CC BY
49
Л1ТЕРАТУРА:
1. Вища педагопчна освгга i наука Украши: ГсторГя, сьогодення та перспективи розвитку: Тернопшьська обл. / ред. рада. вид.: В. Г. Кремень (гол.) та ш.; редкол. тому В. П. Кравець (гол.) та ш.. - К.: Знання Украши, 2011. - 279 с.
2. Зведений рiчний звгг про роботу педагопчних шститулв за 1944-1945 н. р. // Центральний державний архiв вищих оргашв влади та управлiння Укра1ни. Ф. 166: Народний комiсарiат освiти УРСР. Управлшня вищих i середнiх педагопчних навчальних закладiв, оп. 15, од. зб. 89, арк. 1-70.
3. Майборода В. К. Вища педагопчна освгга в Украш: ^торт, досввд, уроки (1917-1985 рр.). / В. К. Майборода - К.: Либвдь, 1992. - 196 с.
4. Отчет на начало 1945-46 учебного года высших учебных заведений подготовки специалистов Наркомпроса УССР. // Центральний державний архiв вищих оргашв влади та управлшня Украши. Ф. 166: Мшстерство освгга УРСР. Статистичний вщдш. Форма 79-к. Звгт вищих навчальних закладiв на початок 1945-1946 навч. року, оп. 15, спр. 65, арк. 1-3.
УДК 378.1.011.31
О. М. КОБР1Й
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ ЗМ1СТУ ПЕДАГОПЧНИХ ДИСЦИПЛ1Н У
ВИЩ1Й ШКОЛ1 В ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 ХХ - НА ПОЧАТКУ ХХ1 СТОЛ1ТТЯ
Обгрунтовано використання закономiрностей навчально! дiяльностi cmydeHmie i eidnoeidHux псиxолого-педагогiчниx умов формування 3Micmy педагогiчниx дисциплiн у другш половит ХХ — на початку ХХ1 ст. Враховано ix вiдповiднiсть соцiальному замовленню та кнуючш оргатзаци навчання i виховання. Визначено ефективтсть орieнтацii на мету освти, структурноi побудови змiсту педагогiчниx дисциплт, статусу суб'екта для кожногоучасника педагогiчного процесу.
Ключовi слова: псиxолого-педагогiчнi умови, змiст педагогiчниx дисциплт, суб'ект.
О. Н. КОБРИЙ
ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ СОДЕРЖАНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИН В ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ ХХ - В
НАЧАЛЕ ХХ1 ВЕКА
Обосновано использование закономерностей учебной деятельности студентов и соответственныx псиxолого-педагогическиx условий формирования содержания педагогические дисциплин во второй половине ХХ в начале ХХ1 в. Учтено ux соответствие социальному заказу и существующей организации обучения и воспитания. Определено эффективность ориентации на цель образования, структурного построения содержания педагогическт дисциплин, статуса субъекта для каждого участника педагогического процесса.
Ключевые слова: псик:олого-педагогические условия, содержание педагогическт дисциплин, субъект.
O. М. KOBRIY
THE PECULIARITIES OF THE CONTENT FORMATION OF PEDAGOGICAL DISCIPLINES AT THE HIGH SCHOOL IN THE LATE 20th -EARLY 21st
CENTURIES
The article gives grounds for the use of patterns of learning activities for students and relevant psychological and educational conditions for the content ofpedagogical disciplines during the second half of the 20th century. The author takes into account their compliance with social order and democratic organization of education, defines the effectiveness of the orientation towards the aim of education, the effectiveness of the structural construction of the content of pedagogical disciplines, the status of each member as a subject of the pedagogical process.
Keywords: psychological and pedagogical conditions, the content of pedagogical disciplines, a subject of a pedagogical process.
Реформування навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (ВНЗ) Укра!ни передбачае значнi змiни у побудовi змiсту педагогiчних дисциплiн, як1 потребують !х гумашзацп та демократизаций Iсторiя педагопчно! думки свiдчить, що ефектившсть навчально! дiяльностi студентiв щодо засвоення цих дисциплiн насамперед залежить ввд структурно! побудови !хнього змiсту, вах його компоненпв, статусу кожного його учасника як суб'екта.
Процес акт^заци навчання i виховання у вищш школi позначаеться впливом зовнiшнiх обставин, за яких здiйснюеться педагопчний процес. Завдання реалiзацi! зв'язку з життям, вузiвською практикою, яке, зазвичай активно розповсюджувалося в освiтi в другш половинi ХХ ст., зобов'язувало педагогов подбати про середовище, у якому здайснювалося навчання. Вирiшення цих та шших питань зводилося до необхвдносп вдосконалення змiсту освiти, поеднання нового з ратше засвоеним, активного вироблення умiнь i навичок на основi засвоених знань.
Демократично! органiзацi! навчання i виховання, звiсно, стосуються ус процеси, коли найголовнiшим вважаеться приклад учителя, дорослого. Психолопв i педагопв особливо зацiкавлюе особистiсть учителя з точки зору формування в ньому майстерностi, комунiкативностi, натхнення (А. Мудрик), працьовитостi (В. Кондратенко), стилю спшкування (В. Кан-Калик). Сприятливi соцiальнi передумови для розвитку демократичного змiсту педагопчних дисциплiн у вiтчизняних ВНЗ, зорiентованого на дiяльнiсну активiзацiю студенпв, склалися з утворенням незалежно! Укра!ни.
Головними аспектами побудови сучасного змiсту педагопчних дисциплш в укра!нських ВНЗ обрат таю: зорiентованiсть на розвиток i виховання (О. Вишневський [2], Б. Степанишин [7]); включення мотивацiйно! сфери в структури самонавчання (Т. Гусак [3]); створення умов для вдосконалення самостшно! пiзнавально! даяльност1 (М. Солдатенко); вивчення орiентацi! на перетворювальну даяльнють особистосп (О. Корсакова, С. Трубачова), творчосп (В. Моляко, С. Сисоева [6]), виховного навчання (С. Золотухша [4], О. Савченко); обгрунтування необхвдносп побудови розвивального п1дручника (А. Фурман [9]) та ш. Так1 уявлення про змiст педагопчних дисциплiн вiдповiдають сучасним перетворенням в европейському простер вищо! освiти.
Актуальними нинi стали дослщження шлях1в забезпечення вищо! освпи Укра!ни в контекст Болонського процесу (В. Андрущенко, В. Луговий, Ю. Малiновський, М. Степко), модульно-рейтингового навчання (Т. Алексеенко, В. Лейфура, В. Костенко, М. Кулик, Н. Ситшкова, А. Фурман), щодо обгрунтування необхвдносп важливих трансформацшних процес1в у ВНЗ (С. Гончаренко, Н. Дворткова, О. Дубасенюк, I. Зязюн, В. Кремень, С. Ншолаенко), як1 обов'язково стосуються виявлення важливих психолого-педагопчних умов формування змюту педагопчних дисциплш. Однак на сьогоднi вiдсутнi системнi дослщження важливих умов формування змiсту европейського простору вищо! освии, в т. ч. педагопчних дисциплш.
Мета статп - з'ясування психолого-педагогiчних умов формування змюту педагогiчних дисциплiн в укра!нськш педагогiчнiй думцi в другiй половит ХХ - на початку XXI ст.
Загальна мета освпи ставить конкретш завдання перед кожним учасником педагопчного процесу. Ввд педагога так завдання вимагають реалiзацi! демократичного тдходу до побудови навчально-виховного процесу, а також забезпечення в ньому гумашзацп та духовностi. Спрямованiсть зусиль педагога на забезпечення всебiчного гармонiйного розвитку особистосп означае реалiзацiю демократичних принцитв побудови навчального процесу, як1 б вщповвдали соцiальному замовленню i враховували закономiрностi навчання. Тому успiх в навчальнш дiяльностi значною мiрою забезпечуеться тим, наскшьки вона зорiентована на досягнення загально! мети освiти. Звщси найпершою умовою ефективно! реалiзацi! змюту педагогiчних дисциплiн е орiентацiя педагопчного процесу на всебiчний гармонiйний розвиток особистосп.
Реалiзацiя мети сучасно! укра!нсько! освiти передбачае грунтовну п1дготовку молода до самост1йного життя i профеайно! дiяльностi, власний пошук, вiдчуття свободи, вiдповiдальностi за сво! вчинки. Тому сьогодт так1 тенденцл означають не тшьки вщповщне планування аудиторно!, самостшно! та практично! роботи студенпв, а й висвилення положень, як1 обов'язково пройшли перевiрку життям, опанування досввдом впровадження теоретичних засад у практику. Тода вивчення педагопчних дисциплiн забезпечуватиме як набуття ввдповвдних знань, так i формування компетентности якост характеру, свщомосл, креативности
Попри iдеологiзацiю та полпехшзацш змiсту навчання i виховання у 60^ роки ХХ ст., уже наприкшщ 60-х - на початку 70-х рошв значна увага придшялася питанням творчого
пiзнання, яке вважаеться одним з рiвнiв (хоч i найвищим) тзнавально! дiяльностi. I. Огородников, П. Шдкасистий, М. Скаткiн, Г. Щукша та iншi дидакти дослiджували творчi процеси у навчально-пiзнавальнiй дiяльностi, пов'язуючи 1х передовсiм з активнiстю особистостi та нестандартними пiдходами педагога до оргашзацп навчального процесу. Розвиваючи положения Г. Щукшо! про реалiзацiю розвивально! функцп навчання, Б. Коротяев акцентував увагу педагогiв на здiйсненнi перетворювально! дiяльностi на базi засвоено! шформаци. Вчений радив, зокрема, пiзнати промiжнi рiвнi тзнавально! дiяльностi, що стосуються опису, пояснення, та перетворення.
До^дження теорп дiяльностi у 80-х роках ХХ ст. (В. Давидова, I. Ломпшера,
A. Марково! та ш.) заклали основу вдосконалення методичного шструментарш реалiзацil змiсту освiти. Дiяльнiсний шдхвд почав застосовуватися передовими педагогами до викладання кожно! навчально1 дисциплiни. Погляди I. Лернера, Н. Дайр^ Г. Щукшо! та iнших науковцiв дали змогу методистам удосконалювати змют навчання та шляхи його практичное' реалiзацil.
Оскiльки навчальна дiяльнiсть студентiв здшснюеться пiд впливом певних стимулiв, спонукань, що е И рушiйними силами, а це потреби, штереси, переконання, iдеали, цiннiснi орiентацil тощо, як зумовлюють, на думку психологiв, мотивацш навчально1 дiяльностi, то наступна важлива умова ефективно1 реалiзацil змiсту педагопчних дисциплш - високий рiвень сформованосп мотивацшно! сфери студентiв. Насамперед йдеться про розвиток у майбутшх фахiвцiв iнтересу до педагогiчних дисциплiн та усвщомлення необхiдностi реалiзацil 1х змюту. Зауважимо, що процес навчання завжди супроводжуеться мотивами р1зно! сили, тривалосп ди, емоцiями позитивно1 або негативно1 модальностi [5, с. 106]. Коли суб'ект починае дiяти, постае питання про змiст навчально1 дiяльностi, в якш реалiзуеться потреба [5, с. 105].
Проблема розробки змiсту педагопчно! освiти особливо актуалiзувалася стосовно потреб тзнавально! дiяльностi особистостi у 90^ роки ХХ ст., про що сввдчать дослiдження Т. Алексеенко,
B. Лозово1, О. Савченко та iнших вчених. Разом з тим з'являються працi, в яких науковцi i практики орiентують студентiв на перетворювальну дiяльнiсть та використання розвивальних i виховних можливостей навчальних занять (О. Вишневський, Б. Степанишин та ш.).
Ще однiею умовою ефективно1 реалiзацil змiсту педагогiчних дисциплiн е перехвд до демократично1 структури навчально-виховного процесу, що ввдбувся у ВНЗ напришнщ ХХ ст. Демократична структура навчально-виховного процесу означае таку його оргатзацш, коли людина почуваеться вiльною, створет сприятливi умови для !! творчосп, що спонукають до вшьно! даяльносп i заохочують iнiцiативу та самоспйтсть учасник1в навчально-виховного процесу. Стратегия формування зм1сту педагопчних дисципл1н насамперед визначаеться цiею умовою.
Запропонований педагогiкою ствпращ новий характер взаемоди педагогтв ! студентiв у навчально-виховному процеа ВНЗ породжений нестандартним поглядом на навчання ! виховання. Формулювання принцип1в нового педагопчного мислення В. Давидовим, його анал!з традицiйного п1дходу до формулювання дидактичних принцип1в та з'ясування сутносл д1яльн1сного п1дходу в психологи виявилися такими, що виходять за меж! стандартного навчально-виховного процесу ! не ввдповщають завданням оргашзацп виховного i розвивального навчання.
Сьогодн активно розробляються теорii щодо як1сного наповнення шформативного, аксюлопчного та д1яльн1сно-творчого компонентов змюту навчальних дисципл1н, в т. ч. педагопчних, що е важливою умовою ефективно1 його реалiзащ!. Досягнення виховно1 та розвивально1 мети осв1ти, як з'ясувалося, допоможуть забезпечити як шформащя, так i завдання, спрямованi на стимулювання творчо1 дальностт особистост! I конструювання зм1сту педагогiчних дисциплiи в умовах вищо! осв1ти та перегляд прюритетш у !! по6удов1 виявляеться передовым в усп1шн1й органiзацii самостшно! роботи студентов, керiвиицтвi 1'х самонавчанням, самовихованням, саморозвитком.
Рацiоналiзацiя навчання ще в 60^ роки ХХ ст. пов'язувалася 1з збiльшениям частки самостшно! роботи учня та студента (М. Сазонова, Н. Шумило та ш). I хоча самостiйнiсть навчання часто не виокремлювалася в зв'язку з демократизащею зм1сту осв1ти, ц1лком самостшне вивчення того чи 1ншого матерiалу пропонуеться застосовувати, починаючи з1 старшого шильного в1ку (I. Синиця, О. Соколова та ш). Досл1дники педагопчного процесу 70-х рок1в (Г. Щукша, М. Скатшн та ш.) вiдзначаючи необхiднiсть системностi в оргашзацп самонавчання, наголошували на можливост1 забезпечення розвивального ефекту в1д самостшно! роботи. Нове розумшня зм1сту осв1ти, за яким вш включае як шформативний
компонент, що засвоюеться переважно у пiзнавальнiй даяльносп, так i дiяльнiсний, який передбачае перетворювальну дiяльнiсть, реалiзуеться наприкiнцi 80-х рок1в у практищ педагопв-новаторiв. Представники педагопки спiвпрацi (Ш. Амонашвiлi, М. Щетшш та 1н.) наголошували на важливост не простого засвоення знань, а !х здобування, пошуку, оволод1ння ними.
У цьому зв'язку педагоги-практики завжди наголошували на необхiдностi рацiонально! оргашзаци розумово! працi, а тому пропонували забезпечувати вс1 етапи побудови д1яльност1, дотримуватися ч1ткого i пост1йного порядку на робочому стол1, використовувати прийоми активно! роботи з матерiалом, який тдлягае вивченню, оволод^вати ум1ннями проводити смислове групування матерiалу, визначати головне, складати план в1дпов1д1 тощо. Це означало, що репродуктивна д1яльн1сть студенпв повинна бути рацiонально органiзованою задля оптимального !! спiввiдношення з творчою роботою.
Позитивний психолог1чний клiмат в оргашзаци навчально! д1яльност1 залежить в1д побудови педагогiчно! взаемоди, стосуншв м1ж учасниками навчального процесу. За умов, коли функцп педагога та його студенпв роздшеш, зм1нюються взаемини м1ж ними, характер взаемоди, адже вже немае небезпеки порушення рiвноваги у стосунках (в той чи шший 61к). Це справдi демократична побудова взаемоди, яка не виключае р!знищ в !хньому життевому досв1д1, знаннях, але означае безумовну р1вн1сть у прав! на повагу, дов!р'я, доброзичливе ставлення, взаемну вимоглив1сть. На вс1х етапах органiзацi! навчально! д1яльност1 педагог повинен виявляти мудр1сть i тактовшсть, позитивн1 емоци, не дорiкати студентам за !хню низьку усп1шн1сть, деяк вади чи негативну поведiнку. Його найпершим завданням е створення такого середовища, що забезпечуеться в1дпов1дними стосунками, яке б надавало моральну допомогу, стимулювало студентiв ставати кращими.
Позитивний психолопчний клiмат у навчаннi також забезпечуеться створенням атмосфери оптим1зму, коли учасники навчального процесу в1рять у необхщтсть свое! д1яльност1, в те, що здолають труднощ1, отримають позитивт результати. Мова йде про технолопю профiлактики помилок у навчальнiй дальноси, попередження низько! усп1шност1. Тут треба врахувати р1зн1 можливост1 студентов, способи запобгання помилкам чи !х виправлення.
Надати п1дтримку студенту у навчальнш д1яльност1 можна, звернувши увагу на недопрацьований матерiал. Забезпечуючи усп1шну навчальну д1яльн1сть, педагог повинен запропонувати пригадати правило, формулу, таблицю, спростити завдання, провести певш аналоги', пор1вняння, запланувати неяшсно засвоений матерiал на домашне завдання. кр1м того, в1н може допомогти у творчш навчальнiй даяльносп, якщо в чомусь засумнiваеться, потребуватиме обгрунтувань чи доведень, у чомусь спиратиметься на передбачення, 1нту!ц1ю. Усе це тдштовхуватиме до роздум1в, осмислення, загалом сприятиме розвитку мислення, уяви та уваги. Зазначимо, що 50-60^ роки ХХ ст. вщзначаються досввдом попередження неуспiшностi студентiв, виявленням причин ввдставання конкретних груп студентiв у навчанш.
Контроль за навчальною даяльтстю у ВНЗ, що здшснюеться у поеднант 1з самоконтролем, дае можливють кожному студенту бачити результати свого навчання. Вш служить основою для внесення у навчальний процес необхвдних коректив, удосконалення управлiння навчально-тзнавальною д1яльн1стю. Педагог часто е единим знавцем критерИв та результатов д1яльност1. Якщо ж «творцем» навчально! до е студент, то завдяки цьому вш передовым i повинен контролювати !! перебiг. Таким чином, зростае питома вага самоконтролю.
Педагогiчними умовами ефективно! реалiзацi! зм1сту педагогiчних дисциплш е приклад педагога для на^дування, його авторитетшсть, чiтка моральна позиция, демократизацiя стосунк1в з1 студентами, коли не нав'язуються погляди i переконання, не втручаються у поведшку, а дбайливо ставляться до оточуючих, поважають !хню пдшсть. «Без в1ри в добро, без творення добра нашими стосунками, - писав В. Сухомлинський, - не може бути й мови ш про яку педагопку» [8, с. 336]. Вш вказував, що педагог у взаемоди з шшими дпьми повинен вiдчувати поруч ¡з собою Людину, зрозумпи Г! душу, побачити в !! очах складний духовний свп.
Iндивiдуалiзацiя навчально! д1яльност1 як важливий орiентир усшшного забезпечення навчального процесу (в умовах масового навчання) реалiзуеться в межах диференцшованого навчання, що передбачае подш у^х студентiв на умовн1 групи з однорвдними психолог1чними характеристиками i рiвнем п1дготовки. Педагог може тактовно забезпечити подш, не вдаючись до образливих дш чи сл1в, коли пропонуе р1зн1 варiанти (кожен варiант передбачае певнi
завдання для конкретно! групи) чи завдання на ви61р, коли вдома продумуе послвдовтсть iндивiдуальних завдань. Однак кожного разу педагог не повинен ввдкрито виявляти групи за р1зним рiвнем розвитку. Диференцiацiя мае надати можливють уем учасникам навчального процесу позбутися почуття неповноцiнностi i водночас ввдчути радiсть працi. А це можливо лише за умови справдi демократичних, гуманних стосунюв м1ж учасниками педагогiчного процесу, в атмосферi доброзичливосп i партнерства.
Отже, до психолого-педагопчних умов устшно! реалiзацi! змюту педагогiчних дисциплш у ВНЗ Укра!ни належать зорiентованiсть педагогiчного процесу на всебiчний гармонiйний розвиток особистосп як загальну мету освпи, високий ршень мотивацiйно! сфери кожного студента, демократизащя структури навчально-виховного процесу, як1сно новий характер взаемодп педагогiв i студенпв, наповнення iнформативного, аксiологiчного та д1яльшсно-творчого компонентiв змюту педагогiчних дисциплш, позитивний психолопчний клiмат навчання, ощнювання та контроль за навчальною д1яльшстю студентiв у поеднаннi ¡з самоконтролем та самооцшкою, iндивiдуалiзацiя та диференщащя навчання.
Подальшого дослiдження потребують сшциф1чш особливоси вивчення педагогiчних дисциплш студентами непедагопчних спецiальностей.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Бех I. Д. Виховання тдростаючо! особистосл на засадах ново! методологи / 1ван Дмитрович Бех // Педагопка i психолопя. - 1999. - № 3. - С. 5-14.
2. Вишневський О. Теоретичш основи педагопки (дидактичш аспекти) / Омелян Вишневський, Ольга Кобрш, Марiя Чепшь; за ред. О. Вишневського. - Дрогобич: Вiдродження, 1997. - 142 с.
3. Гусак Т. Формування у студенпв защкавленосп до учшня / Т. Гусак // Рщна школа. - 2000. - № 4. - С. 50.
4. Золотухша С. Т. Розвиток теори та практики виховуючого навчання в ктори впчизняно! педагопчно! думки (1Х-Х1Х ст.): автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Свгтлана Трохи]швна Зологухiна. - К.: 1нститут педагогiки i психологи професшно! осв^и, 1995. - 48 с.
5. Педагопчна психолопя / за ред. Л. М. Прокотенко, Д. Ф. Школенка. - К.: Вища школа, 1991. - 183 с.
6. Сисоева С. О. Педагопчна творчкть / Свггаана Олександрiвна Сисоева. - К.: 1нститут педагогiки i психологи професшно! освгга, 1998. - 151 с.
7. Степанишин Б. Навчання - не самоцшь, а розвиток i виховання (зм1ст освгга) / Б. Степанишин // Рвдна школа. - 1997. - № 3-4. - С. 40-44.
8. Сухомлинський В. Без дов1р'я немае виховання / Василь Сухомлинський // Вибраш твори: в 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1977. - Т. 5. - С. 334-339.
9. Фурман А. Теорш i практика розвивального тдручника: монографiя / Анаголiй Фурман. -Тернотль: Економiчна думка, 2004. - 288 с.
УДК 378.09 (477.83)
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
КУЛЬТУРНО-ПРОСВ1ТНИЦЬКА ДШЛЬШСТЬ МИРОНА КОРДУБИ НАПРИК1НЦ1 Х1Х - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Проаналiзовано культурно-просвтницьку дiяльнiсть М. Кордуби наприктщ Х1Х — на початку ХХ ст. Висвтлено бачення вченим особливостей культурних i просвтницьких завдань, що стояли перед укратською iнтелiгенцieю в умовах бездержавностi. Розглянуто дiяльнiсть кторика в укратських просвтницьких оргатзащях i його ствпрацю з багатьма перiодичними виданнями Буковини та Галичини. Зроблено висновок про важливiсть просвтницького внеску педагога в укратську культуру.
Ключовi слова: М. Кордуба, культурно-просвтницька дiяльнiсть.
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
КУЛЬТУРНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ МИРОНА КОРДУБЫ
В КОНЦЕ Х1Х - В НАЧАЛЕ ХХ ВЕКА
Исследована культурно-просветительская деятельность М. Кордубы в конце Х1Х — в начале ХХ в. Освещено видение ученым особенностей культурных и просветительских заданий, которые стояли
