоморфоз», що виступае як необоротне i закономiрне явище в ктшчнш медициш.
Термш «патоморфоз» у 1929 рощ був запропонова-ний W. Hellpach [12] спочатку ттьки для окреслення змш кшшчно! та морфолопчно! картини сифiлiсу шд впливом хiмiотерапil. Цей автор дав перше визначення патоморфозу (pathos — хвороба + morphosis — образ, вид) як «стшко! змши кшшчних i морфологiчних про-явiв хвороб порiвняно з класичними 1х описами шд впливом рiзноманiтних факторiв зовшшнього серед-овища — як бюлопчних, так i сошальних».
У медичнш лiтературi минулого столiття активно вивчався патоморфоз туберкульозу, шфекцшних,
венеричних, онколопчних захворювань. Психiатрiя також перестала задовольнятись лише накопиченням факпв i вдалася до 1х якiсного аналiзу, ^ таким чином, вiдкрила для себе патоморфоз, що стало природним кроком у розвитку нозолопчно! концепцп в психiатрil. Пiк дослiджень проблеми патоморфозу при психiчних хворобах у СРСР припав на 60-70-т роки минулого столггтя, що знайшло вiдображення в роботах В.В. Ко-вальова, Л.А. Хохлова та iнших [4, 5].
Наведене стосуеться також епшепси, одного з най-поширенiших нервових захворювань, яке ще на початку минулого столптя бiльшiстю лiкарiв вважалось невилiковним, прогредiентим i таким, що призводить до глибоких змш особистость Ще в 1960 р. у 19 штатах США юнували закони щодо стеритзацп хворих на ет-лепсiю [14]. У теперiшнiй час у близько 70 % пашенпв вдаеться контролювати напади, погляди на переби i прогноз захворювання зазнали значних змш, у тому чи^ й у зв'язку з упровадженням у кшшчну практику багатьох нових протиептептичних препаратiв (ПЕП), правильним призначенням лшарських засобiв вже на початку лшування, що може свiдчити про терапевтичний патоморфоз епшепси.
Метою нашого дослiдження було вивчення довго-тривалого прогнозу у хворих i3 вперше дiагностованою симптоматичною та криптогенною епiлепсieю, тера-певтичного патоморфозу захворювання пiд впливом лiкування традицiйними i новими ПЕП.
MaiepiaA i методи досл1дження
Пiд нашим спостереженням вiд 5 до 10 рокiв знаходились 194 хворi (86 жiнок та 108 чоловтв) i3 уперше дiагностованою симптоматичною (СЕ) та криптогеннною епшепаею (КЕ) вiком вiд 8 до 83 роыв (середнiй вiк 35,7 року), яы скеровувались у Львiвський обласний протиепiлептичний центр у пе-рiод вiд двох днiв до восьми мюящв пiсля виникнення першого епiлептичного нападу (32,5 % хворих шсля одного, 28,8 % — шсля двох-трьох i 38,7 % — шсля бшьш нiж трьох нападiв). За цей же перюд уперше було дiагностовано рiзнi форми щопатично!' епшепсп у 38 пашенпв (26 осiб жшочо!' статi i 12 — чоловiчо!), якi не були включеш в дане дослщження. На час остаточно!' оцiнки стану хворих 1м було щонайменше 18 роыв. Вам пашентам було проведене стандартне комплексне обстеження: клштэ-невролопчне, елек-троенцефалографiчне (ЕЕГ) та нейровiзуалiзацiйне (КТ/МРТ) для верифшаци дiагнозу та визначення можливо! етюлогп епшепсп.
Результати дослщження та ix обговорення
30,4 % хворих знаходились пiд нашим спостереженням 5 роыв, 26,8 % пащенпв — протягом 6—7 роыв i 42,8 % оаб — понад 8 роыв. За цей перюд 6 ошб померло: двi жшки вiком 78 i 80 рокiв та один чоловк: 75 рокiв — вiд серцево!' патологп, один пацieнт 24 роыв помер вш передозування наркотикiв, один у вщ 25 рокiв здшснив самогубство, в одному випадку була констатована так звана можлива непередбачувана смерть при епшепсп (SUDEP — sudden unexpected death in epilepsy) у чоловша 55 роыв, при аутопси якого не знайдено ознак серцево! патологй' або ди токсичного фактора. Хворих iз симптоматичними формами ет-лепси було 156 (80,4 %), криптогенними — 38 (19,6 %). Пашенти з КЕ були включеш в дослщження, осыльки вважаеться, що КЕ можна називати «ймовiрно симптоматичною з прихованою причиною» [17]. Невеликий вшсоток хворих iз КЕ в нашому дослiдженнi загалом вiдображаe свiтовi тенденцй' щодо частоти епшепсш iз нез'ясованою причиною, частка яких у популяцй' хворих на епшепсш зменшуеться у зв'язку з розвитком нових нейров1зуал1зацшних, нейрохiмiчних, нейроге-нетичних та iнших технологiй i в рiзних дослiдженнях становить вш 13 до 60 % [11].
Бшьшють хворих (91,7 %) мали вогнищевi напади — простi i/або складнi, з вторинною генералiзашeю або без не! Якщо при генерал1зованих судомних нападах клiнiчно не було чггкого фокального початку або
^т-смео^ююг^-♦ Ктьюсть Я Чоповюи —^ ЖНКИ
Рисунок 1. Вк початку захворювання в обстежених хворих
напади виникали увi снi, то !х вогнищевiсть шдтвер-джувалась передусiм даними ЕЕГ, а також нейровiзу-алiзацieю.
Етiологiчними чинниками розвитку симптоматично! епшепсп (156 хворих) були наслшки черепно-моз-кових травм (22,4 %), наслшки нейроiнфекцiй (20,0 %), цереброваскулярна патолопя (14,1 %), перинатальнi ураження мозку, у т.ч. ДЦП (14,1 %), вади розвитку мозку (7,1 %), об'емш утворення мозку або наслшки !х видалення (6,4 %), склероз гшокампа (6,4 %), п-поксично-метаболiчнi порушення (5,1 %), розс!яний склероз (3,2 %), хвороба Альцгеймера (0,6 %), тубе-розний склероз(0,6 %).
Вiк початку захворювання в обстежених пащенпв був рiзним — вш 8 до 78 роыв, що наведено на рис. 1.
У половини пащенпв (98 оаб — 50,5 %) дебют захворювання припав на вш вш 16 до 30 роыв, причому однаково часто в чоловтв i жшок. В iнших вiкових групах кшьысть хворих була приблизно однаковою з невеликим превалюванням захворюваностi в чоловшв. Не спостерiгалось очiкуваного другого тку захворюва-ностi пiсля 60 роыв, як це подано в багатьох ешдемь олопчних дослiдженнях [15]. Ймовiрно, це пов'язане з тим, що шмейними лiкарями та неврологами все ще недооцiнюeться можливiсть виникнення епшепсп в похилому вiцi.
Тривалють захворювання становила до 5 роыв включно у 61 хворого (31,4 %), вш 6 до 10 роыв — у 133 хворих (68,6 %). Залежшсть прогнозу вперше дiагностовано! СЕ/КЕ вш тривалостi захворювання наведена в табл. 1.
Як випливае з даних, наведених у табл. 1, збшьшен-ня вшсотка фармакорезистентних пацieнтiв залежить вш тривалостi захворювання: напади продовжуються у 34,1 % хворих iз тривалютю хвороби понад 6 рокiв i у вдвiчi меншо! кiлькостi оаб (16,4 %) при тривалостi
епiлепсi! до 5 рокiв. Кшьысть пацieнтiв, у яких досяг-нута бшьш нiж дворiчна медикаментозна рем^я, не залежала вiд тривалостi епшепси.
При аналiзi прогнозу при вперше дiагностованiй епiлепсií не було вiдмiчено статистично вiрогiдно! рiз-ницi мiж чоловiками та жiнками, що наведено в табл. 2.
Близько третини вах хворих продовжували по-терпати вш нападiв, хоча зменшення !х частоти бiльше нiж на 50 % спостериалось у 17,5 % жшок i майже 13 % чоловтв. Бiльше половини хворих (як чоловтв, так i жiнок — по 54,6 %) мали дворiчну ремiсiю, а двi третини пащенпв (66,3 % жiнок i 69,5 % чоловiкiв) мали ремюш тривалiстю понад один рiк.
Таким чином, гендерних особливостей прогнозу СЕ/КЕ не було виявлено.
При першому звертанш хворих у наш центр уже отримували лшування 83 хворi (42,7 %), причому
бшьшють iз них вживали препарати золотого стандарту (карбамазешн (КБЗ) i/або вальпроат (ВПА)). Бiльш старi лiки (фешто!н/дифенш (ФТ), бензонал (БН)) приймали як додаткову терапш поодинокi пацieнти.
Як вшомо, всi ПЕП подiляються на лши старо! (першо! та друго!) генерацп, або традицiйнi, базовi (фенобарбггал (ФБ), ФТ, БН, КБЗ, ВПА), та новi препарати, або ПЕП третього поколшня, синтезованi пiсля 1990 р. (ламотриджин (ЛТЖ), тошрамат (ТПМ), габапентин (ГБП), леветирацетам (ЛВТ), прегабалш (ПГБ), зонюамш (ЗСМ), окскарбазепiн (ОКС) та ш. [16]. Найбiльш вiрогiдним критерieм сприятливого прогнозу епiлепсií е повноцшна вiдповiдь на перший ПЕП [1], тому його призначення вшповшно до типу нападу з урахуванням етюлогп епшепси, вшу та стат хворого, коморбшно! патологи значно шдвищуе шанси настання ремiсi!. Треба також враховувати, що досяг-
Таблиця 1. Прогноз захворювання залежно вд тривалост симптоматичноi i криптогенно/ епшепси
Катамнез Тривалють до 5 poKiB (n = 61), % Тривалють 6-10 poKiB (n = 133), %
Частота нападiв без змш 8,2 15,8
Зменшення частоти напаяв на 50-74 % 3,3 36,3
Зменшення частоти напаяв > 75 % 4,9 12,0
Загалом напади продовжуються 16,4 34,1
Ремiсiя до 1 року 4,9 3,0
Ремiсiя 1 рк 18,0 6,0
Ремiсiя 1,5 року 3,3 3,8
Ремiсiя 2-2,5 року 21,3 12,0
Ремiсiя 3-3,5 року 21,3 9,0
Ремiсiя 4 роки 14,8 16,6
Ремiсiя понад 5 рокiв 0 13,5
Тривала немедикаментозна ремiсiя 0 2,3
Ремiсiя понад 2 роки 57,4 53,4
Катамнез Жшки (n = 86), % Чоловши (n = 108), %
Частота нападiв без змш 12,8 13,9
Зменшення частоти нападiв на 50-74 % 7,0 3,7
Зменшення частоти нападiв > 75 % 10,5 9,3
Загалом напади продовжуються 29,1 26,9
Ремiсiя до 1 року 3,5 3,7
Ремiсiя 1-1,5 року 11,6 14,8
Ремiсiя 2-2,5 року 16,3 13,9
Ремiсiя 3-3,5 року 12,8 13,0
Ремiсiя 4 роки 15,1 14,8,
Ремiсiя понад 5 роюв 8,1 12,0
Тривала немедикаментозна ремiсiя 2,3 0,9
Ремiсiя понад 2 роки 54,6 54,6
Таблиця 2. Прогноз уперше д1агностовано/ симптоматичноi та криптогенноi епшепси залежно
вд стат'1 хворих
нення контролю над нападами не повинно здшснюва-тись будь-якою цшою, тобто побiчнi явища не повиннi погiршувати яысть життя пацiента [3].
Ми здшснили аналiз ефективностi лiкування об-стежених нами хворих традицшними (старими) ПЕП в моно- або дуотерапи та новими засобами (третього поколiння) як монотерапп або при застосуваннi 1х комбшацп зi старими ПЕП. Щ результати наведенi в табл. 3.
Як видно з табл. 3, найвищий вщсоток хворих iз бтьш нiж 2-рiчною ремiсiею спостерiгався при монотерапп як старими, так i новими ПЕП (57,1 i 68,2 % вщповщно), що свщчить про адекватнiсть пiдбору першого препарату. У 1-й груш пашенпв, яы вживали один традицiйний препарат, напади продовжувались у бтьшого вiдсотка ошб (26,2 %) порiвняно з 2-ю гру-пою (монотерапiя новими засобами), де цей вщсоток був майже втричi меншим (9,1 %), а ремiсiя бiльше 1 року спостерпалась у 88,8 % осiб порiвняно з групою хворих, якi вживали старий препарат (69,8 %). При комбшацп двох традицшних ПЕП або при застосу-ваннi старого ПЕП з новим напади тривали у майже двох третин пашенпв 3-1 i 4-1 груп. На дуотерапш вiдгукнулись (з ремiсiею нападiв понад 2 роки) 36,4 % хворих при застосуванш двох традицшних препарапв i 15,8 % — при комбшацп старих iз новими лшами.
Серед нових ПЕП найчастiше в монотерапп ви-користовувались ЛТЖ (56,8 %) та ТПМ (40,1 %) як препарати, що давно знаходяться на фармацевтично-му ринку Украши, причому перший — частше у оаб
похилого вiку, що останшм часом рекомендуеться в багатьох дослщженнях [9, 13], а другий — як новий препарат широкого спектра дп у всiх вшових групах [2], особливо у пашенпв iз скомпрометованою гепа-тобiлiарною системою [7]. Застосування хворими як монотерапп ЛВТ, ГБП, ОКС розпочалось в останш кшька рокiв, i оцшка 1х ефективностi в даному до-слiдженнi, яке тривало понад 5 роыв, не проводилась.
У груш хворих, що вживали в монотерапп старi пре-парати, призначались КБЗ (66,4 %) та ВПА (33,6 %), тобто ПЕП золотого стандарту. У бтьшосп випадшв хворi консультувались у центрi вже пiсля призначення терапп лiкарями полклМчно'1 ланки, ^ як правило, призначення лiкiв було адекватним типу нападiв i формi епiлепсii. Характерно, що неврологи як перший ПЕП у жодного хворого не обрали препарат барбпу-рового ряду або дифенш, якi доступш за цiнами, але мають добре вiдомi побiчнi ди. При дуотерапи старими препаратами в основному використовувалась комбь нацiя КБЗ i ВПА, у поодиноких випадках кожен iз них окремо поеднувався з ФТ або БН. При дуотерапи старими та новими лшами до базових ВПА або КБЗ як новi засоби додавались майже вс зареестроваш в Укра'1ш ПЕП третього поколшня — ТПМ, ЛТЖ, ЛВТ, ОКС, ГБП. Пашенти не приймали бшьше двох ПЕП одночасно. При дуотерапи в 3-й i 4-й групах напади продовжувались у бшьшосп хворих (63,6 % при ль куванш двома старими i 68,4 % при терапп старим та новим ПЕП), тобто !х можна вважати фармакорезис-тентними згiдно з останшм визначенням Мiжнародноi
Таблиця 3. Результати л'1кування вперше д1агностовано1 симптоматичноI та криптогенно/ епшепсп
протиеплептичними препаратами рiзних генерацй
Катамнез 1-ша група. Монотерашя старими препаратами (п = 119), % 2-га група. Монотерашя новими препаратами (п = 44), % 3-тя група. Дуотерашя старими препаратами (п = 11), % 4-тя група. Дуотерашя: crapi + HOBi препарати (n = 19), %
Частота нападiв без змЫ 12,6 6,8 9,1 26,3
Зменшення частоти напаяв на 50-74 % 7,0 0 18,2 10,5
Зменшення частоти напаяв > 75 % 6,6 2,3 36,3 31,6
Загалом напади про-довжуються 26,2 9,1 63,6 68,4
Ремiсiя до 1 року 4,2 2,3 0 5,3
Ремiсiя 1-1,5 року 12,6 20,5 0 10,5
Ремiсiя 2-2,5 року 12,6 27,3 9,1 5,3
Ремiсiя 3-3,5 року 14,3 15,9 9,1 0
Ремiсiя 4 роки 15,9 15,9 9,1 10,5
Ремiсiя понад 5 роюв 13,4 6,8 9,1 0
Тривала немедикаментозна ремiсiя 0,8 2,2 0 0
Ремiсiя понад 2 роки 57,1 68,2 36,4 15,8
протиепiлептично! лiги (2010): «Фармакорезистентна епшепая — це невдача адекватного лкування двома переносимими, вiдповiдно обраними i використаними лiкарськими засобами (у монотерапи або в комбшацп)» [10]. Щ пацieнти при iнiцiальнiй терапи не вшгукну-лись на призначення одного-двох ПЕП традицшного ряду i перейшли на прийом двох засобiв. Тим не менше серед хворих третьо! i четверто! груп були особи, у яких наступила ремiсiя бшьше одного року, що е критерieм виключення фармакорезистентностi (36,3 % на ком-бiнацi! старих ПЕП i 26,3 % — на дуотераш! старим i новим засобами). Слш вiдмiтити, що припинення нападiв у частини хворих не вдалось досягти через некомплайентнють пащенпв, частина з яких вважала, що рiдкi напади (1—2 на рш) суттево не впливали на якiсть !х життя, а тому збшьшувати дозу ПЕП вони не хотши, мотивуючи це небажанням отримати побiчнi дГ! (особливо негативний вплив на функцш печшки), або посилались на фiнансовi проблеми.
Таким чином, при монотерапи вперше дiагнос-товано! СЕ/КЕ бiльш ефективними виявились ПЕП третього поколшня. Якщо ж у хворого монотерапiя була неефективною i доводилось застосовувати ком-бiнацiю двох ПЕП, то золотий стандарт КБЗ + ВПА був дещо кращим вибором, нiж комбшащя кожного з них окремо з новим ПЕП.
У наукових колах не припиняються дискуси щодо доцшьносп застосування тих чи iнших ПЕП як першо! монотерапи. 1снуе багато рекомендацш та стандартiв лiкування, розроблених як мiжнародними групами експертiв, так i епiлептологами окремих кра!н [6, 13]. Вшносно недавно синтезованi лши (ТПМ, ОКС, ЛТЖ) уже введет в т стандарти як препарати першо! лтп [13]. Але все ж для бшьшосп зовсiм нових ПЕП ще недостатньо доказово! бази для !х застосування як монотерапи, а тим бшьше в комбшаци в межах групи ПЕП третього поколiння [8].
За останш один-два роки все частше з'являються науковi роботи [16, 18], у яких стверджуеться, що новi лши мають незначнi переваги щодо ефектив-ностi над старими, а деяким традицшним ПЕП (на-приклад, ВПА для лiкування iдiопатичних епшепсш) взагалi тяжко знайти альтернативу. Тому автори пропонують змшити напрямки дослшжень i шука-ти новi шдходи до синтезу ПЕП iз зовам новими мехашзмами ди, а також ширше застосовувати не-медикаментознi методи лшування. Цi данi певною мiрою збiгаються з отриманими нами результатами, адже дуотерашя за допомогою золотого стандарту КБЗ i ВПА мае (хоч i незначнi) переваги над дуоте-рапieю iз застосуванням нових лшв. Щоправда, це не стосуеться монотерапи новими ПЕП. Враховуючи вищенаведеш дат, можна вважати, що вивчення патоморфозу епшепси залежно вiд етшлоги, застосування рiзних ПЕП та шших методiв лiкування залишиться актуальним i далi.
Висновки
1. nepe6ir СЕ/КЕ зазнав за останш роки позитивного терапевтичного патоморфозу завдяки впрова-дженню в клiнiчну практику ПЕП другого i третього поколшня.
2. Прогноз ремiсii при СЕ/КЕ не залежав вiд статi пацieнтiв.
3. При тривалост захворювання понад шють рокiв вiдмiчено вдвiчi бiльше фармакорезистентних хворих (36,4 % ), шж при бшьш короткому анамнезi (15,8 %).
4. При монотерапи вперше дiагностованоi СЕ/КЕ бшьш ефективними виявились ПЕП третього поколшня (ламотриджин i тошрамат).
5. При дуотерапп золотим стандартом КБЗ + ВПА дворiчноi ремiсii нападiв досягли вдвiчi бiльше пацieнтiв (36,4 %), шж при використаннi комбiнацii традицiйного ПЕП iз новим засобом (15,8 %).
Список л1тератури
1. Броди М. Течение и рациональная терапия эпилепсии // Международный неврологический журнал. — 2005. — № 4. — С. 72-83.
2. Евтушенко С., Омельяненко А. Клиническая электроэнцефалография у детей. — Донецк: Донеччина, 2005. — С. 597-598.
3. Карлов В.А. Стратегия и тактика терапии эпилепсии сегодня//Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова. — 2004. — Т. 104, № 8. — С. 28-34.
4. Ковалев В. В. Патоморфоз психических заболеваний // Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова. — 1989. — № 12. — С. 51-55.
5. Хохлов Л.К. О патоморфозе психических заболеваний // Журнал невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова. — 1977. — № 1. — С. 67-72.
6. Эпилепсия у взрослых (диагностика и лечение). Клинические рекомендации /Дубенко А.Е., Литовченко Т.А., Марьен-ко Л.Б. и др. // Новости медицины и фармации (неврология и психиатрия). — 2007. — № 215. — С. 14-15.
7. Ahmed S.N., Siddiqi Z.A. Antiepileptic drugs and liver disease // Seizure. — 2006. — V. 15. — P. 156-164.
8. Clinical comparability of the new antiepileptic drugs in refractory partial epilepsy: A systematic review and meta-analysis / J. Costa, F. Fareleira, R. Ascenqao et al. // Epilepsia. — 2011. — V. 52(7).— P. 1280-1291.
9. Comparative effectiveness of 10 antiepileptic drugs in older adults with epilepsy/ ArifH., Buchsbaum R., Pierro J. et al. //Arch. Neurol. — 2010. — V. 67(4). — P. 408-415.
10. Definition of drug resistant epilepsy: Consensus proposal by the ad hoc Task Force of the ILAE Commission on Therapeutic Strategies/P. Kwan, A. Arzimanoglou, A.T. Berg et al. //Epilepsia. — 2010. — V. 51(6). — P. 1069-1077.
11. Epidemiology, aetiology, and clinical management of epilepsy in Asia: a systematic review/T.L. Mac, D.-S. Tran, F. Quet et al. // Lancet Neurology. — 2007. — V. 6. — P. 533-543.
12. Hellpach W. Pathomorfoz,en // Med. Welt. — 1929. — № 3. — S. 478-479.
13. Guerreiro С. Guidelines for drug treatment of epilepsy. A critical review // Arq. Neuropsiquiatr. — 2008. — V. 66(3-A). — P. 591-599.
14. Lennox W.G., Lennox M.A. Epilepsy and Related Disorders. — Boston, Toronto: Little, Brown and Company, 1960. — V 1. — P. 985.
15. Lim S.H. Seizures and epilepsy in the elderly: epidemiology and etiology of seizures and epilepsy in the elderly in Asia//Neurol. Asia. — 2004. — V. 9. — P. 31-32.
16. Loscher W., Schmidt D. Modern antiepileptic drug development has failed to deliver:Ways out of the current dilemma // Epilepsia. — 2011. — V. 52(4). — P. 657-678.
Марьенко Л.Б.
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЙ ПАТОМОРФОЗ ВПЕРВЫЕ ДИАГНОСТИРОВАННОЙ СИМПТОМАТИЧЕСКОЙ И КРИПТОГЕННОЙ ЭПИЛЕПСИИ
Резюме. С целью изучения терапевтического патоморфоза эпилепсии под влиянием лечения традиционными и новыми (третьего поколения) противоэпилептическими препаратами в течение 10—15 лет проводилось наблюдение за 194 больными в возрасте от 8 до 83 лет с впервые диагностированной симптоматической (80,4 %) и криптогенной (19,6 %) эпилепсией. Всем пациентам проведено стандартное комплексное клинико-невро-логическое и инструментальное обследование (ЭЭГ и КТ/МРТ).
Установлено, что за последние годы отмечен положительный терапевтический патоморфоз в течении симптоматической и криптогенной эпилепсии благодаря внедрению в клиническую практику противоэпилептических препаратов второго и третьего поколения. Прогноз ремиссии при симптоматической и криптогенной эпилепсии не зависел от пола пациентов. При длительности эпилепсии более шести лет выявлено вдвое больше фармакорезистентных больных (36,4 %), чем при более коротком анамнезе (15,8 %). При монотерапии впервые диагностированной эпилепсии более эффективными оказались препараты третьего поколения (ламотриджин и топирамат), а при дуотерапии — золотой стандарт (карбамазепин и вальпроат), при использовании которых двухлетней ремиссии припадков достигло вдвое больше пациентов (36,4 %), чем при употреблении комбинации традиционного препарата с новым лекарством (15,8 %).
Ключевые слова: симптоматичная эпилепсия, криптогенная эпилепсия, терапевтический патоморфоз, прогноз.
17. Revised terminology and concepts for organization of seizures and epilepsies: report of the ILAE Commission on Classification and Terminology, 2005-2009/BergA.T., Berkovic S.F, Brodie M.J. et al. //Epilepsia. — 2010. — V. 5. — P. 676-685.
18. Ryvlin P. Debate:should older AEDs still be considered as firth-line therapy? Yes // Go for zero: a realistic target for patients with epilepsy? International Epilepsy Summit. Abstracts. — Madrid, 2012. — P. 33.
Получено 23.04.12 □
Maryenko L.B.
Lviv National Medical University named after Danylo Galitsky, Lviv, Ukraine
THERAPEUTIC PATHOMORPHISM OF NEWLY DIAGNOSED SYMPTOMATIC AND CRYPTOGENIC EPILEPSY
Summary. To investigate therapeutic pathomorphism of epilepsy during treatment with traditional and new (third generation) antiepileptic drugs we have followed-up for 10—15 years 194 patients aged 8—83 years with newly diagnosed symptomatic (80.4 %) and cryptogenic (19.6 %) epilepsy. All the patients underwent standard complex clinical neurological and instrumental examination (EEG and CT/MRI).
It is found that in recent years positive therapeutic pathomorphism in course of symptomatic and cryptogenic epilepsy was noted due to introduction of antiepileptic drugs of second and third generation into clinical practice. The prognosis of remission in symptomatic and cryptogenic epilepsy did not depend on sex of patients. 36.4 % of patients with epilepsy duration more than 6 years were drug-resistant, whereas there were 15.8 % of patients with shorter epilepsy history. In monotherapy of newly diagnosed epilepsy, the third generation drugs (lamortigine and topiramate) appeared to be more effective. In duotherapy the best results oftreatment were attained with prescription ofgold standard (carbamazepine and valproate), when twice as many patients (36.4 %) achieved the two-year remission of seizures, than with the use of combination of traditional antiepileptic drug with and new medicine (15.8 %).
Key words: symptomatic epilepsy, cryptogenic epilepsy, therapeutic pathomorphism.
