CC BY
32
К^Ш /ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.248-053.5-085.218:616.2-008.42
ОРТЕМЕНКА е.п.
Буковинський державний медичний ун'верситет, м. Черн1вц
OCOBAMBOCTBi ППЕРСПРИЙНЯТЛИВОСП ДО riCTAMiHY ДИХАЛЬНИХ ШЛЯШ Y ХВОРИХ HA BPOHXiAAbHY ACTMY
■ V ■ ■ ■ ___ _■
ДiTЕй 0KiAbHOrO BiKY ЗА PiЗHИX ЗАПАЛЬНИХ ФЕHOTИПiB
ЗАХВОРЮВАННЯ
Резюме. На 6a.3i ОбласноЧ дитячоЧ клшчноИ лжарт м. Чертвщ у 83 школярiв, хворих на персистуючу бронхiальну астму, вивчалася дiагностична цттсть показнишв гinерсnрийнятливостi дихальних шляхiв до гстамту для верифшащ запальних фенотитв захворювання. Першу (I) клЫчну групу склали 47 di-тей (56,6 %) з еозинофльним фенотипом бронхiальноi астми, до друго'1 (II) групи ввшшли 36 пацieнтiв (43,4 %), хворих на бронхiальну астму нееозинофльного/нейтрофльного фенотипу. У ваххворим дослi-джували неспецифiчну гтерспритятливкть дихальних шляхiв до прямих подразнишвза допомогою про-вокацшного строметричного тесту з Ыгаляцшми сершнихрозведень гстамну (за методом E.F. Juniper, 1994). Обчислювали таЖ показники: провокацшну концентрацж гстамну (ПК2Г), провокацшну дозу гстамну та дозозалежну криву). Для оцнки дiагностичноi цiнностi тестiв визначали iх чутливкть, специфiчнiсть, передбачувану цшшсть позитивного та негативногорезультатiв.
Бронхопровокацшну пробу з сершнимирозведеннями гктамшу доцльно використовувати для верифжаци бронхiально'i астми в дтеш шкльного вку. А саме ПК2Г < 8,0 мг/мл виявляеться високочутливим скришнговим тестом (чутливсть 95 %) у встановлент дiагнозу бронхiальной астми зарiзних запальних фенотитв. Жоден 1з показнишв неспецифiчноi гiперсприйнятливостi дихальних шляхiв до гктамшу не-доцльно самостшно використовувати як скринуючиш метод для верифжаци еозинофльного фенотипу БА через високу частоту хибнонегативнихрезультатiв. Найбiльш шформативним для тдтвердження еозинофльного фенотипу захворювання виявляеться показник гiперреактивностi бронхiв до гстамну (дозозалежна крива > 3,0 ум.од.) завдяки високш специфiчностi тесту (94 %) та незначнш кiлькостi (17 %) помилкового дiагностування еозинофласоцшованого запалення дихальних шляхiв за шого вiдсут-ностi.
Ключовi слова: бронхiальна астма, дти, запальш фенотипи, гтерспритятливкть дихальних шляхiв.
Гшерсприйнятливють дихальних шляхiв (ДШ) е кардинальною ознакою бронхiально! астми (БА) та визначаеться як 1х надмiрна спастична реакцiя у вщ-повщь на вплив рiзних шгаляцшних подразниюв [2]. Накопичеш останшми десятирiччями даш дають пщставу вважати, що при бронхiальнiй ас™ осно-вним чинником формування пперсприйнятливосп бронхiв е запальний процес рестраторного тракту [1, 8], що й обГрунтувало загальноприйнятий менеджмент дано! хрошчно! патологи, а саме базисну протизапальну тератю, спрямовану на зменшення рецидивiв захворювання та контроль над симптомами хвороби [5, 7]. Незважаючи на впроваджен-ня у практику чггких вичизняних та м1жнародних стандарпв та протоколiв л^вання БА, у 10—30 %
випадюв спостерпаеться неефектившсть базисно! протизапально! терапп, що супроводжуеться недо-статшм рiвнем контролю над симптомами захворювання [11, 12]. Резистентшсть до стандартно! протизапально! терапп пов'язують наразi з фенотиповим полiморфiзмом БА, а саме з юнуванням альтерна-тивних варiантiв запалення дихальних шляхiв [1, 5,
Адреса для листування з авторами:
Ортеменка 6.П.
E-mail: [email protected]
© Ортеменка 6.П., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
7], зокрема з нейтрофiльною запальною вщповщдю 6poHxiB, що трапляеться в 30—50 % пащенпв [6, 7]. Водночас оприлюднеш данi щодо особливостей ri-персприйнятливостi дихальних шляхiв за рГзних запальних фенотипiв БА у дггей е обмеженими та досить суперечливими. А саме, у когорт дорослих, хворих на БА, зареестрована певна рипдшсть брон-хiального дерева при нееозинофГльному фенотипi захворювання, що пояснювалося бiльш виражени-ми процесами ремоделювання ДШ у таких хворих унаслщок нейтрофшопосередкованого мiсцевого запалення [3, 11]. За даними F. Pederse (2014), зна-чна персистуюча еозинофiлiя дихальних шляхiв (за даними цитологiчного дослщження iндукованого мокротиння) асоцiюеться з вираженою гшерсприй-нятливiстю ДШ у дорослих пащенпв, водночас серед дiтей, хворих на БА, виражена бронхiальна гшерреактившсть рееструвалася в пацiентiв iз ста-бiльно низьким рiвнем еозинофiлiв у мокротинш [10]. Тому вивчення особливостей гшерсприйнят-ливостi бронхiв до прямих спазмогенних стимулiв за окремих запальних фенотитв БА е актуальним i перспективним завданням.
Мета досЛдження. Вивчити особливостi гшер-сприйнятливостi дихальних шляхiв до пстамшу у хворих на бронхiальну астму дггей шкiльного вiку за рiзних запальних фенотипiв захворювання.
MaTepiaAM i методи дocлiджeння
1з дотриманням принцитв бiоетики на базi пульмонолопчного вщдшення ОДКЛ м. Чернiвцi обстеженi 83 дитини шкГльного вжу, якГ страджа-ють вщ персистуючо! БА. Вони були згруповаш у двГ ктшчш групи спостереження. Уам хворим у тслянападному перiодi захворювання проводився цитолопчний аналiз складу мокротиння, отримано-го методом щдукцп з використанням сершних роз-ведень (3%, 5%, 7%) NaCl за методом I.D. Pavord у модифжаци M.M. Pizzichini (1997). Першу клшчну групу (I) сформували 47 дггей (56,6 %) з еозинофГль-ним фенотипом БА, який вирГзняли за наявностi в мокротинш 3 % i понад еозинофГльних лейкоцитiв [10]. До складу друго! (II) групи порГвняння ввiйшла решта (43,4 %) хворих на БА нееозинофГльного/ нейтрофшьного фенотипу, який вирГзняли при вщ-носному вмюп в цитограмi менше н1ж 3 % еозино-фшв або за !х вщсутносп [7, 9].
За основними клшчними ознаками групи були порГвнянними.
У вс1х хворих дослiджували неспецифiчну гшер-сприйнятливють бронхГв до прямих подразниюв за допомогою провокацiйного сшрометричного тесту з iнгаляцiями серiйних розведень пстамшу (E.F. Juniper, 1994) з урахуванням рекомендацш щодо стандартизацп дослщження (S. Chinn, 1998; S.R. Downie, 2007). Тест припиняли, якщо об'ем форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФВ1) змен-шувався на 20 % та понад, а також при досягненш концентраций гiстамiну 8 мг/мл. Для розпилення препарату використовували ультразвуковий небу-
лайзер ¡з продуктивною 0,22 мл/хв. Тривалiсть ш-галяцп кожним розведенням гiстамiну становила 1 хвилину.
Провокацiйну концентрацiю гiстамiну (ПК^Г, мг/мл), що спричиняла зниження ОФВ1 на 20 % вщ вихщного рГвня, обчислювали лшшною штерполя-щею м1ж двома останнiми точками побудованого гад час здiйснення проби графГку «доза — ефект» за формулою (за E.F. Juniper, 1994, та S. Chinn, 1998):
ПК20Г = (С1 + (С2 - С) х (20 - R)) : (И2 - R)
де С — передостання концентрацш пстамшу (< 20 % зниження ОФВ1); С2 — остання концентрацш пстамшу (> 20 % зниження ОФВ1); R — вщсоток зниження ОФВ1 шсля С; R2 — вщсоток зниження ОФВ1 шсля С2.
Провокацiйну дозу (ПД20, мг) пстамшу, що спричиняла зниження ОФВ1 на 20 % вщ вихщного рГвня, обчислювали з урахуванням продуктивност шгалятора:
ПД20Г = ПК20Г х дебет ¡нгалятора (мг/хв).
Показники ПК^Г та ПД20Г застосовували для ви-значення гшерчутливосп ДШ, причому чим вищою е 1х гiперчутливiсть, тим нижчими е данi показники [2, 10].
Гшерреактившсть бронхГв (ГРБ) визначали за даними дозозалежно! криво! (ДЗК), яка вщобра-жае крутизну нахилу криво! «потж — об'ем» (dose-response slope) пщ час шгаляцшно! проби з пста-мшом згщно з рекомендацшми P.J. Sterk (1993) та G.F. Joos (2003). Цей показник обчислювали за формулою:
ДЗК = R2: кумулятивна доза гстамну,
де ДЗК — дозозалежна крива (ум.од.); R — вщсоток зниження ОФВ1 шсля шгаляцп останньо! концен-трацГ! пстамшу (С2).
Кумулятивна доза (КД) — доза пстамшу (мг), що дГе до моменту завершення провокацшно! проби. Цей показник розраховувався як сума доз речовини, що надшшли до дихальних шляхГв пащента на кожному крощ тестування. Кумулятивну дозу пстамшу обчислювали за формулою Е.А. Лимаренко (1995):
КД = Д[1] + Д[2] +... + Д [m],
де Д[1] = КЦ] х дебет шгалятора х час х N; Д[1] — кГльюсть медГатора, що було шгальовано на даному крощ тестування, мг; K[i] — концентрацш розчину медГатора, що застосовуеться на даному крощ тестування, мг/мл; дебет шгалятора — продуктивнясть небулайзера (0,22 мл/хв); час — час шгаляцп (1 хви-лина); N — кшькють шгаляцш на даному крощ тестування; m — кшьюсть кроюв тестування.
Ураховуючи значну варГабельшсть показника ДЗК, отримаш даш трансформували за допомогою
десяткового логарифму перед статистичною оброб-кою. Константа (3) додавалася до логарифмiчноI трансформацп з метою запобiгання втрап нульо-вих та менших даних ДЗК. Таким чином, заключна формула для розрахунку дозозалежно! криво! набу-ла остаточного вигляду:
ДЗК = log
R2 КД
+ 3
При штерпретацп отриманих даних виходили з того, що чим вища ГРБ, тим вищий показник ДЗК.
Отримаш данi аналiзувалися методами бюста-тистики та клшчно! ешдемюлогп з використанням параметричних i непараметричних методiв обчис-лення. Правильнiсть нульово! гшотези визначала-ся з урахуванням рiвня значущостi Р (за критерieм Стьюдента) та Рф (за критерieм кутового перетво-рення Фiшера). Для ощнки дiагностичноI цiнностi тестiв визначали !х чутливiсть (ЧТ), специфiчнiсть (СТ), передбачувану щншсть позитивного (ПЦПР) та негативного (ПЦНР) результату.
Результата \ Тх обговорення
Слщ зазначити, що вс дiти перенесли проведен-ня спiрографiчного обстеження з бронхопровока-цiйними пробами задовшьно.
У табл. 1 наведет спiрографiчнi показники не-специфiчноI гшерсприйнятливосп бронхiв за дани-ми провокацшного тесту з серiйним розведенням пстамшу в групах порiвняння.
При аналiзi ступеня вираженостi гiперчутливостi бронхiв (ГЧБ) за даними ПК^Г в групах порiвнян-ня виявлено такi змши. Виражений ступiнь гшер-чутливостi бронхiв, що визначався при провокую-чш концентрацп гiстамiну < 0,25 мг/мл, виявлено в 36,2 ± 7,0 % пащенпв з еозинофiльною запальною реакцieю бронхiв i лише в 25,0 ± 7,2 % дггей iз ней-трофшьним мiсцевим запаленням ДШ (Р > 0,05).
Помiрна гiперчутливiсть бронхiв, що вiдповiдала рiвню ПК^Г вщ 0,25 до 2,0 мг/мл, зареестрована з од-наковою частотою (у межах 40,0 %) серед школярiв обох груп порiвняння. Проте невиражена ГЧБ дещо частше траплялася серед пацiентiв iз нейтрофшь-ним фенотипом БА. Так, ПК20Г вiд 2,0 до 8,0 мг/мл зареестрована в I клтчнш груш в 19,2 ± 5,7 % ви-падкiв, а у II груш порiвняння — у 25,0 ± 7,2 % спо-стережень (Р > 0,05). Приблизно в 5 % дггей обох груп визначалася гшерчутливють ДШ на межi з нормальною (ПК^Г вщ 8,0 до 16,0 мг/мл). Таким чином, чутливють спiрографiчного тесту (за даними ПК^Г) для вiдокремлення хворих на БА рiзних за-пальних фенотитв вщ здорових дiтей дорiвнювала 95 %, а хибнонегативш результати траплялися лише в 5 % випадюв.
При дослiдженнi чутливостi бронхiв до шгаля-цiйних провокуючих чинникiв важливо враховува-ти не лише концентращю тригера, але i його дозу. При аналiзi ГЧБ до пстамшу за даними ПД20Г вста-новлено, що бшьш виражена чутливiсть бронхiв до прямого бронхоконстрикторного чинника прита-манна переважно хворим з еозинофшьним характером запалення ДШ. Так, зниження ОФВ1 на 20 % щодо вихiдного рiвня при дозi гiстамiну < 0,15 мг за-реестроване в 61,7 ± 7,1 % пацiентiв I клшчно! гру-пи та лише в 38,9 ± 8,1 % хворих групи порiвняння (Р < 0,05).
Таким чином, у хворих на еозинофшьний фенотип БА вщзначалася бшьш виражена чутливють бронхiв до малих доз гiстамiну, що непрямо вка-зувало на наявшсть бшьшо! ригiдностi дихальних шляхiв у хворих на нейтрофшьний фенотип захво-рювання.
При аналiзi гiперсприйнятливостi бронх1в важливо ощнювати не лише концентрацiю про-вокуючого чинника, але i швидюсть та силу брон-хообструкцп у вщповщь на подразнення, тобто реактивнють бронх1в. Отриманi данi дозволили вва-жати, що вiрогiдно вища ГРБ визначалася в пащен-
Таблиця 1. Сп1рограф1чн1 показники неспецифiчноl пперчутливост та пперреактивност бронх'в за даними нгаляцйного бронхопровокацйного тесту з пстам 'шом
№шчш групи (кшьшсть хворих) Показники пперсприйнятливост 6poHxiB за даними проби з пстамшом, M ± m
ПК20Г, мг/мл ПД20Г, мг ДЗК, ум.од.
1 (n = 47) 1,5 ± 0,3 0,3 ± 0,08 2,1 ± 0,1
II (n = 36) 2,0 ± 0,4 0,4 ± 0,09 1,8 ± 0,1
Р > 0,05 > 0,05 < 0,05
Таблиця 2. Д1агностична ц1нн1сть сп1рограф1чних показниюв пперсприйнятливост дихальних шляхiв у виявленн1 еозинофльного фенотипу бронхiальноi астми в дтей
Показники Дiагностична цшшсть, %
Чутливють Специфiчнiсть ПЦПР ПЦНР
ПК20Г < 0,4 мг/мл 47,0 72,0 69,0 51,0
ПД20Г < 0,15 мг 62,0 61,0 67,0 55,0
ДЗК > 3,0 ум.од. 21,0 94,0 83,0 48,0
Примтки: ПЦПР — передбачувана ц1нн1сть позитивного результату; ПЦНР — передбачувана ц1нн1сть негативного результату.
та i3 еозинофшьним варiантом запалення ДШ. Так, показник ДЗК > 1,8 ум.од. зареестрований у 66,0 % хворих I клшчно! групи та лише в 44,4 % дгтей групи порiвняння (Рф < 0,03).
Таким чином, у хворих на еозинофшьну БА вщ-значалася бшьш виражена чутливiсть бронхiв до ма-лих доз гiстамiну та суттеве пщвищення гшерреак-тивностi бронх1ального дерева.
У табл. 2 наведет дат щодо дiагностичноI щн-ностi показниюв неспецифiчноI гшерсприйнятли-востi бронхiв до прямого тригерного стимулу (пс-тамшу) для верифжацп еозинофшьного фенотипу бронхiальноI астми в дiтей шильного вжу.
Аналiзуючи наведенi данi, можна вважати, що найбшьш iнформативним для тдтвердження еози-нофiльного фенотипу захворювання виступав показник гiперреактивностi бронхiв (ДЗК > 3,0 ум.од.) через незначну кшьюсть хибнопозитивних резуль-татiв (6 %) та помилкового дiагностування еози-нофiласоцiйованого запалення ДШ (17 %) за його вщсутносп. Проте жоден iз показникiв неспецифiч-но1 бронхiальноI гiперсприйнятливостi недоцшьно використовувати як скринуючий метод для вери-фжацп еозинофiльного фенотипу БА через високу частоту хибнонегативних результапв та наявнiсть даного фенотипу захворювання в кожного другого хворого за негативних результата даних тестiв.
Bmchobkm
1. Бронхопровокацiйну пробу з серiйними роз-веденнями гiстамiну доцiльно використовувати для верифжацп БА у дгтей шкiльного вiку. А саме ПК^Г < 8,0 мг/мл виявляеться високочутливим скриншговим тестом (чутливiсть 95 %) у встанов-леннi дiагнозу бронхiальноI астми за рiзних запаль-них фенотитв.
2. Жоден iз показниюв неспецифiчноI гшер-сприйнятливостi дихальних шляхiв до гiстамiну недоцiльно самостiйно використовувати як скри-нуючий метод для верифжацп еозинофшьного фенотипу бронхiальноI астми через високу частоту хибнонегативних результата.
3. Найiнформативнiшим для шдтвердження ео-зинофiльного фенотипу захворювання виявляеться
noKa3HHK rineppeaKTHBHOCTi 6poHxiB go ricTaMiHy (,3,3K > 3,0 yM.og.) 3aBgflKH BHCOKiH спeцн^iннoстi TecTy (94 %) Ta He3HaHHiH KinbKocri (17 %) noMH^KO-Boro giarHOCTyBaHHA eo3HHo^inaco^HoBaHoro 3ana-neHHA flffl 3a öoro Bigcyraocri.
CnMCOK AiTepaiypM
1. Airway inflammation and bronchial hyperreactivity in steroid naive children with intermittent and mild persistent asthma / M. Toy-ran, A. Bakirtas, F. Dogruman-Al et al. // Pediatric Pulmonology. — 2014. — Vol. 49, № 2. — P.140-147.
2. Bougault V. Bronchial challenges and respiratory symptoms in elite swimmers and winter sport athletes. Airway hyperresponsiveness in asthma: its measurement and clinical significance / V. Bougault, J. Turmel, L.-P. Boulet//Chest. — 2010. — Vol. 138(2) (Suppl). — P. 31S-37S.
3. Broide D.H. Immunologic and inflammatory mechanisms that drive asthma progression to remodeling/D.H. Broide, M.B. ChB// J. Allergy Clin. Immunol. — 2008. — Vol. 121 (3). — P. 560-572.
4. Cho J.Y. Recent advances in mechanisms and treatments of airway remodeling in asthma: a message from the bench side to the clinic/ J.Y. Cho//Korean J. Intern. Med. — 2011. — Vol. 26(4). — P. 367-383.
5. Clinical asthma phenotypes and therapeutic responses/M. Ze-dan, G. Attia, M.M. Zedan, A. Osman et al. // ISRN Pediatrics. —
2013. — P. 1-7.
6. Commins S. The extended IL-10 superfamily: IL-10, IL-19, IL-20, IL-22, IL- 24, IL- 26, IL-28 and IL-29 / S. Commins, J.W. Stenke, L. Borish //J. Allergy Clin. Immunol. — 2008. — Vol. 121. — P. 1108-1111.
7. Cowan D. C. Effects of steroid therapy on inflammatory cell subtypes in asthma / D.C. Cowan, J.O. Cowan, R. Palmay et al. // Thorax. — 2010. — Vol. 65. — P. 384-390.
8. Damera G. Does airway smooth muscle express an inflammatory phenotype in asthma? / G. Damera, R.A. Panettieri // Br. J. Pharmacol. — 2011. — Vol. 163 (1). — P. 68-80.
9. Fahy J. Eosinophilic and neutrophilic inflammation in asthma. Insights from clinical studies / J. Fahy // Proc. Am. Thoracic Soc. — 2009. — Vol. 6. — P. 256-259.
10. Longitudinal measurement of airway inflammation over one year in children and adults with intermittent asthma / F.Pederse, O. Holz, F. Kanniess, S. Zielen et al. // BMC Research Notes. —
2014. — Vol. 7. — P. 925-933.
11. Pediatric asthma control in Asia: Phase 2 ofthe Asthma Insights and Reality in Asia-Pacific (AIRIAP 2) survey // G. W.K. Wong, N. Kwon, J.G. Hong et al. //Allergy. — 2013. — Vol. 68. — P. 524530.
12. Predictors of uncontrolled asthma in adult and pediatric patients: analysis ofthe Asthma Control Characteristics and Prevalence Survey Studies (ACCESS) / R.H. Stanford, A.W. Gilsenan, R. Ziemiecki et al. // J. Asthma. — 2010. — Vol. 47. — P. 257-262.
OTpuMaHO 20.11.15 ■
Ортеменка Е.П.
Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы,
OCOBEHHOC^ ГИПЕPBOCПPИИMЧИBOCTИ K ГИCTAMИHY ДЫXATЕЛЬHЫX ПYTЕЙ Y БOЛЬHЫX БPOHXИAЛЬHOЙ ACTMOЙ ДETEЙ ШKOЛЬHOГO BO3PACTA ПРИ РАЗНЫХ BOCПAЛИTEЛЬHЫX ФEHOTИПAX ЗAБOЛEBAHИЯ
Резюме. На базе Областной детской клинической больницы г. Черновцы у 83 школьников, страдающих персисти-рующей бронхиальной астмой, изучали диагностическую ценность показателей гипервосприимчивости дыхательных путей к гистамину для верификации воспалительных фенотипов заболевания. Первую (I) клиническую группу составили 47 детей (56,6 %) с эозинофильным фенотипом бронхиальной астмы, во вторую (II) группу вошли 36 пациентов (43,4 %), страдающих неэозинофильным/
нейтрофильным фенотипом бронхиальной астмы. У всех больных исследовали неспецифическую гипервосприимчивость дыхательных путей к прямым раздражителям с помощью провокационного спирометрического теста с ингаляциями серийных разведений гистамина (по методу E.F. Juniper, 1994). Вычисляли следующие показатели: провокационную концентрацию гистамина (ПК20Г), провокационную дозу гистамина и дозозависимую кривую. Для оценки диагностической ценности тестов определяли
их чувствительность, специфичность, прогнозируемую ценность положительного и отрицательного результатов.
Бронхопровокационную пробу с серийным разведением гистамина целесообразно использовать для верификации бронхиальной астмы у детей школьного возраста. А именно, ПК^Г < 8,0 мг/мл является высокочувствительным скрининговым тестом (95 %) для постановки диагноза БА при разных воспалительных фенотипах. Ни один из показателей неспецифической гипервосприимчивости дыхательных путей к гиста-мину нецелесообразно самостоятельно использовать как скрининговый метод выявления эозинофильного
фенотипа бронхиальной астмы из-за высокой частоты ложноотрицательных результатов. Наиболее информативным для подтверждения эозинофильного фенотипа заболевания оказался показатель гиперреактивности бронхов к гистамину (дозозависимая кривая > 3,0 усл. ед.) благодаря высокой специфичности теста (94 %) и незначительному количеству (17 %) ошибочной диагностики эозинофилассоциированного воспаления дыхательных путей при его отсутствии.
Ключевые слова: бронхиальная астма, дети, воспалительные фенотипы, гипервосприимчивость дыхательных путей.
Ortemenka Ye.P.
Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
THE PARTICULARITIES OF AIRWAY HYPERRESPONSIVENESS TO HISTAMINE IN BRONCHIAL ASTHMA SCHOOL-AGE CHILDREN
IN DIFFERENT INFLAMMATORY PHENOTYPES
Summary. On the base of the Chernivtsy Regional Children Clinical Hospital the diagnostic value of the indices of airway hyperresponsiveness to histamine for a verification of asthma inflammatory phenotypes have been studied in 83 school age children with persistent bronchial asthma. The first (I) clinical group consisted of 47 (56,6 %) children with eosinophilic asthma phe-notype. The second (II) clinical group included the remaining 36 (43,4 %) patients with non-eosinophilic/neutrophilic bronchial asthma. The non-specific bronchial hyperresposiveness to direct stimuli using spirometric provocative test with inhalation of the serial dilutions of histamine has been performed by the method of E.F. Juniper (1994). There have been calculated such indices: provocative concentration of histamine (PC20H), provocative dose of histamine (PD20H) and dose-response slope. To evaluate the diagnostic value of the tests their sensitivity, specificity, the positive and negative predictive values have been
measured. Bronchial provocation test with inhalation of serial dilutions of histamine should be used for bronchial asthma verification in school-age children. Namely PC20H < 8.0 mg/ml appears highly sensitive screening test (95 %) in the diagnosis of different inflammatory asthma phenotypes. None of the indices of non-specific bronchial hyperresponsiveness to histamine can be used independently as a screening method for verification of eosinophilic asthma phenotype because of the high incidence of false negative results. The index of bronchial hyperresponsiveness to histamine (dose-relative slope > 3.0 arbitrary units) is the most informative to confirm eosinophilic asthma phenotype due to the high specificity of the test (94 %) and a small number (17 %) of a false diagnosis of eosinophil-associated airway inflammation in its absence.
Key words: bronchial asthma, children, inflammatory phenotypes, airway hyperresponsiveness.
