CC BY
73
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.831-005.1:616-005.4
СОФ1ЛКАНИЧ Н.В., ОРОС М.М., СМОЛАНКА В.1., ЛУЦ В.В. Ужгородський нащональний унверситет, м. Ужгород, Укра/на Мукач/вська центральна районна л/карня, м. Мукачево, Укра/на
EniAEnCiß niCAß ¡ШЕМ1ЧНОГО ¡НСУДЬТУ: ЧИ е СЕНС ПРИЗНАЧАТИ АНТИКОНВУДЬСАНТИ niCAß ПЕРШОГО НАПАДУ?
Резюме. Актуальшсть. Частота розвитку епшептичних нападiв у хворих, як перенесли тсульт, коливаеться в широкому дiапазонi — вiд 3 до понад 60% [8, 11—15]. Сьогодш в темi посттсультног етлепси залишаються до ктця не вивченими чимало аспектiв щеНпроблеми, в тому чиЫ питання щодо призначення протиетлептичних препаратiв. Мета дослгдження — визначити прогноз розвитку симптоматичной еплепсп тсля тсульту залежно вiд прийому антиконвульсантiв пациентами тсля першого еплептичного нападу. Матерiали та методи. Комплексно обстежено 1012 пацiентiв (562 чоловки i 450 жток) вком вiд 49 до 90рокв, як перенесли iшемiчний тсульт протягом 2011—2014рокв. Шд час проведення аналiзу стану вах 1012 пацiентiв було встановлено, що протягом 6 мисяцв тсля перенесеного тсульту хоча б один епшептичний напад було зафксовано у 161 пащента. За типом нападiв переважали фокальт (89,9 %; р < 0,001), i лише в 11,1 % пацiентiв були дiагностованi первинно-генерал1зоват етлептичт напади. Результати та обговорення. Для порiвняння перебгу стану пацiентiв з тсультом тсля першого епшептичного нападу нами були сформоваш подiбнi групи: перша (п = 81) i друга (п = 80). У першш грут призначали протиетлептичт препарати тсля першого епшептичного нападу, у другш груп не призначали. Стан пацiентiв було оцтено через рж тсля виникнення першого епшептичного нападу. Критер1ями оцтки були: наявтсть другого епшептичного нападу i бльше, тобто дiагностика симптоматичнойпосттсультног епшепсп, або взагалi вiдсутнiсть жодного епшептичного нападу. Вiдповiдно дорезультатiв спостереження, у першш грут, яка приймала антиконвульсанти, протягом року повторт еплептичт напади були зафЫсоват у 22 пацiентiв, що становило 27,1 %, тодiяк у другш грут, де не проводилося лкування антиконвульсантами, протягом року повторт етлептичт напади були зафксоват у 43 пацiентiв, що становило 53,75 %. Висновок. Дат результати е тдставою для подальших доЫджень та можливог рекомендацп призначення протиеплептичних препаратiв вже тсля першого еплептичного нападу у пацiентiв, як перенесли тсульт. Ключовi слова: епыепсш, тсульт, антиконвульсанти.
Ептепшя — одне з найбтьш поширених захворю-вань нервово! системи. Вважаеться, що в наш час вона е третьою за частотою тсля деменци та шсулкпв невроло-пчною проблемою в ошб старшого вку [1, 2]. Вперше ви-явлена ептепшя у дорослих часто е симптоматичною, що вимагае уточнення факторiв ризику и розвитку [3—5]. Результати дослджень останн1х роив показали, що одним з основних факторiв ризику розвитку етлепси у патентав старшо! вково! групи е порушення мозкового кровообиу [1, 6—8, 16]. Вважаеться, що близько 30 % вперше дiагнос-тованих ептептичних нападiв у патентав вком понад 60 роыв виникають внаслщок перенесеного шсульту [9, 10,
15]. Частота розвитку ептептичних нападiв у хворих, яю перенесли шсульт, за даними рiзних авторiв, коливаеться в широкому дiапазонi — вщ 3 до понад 60 % [8, 11—15].
Адреса для листування з авторами: Орос Михайло Михайлович м. Ужгород, вул. Капушанська, 24
Кафедра неврологи, нейроирурги та псинатри, медичний факультет Ужгородського нацюнального унверситету E-mail: mihoros@meta.ua
© Софтканич Н.В., Орос М.М., Смоланка В.1., Луц В.В., 2016 © «Мгжнародний невролопчний журнал», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Таю значш коливання показника можна пояснити р1зним дизайном проведених досл1джень, вщсутшстю ч1ткост1 деф1н1ц1й, неоднорщнютю дослщжуваних когорт пащен-т1в, а також р1зною тривал1стю спостереження за хворими тсля 1нсульту.
Незважаючи на значну кшьысть досл1джень, при-свячених проблемам судинно! ептепсй (в першу чергу постшсультно! ептепсй), залишаються до юнця не вивче-ними чимало аспект1в те! проблеми. Сл1д зазначити, що ептептичш напади на фон1 гострих порушень мозкового кровооб1гу нер1дко 1гноруються 1 не беруться до уваги при терапй. Сучасш 1нструментальн1 методи д1агностики створили основу для отримання точно! шформацй про структурн1 зм1ни центрально! нервово! системи, функць ональний стан головного мозку, гемодинам1ку головного мозку у хворих з ептептичними нападами.
Важливим аспектом е особливост1 терат! епшеп-сп, що розвинулася на фош 1шем1! головного мозку. Антиконвульсантну терап1ю сл1д призначати не ттьки з урахуванням форми ептепсй, типу напад1в, але 1 беручи до уваги можлив1 л1карсью взаемоди, тому що пащенти з 1шем1ею головного мозку, як правило, е представниками старших вкювих груп, мають калька супутн1х захворювань, 1з приводу яких приймають юлька л1карських засоб1в.
У наш час засобами вибору часпше е карбамазетн 1 препарати вальпроево! кислоти. Однак, зважаючи на схожють патогенетичних механ1зм1в розвитку 1шем1! та ептепсй, 1нтерес при вибор1 антиконвульсант1в для л1кування ептепсй, що розвинулася на фош 1шем1чного ураження головного мозку, викликають протиептептичш препарати (ПЕП), що мають нейропротективш власти-восп (ламотриджин, топ1рамат, леветирацетам).
Незважаючи на неоднозначш результати р1зних до-слщжень, на сьогодн1 переважае думка, що рант напади не вимагають негайного призначення протиептептично! терапй [15, 25]. Необидно провести динам1чне спостереження за патентом. Призначення антиконвульсант1в слщ починати при розвитку у хворого повторних напа-д1в, що не провокуються. Дискутабельним е питання про профтактичне призначення протиептептичних засоб1в патентам, яю перенесли 1нсульт. Зг1дно з рекомендащ-ями Американсько! шсультно! асощацй, проф1лактичне призначення протиеп1лептичних препарат1в показано в гострому пер1од1 пац1ентам 1з лобарним 1 субарахно!-дальним крововиливом [26, 27]. У той же час профтактичне призначення протиептептичних засоб1в пац1ентам, яю перенесли шем1чний 1нсульт, не рекомендуеться, хоча можливе [28, 29].
Мета нашого дослщження — встановити прогноз розвитку симптоматично! ептепсй п1сля 1нсульту залежно вщ прийому антиконвульсант1в у пащентш, яю перенесли перший еп1лептичний напад.
Матерiали та методи
Нами комплексно обстежен1 1012 пац1ент1в (562 чо-лов1ки 1 450 жшок) в1ком в1д 49 до 90 роив, яю перенесли 1шем1чний 1нсульт, протягом 2011—2014 роюв.
Обстеження проводилося в умовах стацюнару Му-кач1всько! центрально! районно! л1карн1 (м. Мукачево).
84 %
| Був егнлептичний напад О Не було егнлептичного нападу
Рисунок 1. Кльксть пац1ент1в, як мали еплептичний напад протягом 6 м1сяц1в тсля перенесеного ¡нсульту
1нструментальш дослщження виконувалися в мiж-нападному перюдь Неврологiчний огляд проводився за загальноприйнятою методикою з оцшкою за шкалою NIHSS (шкала тяжкосп инсульту Нацiональних iнститутiв здоров'я США). Вiзуалiзацiя структур головного мозку здшснювалася за допомогою магнiтно-резонансноi томограф!! на апаратi з напругою 0,25 Тесла в режимах Т1, Т2, FLAIR, iз застосуванням МР-ангiографii. Функцюналь-ний стан великих пiвкуль оцшювався за електроенцефа-лограмою (ЕЕГ). При транскрашальнш допплерографй дослщжувалися артерй каротидного i вертебробазилярно-го басейнiв iз визначенням середньо! лiнiйноi швидкостi кровотоку, реактивносл при дилататорнiй i констрик-торних вiдповiдях. Крiм того, виконувалося дуплексне екстракранiальне i транскранiальне дослщження судин головного мозку з оцшкою рiвня та ступеня стенозу i цереброваскулярно! реактивностi.
Цифровий матерiал пщдавався математичнiй обробцi з використанням програм Microsoft Excel, Statistica (v. 6.0). Попарне порiвняння частот у контрольнш i основнiй гру-пах проводилося за допомогою критерш х2. Для оцшки значущостi вiдмiнностей к1льк1сних ознак, розподт яких був вiдмiнний вщ нормального, застосовувався критерiй Краскела — Уоллюа. Перевiрку нормальностi розподь лу юльюсних показник1в проводили з використанням критерш Колмогорова — Смирнова. Вiрогiднiсть вщмш-ностей оцiнювали на п'ятивщсотковому рiвнi значимостi.
При аналiзi стану 1012 пащенпв було встановле-но, що протягом 6 мюящв тсля перенесеного шсульту хоча б один ептептичний напад було зафiксовано у 161 патента (рис. 1).
Вщповщно до рис. 1, поширенiсть ептептичних на-падiв у пацiентiв дослщжувано! групи становила 16 % (86 чоловш i 75 жiнок). Гендерно! залежностi у появi
ешлептичних нападав не вщзначалося. За типом нападав переважали фокальнi (89,9 %; р < 0,001), i лише в 11,1 % пащентав були даагностоваш первинно-генералiзованi еш-лептичнi напади. У 2,4 % пащентав з iшемiчним iнсультом в його дебюта або в першi 7 дшв розвивався ептептичний статус. При цьому у пащентав з iшемiчним шсультом ви-явлено, що серед раншх постiнсультних нападав частiше дiагностували проста парщальш напади (55,4 %; р < 0,01). Схож результати отримаш й шшими дослiдниками. У роботах C.F. Bladin i ствавт., C. Lamy i спiвавт., C.J. Kilpatrick i спiвавт., M. Giroud i спiвавт. [13, 17—19] 50—90 % раншх постшсультних епiлептичних нападiв становили про-стi парцiальнi. Переважання парщальних iз вторинною генералiзацiею нападав серед пащентав iз раннiми припадками вщзначили А.Б. Гехт, А.В. Лебедева i спiвавт. [20]. У той же час A. Arboix i спiвавт., S.A. Siddiqi i ствавт. [21, 22] спостерйали бтьш високу частоту (50 i 74 % вщповщ-но) розвитку первинно-генералiзованих тонiко-клонiчних нападав у ранньому перiодi iнсульту.
Епiлептичнi напади можуть розвиватися в рiзнi перю-ди шсульту, i залежно вщ часу ix появи видiляють напади-провiсники, ранш та пiзнi напади. У наш час немае единоi загальноприйнятоi думки про термш виникнення цих на-падiв, у рiзниx дослiдженняx вони рiзнi. При проведеннi власних дослщжень ми, як i чимало шших неврологiв, якi займаються проблемою постiнсультноi епiлепсii, до-тримувалися запропоновано'1' G. Barolin i спiвавт. (1962) класифшаци [23], згiдно з якою:
1) напади-провюники передують розвитку iнсульту (серед дослщжених нами пацiентiв, якi перенесли ше-мiчний iнсульт i страждають вiд епiлептичниx нападав, напади-провiсники вщзначалися в 10 % спостережень);
2) ранш напади розвиваються в першi 7 дiб пiсля гострого порушення мозкового кровообiгу (ГПМК) (за результатами нашого дослiдження, раннi напади були у 41 % пащентав);
3) шзш напади з'являються пiсля 7 дiб ГПМК (за нашими даними, шзш напади спостерйалися у 49 % хворих).
За нашими спостереженнями, ранш напади часташе вщзначалися у пацiентiв з iшемiчним шсультом у лiво-му каротидному басейш (40,5 %; р < 0,05) порiвняно з хворими на шсульт у правому каротидному (42,9 %) i вертебробазилярному басейнах (16,6 %), у той час як ктьисть пащентав з шзшми нападами практично дорiвнюе кiлькостi хворих з шсультом у лiвому (45,9 %) i правому (44,7 %) каротидному басейнах. Шзш напади при шсультах у вертебробазилярному басейш розвивали-ся в 11,4 % спостережень.
Пащенти, яи перенесли хоча б один ептептичний напад пiсля iнсульту, були роздтеш на двi групи: перша група (n = 81) — 43 чоловiки та 38 жiнок, друга група (n = 80) — 43 чоловши та 37 жшок. Середнiй вiк пацiентiв першо'1' групи становив 65,0 ± 1,2 року, друга групи — 64,00 ± 1,32 року.
У першiй групi вiдразу пiсля першого епiлептичного нападу було призначено протиептептичш препарати вщповщно до типу нападу. Ми використовували карба-мазепiн (400—1000 мг/добу) з поступовим титруванням дози, вальпроати (600—1500 мг/добу) та ламотриджин
(200 мг/добу, поступово титруючи). Для коректного лшу-вання в усгх пацiентiв проводився мониторинг рiвня ПЕП у плазмi кровi з подальшою корекцiею дози.
У другш групi пацiентiв шсля першого епiлептичного нападу ми не використовували жодного ПЕП, тiльки вели спостереження за станом пацiентiв, динамюэю основного захворювання та повторного виникнення ептептичного нападу.
У хворих, якi страждають вщ ептептичних нападiв, вогнищева патолопчна активнiсть на ЕЕГ зареестрова-на в 39,5 % спостережень iз переважанням у скроневш д^янцi (87,3 %; р < 0,001) порiвняно з ушма iншими зареестрованими локалiзацiями. Превалювала лiвосто-роння локалiзацiя осередково! активностi (59,6 порiвняно з 40,4 % в правш пiвкулi), у пащентав як з iшемiчним шсультом (57,7 %), так i з хрошчною iшемiею головного мозку без клшчно! манiфестацii iнсульту (63,6 %).
Сл1д пiдкреслити значимiсть проведення ЕЕГ-до-слiдження у хворих на шемш головного мозку з розви-тком клшки пароксизмальних станiв, а також у хворих на шсульт та з порушеною свщомютю навiть без кшшки судомного синдрому з метою ранньо! дiагностики без-судомного ептептичного статусу i своечасно! корекц1! терапи.
Результати та обговорення
З огляду на вищенаведене для порiвняння нами були сформоваш подiбнi групи: перша (п = 81) i друга (п = 80). Стан пащентав було оцшено через рiк шсля виникнення першого ептептичного нападу. Критергями оцшки були: наявнiсть другого ептептичного нападу i бiльше, тобто дiагностика симптоматично! постiнсультно'i епiлепсii, або взагалi вiдсутнiсть жодних епiлептичних нападiв.
Вщповщно до результатiв спостереження, у першш групi, якi приймала антиконвульсанти, протягом року
□ Через piK пюля першого нападу ■ На момент першого нападу
Без ПЕП
3 ПЕП
0 20 40 60 80 100
Рисунок 2. Пор1вняння клькост пац1ент1в з еплептичними нападами через piK пюля першого еплептичного нападу залежно в 'щ наявност чи вщсутност протиеплептичного л'1кування (p < 0,01)
повторш епiлептичнi напади були зафiксованi у 22 па-цieнтiв i3 81, що становить 27,1 %, тодi як у другiй rpyni, де не проводилося лiкування антиконвульсантами, про-тягом року повтоpнi епiлептичнi напади були зафшсоваш у 43 пащентш i3 80, що становило 53,75 % (рис. 2).
Висновок
Постшсультна ептепшя — це супутня патолопя, що ускладнюе pеабiлiтацiю пацieнтiв. За результатами на-шого дослiдження, 16 % пащентав, як1 перенесли шсульт, протягом 6 мiсяцiв мали хоча б один ептептичний напад. Другий ептептичний напад виник у 27,1 % пащентав, яю пiсля першого нападу приймали ПЕП, а у груш пащ-eнтiв без ПЕП повторш напади було виявлено у 53,75 % пащентав. Данi результати е шдставою для подальших дослщжень i можливо! рекомендаций призначення ПЕП вже тсля першого ептептичного нападу у пащентав, що перенесли шсульт.
Список лггератури
1. Власов П.Н., Шахабасова З.С., Филатова Н.В. Эпилепсия, впервые возникшая у пожилого пациента: диагностика, дифференциальная диагностика, терапия // Фарматека. — 2010. — № 7. — С. 40-47.
2. Cloyd J., Hauser W, Towne A. Epidemiological and medical aspects ofepilepsy in the elderly//Epilepsy Res. — 2006. — № 68. — P. 39-48.
3. Карлов В.А. Эпилепсия. — М.: Медицина, 1992.
4. Гехт А.Б. Эпилепсия у пожилых // Журнал неврологии и психиатрии. — 2005. — № 11. — С. 66-67.
5. Гехт А.Б., Мильчакова Л.Е., Чурилин Ю.Ю., Бойко А.Н., Голованова И.В., Шпрах В.В., Кабаков Р.М., Балханова Р., Котов С.В., КотовА.С., Спирин Н.Н., ПизоваН.В., ВолковаЛ.И., Перунова Н.Н., Гусев Е.И. Эпидемиология эпилепсии в России// Журнал неврологии и психиатрии. — 2006. — № 1. — С. 3.
6. Camilo O., Darry D, Goldstein B. Seizures and Epilepsy after Ischemic Stroke // Stroke. — 2004. — № 7. — P. 1769-1775.
7. Forsgren L., Bucht G, Eriksson S., Bergmark L. Incidence and clinical characterization of unprovoked seizures in adults: a prospective population based study // Epilepsia. — 1996. — Vol. 37. — P. 224-229.
8. Bladin C.F., Alexandrov A.V., Bellavance A., Bornstein N, Chambers B., Cote R., Lebrun L., PirisiA., Norris J.W. Seizures after stroke: a prospective multicenter study // Arch. Neurol. — 2000. — Vol. 57. — P. 1617—1622.
9. De Reuck J, Van Maele G. Status epilepticus in stroke patients// European Neurology. — 2009. — Vol. 62. — P. 171-175.
10. Illsley A., Sivan M, Cooper J., Bhakta B. Use ofAnti-epileptic Drugs in Post-stroke Seizures: a cross-sectional survey among british stroke physicians // ACNR. - 2011. - Vol. 10, № 6. - P. 27-29.
11. Lami C., Domigo V., Semah F., Arquizan C., Trys-tram, Coste J., Mas JL. Early and late sizures after cryptogenic ischemic stroke in young adults // Neurology. — 2003. — Vol. 60. - P. 400-404.
12. Kilpatrick C.J., Davis S.M., Tress B.M., Rossiter S.C., Hopper J.L., Vandendriesen M.L. Epileptic seizures in acute stroke//Arch. Neurol. - 1990. - Vol. 47. - P. 157-160.
13. ArboixA., Comes E, Massons J. et al. Prognostic value ofvery early seizure for in-hospitality mortality in atherotrombotic infarction // Eur. Neurol. - 2003. - Vol. 50. - P. 350-355.
14. Siddiqi S.A., Hashmi M., Khan F, Siddiqui K.A. Clinical spectrum of post-stroke seizures // J. Coll. Physicians Sung. Pak. — 2011. - Vol. 21, № 4. - P. 214-218.
15. Sofilkanych N.V., Oros M.M., Luts V.V., Smolanka V.I. Early epileptic attacks in the patients after stroke as an important predictor of the course of the disease // Apxie ncuxiampii. — 2014. — 4 (79). - P. 69.
16. Opoc M.M, CMOMaHKa B.I., Co^inKaHm H.B., flуц B.B. npomueninenmuuHa mepania nocmiHcynbmHoi eninencii // HeupoNews. — 2016. — № 2. — P. 1.
17. Alberti A., Paciaroni M., Caso V., Venti M., Palmerini F., Agnelli G. Early seizures in patients with acute stroke: Frequency, predictive factors, and effect on clinical outcome // Vascular Health and Risk Management. — 2008. — Vol. 4, № 3. — P. 715-720.
18. Reuck J., Van Maele G. Acute ischemic stroke treatment and the occurrence of seizures// Clinical neurology and neurosurgery. — 2010. - Vol. 112, № 4. - P. 328-331.
19. Bederson J.B., Connolly E.S., BatjerH.H. et al. Guidelinesfor the management ofaneurysmal subarachnoid hemorrhage//Stroke. — 2009. - Vol. 40. - P. 994-1025.
20. Broderick J., Adams H.J., Barsan W. et al. Guidelinesfor the management of spontaneous intracerebral hemorrhage: a statement for the healthcare professionals from a special writing group of the Stroke Councile, American Heart Association // Stroke. —1999. — Vol. 30. - P. 905-915.
21. Adams H.P., Adams R.J., Brott T. et al. Guidelines for the early management of patients with ischemic stroke: a scientific statement from the Stroke Councile of the American Stroke Association // Stroke. - 2003. - Vol. 34. - P. 1056-1083.
22. Adams H.P., Gregory delZoppo, Alberts M.J. et al. Guidelines for the early management of adults with ischemic stroke // Stroke. -2007. - P. 1655-1711.
23. Barolin G.S., SherzerE. EpileptischeAnfalle beiApoplektik-ern //Wein Nervenh. - 1962 . - Vol. 20. - P. 35-47.
OmpuMaHO 30.03.16 M
Софилканич H.B., Opoc M.M., Смоланка В.И., Луц B.B. УжгороАский национальный университет, г. Ужгород, Украина Мукачевская центральная районная больница, г. Мукачево, Украина
ЭПИДЕПСИЯ ПОСДЕ ИШЕМИЧЕСКОГО ИНСУДЬТА: ЕСТЬ ДИ СМЫСД НАЗНАЧАТЬ АНТИКОНВУДЬСАНТЫ ПОСДЕ ПЕРВОГО ПРИСТУПА?
Резюме. Актуальность. Частота развития эпилептических припадков у больных, перенесших инсульт, колеблется в широком диапазоне — от 3 до более 60 % [8, 11—15]. Сегодня в теме
постинсультной эпилепсии остаются до конца не изученными многие аспекты этой проблемы, в том числе вопросы назначения противоэпилептических препаратов. Цель исследования —
установить прогноз развития симптоматической эпилепсии после инсульта в зависимости от приема противосудорожных препаратов пациентами после первого эпилептического приступа. Материалы и методы. Комплексно обследованы 1012 пациентов (562 мужчин и 450 женщин) в возрасте от 49 до 90 лет, перенесших ишемический инсульт, в течение 2011—2014 годов. При анализе состояния всех 1012 пациентов установлено, что в течение 6 месяцев после перенесенного инсульта хотя бы один эпилептический приступ был зафиксирован у 161 пациента. По типу приступов преобладали фокальные (89,9 %; р < 0,001), и только у 11,1 % пациентов были диагностированы первично-генерализованные эпилептические приступы. Результаты и обсуждение. Для сравнения состояния пациентов с инсультом после первого эпилептического приступа нами были сформированы подобные группы: первая (n = 81) и вторая (n = 80). В первой группе назначали противоэпилептические препараты после первого эпилептического приступа, во вто-
рой не назначали. Состояние пациентов было оценено через год после возникновения первого эпилептического приступа. Критериями оценки были: наличие второго эпилептического приступа и более, то есть диагностика симптоматической постинсультной эпилепсии, или вообще отсутствие эпилептических приступов. Согласно результатам наблюдения, в первой группе, принимавшей антиконвульсанты, в течение года повторные эпилептические приступы были зафиксированы у 22 пациентов, что составляет 27,1 %, тогда как во второй группе, где проводилось лечение противосудорожными средствами, в течение года повторные эпилептические приступы были зафиксированы у 43 пациентов, что составило 53,75 %. Вывод. Данные результаты являются основанием для дальнейших исследований и возможной рекомендации назначения противоэпилептических препаратов уже после первого эпилептического приступа у пациентов, перенесших инсульт.
Ключевые слова: эпилепсия, инсульт, антиконвульсанты.
Sofilkanych N.V., Oros M.M., Smolanka V.I., Luts V.V. Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine Mukachevo Central District Hospital, Mukachevo, Ukraine
EPILEPSY AFTER ISCHEMIC STROKE: DOES IT MAKE SENSE TO PRESCRIBE ANTICONVULSANTS AFTER THE FIRST ATTACK?
Summary. Background. The incidence of epileptic attacks in patients, who suffered a stroke, ranges widely — from 3 to more than 60 % [8, 11—15]. Today, many aspects ofthis problem in post-stroke epilepsy haven't been completely studied, including the problem ofthe time for administering antiepileptic preparations. The aim ofinvestigation — to define the prognosis of symptomatic epilepsy development after the stroke depending on the intake of anticonvulsants by patients after the first epileptic attack. Materials and methods. We made a complex examination of 1,012 patients (562 males and 450 females) aged 49 to 90 years, who had suffered an ischemic stroke during 2011—2014. While analyzing the state ofall these 1,012 patients, it was revealed that within 6 months after the ischemic stroke at least 1 epileptic attack was observed in 151 patients. According to the type of attacks, focal ones (80.9 %, p < 0.001) prevailed, and only in 11.1 % ofpatients primary generalized epileptic seizures were diagnosed. Results and discussion. In order to compare the state of stroke patients after the first epileptic
attack, we took similar groups: the first one (n = 81) and the second one (n = 80). In the first group, we administered antiepileptic preparations after the first epileptic attack, and no preparation in the second one. The patients' condition was evaluated 1 year after the first epileptic seizure. The criteria for evaluation were: the presence of one or more epileptic attack, i.e. the diagnosis ofsymptomatic post-stroke epilepsy, or complete absence of any epileptic seizure. According to the results ofobservation, in the first group ofpatients, who took anticonvulsants, during one year repeated epileptic attacks were detected in 28 patients, which made up 27.1 %, while in the other group, where there was no treatment with anticonvulsants, during a year recurrent seizures were observed in 43 patients, which made up 53.75 %. Conclusion. These results are the basis for further investigations and possible recommendation to administer antiepileptic preparations just after the first epileptic attack in the patients, who have suffered a stroke.
Key words: epilepsy, stroke, anticonvulsants.
